For each of "America's top cities", this source provides a map; brief entries on geography; history; population profiles; government; economy; education; health care; recreation including arts and culture, festivals, and sports; transportation, and communications.

Ч. 2 : Коріння міста. - 71 с.

Збірник містить статті Н. Ченцової "До історії виникнення і розвитку козацьких поселень в межах запорозьких вольностей", В. Старостіна "Трансформації", а також стенограму круглого столу "Вік міста - відлік часу".

У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, місце загального мовознавства у системі наук про мову, основні аспекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взаємозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національно-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження. Характерною особливістю другого видання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучасної мовознавчої науки. Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, предметний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвістичних термінів.

  Текст у форматі PDF 2.01 Мб

У Давній Греції міфи складалися задовго до того, як там поширилося письмо — грецька абетка. Один і той самий міф — про якогось бога чи героя — міг існувати в численних варіантах: місцевих, часових і авторських, що свідчило про їхню причетність до усної творчості. Та саме вони — із своєю динамікою подій, поетичністю і образністю, психологічним наповненням — стали основою літератури, скульптури, живопису, театрального мистецтва. Грецька міфологія, тобто природа і суспільні форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією, стала передумовою грецького мистецтва.

Присвячена сучасним проблемам становлення економіки знань, які розглянуто в контексті загальних глобалізаційних процесів. У першій частиш особливу увагу приділено аналізу українського й міжнародного досвіду інноваційної політики та розробці теоретичних і практичних проблем постіндустріальної трансформації сучасного суспільства. У другій частини досліджується суперечливий взаємозв'язок основних вимірів глобалізації і висвітлюються нагальні "виклики" соціального, політичного та економічного розвитку світу, що глобалізується. Монографія призначена для політиків, державних службовців, фахівців у сфері суспільних і гуманітарних наук, всіх, кого цікавлять економічні і політичні проблеми стратегічного розвитку України

Розкрито комплекс проблем, пов'язаних із законодавчим забезпеченням розбудови інформаційного суспільства в Україні. У систематизованому вигляді наведено базові нормативно-правові акти, які регулюють суспільні інформаційні відносини. Серед пріоритетів розбудови інформаційного суспільства розглянуто деякі основні ініціативи міжнародного співтовариства щодо подальшої підтримки впровадження в Україні інформаційно-комунікаційних технологій. Також проаналізовано основні проблеми забезпечення участі громадськості у формуванні інформаційного права. Для науково-педагогічних працівників, студентів і аспірантів, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, фахівців у галузі інформаційно-комунікаційних технологій.

У книзі висвітлюється культурологічний досвід трансформації європейської філософії ІІІ тисячоліття, яка після краху формалістичної методології науки усвідомила, що світоглядним дороговказом розуміння новітньої цивілізації може бути імператив людини в усій неосяжності її душі, таїни долі та жадоби до вищих цінностей, що є можливим тільки через культуру. У центрі уваги автора знаходиться питання національної культури, її архетипи, вічні символи та принципи духовної самопобудови особистості й нації. Усі ці теми розглядаються на доступному для читачів рівні і будуть цікаві усім, хто опікується проблемами Духу в сучасному контексті.

В книзі зроблена спроба за допомоги соціокультурного аналізу дослідити актуальні суспільно-політичні трансформації на глобальному і регіональному рівнях та визначити траєкторії розвитку українського суспільства впродовж найближчих років. Реалізація цього наміру здійснювалася шляхом перегляду та удосконалення наявного теоретичного інструментарію дослідження соціальних і культурних процесів із «рахуванням поточних теоретичних розвідок як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників.. Книга може бути цікавою не лише фахівцям із суспільних дисциплін, а й широкому читацькому загалу.

У праці Поля Рікера "Ідеологія та утопія", що є курсом лекцій, прочитаних відомим філософом у Сполучених штатах, розглядається ідеологія та утопія як культурні феномени та їхня співвіднесеність у сфері суспільної уяви. Автор простежує еволюціє цих понять в історії сучасної думки, приділяючи багато уваги їхньому вжитку й трансформації у текстах таких авторів як Маркс, Вебер, Альтюсер, Габермас, Гірц. Рікер виходить з того, що ідеологія та утопія суттєвим чином пов'язані між собою, а відтак і розглядати їх слід, спираючись на факт їхньої невпинної взаємодії.

У виданні зібрано тексти виступів учасників круглого столу «Народний Рух України: історія, ідеологія та політична еволюція (1989–2009)», який відбувся 22 вересня 2009 р. в Інститут історії України НАН України. Представлені у збірнику матеріали містять авторські інтерпретації та міркування стосовно різних аспектів історії створення та діяльності Народного Руху України: передумов виникнення, особливостей трансформації з масового громадсько-політичного руху в політичну партію, еволюції ідеологічних засад та програмних положень, місця НРУ у суспільно-політичному житті України та його внеску у розбудову держави. Тексти публікуються в авторській редакції. Збірник буде цікавим для фахових істориків та політологів, а також для широкого кола читачів, які виявляють інтерес до історії України.

У монографії на основі різноманітних джерел аналізу ється ряд питань релігійного життя 1960-х–2000-х рр. Висвітлюється релігійна політика радянської влади щодо релігії і Церкви в Україні у 1960-і–80- і рр., її здійснення, трансформації, вплив на життя релігійних конфесій та віруючих. Розглянуто релігійну ситу ацію та лібералізацію державно-церковних відносин в 1990-і рр., основні про блеми міжконфесійних відносин в незалежній Україні. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, всіх хто цікавиться історією Церкви.

Книга присвячена новому напряму історичних досліджень — інституціознавству (історії державних установ). У виданні вперше представлений комплексний огляд процесу утворення державних установ як невід’ємних атрибутів і органів будь-якої держави, на території сучасної України, починаючи від зародження урядуючих інституцій у Давній Русі ІХ ст. і до початку ХХ ст., коли тут діяли установи Російської та Австро-Угорської імперій. Таким чином доводиться наступність процесу творення державних установ, незважаючи на суттєві трансформації державного устрою, зміни у верховному сюзеренітеті, включення до державних систем інших країн. Розкриті особливості організації та діяльності державних установ за часів Київської та Галицько-Волинської Русі, Великого князівства Литовського, Польського королівства, Речі Посполитої двох народів, Російської імперії, Австрійської/Австро-Угорської імперії тощо. Розрахована на студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, викладачів, усіх, хто цікавиться історією України.

Как любое профессиональное сообщество, историки пользуются своим особым словарем, состоящим из привычных слов и принятых в данном сообществе терминов, понятий и клише. Этот словарь неразрывно связан с историей самой дисциплины, структурообразующими центрами которой с конца XIX в. являются учебные заведения и научно-исследовательские институты. В наши дни словарь историка то сливается, то конкурирует со словарями других дисциплин - таких как социология, антропология или политология. Поэтому цель настоящего издания - представить словарь не только историка, но и словари специалистов других общественных наук, с которыми приходится иметь дело историку. Сейчас уже не представляется возможным отделить историю от общественных наук. Во всяком случае, сами авторы решительно высказываются за междисциплинарные связи, и не просто из принципа, а потому, что считают работы междисциплинарной направленности наиболее плодотворными.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

Норми транспортного права регламентують суспільні відносини, що виникають між перевізниками та споживачами транспортних послуг, а також між органами управління транспортом і перевізниками. Ці відносини відрізняються складністю й багатогранністю, тому для якісної підготовки юристів у ВНЗ виникає необхідність вивчення курсу «Транспортне право». У підручнику викладено матеріал, який надасть студентам-правникам необхідних знань з правових основ діяльності транспортного комплексу держави в цілому і окремих видів транспорту та особливостей правового регулювання їх діяльності. Системно викладено законодавство, що регулює доставку вантажів та перевезення пасажирів. Вперше розглянуто правове регулювання перевезення пошти. Особливу роль відведено правовій регламентації міжнародних транспортних перевезень, відповідальності за порушення транспортного законодавства, діяльності трубопровідного транспорту.

Монографію присвячено методологічним проблемам рецепції європейського досвіду як цілеспрямованого процесу селекції, осмислення і прагматичного опрацювання теорії і практики. Предметна увага приділяється гносеологічним аспектам гуманізації історичної свідомості і, зокрема, процесу реконструкції критичного мислення на складному етапі демократичної трансформації. Окреслюються можливості розширення філософських горизонтів теоретико-методологічного аналізу історичних явищ і процесів. В контексті проблеми раціональності акцентується евристичний потенціал взаємодії історії та логіки. Наголошується зростання ролі дискурсивної етики у справі відновлення цілісності історичного світогляду. Розглядаються функціональні аспекти історичного досвіду під кутом зору еволюції соціального змісту європейської ідеї. Пропонується актуальне узагальнення досвіду соціальних перетворень у країнах Центрально-Східної Європи. Підкреслюється особлива роль європейських соціальних стандартів як системного чинника українського культурно-цивілізаційного вибору

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.