У посібнику запропоновано схеми (державний і суспільний лад, система державних установ, кримінальне право, кримінальний процес, джерела права, періодизація розвитку окремих країн, структура органів поліції, суду, прокуратури, наказної системи тощо) з коротким пояснювальним текстом. Він служитиме доповненням при розкритті відповідних тем програми з історії держави і права зарубіжних країн. При складанні використано схеми видання 1988 року. Для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів України, які вивчають курс історії держави і права, а також всіх, хто цікавиться цією проблематикою.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

  Текст у форматі PDF 5.83 Мб

Програма кандидатського іспиту з філософії та методичні рекомендації адресуються ад’юнктам та здобувачам вченого ступеня кандидата у відповідній галузі наук. Програма підготовлена з урахуванням стратегічних положень Державної національної програми «Освіта», вимог і рекомендацій Вищої атестаційної комісії України. Автори прагнули впровадити позитивний досвід складання аналогічних програм Центру гуманітарної освіти НАН України, кафедрами філософії філософського та гуманітарних факультетів Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Інституту вищої освіти АПН України, інших вищих навчальних закладів України.

Хрестоматія містить тематично і хронологічно підібрані тексти видатних філософів від античності до сучасності. Тексти висвітлюють основні філософські напрями, течії, школи й точки зору видатних філософів минулого і сучасності щодо всіх проблем, які розглядаються у процесі вивчення курсу «Філософія». Хрестоматія також містить словник персоналій, список літератури. Посібник покликаний надати студентам усіх спеціальностей допомогу при підготовці до семінарських занять, до виконання модульних контрольних робіт, при вивченні філософських першоджерел, що виносяться на самостійну роботу, до складання семестрового іспиту з філософії. Посібник підготовлено відповідно до вимог кредитно-модульної системи навчання. Хрестоматія буде корисною для студентів, магістрів, аспірантів, викладачів вищих навчальних закладів України.

У навчальному посібнику розглядаються фінанси підприємств і принципи їх організації; грошові кошти, канали їх надходження, порядок зберігання і витрачання; фінансові результати, їх види, порядок формування і розподілу; податки, їх класифікація, порядок розрахунку і сплати в бюджет; організація оборотних коштів і кредитування підприємств; капітальні вкладення, їх види, порядок здійснення і фінансування; фінансове планування, його види і характеристика; зміст і порядок складання фінансового плану підприємства. Для студентів економічних спеціальностей, які вивчають курс "Фінанси підприємств", і практичних працівників, які займаються питаннями економіки, бухгалтерського обліку та оподаткування підприємств.

Посібник підготовлено на основі програми курсу "Трудове право України" з метою сприяння студентам вищих навчальних закладів у підготовці до складання іспитів з трудового права. Матеріал посібника подається у формі відповідей на окремі запитання, які зазвичай виносяться на іспити. Така структура є найбільш прийнятною для додаткового повторення отриманих під час навчального семестру знань, їх узагальнення та систематизації і складання іспиту. Посібник може бути корисним також аспірантам, викладачам, працівникам-практикам, а також усім, хто бажає отримати знання з трудового права

Посібник підготовлено на основі програми курсу "Трудове право України" з метою сприяння студентам вищих навчальних закладів у підготовці до складання іспитів з трудового права. Виклад матеріалу в посібнику подається у формі відповідей на окремі запитання, які зазвичай виносяться на іспити. Така структура навчального посібника є найбільш прийнятною для додаткового повторення отриманих під час навчального семестру знань, їх узагальнення та систематизації і складання іспиту. Посібник може бути корисним також аспірантам, викладачам, практичним працівникам та всім Іншим особам, які бажають отримати знання з трудового права.

У посібнику вперше в Україні комплексно розкрито головні механізми управління санацією, реструктуризацією та банкрутством підприємств і банківських установ. Висвітлено економічний зміст та порядок здійснення фінансового оздоровлення, наведено методику санаційного аудиту й подано рекомендації щодо складання програми та плану санації із зазначенням її внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел. Докладно розглянуто нормативно-методичне забезпечення процесів санації в Україні на найважливіші економіко правові аспекти банкрутства й ліквідації підприємств. На конкретних прикладах досліджено тактику кредиторів, зокрема банків, у відносинах з фінансово неспроможними боржниками, а також з'ясовано особливості санації банківських установ. Призначений для студентів слухачів магістерських програм економічних вузів. Буде корисний бізнесменам, фінансовим директорам і менеджерам підприємств, банківським працівникам та арбітражним керуючим.

Процес розв’язування будь-якої задачі на ЕОМ є опрацюванням даних за заданим алгоритмом. Даними можуть бути числа, літери, слова, прізвища, домашні телефони, адреси підприємств тощо. Довгий час для розв’язування кожної задачі використовувалась тільки своя сукупність даних. Такий метод використання має певні недоліки, зокрема надмірність і дублювання даних. Припустимо, що для одного і того самого університету розроблено програму нарахування заробітної платні для викладачів і програму складання розкладу. Як дані для першої задачі використовують прізвища викладачів, їх кваліфікацію, педагогічний стаж, навчальне навантаження тощо. Водночас прізвища викладачів та їхнє навчальне навантаження є даними і для другої задачі. Таким чином, для двох різних задач повторюються (дублюються) прізвища викладачів та їх навчальне навантаження.

  Текст у форматі PDF 1.28 Мб

У навчальному посібнику висвітлено питання правового забезпечення аудиту забезпечення аудиту та загальні методичні вимоги, які знаходяться в основі здійснення всіх етапів процесу аудиту: переддоговірного етапу, етапу укладання договору, планування, здійснення процедур перевірки, етапі складання аудиторського висновку. Розділи навчального посібника мають логічний взаємозв’язок, містять приклади та схематичне подання матеріалу, що дозволяє засвоювати матеріал і під час самостійної підготовки. В додатках подано як витяги з окремих стандартів аудиту та інших документів, що регламентують процес аудиту, так і практичні приклади документації, яка складається під час аудиту. Таким чином, навчальний підручник має не тільки теоретичну, але й практичну спрямованість. Посібник розрахований на широке коло користувачів: студентів, аспірантів, викладачів, а також практиків – аудиторів, бухгалтерів, фінансових аналітиків, фінансових менеджерів, та здобувачів сертифіката аудитора.

На засіданнях 22-24 березня 1919 р. визнано було, що треба дати не вузьку спеціяльну збірку термінів, а такий російсько-український правничий словник, до якого увійшли-б відповідні властивостям українського права й мови-по змозі всі найпотрібніші для біжучої щоденної праці правника-практика слова, терміни та вирази; а тому такий словник повинен містити в собі не самі-но суто-правничі терміни з паростів права кримінального, цивільного, фінансового й слова так званого вищого розуміння, та по змозі всі ті слова та вирази, які потрібні правникові в його щоденній праці при складанні різного роду правничих актів, при виголошенні промов на суді, при судовому та адміністраційному діловодстві, листуванні й т. и., нехай би читач правничого словника таким чином мав змогу завдовольнити цю свою потребу, не звертаючися ще й до инших, „нетермінологічних“ російсько-українських словників.

  Текст у форматі PDF 2.74 Мб

  Текст у форматі PDF 31.26 Мб

Навчальний посібник призначений для студентів юридичних факультетів та спеціальностей. У першому розділі — висвітлюються короткі начерки про відомих риторів, майстрів промов стародавнього і сучасного світу; коротка риторика, комунікативні якості мовлення; спілкування із судовою аудиторією; основні засади судової про# мови; подаються фабули для складання процесуальних документів; законодавчі забаганки (нотатки про їхні порядки). Розглянуті теоретичні питання закріплюються практично на семінарських за# няттях. У результаті цього зміцнюються теоретичні знання і розвиваються прак# тичні навички. На це орієнтує другий розділ. Мета третього розділу — поглиблення набутих навичок студентів#практиків. Для цього розроблено методику проведення навчальних ігор, даються задачі і кри# мінального процесу України. Додатки містять висловлювання відомих риторів, учених, юристів#практиків про мистецтво промов. Це оригінально і корисно. Для студентів вищих навчальних закладів.

В роботі надаються методичні рекомендації щодо порядку вибору теми лабораторних досліджень, складання змісту роботи, використання фактичного та статистичного матеріалу, побудови, структури та оформлення лабораторної роботи.