В книге киевского цензора С.Н. Щеголева проводится исследование "украинского" сепаратизма.

Системные отношения в синтаксисе всегда находились в центре внимания исследователей. В связи с этим категория следствия как категория, выражающая причинно-следственные связи, представляет интерес для изучения. Категория следствия характеризуется ярко выраженной текстообразующей функцией, отражая взаимосвязь компонентов предложения, частей предложения и предложений в составе текста, так как обусловленность – один из краеугольных компонентов архитектоники текста. Особый интерес к категории следствия можно объяснить, прежде всего, экстралингвистической стороной данного объекта и, главным образом, тем значительным местом, которое занимают причинно-следственные связи в структурации мира. Причинно-следственными отношениями связаны многие предметы, явления и факты действительности, что находит свое выражение в языке. Таким образом, проблема выражения следственной семантики в синтаксических единицах рассматривается все более широко и объемно в плане взаимодействия и соотношения языка и мышления, языка и объективной действительности. В диссертации выявлены причины синкретичных явлений следственной семантики по соотношению с другими типами значений, определено их место в системе русского языка.

У книзі на багатому історичному матеріалі, фактах, свідченнях численних російських та закордонних авторів аналізуються передумови, витоки, закономірності виникнення, розвитку і занепаду Російської імперії. Книга розрахована як на фахівців - істориків, політологів, так і на широкого масового читача.

Школьный справочник, в котором представлен весь теоретический материал по предметам школьного курса. Все данные представлены в табличном виде, что позволяет наглядно представить основные положения школьной программы, способствует формированию и развитию мыслительных навыков, навыков логического мышления. Можно так же использовать как шпаргалку. Справочник адресован учащимся общеобразовательных учреждений, абитуриентам, учителям и родителям.

Серія словників із усіх галузей техніки, дає можливість широким колам ознайомитись із українською технічною термінологією.

Российская империя родилась, вопреки общепринятому мнению, отнюдь не при Петре 1, а при его отце «Тишайшем государе» Алексее Михайловиче. Во второй половине ХУН века Святая Русь достигла вершин могущества и благосостояния, громила в войнах Польшу, Швецию, Османскую империю, Китай, значительно увеличила свою территорию, создавала национальную промышленность и высочайшую культуру, благодаря чему вошла в ряд самых сильных и развитых мировых держав. Как зарождалась династия Романовых, как она сумела возродить Россию после тяжелейшей CMYТЫ~ На эти вопросы отвечает новая книгаВ. Е. Шамбарова.

Т. 1. - 1894. - 808 с.

Государственная наука всего менее может быть построена на односторонних увлечениях. Не ограничиваясь курсом государственного права, я выбрал для общего заглавия название государственной науки, соответствующее немецкому Staatswissenschaft. Слово политика, которое употреблялось древними, получило слишком специальное значение; оно обнимает только одну отрасль означенной науки. С другой стороны, взятые во множественном числе политические науки распространяются и на международное право, которое исключается из настоящего изложения. На русском языке это будет первая попытка представить предмет в его полноте. Как бы о ней ни судили, она, во всяком случае составляет плод многолетнего размышления и усидчивого труда.

Словарь переводчиков научно-технической литературы, охватывает свыше 20 тыс. терминов. Наглядно и полно показывает широкие сочетаемостные возможности лексико-терминологического массива

В представлении французов история России - этого прежде всего история великого народа, истории нации, которая пребывает в вечном поиске самой себя. Предлагаю Вашему вниманию русскую версию очень удобного справочного издания - Les Grandes Dates de la Russie et de l'U.R.S.S., выпущенного парижским издательством Larousse в 1992 году. «Хронология российской истории» создана под руководством известного французского ученого, профессора русской истории и культуры университета Париж-Сорбонна IV Франсиса Конта на основе многолетнего изучения документов из российских архивов. Этот коллективный труд написан для того, чтобы попытаться чётче обозначить главные линии российской истории. Каждая глава включает в себя комментированную хронологию политической и государственной жизни, развития экономики и общества, внешних сношений и культуры.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Книга посвящена философскому переосмыслению самой острой проблемы нашего времени — природе разрушительного в индивиде, в социуме и в истории. В этой основополагающей работе Э. Фромм, формируя целостное представление о реформированном психоанализе, раскрывает широчайшую панораму биологических, психологических и антропологических учений.

В книге рассматривается необходимая оборона и ее отношение к так называемому "правомерному самоуправству".

Александр Федорович Керенский — ключевая фигура в истории Февральской революции 1917 года. Едва ли кто другой из первых лиц государства когда-либо пользовался таким всеобщим обожанием, как Керенский в первые месяцы после свержения царского режима. С его именем связывали надежды на демократическое обновление России, на превращение страны в процветающее, свободное государство. Но надеждам этим не суждено было сбыться, и очень скоро всеобщее обожание сменилось столь же всеобщей ненавистью к премьеру Временного правительства. В советской историографии образ Керенского неизменно рисовался в самом карикатурном виде. Между тем и его личность, и та роль, которую он сыграл в истории русской революции, заслуживают пристального внимания и более чем поучительны. О судьбе Керенского и о крушении «эпохи надежд» рассказывается в новой книге серии «Жизнь замечательных людей».