У навчальному посібнику розглянуто комплекс питань з маркетингу. Особливу увагу приділено сутності концепції маркетингу, зовнішньому маркетинговому середовищу та його дослідженню, маркетинговій товарній політиці, маркетинговій ціновій політиці, маркетинговій політиці комунікацій та її складовим, маркетинговій політиці розподілу, а також управлінню маркетингом. Для студентів, аспірантів, викладачів, фахівців, які цікавляться питаннями маркетингу і працюють у цій сфері.

Книга написана на основании лекций, которые читались автором в течение многих лет на 3-м курсе математического факультета Новосибирского университета. Книга охватывает широкий круг вопросов, включающий в себя основания современной математической статистики, предельные теоремы для эмпирических распределений и основных типов статистик, основы теории оценок и теории проверки гипотез. Излагаются, в частности, методы отыскания оптимальных и асимптотически оптимальных процедур. Книга рассчитана на аспирантов и студентов математических и физических специальностей высших учебных заведений.

У Словнику-довіднику подаються офіційні імена, уживані в Україні,та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичнихтворів, народних пісень тощо. Видання сувенірне. В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Недарма ж великі українські князі носили такі славні імена, як Володимир (володар світу і людей), Ізяслав (той, хто славу здобуває), Святослав, Мстислав, Ярополк… Духовна міць, яка входила в них через надані ймення, робила князів непереможними. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу синовню чи доччину долю. І, мабуть, немає матері, яка б не назвала свою гарну доньку Любомирою (яку в миру люблять), Світланою (світлою, чистою) або Миланою (яка для всіх мила, якою милуються). Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника згори, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку. Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу. Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всього комплексу релігійних та соціальних уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за кастовими прошарками, що зараз вже втратило своє значення. Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх українців не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя. Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне тлумачення. Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем. Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

В книге рассматриваются способы анализа наблюдений методами математической статистики. Последовательно на языке, доступном специалисту - не математику, излагаются современные методы анализа распределений вероятностей, оценки параметров распределений, проверки статистических гипотез, оценки связей между случайными величинами, планирования статистического эксперимента. Основное внимание уделено пояснению примеров применения методов современной математической статистики. Книга предназначена для инженеров, исследователей, экономистов, медиков, аспирантов и студентов, желающих быстро, экономично и на высоком профессиональном уровне использовать весь арсенал современной математической статистики для решения своих прикладных задач.

В работе рассматриваются вопросы, связанные с распределением ресурсов между несколькими независимыми проектами. Задача заключается в минимизации времени завершения всех проектов или взвешенной суммы времен завершения. Описываемый подход основан на представлении каждого проекта в виде отдельной операции (агрегирование). Затем решается задача оптимального распределения ресурсов по множеству независимых операций. Получив распределение ресурсов на каждом проекте, можно для каждого проекта решить задачу распределения ресурсов по операциям проекта. Дается описание методов распределения ресурсов по множеству независимых операций и методов агрегирования проектов. Рассмотрена также прикладная задача финансирования инвестиционных проектов.

У навчальному посібнику розглядаються фінанси підприємств і принципи їх організації; грошові кошти, канали їх надходження, порядок зберігання і витрачання; фінансові результати, їх види, порядок формування і розподілу; податки, їх класифікація, порядок розрахунку і сплати в бюджет; організація оборотних коштів і кредитування підприємств; капітальні вкладення, їх види, порядок здійснення і фінансування; фінансове планування, його види і характеристика; зміст і порядок складання фінансового плану підприємства. Для студентів економічних спеціальностей, які вивчають курс "Фінанси підприємств", і практичних працівників, які займаються питаннями економіки, бухгалтерського обліку та оподаткування підприємств.

Книга cодержит весь материал новой программы по теории вероятностей и математической статистике. Добавлены главы: показательное распределение, проверка статистических гипотез, однофакторный дисперсионный анализ. Большое внимание уделено статистическим методам обработки экспериментальных данных; приведены удобные расчетные таблицы. В конце каждой главы помещены задачи с ответами. Книга предназначается для студентов инженерно-экономических институтов и факультетов, а также будет полезной инженерам и экономистам, применяющим вероятностные и статистические методы при решении практических задач.

У книзі автор викладає свою теорію простору. Ця теорія дозволяє пояснити практично всі явища живої і неживої природи. Розглядаючи взаємодію безперервно мінливого неоднорідного простору з матерією, яка має конкретні властивості і якості, автор вводить поняття «квантування простору за матеріями». Подібний підхід дозволяє звести всі природні явища в одну гармонійну, не суперечливу систему. І, як наслідок, вперше з’являється можливість пояснити природу гравітаційного, магнітного та електричного полів, як результат взаємодії неоднорідного простору з неоднорідно розподіленою в ньому матерією. Використовуючи принцип неоднорідності, автор показує єдність законів природи на рівні макро- і мікрокосмосу. Уперше сформульовані необхідні та достатні умови для виникнення життя не лише на нашій планеті, але і на мільярдах інших планет із моменту їх виникнення. Книга буде цікавою як для учених і філософів, фахівців, викладачів, так і для широкого кола читачів, кому небайдужі проблеми пізнання життя на Землі і досягнення вищого рівня свідомості розумної матерії.

У монографії на основі залучення широкого кола вітчизняних та зарубіжних джерел вивчається становлення історичної області України — Поділля. Хронологічні рамки роботи охоплюють період від другої половини XIV ст. до першої половини XV ст. Дослідження починається зі з'ясування сутності терміну "Поділля" в історико-географічному та історико-етнографічному контекстах. Встановлюючи особливості історичних умов виникнення Поділля як окремої політичної одиниці, авторка пропонує чітку періодизацію розвитку краю, відтворює перипетії його розподілів і перерозподілів між різними державами. Значна увага приділяється висвітленню політики східноєвропейських володарів та їх васалів щодо Поділля.

У підручнику послідовно викладено теоретичні, методологічні та практичні питання формування й розвитку економіки підприємства. Наведено загальну організаційно-економічну характеристику підприємства як суб'єкта господарювання. Докладно висвітлено питання формування та використання ресурсів підприємства — персоналу, матеріальних і нематеріальних активів, інвестиційних ресурсів. У другому, переробленому та доповненому виданні головну увагу звернуто на інноваційні процеси, організацію та регулювання діяльності підприємства, фінансово-економічні результати й загальну ефективність виробництва, а також на антикризову систему господарювання. Для студентів економічних вищих навчальних закладів і факультетів (майбутніх бакалаврів, спеціалістів), слухачів магістерських програм, а також учнів середніх освітніх закладів економічного спрямування. Підручник буде корисним також для слухачів центрів перенавчання та підвищення кваліфікації працівників підприємств (організацій).

Сервітут — обмежене право користування землею, яке забезпечує іншому землекористувачеві можливість користування нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Наведені у словнику дефініції визначають і тлумачать основні поняття, що з'явилися у останні десятиріччя і почали використовуватися у суспільстві, стосовно когнітивних процесів у сфері інформатизації та зв'язку, конвергенція яких все більше поглиблюється і схиляється у бік розвитку інформаційних технологій та штучного інтелекту. Зроблено спробу кореляційного об'єднання термінів з точки зору проблем прав та свобод людини, індустрії інформації, інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури та телекомунікацій, інтелектуальної власності й ринкової економіки в умовах переходу до Інформаційного суспільства.

У монографії на основі широкого кола архівних джерел, періодичних видань та фахової літератури розкрито особливості розвитку сільського господарства України та його інтеграції в світовий продовольчий ринок у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. Зокрема, проаналізовано структуру землеробства і тваринництва у пореформену добу, визначено обсяги продовольчих ресурсів України і світу в тісному взаємозв’язку з потребами країн Західної Європи і Близького Сходу, висвітлено здобутки українських господарств в експорті збіжжя та іншої аграрної продукції, а також з’ясовано причини, що гальмували розвиток вивізної торгівлі й призводили до фінансових втрат вітчизняних виробників. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться соціально-економічною історією України.

Ч. 1. - 432 с.

Імплементація та застосування Гаазької конвенції 1993 року про міждержавне усиновлення: посібник з належної практики — це проект Постійного бюро, спрямований на надання допомоги країнам (які вже підписали Конвенцію або лише планують це зробити) у практичній імплементації Конвенції, що максимально сприяла б досягненню мети Конвенції, а саме, захисту дітей у процесі міжнародного усиновлення. Це перший посібник із роз’ясненням положень Конвенції 1993 року; він визначає важливі аспекти планування, створення і використання правових та адміністративних засад імплементації Конвенції. Посібник не є універсальною настановою з найкращої практики імплементації, оскільки імплементація в кожній країні, безумовно, має власну специфіку через різницю наявних ресурсів і професійної підготовки відповідальних осіб, сильних сторін кожної держави та особливих викликів, що постають перед нею. Ситуації в кожній країні відрізняються, проте критерієм придатності й ефективності практики імплементації Конвенції є їх спроможність забезпечувати досягнення загальної мети Конвенції. Попередньо до підписання та ратифікації Конвенції кожна держава має ретельно розглянути більшість питань, порушених у Посібнику. Саме тому Посібник призначено для високопосадовців, які ухвалюють рішення про імплементацію Конвенції у відповідній країні (у короткостроковій чи довгостроковій перспективі), а також для юристів, адміністраторів, соціальних працівників і фахівців з адресної роботи, інших спеціалістів, які потребують порад із практичних та правових аспектів імплементації Конвенції. Уповноважені організації та призначені (неакредитовані) особи зможуть користуватися Посібником у повсякденній роботі з реалізації функцій, передбачених Конвенцією.