У процесі дослідження виявлено нові патогенетичні особливості розвитку поєднаної гастроентерологічної патології. Вперше сформульовано типи адаптивних реакцій, які утворюють з відомими параметрами вегетативної нервової системи цілісну, взаємопов'язану систему процесів пристосувальної спрямованості, за допомогою яких визначено провідні адаптаційні механізми за різних варіантів сполученої патології. Підтверджено фізіологічну значущість типу вихідного тонусу у вегетативній нервовій системі для оцінки ролі нервової та гуморальної ланок регуляторних механізмів у перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту, сполучених з хронічним холециститом і хронічним панкреатитом. Доведено, що відсутність регулювання функціональною пробою у третини хворих вказує на порушення рефлекторної захисної регуляції та може бути негативною прогностичною ознакою перебігу різних варіантів поєднаної патології органів травлення. Встановлено, що традиційна оцінка вегетативного забезпечення діяльності малоінформативна для визначення вегетативних зрушень та обгрунтування терапевтичної стратегії. Зроблено висновок, що питання про доцільність певної медикаментозної корекції захворювання необхідно вирішувати, зважаючи на загальні адаптаційні реакції організму.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З використанням методів поліметрії, ультрасонографії з використанням для дослідження ферментів, бікарбонатів у режимі фазного моніторингу установлено структурно-секреторні взаємозв'язки між станом підшлункової залози та фазною тонічною функціональною активністю дванадцятипалої кишки у міжтравний період у здорових людей і хворих на хронічний панкреатит (ХП). З урахуванням фазної дуоденальної моторики в міжтравний період запропоновано застосовувати оптимальний метод фазного дослідження ферментів у дуоденальному вмісті. Уперше показано вплив циклоферону та тіотриазоліну на гастродуоденальні дискінезії, фазну моторику, pH шлунка, pH ДНК у хворих на ХП за одноразового та курсового призначення. Розглянуто взаємозв'язки між фазними гастродуоденальними дискінезіями, внутрішньпорожнинним тиском, pH та перекисним окисненням ліпідів. Показано дію квамателу як антиоксиданту з метою лікування даних хворих під час загострення. Одержано дані стосовно оптимальних термінів застосування комплексної антихелікобактерної терапії у хворих на ХП у випадку сполучення ХП з ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони.

  Скачати повний текст

Зроблено порівняльний аналіз інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протиоксидантних систем у співвідношенні з морфофункціональними властивостями еритроцитів у випадках хронічного панкреатиту відповідно до форми захворювання, наявності супутньої виразкової хвороби та віку хворих. Доведено, що включення тіотриазоліну та блокатора гістамінових рецепторів фамотидину (Квамателу) у лікувальний комплекс хворих на хронічний панкреатит сприяє покращанню перебігу захворювання, нормалізації структурно-функціональних властивостей еритроцитів, інгібує неконтрольовану пероксидацію ліпідів та активує глутадіонову ланку протиоксидантного захисту.

  Скачати повний текст

Досліджено функціональний стан підшлункової залози (ПЗ), зміни калікреїн-кінінової системи (ККС) та вміст простагландинів у крові внаслідок псевдотуморозної форми хронічного панкреатиту (ПТФХП). Наведено нові дані про патогенетичне значення дисбалансу простагландинів крові за умов хронічного рецидивуючого панкреатиту. Вперше доведено наявність закономірних зв'язків між клінічними проявами, функціональними порушеннями ПЗ, змінами ККС та вмістом простагландинів у крові за різних форм хронічного панкреатиту (ХП). Проаналізовано вплив варіантів лазеротерапії (ЛТ) на клінічні прояви, лабораторні показники стану ПЗ, ККС та вміст простагландинів у крові хворих на рецидивуючу та ПТФХП. Розроблено диференційовану тактику лікування захворювання із включенням ЛТ.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексну терапію із застосуванням дієти, цитрарнініну та пентоксифіліну, що забезпечує більш швидку позитивну клініко-лабораторну динаміку, нормалізацію функції системи L-аргінін-NO, зниження вмісту прозапальних і підвищення рівня протизапальних цитокінів, покращання показників вуглеводного та жирового обміну у хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) і сприяє запобіганню в майбутньому розвитку цукрового діабету, а також стабілізацію обміну білків сполучної тканини, що обумовлює сповільнення процесів фіброгенезу в печінці.

  Скачати повний текст