Наведено результати досліджень (1993 - 1994 рр.) впливу пестицидів (скору, інсегару, поліхому, скору + інсегару) на мікроміцети дерново-слабопідзолистого та темно-сірого лісового грунтів. Установлено, що під дією цих пестицидів відбуваються істотні зміни у складі мікроміцетів. Визначено, що найтоксичніше на них впливали на обох видах грунтів скор та скор + інсегар у всіх досліджуваних дозах. Кількість мікроміцетів навіть через 380 діб після внесення скору в дерново-слабопідзолистий грунт була нижчою залежно від дози в 2,5 - 6,3, а в темно-сірий лісовий - в 1,3 - 2,2 рази порівняно з контролем. Крім того, під дією пестицидів змінював також видовий склад грибів.

Наведено результати досліджень (1982-1998 р.р.) вивчення вмісту гумусу в темно-каштановому середньосуглинковому грунті за умови тривалого внесення добрив. Встановлено, що застосування мінеральних і органічних добрив забезпечує позитивний баланс гумусу та елементів мінерального живлення в грунті, сприяє отриманню високих врожаїв провідних культур кормозернової сівозміни.

Висвітлено наукові розробки з питань родючості грунтів і шляхи її регулювання, технології (системи) удобрення культур на змитих грунтах. Наведено експериментальні дані про вплив різних систем удобрення на поживний режим, агрофізичні властивості, мікробіологічні та біохімічні процеси в грунті, врожайність культур, баланс гумусу та елементів мінерального живлення, агроенергетичну ефективність, шляхи біологізації землеробства й охорони довкілля.

Наведено оптимальні параметри вмісту елементів живлення в грунті і дані виробничої перевірки нової системи застосування добрив.

Узагальнено опубліковані матеріали щодо методології та принципів розрахункових методів балансу органічної речовини (гумусу) в дерново-опідзолених грунтах Нечорноземної зони в польових сівозмінах.

Обобщены опубликованные материалы относительно методологии и принципов расчетных методов баланса органических веществ (гумуса) в дерново-подзолистых почвах Нечерноземной зоны в полевых севооборотах.

Визначено параметри біологічної активності темно-сірого опідзоленого грунту під злаково-бобовою травосумішкою залежно від застосування мінеральних добрив та комплексного бактеріального препарату "Клепс".

Індекс рубрикатора НБУВ: П040.173

Рубрики:

Удобрення на чорноземах

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено, що за мінімалізованих технологій обробітку грунту та за умов внесення 18 т на 1 гектар сівозмінної площі гною з 160 кг/га д.р. NPK можливо на чорноземі типовому важкосуглинковому підтримувати вміст гумусу на рівні 5,2 %.

За агроекологічних умов Полісся вдосконалено основні елементи технологій вирощування багаторічних трав і льону-довгунцю, зважаючи на їх екологізацію та зниження витрат енергоресурсів. Доведено, що застосування альтернативних систем удобрення та способів мінімалізованого обробітку грунту позитивно впливає на вирішення екологічних проблем - збереження та підвищення родючості сірих опідзолених грунтів, зростання біоенергетичного коефіцієнта посіву в польовій сівозміні, зниження антропогенного навантаження на агроекосистему. Досліджено вплив застосування безполицевого обробітку й альтернативних традиційних систем удобрення на агрофізичні властивості сірих опідзолених грунтів. Визначено вплив вищезазначених елементів систем землеробства на забруднення грунту важкими металами, надходження їх у продукцію рослиництва. Розраховано коефіцієнти переходу важких металів у зерно озимої пшениці.

За результатами аналізу та узагальнення експериментальних даних уперше теоретично обгрунтовано доцільність сумісного застосування довготривалої ресурсоощадної системи обробітку грунту та органо-мінеральних добрив у польовій сівозміні. Установлено, що використання зазначених агрозаходів забезпечує підвищення вмісту рухомого фосфору (за Кірсановим) під час вирощування озимого ячменю, льону олійного, картоплі у середньому з 35 до 294 мг/кг грунту, вуглецю - з 0,49 до 2,6 %, загального азоту - з 0,092 жл 0,299 % відповідно. Доведено ефективність органо-мінеральної системи удобрення чорноземів південних та дерново-підзолистих грунтів, що дає змогу врівноважувати процеси мінералізації та гуміфікації. Показано, що за умов вирощування озимого ячменю, льону олійного та картоплі у сівозміні важливим способом відновлення родючості грунту є післяжнивне вирощування у польових сівозмінах проміжних культур для одержання сидерату, що забезпечує надходження у грунт 10 - 15 т/га зеленого добрива.

Наведено результати впливу довготривалого систематичного застосування грунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур на агроекологічні властивості дерново-підзолистого грунту за рівнем його продукційної функції та динамікою фосфатно-калійного стану. Вивчено продуктивну реакцію сільськогосподарських культур за умов вирощування їх з тривалим використанням (18 років) грунтозахисних технологій на підставі обробітку без обертання скиби за різних рівнів живлення рослин. Розглянуто динаміку нагромадження та перерозподілу фосфору та обмінного калію залежно від норм добрив та способу їх внесення.Наведено еколого-енергетичну оцінку вирощування сільськогосподарських культур та визначено екологічні та економічно доцільні нормативи техногенних факторів в агротехнологіях.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність застосування продуктів вермикультивування за умов Західного Лісостепу. Визначено коефіцієнти гуміфікації органічних добрив та розраховано баланс гумусу темно-сірих грунтів у разі внесення вермикомпосту. Науково обгрунтовано та запропоновано зазначеному виробництву норму насичення сівозміни вермикомпостом для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу. Оцінено ефективність застосування продуктів вермикультивування, їх вплив на фітосанітарний стан та забур'яненість посівів, розвиток та продуктивність сільськогосподарських культур.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено тривалий вплив систем обробітку грунту в поєднанні з мінеральними та органо-мінеральними добривами, сидератами і соломою на основні агрофізичні, біологічні та агрохімічні показники родючості грунту, забур'яненість посівів та урожайність сільськогосподарських культур, економічну та енергетичну ефективність. Встановлено однакову ефективність органічних та мінеральних добрив під час комбінованої та ресурсоощадної систем обробітку в сівозміні, що дозволяє обмежитись економічно вигіднішим дрібним обробітком дисковими знаряддями під озиму пшеницю після еспарцету та забезпечити сталу врожайність зерна високої якості. За такого поєднання ефективно використовується післядія сидератів і соломи в сівозміні, забезпечується підвищення основних показників родючості грунту з ознаками розширеного відтворення. Подальше зростання врожайності озимої пшениці проявляється на фоні диференційованого хімічного контролю бур'янів у сівозміні.

Визначено вплив різного ступеня інтенсивності агрохімічного навантаження на продуктивність та токсикологічний стан агрофітоценозу з використанням гороху як тест-культури в зерно-просапаній сівозміні на темно-сірому опідзоленому грунті. Установлено закономірності змін основних показників родючості даних грунтів залежно від ступеня інтенсивності агрохімічного навантаження зерно-просапаної сівозміни північного Лісостепу. Досліджено вплив добрив і пестицидів на стан мікробного ценозу, розкрито роль поверхнево активних речовин у формуванні поживного режиму, виявлено особливості перерозподілу біогенних елементів у зоні аерації темно-сірого опідзоленого грунту. Установлено продуктивність агроценозу та зміни агрохімічних показників родючості дослідженого грунту за умов заорювання побічної продукції рослинництва.

Вивчено питання зміни ефективної та потенційної родючості сірого лісового пилувато-легкосуглинкового грунту північного Лісостепу за умови систематичного (протягом 40-ка років) застосування органічних і мінеральних добрив у зерно-буряковій сівозміні та припинення їх внесення упродовж 4-х років. Установлено вплив традиційних систем удобрення (мінеральної, органічної та органо-мінеральної) та перспективних систем удобрення - з залученням побічної продукції рослинництва на зміну фізико-хімічних і агрохімічних властивостей грунту, а також продуктивність і якість культур ланки сівозміни (кукурудзи та силос-озимого жита - гороху). Визначено баланс основних біогенних елементів у системі "рослина - добриво". Обгрунтовано економічно доцільний ступінь насичення зерно-бурякової сівозміни мінеральними добривами за помірних доз (194 - 261 кг NPK на 1 га сівозмінної площі) на фоні 12 т/га гною за вирощування культур ланки сівозміни.

Установлено рівень, на якому стабілізується загальний вміст органічної речовини в чорноземі опідзоленому, коли культури польової сівозміни тривалий час не удобрюються, та доведено досить значний вплив кислотності грунту на кількісні зміни лабільних власне гумусових речовин. Уперше, з використанням розчину NaI, вивчено кількісні характеристики негуміфікованих органічних решіток та уточнено особливості трансформації фракційних складових органічної речовини чорнозему опідзоленого після тривалого застосування добрив у польовій сівозміні. З'ясовано вплив систематичного застосування добрив на засміченість чорнозему опідзоленого насінням бур'янів і забур'яненість посівів озимої пшениці. Вивчено стан заселеності чорнозему опідзоленого дощовими черв'яками й уточнено характер змін окремих показників біологічної активності грунту під впливом тривалого застосування добрив. Досліджено закономірності зміни кислотності та поживного режиму чорнозему опідзоленого й урожайності та якості продукції культур польової сівозміни під дією різних систем удобрення та насиченості добривами в сівозміні. Визначено дози й обгрунтовано систему застосування добрив, які забезпечують стабільні, економічно виправдані врожаї сільськогосподарських культур для даного регіону та типу грунту.