Відкільа почаласъ працьа? Це питанньа дуже цікаве, особливо длъа тих льудеj, котрі працьуіуть і, іак то звичаjно бувajе з робітниками, працьуjуть багато, навіть через силу. Чи була коли така пора на світі, шчо б льуде жили не працьувавши? Чи можуть коли знов такі часи настати? На це мусимо відказати: ні, мабуть таких часів ніколи не було, шчо б льуде обходились конче без праці, і не повинно бути, шчо б коли таке времца настало. Але в різні часи льуде працьували не так, іак тепер, іншиj раз лекше, але часто j тьажче, і ми можемо мати певну надцу, шчо на дальші часи льудского житьтьа, можна буде впорьадковати працьу користнушим робом дльа білыпоіі часті льудеj, ніж тепер. В оціj нашij книжці ми і хочемо трохи побалакати про те, jак в давнішчі часи була впорьадкована працьа, jак вона тепер ведетсьа і jакі наjпотрібнішчі були б зміни в цім порьадку. В нашij розмові ми наjбільш торкатимемосьа до житьтьа і долі працьуjушчих льудеі на Украііні, а між jіми до ремесників і робітників на заводах та хвабриках, бо про хліборобів маjемо думку поговорити осібно в іншому місті.

Ч. 1. Кінець Козацтва., розд. 1 : Запорозці в 1709 до 1739 р.. - 1883. - 138 с.

Ця книга видана до п’ятдесятиріччя з дня смерті Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненко. Вона написана видатним українським фольклористом, етнографом і літературознавцем Миколою Федоровичем Сумцовим. Метою публікації було показати постать Григорія Федоровича не лише як письменника, а передусім як дослідника-етнографа. Аналізуються його статті, найважливіші думки, висловлені классиком тощо.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Збірка «З вершин і низин» — це складна мистецька будова з віршів, писаних у різний час і з різного приводу. Франко у «Передньому слові» пише: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку–таку артистичну суцільність». Збірка складається з семи великих розділів, які умовно розподіляємо тут на дві нерівні частини. У перших трьох розділах — «De profundis», «Профілі і маски» та «Сонети» — зібрано ліричні твори, в чотирьох останніх — «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» — твори епічні.

Збірка поезій «Пальмове гілля» містить оригінальні вірші дослідника та його власні переклади арабських поезій українською мовою. На думку дослідників, збірка Кримського є унікальною пам’яткою літератури.

Комітет міністрів Російської імперії у 1904 році розглядав питання про заборону української мови в Росії. Для цього міністрам освіти і внутрішніх справ було доручено заручитись підтримкою київського генерал-губернатора, академії наук та київського і харківського університетів і винести думки з приводу доцільності заборони української мови. Всі згадані установи висловились за скасування заборони. Опублікована академією наук пам'ятка вийшла на правах рукопису і була маловідома широкому загалу, тому в 1916 році була перекладена українською мовою і видана друком.

Т. 1. - 1921. - 129 с.

Микола Онуфрійович Лоський (1870-1965) належить до тієї плеяди російських релігійних філософів, які прагнули створити оригінальні філософські системи, що завершують собою вікову традицію російської релігійно-філософської думки. Як зазначав В.В. Зіньківський, "Лоський справедливо визнається главою сучасних російських філософів ... Він чи не єдиний російський філософ, який побудував систему філософії в самому точному сенсі слова".

В книзі розглянуто роль української інтелігенції.

В'ячесла́в (Вацлав) Казими́рович Липи́нський (*05(18) квітня 1882 — †14 червня 1931) — видатний український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату — посол України в Австрії.

Книга Костя Левицького досліджує український національний рух у Західній України в 1848-1914 рр.

Книга Костя Левицького досліджує український національний рух у Західній України в 1848-1914 рр.

У книжці розкривається, крок за кроком, історія Канади й історія канадійської нації від найперших поселенців до 20 сторіччя. Автор висловлює думку, що саме ціннісні й світоглядні принципи канадійців є основою державності цієї країни.

Дана публікація містить загальний матеріал, що побіжно охоплює існування української книги на тлі спочатку національної, а потім і соціальної революції. Історія української книги за цей час, на думку автора, має виступити в найголовніших та найвизначніших її виявленнях. Описується період цілковитої руїни, спричинений забороною україномовного друку та відсутністю фінансів для продукування будь-якої літератури та інші етапи, які довелося пережити українському друкарству.

Дане видання присвячене вивченню побудови орнаментів. Оригінальною думкою праці є те, що існують математичні закони утворення орнаментів. Автор інж. А. М. Ґінзбурґ зазначає, що ідея, яка висловлена в книзі, належить не йому, а його сину (який не встиг закінчити свої дослідження через передчасну смерть). Ґінзбурґ наводить конкретні математичні формули, доводячи свою теорію. В якості додатку видання містить 45 ілюстрованих таблиць.

Наш сучасник – видатний український композитор Валентин Сильвестров – висловив дуже влучну й глибоку думку: «Чайковський належить до т их композиторів (подібно Й. С. Баху, В. А. Моцарту, Л. ван Бетховену, Ф. Шуберту, Ф. Шопену), які були завжди; і їхні шедеври настільки ототожнились із нашою європейською (а може і світовою) музичною свідомістю, що ми цього не помічаємо – як не помічаємо повітря, яким дихаємо…».

Володимир Бірчак – помітна постать в історії Закарпаття чехословацького періоду. Письменник, журналіст, літературний критик, він ще й залишив унікальні спогади про Карпатську Україну. Його мемуари вийшли у Празі у 1940 році, і з того часу постійно привертають увагу дослідників. Як письменник, він яскраво описав, те що бачив. Як журналіст, намагався спиратися насамперед на факти. Як критик, давав відверту оцінку тому, що відбувалося. У підсумку маємо, можливо, найцікавіші мемуари про найдраматичніший період в історії Закарпаття ХХ століття, написані по гарячих слідах. Ясна річ, що думки Володимира Бірчака – не істина в останній інстанції. Це всього-на всього погляд однієї людини. До того ж, безпосереднього учасника подій зі своїми амбіціями та складним характером. Але честь і слава йому, що відтворив дух і атмосферу тих незабутніх днів і допоміг випукліше побачити загальну картину. Книжку видало ужгородське видавництво „Гражда” через 67 років після першого видання у Празі. Цікавість до неї буде велика, бо її розхапали на цитати відразу після написання. Причому, як вороги Карпатської України, так і її симпатики.

Т. 1. - 1946. - 453 с.

Райнер Марія Рільке найвидатніший німецький поет першої половини 20 ст., це рівночасно одна з найцікавіших постатей тогочасної Європи, замітна не лише своїм надзвичайним поетичним хистом, великою глибиною думки, особливою силою почувань, але і своєю загальною всеєвропейскістю. Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, у тому числі й на українську. Враження Рільке з відвідин України 1899 і 1900 років позначилися на циклі «Книга про чернече життя», збірці «Часослов», як також на книжці коротких розповідей «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики — «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»). Враженнями цієї подорожі навіяні вірші Рільке з «Книги про паломництво» (зокрема, поема «Карл XII, шведський король, їде степами України»). Зацікавившись тоді «Словом о полку Ігоревім», Рільке переклав його у 1902–1904 роках (опубліковано 1930 року). Саме впливам України на творчість видатного поета присвячена дана книга.