Проведено наукове дослідження антропософських тенденцій в українському мистецтві 1920-х рр. Українське мистецтво даного періоду розглянуто в контексті загальноєвропейської тенденції модернізму - пошуку "нової духовності". Доведено, що у сценічному мистецтві "Молодого театру" та театру "Березіль" використовувались прийом евритмії та елементи містерійного театру. Показано вплив евритмії на становлення методу перетворення Л.Курбаса. Досліджено антропософські мотиви та специфіку образотворення у творчості М.Хвильового, М.Куліша, П.Тичини. Проаналізовано творчість митців-"двадцятників" у театрі, живописі, скульптурі та літературі. Виявлено тенденцію свідомого творення мистецтва та його сакралізації. Доведено, що світоглядні, зокрема антропософські, аспекти у мистецтві даного періоду виступають не стільки філософськими категоріями, скільки засобами художнього вираження.

  Скачати повний текст

Встановлено, що державно-партійні форми та методи управління професійним мистецтвом постійно удосконалювалися, пристосовуючись до нових обставин, але завжди були спрямовані на підпорядкування творчості митця ідейно-політичним цілям радянської держави, зокрема, нівеляції національних особливостей українського мистецтва. Показано, що державне управління у сфері професійного мистецтва здійснювалося на засадах визначеної для галузі фінансової системи, яка передбачала принципи матеріального та морального заохочення, ставила митця у залежність від управлінських структур. Виявлено, що творчий процес в УРСР, з одного боку, характеризувався певними успіхами, а з іншого - для нього були характерні тенденції щодо уніфікації професійного мистецтва, збіднення його сюжетів і тематик, що вело до утвердження у мистецтві лінії на спрощення, а іноді й спотворення реальної дійсності. Доведено, що із зростанням національно-визвольного руху, опір української творчої інтелігенції радянській тоталітарній системі виявився загалом у двох напрямках: мистецькому нонконформізмі та політичному дисидентстві.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми еволюції літературно-мистецької інтелігенції України як соціокультурного феномена за умов щойно встановленого більшовицького режиму. Вперше комплексно розглянуто соціальний портрет даної суспільної верстви, динаміку її взаємовідносин із владою, вплив політики українізації на зростання національної самосвідомості українських митців та формування самобутньої генерації творців українського духовного відродження 1920-х років, основні напрямки та форми громадсько-культурної діяльності літературно-мистецької інтелігенції в даний період. Зроблено висновок: літературно-мистецька інтелігенція України у 1920-ті роки являла собою складний та суперечливий соціокультурний організм, який функціонував за своїми власними внутрішніми та зовнішніми законами, притаманними суспільству в цілому. Головною ознакою даної соціальної верстви було збереження паростків національно-демократичної думки, що сприяло національно-культурному відродженню України.

  Скачати повний текст

Показано зародження, ідеологічне та національне оформлення січового стрілецтва на початку ХХ ст., його інтелектуальний потенціал, зокрема роль Пресової Кватири Легіону Українських Січових Стрільців (1914 - 1918 рр.) як центру духовного та культурного життя. Досліджено ідейні засади, головні напрямки та тематичний діапазон стрілецької літератури - прози, поезії та публіцистики, творчий доробок письменників і публіцистів, організаційні форми творчості, діяльність видавництв і преси. Проаналізовано основні тематичні напрямки й організаційні форми стрілецького образотворчого мистецтва, охарактеризовано творчу спадщину О. Куриласа, І. Іванця, Л. Геца, їх жанрові особливості та вплив на розвиток українського національного мистецтва. Висвітлено музичну творчість стрілецтва, проаналізовано її основний напрямок - стрілецьку пісню, стильові особливості творчості композиторів, насамперед М. Гайворонського. Досліджено діяльність стрілецького театру 1914 - 1919 рр. на фронті, творчі зв'язки з професійними театрами Львова, Тернополя та Києва.

  Скачати повний текст

Досліджено національно-партіотичний зміст культурно-мистецької творчості українських митців шістдесятників-дисидентів. На основі зарубіжної, української історіографії узагальнено історико-теоретичні аспекти, історико-правові засади американського та європейського націотворчого процесу, які сформувалися на основі міжнародних прав і свобод. Проаналізовано умови внутрішнього розвитку в Україні в часи "хрущовської відлиги", які сприяли формуванню національно-патріотичного, культурного руху опору, учасники якого боролися за вільний культурний, демократичний розвиток нації у складі СРСР. Доведено, що провідну роль у цьому процесі відіграла культурно-мистецька еліта, яка своєю громадсько-політичною, культурно-мистецькою діяльністю підносила самобутню національну культуру. На контретних прикладах розкрито національно-психологічні, культурно-етнічні, народно-побутові особливості українського народу, які склалися протягом його історії, визначено роль патріотичної культурно-мистецької спадщини 1960 - 1980-х рр. в утвердженні української нації та державності.

  Скачати повний текст

Аргументовано потенціал міждисциплінарного підходу та акцентовано на доцільності проведення культурологічного аналізу, що дозволяє цілісно розглянути дане явище. Український авангард висвітлено в контексті змін, які відбувалися в європейській гуманістиці під впливом філософсько-естетичних і соціокуль-турних ідей А. Бергсона, Ф. Ніцше, X. Ортега-і-Гассета, І. Тена, 3. Фрейда. Обгрунтовано специфічні ознаки даного феномена: поєднання національного та загальнолюдського аспектів, формотворчість, експериментування з кольором, ритмом і "синтезом відчуттів", використання фольклорних традицій, втілення естетико-художніх засад авангардизму практично в усі види мистецтва.

  Скачати повний текст