Мета дослідження - встановлення особливостей ремоделювання серця та змін загальної гемодинаміки в підлітків з артеріальною гіпертензією (АГ) залежно від маси тіла. Проведено комплексне обстеження 102 юнаків 13 - 18 років з АГ, серед яких 32 підлітки з АГ і нормальною масою тіла, 23 - з АГ і надлишковою масою тіла (НМТ) і 47 - з АГ та ожирінням I - II ступеня. Фізичний розвиток дітей оцінено з використанням антропометричних параметрів (зріст, маса тіла, окружність талії і стегон та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). ІМТ оцінено за номограмами з урахуванням віку і статі. Нормальним вважався ІМТ, що знаходився на рівні між 15-м і 85-м перцентилем. Показники ІМТ між 85-м і 97-м перцентилем розцінювалися як надлишок маси тіла, а вище 97-го перцентиля - як ожиріння. Критерієм абдомінального ожиріння вважалася , що дорівнювала 94 см і більше для юнаків віком понад 16 років і більше 90-го перцентиля для дітей до 15 років (IDF 2007). Функціональний стан серцево-судинної системи вивчено за допомогою ультразвукового дослідження серця в М- і В-режимах із використанням датчика 3,5 мГц на апараті Sonoline-SL1 фірми Siеmens за стандартною методикою, що рекомендована Асоціацією спеціалістів з ехокардіографії. Єдиним антропометричним показником у підлітків виділених груп, за яким вони не розрізнялись між собою, був зріст. У ході дослідження встановлено, що у підлітків з АГ і НМТ відбувається бівентрикулярне ремоделювання серця з переважно концетричною гіпертрофією міокарда лівого шлуночка (ЛШ) на відміну від підлітків з АГ і ожирінням, де ремоделювання серця відбувається з формуванням ексцентричної гіпертрофії, переважно за рахунок міжшлуночкової перегородки. Звертає на себе увагу формування в обох групах підлітків (із НМТ та ожирінням) ознак діастолічної дисфункції міокарда ЛШ і значна дилатація кореня аорти.

Мета дослідження - виявити закономірності змін пружно-еластичних властивостей судин на прикладі загальних сонних артерій (ЗСА) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) залежно від наявності ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Обстежено 54 пацієнтів віком від 30 до 59 років з АГ із підвищеним артеріальним тиском 2 - 3 ступеня, високим і дуже високим додатковим ризиком. Залежно від наявності ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини хворі розподілені на 2 групи. За допомогою сонографії високої роздільної здатності досліджено діаметр ЗСА у систолі та діастолі, товщину комплексу інтима-медіа, розраховано модулі Юнга та Петерсона, коефіцієнти радіального напруження стінки судини, лінійної розтяжності, індекс жорсткості, локальну швидкість поширення пульсової хвилі по загальних сонних артеріях. Показники пружно-еластичних властивостей ЗСА у хворих на АГ з ознаками недиференційованої дисплазії сполучної тканини продемонстрували меншу жорсткість у порівнянні з такими у хворих без цих ознак. Вираженість ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини визначає величину модуля Петерсона, і ця залежність має поліноміальний зворотно-пропорційний характер. Виявлено відмінності в показниках, що досліджувалися, правої та лівої ЗСА, яка досягає достовірної величини відносно коефіцієнта лінійної розтяжності у всіх обстежених пацієнтів.

Проведено оцінку структури нервово-психічного стану пацієнтів літнього та старечого віку з гіпертонічною хворобою (ГХ) II і III стадії, ускладненою інфарктом міокарда. Проведено психодіагностичне дослідження невротичних станів і рівня ситуаційної та особистісної тривожності залежно від рівня стресу, стадії ГХ і вікової категорії. Виявлено зростання невротичних станів залежно від стадії ГХ і збільшення віку. Встановлено прогресування процесу виснаження психофізіологічних якостей психічних реакцій особистості залежно від перебігу ГХ і формування високого рівня неспокою, що заважає психосоціальній адаптації, комплайєнсу з лікарем, знижує ефективність лікування та якість життя пацієнтів літнього та старечого віку з ГХ II - III стадії.

Досліджено вплив Arg389Gly поліморфізму гена beta1-адренорецепторів на показники систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ) і частоту серцевих скорочень (ЧСС) у хворих із хронічною серцевою недостатністю (СН), артеріальною гіпертензією (АГ) на тлі та без цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, які одержували стандартну терапію СН із застосуванням бісопрололу протягом одного року. На початку дослідження доведено, що пацієнти - носії Arg389Arg типу поліморфізму мають більш високі значення САТ і ДАТ у порівнянні з носіями Gly389 незалежно від наявності ЦД 2-го типу. Під час порівняння у групах подібні результати одержано тільки в групі пацієнтів без порушення вуглеводного обміну. Більш значне зниження САТ і ДАТ відзначено у носіїв Arg389Arg та Arg389Gly типів поліморфізму гена Б1АР на тлі проведеної стандартної терапії СН із застосуванням бісопрололу протягом року в пацієнтів із СН і систолічною дисфункцією незалежно від наявності ЦД 2-го типу. У пацієнтів - гомозиготних носіїв Arg389 зареєстровано найбільше зниження ЧСС на 16,0 %, тоді як у пацієнтів із Gly389Gly типом поліморфізму гена Б1АР зниження ЧСС не досягло статистичної значущості. Таким чином, наявність Arg389 асоціювалася з більш значним зниженням САТ, ДАТ і ЧСС на тлі проведеної стандартної терапії СН із застосуванням бісопрололу в пацієнтів із СН і систолічною дисфункцією незалежно від наявності ЦД 2-го типу.

Обстежено 40 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), з яких 19 пацієнтів мали супутній цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, до і після 12-тижневої терапії олмесартаном і лерканідипіном на тлі прийому аторвастатину. Хворі з ЦД 2-го типу додатково одержували метформін. Контрольну групу становили 10 практично здорових осіб. Обстеження включало: загальноклінічні методи, визначення в крові рівнів ліпідів, глюкози натще, інсуліну з розрахунком індексу інсулінорезистентності, вивчення структурно-функціональних параметрів серця. Рівні апеліну-12 визначено за допомогою імуноферментного методу. Встановлено, що у хворих на ГХ із ЦД 2-го типу рівні апеліну-12 крові є нижчими, ніж у групі практично здорових осіб. Серед хворих на ГХ без ЦД 2-го типу рівні апеліну-12 крові залежать від показника діастолічного артеріального тиску (ДАТ), параметрів ліпідного обміну, розміру лівого передсердя, діаметра аорти. За наявності ЦД 2-го типу апелін-12 крові корелює з рівнем ДАТ, тривалістю гіпертензії, показником коефіцієнта атерогенності та розміром лівого передсердя. У групі хворих із супутнім ЦД 2-го типу відзначалося достовірне підвищення рівнів апеліну-12 після терапії у порівнянні з його базальними рівнями. Одержані дані підтверджують участь ендогенного пептиду апеліну-12 у процесах регуляції артеріального тиску, атерогенезу та патологічного ремоделювання серця у хворих на ГХ як із ЦД 2-го типу, так і без нього.

Проведено огляд даних літератури щодо зв'язку між стресом і виникненням артеріальної гіпертензії (АГ). Розглянуто питання історичного становлення теорії про нейрогенну причину АГ, механізми регулювання артеріального тиску та їх особливості під час стресової ситуації, результати досліджень щодо віддалених гіпертензивних реакцій у відповідь на емоційний стрес. Наведено дані про варіанти стрес-індукованої АГ: АГ "білого халата" та АГ "на робочому місці".

Отмечено, что азилсартана медоксомил является новым представителем класса блокаторов ангиотензиновых рецепторов (сартанов). Он обладает уникальной способностью прочно связываться с АТ1-рецепторами и медленно от них диссоциировать, что ведет к мощному угнетению ренин - ангиотензин - альдостероновой системы и развитию выраженного гипотензивного эффекта. Стартовая доза азилсартана медоксомила у большинства пациентов составляет 40 мг 1 раз в день, максимальная - 80 мг 1 раз в день. Эффективность азилсартана медоксомила в обычной дозе превышает эффективность рамиприла и ряда других сартанов (кандесартан, валсартан). Активность максимальной дозы препарата превышает таковую олмесартана. Азилсартана медоксомил хорошо переносится, побочные эффекты возникают редко и носят легкий/умеренный характер. В настоящее время препарат рекомендован в качестве монотерапии или в сочетании с другими лекарственными средствами для лечения эссенциальной артериальной гипертензии у взрослых.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100050 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити особливості вегетативного забезпечення у дітей з есенціальною артеріальною гіпертензією (ЕАГ). Під спостереженням знаходились 25 дітей з ЕАГ (1-ша група) та 21 дитина групи контролю, які не відрізнялись за віковою та статевою ознаками. Вік дітей 1-ї групи становив 12,0 - 16,0 років, групи контролю - 10,0 - 17,0 років. Стан вегетативної нервової системи вивчено за допомогою аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР) у фоновій пробі, яка надала змогу оцінити вихідний вегетативний тонус, та ортостатичній пробі, що надає можливість оцінити вегетативну реактивність. Реєстрацію кардіоінтервалограм проведено на комп'ютерному апаратному комплексі "Полі-Спектр" ("Нейрософт"). АГ визначено згідно з 95-м перцентилем розподілу артеріального тиску (The Fourth Report on Diagnosis, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents, США). Дітям з ЕАГ притаманне вірогідне зниження загальної ВСР. Часові та спектральні параметри, що характеризують загальну ВСР, у фоновій пробі у дітей 1-ї групи були вірогідно нижчими, ніж у дітей групи контролю: так, RRNN - на 25,0 % меншим, SDNN - на 77,2 % меншим, ТР у 2,3 раза меншим. Параметри, що відповідають за парасимпатичну активність, у 1-й групі також були вірогідно нижчими, ніж у групі контролю: RMSSD - у 2,83 разу, NN50 - у 14,9 разу, HF - у 5,31 разу. Активність симпатичної автономної нервової системи у дітей 1-ї групи була відносно вищою, ніж у дітей групи контролю, на що вказує абсолютне зниження парасимпатичної активності та підвищення індексу вегетативного балансу LF/HF у 2,21 разу у порівнянні з групою контролю (p = 0,029). Спектральний показник VLF, що вказує на нейрогуморальну регуляцію серцевої діяльності, за даними розподілу потужностей у спектрі кардіоінтервалограм дітей 1-ї групи в 1,65 разу перевищував аналогічний показник групи контролю. Зроблено висновки, що для дітей з ЕАГ притаманне суттєве зниження ВСР за рахунок послаблення тонічних впливів парасимпатичної нервової системи та відносне підвищення активності симпатичних і нейрогуморальних впливів на регуляцію серцево-судинної діяльності; підвищення ригідності серцевого ритму внаслідок зниження парасимпатичних автономних впливів є ознакою розвитку кардіоваскулярної автономної нейропатії у дітей з АГ.

В обзоре приведена современная тактика ведения пациентов с ишемической болезнью сердца в различных клинических ситуациях. Рассмотрены стандарты лечения данной нозологии, представлены некоторые положения новых Европейских рекомендаций по реваскуляризации миокарда (2014). Внимание авторов акцентировано на медикаментозной терапии, направленной на предупреждение развития как фатальных, так и нефатальных осложнений. Рассмотрены вопросы эффективности и безопасности основных лекарственных средств для лечения ишемической болезни сердца. Особое внимание уделено пациентам с коморбидными состояниями. Сделан акцент на анализе приверженности к лечению как одного из основных факторов залога успешной терапии.

Зазначено, що ризик розвитку ускладнень перебігу артеріальної гіпертензії значно підвищується у випадку поєднання з впливом електромагнітного випромінювання надвисокого діапазону, що необхідно врахувати під час проведення відповідних профілактичних заходів у певного контингенту осіб.

Цель исследования - изучение клинической и кардиопротективной эффективности 12-недельной монотерапии индапамидом у больных с мягкой и умеренной артериальной гипертензией (АГ). В исследование включены 33 больных эссенциальной гипертонией I - II стадии с АГ 1 - 2-й степени (мягкой и умеренной) (ESH/ESC 2007), мужского и женского полов, средний возраст которых составил 47,61 +- 9,62 года, средняя длительность заболевания - 6,21 +- 4,31 года. В качестве антигипертензивной терапии назначался индапамид в дозе 2,5 мг/сут. Эхокардиографическое исследование проведено в соответствии с рекомендациями Американской ассоциации эхокардиографии в М- и В-режиме на аппарате ультразвуковой системы EnVisor C (philips, Голландия). Результаты исследования. В ходе 12-недельной монотерапии индапамидом отмечена высокая антигипертензивная эффективность препарата у больных с мягкой и умеренной АГ с достижением целевого уровня систолического и диастолического артериального давления у 75,6 % больных. Высокая антигипертензивная эффективность препарата также характеризовалась достоверной кардиопротекцией, обратным развитием гипертрофии левого желудочка у 52 % больных, снижением индекса массы миокарда левого желудочка на 10,86 %. Индапамид в режиме монотерапии рекомендуется как антигипертензивный препарат, обладающий кардиопротективной эффективностью, для лечения больных с мягкой и умеренной АГ.

Приведен обзор данных литературы, разъясняющий врачу, какие существуют дополнительные показатели контроля артериального давления и почему необходимо их учитывать в лечении артериальной гипертензии.

Описано можливості діагностики синдрому обструктивного апное сну (СОАС) за допомогою портативних моніторів у кардіологічних хворих. Зроблено висновки про високу інформативність цієї методики в діагностиці СОАС у хворих із високою претестовою вірогідністю обструктивних порушень дихання під час сну та доцільність широкого впровадження методики в рутинну клінічну практику стаціонарів кардіологічного та терапевтичного профілю.

Проведено комплексне обстеження 142 юнаків з АГ з уперше встановленим діагнозом віком 13 - 18 років. У контрольну групу включений 21 практично здоровий підліток з нормальними артеріальним тиском (АТ) і масою тіла (НормМТ). Фізичний розвиток оцінено з урахуванням антропометричних параметрів та індексу маси тіла (ІМС). Виділено 3 підгрупи підлітків з АГ з огляду на індекс маси тіла (ІМТ). Проведено добове моніторування, ехокардіографію, вивчено параметри вуглеводного та ліпідного обміну та рівень сечової кислоти. Статистичну обробку матеріалу проведено на IBM PC/Pentium 4 з використанням пакета прикладних програм SPSS 17.0. Показники добового профілю АТ дещо відрізнялись за типами, але лише в підлітків з АГ та ожирінням реєструвалися всі відомі патологічні типи добового профілю АТ. При оцінці індексу часу гіпертензії залежно від маси тіла виявлено, що в пацієнтів із групи з АГ з НормМТ як удень, так і вночі реєструвався лабільний характер систолічної та діастолічної гіпертензії. У юнаків з АГ і надлишковою масою тіла (НМТ) у денний час показники часу гіпертензії знаходились у межах норми, а вночі відбувалось підвищення до лабільних значень, така сама тенденція була характерною і для підлітків з АГ та ожирінням. Аналіз морфофункціональних характеристик серця в підлітків з АГ і НМТ встановив достовірне потовщення міокарда лівого шлуночка (ЛШ), як задньої стінки, так і міжшлуночкової перегородки, істотне збільшення діаметра аорти. Порожнини ЛШ, правого шлуночка (ПШ) і передсердя також були розширеними у порівнянні з аналогічними розмірами юнаків контрольної групи та підлітків з АГ і НормМТ. У юнаків з АГ та ожирінням були ще більшими розміри ЛШ і ПШ, кореня аорти, а також найбільшим показник індексу маси міокарда ЛШ. У процесі вивчення показників загальної гемодинаміки у юнаків з АГ залежно від маси тіла виявлено тенденції до формування гіпокінетичного варіанта гемодинаміки за рахунок зниження хвилинного об'єму та підвищення загального судинного опору як у пацієнтів з АГ і НМТ, так і в підлітків з АГ й ожирінням. Під час вивчення ліпідного спектра крові в юнаків з АГ встановлено, що рівень загального холестерину, тригліцеридів і коефіцієнт атерогенності в підлітків з АГ і НМТ, а також ожирінням суттєво зростав у порівнянні зі значеннями групи контролю та юнаків з АГ і НормМТ. А показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності були істотно зниженими. У цих же групах підлітків встановлено підвищення рівня імунореактивного інсуліну, до того ж його рівень збільшувався зі зростанням маси тіла. Інсулінорезистетнність різного ступеня виявлялась значно частіше у підлітків із НМТ та ожирінням і значно рідше - у підлітків з АГ і НормМТ. У пацієнтів з АГ з НормМТ і НМТ середні значення урикемії достовірно не відрізнялись, але в юнаків з АГ й ожирінням показники були достовірно вищими у порівнянні з такими в осіб з АГ й НМТ. Вважають, що порушення метаболізму пуринів, вуглеводів і ліпідного спектра крові як в осіб з АГ, так і з АГ та ожирінням необхідно розглядати з позицій формування дисфункції ендотелію. Процент приросту діаметра артерії після реактивної гіперемії в підлітків з АГ і НормМТ досяг 14,2 %, що відповідає нормальним значенням, але в 40,9 % підлітків цей показник був нижчим за 10 %. Під час проведення проби з нітрогліцерином встановлено, що діаметр плечової артерії через 5 хв після його прийому в групі з АГ й НормМТ становив 0,52 см, що відповідало 23,8 % приросту, у пацієнтів з АГ і НМТ - 0,50 см, тобто 11,1 % приросту від вихідних значень, а у юнаків з АГ і ожирінням - 0,52 см, що становило лише 15,5 % приросту. Крім того, через 10 хв після проби з нітрогліцерином у пацієнтів з АГ і НМТ продовжувався приріст діаметра плечової артерії на відміну від юнаків з АГ і НормМТ і з АГ та ожирінням, у яких відбувалось зменшення діаметра плечової артерії, що є нормальною реакцією на виведення нітрогліцерину з кровообігу. Таким чином, у підлітків з АГ за підвищення ІМТ збільшується частота та глибина ендотеліальної дисфункції (у пробах ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації), що тісно корелює з порушеннями в ліпідному спектрі крові, вуглеводному та пуриновому обміні. Виділено компоненти, що є найбільш значущими у формуванні ендотеліальної дисфункції у підлітків з АГ і НМТ та ожирінням, а саме порушення метаболізму ліпідів, пуринів та інсулінорезистентність.

Систематическое курение табака является серьезной угрозой для здоровья населения, особенно для лиц с повышенным риском сердечно-сосудистых заболеваний. Остаются нерешенными вопросы, в какой степени табакокурение влияет на прогрессирование артериальной гипертензии, нарушение вегетативного баланса, мозговой кровоток, поражение органов-мишеней. Цель работы - анализ особенностей состояния мозгового кровотока, структурно-геометрической и функциональной перестройки сердца, нарушений вегетативного баланса у больных гипертонической болезнью (ГБ) II стадии. Обследованы 100 пациентов: 53 мужчины и 47 женщин. Средний возраст пациентов составил 52,51 +- 1,46 года. В зависимости от статуса курения (не менее 10 лет) все пациенты были разделены на 2 группы: в группу курильщиков включено 30 пациентов, в группу некурящих - 70. Всем больным проведено общеклиническое обследование с измерением массы тела и роста, с расчетом индекса массы тела, офисное измерение артериального давления (АД) и частоты сердечных сокращений, лабораторные исследования, суточное мониторирование АД, ультразвуковое исследование экстра- и интракраниальных артерий шеи и головы, определена вариабельность сердечного ритма, выполнена трансторакальная эхокардиоскопия. В процессе исследования сделаны выводы, что курение у гипертоников ассоциируется с повышением активности симпатического и угнетением парасимпатического звеньев вегетативной нервной системы. Курильщики, страдающие ГБ, имеют достоверно более высокие цифры среднесуточного систолического АД на 6,5 %, среднесуточного диастолического АД на 7,9 % по сравнению с некурящими больными с ГБ. Модулирующее влияние курения на процессы патологического ремоделирования сердца у гипертоников проявляется в увеличении систолического и диастолического размеров левого предсердия, толщины стенок и массы миокарда левого желудочка, без расширения полостей сердца, при этом наблюдается увеличение диастолического внутримиокардиального напряжения левого желудочка. Структурная перестройка сердца у гипертоников под влиянием табакокурения создает условия для снижения активной релаксации и изменения диастолического наполнения левого желудочка: увеличения вклада позднего наполнения и удлинения времени изометрического расслабления. Нарушения мозгового кровотока у больных ГБ, имеющих статус курильщика, по сравнению с некурящими гипертониками характеризуются более выраженным спазмом артерий каротидного бассейна, о чем свидетельствует повышение индексов сосудистого сопротивления и показателя "резерв вазоконстрикции" в общих сонных и средних мозговых артериях у курильщиков. Показатели кровотока в вертебробазилярном бассейне у курящих и некурящих гипертоников достоверно не различаются. Гендерные различия показателей доплерографии магистральных артерий шеи и головы у больных ГБ, имеющих статус курильщика, характеризуются более высоким сосудистым сопротивлением в общих и внутренних сонных артериях у женщин, в средних мозговых артериях у мужчин.

Отмечено, что табакокурение представляет собой в настоящее время одну из наиболее серьезных проблем здравоохранения. Существуют объективные статистические данные об огромном ущербе, который наносит курение здоровью людей. На основании проведенного эпидемиологического исследования привведены данные о высокой сочетанности факторов риска среди курящих мужчин в возрасте 18 - 64 лет. Приведены результаты анонимного опроса врачей о вовлеченности в профилактику табакокурения и лечение табачной зависимости. Показана возможность эффективного лечения табачной зависимости с помощью препаратов никотинзаместительной терапии (трансдермального пластыря).

Зазначено, що артеріальна гіпертензія (АГ) продовжує залишатися актуальною проблемою, є поширеною патологією та визначає структуру серцево-судинної захворюваності та смертності. Висока захворюваність на АГ серед осіб працездатного віку потребує подальшого вивчення причин і механізмів формування даної патології. Згідно з проаналізованими даними можна зробити висновок, що АГ - хронічне захворювання, що характеризується порушенням регуляції артеріального тиску в межах фізіологічних норм і його стійким підвищенням під впливом ординарних факторів ризику, що обумовлюють зрив адаптаційних можливостей регуляції, який відбувається в результаті до кінця не з'ясованих, в основному генетично детермінованих причин, що призводять до ремоделювання резистивних судин, і, як наслідок, викликає ураження серця, головного мозку, нирок, що в кінцевому підсумку викликає передчасну смерть. Тому, щоб запобігти негативному результату хвороби, лікування повинно тривати все життя, тому що відбулися структурні зміни. До того ж зручним маркером ефективності лікування для практичного лікаря є рівень артеріального тиску.

Проведен обзором литературы о преимуществах комбинированной антигипертензивной терапии как стартовой. Раскрыта суть понятия рациональной комбинации. Детально рассмотрены вопросы о том, является ли комбинация ингибитора ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) с диуретиком или антагонистом кальция рациональной и какие диуретики, антагонисты кальция лучше использовать в комбинации с ингибиторами АПФ для длительной антигипертензивной терапии.

Вопросы эффективного ведения пациентов с артериальной гипертензией (АГ) есть и будут оставаться неопределенно долго актуальными для врачей всех специальностей. Это определяется широкой распространенностью АГ, доказанным влиянием на качество, продолжительность жизни и летальность. Детально освещены такие вопросы, как дифференциальная диагностика АГ, дифференцированное применение методов измерения артериального давления, некоторые вопросы ведения больных гипертензивной энцефалопатией, длительность подбора антигипертензивной терапии, плохо контролируемые и резистентные АГ, клиническая оценка частоты гипертензивных кризов, назначение ацетилсалициловой кислоты больным АГ, применение статинов, бета-адреноблокаторов у больных АГ. Отмеченные проблемы, связанные с ведением больных с АГ, являются отражением процесса усвоения лечения АГ в соответствии с современными положениями доказательной медицины.