Книга Б.Ю. Нормана, известного лингвиста, рассказывает о том, что язык служит не только для человеческого общения, передачи информации, самовыражения личности, но и для многого другого: он развлекает, смешит, удивляет, восхищает… Речь идет о всевозможных разновидностях языковой игры, понимаемой максимально широко. Творцом здесь оказывается обычный человек, а объектом наблюдения и размышления — словесные шутки, анекдоты, каламбуры, массовое поэтическое творчество и т.п., вплоть до речевого кривляния и балагурства. В книге приводится также богатый материал из русской художественной литературы и фольклора, в том числе современного. Книга рассчитана на широкую читательскую аудиторию, прежде всего студентов, школьников старших классов, всех ценителей юмора и любителей русского слова.

З давніх-давен більша частина території сучасної України була вкрита лісами. Навіть на широких степових просторах Південної України, у долинах річок росли великі діброви. Тож дерево було найпоширенішим матеріалом, з якого предки сучасних українців не лише зводили різноманітні будівлі, а й виготовляли все необхідне для життя: меблі, посуд, хатнє начиння, господарський реманент, виробниче устаткування, транспортні засоби. У них було особливе, шанобливе ставлення до дерева як до матеріалу живого й одухотвореного, прихильного до людини. Аж до кінця 18 ст. всі в Україні – від простого селянина до ясновельможного гетьмана – були щиро переконані, що жити слід тільки у дерев’яному будинку чи палаці, бо кам’яні та цегляні будівлі є вкрай шкідливими для здоров’я. В історико-культурологічному плані це переконання зіграло злий жарт з українським народом. Мурованих палат, замків, храмів будували мало, а дерев’яні, яких було безліч, усі загинули – тож історична та культурна спадщина України виявилася штучно збідненою. Проте, якою вражаючою була наша дерев’яна архітектура, ми можемо лише здогадуватися на підставі результатів археологічних досліджень, захоплених описів мандрівників-іноземців та тих окремих дерев’яних пам’яток, які ще вціліли.

Публікується близько 200 зразків одного з найулюбленіших народом жанрів, який є невичерпним джерелом для подальших мистецьких пошуків, де дотепно, іноді в сатиричній формі, віддзеркалюються побут, родинні стосунки, кумедні ситуації. Для широкого кола читачів.

Збірка «З вершин і низин» — це складна мистецька будова з віршів, писаних у різний час і з різного приводу. Франко у «Передньому слові» пише: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку–таку артистичну суцільність». Збірка складається з семи великих розділів, які умовно розподіляємо тут на дві нерівні частини. У перших трьох розділах — «De profundis», «Профілі і маски» та «Сонети» — зібрано ліричні твори, в чотирьох останніх — «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» — твори епічні.

Т. 1. - 1927. - 400 с.

В предлагаемой вашему вниманию брошюре собраны самые свежие SMS-ки. Юмор, остроумие, парадоксы, случаи из жизни - все это здесь, в новой брошюре, которая способна доставить немало веселых минут каждому, кто возьмет ее в руки.

Это веселая и одновременно серьезная книга. В ней рассказывается о шутках и юморе, о том, как понимать юмор, как развить у себя и у детей чувство юмора, как научиться создавать шутки, юмор, комплименты, и вообще, как обрести радостное и светлое отношение к жизни. В данном случае цель смеха и цель книги совпадают — доставить радость и пользу читателю, увеличить меру его счастья. В книге также рассказано, над чем можно смеяться, а над чем смеяться не следует, где и как рассказывать анекдоты. Приведены юмористические тесты и просто анекдоты, шутки, афоризмы.

Класичні сатиричні твори відомих російських радянських письменників Іллі Ільфа (1897–1937) і Євгена Петрова (1902–1942) показують крах приватновласницьких ілюзій у соціалістичному суспільстві. Пригоди «великого комбінатора» Остапа Бендера дали можливість талановитим письменникам висміяти пристосуванців і бюрократів, міщан і хапуг. «Герої» романів уособлюють потворні риси людей старого світу. Гострий, розважальний сюжет, веселі і дошкульні жарти, які стали крилатими виразами, елементи літературної пародії сприяють широкій і постійній популярності цих творів.

Фіксація особливостей мовлення Львова XX століття - мета цієї праці. Джерелами стали насамперед власні спостереження авторокза словниковим фондом мовців рідного міста, а також художня та мемуарна література авторів-львів’ян. Характерною особливістю книги є не ТІЛЬКИ тлумачення багатьох іноді уже призабутих слів, сталих словосполучень, фразеологізмів, прислів’їв та приказок (понад 12 тис. одиниць), а й розлогі цитати, у яких згадано про львівські традиції й звичаї, історичні події, особливості побуту; героями цих міні-оповідок є не тільки вигадані персонажі, а часто й відомі львів’яни. “Лексикон львівський” виходить у серії “Діалектологічна скриня”, одне із завдань якої - публікація надбань народної мови. Такі видання сприятимуть появі в майбутньому якомога повнішого кадастру словника говорів української мови.

Курт Воннеґут-молодший — один з найвідоміших американських прозаїків. Про нього і його творчість написані солідні наукові монографії і дисертації, маса критичних статей і рецензій, журналісти без кінця зверталися до нього з проханням про інтерв'ю. Головний парадокс художнього методу Воннеґута в тому, що про найкризовіші, найтрагічніші моменти людського життя він розповідає зі сміхом. В його романах ми спостерігаємо смертельну гру в життя, в яку грає людина. Це зіткнення глибокого філософського змісту з зовнішньою карнавальністю створює неповторний воннеґутівський стиль. Невпинний гротеск, сатира і найгіркіша іронія, парадокси, які створюють ефект обманутого очікування, що показують алогізм людських вчинків і повне руйнування стереотипів — усі ці елементи стилістики, словесна гра, які зустрічаються у Воннеґута, не є самоціллю. Дивний, на перший погляд, прийом реагувати сміхом на нерозв'язні проблеми має серйозне підґрунтя. «Найсміливіші жарти виростають з найглибших розчарувань і розпачливих страхів»,— вважає письменник.

В популярній та цікавій формі розкриваєтся фізичний зміст багатох явищ природи, освітлюється їх застосування в сучасній техніці. Розказано про закони обертального руху твердого тіла, застосування гіроскопів, про механіку польотів космічних кораблів, основи польтів вертольотів та плавання суден на підводних крилах, розглядається поле тяжіння та методи визначення мас планет, внутрішні сили системи, інерціальні та неінерціальні системи відліку. Іноді автор жартує і розглядає різні фізичні парадокси, ілюструючи їх гумористичними історіями. Розрахована на широке коло читачів.

Український химерний роман з народних уст. Події в романі відбуваються після смерті Богдана Хмельницького. Автор розповідає про пригоди Козака Мамая — мандрівного запорожця, вояки і гультяя, жартуна і філософа, безстрашного лукавця і навіть. чаклуна, який може покликати на допомогу магічні сили, рятуючись від небезпек. Якось Ільченко сказав: «Коли в скрутну хвилину люди не плачуть, а сміються, вони — проти будь-якого ворога дужчі». Про це його роман-епопея, який за всіма параметрами підпадає під визначення «шедевр» і який критики ставлять в один ряд з творами Сервантеса «Дон Кіхот» і Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».