Досліджено проблему діагностики й ефективного медикаментозного та хірургічного лікування автоімунного тироїдиту (АТ). Проаналізовано тенденції патоморфозу хірургічних захворювань щитовидної залози, у тому числі АТ, у Прикарпатському ендемічному зобному регіоні. Вивчено особливості гістологічної будови та мікроструктури. Висвітлено маловідомі аспекти патогенезу АТ: імунологічні, гормональні, метаболічні та медіаторні процеси у їх взаємозв'язку. За результатами дослідження сформульовано лікувальну доктрину АТ, у якій обгрунтовано необхідність полікомпонентної медикаментозної терапії. Доведено ефективність малоінвазивного та місцевого лікування. Розроблено диференційовані показання й обсяг хірургічних втручань. Сформульовано принцип і запропоновано критерії моніторингу стану тироїдного залишку в післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного обстеження хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ), карциному щитовидної залози (ЩЗ) у поєднанні з АІТ та пацієнтів з карциномою ЩЗ з імуноклітинною інфільтрацією пухлини. Виявлено додаткові патоморфологічні, морфометричні та імуноморфометричні критерії диференціальної діагностики карцином ЩЗ у поєданні з АІТ, карцином з імуноклітинною інфільтрацією пухлини та АІТ з виразною атипією фолікулярного епітелію. Проведено оцінку інформативності різних методів морфологічної діагностики трьохетапного обстеження хворих. Обгрунтовано вірогідну концепцію особливостей протипухлинного захисту за наявності карцином ЩЗ, що пояснює "більш сприятливий перебіг" і прогноз карцином ЩЗ у поєднанні з АІТ. Розроблено алгоритм трьохетапної клініко-патоморфологічної діагностики карциноми ЩЗ у поєднанні з АІТ й обгрунтовано практичні рекомендації щодо його застосування.

  Скачати повний текст

Оптимізовано діагностування та хірургічне лікування хворих на вузловий зоб з супутнім автоімунним тиреоїдитом залежно від функціональної активності щитовидної залози (ЩЗ) та стадії автоімунного процесу в тиреоїдній тканині. За результатами проведених обстежень 127-ми пацієнтів з вузловим зобом з супутнім автоімунним тиреоїдитом у 43-х (33,9 %) хворих діагностовано стадію лімфоїдної інфільтрації автоімунного тиреоїдиту, у 42-х (33,1 %) - змішану стадію автоімунного тиреоїдиту, у 42-х (33,1 %) хворих - автоімунний тиреоїдит у стадії склерозу. На підставі результатів аналізу одержаних даних виявлено залежність функціонального стану ЩЗ від стадії автоімунного тиреоїдиту. Рекомендовано хворим з поєднаною патологією виконувати радикальне хірургічне втручання, а саме: тиреоїдектомію, граничносубтотальну резекцію ЩЗ. За результатами порівняння показників якості життя хворих на вузловий зоб з супутнім автоімунним тиреоїдитом залежно від функціональної активності ЩЗ і пацієнтів контрольної групи виявлено, що її порушення негативно впливає на різні аспекти якості життя пацієнтів з тиреоїдною патологією.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ) з післяопераційним гіпотиреозом (ПГ) шляхом використання локального дистанційного кріовпливу (ЛДК). Установлено, застосування морфометрії біопсійного матеріалу дозволяє виявити специфічні гістометричні аспекти щодо співвідношень клітинних і тканинних компонентів щитовидної залози, що сприяє диференціюванню стадії розвитку патологічного процесу у даній залозі та виділити переважно лімфоплазмоцитарний і переважно фіброзний варіанти АІТ. Як критерії, що лімітують застосування ЛДК у хворих на АІТ з ПГ, є відносні об'єми стромально-судинного, фолікулярного й інтерфолікулярного компонентів щитовидної залози. Установлено, що лікувальний ефект ЛДК за даними клінічного, гормонального, імунологічного та ультразвукового досліджень виявляється у хворих на АІТ з ПГ у стані субкомпенсації через три місяці і зберігається до 12-ти місяців після його застосування, у хворих на АІТ з ПГ у стані декомпенсації - через шість місяців і зберігаються до 9-ти місяців, після цих строків має тенденцію до згасання, що не впливає на функціональну активність тиреоїдного залишку та клінічний стан хворих.

  Скачати повний текст

Обстежено 116 хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ), у 102 хворих виявлено еутиреоз, у 14-ти - клінічні та лабораторні ознаки гіпотиреозу. Визначено, що ініціація руйнування фолікулярних структур щитовидної залози у разі АІТ здійснюється ефекторами клітинних реакцій імунітету, з антитіл тільки антипероксидазні здатні проявляти цитотоксичність за умов порушення структури фолікулів. Вперше показано, що на стадії розвинутого тиреоїдиту є реальна можливість суттєво призупинити аутоімунне руйнування щитовидної залози шляхом активації специфічних реакцій гуморального імунітету, чому сприяє ербісол, здатний викликати реверсію імунної відповіді. Доведено, що загальні імунні зрушення, характерні для АІТ, є вторинними, їх генез є реакцією імунної системи на чинники стресової ситуації, яка виникає під час запалення щитовидної залози.

  Скачати повний текст

Уперше визначено особливості імунологічного стану хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ) за наявності гіпотиреозу та супутньої ішемічної хвороби серця (ІХС) у порівнянні з хворими на АІТ за наявності гіпотиреозу без ІХС, а також у порівнянні з хворими на ІХС без патології щитовидної залози (ЩЗ). Установлено характер змін ліпідного обміну та внутрішньосерцевої гемодинаміки хворих на АІТ за наявності гіпотиреозу у разі приєднання ІХС. Уперше доведено взаємовплив АІТ за наявності гіпотиреозу та ІХС, характер якого визначається погіршенням показників імунологічного стану, та параметрів ліпідного обміну у хворих з супутньою патологією. Визначено особливості позитивного впливу низькоінтенсивного лазерного випромінювання на результати комплексного лікування супутньої патології ІХС і АІТ зі зниженою після операції функцією ЩЗ.

  Скачати повний текст

На підставі результатів проведеної терапії за розробленою та апробованою методикою (низькоінтенсивним лазерним випромінюванням) хворих на гіпертрофічну форму аутоімунного тиреоїдиту з різним функціональним станом щитовидної залози встановлено, що ця терапія призводить до зменшення розмірів зобу в 66,26 % випадків серед хворих на еутиреоз та в 100 % випадків серед хворих на субклінічний та явний гіпотиреоз, до нормалізації рівня тиреотропного гормону гіпофізу в пацієнтів, хворих на субклінічний і явний гіпотиреоз, а також нормалізації рівня тиреоїдних гормонів у хворих на гіпотиреоз. Під час дослідження імунного статусу хворих у процесі лазерної терапії виявлено позитивні зміни - зростання рівня Тч Е-РУК, зменшення вмісту в крові В-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів, Ig G та зменшення кількості антитіл до тиреоглобуліну.

  Скачати повний текст

Вперше вивчено зв'язок екологічного стану навколишнього середовища, що включає в себе вміст йоду, фтору, радіонуклідів у питній воді та характеру тиреопатології, зокрема аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), в районах Полтавської області за останні 23 роки. Вивчено взаємозв'язок між клінічними проявами АІТ та показаннями гормонального балансу, вільнорадикального перекисного окиснення (ВРПО) ліпідів, системи антиоксидантного захисту (САЗ) та характеру імунної відповіді. На підставі одержаних даних встановлено типи клініко-метаболічного пербігу АІТ: 1) імунний, 2) перекисний, 3) змішаний, 4) метаболічно-латентний. Проведено вивчення терапевтичного ефекту імуномодулювального комплексу, до складу якого входить натрію тіосульфат та людський імуноглобулін, антиоксидант (АО) тіотриазоліну, а також сумісної ефективності імуномодулювального комплексу та АО тіотриазоліну, мілдронату за диференційованої терапії залежно від типу метаболічного перебігу АІТ.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості клінічного перебігу нестабільної стенокардії за наявності дисфункції щитоподібної залози. Досліджено показники ліпідного спектра та системи зсідання крові, рівень гострофазових показників, стан імунологічної реактивності організму та ефективність і безпечність застосування антигомотоксичних препаратів для корекції супутнього гіпотериозу у хворих з ішемічною хворобою серця. Встановлено, що нестабільна стенокардія у хворих з дисфункцією щитоподібної залози характеризується важчим перебігом. Виявлено підвищення агрегаційної здатностї тромбоцитів та фібринолітичної активності плазми крові на фоні помірної гіперкоагуляції у хворих на нестабільну стенокардію. Встановлено, що додаткове призначення антигомотоксичних препаратів хворим на стенокардію зі супутньою гіпофункцією щитоподібної залози покращує компенсацію гіпотиреозу і не погіршує перебіг ішемічної хвороби серця.

  Скачати повний текст

Визначено патоморфологічні зміни, прояви патоморфозу й етіопатогенетичні особливості автоімунного тиреоїдиту Хашімото (АТХ) у Прикарпатському ендемічному регіоні зоба. Встановлено основні патоморфологічні зміни у разі АТХ у мешканців Прикарпаття у порівнянні з іншими регіонами. Проаналізовано випадки поєднання автоімунної патології щитовидної залози (ЩЗ) з іншими ураженнями цього органа в прооперованих з приводу тиреоїдних захворювань. Досліджено частоту співпадань доопераційного клінічного та патогістологічного діагнозів у випадках, за яких фігурувала автоімунна тиреоїдна патологія. Проведено скринінгові автопсійні дослідження щодо виявлення прихованої автоімунної патології ЩЗ у померлих з різних інших причин. Визначено основні фактори ризику розвитку АТХ у регіоні.

  Скачати повний текст

Доведено обтяжувальний вплив аутоімунного тиреоїдиту (АТ) на перебіг клімактеричного синдрому, стан вегетативної нервової системи (ВНС), структурно-функціональний стан кісткової тканини у жінок з хірургічною та природною менопаузою. Установлено вплив АТ на імунологічну реактивність жінки менопаузального віку, не враховуючи типу менопаузи. Доведено взаємозв'язок рівня антимікросомальних антитіл з вмістом прогестерону. Доведено, що жінки клімактеричного віку, які страждають на АТ, особливо на тлі хірургічної менопаузи, становлять групу ризику тяжкого та тривалого перебігу клімактеричного синдрому, розвитку метаболічних порушень (остеопорозу, серцево-судинних захворювань) вже у ранньому постменопаузальному періоді, що поглиблюються зі зростанням його тривалості. Запропоновано новий підхід до діагностики, профілактики та лікування менопаузальних порушень у жінок з АТ. Доведено доцільність застосування естроген-гестагенної терапії у жінок з клімактеричним синдромом на тлі АТ для редукції симптоматики клімактеричного синдрому, гармонізації ВНС, гормонального гомеостазу, профілактики порушень кісткової тканини, стабілізації аутоімунного процесу в щитовидній залозі, особливо у жінок з хірургічною менопаузою. Запропоновано лікувальні комплекси з використанням патогенетично-обгрунтованих препаратів замісної гормональної терапії та засобів негормональної дії (вегетостабілізувальна терапія та препарати кальцію), які забезпечують зниження частоти та ступеня вираженості ранніх і пізніх постменопаузальних порушень, сприяють профілактиці постменопаузального остеопорозу й аутоімунної тиреоїдної патології.

  Скачати повний текст

Наведено результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб, хронічний аутоімунний тиреоїдит та вузловий зоб; особливостей порушення імунореактивності організму даних хворих до та в різні строки після операції. Розглянуто залежність вивчених показників від характеру гіперпластичного процесу в щитовидній залозі, термінів спостереження, обсягу оперативного втручання. Отримані результати дозволили з'ясувати показання до оперативного втручання та виробити рекомендації щодо покращання результатів хірургічного лікування, медичної та соціальної реабілітації хворих, оперованих з приводу вивчених гіперпластичних захворювань щитовидної залози.

  Скачати повний текст

Висівтлено роль аутоімунного тиреоїду під час клінічного перебігу леойміоми матки, хронічного сальпінгоофориту й ендометріозу. Вивчено порівняльні аспекти клінічної симптоматики гінекологічних захворювань, що розвиваються на тлі тироїдної патології та без неї. Визначено найінформативніші ехографічні критерії аутоімунного тироїдиту за генітальної патології. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, ехографічними, ендокринологічними й імунологічними порушеннями у жінок з гінекологічними захворюваннями, поєднаними з тироїдною патологією. Проаналізовано, що це дозволило розширити існуючі уявлення щодо патогенезу лейоміоми матки, хронічного сальпінгоофориту й ендометріозу у жінок репродуктивного віку, а також науково обгрунтувати необхідність удосконалення алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Наведено алгоритм діагностичних і лікувально-профілактичних заходів щодо зниження частоти клінічних проявів гінекологічних захворювань у пацієнток з аутоімунним тиреоїдитом.

  Скачати повний текст

Розроблено оригінальну теоретичну модель автоімунного тиреоїдиту (АІТ) у вигляді рівнянь балансу імунокомпетентних клітин, автоантигенів, комплементарних до них антитіл і фолікулів щитовидної залози. З'ясовано, що лікувальний ефект може бути досягнуто шляхом одномоментного введення в організм хворого продуктів фетоплацентарного комплексу (ПФК). Одержано комплексні дані про динаміку зміни гормонотвірної функції щитовидної залози й імунного статусу лабораторних мишей, а також автоантитіл у сироватці крові тварин під час експериментального моделювання АІТ. Встановлено доцільність застосування нативних і кріоконсервованих ПФК для лікування аутоімунного тиреоїдиту.

  Скачати повний текст