Розкрито суть терміна "національне законодавство", обумовленого законами, рішеннями та окремими висновками Конституційного Суду, чинними декретами уряду України. Розкрито призначення законодавства як форми права (у ліберально-легістському розумінні права), відмінність категорій форми та структури права, форми та джерела права, а також їх природний взаємозв'язок. Зазначено, що джерелом законодавства є право, а джерелом права - народ (його воля, вільне волевиявлення). Установлено та проаналізовано засади формування системи національного законодавства, запропоновано їх наукову класифікацію. Обгрунтовано висновок щодо визнання системи права категорією науки, досягнення якої є одним з джерел права, завдяки чому використовуються у законотворчому процесі та формуванні системи законодавства. Усі галузі законодавства є рівноправовими і відображають певну систему правових норм. Розглянуто найбільш впливові фактори (чинники) формування системи національного законодавства, їх роль, взаємодію та протидію. Наведено пропозиції щодо проведення в Україні повної систематизації та кодифікації законодавства, особливо його економічного та соціального блоків, розробки проекту Зводу законів України.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз формування та розвитку теорії народного представництва. Вивчено витоки народовладдя та ставно-представницьких органів у Київській Русі, сеймовий досвід польсько-литовського періоду та Ради на Гетьманщині (склад, компетенцію, порядок роботи), а також українське представництво у парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Значну увагу приділено становленню вітчизняного парламентаризму у добу національно-визвольних змагань 1917 - 1920-х рр., зокрема, формуванню складу та представництва, організаційних структур, компетенції, функцій та порядку роботи Української Центральної Ради; ідеям і спробам скликання народного представництва доби Гетьманату та Директорії; розвитку парламентаризму в ЗУНР, започаткуванню радянських вищих представницьких органів.

  Скачати повний текст

Досліджено процес конституційного будівництва в Українській Народній Республіці, Українській Державі періоду Гетьманату, Західноукраїнській Народній Республіці та Українській Народній Республіці періоду Директорії, окрім радянського періоду, а також їх нормативно-правову і нормативно-проектну базу до 1920 р. включно. Розкрито причини, що негативно вплинули на розвиток української державності у 1917 - 1920 рр. Особливу увагу приділено вивченню проектів конституції Української Держави часів Гетьманату, де вперше було здійснено глибокий правовий аналіз двох раніше неопублікованих проектів конституції, встановлено їх авторство.

  Скачати повний текст

Розкрито суть принципу участі народу у здійсненні правосуддя. Детально проаналізовано організаційно-правові та процесуальні аспекти процедури добору народних засідателів, розглянуто її поняття, межі та структурну побудову. Запропоновано адекватний сучасним умовам новий механізм складання списків народних засідателів. Визначено шляхи оптимізації правового статусу народного засідателя. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення судоустрійного, кримінально- та цивільно-процесуального законодавства, підготовлено методичні матеріали щодо упорядкування залучення народних засідателів до здійснення судової влади.

  Скачати повний текст

Проведено історико-правовий аналіз процесу виникнення та розвитку політичних партій на території українських земель. З'ясовано місце та роль політичних партій у політичній системі суспільства та ступінь правового регулювання статусу політичних партій в Україні. Досліджено правові форми участі політичних партій у виборчому процесі на виборах народних депутатів України. Сформульовано дефініції "виборчий блок", "передвиборна агітація", "добровільний внесок", вдосконалено визначення політичної системи суспільства, політичної партії. Виявлено недоліки та запропоновано шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства про політичні партії та виборчого законодавства, що сприятимуть вдосконаленню механізму реалізації громадянами їх політичних прав і свобод.

  Скачати повний текст

Встановлено, що правовий статус працівник прокуратури є наслідком виникнення трудових, а не адміністративних правовідносин. Зазначено, що констатація факту виникнення трудових відносин не заперечує можливості появи адміністративних. Проаналізовано, що правовідносини, учасником яких є прокурорсько-слідчий працівник, за своїм характером є дуальними. Досліджено, що аргументами на користь віднесення працівників прокуратури до суб'єктів трудового права є свобода волевиявлення щодо реалізації здатності до праці із забезпечення рівного доступу до державної служби, найманий характер праці, можливість припинення трудових правовідносин за власним бажанням, можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності.

  Скачати повний текст

Досліджено джерела та елементи правового статусу (ПС) народного депутата України (НДУ), проведено класифікацію повноважень і гарантій їх діяльності. Проаналізовано досвід країн СНД щодо нормативно-правової регламентації статусу НДУ, обгрунтовано доцільність його застосування в Україні. Наведено рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регламентує ПС НДУ.

  Скачати повний текст

У порівняльному аспекті здійснено комплексне дослідження проведення земельних реформ в Україні та Румунії. Виділено спільні та відмінні риси земельних реформ, засади інституту права власності на землю, формування та розвитку ринку земель у двох країнах. Розглянуто питання "моделей" земельних реформ у двох державах. Обгрунтовано правильність обрання Україною "моделі" земельної реформи за принципом "встановлення права власності на землю на нових засадах". Проаналізовано суб'єкти та об'єкти права власності на землю в Україні та Румунії. Розглянуто проблему народної власності у цих країнах, визначено основні спільні та відмінні риси формування та розвитку ринку землі. Наведено пропозиції щодо вдосконалення земельного законодавства України, яке регулює відносини у сфері власності на землю, формування та розвитку ринку земель.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу та інституціональний механізм парламентського контролю, висвітлено його принципи та функції, розглянуто види, форми і стадії, а також правовідносини в даній сфері. Визначено місце контрольної функції в системі основних напрямків діяльності Верховної Ради України. Проаналізовано такі форми парламентського контролю, як парламентські слухання, імпічмент Президента України, оголошення недовіри Кабінету Міністрів України, парламентське розслідування та запропоновано напрямки їх удосконалення. Розглянуто форми контрольної діяльності народного депутата України та внутрішнього парламентського контролю. Охарактеризовано діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Рахункової палати.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі аналізу архівних документів, нормативно-правових актів та наукової літератури досліджено проблеми становлення та розвитку Закарпатської України у 1944 - 1946 рр. Проаналізовано політико-правові та соціально-економічні передумови, що сприяли утворенню Закарпатської України на заключному етапі Другої світової війни, зокрема, приділено увагу процесу її юридичного оформлення, здійсненого через рішення Першого з'їзду Народних комітетів Закарпатської України та діяльність Народної Ради. Вперше визначено ступінь легітимності Закарпатської України в цілому та Першого з'їзду народних комітетів як органу, що її започаткував, у контексті чинних на даний період норм міжнародного права. Визначено два послідовні етапи розвитку Закарпаття у 1944 - 1946 рр., хронологічні межі яких обумовлені зовнішніми та внутрішніми політико-правовими процесами на даній територій. Розглянуто правовий статус Закарпатської України, наведено характеристику основних юридичних ознак державності, притаманних даному адміністративно-територіальному утворенню. Розкрито особливості утворення й обсяг повноважень державно-управлінських органів у регіоні (Народна Рада Закарпатської України, народні комітети), висвітлено питання організації системи судової влади, визначено порядок і принципи здійснення правосуддя, проаналізовано нормативно-правові акти, прийняті місцевим органами влади. Висвітлено вплив зовнішніх факторів на процеси у Закарпатському регіоні, зокрема, радянських державних і військових структур на формування елементів державності Закарпатської України. Проаналізовано договірні процеси між Чехословацькою республікою та Радянським Союзом з приводу Закарпаття, зокрема, підписання Радянсько-Чехословацького довговору від 29 червня 1945 р. про передачу цієї території Радянській Україні як передумови зміни державно-правового статусу регіону.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування визначено сутність форм і методів діяльності державної виконавчої служби та розроблено рекомендації щодо удосконалення механізму їх правового регулювання та підвищення ефективності реалізації. Розкрито адміністративно-правову природу діяльності державної виконавчої служби, проведено дослідження її ключового суб'єкта - державного виконавця. Наведено рекомендації щодо поліпшення його діяльності з урахуванням покладених на нього завдань і функцій. Визначено принципи діяльності державної виконавчої служби та виокремлено притаманні їй основоположні ідеї. Проаналізовано особливості форм і методів діяльності органу примусового виконання рішень. Проведено теоретичне дослідження актів управління, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Значну увагу приділено вивченню особливостей виконавчого документа як форми волевиявлення публічного органу управління щодо примусового виконання рішення державною виконавчою службою. Розглянуто методи діяльності державної виконавчої служби та заходи примусового виконання рішень. Зроблено розподіл примусових заходів, які застосовує у своїй діяльності дана структура, на профілактичні, процесуальні, організаційні, праворегулювальні та стягнення, наведено пропозиції щодо їх удосконалення.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-правове дослідження виникнення та розвитку третейських судів України. Узагальнено та систематизовано архівні матеріали, нормативно-правові акти з питань третейського судочинства, а також визначено місце та роль третейських суддів в Україні у X - XVIII ст. Обгрунтовано, що третейський суд був найдавнішою формою суду, утворювався з первісних форм вирішення спорів на основі звичаю, який діяв на всіх землях давньої Русі. Розроблено класифікацію судів, які проводили розгляд справ за правилами третейського судочинства, а також встановлено їх правову природу. Доведено загальну поширеність інституту участі народних посередників, третейських суддів на усіх стадіях процесу. Розкрито правовий статус та організаційно-правові основи діяльності третейських суддів. Охарактеризовано особливості третейського судочинства на землях України у X - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Аналізується комплекс джерел до вивчення державного будівництва у Західно-Українській Народній Республіці (ЗУНР): прослідковано наявні історіографічні надбання через призму використання в них відомих на час створення праць історичних джерел; з використанням методів джерелознавчої евристики встановлено сукупність тих з них, що є основою для дослідження історії ЗУНР в цілому, державного будівництва в ній зокрема; проведено класифікацію виявлених джерел, подано загальну характеристику їх походження, зберігання та конкретних особливостей використання; введено у науковий обіг нові джерела та здійснено нове прочитання вже відомих. На основі аналізу та синтезу комплексу джерел визначено якісний та кількісний рівень їх репрезентативності, уточнено концепцію і періодизацію розвитку державотворчих процесів у ЗУНР, форму, структуру і функціональні особливості центрального державного апарату, органів місцевої державної влади та управління, суду, охорони суспільного порядку, збройних сил, накреслено шляхи підвищення рівня інформативної віддачі джерел для вивчення державного будівництва в ЗУНР, його взаємозв'язку і впливу на розвиток національно-визвольного руху на західноукраїнських землях періоду Української революції 1917-1920 рр.

  Скачати повний текст

Висвітлено положення щодо критерію визначення меж прав, свобод фізичних осіб (у тому числі - громадян) у сфері публічно-правових відносин. Удосконалено характеристику адміністративного судочинства як однієї з форм захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, а саме - різновиду судової форми захисту. Визначено тенденції запровадження адміністративної юстиції у світі та їх відтворення у сучасній моделі адміністративного судочинства в Україні. Розглянуто сутність публічно-правового спору за участю громадян як предмета юрисдикції адміністративного суду першої інстанції, виділено й охарактеризовано категорії публічно-правових спорів за участі громадян, зокрема, спори щодо оскарження нормативних актів або актів індивідуальної дії, спори щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів, спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом або процесом референдуму, спори щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісності. Визначено особливості адміністративної процесуальної правосуб'єктності громадян як учасників провадження в адміністративному суді першої інстанції, виділено ознаки громадянина України як позивача в судовому адміністративному процесі. Наведено науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, спрямовані на удосконалення адміністративного законодавства та судової практики.

  Скачати повний текст

Визначено, що імунітетом у кримінальному судочинстві є сукупніть виняткових правових норм, частина яких належить до міжнародного публічного та національного конституційного права, законодавства про судоустрій, а також до кримінально-процесуального права. Обгрунтовано необхідність узагальнення правових норм про імунітет, що містяться у різних нормативно-правових актах, виходячи з найголовнішого значення норм Конституції України та потреби гармонізації норм національного законодавства з міжнародно-правовими договорами. Розвинуто положення, що імунітет певних посадових осіб у сфері кримінального процесу визначається Конституцією України, яка є законом прямої дії. Зазначено, що недоторканість Президента України, народних депутатів України, суддів покликана забезпечити правомірність притягнення їх до кримінальної відповідальності та застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Внесено пропозиції щодо подальшого розвитку законодавства про імунітет Президента України, доведено необхідність вилучення з числа гарантій недоторканості народних депутатів України надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, усунення інших існуючих обмежень стосовно проведення слідчих дій відносно цих осіб, обгрунтовано потребу в обмеженні імунітету лише гарантіями за умов застосування заходів процесуального примусу. Сформульовано пропозиції щодо необхідності розглядати імунітет свідків у контексті конституційного права особи давати (чи відмовити давати) показання стосовно власної поведінки виключно з власної волі. Наведено аргументи стосовно подальшого вдосконалення кримінально-процесуальних норм, згідно з якими забезпечується реалізація конституційного права особи відмовитись давати будь-які показання щодо своїх близьких родичів та членів сім'ї. На підставі аналізу законодавства доведено, що вирішення питань захисту таємниці довірених відомостей, які складають таємницю особистого життя громадянина, потребує чіткого та однозначного нормативного закріплення в КПК України кола суб'єктів, на яких поширюється обов'язок зберігати такі відомості, а також визначено правову природу таких відомостей.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття "здоровий спосіб життя", розкрито його обсяг і співвідношення з поняттям "фізична культура". Установлено соціальні витоки юридичних норм, які регулювали відносини, пов'язані з фізичною культурою та здоровим способом життя українського народу, - народні вірування, обряди, норми моралі, етнографічно-побутові чинники. Визначено, що формування та розвиток норм звичаєвого права, які регламентували фізичну культуру, санітарно-гігієнічні заходи як умови здорового способу життя на українських землях, відбувалося у поєднанні елементів західноєвропейської та східноєвропейської традицій. Виявлено еволюцію в регулюванні фізичної підготовки, санітарії та гігієни в середовищі українського народу від норм звичаєвого права до законодавчих актів. Показано значення регулювання суспільних відносин, пов'язаних з фізичною культурою та здоровим способом життя українського народу. Відзначено, що у XVIII - на початку XX ст. його правосвідомість у сфері санітарії та гігієни, фізичної культури та спорту була дуже високою, що зумовило проведення урядом Московського царства, а з першої чверті XVIII ст. - Російської імперії, у складі якої перебувала значна частина України, до законодавчого врегулювання санітарно-гігієнічних проблем, за умов великої загрози пошестей, врегулювання санітарно-гігієнічних заходів було винятково важливим чинником загального комплексу адміністративно-правових відносин. За результатами компаративного аналізу правового регулювання фізичної культури, спорту та здорового способу життя на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій показано недостатність правотворчих заходів держав щодо підтримки фізичної культури та спорту, що існуючі прогалини в законодавчому регулюванні були змушені заповнюватися корпоративними нормами, які активно діяли у спортивних та фізкультурних товариствах, що підвищувало їх роль.

  Скачати повний текст

Досліджено правове регулювання трудової діяльності депутатів ВР України як суб'єктів трудового права та розкрито його особливості. Діяльність народного депутата України - це професійна трудова діяльність невиробничого характеру з владним впливом на життя українського народу, що здійснюється відповідно до регламенту ВР та оплачується за рахунок бюджетних коштів, яку реалізує уповноважена фізична особа, яка має статус народного депутата, відповідно до встановленого чинним законодавством порядку. Підкреслено особливість суб'єктного складу парламентсько-трудових відносин. Встановлено, що народний депутат одержує роботу як обранець українського народу, діє від його імені й є його представником у вирішенні функцій та завдань держави, за виконання яких він отримує заробітну плату. Змістом парламентсько-трудових відносин є парламентсько-трудові права й обов'язки народного депутата. Внесено пропозиції та рекомендації з вдосконалення нормативно-правового регламентування трудової діяльності народних депутатів України.

  Скачати повний текст

Розкрито значення нормативного регламентування та соціально-правову сутність статусу народного депутата України. Обгрунтовано конституційно-правові особливості статусу парламентаріїв Італії, Польщі й Угорщини, репрезентовано систему їх функцій і повноважень. Проведено аналіз інституту гарантій здійснення повноважень народним депутатом України та парламентаріями Італії, Польщі, Угорщини. Проведено полемічну аргументацію рекомендацій щодо запровадження досвіду регулювання правового статусу парламентаріїв відповідних зарубіжних країн у національну правову систему.

  Скачати повний текст

Досліджено конституційно-правовий статус народного депутата України як уособлюючого інституту представницької демократії та всієї системи парламентаризму, розглянуто теоретичні та практичні проблеми його реалізації. Запропоновано визначення поняття народного депутата України, надано його дефінітивну характеристику за суттю, змістом та формою. Встановлено та проаналізовано основні критерії класифікації повноважень, форм роботи, гарантій, відповідальності народного депутата України, охарактеризовано структуру його конституційно-правового статусу. Досліджено взаємозв'язок між окремими елементами та механізм реалізації конституційно-правового статусу народного депутата України, з урахуванням діючих конституційних норм наведено пропозиції щодо його удосконалення.

  Скачати повний текст

Визначено поняття правового закону, його суть, зміст та юридичні ознаки. Сформульовано принципи правового закону. Наголошено на особливому соціальному значенні нормативності правового закону, як регулюючої системи, за допомогою якої може бути досягнуто постійне відтворення у суспільному житті загальнолюдських цінностей та ідей. Сформульовано мету правового закону, яка полягає в реалізації об'єктивності права в суб'єктивну форму його вираження, адекватну суверенній волі всього народу та науково обгрунтованим началам. В контексті вимог Конституції України акцентовано увагу на взаємовпливі правового закону та держави, необхідності реалізації дії принципу верховенства права через підпорядкування держави положенням Конституції та правовим законам України. Запропоновано ієрархію правових законів за ознаками фундаментальності норм, ступенем розкриття конституційних принципів, повноти волевиявлення народу, особливості процедури прийняття та приналежності до національної системи законодавства.

  Скачати повний текст