Висвітлено бачення українськими філософами духовно-культурних засад елітарної особистості в світі та диференціації її визначальних рис. Досліджено ідеал соборноправності як визначальний для національної духовної та буттєвої семіосфери, лицарсько-батальний дискурс у літературі XVII ст., його наріжні філософські концепти. Проаналізовано християнський дискурс згоди в ідеях А.-І.Потія та його актуальність для культурно-філософського дискурсу сьогодення. Розглянуто постать П. Могили як християнський культурний феномен XVII ст. та його присутність в українській трансценденції. Досліджено домінанти сатиричного барокового дискурсу, його стратегію консервативного захисту особистості та громади від духовної руйнації.

  Скачати повний текст

Проведено теоретичну реконструкцію основних чинників та складових ідеї соціально-правової держави у філософських концепціях Т. Гоббса та Дж. Локка. Розглянуто місце соціальної філософії мислителів у становленні цієї ідеї, досліджено історико-філософський контекст її генезису. Висвітлено місце теорій суспільного договору Т. Гоббса та Дж. Локка в становленні концепту соціально-правової державності. Доведено значущість концепції верховного суверенітету як засадничої ідеї, що уможливлює рефлексію щодо свободи прав людини у даній філософії. Систематизовано спільні риси та відмінності соціально-філософських концепцій справедливості, рівності, загального блага. Виявлено зв'язок між філософсько-політичними ідеями Т. Гоббса та Дж. Локка та сучасними інститутами парламентаризму, соціальної демократії та правової держави.

  Скачати повний текст

Творчість поетів-дисидентів З. Красівського й Я. Лесіва розглянуто в контексті проблеми національної ідентичності 1960 - 1980-х рр. Вперше в українському літературознавстві проаналізовано ідейно-естетичний характер літературної спадщини цих письменників, охарактеризовано проблемно-тематичну спрямованість і жанрову своєрідність їх творчості. Осмислено поняття "національна ідентичність". Окреслено парадигму новітнього літературознавчого мислення та доведено, що в її межах системотворчу роль відіграє саме національна інтерпретація. Виокремлено націоохоронні функції дисидентської літератури: поезії, публіцистики, епістолярію. Доведено, що особливістю українського екзистенціалізму була і є національна ідея, яка в історичних обставинах колоніальної України рятувала від трагічної абсурдності. Досліджено вияви національної самототожності в творчому доробку З. Красівського та Я. Лесіва. До наукового обігу залучено архівні матеріали. Заглиблення в поетичний досвід З. Красівського та Я. Лесіва дало можливість розкрити сутність духовного феномена людини, тих параметрів свідомості, які зумовлюють національну індентичність особистості.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз впливу романтичного світобачення на формування таких понять, як держава, право, нація, громадянські засади суспільства, а також на способи, умови їх онтологізації, підсумком якого є твердження, що романтизм становив особливий вид світорозуміння, в якому відображені ідеї свободи, рівності, справедливості, ідея толерантності, самодостатності, самовизначеності держави та домінантності культурних чинників у її формуванні. Сформульовано та виокремлено основні ознаки та критерії політичного романтизму, зокрема, критерій "народності" світобачення, тобто звернення до народних, релігійних джерел; критерій відчуття цінності людського буття, суспільства, нації, держави, а також критерій надання пріоритету моралі у політиці та праві. Запропоновано авторське визначення політичного романтизму, під яким розуміється традиція трактування або ж апелювання до практики у межах розуміння державної системи, влади, політико-правових відносин, де системовизначальною основою є феномен культури, історії, релігії, нації, традицій, ментальності, психології, де стан відчуттів, переживань, захоплень може переважати раціоналізм. Проаналізовано політичні теорії І.Канта, Й.Фіхте, Ф.Шеллінга, Г.В.Гегеля. По-новому досліджено суб'єктивні (розум, рівність, свободу) й об'єктивні (політико-правові норми, систему політичних інституцій, владу) чинники трансформації системи політичних відносин, зумовлених романтичним світобаченням. З'ясовано певну подібність суспільно-політичного розвитку Німеччини XVIII - початку XIX ст. і державотворчих процесів в Україні даної доби.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив національної ідеї на розвиток суспільства та формування особистості. За допомогою когнітивних засобів відтворено буття національної ідеї як оригінального соціального інституту формування видатної особистоті та самовідтворення нації. Запропоновано визначення національної ідеї як усвідомленої суб'єктом історичної дії перспективної мети, на шляху до осягнення якої він спроможний якнайповніше розкрити та реалізувати свої потенційні можливості, зробити помітний внесок у розвиток людської цивілізації та посісти гідне місце серед інших національних спільнот в інтегрованому ментальному просторі Об'єднаної Європи. Досліджено джерела (витоки) української національної ідеї, показано її парадигмальну роль в історії. Проаналізовано співвідношення національного та загальнолюдського у національній ідеї. Розкрито специфіку української національної ідеї, описано механізм її впливу на формування видатної особистості. Наведено рекомендації щодо цілеспрямованого використання організаційного потенціалу даного феномену з метою залучення молоді до державотворчого процесу в Україні та формування наднаціональних і міждержавних структур сучасного світу, який швидко космополітизується.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження закономірностей розвитку українського живопису в ХІХ – початкуХХІ століття в контексті ціннісних вимірів національної культури, суспільно-політичних процесів, авторської візії. Відзначено, що контекстуальністьукраїнського живопису була недостатньо теоретично осмислена. Охарактеризовано загальні принципи класифікації мистецтва (еволюціонізм) танові підходи, основані на національних особливостях, різних фазах розвитку (лінійності, циклічності, перервності), філософських парадигмах.Запропоновано метод «моделі», що дає цілісне уявлення про складну систему смислоутворюючих зв'язків в живописі, його періодизації, мистецтвознавчої йкультурологічної типологізації. Обґрунтовано теоретичні засади образотворчого процесу живопису, уточнено поняття ‒– конструктивна ідея, простір, художній простір, художній експеримент, модифікація художньої мови, введено в науковий обіг нові дефініції — анаморфізм, міжвидова транзитивність, аргументовано роль та взаємовідношення культурного та художнього контексту в аналізі творів. Досліджено ґенезу національного живопису, осмислено його базовіконцепти як аксіологічну основу творчості художників, охарактеризовано світоглядні засади творчості Т. Шевченка та його новації в малярстві. Показано,що українська природа, культура, історія, були ідентифікаторами формуючого кола тем та мотивів, що означували національний контекст творчості утворчості Т. Шевченка, В. Тропініна, І. Сошенка, В. Штернберга, їх послідовників — митців українського модернізму, бойчукістів, шістдесятників,художників періоду незалежності України. Визначено критерії «конвенціональності» в мистецтві (живописі), показано їхнє впровадження на макро- імікрорівні стосунків художника і влади. Розглянуто питання «авторської» концепції у новій репрезентації художньої картини світу, досліджено роль авторських візій у поступі українського живопису в руслі модернізму, авангарду, постмодернізму. За встановленими домінантними ознакамисформовано принципи будови концептуальних моделей живопису — «національної», «конвенціональної», «авторської». Охарактеризовано культуро-творчі процеси в сучасному живописі, визначено його потенціал в актуалізації нових смислів та цінностей, виявлено нові підходи до просторової організаціїтворів, обумовлені міжвидовою транзитивністю, цифровізацією, прийомами анаморфізму, «Glitch art».^UA change in the scientific worldview determines refocusing of investigations of new or existing factual material. Ukrainian painting, researched throughout the 20thand in early 21st century, acquired historical and cultural as well as artistic and stylistic features within the Soviet methodological framework (ideoligicallymodified) targeted at the global systems of arts systematization and classification. Along with that, particular scholars offered alternative classification principles(I. Ioffe, M. Alpatov, M. Kahan, V. Vlasov), including Ukrainian ones with the focus on the national specificity (A. Prahov, F. Shmit, V. Modzalevskyi, M. Holubets,I. Ohienko, K. Shirotskiy, D. Antonovych, B.-I. Antonych, M. Stankevych, etc.). The approach this thesis offers is based upon synchrony and diachrony;namely, the analysis of artistic processes in critical times as well as in transition and phase periods that make the development of painting intermittent rather than linear.Thereby, the factual material visualizes the diverse arts and crafts as well as the artists' worldviews. Their classification, systematization, generalization by certaincriteria, and identifying the dominant trends determine the relevance of this paper, the problem and its solution, namely, building conceptual models of Ukrainian painting of the 19th – early 21st century. The thesis solves this problem with reliance on the complex interdisciplinary approach (art studies, culturology, history, philoshophy, psychology, mathematics, and optics) to researching painting within the specified chronological framework; refocusing from a stylistic and genre-based approach to an artist's perception of the spacetime as well as actualization of the context and criteria for reality evaluation provides a new perspective of painting in the field of cultural dynamics. Literary analysis shows that contextuality of Ukrainian painting has been conceptualized sporadically; when considering the works of a particular period, the researchers paid attention to the obvious sense-organizing approches of the artists who preferred to express, directly or indirectly, the authentic Ukrainian culture, the peculiarities of the material as well as the spiritual development of the nation, and its traditions. Thereby, a circle of artists has been identified who determined the axiological framework for their own work in 19th – early 20th century on the basis of the national culture, idea, memory, mental and spiritual vision. Literature on the work of T. Shevhenko as the founder of the nation-oriented art and its genre specificity is the most in-depth in this respect. The work of Ukrainian modernists, the Sixtiers, and the artists from the independent Ukraine is less investigated in the given context. Relationships between the artist and the government comprise a separate chapter in the history of Ukrainian arts, estimated ambiguously during the age of totalitarianism (M. Burachek, I. Vrona, M. Zubar, K. Slipko-Moskaltsiv, M. Khmuryi, E. Kholostenko, M. Kotliar, V. Afanasiev, Y. Zatenatskyi, H. Ostrovskyi, P. Hovdia, B. Butnyk-Siverskyi, B. Lobanovskyi, V. Klevaev,M. Kryvolapov, Yu. Belichko, V. Fomenko) and afterwards (B. Lobanovskyi, O. Holubets, O. Rohotchenko, H. Skliarenko, T. Ohneva, L. Smyrna, N. Averianova).A number of Ukrainian scholars have written investigations reports, books, and chapters in composite works as well as scholarly article collections about theconventional content and form of painting within the normalized socialist realism framework. Heroic themes related to wars, revolutions, labor feats, andcollectivization eliminated any displays of individualism, noncom-formity, and alternative views of the time, resulting into “in-migration” of artists. It is worthnoting that artists worked in between those extremes, realizing their own artisitc visions at the level of form and language, which is the microlevel, with theaccordance of the macrolevel established by the system: the mythologized stereotype of “a happy Soviet.” Conventionalism as a condition of acceptance or non-acceptance of certain norms makes it possible to manifest individualism, which actually took place in the Soviet times, in contradiction to conformism as subordination and dissolution of a self.

Концептуалізовано релігійну комунікацію у просторі європейської культури, в якому релігія (християнство), як і наука, ініціювала формотвірні комунікативні моделі. Висвітлено та проаналізовано основні підходи комунікативної філософії XX ст. Показано контемпоральність ідей комунікативної філософії з основними ідеями релігійної комунікації у змістовому, етичному та нормативному аспектах, на підставі цього розглянуто християнську релігію як джерело артикуляції базових цінностей. Доведено, що релігія є комунікативно-парадигмальною моделлю культури, а наука - парадигмально-комунікативною. Здійснено спробу специфікувати релігійну комунікацію шляхом виділення трьох гетеротромних вимірів: тринітарного, вертикального та горизонтального. Установлено, що в екуменічному русі мають місце дві магістральні комунікативні стратегії - модерністська - подібності та постмодерністська - розрізнення.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми генезу ідеї української державності, конфлікти в західноукраїнському молодіжному русі між "батьками" та "синами". Визначено вплив на становлення та розвиток молодіжних організацій і товариств Західної України надмірної інтернаціоналізації та захоплення ідеями інтегрального націоналізму. Показано значення молодіжного руху в Західній Україні для національної консолідації та єднання українських земель. Висвітлено діяльність молодіжних організацій і товариств Західної України у міжвоєнний період, визначено місце та роль національної еліти у громадському житті, вихованні національної стійкості, самоствердження та консолідації, у боротьбі за суверенність і незалежність, розбудову нової України.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність концепції революційного гуманізму М.Горького на підставі вивчення публіцистичних творів письменника 1930-х рр. і розкрито її суттєвий вплив на розвиток літератури соцреалізму. Досліджено еволюцію поняття "соціальний ідеалізму", який за радянських часів витіснений правдою "керівної ідеї" - "пролетарським гуманізмом". Розроблено типологію центрального поняття публіцистики М.Горького 1920 - 1930-х рр. - "маленької, але величної людини" ("пробудженої особистості" - соціалістичного лідера - майбутньої Людини людства), розглянуто його внутрішню суперечність. Досліджено трансформацію традиційних для російської літератури типів "маленької" та "зайвої людини" відповідно у "маленьку, але величну" та "непотрібну людину" в творчості М.Горького. Виокремлено ідейні рівні опозиції "стихія/культура", на якій базується поняття "вічна революційність". Проведено порівняльне дослідження горьківської "вічної революційності" з аналогічною ідеєю І.Франка та теорією "пролетарської революції" Л.Троцького, продемонстровано утопізм горьківської концепції та водночас її притаманність певному періоду творчості письменника. Охарактеризовано нову духовність як віросповідальну систему, що базується на понятті "керівна ідея" і підкріплена науково-технічними досягненнями (від будівництва Дніпрогесу до імовірної перемоги людини над смертю). Показано, що носієм і творцем "нової духовності" є колектив - спільність людей, згуртована передовою "організуючою ідеєю". Розглянуто тлумачення М.Горьким колективізму як провідного принципу життя, що розповсюджується на всі види людської діяльності з включенням художньої творчості.

  Скачати повний текст

У роботі здійснено аналіз проблеми розвитку креативності вихованців закладів позашкільної освіти засобами STEM-технологій у психолого-педагогічній літературі та практичній діяльності закладів позашкільної освіти. Уточнено сутність базових понять дослідження. У результаті ґрунтовного аналізу понять «творчість», «творчі здібності» «креативність» виділено та узагальнено їх особливості, що дало підстави стверджувати про наявну суттєву різницю між цими поняттями. Зокрема, творчість тлумачиться як особливий процес, який спонукає до створення нового продукту. Основною ознакою творчої особистості є здатність до генерування нових ідей. Креативна особистість характеризується здатністю створити новий результат, виготовити новий продукт. Методом контент-аналізу сформовано визначення поняття «креативність»: креативність – це здатність особистості до встановлення нових зв’язків між ідеями або подіями, формування нових навичок та зміни стилів поведінки, які призводять до нового, конкретного та корисного в заданих умовах результату.Охарактеризовано показники креативності вихованців закладів позашкільної освіти. З'ясовано, що вона має такі елементи, які слугують критеріями для її виявлення: оригінальність формальна (ОрФ), розробленість-асиметрія (Р1), розробленість-деталізація (Р2), оригінальність тематична (ОрТ), назва (Н). Окреслено потенціал закладів позашкільної освіти щодо питання розвитку креативності вихованців. Завдяки особливостям організації освітнього процесу (високий рівень мотивації вихованців, спеціальна матеріально-технічна база, включення їх у креативне середовище, можливість розвиватися у власному темпі, відсутність жорсткого оцінювання, гнучкий механізм вибору навчальної програми педагогом, спеціально підготовлені вузькопрофільні педагоги-практики тощо) заклади позашкільної освіти мають значні можливості для розвитку креативності вихованців, порівняно з іншими закладами освіти.Узагальнено інформацію про розвиток STEM-освіти в Україні та зарубіжних країнах, нормативно-правове забезпечення впровадження STEM у нашій державі.Проаналізовано специфіку STEM-освіти, з’ясовано, що інтегрований зміст STEM відображає мультидисциплінарний характер проблем, які існують у реальному житті, STEM-освіта забезпечує учнів навичками, що дозволяють встановлювати зв’язки між отриманими знаннями та проблемами, які виникають у реальному світі. Окрім цього, застосування STEM-технологій в освітньому процесі сприяє розвитку креативності внаслідок того, що вони є практико орієнтованими. Розроблено авторську модель розвитку креативності вихованців у закладах позашкільної освіти засобами STEM-технологій, яка має такі складові: методологічний компонент (мета, завдання, наукові підходи та принципи); ціннісно-мотиваційний компонент (зовнішні та внутрішні мотиви, потреби, розвиток інтересу до власної креативності, її розвитку); організаційно-технологічний компонент (етапи реалізації моделі в освітньому просторі, структура освітнього процесу, STEM-технології, засоби реалізації);результативно-оцінний компонент (відповідний рівень розвитку креативності).Подальшого розвитку набули положення щодо впровадження в освітній процес закладів позашкільної освіти STEM-технологій (дослідницько-пізнавальне навчання, метод навчальних проєктів і мейкерство) та підготовка педагогічних працівників щодо їх реалізації.^UThe paper analyzes the problem of creativity development of students of out-of-school education institutions by means of STEM-technologies in psychological-pedagogical literature and practical activities of out-of-school education institutions. The essence of the basic concepts of the study has been specified.As a result of a thorough analysis of the concepts of "creative activity", "creative abilities", "creativity", their features were highlighted and summarized, which gave grounds to assert that there is a significant difference between these concepts. Thus, creative activity is interpreted as a special process that leads to the creation of a new product. The main feature of a creative personality is the ability to generate new ideas. A creative personality is characterized by the ability to create a new result, produce a new product. The definition of the concept of "creativity" was formed using the method of content analysis: creativity is the ability of an individual to establish new connections between ideas or events, the formation of new skills and changes in behavior styles, which lead to a new, specific, and useful result in given conditions.The indicators of creativity of students of out-of-school education institutions are characterized. It was found that it includes the following elements, which serve as criteria for its detection: formal originality (FrO), elaboration-asymmetry (R1), elaboration-detailing (R2), thematic originality (ThO), name (N).The potential of out-of-school education institutions regarding the development of students' creativity is outlined. Due to the peculiarities of the organization of the educational process (high level of motivation of students, a special material and technical support, inclusion of students and educators in a creative environment, the opportunity to develop at their own pace, the absence of strict evaluation and assessment, a flexible mechanism for choosing the programme by the teacher, availability of specially trained narrow-profile teachers-practitioners, etc.), out-of-school education institutions have significant opportunities for the development of students' creativity, compared to other educational institutions.The information on the development of STEM-education in Ukraine and foreign countries, regulatory and legal support for the implementation of STEM in our country has been summarized.The features of STEM-education were analyzed,it was found that the integrated content of STEM reflects the multidisciplinary nature of problems that exist in real life, STEM-education provides students with skills that allow establishing connections between the acquired knowledge and problems that arise in the real world. In addition, the use of STEM technologies in the educational process contributes to the development of creativity since they are practically oriented.An author's model of the development of creativity of students of out-of-school education institutions using STEM-technologies has been developed, which includes the following components: a methodological component (purpose, tasks, scientific approaches and principles); value-motivational component (external and internal motives, needs, development of interest in one's own creativity and its development); organizational-technological component (stages of implementing the model in the educational space, structure of the educational process, STEM-technologies, means of implementation); result-evaluation component (appropriate level of creativity development).Provisions regarding the introduction of STEM-technologies (research-cognitive learning, the method of educational projects and making) into the educational process of out-of-school education institutions and the training of teaching staff regarding their implementation have gained further development.

Шостак Р. Г. Формування управлінської компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту Збройних сил України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 ‒ «Освітні, педагогічні науки». – Національний університет оборони України, Київ, 2023. У дисертації розв’язано наукове завдання у педагогічній теорії та практиці щодо формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил (далі ‒ ЗС) України в процесі їх професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ. Проаналізовано стан дослідженості проблеми формування управлінської компетентності фахівців у науково-педагогічній літературі. Обґрунтовано на провідних ідеях і положеннях системного, компетентнісного, контекстного та суб’єктно-діяльнісного методологічних підходів поняття «управлінська компетентність майбутніх офіцерів ‒ фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України» (далі ‒ майбутні офіцери ‒ фахівці зі фізичної культури і спорту) як їх професійно важливе психічне утворення, що складається зі сукупності ціннісно-мотиваційного, когнітивного, емоційно-вольового, функціонально-діяльнісного та суб’єктного компонентів, що містять управлінські цінності та мотивацію, знання, навички, уміння, професійно-важливі якості, відповідальність та автономність щодо управління фізичним вихованням військовослужбовців. Обґрунтовано зміст компонентів управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ фахівців із фізичної культури і спорту. Зокрема, таких компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивного, емоційно-вольового, функціонально-діяльнісного, суб’єктного. Спроєктовано та експериментально перевірено професійно орієнтовану модель формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ начальників фізичної підготовки і спорту військових частин у процесі їх професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. У результаті аналізу та узагальнення результатів констатувального етапу експерименту з’ясовано переважно низький рівень сформованості управлінської компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту в процесі їх професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ. Зокрема з’ясовано низький рівень умотивованості до обраного фаху; відсутність розуміння сутності й ролі управлінської компетентності як фахівця із фізичної культури і спорту. З урахуванням цих результатів здійснено педагогічне моделювання її формування в процесі професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ як організаційної умови її цілеспрямованого формування в процесі професійно-педагогічної підготовки. Основними її блоками спроєктовано такі: цільово-методологічний, змістовний, суб’єктний, організаційно-методичний, діагностувально-результативний. Розроблено методику та надано методичні рекомендації щодо формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ начальників фізичної підготовки і спорту військових частин у процесі професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. Розроблено такі основні етапи методики: ціннісно-мотиваційний, формувальний і завершальний. Удосконалено критерії та показники діагностування сформованості управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ начальників фізичної підготовки і спорту військових частин у процесі професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. Зокрема, такі: аксіологічно-мотиваційний, знанієвий, індивідуально-психічний, управлінсько-діяльнісний, рефлексивний. За результатами формувального етапу педагогічного експерименту з’ясовано позитивний вплив такого педагогічного моделювання на динаміку сформованості управлінської компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту військових частин у процесі їх професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ як майбутніх суб’єктів військового управління. Результати розрахунку статистичної достовірності експериментальних даних засвідчили, що педагогічні умови формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України сприяли забезпеченню результативності її формування, що має статистично значущу відмінність у порівнянні результатів констатувального та формувального етапів педагогічного експерименту.^UShostak, R. G. (2023). Formation of managerial competence of future specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in Education. National University of Defense of Ukraine, Kyiv.The dissertation solves a scientific problem in pedagogical theory and practice on the formation of managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports of the Armed Forces (hereinafter - Armed Forces) of Ukraine in the process of their professional-pedagogical training in higher military educational institutions.The state of research of the problem of formation of managerial competence of specialists in scientific-pedagogical literature is analyzed. The concept of "managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine" is substantiated on the leading ideas and provisions of systemic, competence, contextual and subject-activity methodological approaches as their professionally important mental formation, which consists of a set of value-motivational, cognitive, emotional-volitional, functional-activity and subjective components that contain managerial values and motivation, knowledge, skills, abilities, professionally important qualities, responsibility and autonomy in the management of physical education of military personnel.The content of the components of the managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports is substantiated. In particular, such components: value-motivational; cognitive; emotional-volitional; functional-activity; subjective.A professionally oriented model for the formation of managerial competence of future officers-heads of physical training and sports of military units in the process of their professional-pedagogical training in the system of military education has been designed and experimentally tested.As a result of the analysis and generalization of the results of the ascertaining stage of the experiment, it was found that the level of formation of managerial competence in future officers-specialists in physical culture and sports in the process of their professional-pedagogical training in higher military educational institutions is predominantly low. In particular, it was found that the level of motivation for the chosen profession is low; lack of understanding of the essence and role of managerial competence as a specialist in physical culture and sports. All this became a result, firstly, of insufficient consideration of their managerial function in the state standard; secondly, the absence of a system of pedagogical conditions in higher military educational institutions for its purposeful formation and insufficient consideration of the managerial aspect during the teaching of professional disciplines. Taking into account these results, pedagogical modeling of its formation in the process of professional-pedagogical training in higher military educational institutions as an organizational condition for its purposeful formation in the process of professional-pedagogical training was carried out.The main blocks of it are designed as follows: goal-methodological; content; subjective; organizational-methodical; diagnostic-resultative.A methodology has been developed and methodological recommendations have been provided on the formation of managerial competence of future officers-heads of physical training and sports of military units in the process of professional-pedagogical training in the system of military education.The following main stages of the methodology have been developed: value-motivational, formative and final.The criteria and indicators for diagnosing the formation of managerial competence of future officers-heads of physical training and sports of military units in the process of professional-pedagogical training in the system of military education have been improved. In particular, such: axiological-motivational; cognitive; individual-psychological; managerial-activity; reflective.According to the results of the formative stage of the pedagogical experiment, it was found that such pedagogical modeling has a positive impact on the dynamics of the formation of managerial competence in future officers-specialists in physical culture and sports of military units in the process of their professional-pedagogical training in higher military educational institutions as future subjects of military management.The results of calculating the statistical reliability of experimental data showed that the pedagogical conditions for the formation of managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine contributed to ensuring the effectiveness of its formation, which has a statistically significant difference compared to the results of the ascertaining and formative stages of the pedagogical experiment.

Дисертацію присвячено проблемі становлення та розвитку ідеї державності в програмних документах українських політичних партій початку XX ст., що сприяло реалізації головної мети нації - створення власної держави. В роботі показано, що ідея державності розроблялася у двох варіантах - самостійної держави і автономії України у федеративній Росії, проаналізовано ступінь розробки цієї ідеї кожною з партій, з'ясовано причини того, чому за умови її розробки всіма партіями, вона не стала об'єднавчим чинником національно-визвольного руху.

  Скачати повний текст

У дисертації комплексно досліджено авторську концепцію Г. Лаутерпахта щодо визнання прав людини у міжнародному праві, та встановлено що науковець брав за основу концепцію природного права. У дисертаційному дослідженні було структуровано, запропоновані Г. Лаутерпахтом права людини, відповідно до концепції трьох поколінь прав людини. Комплексно досліджено проєкт «Міжнародного білля прав людини» Г. Лаутерпахта та зроблено порівняння із положеннями Загальної декларації прав людини 1948 р., Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та інших регіональних міжнародних договорів у сфері визнання прав людини. Проаналізовано проєкт міжнародного механізму захисту прав людини, запропонований Г. Лаутерпахтом та здійснено порівнянняцього механізму Г. Лаутерпахта із механізмами щодо захисту прав людини, які функціонують сьогодні. Висвітлено положення щодо закріплення фундаментальних і невід’ємних прав людини у двох проєктах Міжнародного білля прав людини Г. Лаутерпахта 1945 р. та 1950 р.Досліджено погляди Г. Лаутерпахта щодо міжнародної правосуб’єктності індивіда у контексті визнання прав людини. Проаналізовано позицію вченого доведення міжнародної правосуб’єктності індивіда через міжнародно-правове закріплення прав людини, можливість реалізації прав та обов'язків людини на міжнародному рівні та міжнародну індивідуальну кримінальну відповідальність. Розглянуто ідеї Г. Лаутерпахта щодо необхідності покарання за вчинення воєнних злочинів і проаналізовано його пропозиції щодо встановлення межі відповідальності у разі виконання злочинного наказу та його пропозиції щодо можливих варіантів створення міжнародних судових органів для суду воєнних злочинців.Аргументовано необхідність наділення індивідів можливістю реалізації своїх прав та свобод, або можливістю захищати порушені права, через звернення до міжнародних установ. Така ідея була закріплена науковцем у його проєкті Міжнародного білля прав людини, який передбачав безпосереднє звернення індивідів у разі порушення їх прав.Встановлено, що ключовою ознакою міжнародної правосуб’єктності індивіда є факт її притягнення до міжнародної індивідуальної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини. Науковець детально описав необхідність призначення покарання за воєнні злочини, які він називає злочинами проти міжнародного права. У дисертації досліджено його пропозицію створення трьох моделей міжнародних судових органів для призначення покарання за вчинення воєнних злочинів, а саме: за допомогою міжнародного кримінального суду, шляхом використання діяльності національних судів держав-переможниць, що розглядатимуть справи про воєнні злочини, або ж через систему міжнародних квазі-судів, які є внутрішніми судами воюючої сторони, склад яких включає не лише громадян цієї держави.^UThe thesis comprehensively examines H. Lauterpacht’s author’s concept of the recognition of human rights in international law and establishes that the scholar was based on the concept of natural law. The thesis study structured the human rights proposed by H. Lauterpacht in accordance with the concept of three generations of human rights. The author comprehensively examines the draft of H. Lauterpacht’s "International Bill of the Rights of Man" and compares it with the provisions of the Universal Declaration of Human Rights of 1948, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, and other regional international treaties in the field of human rights recognition. The author analyzes the draft international mechanism for the protection of human rights proposed by H. Lauterpacht and compares this mechanism with the mechanisms for the protection of human rights that function today. The provisions on the consolidation of fundamental and inalienable human rights in two drafts of the International Bill of the Rights of Man by H. Lauterpacht of 1945 and 1950 are highlighted.The views of H. Lauterpacht on the international legal personality of an individual in the context of the recognition of human rights are studied. The author analyzes the scientist’s position on proving the international legal personality of an individual through the international legal consolidation of human rights, the possibility of realizing human rights and obligations at the international level and international individual criminal responsibility. The author examines H. Lauterpacht’s ideas on the need to punish for committing war crimes and analyzes his proposals for establishing the limits of liability in the case of execution of a criminal order and his proposals on possible options for the establishment of international judicial bodies for the trial of war criminals.It was argued that individuals should be granted a possibility of realization of their rights and freedoms or a possibility of protecting their violated rights through the applying to international institutions. This idea was enshrined by the scientist in his draft International Bill of the Rights of Man, which provided for direct appeal by individuals in case of violation of their rights.It was established that a key feature of an individual’s legal personality is a fact that he or she has been held to international individual criminal responsibility for international crimes. The author describes in detail the need to punish for committing war crimes, which he calls crimes against international law. This thesis examines his proposal to create three models of international judicial bodies for the punishment of war crimes, namely: through the international criminal court, by using the activities of national courts of the victorious states to try war crimes cases, or through a system of international quasi-courts, which are national courts of the belligerent party, whose composition includes not only citizens of that state.

У дисертації виконано цілісний порівняльно-педагогічний аналіз проблеми формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва в закладах вищої освіти (ЗВО) Польщі. Актуалізовано важливість вивчення польського досвіду підготовки фахівців музичного мистецтва у контексті формування вокальної культури. На основі аналізу науково-теоретичних джерел виявлено та конкретизовано сутнісні ознаки базових понять щодо формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва («музика», «музична освіта», «музичне мистецтво», «музично-педагогічна підготовка»).Схарактеризовано періодизацію розвитку вокальної культури фахівців музичного мистецтва, акцентовано увагу на її прогресивному розвитку в Європі. Аналіз літературних наукових джерел щодо формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва в країнах Європи засвідчує, що кожен виокремлений етап – це своєрідний і вагомий внесок у розвиток музичної освіти. З'ясовано, що на основі проведених теоретичних досліджень польськими вченими розроблено низку концепцій, які відображають якість формування вокальної культури майбутніх фахівців музичного мистецтва. Наголошено на тому, що упровадженню освітніх реформ, концепцій, нормативно-правових документів сприяють концептуальні підходи-пріоритети у формуванні вокальної культури фахівців музичного мистецтва. Розкрито зміст підготовки фахівців музичного мистецтва щодо формування вокальної культури в університетах та академіях Польщі. Здійснено порівняльний аналіз навчальних планів та освітніх програм університетів та академій Польщі з формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва.Схарактеризоване науково-методичне забезпечення для формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва у ЗВО Польщі.У ході дослідження виокремлено методи навчання музики, які найбільш популярні у ЗВО Польщі та більшою мірою сприяють формуванню вокальної культури фахівців музичного мистецтва. Сформовано такі групи методів: методи, які сприяють формуванню базових понять вокальної культури; методи валоризації; методи активізації начального процесу; програмовані методи; методи, запозичені з інших країн, що сприяють формуванню вокальної культури фахівців музичного мистецтва.Створена педагогічна модель формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва, що представлена концептуальними положеннями. Основна її ідея базована на теоретичних засадах (філософія освіти; психологічні й педагогічні концепції; нормативно-правові матеріали, тенденції розвитку дефініцій ключових понять вокальної культури); методичних засадах підготовки фахівців, до яких належать умови формування вокальної культури (компоненти формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва, що цілісно репрезентують структуру формування вокальної культури; застосування інноваційних підходів, спрямованих на формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва; принципи навчання, на яких ґрунтовані основні методи навчання майбутніх фахівців; методичне забезпечення для формування вокальної культури; прогресивні ідеї польського досвіду). За результатами дослідження сформульовано концептуальні положення формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва. Основна ідея моделі формування вокальної культури фахівцям музичного мистецтва ґрунтована на теоретичних і методичних засадах підготовки таких фахівців на теоретичному, науково-методичному й загальнопедагогічному рівнях.У процесі формування вокальної культури органічну єдність утворюють принципи навчання. Принцип активності та творчої самостійності, на якому ґрунтовані методи формування вокальної культури: музичного спостереження, порівняння, музичного музикування. Принцип індивідуальності, на якому базований метод інтерпретації музичних творів як найважливіша проблема музичного виконавства. Ступінь емоційності сприймання в мистецтві пов'язаний із художньою індивідуальністю. Принцип креативності сприяє створенню умов для музичної творчості в процесі виконавчої діяльності. За таким принципом працює метод імпровізації. Принцип доступності в музичному навчанні пов'язаний переважно з індивідуальними особливостями студентів, із їхнім музичним розвитком. На цьому принципі базована дидактична гра, яка сприяє формуванню в майбутніх фахівців музичного мистецтва системи уявлень і понять щодо вокальної культури через ігрову діяльність. Дотримання принципу цілісності й інтегративності сприяє творчій роботі над образом виконавця, коли з'єднуються позиції автора та виконавця. Застосування принципу оптимізує цілісне засвоєння майбутніми фахівцями музичного мистецтва виконавських процесів.Здійснено порівняльний аналіз формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва в закладах вищої освіти в Польщі та України, а також виокремлено подібні і відміні ознаки, обґрунтовано можливості використання польського досвіду в теорії і практиці ЗВО України.^UThe study is devoted to the integral systematic comparative and pedagogical analysis of a problem of formation of vocal culture of music art specialists in Polish higher education institutions.As a result of the analysis of scientific and theoretical sources the essential features of basic concepts concerning formation of vocal culture of music art specialists ("music", "musical education", "musical art", "musical and pedagogical preparation") have been revealed and specified.Within the framework of clarification of the degree of elaboration of the problem of formation of vocal culture of music art specialists the historiographical analysis of sources has been carried out. The periodization of the development of vocal culture of music art specialists has been characterized, the emphasis is focused on its progressive development in Europe. Analysis of literary scientific sources on the formation of vocal culture of music art specialists in Europe shows that each stage is a unique and significant contribution to the development of music education.It has been found that on the basis of theoretical research, Polish scientists have developed a number of concepts that reflect the quality of the formation of vocal culture of future music art specialists.It has been emphasized that the implementation of educational reforms, concepts, normative and legal documents is facilitated by conceptual approaches-priorities in the formation of vocal culture of music art specialists.The content of training of music art specialists on the formation of vocal culture in universities and academies of Poland has been revealed. The comparative analysis of curricula and study programs of Polish universities and academies on the formation of vocal culture of music art specialists has been carried out. In the course of the research, the methods of teaching music have been singled out, which are the most popular in the Free Economic Zone of Poland and to a greater extent contribute to the formation of the vocal culture of music art specialists. The following groups of methods have been formed: methods that contribute to the formation of basic concepts of vocal culture; valorization methods; methods of activating the initial process; programmable methods; methods borrowed from other countries that contribute to the formation of vocal culture of music art specialists.A pedagogical model of vocal culture formation of music art specialists has been created, which is represented by conceptual provisions. Its main idea is based on theoretical principles (philosophy of education; psychological and pedagogical concepts; legal materials, trends in the definition of key concepts of vocal culture); application of innovative approaches aimed at forming the vocal culture of music art specialists; principles of training on which the basic methods of training of future specialists are based; methodological support for the formation of vocal culture; progressive ideas of the Polish experience).According to the results of the research, the conceptual provisions of the formation of vocal culture of music art specialists have been formulated. The main idea of the model of vocal culture formation for music art specialists is based on theoretical and methodological principles of training such specialists at the theoretical, scientific-methodical and general pedagogical levels.In the process of forming vocal culture, organic unity is formed by the principles of learning. The principle of activity and creative independence, which is based on methods of forming vocal culture: musical observation, comparison, making music. The principle of individuality, which is based on the method of interpretation of musical works as the most important problem of musical performance. The degree of emotional perception in art is related to artistic individuality. The principle of creativity contributes to the creation of conditions for musical creativity in the process of performing activities. The method of improvisation works on this principle. The principle of accessibility in music education is mainly related to the individual characteristics of students, with their musical development. This didactic game is based on this principle, which contributes to the formation of future music art specialists system of ideas and concepts about vocal culture through play. Adherence to the principle of integrity and integrativeness promotes creative work on the image of the performer, when the positions of the author and the performer come together. The application of the principle optimizes the holistic assimilation of future music art specialists of performance processes.The comparative analysis of the formation of vocal culture of music art specialists in higher education institutions in Poland and Ukraine has been carried out, as well as highlighted similar and different features.

Вперше досліджено та систематизовано прозові твори 1990-х рр. як цілісне явище сучасної літератури, що розвивається за своїми внутрішніми та ситуативними законами, як прояв видозміненої культурно-стилістичної епохи. Розглянуто особливості "нової хвилі", в якій твори об'єднано не тільки за схожими ідеями, іронічною тональністю, спрямованою проти радянської культури, тоталітарної в своїй основі, а за певною естетичною системою. Розроблено загальну класифікацію прози, яка дає змогу для узагальнення неповторності кожного твору та пошуку стрижневих якостей стильового розмаїття. Апробовано постмодерністську методологію до окремих текстів і прозових систем, зроблено висновок щодо універсальної моделі поліморфного типу творів з множинністю підходів до об'єктів зображення та вираження, а також естетичних оцінок світу. Доповнено класифікації новелістичної творчості, що побутують у сучасній україністиці (Н.Герасименка, В.Даниленка, В.Фащенка, В.Шевчука). Розглянуто зрушення в аспекті композиційного та наративного текстового моделювання. Зроблено концептуальні висновки щодо художньої вартісності вітчизняного літературного постмодернізму з його посттоталітарними та постколоніальними інтенціями в аспектах національної ідентичності на тлі культурної парадигми XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні основи естетичного виховання студентів-філологів, його сутність. Визначено компоненти, критерії та рівні сформованості естетичної вихованості. Обгрунтовано принципи, критерії добору видів мистецтва для естетичного виховання майбутніх учителів-філологів. Доведено, що концептуальна ідея, що розв'язує дану проблему, сприяє створенню системи естетичного виховання засобами мистецтва, яка поєднує освіту та виховання, процеси самовиховання та самостійної художньої творчості, а також науково-дослідницьку діяльність студентів. Зазначено, що вона реалізується поетапно(І - "Бакалаврат", ІІ - "Спеціаліст", ІІІ - "Магістратура"). Теоретично обгрунтовано та експериментально апробовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність дії системи естетичного виховання майбутніх учителів-філологів. Рекомендовано до використання у навчально-виховному процесі програми інтегрованих курсів і спеціальні форми позааудиторної роботи.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню деструктивності влади як соціально-філософської проблеми, яке здійснювалось шляхом переходу від поняття «концепт влади» як її простої дефініції до поняття «конструкт влади» як ідеї влади. Спираючись на розроблену в межах теорії ідей теоретичну конструкцію влади, висвітлено такі форми деструктивності влади як: відокремлення суб'єктів загальної діючої влади від суб'єктів підпорядкування, наслідком чого стає перетворення останніх із свідомих підвладних суб'єктів на несвідомий об'єкт підкорення; дискреція – прийняття рішень і дій суб'єктів влади на власний розсуд, свавілля як крайня форма дискреції, а також безвідповідальність, корупція суб'єктів влади, узурпація влади. Особлива увага приділена найнебезпечнішій формі деструктивності влади – симуляції влади. Здійснено філософський аналіз теоретичної конструкції державної влади України, закріпленої в Конституції України, на предмет виявлення в ній деструктивних аспектів.Ключові слова: влада, концепт влади, конструкт влади, деструктивність влади, соціальне ціле, ідея влади, мета влади, суб'єкт влади, дискреція, корупція, узурпація, симуляція, симулякр влади.^UThe dissertation analyzes the existing traditions of philosophical comprehension of the concept of power. During the research, two stable tendencies were discovered and conventionally called "general-conceptual" and "concrete-species".On the basis of their comprehensive analysis, it was concluded that they can not be used as a methodological basis for realization of research of the destructivness. The content of the concepts of power received within the general-conceptual tradition, through abstracting from the insignificant and diverse, turned out either too broadly or too narrow, which respectively led to the narrowing or expansion of the scope of such notion of power. However, with the narrowing of the volume, the concept of power lost the status of the general concept. By extension, on the contrary, it became so common that other social phenomena formally fell under it, which caused a high degree of uncertainty and the need to clarify the meaning of the concepts of these phenomena and power. The research of the destructiveness of power as a philosophical problem required the transition from a conceptual level of the study of power as a phenomenon to a constructive one. Its result should not be the concept of the power of the general or specific-type level, that is scientific definition of power or a description of specific content, but the construct, model of power, deployed on the basis the idea of power, in the complex architectonic power structure. At the same time, it was proved that the necessity of creative formation of construct of power, based on a certain idea of power, does not always exist, but only when there is a need to create and ensure the functioning of a certain social integrity, namely on the level of public relations.In the course of the research, the mechanism of the formation of the power component was revealed both at the level of social relations and at the level of social connections. There is a stable sequence of stages of its manifestation, characteristic of both levels: the emergence of an advantage in something from one side (possession of something that may cause the need for others) and need the subject of possession from other side. This situation causes the state of freedom of the owner of the advantage and the state of dependence of the one who needs it, but does not have the opportunity to satisfy it. This way the inequality of the subjects of interaction arises, which subsequently fixes. If at the level of social relations the state of freedom and dependence of interacting subjects, their objective inequality, can generate or not a power component - relation of domination and subordination. Then at the level of the social connections, power component is essential, because there is a necessity of the formation of a general power with a clear separation of power statuses for its elements: the status of the rulers and the status of subordinates.Author noted that power, as an integral attribute of a social integer, predominantly has an artificial source - the artificially created power that exists as powers of authority established in a certain way. Acquisition powers of authority by concrete subjects, members of the integrity, gives them the power of superiority, supremacy. It is power that rises them above all other members of this integrity. As a result the objective inequality of the members of the integrity arises, which, in contrast to the inequality in individual relations, is not a premise but the cause of the generation and existence of dominate-subordinate relations between members of the social integrity. It was assumed that any power of a social whole, created by people for the purpose of building a social whole and maintaining public relations, as a constructive and integrative force, can't be destructive by nature.During the analysis Baudrillard's and Deleuze's simulation theories, author found that Baudrillard and Deleuze studying the same phenomenon, meanwhile, developed opposite ways for their nature of simulation theory. The theory of the idea of power and the theory of simulacrums of power as alternative theories have been used as alternative methodological foundations in the practice of philosophical reflection of a specific type of power. The reflation of the theoretical model of the state power of Ukraine, which construction is enshrined in the Constitution of Ukraine, was carried out to reveal destructive aspects in it.Key words: power, the concept of power, the construct of power, the destructiveness of power, the social integer, the idea of power, the purpose of power, subject of power, discretion, corruption, usurpation, simulation, the simulacrum of power.

Дисертацію присвячено розробці підходу до побудови аналітичнихрозв'язків крайових задач математичної фізики для областей неканонічних форм.Розглядаються крайові задачі для рівнянь Лапласа, Гельмгольца і рівняньелектропружності для п'єзокерамічних пластин.В основі підходу до побудови аналітичних розв'язків лежить нетрадиційнадля класичної математичної фізики ідея загального розв'язку крайової задачі дляданої області. В роботі дається опис змісту цього поняття. Крайові задачі длярівнянь Лапласа і Гельмгольца використовуються для ілюстрації можливостейметоду і ідентифікації можливих труднощів при його практичній реалізації.Потенційно на основі ідеї методу загального розв'язку крайової задачі можебути розглянуто широке коло задач механіки. Конкретна реалізація, яка ілюструєйого можливості, виконана для областей, межі яких утворені відрізками прямихліній. Загальний розв'язок будується у вигляді набору нескінченних рядів, коженчлен яких задовольняє основне рівняння, і які мають^UThe dissertation work is devoted to development of the approach to constructionof analytical solutions of boundary problems of mathematical physics for areas ofnoncanonical forms. The boundary problems for the Laplace, Helmholtz, andelectroelastic equations for piezoceramic plates are specifically considered. Theapproach to the construction of analytical solutions is based on the unconventional forclassical mathematical physics idea of a general solution of the boundary problem for agiven region. The detail description of the content of this concept is presented. Theboundary problems for the Laplace and Helmholtz equations are used to illustrate thepossibilities of the method and to identify possible difficulties in its practicalimplementation. Potentially, a wide range of mechanical problems can be considered onthe basis of the idea of the general solution of the boundary problem method. A specificimplementation illustrating its possibilities is given for the areas whose boundaries areformed by straight line segments. The general solution is constructed in the form of a setof infinite series, each term of which satisfies the basic equation. Such series containsenough arbitrariness to satisfy the boundary conditions on one side of the boundary.Different variants of numerical procedures for determining the coefficients of theseseries are considered. The possibilities of the method are fully used in the analysis ofplanar oscillations of parallelogram piezoceramic plates and bending oscillations ofparallelogram piezoceramic bimorphs. Spectral characteristics of oscillating plates andgeometrical features of their own shapes are determined. Experimental studies havebeen carried out, which allowed to confirm the reliability of analytical methods fordetermining the dynamic characteristics of both types of plates in a wide enough rangeof frequencies.

У дисертаційній роботі реалізовується концептуальна ідея філософсько-правової природи формування сучасної моделі суспільства, яка полягає у визначенні філософсько-правових засад формування та розвитку сучасної моделі суспільства, а також виявлення особливостей її становлення крізь призму цифровізаційних та глобалізаційних викликів. У межах виконаної роботи отримано науково-теоретичні результати, які мають значення не лише для науки, а й для правозастосовної діяльності. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є першим у вітчизняному науковому дискурсі комплексним дослідженням філософсько-правових засад формування сучасної моделі суспільства, що логічно осмислюється через систематизацію наявних наукознавчих концептів задекларованої проблематики, визначення взаємодетермінації філософсько-правових засад функціонування глобального громадянського суспільства та розгляд інформаційного суспільства в синергетичному правовому вимірі.^UThe dissertation implements a conceptual idea regarding the philosophical and legal nature of forming a modern society. It involves determining the philosophical and legal foundations necessary for the formation and development of a modern society, while also identifying the peculiarities of its formation through the challenges of digitalization and globalization. Through this work, the author has achieved significant scientific and theoretical results which are not only important for science but also for law enforcement. The results obtained in this dissertation have scientific novelty as it is the first comprehensive study in the national scientific discourse on the philosophical and legal foundations of forming a modern society. This study achieves logical comprehension through the systematization of existing scientific concepts related to the discussed issues. It also establishes the interdependence between the philosophical and legal foundations of global civil society's functioning and considers the information society within a synergistic legal dimension.

Уперше український неоромантизм 1920 - 1930 рр. досліджено в контексті розвитку європейської культури, не лише як стильову літературно-мистецьку течію, а й як життєву настанову, принципову позицію тогочасних українських діячів культури, які шукали шляхів виходу з драматичної ситуації зіткнення національних ідеалів з комуністичними ідеями. Виявлено опосередковану літературно-художню паралель неоромантизму українських митців до специфічних особливостей творчого ряду європейських (Р. Кіплінг, О. Уайльд) та російських (М. Гумільов) письменників. Проведено порівняння мистецьких тенденцій, які накреслилися в європейському та вітчизняному неоромантизмі кінця XIX - першої чверті XX ст. та відобразилися в літературі та кіномистецтві 1930 - 1980 рр.

  Скачати повний текст