Здійснено філософський аналіз концепту слобожанської ментальності, формування та проявів феномену слобожанської ідентичності. Проведено порівняльний аналіз теоретичних підходів щодо ментальності. Досліджено дану ментальність через соціокультурні та мистецькі репрезентації в церковному будівництві та філософській думці. Установлено два типи таких репрезентацій у слобожанській ментальності, що характеризуються через уведення поняття стилю, а саме: бароко та народний стиль. Зазначено, що стиль інтерпретується як специфічна структурно-семіотична модель. У аспекті локальної ідентичності та стилю проаналізовано репрезентації слобожанської ментальності у візуальному та вербальних аспектах. Доведено, що гетьмансько-державний стиль (бароко) виступає як динамізуючий фактор національного буття, а народний стиль - як гармонізуючий у просторово-часовій локалізації на Слобожанщині XVII - XVIII ст. Показано, що оскільки опозиція бароко - народний стиль, то він виступає аналогом відомих культурологічних дихотомій на позначення динаміки - стабільності, а слобожанська культура завдяки відкритості, діалогізованості та толерантності свого дискурсу належить до таласократичного типу культури.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен "барокового універсалізму" в художньому мисленні на основі компаративного аналізу поетики українського Бароко доби Гетьманщини у порівнянні з "першим" і "другим" необароко в українському мистецтві початку і кінця ХХ ст. Реконструйовано естетику бароковості за допомогою відтворення систем художньої образності з архетиповою структурою провідних мотивів, образів і топосів українського барокового дискурсу. Зазначено, що пошук транскультурних комунікацій у вітчизняному мистецькому просторі дозволяє зрозуміти Бароко як метамову українського художнього мислення, завдяки чому забезпечуються його універсалістичні функції у розвитку українського мистецтва. Висвітлено сучасні інтенції українського художньо-естетичного дискурсу, розкрито його "універсалістський" характер за допомогою ключових універсалій та принципів барокової і необарокової естетики.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу дослідити бароковий характер української філософії, неоднорідності трактування гносеологічних і антропологічних проблем. Проаналізовано витоки духовно-філософських засад доби українського бароко, зокрема, його раціоналістичний та ірраціоналістичний чинники. З'ясовано, що в українській духовній культурі переважала східно-християнська філософська парадигма, а сприйняття та утвердження західноєвропейської культурної традиції відбулося у період культурно-національного відродження XVI - XVII ст. Стверджено, що філософська думка Києво-Могилянської академії є зразком поєднання ірраціоналістичної та раціоналістичної традицій в українській філософії і є органічно позв'язаною з історико-культурними атрибутами бароко.

  Скачати повний текст