Досліджено поняття автентичності існування в "негативному" та "позитивному" екзистенціалізмі. На підставі історико-філософського та компаративного аналізу концепцій С. Кіргегора, К. Ясперса, М. Гайдегера, Г. Марселя, Ж.-П. Сартра, Н. Аббаньяно, О.Ф. Больнова висвітлено еволюцію поняття "екзистенція". Досліджено процес імплантації класично-екзистенціалістичних ідей у сучасну філософію та екзистенціально-гуманістичну психологію. Феномен екзистенції у класичному екзистенціалізмі розглянуто як специфічну смислову матрицю структури людського буття й особливий тип духовного самоздійснення людини, взаємопов'язаний з її здатністю діяти за умов зростання різноманіття сучасного швидкоплинного світу, реалізовувати власні творчі потенції, проявляти креативні здібності для зноходження адекватного вирішнення проблем сьогодення.

  Скачати повний текст

Розглянуто методологічні засади дослідження проблеми цінностей, визначено головні підходи щодо неї в німецькій традиції філософування (І. Кант, А. Шопенгауер, Г. Гегель, Л. Фойєрбах). Проаналізовано погляди провідних німецьких мислителів ХХ ст. - В. Вайєра, У. Гоманн, У. Нойєншвандера, А. Гелена, Ю. Габермаса, Г. Рормозера. Проаналізовано існуючі інтерпретації проблеми цінностей і проблеми людини, виявлено рівні функціонування цінностей: індивідуальний, соціальний, теоретичний. Обгрунтовано підходи щодо проблеми цінностей у працях німецьких філософів і теологів, а також диференційований підхід до цієї проблеми в західноєвропейській та російській традиціях філософування. На основі творчої спадщини німецьких мислителів конкретизовано методологічні та загальнотеоретичні положення проблеми цінностей. Визначено основні методологічні підходи, проведено порівняльний аналіз із поглядами вчених з інших країн Західної Європи.

  Скачати повний текст

Розкрито розуміння граничної ситуації екзистенції вчинку в контексті філософування мислителів екзистанційного мислення, охарактеризовано особливості розуміння ними екзистенції вчинку, обгрунтовано специфіку категорії "екзистенція" та генезу основних складових поняття у філософському дискурсі, здійснено порівняння німецької та італійської традицій філософствування. Досліджено категорії "екзистенція" та "ситуація" у позитивному екзистенціалізмі Н.Аббаньяно, проаналізовано аксіологічні аспекти вибору в граничних ситуаціях. Особливу увагу приділено аналізу феномену граничної ситуації, його категоріальної структури, розробленої К.Ясперсом. Доведено, що екзистенція є результатом граничного зусилля людини, коли їй відкривається її неповторна присутність у бутті; в буденному житті людина не завжди усвідомлює себе як екзистенцію, для цього необхідно, щоб вона стала "людиною на межі".

  Скачати повний текст

Досліджено екзистенційно-феноменологічний (М.Гайдеггер) та герменевтичний (Г.-Г.Гадамер) досвід інтерпретації античної метафізики, представленої іменами Анаксимандра, Геракліта, Парменіда, Протагора, Платона та Арістотеля. Виявлено формальні протиріччя, пов'язані з фундаментальним і радикальним характером досліджуваної методології, а також із системним способом доведення основних тез М.Гайдеггера та Г.-Г.Гадамера, що передбачають вихід за межі екзистенційного досвіду та звернення до онтологічних вимірів культури. З урахуванням позасцієнтистського статусу будь-якого екзистенційного аналізу розкрито сутність і винятковий евристичний потенціал даної аналітики, до вимог якої належать визначення спрямованості інтерпретації, методологічна самоідентифікація та усвідомлення міри відповідальності екзистенційного акту, яким є досвід філософування та історико-філософського дослідження.

  Скачати повний текст

На підставі застосування нового методу апостеріорного іманентного аналізу проведено дослідження епістемологічних схем, що застосовуються для формування поняття розвитку у критичних науках про культуру. Відзначено, що даний метод передбачає первинність дослідного підходу як основи для розвитку теоретичних побудов щодо об'єкта вивчення. Шляхом комплексного розгляду іманентної для критичних наук про культуру проблематики визначено спільні теми, для яких у кожній концепції здійснено особливу інтерпретацію. Окреслено сукупність епістемологічних проблем, зумовлених історичною констеляцією критичних наук про культуру. Показано, що методологічний підхід дуалізму визнає подвійне значення поняття розвитку: як руху наукової рефлексії та як теоретичної схеми для конструювання поступу реальності та упорядкування фактів дійсності у причинно-наслідковий ряд.

  Скачати повний текст

Здійснено інтерпретацію феномену нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше. Визначено та проаналізовано екзистенційну й історичну суть даного феномену, що компенсує позитивну присутність буття негативними характеристиками людського існування. Охарактеризовано деструктивні та конструктивні компоненти філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше та зроблено висновок про нігілізм як феномен, що вимагає екзистенційного самозаглиблення індивіда через заперечення репресивної здатності культури. Виявлено спільні та відмінні особливості філософських поглядів мислителів у обох компонентах. З'ясовано, що нігілізм М. Штірнера є аспектом філософування на рівні індивідуального бунту проти панувальної системи ціностей і повернення світу у свою "власність", а Ф. Ніцше розвиває на основі нігілізму нову онтологію волі до влади як вічного повернення та діонісійської надлюдини, що виходить за межі егоїзму та наділяє її творінням інших. Розкрито суть нового соціального порядку у філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, де основним принципом є принцип домінування Єдиного та надлюдини над Іншим.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поняття інтерсуб'єктивності та соціальності у їх взаємозв'язку у філософії XX ст., виявлено їх методологічне значення для різних філософських і дотичних до них дисциплін - феноменології, антропології, соціології. Показано значення теми інтерсуб'єктивності для егологічних підвалин традиційної філософії суб'єкта, розкрито взаємозв'язок інтерсуб'єктивності та соціальності як апріорі життєвого світу, розширено проблематику інтерсуб'єктивності завдяки зверненню до теми інтерперсональності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проект трансформації засадничих положень історико-філософської науки В. Дільтея, зміст якого полягає у критичному перегляді гегелівської теорії історико-філософського процесу (як "анархії систем", можливість логічної схематизації). Обгрунтовано певні теоретичні положення, альтернативні неокантіанським і гегельянським історико-філософським концепціям. Розглянуто розбіжності між кумулятивними моделями історико-філософського процесу, тлумаченням мети та завдань історико-філософського дослідження, місця історії філософії в системі наук В. Дільтея та Г.В.Ф. Гегеля. Висвітлено історико-філософський зміст філософського-герменевтичного вчення В. Дільтея. Проаналізовано умови формування історико-філософських ідей, теоретичні та методологічні проблеми історико-філософської науки в інтерпретації німецького філософа, його внесок до світової історико-філософської науки. Розглянуто розвинуті В. Дільтеєм ідеї як важливий крок на шляху становлення європейської історико-філософської науки XX ст., встановлено їх теоретичну цінність для подальшого розвитку вітчизняної історії філософії.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз специфічних рис комунікативного вчення Ю.Хабермаса як проекту завершення модерну. Розвинуто уявлення про теоретичні джерела вчення мислителя шляхом експлікації впливу недостатньо досліджених теорій постмодерних філософів, а саме: психологічної теорії Л.Кольберга, лінгвістичних теорій Дж. Остіна і Дж.Сьорля та соціологічної терії М.Вебера, на комунікативне вчення німецького філософа. Доведено трансдисциплінарний характер теорії комунікативної дії Ю.Хабермаса, зумовлений результатами філософських дискурсів модерного та постмодерного періодів, а також досягненнями інших реконструктивних наук, зокрема, психології, лінгвістики та соціології. Зроблено висновок, що Ю.Хабермас не відмовляється від нормативного змісту модерну, проводить нову актуалізацію критичного дискурсу модерну, розвиваючи та трансформуючи у своєму вченні головні принципи модерну - мораль, суб'єктивність і раціональність.

  Скачати повний текст

Проаналізовано "онтологічну диференцію" Гайдеггера як апофатико-теологічний мотив мислення та з'ясовано, що сучасні спроби "подолання" метафізичного протистояння "першого сущого" наявному є або власним етапом метафізики (у завданні "демаркації" позитивізму), або прихованим наслідуванням гайдеггерівського онтологічного зразка (у понятті "розрізняння" постмодернізму). Виявлено, що в історії філософії мотивуючим актуалізацію і подальший характер інтерпретації феномена мови є саме спосіб розрізнення буття та сущого: він обгрунтовує прирівнювання мови до засобу у метафізиці та подійне ототожнення мови й буття у Гайдеггера. Виявлено суперечливу єдність основних (часово-місцевих) концептів філософування Гайдеггера "ось" (Da) і "подія" (Ereigis) та спростовано відоме протиставлення двох його варіантів, "раннього" і "пізнього". Через зіставлення чинності у понятті "четвериці" (Geviert) Гайдеггера та у візуальному аналізі сущого Арістотеля з'ясовано радикальний поворот Гайдеггера у розумінні причиновості. Доведено, що поширена у філософіях "лінгвістичного повороту" тематизація мови, яка відбувається поза опитуванням місця та часу, є не онтологічною, а декларованою спекулятивно. Здійснено інтегруючий аналіз стосовно вчення Гайдеггера про мову шляхом осмислення зв'язку мови та відповідно до суб'єкта, людини як animal rationale, буття, часу, речей, місця, внаслідок чого виведено низку онтологічних положень про підстави тотожності мови та буття, специфіку вказівного визначення сущого словом, вторинність проти слова людського воління, чуттєвості та розсудливості, необхідність перетворення мотивуючої мислення "онтологічної диференції" Гайдеггера про розрізнення буття та слова.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософське дослідження концепції осьового часу К.Ясперса у контексті сучасності. Проаналізовано засади цієї концепції як лейтмотиву філософської системи К.Ясперса. Аргументовано, що концепція осьового часу має евристичний і методологічний потенціал. Визначено, що можливими проявами "нового" осьового часу історичного розвитку суспільства є глобалізаційні тенденції людства, утвердження постмодерну як однієї з теорій розвитку сучасного суспільства, формування основ постмодерністської свідомості.

  Скачати повний текст

Показано, що близькість Ф. Ніцше до некласичної філософії особливо яскраво простежується на прикладі його соціально-філософських поглядів, які втілилися у фактичному визнанні філософом принципу додатковості раціонального-ірраціонального. Цей принцип у свою чергу дозволяє більш продуктивно розглядати проблеми, що реально постають перед суспільством і не можуть бути вирішені за допомогою однобокого раціонального або ірраціонального підходу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто естетичну парадигму напередодні ніцшеанства, визначено безпосередні витоки філософії Ф. Ніцше. Системно та цілісно проаналізовано естетичні погляди Ніцше, зважаючи на їх генезис в творчості німецького мислителя. Розглянуто категорії аполлонічного та діонісійського як основу естетики та метафізики Ф. Ніцше. Виявлено причини критики Ф. Ніцше сучасної йому естетики романтизму як форми експлікації нігілізму. Розкрито причини виникнення концепції надлюдини. Узагальнено естетичні погляди Ф. Ніцше в контексті аналізу мистецтва як форми волі до влади. Розкрито змістовні аспекти рецепції поглядів Ф. Ніцше естетикою модернізму на прикладі філософії О. Шпенглера та Х. Ортеги-і-Гассета. Простежено еволюцію естетики Ф. Ніцше в межах постмодерністської парадигми на прикладі творчості Ж. Дельоза, М. Фуко та Ж. Дерріда.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему відчуження в контексті соціальної філософії Франкфуртської школи, висвітлено причини, форми та наслідки процесу відчуження як на рівні соціуму, так і на рівні окремого індивіда. Окреслено шляхи оптимізації відчуження у фракфуртських мислителів. Розглянуто концепцію авангардного мистецтва як основи гносеологічно-естетичного варіанта подолання відчуження. Доведено, що концептуальний апарат аналізу проблеми відчуження, закладений представниками Франкфуртської школи, є актуальним для аналізу ряду сучасних проблем, пов'язаних з глобалізацією, таких як вестернізація суспільних ідеалів і цінностей, маніпулювання свідомістю за допомогою мас-медіа, тотальне економічне координування суспільством. Запропоновано концепцію духовного оновлення за допомогою авангардного мистецва як ефективний спосіб протидії інтелектуальному закріпаченню, морально-духовному занепаду та гуманізації освітньо-виховного процесу у сучасному українському суспільстві.

  Скачати повний текст

Проаналізовано становлення проблеми людської комунікації та її подальший розвиток. Висвітлено основні положення комунікативної концепції К.Ясперса. Розглянуто філософські підходи до людської комунікації у Ю.Габермаса та К.-О.Апеля. Визначено структурні компоненти й особливості комунікативних концепцій цих мислителів. Наголошено на трансформації розуміння людської комунікації у німецькій філософії XX ст. (екзистенційний вимір комунікації у К.Ясперса та суспільних у Ю.Габермаса та К.-О.Апеля).

  Скачати повний текст

Зазначено, що духовна криза суспільства була причиною пошуку німецьким філософом моралі для вільної людини на шляху руйнування традиційних цінностей, орієнтація на які знищує особистість на її віру у власні сили. На думку Ніцше, головною умовою вдосконалення людини є воля до влади, за допомогою якої слабкий зможе стати сильним. У філософії німецького мислителя не менш гостро поставлено питання щодо любові до ближнього, милосердя та співчуття. Ці поняття були притаманні психіці тогочасної людини, будь-який сумнів щодо їх доцільності спричиняв обурення у представників церкви й у простого обивателя. Згідно з Ніцше, найвище завдання людини полягає в тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, шляхетною, мужньою та висококультурною особистістю. Людина є вільною та сильною, якщо усвідомлює себе особистістю. Лише за умови виконання всіх цих умов людина може бути вільною та моральною. Всю соціально-політичну історію Ніцше характеризував як боротьбу двох воль до влади - волі сильних видів, аристократичних панів і волі слабких - маси, рабів, юрби, череди. Аристократична воля до влади - інстинкт підйому: воля до життя. У зв'язку з цим Ніцше вказував на факт, зокрема, особистість, подолавши себе, стане прекрасним, могутнім надлюдським видом, здатним зробити життя цінним і сповненим сенсу.

  Скачати повний текст

Проведено зіставлення некласичних і постнекласичних уявлень про відмінності розуміння Ф.Ніцше основ суб'єкта та включає полемічний контекст тлумачення децентрованості "я" у сучасній зарубіжній філософії. Доведено, що розуміння проблеми суб'єкта та розвитку "Я" у Ніцше базується на креативній кореляції метафізичних смислоутворень: дуальність аполлонічного і діонісичного начал, воля до влади і вічне повернення того ж самого. Реконструкцію космологічної концепції Ніцше здійснено на основі формулювань принципів онтологічної топології та онтологічної темпоральності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано розвиток ідей освіти та виховання у науково-педагогічній спадщині німецького педагога П. Наторпа (1854 - 1924 рр.). Обгрунтовано етапи цього процесу. Визначено основні чинники й узагальнено вплив марбурзької школи на формування філософько-педагогічних поглядів П. Наторпа. Конкретизовано фундаментальні положення теорії освіти у науково-педагогічній спадщині П. Наторпа, зміст і форми суспільного виховання. Розглянуто ідеї народної освіти та реформаторської педагогіки як складову спадщини. Узагальнено досвід науково-педагогічної діяльності П. Наторпа щодо реалізації ідей народної та реформаторської педагогіки, спробу інтерпретувати ідеї соціоцентризму Г. Кершенштейнера, а також педоцентризму А. Біне, С. Бьорта, М. Монтессорі, положення виховального навчання Й. Гербарта. Окреслено перспективні шляхи актуалізації дослідженої проблеми в українській педагогіці. До наукового обігу введено маловідомі та невідомі раніше німецькомовні джерела, історичні факти, пов'язані з педагогічною та суспільно-політичною діяльністю П. Наторпа.

  Скачати повний текст

Розглянуто соціальність філософії мови німецького філософа М.Гайдеууера, яка грунтується на принципах соціальної філософії розуміння. Узагальнено ключові методологічні настанови філософа щодо визначення шляхів осягнення мови філософії. Показано наочність філософської мови М.Гайдеууера, соціальний зміст його специфічної термінології, визначено особливості та способи вираження філософської мовної концепції вченого. Проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо української філософської мови, визначено тенденції її подальшого розвитку. Висвітлено герменевтичну філософію М.Гайдеууера, еволюцію герменевтичної тріади, представлену В.Дільтеєм, М.Гайдеууером, Г.-Г.Гадамером. Зазначено, що постійна апеляція до соціального буття, соціальний аспект екзистенціалізму, використання повсякденної мови як філософської, кодування філософської мови соціальними змістами - усе це складові внутрішньої соціальності філософії мови М.Гайдеууера.

  Скачати повний текст