Проаналізовано сучасний стан проблеми розробки автоматизованих систем підтримки прийняття рішень у медицині, розглянуто основні методи під час розробки систем у рамках рішення задач діагностування. Доведено, що існуючі методи не вирішують задачу діагностування у випадку захворювань з багаторівневою структурою діагнозів. Запропоновано перспективну методику прийняття рішень за умов неповної інформації. Викладено теоретичні положення методики та розроблених математичних моделей процесу діагностики і призначення лікарських засобів. Наведено визначення класичної множини, що допомагає задавати множину діагнозів відповідно до множини симптомів, а також визначення еталонного вектора ознак і вирішальної комбінації ознак як основне в моделі процесу ідентифікації діагнозу. Розглянуто задачу ідентифікації діагнозу, початкову вирішальну комбінацію ознак і умови погодженості класифікації діагнозів із системою еталонних векторів ознак. На основі результатів математичної моделі діагностики розроблено математичну модель призначення лікарських засобів залежно від поставленого діагнозу і соціального статусу хворого, алгоритми процесу діагностики та призначення лікарських засобів. Описано структуру системи підтримки прийняття лікарських рішень для діагностики, лікування і моніторингу хворих тиреотоксичним серцем, її основні модулі та задачі їх функціонування.

  Скачати повний текст

Розглянуто диференційований підхід до призначення антиагрегантів у хворих зі стабільною і прогресуючою стенокардією напруги з урахуванням індивідуальної чутливості пацієнтів. Запропоновано експрес-метод визначення чутливості до ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та критерії ефективності антитромбоцитарної терапії. Показано доцільність комбінованої антитромбоцитарної терапії у хворих з прогресуючою стенокардією напруги протягом більше трьох місяців та протягом 30-ти діб у хворих з важким перебігом стабільної стенокардії напруги з метою відновлення якісного складу тромбоцитів та зменшення їх функціональної активності. Зазначено, що дисліпідемія призводить до значних порушень морфофункціональних та агрегаційних властивостей тромбоцитів, що сприяє підвищенню активності тромбоцитарного гемостазу. Встановлено, що порушення ліпідного обміну істотно впливають на ефективність антиагрегантної терапії за рахунок зменшення чутливості до АСК, а додаткове призначення симвастатину сприяє зростанню чутливості до АСК.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми адаптації системи первинної медико-санітарної допомоги дорослому населенню на моделі хворих кардіологічного профілю за сучасних умов в Україні. Встановлено, що зі зміною суспільно-політичних і соціально-економічних умов демографічної ситуації та рівня здоров'я населення України протягом 1975 - 2000 рр. настали негативні динаміка: народжуваність зменшилась на 51,6 %, смертність зросла на 53 %, середня тривалість життя скоротилась на 2 роки і стала меншою від країн Євросоюзу в середньому на 10 років. Виявлено негативний вплив на стан здоров'я і середню тривалість життя хвороб системи кровообігу, смертність від яких у 2000 р. склала 60,9 % в структурі всіх хвороб. Науково обгрунтовано та розроблено механізми адаптаційних технологій перебудови системи організації первинної медико-санітарної допомоги дорослому населенню України на моделі хворих кардіологічного профілю. Проаналізовано ефективність впровадження запропонованих імітаційних моделей адаптаційних технологій.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню ролі гуморальних порушень судинного ендотелію при гострому інфаркті міокарду (ІМ) в залежності від клінічного перебігу. Зроблено оцінку клінічної ефективності їх корекції інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). За допомогою факторного та системного аналізу розроблено різноманітні прогностичні моделі для оцінки особливостей перебігу гострого ІМ та побудовано загальний алгоритм індивідуалізованої терапії хворих на гострий ІМ. Доведено, що ендотеліальна дисфункція є одним з факторів розвитку гострого ІМ. У залежності від об'єму усередку ураження відмічається різниця в домінуванні вазоконстрікторних і вазоділятуючих факторів судинного ендотелію: при трансмуральному ІМ - вазоділятаторів, при дрібновогневому ІМ - вазоконстрікторів. Встановлено, що додаткове призначення інгібіторів АПФ викликає значну перебудову функціональної системи організму, яка виражається в зниженні міжсистемної та підвищенні внутрішньосистемної інтеграції ендотеліальних факторів, що свідчить про зменшення функціональної напруги системи і формування якісно нової функціональної системи, володіючої більш значними компенсаторними властивостями. Найбільш ефективним методом лікування ІМ є сумісне застосування системної тромболітичної терапії та призначення інгібіторів АПФ з першої доби лікування. Комбінація інгібіторів АПФ та бета-блокаторів без тромболітичної терапії є недостатньо ефективною як при ускладненому, так і при неускладненому перебігу ІМ.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням обгрунтування гігієнічних вимог до санаторної аліментарної реабілітації хворих, що перенесли інфаркт міокарда. В роботі приведені нові науково обгрунтовані результати та здійснені нові розробки в області нутріціології при інфаркті міокарда, що базуються на функціонально-гомеостатичній концепції. Розглянуті методологічні передумови до регламентування харчування контрольного контингента, обгрунтовано рівні споживання енергії та нутрієнтів з адаптацією до їх значень діючого продуктового набору. Отримали розвиток вимоги до режиму дієтотерапії, структури раціонів, що консолідовано в універсальному орієнтовному семиденному меню. Приведена парадигма потенціювання медичної ефективності аліментарної програми за допомогою біологічно активних добавок.

  Скачати повний текст

Запропоновано нову модель дилятаційної кардіоміопатії (ДКМП), яка індукується введенням карміноміцину щурам; продемонстровано її тотожність з відомими моделями та патоморфологічними змінами внаслідок ДКМП у людини. Встановлено, що використання аміодарону в експерименті та за клінічних умов, призводить до покращання метаболізму міокарда, показників його біоелектричної активності та морфологічної картини. Це відбувається на тлі оптимізації стану системи аденілових нуклеотидів еритроцитів периферичної крові. Виявлено, що модулюючий ефект аміодарону щодо відповідних показників, які вивчалися у людини, значно потенціюється додаванням мілдронату. Зроблено висновок щодо доцільності комбінованого використання зазначених препаратів у комплексній терапії ДКМП.

  Скачати повний текст

Досліджено ектопічну активність шлуночків та оцінено зміни ектопічної активності міокарда, динаміку артеріального тиску та його циркадний ритм, систолічну та діастолічну функції міокарда, поріг стимуляції серця під впливом тривалої терапії антагоністами кальцію короткої та тривалої дії у хворих на ішемічну хворобу серця (IXC) з імплантованим електрокардіостимулятором (ЕКС). Доведено, що антогоністи кальцію тривалої дії сприяють ефективному лікуванню хворих на ішемічну хворобу серця з імплантованим штучним водієм ритму, перебіг якої ускладнений стабільною стенокардією й артеріальною гіпертензією. Доведено високу ефективність амплодипіну серед антогоністів кальцію (ніфедипіну, верапамілу, амплодипіну). Обгрунтовано раціональне призначення окремих антагоністів кальцію у хворих з імплантованим ЕКС та наявністю серцевої недостатності відповідно до їх впливу на систолічну або діастолічну функції лівого шлуночка. Встановлено можливість підвищення ектопічної активності міокарда через тривале застосування ніфедипіну у хворих на IXC з імплантованим водієм ритму, що обмежує його використання через можливість розвитку фатальних аритмій.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження стану антиендотоксинового імунітету у хворих з інфарктом міокарду. Проаналізовано результати обстеження та лікування 120-ти хворих осіб чоловічої статі з первинним інфарктом міокарда із зубцем Q, госпіталізованих у міську лікарню Сімферополя у 2003 - 2006 рр. Антитіла до ліпополісахариду (ЛПС) грамнегативної ентеробактерії Escherichia coli К30 класів A, M, G визначено з використанням методу твердовазного імуноферментного аналізу на першу, сьому та 21-шу добу. Для визначення концентрації ЛПС зв'язуювального білка (LBP) та розчинної форми CD14 рецептора (sCD14) використано тест-системи виробництва "Hucult biotechnology". З'ясовано, що рівні антиендотоксинових антитіл класів M і G у разі множинного порівняння достовірно відрізняються на першу, сьому та 21-шу добу. Доведено, що у хворих з інфарктом міокарда відбувається стимуляція неспецифічних компонентів антиендотоксинового імунітету: збільшення рівнів LBP та sCD14 на першу, сьому, 21-шу добу.Виявлено, що значення С-реактивного білка позитивно корелюють зі значеннями LBP, sCD14 і негативно - з анти-ЕТ-IgM, IgG. У хворих з летальним результатом у найгострішому періоді констатовано найнижчі значення анти-ЕТ-IgM, IgG і високий рівень LBP, sCD14.

  Скачати повний текст

Розв'язано задачу обгрунтування вибору антикоагулянтної терапії з застосуванням низькомолекулярних гепаринів для відновлення ритму у хворих з персистуючою формою фібриляції передсердь. Доведено ефективність і доцільність застосування еноксапарину у пацієнтів цієї категорії та встановлено можливість скорочення тривалості терапії. Виявлено, що 5,75 % пацієнтів з фібриляцією передсердь мають тромбоемболічні ускладнення в анамнезі та становлено недостатнє використання ними антикоагулянтів. Доведено можливість проведення ранньої кардіоверсії на фоні застосування еноксапарину після виключення тромбозу та предикаторів тромбоутворення у вушку лівого передсердя за допомогою черезстравохідної ехокардіографії та мультиспіральної комп'ютерної томографії серця. У разі досягнення швидкості трансмітрального кровотоку значення 50 см/с і більше у хворих з відновленним синусовим ритмом установлено можливість дострокової відміни антикоагулянтної терапії. Під контролем системи згортання крові доведено безпечність короткочасної терапії еноксапарином протягом 3 - 7-ми днів до та після кардоверсії з урахуванняи групи ризику виникнення тромбоемболій. Як найбільш інформативні показники тромбоутворення виявлено розчинний фібрин-мономер і D-димер. Підтверджено більш прогнозований і стабільний антикоагуляційний ефект еноксапарину у порівнянні з варфарином, його більшу ефективність у профілактиці тромбоемболічних ускладнень (0 % у разі застосування еноксипарину та 4,8 % - варфарину) та безпеку (геморагічних ускладнень 1,3 % проти 14,5 % відповідно).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано поширеність аспіринорезистентності серед хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST, які систематично приймали аспірин, та показано її асоціацію зі збільшенням рівня госпітальної летальності, частоту нефатального (ре) інфаркту міокарда та сумарної частоти даних подій. Описано фактори, які збільшують ймовірність виникнення резистентності щодо аспірину. Проведено порівняння значень показників агрегації тромбоцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом і з біохімічною аспіринорезистентністю та без неї. Розглянуто результат додавання клопідогрелю щодо терапії аспірином у резистентних до аспірину хворих.

  Скачати повний текст

Розроблено науково обгрунтовану багатофакторну систему реабілітації у післяінфарктний період і комплексної профілактики інфаркту міокарда за тяжкістю перебігу патології, медико-біологічними, соціально-гігієнічними, клімато-екологічними факторами з застосуванням нових методів контролю ефективності відновлювального лікування та прогнозування інвалідності, що передбачають врахування психофізіологічного статусу пацієнтів. Науково обгрунтовано новий підхід до контролю ефективності реабілітації у післяінфарктному періоді на підставі оцінки показників зазначеного статусу хворого. Запропоновано нову технологію визначення реабілітаційного потенціалу та прогнозування інвалідності внаслідок гострого інфаркту міокарда за психофізіологічним статусом пацієнта. Розроблено альтернативний метод визначення толерантності до фізичних навантажень для пацієнтів з серцево-судинною патологією за психофізіологічними показниками.

  Скачати повний текст

Наведено клінічну та функціональну порівняльну характеристику фізичного стану пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), у яких переважали епізоди больової ішемії міокарда (БІМ), осіб з безбольовою формою ІХС та хворих на ІХС, у яких переважали епізоди безбольової ішемії міокарда (ББІМ). На підставі результатів обстеження встановлено розбіжності щодо перенесення фізичного навантаження, стану внутрішньосерцевої гемодинаміки, ураження вінцевих артерій (ВА), порушення регіонарної та сегментарної скоротливої функції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) серця. Доведено суттєвий вплив на дані показники вікового чинника, кількості уражених ВА, факту перенесення інфаркту міокарда та наявності гіпертонічної хвороби. Встановлено взаємозв'язок між частотою виникнення епізодів ББІМ з кількістю уражених ВА, ступенем їх максимального стенозування, гіперхолестеринемією та функціональним фактором (вазоконстрикцією). З'ясовано особливості розподілу добових ритмів ББІМ та БІМ і відзначено, що у хворих однієї і тієї ж групи без перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) та з перенесеним ІМ вони також відрізняються. Здійснено порівняльну оцінку кумулятивного виживання хворих на ІХС з БІМ та з ББІМ за методом Kaplan - Meier протягом 10-ти років спостереження та встановлено особливості перебігу різних клінічних форм ІХС.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено клінічно-патогенетичні особливості перебігу постінфарктного періоду у хворих на метаболічний синдром (МС). Оцінено можливості корекції серцево-судинних ускладнень за допомогою комбінації аторвастатину та амлодипіну. Обгрунтовано необхідність визначення рівня лептину у крові всіх хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ). Вивчено характер змін основних біохімічних маркерів високого кардіоваскулярного ризику (вч-СРП, ІЛ-6, ЕТ-1, МНП), визначено їх взаємозв'язок з показниками ліпідного та вуглеводного обмінів, рівнем лептину та морфофункціональними параметрами лівого шлуночку у хворих на МС після пересеного ІМ. Проаналізовано рівні лептину у хворих на перенесений ІМ залежно від наявності або відсутності МС. Доведено зв'язок певних рівнів лептину з високим ризиком повторних серцево-судинних подій у післяінфарктному періоді: у випадку супутнього МС - гіперлептинемії та у разі відсутності цього синдрому - гіполептинемії. Встановлено поєднання найбільш значимих факторів, які дозволяють визначати високий ризик несприятливого перебігу постінфарктного періоду залежно від наявності або відсутності МС. Обгрунтовано новий підхід до лікування хворих на МС та перенесений ІМ з гіперлептинемією за допомогою застосування у складі базисної терапії цих хворих комбінації аторвастатину та амлодипіну.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда, з артеріальною гіпертензією виникає вегетативна дисфункція, яка характеризується вираженою стресорною напругою вегетативної регуляції з превалюванням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та значним зниженням парасимпатичної активності. Доведено, що ступінь вегетативної дисфункції вище у ранній період захворювання та тісно корелює з локалізацією Q-інфаркту міокарда та величиною фракції викиду лівого шлуночка. Встановлено, що незважаючи на те, що обробка 5-ти-хвилинних ділянок електрокардіограми (ЕКГ) виявляє тіж самі тенденції, що й аналіз 24-х-годинного запису, ці дані не можна поєднувати в межах однієї групи, а у разі порівняння результатів, одержаних під час обробки різних за тривалістю ділянок ЕКГ, необхідно враховувати їх залежність від часу доби, коли було проведено дослідження. Обгрунтовано доцільність використання аналізу варіабельності ритму серця у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією з метою оцінки ефективності проведеної медикаментозної терапії та її можливої корекції.

  Скачати повний текст

Показано можливість використання та розроблено протокол аналізу, визначено стійкість, виділено класи та класифіковано за ними стійкість просторово-часових і спектральних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) за умов фібриляції передсердь (ФП) та синусового ритму. Визначено особливості показників ВСР за умов ФП за базальних умов та функціональної проби з активним ортостазом без та за умов гострої фармакологічної проби з пропранололом, а також їх зв'язок з чинниками віку пацієнтів, форм ФП, ступеня тяжкості серцевої недостатності та насосної функції лівого шлуночка. Встановлено діагностичні та прогностичні критерії ефективності терапії персистуючої та постійної ФП за сукупністю клінічних ознак і параметрів ВСР, та побудовано дискримінантні функції, які дають змогу прогнозувати ефективність терапії ФП.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-функціональні особливості впливу астеноневротичних нашарувань в редукції коронарного та фунціонального резервів за дисбалансу симпатичної та парасимпатичної ланок нервової системи та ендотеліальної дисфункції за умов формування коронарної хвороби серця. На підставі результатів обстеження 228 пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією (НЦД), стабільною стенокардією I-II функціонального класу (СС), нестабільною стенокардією, яка виникла вперше, та есенціальною гіпертензією I ступеня встановлено, що поєднання органічної кардіальної патології з проявами астеновегетативних порушень супроводжується меншим обмеженням коронарного резерву, більшою толерантністю до навантаження, обмеженими проявами ішемії, збільшенням загальної скоротливості міокарда. На підставі вихідних показників варіабельності серцевого ритму виявлено тенденцію до активації симпатичного контуру. Зазначено, що розподіл ендотеліну-1 (ЕТ-1) свідчить про переважання вихідного рівня та на висоті навантаження у хворих на СС в співставленні з НЦД, а за позитивної велоергометрії (ВЕМ) - про зменшення досягнутого навантаження під час зростання ймовірності ішемічної реакції та обмеження загальної та регіонарної фракції накиду за умов зростання симпатиктонії. Встановлено, що 14-денне застосування бетаксололу обумовлює зменшення приросту ЕТ-1 на висоті велоергометрії з 20,73 % до 0,88 %.

  Скачати повний текст

На основі дослідження показників запалення та ліпідного обміну, особливостей процесів реполяризації, вегегативного балансу та міокардіальної функції в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ), а також вивчення взаємозв'язку між досліджуваними параметрами одержано нові дані стосовно механізмів розвитку захворювання та вперше в Україні з'ясовано значення змін досліджуваних показників у прогнозуванні ускладненого перебігу ГІМ. Встановлено, що предикторами розвитку ускладнень на стаціонарному етапі є концентрація С-реактивного протеїнц (СРП)>19Д8 мг/л (чутливість 98%, специфічність - 81%), ММА-1>372,0 нг/мл (чутливість 95%, специфічність - 78%), тривалість QTс>0,45с (чутливість 88%, специфічність - 82%), величина Теі-індексу > 0,49 (чутливість 92% та специфічність 84%), а також рівень співвідношення LF/HF > 3,28 (чутливість та специфічність 96 % і 82 %, відповідно), визначені в першу добу ГІМ. Уперше встановлено, що в пацієнтів, які з першої доби захворювання приймали аторвастатин у дозі 40 мг на добу або симвастатин у добовій дозі 80 мг, у порівнянні зі симвастатином у добовій дозі 40 мг, була значно вираженішою позитивна динаміка показників системного запалення, відчутніше покращувалася міокардіальна функція лівого шлуночка (ЛШ), зменшувалися прояви вегетативного дисбалансу та гомогенізувалися процеси реполяризації, рідше виникали життєвозагрозливі аритмії, гостра лівошлуночкова недостатність, післяінфарктна ішемія (як больова, так і безбольова), нижчою була частота розвитку післяінфарктного ремоделювання ЛШ. Відмічено, що максимально вираженими ці клінічні ефекти були в пацієнтів зі зниженою систолічною функцією ЛШ, яким не проводився тромболізис (ТЛ), та наявністю маркерів підвищеного ризику розвитку ускладнень.

  Скачати повний текст

На підставі результатів лабораторного дослідження окремих показників стрес-лімітуючої (СЛС) та стрес-реалізуючої систем (СРС) обчислено співвідношення між інтегральними показниками, із загальної кількості хворих на стабільну стенокардію II - III функціональних класів (ФК) виділено категорію пацієнтів з надмірною адренергічною та прооксидантною активністю крові (СРС), зниженням активності антиоксидантних і серотонінергічних систем (СЛС), збільшенням індексу - співвідношення рівня перекисного окиснення ліпідів та потенціалу загальної антиоксидантної активності, значними зсувами з боку інших біохімічних показників, більш визначеною клінічною симптоматикою, достовірно нижчою толерантністю до фізичного навантаження, тобто групу, яка в першу чергу потребує стрес-протекторної терапії. Вказано на спроможність інтерференційних струмів справляти стрес-протекторні ефекти, які перш за все виявилися у зниженні надмірної адренергічної та прооксидантної активності крові; зменшенні ступеня дисліпідемії; зниженні прокоагулянтної активності крові; обмеженні аутоімунних реакцій, завдяки достовірному зростанню рівня антиоксидантного захисту крові та активності серотонінергічних систем. Доведено, що залучення інтерференц-терапії до комплексного лікування хворих на стабільну стенокардію з високим ризиком розвитку стресогенних ушкоджень підвищує терапевтичну ефективність в цієї категорії хворих. Найбільш позитивних результатів лікування досягнуто за умов комбінованого призначення інтерференц-терапії - трансцеребрально та проекції ділянки печінки.

  Скачати повний текст