Висвітлено ідею "українського модерн-баяна" як мистецтва баянної гри, що склалась в паралелях вітчизняної та зарубіжної творчості й апробована видатними митцями. Розкрито сутність впливу тріади чинників: високоталановитих виконавців-новаторів, удосконалений майстрами інструментарій та оригінальну творчість композиторів. Концепція мистецтва "модерн-баяна" як вітчизняної версії акордеонної гри професійних митців другої половини XX ст. полягає в єдності виконавсько-композиторської ініціативи під час створення оригінальних композицій для баяна як "музики для слухання" з включенням тембрально-сонорних ефектів у функції конкретно-графічних показників, носіїв архетипових смислів музики поставангардного мистецтва.

  Скачати повний текст

В дисертації аналізуються основні типи розуміння сенсу історії, їхній вплив на суспільний світогляд та на світоглядну орієнтацію особистості, визначається місце та роль сенсоісторичних уявлень у різноманітних формах суспільного світогляду. Досліджується вплив суспільно-світоглядних уявлень про сенс історії на визначення особою сенсу власного буття, на вибір світоглядних орієнтирів життєдіяльності. Обгрунтовується роль основних форм розуміння сенсу історії як типоутворюючих чинників щодо головних типів суспільного світогляду: міфологічного, релігійного, сайєнтистського та теоретико-філософського. Показано, як емпіричні фактори життєвої ситуації спонукають до пошуку нових метафізичних підстав буття, обгрунтовується думка про можливість наявності у світогляді суспільства та особи неусвідомлених архетипів, що також зумовлюють вибір особою певних метафізичних підстав.

  Скачати повний текст

Вивчено художньо-образні особливості акцидентного шрифту (АШ), принципи його формоутворення. Розкрито генезу даного типу шрифту як особливого виду графічного мистецтва, охарактеризовано тенденції його розвитку в контексті актуальних проблем художньо-проектної культури. Здійснено типологію АШ за художньо-образними ознаками, описано біоморфні (зооморфні, флоральні), антроморфні, образотворчі (сюжетні, ілюстративні, предметні) та декоративні шрифти (орнаментальні, каліграфічні, об'ємно-просторові, асоціативні). Висвітлено особливості дефініції АШ, головні художньо-образні особливості АШ, що складаються з символіки (архетиповісті,), образності (метафори, алегорії, конотації, стилізації) та емоційних властивостей. Викладено схему процесу формоутворення АШ.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичну проблему художнього вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя у поетичному дискурсі П.Скунця - українського письменника, "шістдесятника"-нонконформіста, лауреата Шевченківської премії 1997 р. Розкрито філософсько-естетичний зміст національних емпатії та абстрагування. Вперше в українському літературознавстві проведено детальний аналіз поетичного дискурсу письменника у контексті творчості закордонних та українських літераторів. Здійснено когерентно-когезійну інтерпретацію художнього вираження національно-духовної ідентифікації протагоніста на трьох фундаментальних герменевтично-психологічних рівнях: культурних кодів, національно-екзистенціальних модусів та архетипів національного підсвідомого. Запропонований тип дослідження поезії П.Скунця засвідчує концептуальну важливість естетичної експресії національно-духовної ідентифікації ліричного героя у процесі інтерпретації лірики національного митця.

  Скачати повний текст

Досліджено роль літератури у формуванні національних воєнних міфів і розглянуто феномен літературної міфотворчості у воєнному дискурсі. Розкрито міфотворчий потенціал власне воєнного дискурсу. Виділено специфічні міфотворчі чинники британського літературного дискурсу Кримської війни 1853 - 1856 рр. Проаналізовано функціонування архетипічних уявлень про війну в літературі Великої Британії другої половини XIX ст. Визначено ступінь "міфогенності" воєнних творів британських письменників. Досліджено міфогенез найбільш значущих британських міфів Кримської війни. Розкрито сутність літератури про війну як об'єкта та суб'єкта міфотворчості. Виявлено типологічну характерність механізму утворення воєнних літературних міфів з урахуванням особливостей специфічного соціокультурного простору, в якому проявляється потенціал "міфогенності" літературних творів.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив молодограматизму на розвиток наукової думки в українському та російському мовознавстві 1870-х - 1930-х рр. у межах онтологічного, телеологічного та операціонального компонентів порівняльно-історичного методу. Основну увагу приділено прийомам і процедурам порівняльно-історичного методу в студіях молодограматиків та українських і російських компаративістів: генетичному ототожненню фактів, реконструкції архетипів, хронологізації та локалізації мовних явищ. Розкрито невиправданий "критицизм" деяких дослідників щодо молодограматиків. Досліджено розбіжності в поглядах та полеміку українських та російських лінгвістів даного періоду. Зазначено, що твердження молодограматиків та українських і російських компаративістів 1870-х - 1930-х рр. виявилися перспективними для мовознавства ХХ ст. - початку ХХІ ст.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вивчення психолінгвістичного та лінгвокультурного аспектів мови творів В. Пелевіна. Вперше розглянуто мовні особливості авторського тексту з урахуванням культурного та психологічного чинників. Зроблено спробу показати, яким чином мова творів В. Пелевіна відбиває домінанти свідомості та культури, зокрема, їх найбільш деструктивні складові. Визначено специфічні для постмодернізму способи нейтралізації патогенного тексту. Вдосконалено методи лінгвістичного аналізу художнього тексту стосовно творів постмодернізму. Культурний аспект мови творів В. Пелевіна розкрито за дослідження прецедентних феноменів, ключових слів епохи, прагматонімів, ергонімів, еталонів, вербальних стереотипів і символів, елементів архетипів, міфологем і ритуалів.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві здійснено спробу системно дослідити творчість І. Нечуя-Левицького з позицій архетипної та психоаналітичної критики, що дозволяє адекватно проінтерпретувати модель українського світу в повістях і романах. З'ясовано специфіку художнього втілення та динаміку архетипів хресної дороги, розіп'ятого Бога, тіні, матері, мудрого старця, раю, пекла, хати, родини, води, нового творення, культурного героя, простежено особливості їх функціонування. Доведено, що в художній системі митця переважають архетипи розіп'ятого Бога та тіні, які реалізують бачення І. Нечуєм-Левицьким життя та долі українського народу як трагічних.

  Скачати повний текст

Розглянуто дефініцію поняття "соціальний міф" у порівнянні з поняттями "стереотип", "архетип", "забобон", "ідеологія", структуру та функції соціальних міфів на рівні суспільної та індивідуальної свідомості, їх взаємодію з суспільством, що трансформується, а також основні міфологічні аспекти глобалізації, демократії та постмодерну. Акцентовано увагу на необхідності врахування позитивних та негативних наслідків впливу соціальних міфів на суспільство. Запропоновано новий підхід до класифікації соціальних міфів на основі сфер їх походження. Визначено основні характеристики соціальних міфів у порівнянні з класичними. Розкрито каталізуючу роль соціальних трансформацій для активізації міфів. Викладено методологічні проблеми механізму створення соціальних міфів та шляхів деміфологізації суспільної свідомості. На підставі соціально-філософського аналізу основних тенденцій розвитку суспільства, що трансформується, підкреслено необхідність існування в ньому розвинутої соціальної міфології для внутрішньої консолідації та стабільності.

  Скачати повний текст

На матеріалі української еміграційної лірики (1945-1990) розглянуто проблеми еволюції її художньої семантики,природи і зміни стильових систем, простежується втілення ментальних і етнічних архетипів, семіозису. Дослідник використовує ідеї лінгвістики, семіотики, теорії етносу, вперше вводить у науковий обіг матеріали варшавських архівів Д. Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А. Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження феномену селянської правосвідомості в історико-правовій реальності 1917 - 1921 рр. Значну увагу приділено конфлікту видів правосвідомостей (громадської та індивідуальної, соціальної та національної, центральної та периферійної, елітарної та егалітарної). Проаналізовано соціально-групові інваріанти правосвідомості. Доведено, що перехідне буття та перехідна форма суспільної свідомості реалізувалися у маргінальні типи соціальності, державності та права, зумовили наявність особливого комплексу маргінальної правосвідомості та розширення сфер аномії. Жоден політичний режим не визнав за селянами правоздатності цілісного суб'єкта, так само, як жодна з влад, що перманентно змінювалися, не закріпилася у селянській правосвідомості як легітимна. Показано, що особливості селянської правосвідомості зумовили феномен селянської Повстанської армії, яка відігравала самостійну роль у протистоянні всім видам влади в Україні. Досліджено феномен правосвідомості інсургентів. У правосвідомості селян Нестор Махно персоніфікував архетип батька, спасителя. Виявлено специфіку та суть махновщини - найбільшого соціального руху, у центральну проблему якого становили розподіл, збереження та захист одержаної та/або захопленої землі. Зазначено, що цей рух поєднував різні типи соціальності, був зумовлений могутнім сплеском селянської правосвідомості та захистом споконвічних селянських цінностей. Сформульовано висновок, що махновщина була просторово-часовою утопією. Проаналізовано недержавний ресурс правосвідомості. Здійснено категоризацію поняття "історико-правова реальність".

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні аспекти прикладного психоаналізу. Вперше у вітчизняному літературознавстві розроблено конструктивну методологію психоаналітичного дослідження художнього твору на мікрорівні. Запропоновано проводити аналіз тексту з використанням найменших формальних елементів (мікрообразів), які є засобами творення індивідуально-авторського стилю та виразниками прихованого психічного змісту. Розкрито сутність мікрообразу та його психоаналізу. Запропоновано алгоритм психоаналітичного дослідження творчості письменника. Нову методологію психоаналізу мікрообразів художнього тексту розглянуто на прикладі творчості Л. Костенко. Виділено та систематизовано мікрообрази, які проектуються з індивідуального та колективного несвідомого письменниці, наведено їх психоаналітичну інтерпретацію. Вперше проаналізовано сновидні мікрообрази у творчості Л. Костенко. Розкрито значення трансформаційних процесів у межах архетипних пар. Запропоновано поділ трансформацій мікрообразів на види залежно від особливостей вираження архетипів та їх втілення у тексті. Висвітлено перспективи застосування психоаналізу до вивчення художньої творчості митця.

  Скачати повний текст

Формування українського національного характеру особистості розглянуто як процес якісних змін усіх його складових в ієрархії ціннісних орієнтацій особистості, актуалізації архетипів колективного підсвідомого українського етносу: землі, матері, батька, дому, Бога, "воїна-землероба", засвоєння особистістю національного ідеалу та ідентифікації з ним, формування вольових якостей характеру (внутрішньої організованості, дисциплінованості, цілеспрямованості, активності, сміливості, наполегливості, впевненості у собі). Встановлено, що оволодіння учнями змістом морально-етичних і літературознавчих понять, вироблення відповідних умінь і навичок самоаналізу, аналізу особливостей національного характеру письменника та його героїв сприяє формуванню образу представника своєї національної спільноти та ідеалу.

  Скачати повний текст

Здійснено системний соціально-філософський аналіз історіософських ідей, відображених у книжній культурі Київської Русі, в межах категоріальної структури мислення цієї доби. Визначено етапи та особливості процесу становлення філософсько-історичного мислення в давньоруському суспільстві. На прикладі розвитку основних історіософських категорій показано його специфічні особливості, прослідковано головні тенденції формування та напрямки трансформації історіософських поглядів населення даної епохи. Типологізовано історіософські ідеї, представлені категоріями "простір", "час", "сенс життя" та визначальні риси нового архетипу мислення за відмінностями їх змісту. Охарактеризовано вплив особливостей східнохристиянського православного світосприймання на зміст і структуру філософсько-історичної парадигми давньоруського суспільства.

  Скачати повний текст

У дисертації проаналізовано поняття тілесності, як комплексного явища утворення семантичних зав’язків в мас-медійних повідомленнях. Охарактеризована відмінність між поняттями тілесність і тіло в медіареальності, що ототожнюються в окремих трактуваннях. Встановлені основні структурні елементи повідомлення, на основі яких конструюються концепти тілесності: архетип, міф, стереотип. З’ясовано, що спираючись на суспільну пам'ять та індивідуальний досвід ці означені елементи комбінують в свідомості реципієнта варіативність змістових наповнень.В роботі приділено увагу бінарним опозиціям, що виникають на основі архетипу, міфу і стереотипу і відображають колективні уявлення про етичне та естетичне сприйняття дійсності. Встановлено в який спосіб масштабні суспільні проблеми спільно із реальними конкретними ситуаціями конструюють завдяки маркерам тілесності бінарні опозиції, що впливають на сприйняття повідомлень.Спираючись на наукову джерельну базу під час комплексного дослідження розширено межі аналізу маркерів тілесності. До таких концептів зараховане поняття принцип музейності та вбрання, як символічна знакова реакція на тілесність людини в комунікативному процесі.Актуальність теми дослідження. Науки з соціальних комунікацій тривалий час зверталися до поняття тілесності як синоніму людського тіла і його фізіологічних властивостей. Наша дисертація розглядає тілесність як комплексне кодування інформації в тексті та аудіо-візуальних повідомленнях, де фізіологічні параметри тіла є однією з семантичних категорій. Конструювання тілесності розглянуте в контексті суспільно-важливих явищ: гендерної дискримінації, постправди, формування іміджу українських військових, впливу російської пропаганди на український сегмент медіареальності.Об’єкт дослідження – контент електронних версій національних та регіональних видань України, а також матеріали розміщені на платформі соціальних медіа (Facebook, Youtube, Instagram).Предмет дослідження – конструювання маркерів тілесності в мас-медійних концептах електронних медіа та інтернет-мемів присвячених висвітленню повномасштабної російсько-української війни.Мета роботи – визначити інструменти конструювання дискурсу тілесності в мас-медіа.Наукова увага до конструювання дискурсу тілесності в мас-медійному тексті зумовлюється традиційними проблемами для академічної думки, що звертаються до національної, культурної, гендерної, вікової та інших ідентичностей. Наративні практики напрацьовують сталі поняття для того, як індивід визначає себе сам і до якого колективного договору приходить суспільства в тому, щоб визначати осіб, що входять до категорій свій/чужий. Маркери тілесності відіграють в цьому процесі провідну роль. Обставини повномасштабної російсько-української війни, що почалася 24 лютого 2022 року загострюють громадську потребу в публічній артикуляції концептів ідентичності, що допомагають індивідам у скидуванні емоційної напруги, протидії деструктивним інформаційним навіюванням, дотримуванні в уяві позитивних сценаріїв розвитку подій, а також дозволяють порівняти індивідуальні висновки у спільних поглядах.Таким чином український сегмент медіареальності наповнюється бінарними опозиціями та мас-медійними міфами, що у стислій формі переповідають більші за змістом масиви інформації і слугують когнітивними орієнтирами в морально-етичних оцінках, емоційних реакціях, встановленні хронологічної послідовності подій.Роль бінарних опозицій в конструюванні дискурсу тілесності полягає в наданні конкретних якостей, що можуть позичати елементи з різних культурних традицій і спиратись на конкретне локальне явище. Одним з прикладів такого процесу є бінарна опозиція воїни світла/орки на адресу українських військових та російських окупантів. Де завдяки візуальній репрезентації світло дорівнюється до тілесної якості, нерозривно пов’язаною із фізичною присутністю людини у просторі. Разом зі світлом образ українського захисника доповнюють естетичні категорії фізіологічних пропорцій тіла, врода, наявність посмішки, як прояву доброзичливості тощо. Орк натомість вибудовує асоціативний ряд із потворністю і неохайним виглядом, тваринною злістю. Важливою деталлю дискурсу тілесності виступає одяг, який як елемент комунікації виступає символічним продовженням людського тіла. Відтак сучасна форма українського військового, що має чистий вигляд маніфестується як позитивний приклад тілесності, що викликає захват і схвалення. А немодернізована і брудна форма російського солдата контекстуально характеризується як негативний приклад тілесності, що вартий осуду і висміювання.Серед прикладів мас-медійного міфу представлених в дисертації можна виокремити так званий півник з Бородянки...^UThe thesis analyzes the concept of corporeality as a complex phenomenon of the formation of semantic ties in mass media messages. The difference between the concepts of corporeality and the body in media reality, which are identified in separate interpretations, is characterized. The main structural elements of the message are established, on the basis of which concepts of physicality are constructed: archetype, myth, stereotype. It was found that, based on social memory and individual experience, these defined elements combine in the recipient's mind the variability of content.The work pays attention to binary oppositions that arise on the basis of archetype, myth and stereotype and reflect collective ideas about the ethical and aesthetic perception of reality. It is established in which way large-scale social problems, together with real concrete situations, construct binary oppositions that influence the perception of messages thanks to markers of physicality.Based on the scientific source base, during the comprehensive research, the limits of the analysis of physicality markers were expanded. Such concepts include the concept of the principle of museumness and clothing, as a symbolic sign reaction to the physicality of a person in the communicative process.Relevance of the research topic. For a long time, the social communication sciences have addressed the concept of corporeality as a synonym for the human body and its physiological properties. Our dissertation considers corporeality as a complex encoding of information in text and audio-visual messages, where the physiological parameters of the body are one of the semantic categories. The construction of corporeality is considered in the context of socially important phenomena: gender discrimination, post-truth, the formation of the image of the Ukrainian military, the influence of Russian propaganda on the Ukrainian segment of media reality.The object of the research is the content of electronic versions of national and regional publications of Ukraine, as well as materials posted on social media platforms (Facebook, Youtube, Instagram).The subject of the study is the construction of corporeality markers in mass media concepts of electronic media and Internet memes dedicated to the coverage of the full-scale Russian-Ukrainian war.The purpose of the work is to determine the tools for constructing the discourse of corporeality in the mass media.Scholarly attention to the construction of the discourse of corporeality in a mass media text is conditioned by traditional problems for academic thought addressing national, cultural, gender, age, and other identities. Narrative practices develop fixed concepts for how an individual defines himself and what collective agreement societies come to in defining individuals who fall into the categories of self/other. Physicality markers play a leading role in this process. The circumstances of the full-scale Russian-Ukrainian war, which began on February 24, 2022, exacerbate the public need for public articulation of identity concepts, which help individuals in releasing emotional tension, countering destructive informational suggestions, keeping positive scenarios of the development of events in their imagination, and also allow comparing individual conclusions in common views.In this way, the Ukrainian segment of media reality is filled with binary oppositions and mass-media myths, which in a condensed form retell large amounts of information and serve as cognitive landmarks in moral and ethical assessments, emotional reactions, establishing the chronological sequence of events.The role of binary oppositions in the construction of the discourse of corporeality is to provide specific qualities that can borrow elements from different cultural traditions and be based on a specific local phenomenon. One example of such a process is the binary opposition of the light warrior/orc against the Ukrainian military and the Russian occupiers. Where, thanks to visual representation, light equates to a corporeal quality inextricably linked to the physical presence of a person in space. Together with the light, the image of the Ukrainian defender is complemented by the aesthetic categories of the physiological proportions of the body, good looks, the presence of a smile as a manifestation of benevolence, etc. Orc, on the other hand, builds an associative series with ugliness and untidy appearance, animal anger. An important detail of the discourse of physicality is clothing, which as an element of communication acts as a symbolic extension of the human body. Therefore, the modern uniform of the Ukrainian military, which has a clean appearance, is manifested as a positive example of physicality, which causes admiration and approval...

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

  Скачати повний текст

Системно висвітлено особливості функціонування антиутопічного жанрового мислення за умов перехідної культурної епохи, напрямки його трансформацій і модифікацій, домінантні жанрові різновиди, а також відповідні їм художні стратегії та тактики утопічної творчості у контексті літературного процесу доби постмодернізму. На підставі аналізу утопічного модусу культури у діахронії виявлено закономірний характер активізації утопічної творчості на завершальних етапах перехідних культурних епох. Систематизовано комплекс міфологічних сюжетних архетипів. Розглянуто жанрову матрицю, жанровий канон, актантні механізми, на основі яких здійснюються трансформації топічного модусу у динаміці культури. На підставі аналізу фольклорної та літературної традицій утопічної творчості уточнено літературну топіку, яка має найбільш усталений зв'язок з топічним жканровим змістом. Запропоновано типологію жанрових форм новітньої антиутопії. Охарактеризовано структури політизованого, міленаристського та техніцистського типів утопічної художньої свідомості, що відповідно формують жанрові різновиди соціальної, екзистенціальної та науково-фантастичної антиутопії. Визначено національні особливості російської версії та роль постмодерністської стильової домінанти для розвитку жанру антиутопії межі XX - XXI ст., що полягає у акцентуванні певних генетичних рис антиутопічного художнього цілого, а саме: поліжанризму, карнавальності та міфологізму в аспектах деміфологізації та реміфологізації.

  Скачати повний текст

Установлено, що семантична реалізація концептів "життя" і "смерть" у пареміях відображена у перцептивному просторі суб'єкта через акустичний, візуальний, соматичний, предметний і енігматичний коди. Показано, що в енігматичному коді концепти вербалізовано за допомогою диференційних ознак. З'ясовано, що головним компонентом у семантичній структурі зазначених концептів є архетипи й архетипні мотиви. Вербалізація архетипів здійснюється через метафори й евфемізми, які генетично взаємопов'язані між собою. Це дозволило довести, що архетипний просторовий символ "цей світ" - "той світ", побудований опозиційними детермінаторами двовимірного простору цей - той, субституційним жестом. Представлено моделі гештальтних метафор досліджених концептів. Визначено, що за семантичною структурою евфемізм наближається до гештальтної метафори. Обгрунтовано нове визначення впливу механізму психологічного захисту на мовне втілення концептів "життя" і "смерть". Уточнено методику реконструкції гештальтних метафор.

  Скачати повний текст

Вивчено феномен соціального характеру сучасного українського суспільства та фактори його формування. Викладено теоретико-методологічні основи дослідження цього феномену. Доведено, що генетична категорія "соціальний характер" пов'язана з категоріями "національний характер" і "народний рух", що обумовило її сучасне бачення. Введення до дискурсивного контексту терміну "соціальний характер" доповнює категоріальний ряд соціологічної науки в аналізі та визначенні соціальних явищ. Це дозволяє в структурі соціального характеру виділити різноманітні рівні з різним ступенем динамічності. Виділено структурні компоненти соціального характеру. Соціальний компонент відображає оперативні зміни в структурі соціального характеру та пов'язаний з сучасними процесами, які відбуваються в суспільстві. Культурний компонент детерміновано історико-духовними факторами в етнічний компонент, який відповідає за фізичне існування соціальної спільності та грунтується на базосоціальних потребах, які задаються етнічними архетипами.

  Скачати повний текст