В книжці висвітлені деякі з розділів вищої математики

Людина, її сутнісна визначеність та свобода як найважливіший елемент цієї визначеності – тема, обшир котрої важко перебільшити. Тим паче, що тут є істотні варіації, пов’язані з певними історичними періодами. Є мабуть, також інваріанти. Аналіз співвідношення перших з останніми – одне з наріжних завдань сучасної антропологічної рефлексії. На ньому й зосереджено зусилля авторського колективу нашої книги. Звичайно, здійснюючи такий аналіз, ми зачіпаємо окрім загальнометафізичних вимірів свободи також її політичні, юридичні та інші аспекти. Окрім вимірів вселюдських – етнокультурні. Окрім індивідуально-особистісних – соціально-спільнотні. Проте в кожному з таких вимірів ми виокремлюємо і робимо предметом уваги її, свободи, екзистенційне осереддя. Відповідно до цього, два перших розділи книжки присвячено головним етапам розвитку поняття свободи в класичній європейській філософії (Михайло Булатов), а також у вітчизняній філософсько-антропологічній думці, починаючи з шістдесятих років XX століття (Віталій Табачковський). Наступний розділ – про свободу й розум (Тарас Лютий) у класичних та сучасних зарубіжних версіях. Четвертий розділ – роздуми про те, чи можлива метафізика свободи у XXI столітті (Генадій Шалашенко). У п’ятому розділі – розглядається проблема свободи в контексті раціоналізації людського буття (Євген Андрос). Автор шостого розділу (Андрій Дондюк) досліджує ідею свободи під кутом зору проблеми Іншого у феноменологічній традиції. Сьомий розділ розкриває статус моральної свободи в сучасних антропологічних інтерпретаціях (Галина Ковадло). Автор восьмого розділу (Назіп Хамітов) прагне розкрити майбутні екзистенціалії свободи під кутом зору її гендерних вимірів. Завершальні розділи присвячено взаємозв’язку антропологічних та політологічних вимірів свободи: Олег Ярош висвітлює проблему ідеологічної гегемонії та вплив останньої на межі свободи, Валерій Загороднюк – проблему свободи в контексті контроверзи неоконсерватизм – соціал-демократія.