На прикладах українських глиняних виробів показано еволюцію та трансформації домінантних мотивів і сюжетів. Зроблено мистецтвознавчий аналіз зображень та художніх особливостей декору українських гончарних виробів, зокрема мотивів хреста, тощо, риби, міфологічних образів Сенмурва, однорога, сирени, русалки, василіска, що свідчить про їх широкий іконографічний репертуар. Всебічно розглянуто зображення Богородиці, св. Миколая, Юрія-Змієборця, архистратига Михаїла та ангелів, які представляють традиційне коло святих, а також церковних споруд, виявлено ряд спільних рис і відмінностей у створенні аналогічних композицій у творах І.Баранюка, О.Бахматюка, П.Самоловича та інших майстрів. Проведено аналіз декору українських гончарних виробів у слов'янському та частково загальноєвропейському контексті, що дало змогу увиразнити універсальні та унікальні особливості оздоблення національної кераміки. Введено до наукового обігу нові імена гончарів і проведено атрибуцію ряду керамічних виробів. Укладено схеми, які наочно представляють домінатні мотиви в декорі традиційних українських гончарних виробів у порівняльному аспекті.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток жанрово-стильової системи художньо-біографічної прози кінця XX ст. Зазначено підвищення інтересу читачів до документалістики, що є причиною збільшення життєписної літератури. Базуючись на історико-теоретичних працях вітчизняних і зарубіжних науковців, проаналізовано українські художні життєписи 1980 - 1990 рр. у контексті аналогів світової літератури. Наголошено на появі в останні роки специфічної категорії творів, які слід вважати художньо-біографічними тільки умовно. Такими творами є життєписи легендарних або міфічних героїв, біблійних персонажів. Зауважено, що починаючи з 1990-х рр. в Україні відбувається процес зростання національної самосвідомості, реабілітовано імена багатьох діячів науки, культури, політики, що призвело до розширення тематики життєписної літератури. Акцентовано увагу на процесі зростання нових суміжних форм реалізації біографічного матеріалу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано соціокультурні й організаційні передумови становлення освіти та педагогічної думки на Переяславщині, визначено та науково обгрунтовано етапи їх розвитку на початку XVIII - у першій чверті XX ст., охарактеризовано структуру освітньої системи Переяславщини даного періоду. Доведено, що розвиток освіти та педагогічної думки на Переяславщині у XVIII - першій чверті XX ст. як і по всій Лівобережній Україні, перебував у тісному взаємозв'язку із соціально-економічними, політичними та культурними перетвореннями в суспільстві. Значна роль у піднесенні освіти регіону належала духовенству Переяславсько-Бориспільської єпархії, яке разом із народом стало організаційною та рушійною силою відкриття мережі навчальних закладів на Переяславщині. Розкрито організаційно-методичні особливості навчатьно-виховного процесу в початкових школах Переяславщини, визначено їх кадрове забезпечення, проаналізовано зміст освіти в середніх навчальних закладах, досліджено становлення та розвиток Переяславського колегіуму. Встановлено, що з Переяславським колегіумом тісно пов'язані імена філософів, церковних і громадських діячів, таких як П. Гошкевич, С. Лебединський, І. Леванда, О. Новицький, Г. Сковорода. Проаналізовано їх просвітницький, науковий та педагогічний доробок з метою його творчого використання в модернізації сучасної освіти та виховання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано імена та прізвища переселенців з Польщі на територію Тернопільщини. Встановлено обсяг онімної та апелятивної лексики, що відображено в основах досліджуваних прізвищ, розкрито роль різних класів цієї лексики у творенні проаналізованих прізвищ. Словотвірно-структурний аналіз прізвищ переселенців на Тернопільщину дозволив встановити, що усі вони виникли в результаті двох способів деривації - лексико-семантичного, який виявився домінуючим у процесі творення досліджених прізвищ, і морфологічного. Охарактеризовано власні імена переселенців, що дає змогу визначити основні особливості іменникa. За результатами дослідження імен і прізвищ переселенців показано, що, маючи регіональні особливості, вони (імена та прізвища) є частиною загальноукраїнського анропонімікону.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості передачі імен власних, вжитих у циклі романів жанру фентезі сучасної англійської письменниці Дж.К. Ролінг, українською та російською мовами. Встановлено, що імена власні у художньому творі використовуються з номінативною та характеристичною метою та позиціонуються як один з головних стилістичних засобів, який обумовлює необхідність проведення доперекладацького аналізу й уважного вибору методу формування відповідників онімів. Виявлено основні фактори, що впливають на остаточне рішення перекладача щодо вибору методу формування онімних відповідників. Досліджено основні методи формування відповідників в українському та російському перекладах. Виконано контрастивний контекстуальний аналіз авторських онімів у тексті мови оригіналу і текстах мов перекладу. Встановлено основні типи непередачі/зміни інформації, яка міститься в імені власному, під час перекладу з англійської українською та російською мовами. Розроблено систему типів деформації авторського тексту у процесі передачі імен власних.

  Скачати повний текст

Вперше в українській історіографії подано цілісну картину зародження, становлення та еволюції основних напрямків дослідницької діяльності органів адміністративної та земської статистики у Таврійській губернії. Розглянуто жанрову специфіку статистичних видань, оприлюднених за дорадянських часів. Виявлено нові закономірності та причинно-наслідкові зв'язки в історії розвитку провінційної науки. Систематизовано комплекс маловідомих довідкових і статистичних джерел: пам'ятні книжки, адреси-календарі, земсько-статистичні збірники та статті, опубліковані в дорадянських періодичних виданнях. З'ясовано значення наукових комунікацій у процесі оптимізації статистичних технологій. Встановлено роль губернських органів статистики у формуванні взаємодії системи "центр - провінція". В науковий обіг введено значну кількість біографічних джерел та імена маловідомих наукових статистичних діячів Таврійської губернії.

  Скачати повний текст

Проведено дслідження цивільно-правового регулювання доменного імені як способу індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у мережі Інтернет. Розглянуто основні етапи становлення доменних імен у контексті її розвитку, проаналізовано особливості їх правового регулювання. Розглянуто співвідношення доменних імен з торговельними марками, комерційними найменуваннями, географічним зазначенням походження товарів міжнародними непатентованими назвами лікарських засобів та іменами фізичних осіб. Обгрунтовано необхідність скасування пріоритету торговельних марок над доменними іменами. Відзначено, що право на доменне ім'я виникає після його реєстрації неурядовими організаціями та припиняється з моменту виключення з відповідного реєстру. Аргументовано визначення договору про реєстрацію доменних імен як договору про надання послуг. Обгрунтовано основні способи захисту законних прав та інтересів добросовісних власників доменних імен.

  Скачати повний текст

Досліджено мас-медійний літературно-критичний дискурс, важливим елементом якого є прецедентні оніми й утворені від них похідні. Прецедентні оніми, представлені іменами письменників, персонажів і назвами літературних творів, актуалізують "літературну пам'ять" читачів, до якої належать знання класичної та сучасної літератури, знання літературних напрямків стилів і жанрів, а також літературно-критичні категорії. Зазначено, за умов дискурсу відбувається концептуалізація літературних знань, що вивчається на рівнях: мовному, риторичної фігурації та літературно-критичної когніції. На мовному рівні концептуалізація найбільш повною мірою простежується у відонімних дериватах. Виявлено й проаналізовано концептуальні класи відонімних похідних на основі словотвірних значень. На рівнів риторичної фігурації досліджено метафоричну та метонімічну трансформацію прецедентних онімів. Проаналізовано прецедентні оніми у функції порівняння й епітетів. Процес концептуалізації стосується найхарактерніших особливостей творчості певного письменника, що можна представити у вигляді набору модулів "жанр", "стиль", "місце дії", "персонаж", "сюжет". Модуль є когнітивною одиницею, що репрезентує закладену в прецедентних онімах інформацію на основі літературних категорій.

  Скачати повний текст

Досліджено мас-медійний літературно-критичний дискурс, важливим елементом якого є прецедентні оніми й утворені від них похідні. Прецедентні оніми, представлені іменами письменників, персонажів і назвами літературних творів, актуалізують "літературну пам'ять" читачів, до якої належать знання класичної та сучасної літератури, знання літературних напрямків стилів і жанрів, а також літературно-критичні категорії. Зазначено, за умов дискурсу відбувається концептуалізація літературних знань, що вивчається на рівнях: мовному, риторичної фігурації та літературно-критичної когніції. На мовному рівні концептуалізація найбільш повною мірою простежується у відонімних дериватах. Виявлено й проаналізовано концептуальні класи відонімних похідних на основі словотвірних значень. На рівнів риторичної фігурації досліджено метафоричну та метонімічну трансформацію прецедентних онімів. Проаналізовано прецедентні оніми у функції порівняння й епітетів. Процес концептуалізації стосується найхарактерніших особливостей творчості певного письменника, що можна представити у вигляді набору модулів "жанр", "стиль", "місце дії", "персонаж", "сюжет". Модуль є когнітивною одиницею, що репрезентує закладену в прецедентних онімах інформацію на основі літературних категорій.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено соціолінгвістичному вивченню особових імен. Здійснено новий підхід до аналізу антропонімів: особові імена розглядаються крізь призму уподобань у їх віковій динаміці за шістьма хронологічними зрізами; подається порівняльна характеристика сучасних поглядів на імена та реального ім'янаречення протягом XX ст. Вивчення сучасних антропонімічних симпатій дозволяє прогнозувати майбутню динаміку особових імен. Пропонується також реєстр і аналіз структури неофіційних форм імен.

  Скачати повний текст

Введено у науковий обіг і проаналізовано новий антропонімійний матеріал - особові імена, надані дітям в українських і українсько-змішаних родинах сіл Центральної Донеччини впродовж 1890 - 2000-х рр. Виявлено загальні тенденції розвитку та локальні особливості досліджуваного антропонімікону на підставі порівняння з міським іменником цієї території та з іменниками інших областей України.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному дослідженню доменних імен у системі об'єктів права інтелектуальної власності з метою розроблення теоретичних положень, що визначають правову природу доменного імені, його місце в системі об'єктів права інтелектуальної власності, окреслення перспектив правової регламентації відносин у сфері доменних імен і розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення правової регламентації відносин у відповідній сфері.Аргументовано, що передумови для визнання доменного імені об'єктом права інтелектуальної власності були закладені в правозастосовній практиці, натомість законодавча регламентація відносин у сфері доменних імен відстає від практичних потреб. Уперше здійснено періодизацію розвитку вітчизняного законодавства у сфері доменних імен. Визначено поняття доменного імені з інформаційно-технічного погляду, окреслено структуру доменного імені. Наведено визначення поняття доменного імені як особливого об'єкта права інтелектуальної власності.Уперше запропоновано застосовувати параметричну теорію систем при вивченні системи об'єктів права інтелектуальної власності. Уточнено класифікацію об'єктів права інтелектуальної власності. Аргументовано, що доменне ім'я є засобом індивідуалізації інтернет-ресурсів. Уточнено та проаналізовано спільні ознаки доменного імені та засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, а також особливості доменного імені як засобу індивідуалізації інтернет-ресурсів. Обґрунтовано необхідність відмежування доменного імені від суміжних об'єктів. Уперше визначено умови та проаналізовано сутність кумулятивної правової охорони позначення як доменного імені й об'єкта авторського права. Наведено визначення поняття кіберсквотингу, уточнено та проаналізовано його види. Уперше запропоновано виділяти авторський кіберсквотинг, наведено його визначення. Уперше визначено три основні підходи, які склалися в українській судовій практиці до питання щодо порушника прав на торговельну марку шляхом реєстрації доменного імені. Уперше проаналізовано суперечності між нормами «Регламенту особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня в домені .UA» та «Політики вирішення спорів щодо доменних імен в домені .UA».Обґрунтовано доцільність уніфікованого регулювання відносин у сфері доменних імен у межах усієї світової спільноти та провідної ролі Всесвітньої організації інтелектуальної власності в цьому питанні. Аргументовано необхідність правової регламентації відносин у сфері доменних імен шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України та прийняття спеціального закону. Уперше розроблено положення глави 451 «Право інтелектуальної власності на доменне ім'я», якою пропонується доповнити Книгу четверту Цивільного кодексу України. Сформульовано положення з удосконалення українського законодавства у сфері використання доменних імен і суміжних об'єктів.^UThe thesis is devoted to comprehensive research of domain names in the system of intellectual property objects with the purpose to create theoretical provisions which determine the legal nature of a domain name and its place in the system of intellectual property objects, to outline the prospects of legal regulation of relations in a sphere of domain names and to create scientific-practical recommendations concerning improvement of legal regulation of relations in the relevant sphere.The author argues that preconditions for considering a domain name to be an intellectual property object came from disputes solving practice. For the first time, a periodisation of national legislation development in a sphere of domain names is made. The author provides a definition of a domain name from an informational-technical point of view and outlines the structure of a domain name. The author provides a definition of a domain name as a special intellectual property object.For the first time, the parametric theory of systems is proposed to use for examining the system of intellectual property objects. The classification of intellectual property objects is clarified. The author argues that a domain name is a means of Internet-sources individualisation. The author analyses common features of a domain name and other means of individualisation and particular qualities of a domain name. The author justifies a necessity of distinguishing a domain name from contiguous objects. For the first time, conditions of a cumulative legal protection of a sign as a domain name and a copyright object are determined and the concept of such a protection is analysed. The definition of a cybersquatting is provided, its kinds are specified and analysed. For the first time, the author proposes to determine a copyright cybersquatting, its definition is provided. For the first time, the author determines three main approaches formed in the Ukrainian courts practice concerning an issue of a violator of rights to a trademark by a registration of a domain name. For the first time, inconsistencies between provisions of the “Policy on Particulars of registration of second-level private domain names in the .UA domain” and the “.UA Domain Name Dispute Resolution Policy” are analysed.The author justifies the feasibility of the uniform regulation of relations in a sphere of domain names in the whole global society and the main role of the World Intellectual Property Organization in this issue. The author argues a necessity of legal regulation of relations in a sphere of domain names by making additions to the Civil Code of Ukraine and making a special law. For the first time, the author creates norms of the Section 451 “The Intellectual Property Right to a Domain Name” which is proposed to be added to the Book Four of the Civil Code of Ukraine. The author creates provisions on improvement of the Ukrainian legislation in a sphere of using domain names and contiguous objects.

З'ясовано, що рукописи О. Селівачова, як правило, повніші за публікації, оскільки при підготовці до друку здійснювалися цензурна правка, редакційні скорочення та втручання. Зазначено, що в умовах демократичного суспільства гостро постає необхідність повернення у простір культурного буття сучасної України незаслужено забутих історичних постатей, особливо тоді, коли це зумовлено обставинами тоталітарного минулого, що внесли викривлення в різні форми комеморативних практик.Акцентовано увагу на потужному мистецькому, професійному і духовному потенціалі кільканадцяти поколінь одного роду. Встановлено, що при всій істотності родинної традиції, яка дає дитині, разом зі шкільною освітою, культурний ґрунт, найважливішим є особиста природна схильність, оскільки діти тих самих батьків обирали не завжди ту саму професію чи рід діяльності. І, нарешті, коли рід продовжувався кілька віків (без огляду на характер занять його представників), тільки це вже створювало саму можливість вивчення закономірностей і випадковостей вітчизняної історії та культури крізь генеалогічну призму. Такий підхід завжди переконує живою конкретикою.Спостержена нами своєрідна «зміна віх» у текстах О. Селівачова після 1917 року не зумовлена політичною кон'юнктурою, адже в тогочасному Харкові 1918–1919 рр. влада найдовше належала не більшовикам, а німцям, гетманцям, денікінцям. Ідеться про загальне усвідомлення кінця культури імперського періоду. Імена уявних ідейних союзників, які залучає Селівачов, показують широке коло критиків і класики, й фольклорної традиції, котрі представляють усі напрями культурно-соціологічної думки ХІХ століття. Тут і революціонери-демократи (В. Бєлінський, М. Добролюбов, Д. Писарєв), ліберали (І. Бунін, М. Гершензон, І. Тургенєв), консерватори містичних і слов'янофільських відтінків (М. Гоголь, О. Міллер, В. Соловйов, О. Соболевський), шукачі релігійного відродження (Д. Мережковський, М. Неплюєв, Л. Толстой). При цьому вплив багатьох із них відчувається в текстах молодого харківського вченого.Розглянуто тексти О. Селівачова, які відбивали ідейні суперечності революційної доби щодо ставлення до класики та новітніх форм художньої творчості в аспекті пріоритету естетичних або морально-дидактичних критеріїв. Виявлено, що тексти молодого харківського вченого відображали, якими саме шляхами глорифікація наприкінці XIX ст. фольклорної та поетичної класики швидко змінювалася на початку наступного століття критичним ставленням. І сприяли цьому найрізноманітніші чинники у широкому спектрі від консервативних антипрогресистських ідей – до модерністських і авангардних інтенцій радикального оновлення.Висвітлено питання віри, релігії й атеїзму, богоявлення та богоборства у поезії символістів і зроблено висновок, що ліричні герої розглядуваних О. Ф. Селівачовим авторів у неприйнятті пересічності, банальності – по-новому розвивали сформовані ще раніше ідеї: «поет і натовп», обожнення реальності й обоготворення власної особистості. Молодий учений, попри свою швидше консервативну світоглядну позицію, захоплено вітав ще не визнане всіма сучасниками мистецтво модерністів, передусім як талановите, багате новими формами й смислами художнє явище, сумнівався в справедливості застосовуваного до неї ярлика «декаданс», усвідомлював відсутність прямої відповідності між естетико-художніми преференціями, політичними й релігійними переконаннями.^UIt is found out that O. Selivachov's manuscripts, as a rule, are more completethan publications. This is explained by the fact that censorship, editorialabbreviations and pruning, as well as interposition were embodied during the printingpreparation process. Additionally, it is noted that in democratic societycircumstances, there is an urgent necessity in returning undeservedly forgottenhistorical figures to the cultural life space of modern Ukraine, especially whenit is predetermined by totalitarian past conditions, which distorted various formsof commemorative practices.A special emphasis is placed on the powerful artistic, professional and spiritualpotential of several generations of the same ancestry. It is established that familytradition is important in providing a child not only with school education, but culturalbasis as well. Herewith, along with all this, the most important is personal naturalinclination, because children of the same parents did not always choose the sameprofession or occupation. And finally, when the ancestry lasted for several centuries(regardless of the activity nature of its representatives), only this created theopportunity itself to study the regularities and coincidences of blighty history andculture through the genealogical prism. As a rule, such an approach always convinceswith living concreteness.An observed specific "change of milestones" in O. Selivachov's works since1917 is not conditioned by the political conjuncture, taking into account the fact thatfor the longest time in Kharkiv of those years (1918–1919) the power belonged not tothe bolsheviks, but to the Germans, hetmans, denikinets. This applies to the generalawareness of the culture end of the imperial period. Used by O. Selivachov names ofimaginary ideological allies show a wide range of reviewers of both classic andfolklore traditions, which represent all trends in cultural and sociological thought of8the XIX cent. Among them some prominent figures can be enumerated, such asrevolutionary democrats (V. Bielinskyi, M. Dobroliubov, D. Pysariev), liberals (I.Bunin, M. Hershenzon, I. Turheniev), conservatives of mystical and Slavophileshades (M. Hohol, O. Miller, V. Soloviov, O. Sobolevskyi), researches of religiousrevival (D. Merezhkovskyi, M. Nepliuiev, L. Tolstoi). At the same time, the influenceof many of them is felt in the texts of young Kharkiv scientist.In this study O. Selivachov's texts that reflect ideological contradictions of therevolutionary era in relation to the classic and latest forms of artistic creativity,particularly, in terms of aesthetic or moral didactic criteria priority, are researched. Itis revealed that texts of this young Kharkiv scientist reflect those ways in whichfolklore and poetic classic glorification of late XIX cent. was quickly changing intocritical attitude at the beginning of the next century. All this was facilitated by avariety of factors in a wide range, from conservative anti progressive ideas tomodernist and avant-garde intentions of radical renewal.The issues of faith, religion and atheism, Epiphany and god-fightingin symbolists' poetry are highlighted. According to this, it is concluded thatthe authors' lyrical heroes researched by O. F. Selivachov are characterised by theirmediocrity rejection and banality, in such a way creatively developing previouslyformed ideas in a new way: "a poet and a crowd", reality deification and ownpersonality deliberation. Despite some kind of conservative worldview, the youngscientist enthusiastically welcomed the modernists' art that was not recognised by allcontemporaries, considering it as a talented in rich forms and meanings artisticphenomenon. He doubted the validity of the applied label "decadence", and wasconscious of the lack of a direct correspondence between aesthetic and artisticpreferences, political and religious beliefs.

Досліджено історію становлення та розвитку зоотехнічної науки на території центрального Поділля України у XX ст. Висвітлено науково-практичну діяльність вчених центрального Поділля у галузі тваринництва з метою узагальнення матеріалу та періодизації його розвитку. Систематизовано наукові доробки, виявлено їх основні напрямки та структуровано досягнення наукової спадщини XX ст. Результати проведених досліджень дозволяють використовувати в аграрному секторі держави наукову спадщину вчених центрального Поділля у галузі зоотехніки, відновити певні імена та факти, а також установити наукові школи, які існували у зазначений час у регіоні.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню історії Києво-Лаврської церковно-мистецької школи XVIII – початку XIX століття та альбомам малюнків її представників. У дисертаційній роботі проаналізовано та систематизовано історіографію проблеми, джерельну базу. Стан збереженості джерельної бази на сьогодні в Україні є недостатнім: багато архівних джерел було знищено або вивезено до московщини. Проте ті джерела, які збереглися, були використані нами у дослідженні історії малярні та мистецьких характеристик альбомів малюнків. Послугували для розкриття заявленої теми фондові матеріали з Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ф. 128) та Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського (ф. 229). Опрацювання архівного фактажу дозволило уповні дослідити історію малярні та творів мистецтва, ретельний аналіз лаврських малюнків уможливив побачити не тільки унікальність сюжетів, а й виявити особливості навчального процесу та власників альбомів.Для дослідження представленої проблематики було використано багато методів різних дисциплін, зокрема, історії, мистецтвознавства, культурології. З низки історичних методів послуговувалися такими: історико-системним, історико-порівняльним та палеографічним, з мистецтвознавчих та культурологічних – іконологічним, атрибутивним.Наукова новизна полягає в тому, що було досліджено історію діяльності Лаврської малярні від початку власне її існування, тобто з XI століття і до XVIII століття включно. Було встановлено, що ця установа іменувалася як малярня. Тут керівні посади займали начальники, які мали художній хист та інші навички. Нами було встановлено невідомі раніше імена та роки управління керівників малярні, а саме – Іван Максимовича, Феоктиста (Теоктиста) Павловського, Олімпія Галика, Романа, Ігната, Пахомія, Володимира, Захарія Голубовського.Уперше було опубліковано та проаналізовано список майна малярні та її начальників. Ми переконалися про заможність та статусність керівників, а також знайшли факти про наявність усіх необхідних для роботи та навчання інструментів.Уперше у дисертаційній роботі опубліковано низку малюнків з вказівками про послідовність обарвлення та необхідні фарби. Завдяки цим написам було встановлено, що колористика цих малярських творів, як і тодішних українських ікон, розписів в українських храмах, була дуже яскравою, насиченою, на відміну від московитського іконопису. При аналізі встановлено авторство цих малюнків та приналежність цілого альбому одному авторові. Крім того, уперше було опубліковані текстові замітки учнів та майстрів лаври, які присвячені різним темам – релігійним, філософським, інформаційним та побутовим.У дослідницькій роботі доповнено переклади українських назв фарб, речовин та кольорів, зокрема, з’ясовано, що деякі слова мали як українське, так і європейське походження. У дисертації обґрунтовано цінність, унікальність, роль та значення лаврських альбомів, які були створені в Лаврській малярні. Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що представлені напрацювання можуть бути використані як окрема тема або предмет з історії України, історії української культури, історії українського ікономалярства, історії староукраїнської мови у вищих навчальних закладах. Матеріали можуть бути використанні у навчальних посібниках, а малюнки служитимуть як взірці для нових перспектив розвитку українського барокового мистецтва як в Україні, так і за кордоном.Ключові слова: мистецтво, бароко, іконопис, малярство, малярня, Києво-Печерська лавра, «кужбушки», історія України.^UThe dissertation is dedicated to the complex history of the Kyiv-Lavra church-art school of the XVIII – early XIX centuries and albums of drawings. In the dissertation work were analyzed and systematized the historiography of the problem, the source base.The state of preservation of the source base in Ukraine is not sufficient today. Because a lot of archival sources were destroyed or taken to Moscow. However, the safed sources were used in the study of the history of icon-painting workshop and albums of drawings. The saved sources were used from the Central State Historical Archive of Ukraine, Kyiv (fund 128) and the Institute of Manuscripts of the Volodymyr Vernadsky National Library of Ukraine (fund 229). It helped to explore the history of icon-painting workshop and works of art. Moreover, the study of lavra drawings made it possible to see not only the uniqueness of the plots, but also the educational process and the owners of the albums. A lot of methods from different disciplines were used to study this issue – history, art history, culturology. In historical methods – historical-systemic, historical-comparative and paleographic. In art history and cultural methods – iconological, attributive.The scientific novelty is that was investigated history activities of the Lavra icon-painting workshop since beginning existence that is from the XIth century and in the XVIIIth century. It was found that this institution was called a in ukrainan malyarnya. In icon-painting, the leading position had by superiors who had artistic skills and other skills. It was investigated new names and years of management of icon-painting workshop chiefs. These chiefs were Ivan Maksymovych, Feoktist (Teoktit) Pavlovsky, Olimpiy Halyk, Roman, Ignat, Pakhomiy, Volodymyr, Zakhariy Holubovsky.For the first time were published and analyzed a list of the property of the icon-painting workshop and chiefs. This indicates that the chiefs were very wealthy, so at icon-painting workshop had all tools for study and work.For the first time in this work, some drawings were published. These are the drawings where it was written in what color, paint, it was necessary to paint the drawings. Thanks to these inscriptions, it was established that the color of these drawings, as well as ukrainian icons of that time, paintings in ukrainian churches were very bright, rich, in contrast to muscovite icon-painting. In some of these drawings, the authorship and belonging of the entire album to one author were established. In addition, for the first time, text notes of students and masters of the Lavra were published, which related to various topics – religious, philosophical, informational and everyday topics.The translation of Ukrainian names of paints, substances and colors has been supplemented. It was found that some words were of both Ukrainian and European origin. The dissertation substantiates the value, uniqueness, role and significance of the lavra albums, which were created in the Lavra icon-painting workshop. The practical significance of the results of the dissertation research is that the research can be use as a separate topic or subject on the history of ukraine, history of ukrainian culture, history of ukrainian economics, history of the old ukrainian language in the universities. These materials can be use in textbooks, and drawings – as a model for a new impetus to the development of ukrainian baroque art, both in Ukraine and abroad. Key words: art, baroque, icon-painting, painting, painting, Kyiv-Pechersk Lavra, "kuzhbushki", history of Ukraine.

Здійснено комплексний аналіз сучасного жанру публіцистичного портрета, висунуто та доведено гіпотезу функціональної незалежності, методологічної та поетикової самодостатності жанру. З використанням історико-порівняльного методу існуючих портретних зразків сформовано загальну концепцію жанру та сформульовано його особливу роль у формуванні естетичної думки та створенні історичної пам'яті в іменах. Базуючись на системно-типологічному методі, виділено концепт жанру "об'єкт - мета" і на його основі диференціювати різновиди публіцистичних портретів у однорідні типологічні ряди. Проаналізовано еклектичну, імпровізаційну, феноменальну за своєю інтелектуальною розкутістю природи публіцистичного портрета.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію бактеріологічної фітопатології від часу її зародження в кінці XIX ст. у Північній Америці до утвердження як самостійного наукового напряму на початку XX ст. на території Європи. Проведено перше в українській історіографії комплексне дослідження, присвячене розвитку вчення про бактеріози рослин в Україні. Ідентифіковано колектив вітчизняних дослідників, що працював у цій галузі, як наукову школу. Введено до наукового обігу нові та призабуті факти й імена, розширено та скориговано відомості про вчених, що зробили свій внесок у розробку досліджуваної проблеми.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню трансформаційного потенціалу та конвергенції українськомовного радіо у світовому медіасередовищі. Простежено ґенезу зарубіжного українськомовного радіо в іменах та конкретних проєктах. Проаналізовано мовний чинник як інтегратор світового українськомовного радіопростору. Визначено характер застосування конвергентних інструментів в українському радіомовленні. Виявлено й охарактеризовано трансформаційний потенціал глобального українського радіо крізь призму його маркетингової функції та функції соціального управління. Встановлено рівень мобільності слухачів у контексті відтворення радіо на рівні мультимедійних медіаканалів, сприйнятливість до застосування новітніх форм радіомовлення на основі соціологічного дослідження. Узагальнено експертну оцінку інноваційних процесів в українськомовному радіо. За підсумками теоретичного дослідження та результатами спостережень із метою підвищення кваліфікації радійників та аматорів радіосправи розроблено модель освітньо-просвітницьких курсів підготовки радіофахівця-мультипрофесіонала – “журналіста, радіопрацівника конвергентної редакції”, упровадження якої сприятиме гуртуванню світового українства навколо конкурентних конвергентних медіаплатформ, якими стануть новітні радіоініціативи.^UThe thesis is devoted to the study of the transformational potential and convergence of Ukrainian-language radio in the world media environment. The research traces the genesis of foreign Ukrainian-language radio in names and specific projects (308 radio producers names were identified, who participated in the creation of certain radio initiatives in Ukrainian language in different years) and specific projects (the presence more than 500 radio initiatives in 32 countries was confirmed). According to the results of the study of archival periodicals and monitoring of the current state of development of Ukrainian-language radio in the world media space, the thesis provides stages of its formation and the structure of the world Ukrainian-language radio as a part of national, regional, local, public, Internet Ukrainian-language radio initiatives and radio stations, Ukrainian hours of foreign radio stations (67 projects in 15 countries were studied), 8 Ukrainian editorships of foreign radio stations, as well as 9 radio projects in the languages of national minorities in Ukraine were studied.The basic concepts of research were defined, in particular the definition of “radio user”, interpretation of information security of a country, digital inclusive radio space. The role of the state language in the structure of the world Ukrainian radio space was determined. It is established that Ukrainian language in international Ukrainian radio broadcasting is in sufficient scale, while the legislative regulation of its internal sector artificially restricts Ukrainian language in contrast with other languages of national minorities, the maximum percentage use of which the legislator does not regulate.

Українська література другої половини ХХ століття представлена іменами визначних митців, з-поміж яких необхідно назвати В. Дрозда. У дисертаційній роботі розглянуто праці, присвячені доробку письменника, виділено основні елементи поетики творів, на які звертали увагу науковці. У такий спосіб було з’ясовано, що на сьогодні відчувається потреба в поглибленому аналізі певних аспектів його творчості, зокрема мотивних домінант, які є важливими маркерами концепцій художніх текстів та індивідуального стилю автора. Важливо зауважити, що проза В. Дрозда періоду 1970–1980-х років ілюструє балансування в межах двох способів зображення дійсності – соцреалістичного та химерного – і врешті утверджується неповторний почерк письменника. Визначено, що таке роздвоєння авторського мислення зумовлене культурно-політичними умовами доби, що, незважаючи на певні ознаки деканонізації, все одно прикметна догматичністю, цензурним режимом і заохоченням влади до кон’юнктурного прозописання, про яке В. Дрозд розкаже устами персонажа-Петруні в романі «Спектакль» (1985).Об’єкт і предмет дослідження спонукав нас звернутися до осмислення літературознавчих понять мотиву, домінанти, а також простежити провідні ознаки соцреалізму та химерної прози, специфіку їхнього вираження в словесному мистецтві.Спираючись на означений вище теоретико-методологічний комплекс, ми виділили мотивні домінанти прози В. Дрозда 1970–1980-х років: ідеологічної свідомості, стоїчної особистості, екології душі (для творів, у яких домінують риси соцреалізму); роздвоєння, маскування, перетворення (для химерних художніх текстів). У відображенні названих домінант письменник послуговується літературними засобами і прийомами: контрасту, антитези, гіперболи, ретроспекції, психологізму; бінарними опозиціями («свій – чужий», «високе – низьке», «матеріальне – духовне», «місто – село», «раціональне – ірраціональне», «звірине – людське» та іншими), архетипами (Тіні, Матері, Дитини, Вогню, Лісу) тощо.У романах соцреалістичної поетики – «Ритми життя» (1974), «Дорога до матері» (1978), «Земля під копитами» (1979), «Інна Сіверська, суддя» (1985) – В. Дрозд змальовує сильного і виняткового позитивного героя з акцентом на морально-етичні риси, романтизуючи його образ. Проте в названих творах автор, незважаючи на яскраво виражені радянські міфологеми, намагається показати особистість з наголосом на її мікросвіті та поєднати соціальну проблематику з філософською.Новаторство В. Дрозда повною мірою ілюструється його химерною прозою. Найяскравішими зразками періоду 1970–1980-х років є повість «Ирій» (1974), романи «Вовкулака (Самотній вовк)» (1982), «Спектакль» (1985). У цих творах епік у завуальованих, театралізованих формах наголошує на амбівалентній сутності людини. Він художньо втілює ідеї трансформації, множинності (маскування, перетворення, роздвоєння) особистості, що вимушена вдаватися до передбачених стратегій поведінки, аби функціонувати в радянському соціальному середовищі.У дисертації з’ясовано, що два вияви творчості митця – химерний та соцреалістичний – мають різні мотивні домінанти, які сприяють розумінню авторської концепції, увиразнюють своєрідність поетики героя в аналізованих текстах і відображають особливості літературного процесу другої половини ХХ століття. Виявлення та вивчення мотивних домінант прози В. Дрозда 1970–1980-х років є перспективним дослідженням, адже сприяє ґрунтовному аналізу його художньої спадщини.^UUkrainian literature of the second half of the 20th century is represented by the names of prominent artists, among whom V. Drozd should be mentioned. The dissertation examines the works devoted to the writer's work, highlights the main elements of the poetics of the works, to which scientists paid attention. In this way, it was found that today there is a need for an in-depth analysis of certain aspects of his work, in particular, motive dominants, which are important markers of the concepts of artistic texts and the author's individual style.In our paper, it was found out that V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s deserves a scientific rethinking. It illustrates balancing within the two ways of depicting reality, namely socialistic realist and chimeric and finally establishes the writer's unique handwriting. It is determined that such a splitting of the author's thinking is due to the cultural and political conditions of the time, which, despite certain signs of decanonization, is still noteworthy by dogmatism, censorship and the encouragement of the authorities to the opportunistic prose writing, which V. Drozd will tell through the character-Petruni's lips in the novel «Spectacle» (1985).The object and subject of the research forced us to turn to the understanding of the literary concepts of motive, dominant, as well as trace the leading signs of socialist realism and chimerical prose, the specifics of their expression in verbal art.Based on the above theoretical and methodological complex, we identified the motif dominants of V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s: ideological consciousness, stoic personality, ecology of the soul (for works dominated by the features of socialist realism); bifurcation, masking, transformation (for chimerical artistic texts). In the reflection of these dominants, the author uses literary means and techniques of contrast, antithesis, hyperbole, retrospection, psychologism; binary oppositions («one's own» – «another's», «high – low», «material – spiritual», «city – village», «rational – irrational», «beast – human» and others), archetypes (Shadow, Mother, Child, Fire, Forest), etc. In the novels of socialist realist poetics, namely «Rhythms of Life» (1974), «The Road to the Mother» (1978), «The Land Under the Hooves» (1979), «Inna Siverska, the Judge» (1985), V. Drozd depicts a strong and exceptional positive character with an emphasis on moral and ethical features, romanticizing his image. But the writer, despite the pronounced Soviet mythologems, tries to preserve the freedom of the author's speech by demonstrating a personality with an emphasis on its microcosm and combining social problems with philosophical ones.V. Drozd's innovation is fully illustrated by his chimerical prose. The most striking examples of the period of the 1970s and 1980s are the story «Iriy» (1974), the novels «Vovkulaka (Lone Wolf)» (1982), «Spectacle» (1985). In these works, the writer emphasizes the ambivalent essence of human in veiled, theatrical forms. He artistically embodies the ideas of transformation, plurality (bifurcation, masking etc.) of personality, which is forced to resort to the envisaged behavior strategies to function in the Soviet social environment.The paper found that two manifestations of creativity of the artist, namely chimerical and socialist realist ones, have different motif dominants that contribute to the comprehension of the author's concept and artistic thinking, express the originality of the hero's poetics in the analyzed texts, and reflect the peculiarities of the literary process of the second half of the twentieth century. The identification and study of the motif dominants of V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s is a promising study because it contributes to the substantiated analysis of his artistic heritage.

Досліджено історію формування та розвитку харківської школи графіки у другій половині XX ст. Проаналізовано формально-мистецтвознавчі надбання 1920 - початку 1930-х рр., визначено й охарактеризовано основні етапи становлення та розвитку харківської школи графіки. Розглянуто методи та специфіку викладання графічних дисциплін, показано взаємозв'язок державної політики у галузі мистецтва, напрямками художньої освіти та пріоритетністю різних жанрів у певні історичні періоди. Досліджено роль традицій і новацій у формуванні харківської художньої школи графіки. До наукового обігу введено нові імена та проведено художньо-стилістичний аналіз творчості представників харківської школи графіки. Визначено роль і місце харківської школи графіки в історії українського мистецтва XX ст.

  Скачати повний текст