Книга репресованої української вченої присвячена висвітленню головних аспектів літературної української мови. Використаний при написаннi «Уваг» багатий етнографiчний матерiал дозволив авторцi виявити деякi характернi особливостi української народної мови, якi можуть сприяти її використанню як базової для створення справжньої лiтературної української мови. Написана в 1920 р. книга довгий час була настільною для мовознавців та редакторів, а потім була заборонена в УРСР.

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1925 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко. До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися» [1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.

Каталог включає річки, розташовані на території УРСР. Назви річок даються українською і російською мовами, наведено основні гідрографічні характеристики та характеристики типів річок. В передмові висловлюються міркування про напрями використання річок залежно від природних умов

Пропоновані "Нариси з історичного синтаксису укранської мови" є першою спробою дати навчальний посібник з цього предмета для студентів мовно-літературних факультетів педагогічних інститутів УРСР.

Ч. 1. - 1965. - 423 с.

На значному документальному матеріалі показано революційно-визвольну боротьбу трудящих Західної України в 1933-1939 рр. проти соціального і національного гніту панської Польщі, за возз'єднання з УРСР, керівну і спрямовуючу роль КПЗУ в цій боротьбі.

Пропонований «Конспект лекцій з курсу української діалектології» видається на допомогу студентам-філологам, зокрема заочникам. В основу «Конспекту. » покладено курс лекцій, який протягом ряду років читав автор в Ужгородському державному університеті. Цей випуск «Конспекту. » присвячено вступним розділам. Укладений він в основному у відповідності з діючою університетською програмою з цього курсу. Проте у посібнику не всі розділи розроблені з однаковою докладністю. Ті з питань, які більш-менш достатньо висвітлені в інших посібниках, опускаються. Наприклад, при опрацюванні розділу «Історія вивчення українських говорів» потрібні відомості про вивчення українських говорів та діалектів в УРСР студент може знайти у посібнику А. А. Москаленка «Нарис історії української діалектології» (Одеса, 1961, 1962) та в статті Ф. Т. Жилка «Дослідження діалектів української мови за радянської доби (1917—1957 рр. )» (зб. «Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років». К. , 1957). Питання ж вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в країнах народної демократії, у нашій навчальній і науковій літературі поки спеціально не висвітлювалося. При вивченні загальної історії науки це питання досить важливе. У зв'язку з цим у пропонованому «Конспекті. » дещо докладніше, ніж інші розділи, викладено відомості про вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в Польщі, Чехословаччині, Румунії та Угорщині.

У книзі досліджуються два найраніші відомі історичній науці українські літописи, що дійшли до наших часів у рукописних оригіналах, як джерело для висвітлення внутрішнього життя, культури і побуту українського народу, його господарської діяльності, класової боротьби в XVI—першій половині XVII ст., а також політичного становища України напередодні визвольної війни 1648—1654 рр. До текстів літописів додано текстологічні примітки та докладні коментарі. Розрахована на істориків, літературознавців, мовознавців, викладачів, студентів історичних і філологічних факультетів та широкі кола читачів.

Т 2. : Вінницька область. - 1972. - 793 с.

Це перша фундаментальна історична праця, кожний том якої висвітлював історію населених пунктів окремих областей України, а їх на той час налічувалося майже 40 тисяч. Історіографія історії України містить значну кількість робіт, присвячених написанню фундаментальної колективної праці. Дослідники історії створення енциклопедичного довідника «Історії міст і сіл Української РСР" збагатили вітчизняну історіографічну спадщину студіями, які розкривають структуру, функціонування Головної редакційної колегії видання, результати та значення співпраці науковців і громадськості.

Це перше фонологічне дослідження вокалізму південно-західних говорів української мови. Висвітлюються особливості функціонування в різних говорах опозицій (протиставлення) голосних, з'ясовуються умови й результати нейтралізації цих опозицій. Питання аналізуються з використанням матеріалів історичної та сучасної фонології української літературної мови.

Осадча-Яната Наталія (1891—1982) — український ботанік, фармаколог і фольклорист, автор термінологічних словників Академії Наук у Києві, професор (ботанічна номенклатура). Дружина Янати Олександра Алоїзовича — українського агронома і ботаніка, академіка АН УРСР. Його найфундаментальніші праці, насамперед з народної ботанічної номенклатури, Наталя Осадча-Яната, яка після арешту чоловіка залитися без роботи і засобів до існування, вивезла до Сполучених Штатів, де й видала. Сама вона працювала в Українській Вільній Академії Наук, здобувши визнання як фахівець з медичної ботаніки.

Вип. 10 : Матвієнко О.М., Догадіна Т.В. Жовтозелені водорості - Xanthophyta. - 1978. - 512 с.

Тканини мистецькі, ткані вироби (ручні і машинові), що відзначаються орнаментальним оформленням, грою кольорів і мистецьким виконанням, один з видів декоративного ужиткового мистецтва, яке відогравало важливу ролю в побуті українського народу. В Україні виробництво мистецьких тканин, разом з вишивкою належить до найдавніших та найпоширеніших нар. мистецтв, що мають призначення прикрашати одяг, предмети хатнього вжитку та оформлення інтер'єру. У різних етнографічних зонах, а то й окремих селах, Т. м. мають льокальні відміни в способі орнаментальної композиції, кольористики і навіть у техніці виконання. Народні ткачі виробляли різні ґатунки взористих полотен з конопель чи лону на сорочки, хустки, найтонші полотна на головні убори (білі намітки, «убруси», «рантухи» тощо). Узори Т. м. створюються різним переплетом ниток («окружки», «сосонки», «коропова луска»), що дає декоративні ефекти. З вовни ткали плахти, запаски, спідниці, опинки, пояси, крайки тощо. Одягові тканини декорувалися тканими, вибиваними або вишиваними взорами. Для інтер'єрів хат ткалися різнорідні декоративно-ужиткові взористі тканини. З льону і конопель — рушники, покривала, верети, рядна, а з вовни — покривала, коци, коври, ліжники, полавники, килимці, килими тощо.

У колективній монографії висвітлюються основні напрями розвитку мовознавства за 1967-1977 рр. Особлива увага приділяється досягненням українських мовознавців у таких галузях: радянська соціолінгвістична теорія, лексикологія і лексикографія, теорія граматики, дослідження з російського мовознавства, історико-етимологічні студії і видання пам'яток, діалектологія і ономастика, дослідження з слов'янського, романського, германського і загального мовознавства, формалізація мов і їх експериментальне значення.

Монографія – результат багаторічних досліджень академіка АН УРСР І. П. Крип’якевича з історії Галицько-Волинської землі періоду Давньоруської держави та феодальної роздробленості. Розкрито умови формування Галицько-Волинського князівства, його адміністративно-територіальний поділ, соціально-економічні й політичні відносини, вклад у боротьбу проти експансії католицьких феодалів та навали кочівників-завойовників, показано дружні взаємовідносини Галицько-Волинської Русі з іншими давньоруськими землями, доведено безпідставність тверджень польської буржуазно-шовіністичної історіографії, що заперечувала східнослов’янський характер Галичини й Волині та прогресивну роль Київської Русі на цих землях. Для істориків, археологів, викладачів і студентів вузів, краєзнавців.