Індекс рубрикатора НБУВ: Э378.152 + Э372.27

Рубрики:

Російське сектантство

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э378.152.18

Рубрики:

Хлисти ( "люди божі", "ізраїль" )

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э378.142.7

Рубрики:

Іконоборство ( ХVII-ХVIII ст. )

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э378.15

Рубрики:

Християнські течії та секти в новий і новітній час ( середина ХVII - ХХI ст. )

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э376.09(4УКР-4ТЕР) + Э378

Рубрики:

Протестантизм в окремих країнах

Християнські єресі,течії,секти

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основні засади віровчення, культової та позакультової практики значної частини нетрадиційних релігій та містичних об'єднань. Розглянуто діяльність релігійних та містичних культів в Україні та поза її межами. Вміщено програму спецкурсу з релігієзнавства "Новітні та нетрадиційні релігії і містичні рухи України" з методичними рекомендаціями впровадження його у навчальний процес.

Освещены основные начала вероучений, культовой и внекультовой практики значительной части нетрадиционных религий и мистических объєдинений. Рассмотрена деятельность религиозных и мистических культов в Украине и мире. Приведена программа спецкурса по религиеведению "Новейшие и нетрадиционные религии и мистическое движение Украины" с методическими рекомендациями внедрения его в учебный процесс.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(0)4-303 + Э378.142.4 + Ш5(4УКР)3-303.72

Рубрики:

Література

Новгородсько-Московська єресь ( "жидовілі" )

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано особливості віровчень релігійних утворень духоборів і молокан, так званих духовних християн. Зазначено, що від фанатичного аскетизму христовір'я і скопців з їх вимогами відмови від усього, що може об'єднувати з існуючим укладом життя, духовних християн відрізняє діяльне, позитивне ставлення до життя, пошуки нових форм релігійного та соціального буття. Розкрито причини занепаду сект духовного християнства.

Охарактеризованы особенности вероучений религиозных образований духоборов и молокан, так называемых духовных христиан. Указано, что от фанатического аскетизма христоверья и скопцов с их требованиями отказа от всего, что может объединять с существующим устоем жизни, духовных христиан отличает деятельное, позитивное отношение к жизни, поиски новых форм религиозного и социального бытия. Раскрыты причины упадка сект духовного христианства.

Розглянуто маловідомий аспект громадської діяльності російського письменника Л. М. Толстого на рубежі ХIХ - ХХ ст., пов'язаний із його тісною співпрацею з послідовниками релігійної громади духоборів. Як явище суспільного життя духоборство вперше в Російській імперії виникло в українських губерніях у другій половині XVIII ст.

Розглянуто духовне християнство як явище релігійного життя України протягом XVIII - першої половини XIX ст. До напрямку духовних християн належать релігійні течії духоборів, молокан, христовірів, скопців, наявні в українських землях у період нового часу. Проаналізовано джерельну базу та історіографію проблеми XIX - початку XXI ст. і показано, що духобори та малокани виникли в Україні раніше, ніж у Російській імперії загалом, а христовіри та скопці - наприкінці XVIII ст. Основними осередками мешкання духовних християн в Україні були території певних сучасних адміністративних територіальних утворень, а саме: Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Херсонської, Луганської, Чернігівської областей, а також Автономної Республіки Крим. Важливим чинником впливу на їх розвиток було російське імперське законодавство у релігійній сфері. Чинні в країні правові норми впливали на чисельність послідовників духовного християнства, їх кількість коливалась від 3 - 4 до 10 - 12 тис. його послідовників власне українських територій. Внаслідок наявності зовнішніх і внутрішніх чинників у середовищі духовних християн відбувався закономірний процес їх еволюції за трьома напрямками: розширенням соціального складу релігійних общин; нововведенням у віровченні, змінами у ставленні до центральної та місцевої влади. Послідовники духовного християнства в Україні створили оригінальну ідеологію, яка відображає їх бачення ідеалу суспільного та державного устрою, специфічні уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому.

Досліджено новітні християнські течії в Україні. Зроблено спробу комплексного історико-релігієзнавчого аналізу феномену неохристиянської релігійності в Україні. Вивчено особливості релігієзнавчих та історичних інтерпретацій явища неохристиянства. Проаналізовано існуючий теоретико-методологічний інструментарій дослідження новітніх релігійних явищ, обгрунтовано доцільність використання певної термінології. З'ясовано причини виникнення та поширення неохристиянських релігій в Україні, масштаби зростання релігійної мережі неохристиянських церков і особливості їх регіональної локації. Висвітлено розвиток найчисельніших неохристиянських течій на Україні. Розглянуто питання щодо місця неохристиянських церков у суспільному житті України та їх відносин з іншими конфесіями.

Досліджено особливості розвитку релігійного сектантства Харківської губернії у другій половині XIX - на початку XX ст. Висвітлено процес виникнення, динаміку та найважливіші чинники даного суспільного явища, проаналізовано відносини сектантів з Російською православною церквою, державною владою та православним населенням. Відзначено, що лібералізація суспільного життя сприяла активізації старообрядництва та містичного сектантства протягом 1860-х рр. Виявлено виникнення у 1870-х рр. "духовного скопецтва" та піднесення хлистівського руху, що було новим явищем для Харківщини. Наступний етап розвитку сектантства (1880-ті рр.) охарактеризовано появою в регіоні нових сект (штундистів, баптистів, толстовців, підгорнівців), а початок XX ст. відзначається вкрай загостреними міжконфесійними відношеннями, наслідком яких стали погроми та акти блюзнірства. З'ясовано вплив на розвиток релігійного сектанства маніфестів царя 1905 - 1906 рр. про декларування свободи совісті, які сприяли активізації діяльності релігійних сект. Зазначено, що після революції 1905 - 1907 рр. відновлено спроби обмежити права сектантів. На Харківщині дані процеси набули особливого розвитку в 1909 - 1917 рр. Зроблено висновок про невпинне зростання численності сектантів Харківської губернії протягом досліджуваного періоду (1861 - 1917 рр.) та розвиток тенденцій щодо появи нових форм релігійного дисидентства.

Комплексно досліджено український євангельський рух, його становлення та диференціацію. Проаналізовано чинники, що спричинили духовне пробудження та появу євангельського руху в Україні, богословські погляди складових руху (штундизму, баптизму, младоштунтизму, мальованства, адвентизму, євангельського християнства), тенденції, притаманні його розвитку, а також причини його диференціації. Проаналізовано правове становище українських євангельських віруючих в Російській імперії, а також їх соціально-політичні погляди.

Проаналізовано теологічні (богословські) концепції християнського харизматизму у католицизмі, православ'ї, традиційному протестантизмі та рефлексію даного явища у харизматичних церквах. Доведено, що конфесії актуалізують свою інтерпретацію феномену харизми, спираючись на власну теологічну традицію. Показано, що дана філософсько-релігієзнавча концепція вміщує аналіз генетичної природи та історичних витоків феномену харизматизму як фундаментальної онтологічної складової, внутрішньо іманентної християнській релігійній традиції, виявляє специфічні характеристики християнського харизматизму у віровченні, індоктринації та культовій практиці сучасних харизматів, визначає особливості соціальної інституалізації християнських харизматичних громад, тенденції їх розвитку в українському суспільстві.

Досліджено явище іконоборства у духовному житті Київської Русі та Московської держави. Розглянуто витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. Зазначено - до головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї. Розглянуто аспект засилля обрядовір'я та фанатичні зловживання стосовно ікон, зростання власного вільнодумства, а також нерозуміння богословського вчення про ікони. Здійснено релігієзнавчий аналіз іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців у період Київської Русі синкретизувалися з місцевими віруваннями та носили здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання "догори ногами" ікон). Згодом практичне іконоборство набуло більш фанатичних розмірів, мало прояв в антицерковних виступах єретиків Московської держави (XIV - XVI с.). Значну увагу приділено еволюційному характеру явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єритичних рухів стригольників і жидовілих. Установлено, що аргументація іконоборства на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною до попередніх і сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять "поклоніння" та "шанування"; заперечення, взаємопов'язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва.

Проведено цілісне філософсько-рілігієзнавче, історіософське дослідження особливостей еволюції віровчення антитринітаризму та социніанства в Україні. Розкрито ідейно-культурні, структурно-типологічні, світоглядно-доктринальні особливості антитринітаризму в Україні, його становлення й еволюції. Встановлено етапи трансформації антитринітаризму, які зумовлені процесами його адаптації до нових умов функціонування. Визначено джерела віровчення та форми ідеологічної трансформації антитринітаризму в Україні та проаналізовано його основні доктринально-інституційні моделі. Розглянуто антитринітарні течії, визначено їх місце в суспільному, духовному та міжконфесійному житті, спрогнозовано тенденції та динаміку їх розвитку. Встановлено процес інституалізації сучасного антитринітаризму в Україні на рівні релігійної свідомості, релігійних і позарелігійних відносин.

Проведено історико-релігієзнавчий аналіз феномену неохристиянської релігійності в Україні. Описано особливості релігієзнавчих та історичних інтерпретацій явища неохристиянства. Висвітлено теоретико-методологічний інструментарій дослідження новітніх релігійних явищ та обгрунтовано доцільність використання певної термінології. Розкрито причини виникнення та поширення неохристиянських релігій в Україні, визначено масштаби зростання релігійної мережі неохристиянських церков (НХЦ) та особливості їх регіональної локації, розвитку найчисельніших неохристиянських течій. Показано місце НХЦ у суспільстві та їх взаємовідносини з іншими конфесіями.

Проведен историко-религиоведческий анализ феномена неохристианской религиозности в Украине. Описаны особенности религиоведческих и исторических интерпретаций явления неохристианства. Освещен теоретико-методологический инструментарий исследования новейших религиозных явлений и обоснована целесообразность использования определенной терминологии. Раскрыты причины возникновения и распространения неохристианских религий в Украине, определены масштабы роста религиозной сети неохристианских церквей (НХЦ) и особенности их региональной локации, развития наиболее численных неохристианских течений. Показаны место НХЦ в обществе и их взаимоотношения с другими конфессиями.

Приведены результаты первого в отечественном религиеведении исследования уникального явления в истории мирового христианства - Реставрационного движения в США и его логического продолжения в учении Церкви Христа на американском континенте. Проанализировано возникновение и развитие этого феномена в современной Украине. Дана информация об основах вероучения, обрядовой практике и организационном устройстве данной церкви.

Досліджено взаємозв'язок символічного та раціонального, образу та слова на основі аналізу феномена іконоборства в Київській Русі. Проаналізовано сутність іконошанування та його особливості в ісихастській традиції. Надано власний погляд на функції ікони, що впливали на розвиток філософських ідей того часу.

Розглянуто появу та діяльність церков харизматичного напряму в Україні, мотиви приєднання неофітів до харизматичних церков. Простежено етноконфесійну специфіку українських харизматів.