Вперше охарактеризовано рецепції новоєвропейської теорії процесу в новітній українській філософській думці й її реінтерпретації в українських суспільних контекстах. Виявлено систему критеріїв, за якими оцінювали суспільний процес мислителі народницького (народ, автономія, соціальне визволення) та консервативного (традиція, незалежність, національне визволення) напрямів. Розглянуто світові світоглядні основи суспільного прогресу в українській філософії, зокрема, вагому роль суб'єктивних чинників у здійсненні суспільного прогресу, а також рушійні сили прогресу, головним з яких є людина як суб'єкт історичної та соціальної дії. Розкрито змістове навантаження ідеї прогресу, що розглядалась українськими мислителями як багатозначна світоглядно-ціннісна категорія, яка об'єднувала погляди про досконалий суспільний лад і критику та відповідність йому теперішнього стану суспільного життя, вимогу соціальної трансформації та побудови гармонійного та досконалого суспільства, шляхом еволюційних змін. Охарактеризовано особливості розвитку ідеї суспільного прогресу в українській філософській думці другої половини XIX - початку XX ст. та обгрунтовано пріоритетність його основних аспектів - соціального та національного у їх співвідношенні.

  Скачати повний текст

Досліджено людський вимір у сучасному концепті соціального прогресу, розкрито світоглядні та методологічні засади основних концепцій соціального розвитку. Визначено сутність сучасного соціального прогресу і його критерії. Обгрунтовано, що соціальний прогрес за сучасних умов полягає в переході суспільства до стану, який забезпечує найбільш повні умови для гармонійного існування людини в системі "індивід - суспільство - природа", захисту соціуму від новітніх загроз існуванню людства і навколишнього середовища. Викладено концепції розвитку особистості за умов реалізації сучасного концепту соціального розвитку, які базуються на прагненні до збереження природних нерозривних зв'язків людини із суспільством, з іншими людьми та природою. Описано основні якості особистості за умов сучасного концепту соціального розвитку, зокрема, цілісність світогляду; єдність свідомості та мислення, спрямованих на об'єднання, досягнення органічної цілісності та взаємопроникнення різних знань і досвіду, традицій і звичаїв минулого, реальності та перспектив на майбутнє; свобода думки і творчості; прагнення до самореалізації та активності особистості, пошук змісту своїх вчинків, дій суспільних і природних явищ, прагнення людини зрозуміти своє призначення та всю сукупність зв'язків і процесів у світі в їх єдності, у цілому; потреба жити в єдності й гармонії з людьми і природою.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу існуючих вчень про мораль установлено внутрішні чинники змін моральних норм, а саме: почуття, розум, суспільне благо. Розглянуто етичні школи та відзначено прогрес моральних норм. Запропоновано як критерії прогресу моралі використовувати категорії: кількісне зростання розмаїтості моральних норм, їх узагальнення, поглиблення, удосконалювання змісту. Зауважено, що історична обмеженість вчень про мораль, які мають визначати універсальні норми, а також оночасне співіснування багатьох з них обумовили звернення уваги на середовище, що формує мораль, особливо на її частину, що демонструє матеріальні й духовні можливості людини у зміні навколишньої та власної природи. Зазначено, що ці можливості своєю появою найбільшою мірою зобов'язані суспільному прогресу. Обгрунтовано неминучість виникнення апріорно-постулативного зобов'язання в моралі, виявлено актуальність кантівської концепції моралі. Показано необхідність та можливість з'єднання апріорно-постулативного, який персоніфікує формально-логічний (логіка повинності), й діалектико-матеріалістичного підходів до моралі, який є змістовно-емпіричним аспектом моралі. Відзначено, що зміна потреб - це результат суспільного прогресу, це положення дозволяє доповнити зміст кантівського імперативу: введення ієрархії рівнів емпіричного. Установлено долю моралі на підставі аналізу видів суспільного прогресу у контексті зміни моралі. Запропоновано тезу, що мораль буде прогресувати під впливом суспільного прогресу, з'являться нові норми, що глибше відображають сутнісні потреби людини.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему прогресивного розвитку суспільства як соціальної системи та з'ясовано його фактори. Проведено класифікацію соціальних систем за ознакою цілісності. Обгрунтовано механізм розвитку соціальної системи, який передбачає трансформацію мети системи на інформаційно-знаковому рівні з наступною перебудовою інституціонального рівня та рівня матеріальної взаємодії. Доведено, що даний механізм існує завдяки наявності позитивного зворотного зв'язку між керівною та керованою підсистемами.

  Скачати повний текст

Проаналізовано концептуальні підходи до розуміння соціального прогресу, що склалися у китайській філософії. Розкрито основні параметри традиційної китайської системи мислення, поглядів, поведінки, сприйняття та психології, на яких базується ідея соціального прогресу (конкретність філософських ідей і рекомендацій; практицизм думки та асоціативність мислення у поєднанні з виразним акцентом на соціо-етичних зобов'язаннях індивіда; принцип холізму, систематизації та класифікаційні схеми мислення, а також принцип дедуктивно-дидактичного ланцюга міркувань). Розглянуто особливості багатофакторного аналізу соціального прогресу в Китаї наприкінці XX - початку XXI ст. Висвітлено суть, зміст і основні характеристики нової екологічної парадигми суспільного прогресу, що базується на китайській філософській традиції. Визначено основні якості особистості як суб'єкта нової парадигми соціального прогресу в сучасній китайській соціальній філософії.

  Скачати повний текст