У процесі дослідження виявлено нові патогенетичні особливості розвитку поєднаної гастроентерологічної патології. Вперше сформульовано типи адаптивних реакцій, які утворюють з відомими параметрами вегетативної нервової системи цілісну, взаємопов'язану систему процесів пристосувальної спрямованості, за допомогою яких визначено провідні адаптаційні механізми за різних варіантів сполученої патології. Підтверджено фізіологічну значущість типу вихідного тонусу у вегетативній нервовій системі для оцінки ролі нервової та гуморальної ланок регуляторних механізмів у перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту, сполучених з хронічним холециститом і хронічним панкреатитом. Доведено, що відсутність регулювання функціональною пробою у третини хворих вказує на порушення рефлекторної захисної регуляції та може бути негативною прогностичною ознакою перебігу різних варіантів поєднаної патології органів травлення. Встановлено, що традиційна оцінка вегетативного забезпечення діяльності малоінформативна для визначення вегетативних зрушень та обгрунтування терапевтичної стратегії. Зроблено висновок, що питання про доцільність певної медикаментозної корекції захворювання необхідно вирішувати, зважаючи на загальні адаптаційні реакції організму.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено глибинні механізми патогенезу уражень гастродуоденальної системи у разі інсулінозалежного цукрового діабету (ІЗЦД) та розроблено нові підходи щодо лікування хворих з даною патологією. Вивчено клінічні характеристики та функціональний стан слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) хворих з діабетичною гастропатією (ДГ), хронічним гастритом (ХГ) і виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ВХДПК) на фоні ІЗЦД. Встановлено типовість виникнення атрофічного гастриту на фоні гелікобактерної інфекції з пригніченням шлункової секреції, а у разі її компенсаторного підвищення виявлено тенденцію до ульцерогенезу у ДПК. Встановлено, що основними патогенетичними моментами уражень шлунка та ДПК у разі ІЗЦД є порушення моторно-евакуаторної функції шлунка, аутоімунна реакція до H. pylori, системна запальна відповідь та оксидативний стрес. Обгрунтовано доцільність призначення антигелікобактерної терапії у поєднанні з метаболічною (еспа-ліпон), прокінетичною (мотиліум) та імунотропною (циклоферон) терапією пацієнтам з ІЗЦД і захворюваннями органів гастродуоденальної системи. Запропоновано комплексний метод лікування даного контингенту хворих, який сприяє відновленню функціонального стану гастродуоденальної системи й оптимізує перебіг ІЗЦД більшою мірою, ніж традиційне лікування.

  Скачати повний текст

Встановлено, що на фоні моторних розладів гастродуоденальної зони, інфікованості слизової оболонки шлунка Н.pylori та паразитарних хвороб переважає гіпертонічний тип дисфункції сфінктера Одді, а на фоні синдрому надмірного бактеріального росту в тонкій кишці в 66,6 % виявлено гіпотонус сфінктера Одді. Встановлено покращання клініко-біохімічних проявів захворювання, відновлення функції біліарно-панкратичіно з'єднання та більш тривалу ремісію на фоні лікувального харчування, прийому магне В6, дуспаталіну за гіпертонічного типу та праймеру, іберогасту за гіпотонічного типу дисфункції сфінктера Одді.

  Скачати повний текст