Фулканелли - псевдоним человека, который в наше время создал Философский камень и написал два щедрых труда по алхимии Тайна соборов и Философские обители, по-новому осветивших суть готических памятников. По некоторым свидетельствам, он до сих пор жив и ему сейчас далеко за 100 лет. Фулканелли, познавший тайны материи и прозревший будущее человечества, не мог не вызвать к себе интереса со стороны самых разных сил. Он вынужден был окружить свою жизнь тайной. Подступая к ее разгадке, Кеннет Райнер Джонсон в этой книге дает подробный обзор истории алхимии и представляет все имеющиеся факты и свидетельства современников о великом алхимике XX века.

Каждый город имеет свое лицо, свой силуэт: в Париже – это Эйфелева башня, в Лондоне – Биг-Бен, в Санкт-Петербурге – Адмиралтейство, Петропавловская крепость, Исаакиевский собор, в Москве – Кремль… За великими творениями архитектуры стоят знаменитые зодчие: Брунеллески, Фьораванти, Микеланджело, Бернини, Растрелли, Баженов, Казаков, Кваренги, Росси, Бове, Гауди… 100 великих архитекторов – 100 удивительных судеб.

У книзі автор аналізує становище різних частин України, що опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. Особливу увагу він звертає на розвиток політичних настроїв західних українців та пропонує тактику поведінки, метою якої є незалежна соборна Українська Держава.

В цій брошурці гасло самостійної України було поставлено ясно - “Україна для українців”. При чому Україна розумілася, як цілісність усіх етнографічних українських земель. Цією публікацією іменем “РУП” М.Міхновський проголосив “Єдину, нероздільну, вільну, самостійну Україну від гір Карпатських аж по Кавказькі”, себто був проголошений принцип “Самостійності і Соборності України”, і це стало заповітом для тодішніх українців і їх нащадків, а сам Микола Міхновський став пророком нашого національного визволення.

Книга присвячена Українській національній революції (1648-1676 рр.) - одній із найяскравіших і найтрагічніших сторінок історії українського народу. Всім, хто цікавиться історією України.

На початку ХХ ст. територія сучасних західних областей України була перетворена на сировинний придаток Польщі. Політичний і економічний гніт доповнювався державною системою національного гноблення. Проте широкі народні маси не мирилися з насильним загарбанням Західної України і перетворенням її в колонію Польщі. Боротьба за визволення, за відродження Української соборної держави закінчилась блискучою безкровною перемогою в наші – прийнятям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет.

Пропонований посібник висвітлює історію українського національно-визвольного руху в Австро-Угорщині, що привів до створення у жовтні 1918 р. Української Національної Ради та проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Розглядаються питання державного і військового будівництва в ЗУНР, хід українсько-польської війни 1918-1919 рр., причини поразки Української Галицької Армії. Велика увага звернена на ідею соборності в політичній діяльності ЗУНР, що втілилася у пам'ятному історичному Акті Злуки.

Літочислення Дніпропетровська викликає жваві суперечки в історіографії. Для пересічного мешканця все просто — місто виникло в 1776 р. Початок саме такому стереотипу масової свідомості поклало гучне святкування 200-річчя Дніпропетровська у 1976 р. Ця дата є дотепер актуальною як для офіційних органів влади, так і для офіційної історії міста. Теза про те, що місто виникло наприкінці XVIII ст. як принципово новий об’єкт, не пов’язаний з історією попередніх населених пунктів, утвердилася вже з ХІХ ст. Офіційна історіографія дореволюційної доби робила акцент передусім на акції урочистого закладення Преображенського собору у 1787 році, згадуючи при цьому і про невдалий досвід розміщення Катеринослава на р. Кільчень. В книзі розглядають "іншу, справжню історію міста", яка є наслідком не упередженого погляду на факти.

Ч. 1 : Німецька окупація України. - 2008

Ця книга присвячена висвітленню визвольної боротьби українського народу проти його основних ворогів під час Другої світової війни, гітлерівської Німеччини і більшовицької Москви.

В энциклопедии «Украина» содержится самая разнообразная информация о прошлом и настоящем Украины. Двенадцать прекрасно иллюстрированных разделов этой книги подробно и интересно описывают историю, обычаи и традиции украинского народа, а также рассказывают о развитии экономики, науки, образования, культуры и искусства в Украине.

В своей исследовательской работе он вновь вернулся к истории Брестской церковной унии. В 1873 г. докторское сочинение Кояловича - “История воссоединения западнорусских униатов старых времён (до 1800 г.)” - было напечатано. Хронологические рамки работы были невелики: они охватывали XVII и XVIII вв. Однако по глубине затронутых проблем, разнообразию источников, вводимых в научный оборот, по степени аргументированности выводов это исследование не утратило своего научного значения и сегодня. Оно является ценнейшим изданием по истории Брестской церковной унии. Коялович был первым историком, который обратил внимание читателя на эволюцию унии, заключающуюся в ее латинизации. Он убедительно показал роль базилианского ордена в этом процессе, определил значение провинциального собора в Замостье, подчеркнул необратимость вытеснения в униатской церкви православных обрядов католическими. Первым из отечественных историков Коялович поставил вопрос о кризисе униатской церкви, наступившем вследствие латинизации унии. Этот кризис он связывал и с появлением в среде униатских иерархов стремления к возврату “чистоты” унии. Исследователь убедительно доказал, что процесс возвращения к условиям 1596 года неизбежно приводит к сближению униатской церкви с православной и делает воссоединение двух церквей естественным и закономерным.

1940 року молодий поет, інтелектуал і політик Олег Ольжич поставив перед собою гостре питання: що заважало українцям упродовж тисячі років мати власну державу? Відповідь втілено у брошурі «Дух руїни»: міжусобиці, внутрішній розбрат, патологічна неспроможність політиків забути про особисті інтереси та об'єднати зусилля. «Смолоскип» перевидає цю глибоку й блискучу працю, доповнену ґрунтовною розвідкою академіка Івана Дзюби, до 100-річчя від дня народження О. Ольжича. Тема, на жаль, не втратила актуальності — національно-демократичні сили сучасної України вкотре повторюють помилки своїх попередників: взявши владу після Помаранчевої революції, вони не змогли її втримати саме через внутрішньокоаліційні суперечки. Тож мета цього видання — нагадати можновладцям про трагічну і руйнівну роль міжусобиць в українській історії.

В новій книзі автор висвітлює процес становлення вищих та місцевих органів державної влади в Україні за Української Народної Республіки (за часів Центральної Ради та Директорії) та Західноукраїнської Народної Республіки в контексті складного процесу національного державотворення у буремні 1917-1920 роки. Аналізуються успіхи та прорахунки державного будівництва, зокрема, законодавча база, принципи формування та діяльності вищих законодавчих і виконавчих органів першої і другої УНР та ЗУНР, центральних і місцевих органів державної влади, форми та устрій українських державних утворень, причини падіння Центральної Ради та успіху перевороту П.Скоропадського, підготовку та суть повстання Директорії, соборницько-державницькі прагнення українців Закарпаття та передумови і наслідки Акту Злуки УНР та ЗУНР тощо. Для істориків, правознавців, держуправлінців, політологів та усіх, хто цікавиться українською минувшиною початку ХХ ст.

Село Капшино возникло на левом берегу реки Нерль в устье речки Капша в период заселения этой местности угро-финскими племенами весь и меря. Укрепилось село и превратилось в крепость в период княжеских усобиц Х1-ХП в. Необходимость укрепления западных границ Ростово-Суздальского княжества вынуждала князей возводить крепости в устьях рек Нерли, Хотчи, Дубны, чтобы не допустить проникновение с запада новгородцев внутрь ростово-суздальской земли. В числе крепостей, воздвигнутых в XIII в., крепость Константин в устье реки Нерли Юрием Долгоруким в 1134 г. Им же была основана крепость Константин недалеко от устья р.Жабни. Крепость Капшин возникла на берегу р. Нерли с той же целью. И неслучайно на берегах Волги, Нерли, Хотчи, Дубны происходили ожесточенные сражения между княжескими противниками. Не раз, не два поселения, крепости, христианские храмы сжигались дотла, уничтожались (1149 г., 1181 г., 1216г., 1237-38 г., 1372 г.). Только присоединение земель по правому берегу Волги к Тверскому (1399 г.), а затем к Московскому княжеству (1485 г.) положило конец набегам и опустошениям многострадальной Калязинской земли. Возникновение монастыря в с. Капшино, возможно, относится ко времени правления московского князя Василия Дмитриевича (1389-1425 г.), как считает автор "Очерка" истории села Капшина" (1900 г.) Иоанн Колоколов. Причем автор очерка со всей определенностью утверждает, что монастырь в с. Капшине существовал еще при царствовании Ивана IV Грозного. В Кашинской Писцовой книге за 1628-1629 гг. записано: в монастыре значится три храма: соборный храм знамения Честного Животворящего Креста Господня, теплый с трапезою во имя Покрова Пресвятой Богородицы и малый над-вратный - во имя Святителя Николая. И.Колоколов предполагает существование еще одного храма препод.Макария. В вотчине Капшина монастыря имелось 18 деревень, 45 пустошей, в них 5 дворов служных, 2 двора детенышевых, двор оброчный, 26 дворов крестьянских, 15 дворов бобыльских, пашни, пере-мога и лесам поросло 549 четей (823дес.)5, чистового леса 38 десятин. В 1710 году территория Знаменского Капшин монастыря имела следующий вид: ограда деревянная - передняя стена — 53 сажени (112,89 м), западная стена по берегу р.Капши 41 саж. (87,33 м), стена по берегу р.Нерли 61 саж. (ок. 130 м), восточная стена 34 саж. (72,42 м). Церкви монастыря: церковь Знамения Честного и Животворящего креста Господня деревянная с папертью, крыта тесом. Содержание монастыря в 1710 году следующее: кроме сельскохозяйственных доходов с владений, монастырь имел сбор с арендных земель, мельницы, оброк с хлебопашцев, собиравшийся натурой и деньгами. В 1710 году монастырь собирал оброки и плату за аренду с деревень Купрово (4 руб. 16 алтын 4 деньги), Бельская 4 руб., Теленина 13 алтын 12 деньги, Подмохово45 алтын, Подтесово 1,5 руб., Кочережки 2 руб., Залтына 2 деньги и т. д. Однако и монастырь вносил государственные платежи деньгами, нес ямские повинности, на покупку хлеба работникам, плата с каждого двора деньгами и провиантом. Война со Швецией и Турцией требовали все новые и новые платежи. По указу Екатерины II в 1764 году Знаменский Капшин монастырь был упразднен и превращен в приход. В конце XVIII века с.Капшино увеличилось за счет крестьян малых деревень (не менее 5 дворов). В конце XIX в. в с. Капшино церковь Знаменская, построена в 1830 году, распространена в 1858 г., каменная, престолов 5: в холодном Знамение креста Господня, Покрова Пресвятой Богородицы и Святителя Николая; в теплом - Святого пророка Илии и преподобного Макария Калязинского. Всего в приходе 335 дворов, 1105 мужчин, 1243 женщин. Число прихожан по состоянию на 1915год-2105-2405 человек. В настоящее время церковь в с. Капшино не сохранилась. Остались руины церковной колокольни, которая вряд ли подлежит восстановлению.

Т. 1. - 1904. - 607 с.

Московский Земский собор в 1584 году избрал царем среднего сына Ивана Грозного - Федора Иоановича. В это время младший сын Дмитрий, которому было лишь два года, жил со своей матерью Марией Нагой в Угличе. Мария была седьмой женой Ивана Грозного и, так как официально церковь разрешала лишь три брака, Дмитрий не мог считаться законным наследником. Старший же сын был убит Иваном в припадке гнева в 1581 году. После грозовых лет это было время резкого обострения социальных противоречий в стране время массовых народных выступлений. На арену политической борьбы выходят Шуйский со товарищи и Борис Годунов, которому царь Федор Иоаннович фактически передает свои права. Федор пытается примирить их, но честолюбивый и коварный Годунов доводит дело до казни Ивана Шуйского. Трагедия Федора в том, что он уходит от управления государством в частную жизнь, передавая свою историческую миссию, наделенному государственным умом Годунову, видя, что власть, которой он наделен, постоянно толкает его на злодейские деяния. В то же время показана его нравственная сила и моральная чистота, его призыв России к добру.