Правильність усної мови визначається насамперед правильною вимовою звуків слова і правильним наголосом, а також правильним інтонуванням речення. Помилки в усній публічній мові не тільки утруднюють розуміння висловленого, але й заважають поширенню й усталенню норм літературної мови. Цей словник є першою спробою охопити і зафіксувати літературне наголошення в усіх уживаних словах, у багатьох формах слів та в окремих словосполученнях. Крім широко відомої лексики, словник відбиває обмежену кількість спеціальної термінології.

Книга містить більше 240 фотографій, які висвітлюють боротьбу відділів Української Повстанської армії та збройного підпілля Організації Українських Націоналістів. Пропонований альбом є першою спробою комплексно розповісти читачеві мовою світлин про національно-визвольну боротьбу українського народу сер. ХХ ст. - одну із найбільш визначних та героїчних сторінок нашої історії.

"Словник буковинських говірок" містить 11 тисяч 816 діалектних слів, не враховуючи їх фонетичних варіантів. Це колективна багаторічна праця науковців і студентів філологічного факультету Чернівецького університету, до якого увійшли записи говіркового мовлення із 227 населених пунктів Чернівецької області. Видання може бути використане як надійне джерело мовознавчих та українознавчих студій студентами філологічних спеціальностей, науковцями, вчителями, журналістами, письменниками і взагалі всіма тими, кого цікавить живе, безсмертне, самобутнє народне слово.

Существовало ли когда-нибудь на земле что-либо более заветное и желанное для людей, чем обретение физического и духовного бессмертия? А ведь древние писания определенно свидетельствуют о мудрецах-долгожителях, умевших успокаивать свой ум, исцелять тело и владеть собственным эго. Сегодня всемирно признанные мастера и целители Мантэк Чиа и Дао Хуань представляют западному читателю живую и современную даосскую философию физического и духовного бессмертия - целостный комплекс идей и практических упражнений, который стоит проработать, даже если вы пока не "планируете" достичь его конечной цели…

У посібнику викладено основні теоретичні положення курсу "Редагування в ЗМІ". До кожної теми також подано "Питання для самоперевірки", "Практичні завдання", "Літературу". Автор послідовно дотримується концепції курсу редагування в ЗМІ на факультеті журналістики: йдеться про перенесення наголосу на творчий характер редагування – це вид творчості, а процес редагування – це співтворчість з автором. Використано також інші підходи й методи, проте всі їх підпорядковано згаданій концепції. Навчальним посібником можуть скористатися не тільки студенти факультету журналістики, для яких його, власне, й призначено, а й журналісти-практики, загалом працівники з усіх сфер діяльності, чия робота пов'язана з редагуванням і саморедагуванням.

Це — перший в Україні підручник із літературного редагування, адресований безпосередньо журналістам. Пропонований підручник допоможе майбутнім працівникам засобів масової комунікації опанувати фах літературного редактора. Становлення професії літературного редактора, історичні, теоретичні й методичні засади його діяльності, технологія редакторської праці у ЗМК, автоматизація технологічних процесів — такою є проблематика, що знайшла ґрунтовне висвітлення на сторінках підручника. Для студентів факультетів журналістики. Може бути корисним працівникам засобів масової комунікації, видавцям, філологам.

На скале Таш-Аир в Крыму археологи обнаружили загадочные изображения: фигурки людей, вооруженных и невооруженных, бегущих, лежащих; вздыбленная лошадь, разбитые повозки, собака, готовая к прыжку... Какую драму из жизни своего племени запечатлел древний художник? Удастся ли современному человеку разгадать истинный смысл событий многовековой древности? О развитии письма от рисунка к букве, о расшифровке древнейших письменностей разных народов увлекательно рассказывает автор. Особый раздел книги посвящен развитию письма на Руси.

В історії будівництва Харківського метро, особливо його найперших дільниць, багато надзвичайно цікавих і сьогодні майже призабутих сторінок. Книга пропонує ознайомитися з ними, зустрітися з тими, хто не планував собі безсмертя, але назавжди залишив свою молодість в пам'яті великого і чудового міста. Книга розрахована на широкий круг читача.

Перше видання «Алхімії слова» вийшло 1951 року, але автор ішов до неї майже 20 років. Ідея розповісти про працю письменника виникла у нього ще 1930 року після виступу з доповіддю у Вільнюсі. Відтоді він паралельно з іншою роботою збирає матеріал на цю тему, поступово записи заповнюють два великих зошити, дещо публікує в літературній періодиці. Про що ця книга? Про книжки, про ремесло письменника, про важливість та співвідношення генія, таланту, праці та наполегливості в його роботі, про славу, безсмертя та невдачі, про обставини та умови створення літературних творів, про слово. Велика кількість фактів і прикладів з життя та творів письменників та поетів аніскільки не втомлює - книга читається легко, одягнена автором в улюблену форму белетризованих есе. Письменник Сергій Залигін в передмові до першого російського видання відзначив, наскільки точно автор вибрав назву для своєї роботи: метою алхіміків було одержання золота, благородного металу з простих складових, так і письменник, використовуючи для роботи те, що відомо всім – слова, незбагненним чином поєднуючи їх за допомогою натхнення, отримує на виході щось чарівне. Справді, як у письменників однієї мови, культури, покоління, виходять різні твори? Чому один веде графоманські блоги, а інший блискучу колонку? Яким чином з одних і тих же слів складаються «Фауст» і «Майн кампф»? Це навіть не загадка, це – таємниця. Загадки мають відповіді, таємниці - ніколи. Але спробувати проникнути в цю таємницю, спробувати щось зрозуміти, прояснити допомагає «Алхімія слова» Яна Парандовського.

Джеймс-Фенімор Купер (1789–1851) — видатний американський письменник романтичного напрямку. Його обдарування найповніше розкрилося в книжках про індіянів, що складають знаменитий цикл «Шкіряна панчоха», куди входить і «Звіробій». Головна тема цих творів — боротьба індіянських племен проти американських колонізаторів, драматична історія загибелі родового укладу індіянів під хижацьким наступом капіталістичної «цивілізації».«Читаючи Купера, — писав славнозвісний французький фантаст Жюль Верн, — я ніколи не відчував утоми. Деякі з його романів гідні безсмертя, і я сподіваюсь, про них пам'ятатимуть і тоді, коли так звані літературні гіганти пізнішого часу кануть у Лету».Безперечно, до таких творів Ф. Купера Жюль Верн відносив і «Звіробоя»

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1925 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко. До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися» [1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.

Леся Українка, подолавши тяжкий шлях, піднялася «на гору круту крем’яную», сягнула вершини людського духу. Без перебільшення можна сказати, що вона посідає гідне місце серед великих і безсмертних мужів, таких, як Гомер і Данте, Шекспір і Гете, Пушкін і Шевченко, Бетховен і Чайковський, Мікеланджело і Рембрандт.

  Текст у форматі PDF 0.82 Мб