Т. 2 : (П-Я). - 1886. - 528 с.

«Малорусько-німецький словар» Євгена Ієронімовича Желехівського, завершений у публікації Софроном Недільським, містить понад 64000 слів. До появи українсько-російського словника Б. Грінченка він був найповнішим джерелом української лексики. Укладений переважно на західноукраїнському матеріалі, словник відіграв важливу роль у поширенні нової української мови в Галичині та витіснення з ужитку язичія. У словнику застосовано желехівку, західноукраїнський фонетичний правопис, зумовлений діалектними рисами місцевих говірок. Для філологів широкого профілю, мовознавців, фахівців з української мови, наукових працівників, викладачів, студентів, перекладачів.

Ч. 2 : в літах 1850-62. - 1905. - 766 с.

ГОЛОВАЦЬКИЙ Яків Федорович (псевд. — Головацький Ярослав, Русин Гаврило, Балагур Яцко, Галичанин та ін.; 29.Х 1814, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львів, обл. — 13.V 1888, Вільнюс) — укр. мовознавець, етнограф, фольклорист, поет, педагог і громад. діяч, чл. Рос. геогр. т-ва, почес. чл. Т-ва історії і старовини російської з 1866. У 1834 — 35 навч. в духовній академії в Кошице та ун-ті в Пешті; закін. 1841 Львів. ун-т. У 1842 — 48 був священиком. Протягом 1848 — 67 працював професором, а 1863 — 64 — ректор Львів. ун-ту. В 1868-88 — голова Віденської археогр. комісії, одночасно (з 1871) — голова Тимчас. комісії по організації Вілен. публ. бібліотеки й музею. Належав до «Руської трійці», організував випуск альм. «Русалка Дністровая» (1837). Досліджував фольклор і етнографію українців зони Карпат («Нарис старослов’янського байкарства або міфології», 1860; «Народні пісні Галицької та Угорської Русі», кн. 1 — 4, 1878; «Про костюми або народне вбрання русинів чи руських у Галичині й північно-східній Угорщині», 1867). Підготував праці про писемні пам’ятки («Хрестоматія церковнословенська і давньоруська», 1854; «Пам’ятки дипломатичної і судово-ділової мови руської в давньому Галицько-Волинському князівстві й суміжних руських областях в XIV та XV століттях», 1867). Велике значення у справі відродження укр. шкільництва і культури мала «Грамматика руского Азыка» Г. (1849), яка спиралася на мовну практику Галичини, була осн. посібником у школах до 1862. На підставі нових діал. даних Г. здійснив одну з перших у вітчизн. мовознавстві спроб опису діал. диференціації укр. мови — «Розправа о язиці южноруськім і єго нарічіях» (1848); виділив волин.-поділ. (або українське), галицьке (або наддністрянське) і карпаторуське наріччя. Обстоював самобутність укр. мови, підкреслював її глибокі істор. корені. У питаннях реформування правопису, витворення норм укр. літ. мови виявляв непослідовність. Створив «Географический словарь западнославянских и югославянских земель и прилежащих стран» (1877, вид. 1884), опубл. «Читанку» М. Шашкевича (1850) тощо. Уклав досконалий для свого часу регіональний словник говорів Галичини, Буковини і Закарпаття — «Материалы для словаря малорусского нарЂчія, собраныя в Галиціи и въ СЂверо-восточной Венгрии...» (1857 — 59, літери А — 3) та «Словник української мови» (обидва — в кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, т. 10. Пряшів, 1982).

Серед баладних тем, наявних у фольклорі ряду європейських народів, виділяється тема підмови дівчини на мандрівку, яка завершується для неї трагічно. Вона аналізується у даній праці Климента Квітки «Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем» (1926). Основою цієї теми був давній язичницький звичай, описаний в багатьох давніх документах — викрадення дівчини з метою шлюбу. Автор наводить приклади з різних текстів і проводить порівняльний аналіз, розглядає мелодичні паралелі українських та італійських зразків музики.

Дана праця етнолога та священника Ксенофонта Сосенка присвячена аналізу таких давньоукраїнських свят, як Різдво та Щедрий Вечір. Розглядається походження української культури загалом та вплив на неї інших народів світу. Визначається походження свят, їх символіка, релігійна сторона (християнська та язичницька), головні образи, учасники святкування. Досліджуються колядки, щедрівки та їх іноземні аналогії.

Т. 1. А - Ж : Зошит 2 : Г-Ж. - 1932. - 422 с.

Незавершений Історичний словник української мови Є. Тимченка охопив понад 10000 слів книжної української мови з XIV по XVIII ст. Словник побудований на матеріалі бл. 400 пам’яток староукраїнської писемності. Для філологів широкого профілю, мовознавців, палеографів, фахівців з історії української мови, викладачів, студентів та ін.

Т. 1 : 1989. - 654 с.

Until now, there has been little in the way of detailed information on the magical effects of the Equinox and Solstice. Now, this book explores the deeper roots behind the Equinox and Solstice traditions and their astrological significance. It explains the Golden Dawn's ceremonies in both hermetic and pagan terms, and presents, for the first time in print, the Golden Dawn's full ritual on the equinox.

Книга pаскpывает истоки наpодного миpовозpения pyсских, yкpаинцев и белоpyссов, пpослеживает пеpиодизацию язычества: дyалистический анемизм (кyльт вампиpов и беpегинь), кyльт божеств плодоpодия (Рода и pожаниц), дpyжинный кyльт Пеpyна, сменяемый хpистианством. Анализиpyются пpоисхождение языческих богов, пpедставления о миpе и yпpавляющих им силах, восходящие к охотничьемy обществy палеолита и мезолита. Подpобно изyчены миpовоззpение дpевних земледельцев IV-III тысячелетий до н. э. на теppитоpии Укpаины и его отголоски в миpовозpении славян. Рассмотpены этногенез славян, святилища и погpебальные обpяды пpаславян.

Данная книга посвящена истории языческих религий коренных европейских народов со времен античности и вплоть до наших дней. В рамках настоящего исследования представлены не только языческие верования и обряды, пантеоны божеств и реконструкции религиозных доктрин, но и проведен сравнительный анализ, позволяющий выделить общие черты и характерные особенности языческих религий. Особенно интересна также концепция авторов о взаимоотношениях языческих религий Европы и христианства, где в победе последнего они находят не только положительные, но и отрицательные стороны.

Викладено основні закономірності будови тіла свійських тварин за системами органів: скелет, з'єднання кісток, м'язи, система органів шкірного покриву, апарати травлення, дихання, органи сечовиділення і розмноження, серцево-судинна система, нервова система та органи чуття. Будову органів чи систем розглянуто з погляду онто- і філогенезу в порівняльному плані. Наведено особливості будови тіла свійської птиці.