Словник вміщує статті, що пояснюють зміст найбільш вживаних сьогодні соціологічних та політологічних термінів. Не ставлячи перед собою мету охопити якомога більше дефініцій, що характеризують сучасне суспільно-політичне життя, автори зробили спробу розкрити суть такого кола термінів, яке б могло бути корисним для різних категорій населення не тільки з професійної, а й з пізнавальної точки зору.

Історія грошей як галузь історичної науки привертає увагу істориків, археологів, економістів і навіть мовознавців. Вивчення історії грошей дає можливість дослідити державні процеси, економіку, торгівлю певного періоду історії. Гроші розповідають про внутрішнє становище держави, його економічну силу чи слабкість. Повідомляють важливі дані про політичне життя, ідеологію, конкретну історію, дозволяючи уточнити або навіть з'ясувати імена і дати правління тих чи інших володарів. Особливе значення має вивчення історії грошей для поглиблення знань з економічної історії різних Історичних епох і періодів. Підготовку другого видання навчального посібника з історії грошей спонукало, перш за все, те, що ця проблематика зацікавила не лише студентів, фахівців, а й пересічних громадян. І це знайшло своє відображення у розширенні текстового матеріалу, а також збагаченні його тематичними ілюстраціями. Важливе місце у посібнику відведено історії грошей України, яка розглядається в контексті загального історичного процесу та подій, що його супроводжували. Достатньо уваги відведено історії появи грошей і грошового обігу, історії виникнення та функціонування грошових систем, проведенню грошових реформ, їх результатам (з найдавніших часів до сьогодення). Навчальний посібник складається з дев'яти тем, матеріал яких подається з дотриманням тематико-хронологічного принципу. Важливою ознакою у вивченні історії грошей є розгляд її в контексті історичних подій суспільно-політичного та економічного життя. Поглибленню знань з історії грошей допомагає словник «Ключові терміни і поняття», який є індивідуальним для кожної теми, виходячи з хронологічних рамок, подій та країн, про які йдеться у конкретній темі. Перевірці й закріпленню знань сприяють вміщені наприкінці кожної теми «Контрольні питання». Детальніше ознайомитись з тією чи іншою проблемою, поглибити знання допоможе рекомендована література до кожної окремої теми. У світовій історії важко знайти державу, яка не прагнула б до зміцнення своєї грошової системи, підвищення ролі грошей у суспільних відносинах. Україна — не виняток. Вона теж має давні традиції грошового виробництва й обігу, адже за свою багатовікову історію неодноразово виготовляла власні гроші.

Людська душа потребує єднання зі світом, тому міф завжди буде органічною часткою культури. До світогляду нашого народу увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь, які жили на території сучасної України й належали до різних племен та археологічних культур. Давні збирачі, мисливці, рибалки, скотарі й землероби залишили відлуння своїх вірувань у тому багатогранному комплексі, який ми звемо українською традиційною культурою. Ця книжка є оригінальною спробою систематизовано представити найхарактерніші й найцікавіші образи, що існували у віруваннях і магічній практиці українського етносу.

Збірник є першою науковою публікацією комплексу документів з історії міста від його заснування до наших днів. Документи відображають розвиток міста протягом століть, боротьбу його населення проти експансії іноземних феодалів і Ватікану, розвиток економіки, культури і соціальної боротьби в епоху феодалізму і капіталізму, економічні, політичні і культурні зв'язки міста з іншими містами України і Росії, вплив Великого Жовтня на піднесення революційної боротьби трудящих за соціальне і національне визволення та возз'єднання з Радянською Україною. Широко показується процес перетворення Львова у великий промисловий і культурний центр України. Для науковців, викладачів вузів і студентів, вчителів, краєзнавців.

"Опис України" французького воїна, інженера, математика, картографа Гійома Левасера де Боплана містить багатопланову характеристику економіки, побуту та традицій українського народу, зокрема козацтва. Боплан презентував світу Україну як самостійне політичне і культурне явище у розпал визвольної війни під керівництвом Б. Хмельницького. Він же склав перші карти всієї України (Генеральна карта 1648 р., спеціальна - перша топографічна військова карта 1650 р.) та Дніпра. Нове видання праці відрізняється широким коментуванням тексту спеціалістами (істориками, культурологами, картографами, географами, етнографами).

Тема, якій присв'ячений збірник, в радянській історичній літературі висвітлена ще не достатньо. Всебічне її вивчення на основі опублікованих архівних документів матиме важливе наукове і політичне значення.

У книзі великого українського історика, вченого і громадського діяча Михайла Грушевського йдеться про історичне значення рідної мови й рідної школи, без яких немислиме ні політичне, ні економічне, ані духовне відродження України.

Збірник "Переяславська рада 1654 року" висвітлює проблематику українсько-московської угоди, укладеної в результаті січнево-березневих переговорів 1654 р. між Богданом Хмельницьким і московським царем Олексієм Михайловичем. Перша частина видання містить передруки праць української історіографії та публіцистки останньої чверті XIX - 70-х років XX ст. До другої частини ввійшли наукові дослідження сучасних істориків - огляди української, російської, польської та англомовної історіографій, статті про Переяславську раду, її причини та наслідки. Науковими аргументами ще раз спростовується т.зв. переяславська легенда про добровільне входження України до складу Московської держави як вияв "споконвічної мрії" українського народу до "возз"єднання" Русі. Московський напрямок дипломатії Богдана Хмельницького мав такий самий зміст, як і турецько-кримський, шведський, семигородський та ін. Основним завданням української політики того часу був пошук сильного військового союзника у боротьбі з Річчю Посполитою за об'єднання всіх етнічних українських земель в державно-адміністративному устрої Війська Запорозького. Для науковців, студентів, викладачів та всіх, хто цікавиться історією.

Політичне становище в Україні в другій половині XVII ст. Гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький. Політика гетьманів України в період "Руїни" (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, Д. Многогрішний). Іван Мазепа, оцінка діяльності.

У праці йдеться про українські національні військові підрозділи, частини та з'єднання, що діяли на боці німецької армії в роки Другої світової війни. Автор висвітлює історію національних легіонів, допоміжних і охоронних частин, батальйонів Українського Визвольного Війська, дивізії "Галичина", юнацьких протиповітряних та інших формацій, створених з українців. Описано їх використання німецькими установами як допоміжного фактору в рамках психологічної війни і воєнних дій проти Радянського Союзу. Особливу увагу звернено на політику Німеччини у справах створення цих формацій. Показано зусилля частини українських політичних та військових діячів, спрямовані на використання цих формувань з метою пропагування ідей українського визвольного руху. Використано матеріали архівів України, Німеччини, США, Польщі, Білорусі, Чехії, а також численні публікації стосовно цієї проблеми в книгах, журналах та газетах.

На значному документальному матеріалі показано революційно-визвольну боротьбу трудящих Західної України в 1933-1939 рр. проти соціального і національного гніту панської Польщі, за возз'єднання з УРСР, керівну і спрямовуючу роль КПЗУ в цій боротьбі.

Вот уже более двух тысяч лет человечество помнит слова, ставшие крылатыми: «И ты, Брут!» — но о их истории и о самом герое имеет довольно смутное представление. Известная французская исследовательница и литератор, увлеченная историей, блистательно восполняет этот пробел. Перед читателем оживает эпоха Древнего Рима последнего века до новой эры со всеми его бурными историческими и политическими коллизиями, с ее героями и антигероями. В центре авторского внимания — Марк Юний Брут, человек необычайно одаренный, наделенный яркой индивидуальностью: философ, оратор, юрист, политик, литератор, волей обстоятельств ставший и военачальником, и главой политического заговора. Его богатый внутренний мир поражает своей яркой духовностью, тонкостью восприятия и твердой несгибаемостью в своей убежденности и принципах. Это был человек чести, доблести, мужества и того гуманизма, который станет кредо в новую эпоху — эпоху Возрождения, эпоху Ренессанса

О политизированном меньшинстве российской молодежи знают мало, и это, пожалуй, первая работа, посвященная структуре молодежных движений, их заявленным целям и реальной практике действий. Павел Данилин развертывает перед нашим взором своего рода анатомический очерк политической жизни российской молодежи начала двадцать первого века. Автор достаточно молод, для того чтобы оставаться в живом контакте с активистами молодежных движений и в достаточной мере опытен, чтобы достичь необходимой для аналитики отдаленности от предмета своего рассмотрения.

Этот небольшой трактат извлечен мною из более обширного труда (1), который я некогда предпринял, не рассчитав своих сил, и давно уже оставил. Из различных отрывков, которые можно было извлечь из того, что было написано, предлагаемый ниже - наиболее значителен, и, как показалось мне, наименее недостоин внимания публики. Остальное уже более не существует.

В сборнике представлены научные статьи преподавателей вузов, соискателей и аспирантов, посвященные интеллигенции: этимологии данного термина и его социологическому содержанию; мировоззрению и нравственным императивам интеллигенции; образовательной, научной и просветительной деятельности её представителей и их судьбам в исторических процессах XIX – начала XXI вв.; месту и роли интеллигенции в социально-экономической и политической жизни.

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

Наведені у словнику дефініції визначають і тлумачать основні поняття, що з'явилися у останні десятиріччя і почали використовуватися у суспільстві, стосовно когнітивних процесів у сфері інформатизації та зв'язку, конвергенція яких все більше поглиблюється і схиляється у бік розвитку інформаційних технологій та штучного інтелекту. Зроблено спробу кореляційного об'єднання термінів з точки зору проблем прав та свобод людини, індустрії інформації, інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури та телекомунікацій, інтелектуальної власності й ринкової економіки в умовах переходу до Інформаційного суспільства.