Установлено особливості мінливості й успадкування, пластичності та кореляційної залежності, а також стабільності кількісних ознак у сортозразків сої зі звичайним і фасційованим типом стебла. Тривалість періоду вегетації залежно від комбінації схрещування контролюється на вірогідному рівні 1 - 3-ма генами. Виділено цінні селекційні номери сої з фасційованим типом стебла, які за комплексом господарсько-цінних ознак перевищують урожайність стандартів з нефасційованим стеблом. З використанням фасційованих форм створено цінний вихідний матеріал для селекції сої зі звичайним типом стебла. Селекційний номер Pf1070 за рівня врожайності 3,19 т/га перевищив національний стандарт ЮГ-30 на 0,67 т/га.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано генетичні основи створення високопродуктивних сортів сої з коадоптованим асоціюванням генів холодо-, посухо-, жаро-, патогеностійкості, пластичності та стабільності шляхом удосконалення та розробки нових методів ідентифікації генотипів за морфофізіологічними та молекулярними критеріями на рівні спорофіту і гаметофіту. Встановлено, що фенотипні відмінності в прояві кожної з цінних кількісних ознак рослини, зокрема: маси бобу, маси бобів з продуктивного вузла, маси насінин в бобі у досліджуваних генотипів культурної (Glycine max) та дикої уссурійської (G.soja) сої зумовлюються ефектом 4 або 5 незалежно успадковуваних головних генів (олігогенів). Виявлено, що у диких генотипів досить високий ступінь стабільності зернової продуктивності рослин супроводжується зростанням варіабельності (пластичності) її компонентів. Отримано дані, які свідчать про відносну незалежність у зазначеної культури генотипних факторів, що контролюють холодостійкість на стадіях проростання насіння, росту та розвитку сходів, формування бобів. Розроблено методичні підходи добору термостійких генотипів за інгібіторно-протеїназним і пероксидазним тестами. Запропоновано проводити мікрогаметофітній добір у сої за стійкістю до екстремальних температур та ураження патогенами. Відзначено, що ідентифікація генотипного різноманіття сої на основі маркерів поліморфізму ДНК (ISSR маркерів) розкриває нові перспективи цілеспрямованого добору вихідного матеріалу для адаптивної селекції, включно серед культурної (G.max) та дикої (G.soja) сої. Створено 8 нових сортів сої, з яких 3 (Подільська 1, Подолянка і Подільська 416) занесені до реєстру сортів України.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості гетероспермії сої сортів "Херсонська 908", "Одеська 124", "Витязь 50" та їх взаємозв'язок з посівними та врожайними властивостями насіння. Обгрунтовано новий принцип добору посівного матеріалу. З урахуванням результатів досліджень показано, що найбільш об'єктивним параметром, що детермінує інтенсивність росту проростка, є форма насіння, яка зумовлюється співвідношенням його лінійних розмірів і відображається величиною індексу деформованості. Вивчено схожість насіння та встановлено, що найбільш суттєва схожість залежить від форми насіння. З'ясовано, що насіння оптимальної форми має схожість на 6,5 - 7,2 % вище, ніж насіння вихідного зразка. Між певними лінійними розмірами насіння та рівнем його врожайних властивостей на підставі результатів досліджень не було установлено будь-якого певного зв'язку. Протягом всіх років досліджень у трьох сортів спостережено негативний зв'язок між ступенем деформованості насіння та продуктивністю рослин. Насіння сої, що формується в різних вертикальних ярусах рослин, суттєво не відрізнється за лінійними розмірами та масою, однак, відрізняється за рівнем врожайних властивостей. Краще насіння формується у середній частині рослини, а найменш урожайне - у нижній. З віддаленням місця формування насіння від головного стебла рослини зменшується довжина та маса насіння, але закономірно збільшується рівень його врожайних властивостей. За результатами досліджень установлено, що система сортування насіння сої, яка грунтується на поділі зернової маси на решетах з довгастими та круглими отворами не дозволяє відбирати біологічно найбільш повноцінний посівний матеріал. Обгрунтовано необхідність створення потокових ліній, принцип роботи яких повинен грунтуватися на доборі насіння з оптимальною формою.

  Скачати повний текст

Викладено результати досліджень за 1993 - 2005 рр., якими встановлено характер спадковості та мінливості олійності насіння сої та її кореляції з іншими ознаками рослин і вивчення ефективності створення нового високоолійного вихідного матеріалу для селекції сої. Виявлено особливості накопичення олії в сортозразках сої й успадкування цієї ознаки гібридами різних поколінь. Визначено рівень мінливості олійності в існуючому генофонді сої залежно від генотипу, умов вирощування та груп стиглості, а також в залежності від розташування бобів на рослини сої. Показано можливість зменшення шляхом селекції негативної кореляції між вмістом олії та білка в насінні сої. Встановлено можливості й ефективність індивідуального добору високоолійних рослин у сортах і гібридних популяціях. Розкрито характер успадкування рівня олійності у насінні гібридів сої та встановлено наявність гетерозису незалежно від рівня ознаки у батьківських форм. Виділено джерела високої олійності та створено цінний вихідний матеріал для селекції сої. Виведено нові сорти сої з підвищеним вмістом олії (Офелія та Шарм), занесені до Реєстру сортів рослин України.

  Скачати повний текст

Створено новий вихідний селекційний матеріал, виділено перспективні селекційні лінії, які на різних етапах селекційної проробки перевищували національні стандарти за продуктивністю та іншими важливими господарськими ознаками. Виведено та внесено до Реєстру сортів рослин України та інших держав новий сорт сої Устя (N 468), урожайність насіння якого становить 27,6 - 33,2 ц/га, тривалість періоду вегетації - 102 -104 дні, вміст протеїну у насінні - 41 - 42 %, жиру - 19 - 20 %.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вплив строків сівби, тривалості дня та їх взаємодії, а також агроекологічних умов вирощування у двох географічних пунктах на зміну тривалості фази "сходи - цвітіння", періоду вегетації та основних елементів продуктивності у 60 колекційних сортозразків та 27 селекційних номерів сої.

  Скачати повний текст

Проведено ДП-ПЛР-аналіз 150 селекційних форм сої. На основі генетичних дистанцій визначено найменш і найбільш віддалені один від одного сорти сої. За допомогою аналізу ДНК - патернів диференційовано досліджені 32 сорти сої різного еколого-географічного походження. Розподіл більшості сортів на отриманій дендрограмі відповідає їх еколого-географічному походженню. Доведено, що для диференціації сортів найефективніший - ДП-ПЛР. Охарактеризовано генотипічну чистоту матеріалу, детектовано гомо- та гетерозиготні генотипи. Розроблено принцип ідентифікації та паспортизації генотипів сої на основі ПЛР-аналізу. Запропоновано уніфіковані літеро-цифрові форми запису алельного стану фіксованих локусів, що відображають специфічність даного генотипу і дозволяють його унікально ідентифікувати.

  Скачати повний текст

Встановлено генетичну залежність між періодом вегетації й іншими ознаками у гібридів, виявлено епістатичний ефект взаємодії генів, які контролюють тривалість періоду вегетації, висоту рослин, кількість насінин і масу насіння з рослини. Створено новий скоростиглий вихідний матеріал, виділено перспективні лінії, які на різних етапах селекційних досліджень перевищували національні стандарти за продуктивністю та скоростиглістю.

  Скачати повний текст