Монографія присвячена аналізу організації культурно-дозвільної діяльності у розвинених зарубіжних країнах (США, Франції, Німеччині, Англії, Італії, Польщі та ін.). Знайомить читача із загальними тенденціями подальшого розвитку закладів культури клубного типу. Особлива увага приділяється аналізу форм та методів роботи клубних об'єднань з підлітками та молоддю. Детально розглядається діяльність "Ротарі"-клубів, історія яких розпочалася з відкриття першого клубу в Чікаго (США) в 1905 р., а на початку 90-х років тільки у країнах Західної Європи їх налічувалось більше 27 тисяч. Висвітлюється структура клубів, керівні органи, питання фінансування, міжнародні програми, інвестором яких є фонд "Ротарі", форми та методи клубної роботи тощо. На основі узагальнюючого вивчення надбань зарубіжної культурно-дозвільної діяльності в клубних закладах автори здійснили спробу визначити основні закономірності та тенденції їх розвитку, а також обгрунтували можливість їх застосування у сучасній вітчизняній дозвіллєвій практиці.

Розкрито зміст основних державних концепцій організації дозвілля молоді як програми розвитку соціально-культурної сфери. Значна увага приділяється проблемам дозвіллєвого спілкування молоді в умовах функціонування системи "клуб - бібліотека".

Проаналізовано законодавчу базу для розвитку фізичного виховання населення Буковини на прикладі закону про Будинок народної культури від 3 листопада 1921 р.

Проанализирована законодательная база для развития физического воспитания населения Буковины на примере закона про Дом народной культуры от 3 ноября 1921 г.

The author analyses a legislative atmosphere for development of physical education of the population of Bukovina on an example of the law about the House of national culture from November, 3, 1921.

Обгрунтовано актуальність ретроспективного аналізу історії становлення і розвитку клубних форм роботи, який збагатить педагогічну історію і практику, допоможе у виявленні і розвитку прогресивних ідей, які стимулюють творчі пошуки педагогів, працівників клубів. Розглянуто виникнення дитячих та юнацьких організацій в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в Галичині та на Буковині, в діяльності яких простежуються клубні форми роботи, зокрема "Сокіл", "Січ","Пласт", яким педагоги України того часу надавали високу оцінку, підкреслюючи їх позитивний вплив на виховання юнаків, формування навичок їх самоорганізації. Проаналізовано розвиток клубних об'єднань дітей і молоді у Наддніпрянській Україні та Росії в цілому, який виявив несприятливі обставини щодо їх існування на зламі століть та можливості стати здобутком педагогів масових загальних шкіл. Зосереджено увагу на методиці організації клубної діяльності, яка у вказаний період живилася ідеями реформаторської педагогіки, зокрема ідеями вільного виховання та трудової школи. Розкрито принципово новий підхід до організації життєдіяльності підліткових клубів як форми позакласної, позашкільної роботи, як форми організації вільного часу талановитого педагога-реформатора і організатора клубів для дітей С. Шацького. Констатовано, що на момент утворення Української Народної Республіки були сформовані передумови для інтенсивного розвитку клубної роботи в Україні в післяреволюційний період.

Узагальнено досвід організації культурно-дозвіллєвої діяльності клубів і закладів клубного типу у країнах Західної Європи та США. Проаналізовано проблематику наукових досліджень культурно-дозвіллєвої діяльності клубів; уточнено категоріально-понятійний апарат сучасного дозвіллєзнавства - понять "клуб", "клубна діяльність". Охарактеризовано основні структурні компоненти клубу, принципи та напрями йолго діяльності. Класифіковано зарубіжні клуби на сучасному етапі їх розвитку. Розкрито історію розвитку закладів клубного типу в країнах Західної Європи та США, основні тенденції та закономірності їх трансформації. Проаналізовано технологію клубної діяльності з різними віковими категоріями населення. Розроблено рекомендації щодо практичного використання зарубіжного досвіду клубними закладами України.

Розглянуто проблему становлення громадської думки засобами соціально-культурної роботи. Здійснено теоретичний аналіз наукової та методичної літератури з досліджуваної проблеми, охарактеризовано зміст, основні етапи, організаційно-методичні форми становлення громадської думки засобами соціально-культурної діяльності. Розроблено та експериментально апробовано модель варіативної програми використання виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури.

Досліджено соціально-культурну діяльність клубів України кінця XX - початку XXI ст., виявлено стан дослідження теми у науковій літературі. З'ясовано семантику, етимологію та полісемію поняття "клуб" у категоріально-понятійній системі культурології. Розглянуто історію становлення та розвитку клубів в Україні, охарактеризовано функції та зміст сучасної соціально-культурної діяльності у клубах різних типів і видів. На підставі аналізу й узагальнення практичної діяльності сучасних клубів в Україні визначено актуальні проблеми їх соціально-культурної діяльності, запропоновано перспективи їх вирішення.

Досліджено особливості аматорської хореографічної освіти у системі діяльності закладів масової культури в Україні у середині XX ст. Проаналізовано основні форми організації, завдання, зміст хореографічної підготовки у різних типах культурно-просвітницьких установ.

Исследованы особенности любительской хореографического образования в системе деятельности учреждений массовой культуры в Украине в середине XX в. Проанализированы основные формы организации, задачи, содержание хореографической подготовки в различных типах культурно-просветительских учреждений.

Investigated features amateur choreographic education system of institutions of mass culture in Ukraine in the middle of XX century. Analyzed the basic forms of organization, tasks, content choreographic training in different types of cultural and educational institutions.

Проаналізовано основні форми агітаційної роботи клубних установ у селах Лівобережної України у роки IV п'ятирічки. Розглянуто різноманітні форми роботи культурно-освітніх закладів на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни та в перші повоєнні роки, зокрема, досліджено діяльність агіткультбригад, польових агітпунктів, агітбесідок і агітвагончиків, наведено матеріали про функціонування місцевого радіомовлення, кінопересувки, розкрито їх суттєву роль у проведенні важливих господарських і політичних кампаній і піднесенні культурного розвитку населення.

Проанализированы основные формы агитационной работы клубных заведений в селах Левобережной Украины в годы IV пятилетки. Рассмотрены разнообразные формы работы культурно-просветительских заведений на завершающем этапе Великой Отечественной войны и в первые послевоенные годы, в частности, исследована деятельность агиткультбригад, полевых агитпунктов, агитбеседок и агитвагончиков, приведены материалы о функционировании местного радиовещания, кинопередвижках, раскрыта их существенная роль в проведении важных хозяйственных и политических кампаний и повышении уровня культурного развития населения.

Відзначено, що діяльність зарубіжних культурних центрів займає вагоме місце у розвитку українства. Висвітлено діяльність нині діючих культурно-мистецьких та освітніх осередків українців на території Словаччини, виявлено тенденції розвитку цих організацій, особливості перебігу культурних заходів. Узагальнено, що культурні центри є важливими інструментами просування мови, історії та культури України за кордоном, а також формування її позитивного образу та зміцнення авторитету.

Розглянуто сутність організаційного процесу в діяльності студентського клубу. Досліджено організаційну структуру та його функції. Акцентовано увагу на термінах "організація", "організаційна діяльність", "клубна діяльність" та можливості подальшого ефективного використання форм і засобів студентського клубу в системі закладів вищої освіти. Зазначено що діяльність студентського клубу полягає у забезпеченні впливу на формування внутрішнього світу його учасників, змістовного наповнення молодіжного дозвілля та розвитку художньої творчості.

Виявлено сутність культурно-дозвіллєвої діяльності та її вплив на місцеве населення в умовах вільного часу; розглянуто стан, форми та методи роботи закладів культури в контексті розпочатої реформи децентралізації (на прикладі діяльності Малолюбашанської об'єднаної територіальної громади (ОТГ), що на Рівненщині). Подано аналіз культурних взаємозв'язків у системі "клуб - населення - органи місцевого самоврядування", проаналізовано сучасні виклики та потенційні можливості закладів культури в умовах експерименту у питанні їх подальшого духовного впливу на місцеве населення. Зазначено, що ефективне проведення цієї реформи стимулюватиме активізацію соціальної активності кожної людини.

Обгрунтовано соціокультурну діяльність як систему дій, що відображає цілі і функції у сфері культури і дозвілля з метою задоволення і реалізації інтересів, потреб та розкриття творчого потенціалу студентської молоді. Охарактеризовано напрями та форми діяльності студентських клубів закладів вищої освіти. Запропоновано соціокультурну програму, яка полягає в соціалізації творчої особистості учасника, у виявленні активності студентів у різних напрямах діяльності студентського клубу.

Розглянуто основні підходи до розуміння інноваційного формату клубної справи в Україні, викликані процесами децентралізації. Виокремлюються рушійні виміри інноваційного формату клубної справи, які є пріоритетними для культурної розбудови об'єднаних територіальних громад. Крізь призму теоретичного осмислення українського правового інструментарію, всесвітньо визнаних управлінських, мотиваційних теорій аналізуються такі виміри інноваційного формату клубної справи, як: людські ресурси, привабливі дослідницькі системи, інноваційно сприятливе середовище, фінанси та підтримка, фінансові інвестиції, розвиток інноваторства, партнерські зв'язки, захист інтелектуальної власності, вплив на культурну зайнятість, якісне і кількісне споживче зростання клубної послуги. Акцентується увага на пріоритетності прикладних культурологічних досліджень з окреслених у статті теоретичних позицій.