Для групи виділених штамів вперше оцінено здатність до адгезії та гемаглютинації, а також вплив вуглеводів на ці процеси. Виділено групу штамів, адгезія яких не залежала від D-манози. Встановлено вплив pH, пепсину, трипсину, хімотрипсину та лізоциму на здатність вилучених штамів лактобацил до міжклітинної взаємодії. Вперше досліджено антикомплементарну активність у бактерій роду Lactobacillus та показано повну її втрату за умов тривалого зберігання. Показано позитивний вплив перорального прийому живих клітин окремих штамів лактобацил на фагоцитарну та окиснювальну активність перитонеальних макрофагів мишей, досліджено його динаміку. Показано здатність окремих штамів лактобацил стимулювати продукцію сироваткового інтерферону, а також готовність спленоцитів та макрофагів до продукції інтерферонів різних класів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено чутливість умовно-патогенних бактерій до темнової та фотоіндукованої дії ряду синтетичних порфіринів і споріднених сполук, розглянуто особливості їх зв'язування з клітинами мікроорганізмів. Визначено особливості росту 24-х тест-штамів за дії сполук з позитивним і негативним зарядом молекули, порфіринів з асиметричною будовою молекул, вільних основ порфіринів та їх металокомплексів. З'ясовано, що клітини мікроорганізмів активно зв'язують природні та синтетичні порфірини за кімнатної температури. Виявлено, що природні порфірини поглинаються повністю у перші хвилини інкубації, синтетичні - частково і більш повільно. Показано, що в темноті грампозитивні та грамнегативні бактерії мають різну чутливість до вивчення сполук. Під час дослідження фотоіндукованої дії значних відмінностей не виявлено. Показано, що антибактеріальна дія порфіринів посилюється під час утворення металокомплексів. Встановлено, що серед досліджених сполук найбільш активні порфірини з асиметричною будовою. Виявлено, що активні сполуки у низьких концентраціях підвищують чутливість тест-мікроорганізмів до антибіотиків. На підставі одержаних даних обгрунтовано перспективність створення на основі досліджених речовин нових засобів антисептики та протимікробної терапії.

  Скачати повний текст

За результатами проведених експериментальних досліджень показано, що у разі стафілококової інфекції у мишей та шлунково-кишкових захворювань телят недостатність імунної відповіді на збудник обумовлена пригніченням ефекторних функцій фагоцитів та їх здатності до продукції ключових медіаторів імунної та запальної реакції організму - ІФН та фактору некрозу пухлин (ФНП). Основою протективної дії ІФН та його індукторів за вказаних захворювань є їх здатність підсилювати неспецифічну резистентність організму, зокрема, підвищувати функціональну активність фагоцитів та природних клітин-кілерів, а також здійснювати регулюючий вплив на продукцію цитокінів - ІФН та ФНП.

  Скачати повний текст

Досліджено 57 похідних флуорену. Виявлено три сполуки, що мають високу антимікобактеріальну дію та шість сполук, які проявляють антистафілококову й антистрептококову активність. Стійкість S. aureus 209-р до похідних флуорену формується повільно. Сироватка крові в поживному середовищі зменшує концентрацію препаратів в два раза. Електронна мікроскопія свідчить про інгібіцію пептидоглікану: лізис клітин S. aureus під дією сполуки похідного флуорену. Запропоновано експрес-метод визначення антивірусної дії даних препаратів. Встановлено сім сполук, що мають антифагову дію. Досліджено, що флуренізид проявляє антивірусну дію щодо РНК-вмісних вірусів. Поріг токсичності сполук похідних флуорену під час внутрішньочеревинного введеня білим мишам дозволяє віднести їх до практично нетоксичних речовин.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше проведено імунохімічний аналіз двох українських штамів PVM U1 і PVM U7 за допомогою моноклональних антитіл. Локалізовано антигенні детермінанти, які специфічно розпізнаються MKA M6D5 і M9G1 на поліпептидних ланцюгах білків оболонки PVM U1 І PVM U7, та установлено розташування антигенних детермінант, що взаємодіть з MKA M4C1, M6D5 і M9G1, відносно одна одної. Показано, що N-кінцева ділянка білків оболонки (БО) PVM експонована на поверхню білкової субодиниці та вірусної частки. Шляхом модифікації пептидів цитраконовим ангідридом визначено внесок бокової групи лізину у взаємодію антигенних детермінант з відповідними антитілами. Здійснено аналіз синтетичних аналогів пептидів, що розпізнаються MKA M6D5 і M9G1, та установлено внесок негативно заряджених залишків амінокислот у формування комплексу антиген-антитіло. На підстві результатів аналізу та порівняння первинних і вторинних структур БО карлавірусів виявлено особливості, властиві лише їм, а також ряд спільних ознак в організації капсидних білків вірусів зі спиральним типом капсиду. Уперше запропоновано загальну схему вторинної структури БО карлавірусів.

  Скачати повний текст

Визначено і вивчено біологічні, фізико-хімічні та антигенні властивості 47 штамів ентеровірусів свиней (ЕВС), 9 з яких віднесено до ЕВС 1-го серотипу, 4 штами не належать до відомих серотипів ЕВС. Типову належність 28 виділених штамів не визначено, бо вони мають антигенні зв'язки з референтними штамами ЕВС декількох серотипів. Встановлено, що міжтипові антигенні властивості ЕВС обумовлені спільними антигенними детермінантами вірусного походження. Внаслідок міжтипового схрещування референтних штамів ЕВС одержано клони з проміжними антигенними властивостями. На підставі вивчення штамів ЕВС із міжтиповими антигенними властивостями створено "набір діагностикумів ентеровірусних пневмоентеритів свиней".

  Скачати повний текст

Досліджено геномоделювальні та протипухлинні властивості культуральної рідини, клітин та ліпополісахаридів (ЛПС) двох патоварів P. syringae. Виявлено, що екстраговані 0,85 % розчином хлориду натрію ЛПС P. syringae pv. atrofaciens 8281 P. syringae pv. coronafaciens 9030 мають типовий для бактерій даного виду хімічний склад. В бактеріальній тест-системі з ауксотрофними за гістидином штамами Salmonella typhimurium встановлено, що P. syringae pv. atrofaciens 8281 і P. syringae pv. coronafaciens 9030 не утворюють сполук з мутагенною активністю у разі культивування на картопляному бульйоні. Виявлено, що ЛПС P. syringae pv. atrofaciens 8281 і P. syringae pv. coronafaciens 9030 притаманна антимутагенна активність стостовно спонтанного та індукованого біхроматом калію мутагенезу у тест-штамів S. typhimurium. Зазначено, що антимутагенна активність обох досліджуваних ЛПС найбільшою мірою виявляється за одночасної дії їх з мутагеном на клітини тест-штамів, що, ймовірно, обумовлюється здатністю ЛПС адсорбувати біхромат калію. Встановлено, що сік з листків пшениці у фазі сходів з ознаками ураження P. syringae pv. atrofaciens 8281 та неуражених листків має однакову антимутагенну активність. Зроблено висновок, що в уражених бактеріями рослинах пшениці не утворюються сполуки з мутагенною активністю. За допомогою моделі пухлиноутворення, спричиненого Agrobacterium tumefaciens на експлантатах картоплі, виявлено, що фільтрат культуральної рідини, зруйновані ультразвуком клітини та ЛПС патоварівP. syringae перешкоджають пухлиноутворенню, зменшують його інтенсивність.

  Скачати повний текст

Проведено скринінг штамів з бактеріоциноподібною активністю серед 67-ми культур молочнокислих бактерій. Відібрано Lactobacillus plantarum УКМ B-2705. Досліджено дію нативної та сконцентрованої антибактеріальної речовини даного штаму, яка проявлялась по відношенню до представників роду Lactobacillus, а також клінічно значущих умовно-патогенних мікроорганізмів, зокрема, до штамів Enterococcus faecalis, E.faecium, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris, Salmonella entrica. Встановлено, що антагоністичний фактор білкової природи, термолабільний, активний в діапазоні pH 2,0 - 8,0, не кодується плазмідою, його молекулярна маса більше 10 кДа. Обгрунтовано припущення, що антагоністична речовина відноситься до групи II або III, але не до групи IV (складні бактеріоцини) і не до групи I (пептиди із розміром до 5 кДа) згідно класифікації бактеріоцинів молочнокислих бактерій. Початок виділення в середовище бактеріоциноподібної речовини зафіксовано в експоненційній фазі росту культури-продуцента, максимальне його накопичення - в стаціонарній. Культура-продуцент протестовано згідно основним вимогам ВООЗ до потенційно пробіотичних штамів. На підставі використання генетичних методів підтверджено приналежність штаму до виду Lactobacillus plantarum. Проведено тестування чутливості штаму щодо впливу 57-ми антибіотиків різних груп та різного механізму дії та показано резистентність до 32-х з них, зокрема, до аміноглікозидів, фторхінолонів, антифунгальних, деяких пеніцилінів, цефалоспоринів, фузидину, ванкоміцину, поліміксину. Встановлено високоадгезивні властивості мікроорганізма до клітин букального епітелію людини та показано гліколіпідну природу адгезинів. З урахуванням виявлених антагоністичних та адгезивних властивостей обгрунтовано можливість застосування штама L. plantarum УКМ B-2705 у складі пробіотиків.

  Скачати повний текст

Досліджено біологічні особливості активних штамів бактерій -деструкторів вуглеводнів та визначено ефективність створених на їх основі препаратів для очищення нафтових забруднень довкілля. Серед ізольованих з нафтозабруднених грунтів і кореляційних штамів бактерій відібрано активні штами - деструктори нафти та нафтопродуктів, що належать до видів Acinetobacter calcoaceticus, Gordonia rubropertinctus і Rhodococcus erythropolis. Вони здатні до засвоєння великої кількості вуглеводнів, не проявляють взаємного антагонізму, фітотоксичних властивостей і патогенності. За умов росту на вуглеводнях у штамів G. rubropertinctus ІМВ Ас-5005 і R. erythropolis ІМВ В-7012, які мають початкову низьку гідрофобність клітинної поверхні, відбувалося значне (у 4 - 25 раза) підвищення цього показника та синтез клітиннозв'язаних поверхнево-активних речовин (біоПАР), що мають емульгувальні властивості й утворюють стійкі емульсії типу "масло у воді". Домінувальними компонентами біоПАР цих штамів є гліколіпіди - мономіколати та диміколати трегалози. У високогідрофобного штаму A. calcoaceticus ІМВ В-7013 під час засвоєння вуглеводнів відбувається зниження гідрофобності клітин у 1,4 раза та синтез позаклітинних біоПАР з емульгувальними властивостями, які утворюють стійкі емульсії типу "вода в маслі". Відзначено, що біоПАР ацинетобактерій містить вуглеводи, білки та ліпіди, загальна кількість і склад окремих компонентів у яких залежить від використаного субстрату. Спільне культивування штамів збільшує на 6 - 15 % ступінь деструкції вуглеводнів, яка дорівнювала 76,0 - 97,8 % і зберігалася під час мінералізації середовища до 4,0 % NaCl і значень pH 6,0 - 8,0. Створені на основі досліджених штамів та нафтопоглинальних сорбентів препарат еколан і родойл зменшують концентрацію вуглеводнів у воді за 7 діб на 89,6 %, у грунті за 3 місяці - на 92,7 %, а нафтошламах за 6 місяців - на 92,1 %. У разі використання цих препаратів у запропонованих нормах їх внесення у забруднене середовище відсутня негативна дія на гідробіонтів прісноводних екосистем.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано розробку комплексного пробіотичного препарату на основі бацил і лактобацил з широким спектром антагоністичної активності щодо умовно патогенних мікроорганізмів (УПМ). На підставі даних про видовий і кількісний склад мікрофлори кишечнику новонароджених з високим перинатальним ризиком, а також рівнів і профілів антибіотикорезистентності виділених штамів умовно патогенних бактерій доведено необхідність введення в комплекс лікувальних заходів пробіотичних препаратів з широким спектром антагоністичної активності. Розроблено поживне середовище та визначено оптимальні параметри для росту пробіотичних штамів бактерій у монокультурі та за умов їх сумісного вирощування. Показано, що за умов сумісного культивування між ними виникає симбіотичний тип взаємодії. За результатами дослідів in vitro та in vivo доведено ефективність одержаної шляхом глибинного культивування у розробленому середовищі змішаної культури з бацил і лактобацил, а також їх композиції, одержаної у процесі роздільного культивування пробіотичних штамів бактерій з їх подальшим поєднанням.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено властивості вірусів, що уражують лікарські рослини, які вирощуються в Україні. За методом візуального діагностування виявлено чотири лікарські культури, що мали найвищий відсоток вірусного ураження, а саме: женшень справжній (Panax ginseng C.A. Meyer), подорожник великий (Plantago major L.), валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.) та ураженості різних рослин, різноманітність симптомів захворювання та наявність домінуючих симптомів на певних культурах. Експериментально підібрано й опрацьовано оптимальні методики для виділення збудників, за якими вперше одержано високоочищені та концентровані препарати вірусів і встановлено локалізацію патогенів у рослинах. Вивчено біологічні, морфологічні та фізико-хімічні властивості виявлених вірусів. Установлено молекулярну масу вірусних структурних білків. Показано, що геноми вірусів, які інфікують рослини Panax ginseng, Plantago major та Valeriana officinals, представлені одноланцюговою РНК. З використанням методу імуноферментного аналізу (ІФА) й електронної мікроскопії доведено, що вірусна хвороба рослин Echinacea purpurea спричинена вірусом огіркової мозаїки. Встановлено негативний вплив вірусної інфекції на метаболізм у рослині та кількісний вміст основних біологічно активних речовин у рослинах Panax ginseng та Echinacea purpurea. Вперше одержано поліклональні кролячі антисироватки до вірусів, виділених з Valeriana officinalis та Panax ginseg, які можуть використовуватися для діагностування вірусів за методом ІФА.

  Скачати повний текст

Виділено й ідентифіковано міксобактерії з різних місць існування на півдні України та вивчено їх біологічні властивості. Наведено дані про морфологічні, фізіолого-біохімічні, молекулярно-біологічні властивості вилучених і музейних штамів. Досліджено їх чутливість до антибіотиків, здатність до антагонізму: адгезії, акумуляції металів. Установлено закономірності довгострокового збереження культур міксобактерій у життєздатному стані. Визначено кількісний і видовий склад міксобактерій у грунті та морській воді зони заплеску, на живих рослинах. Показано, що міксобактерії широко розповсюджені у грунті, воді, рослинному матеріалі півдня України. Уперше ковзні бактерії, що утворюють плодові тіла, виявлено у морській воді та грунті прибережної зони заплеску. Уперше розроблено діагностичну схему для ідентифікації щодо рівня родини представників порядку Myxococcales. Виявлено, що для протеолітичних і целюлозолітичних представників міксобактерій найкращим способом збереження є кріоконсервація. З'ясовано наявність біологічних ритмів у життєдіяльності міксобактерій, що дозволяє визначати сприятливі проміжки часу для проведення консервації та досліджень міксобактерій на основі виявлених закономірностей.

  Скачати повний текст

Наведено результати порівняльного вивчення референтних штамів вірусу інфекційної анемії коней (ІНАК): TIA P 337 V 26 13 та Wyoming W 40, а також ізолятів вірусу, які виділено від коней господарств Черкащини (З 14261/97, Ч 17714/01) та Сумщини (С 14378/98). Досліджено особливості культивування вірусу інфекційної анемії коней. Вивчено цикл репродукції вірусу ІНАН у чутливих біологічних системах. Змодельовано інфекцію на природно чутливих тваринах та проведено гістологічну оцінку ураження організму під дією вірусу, встановлено біохімічні зміни в сироватці крові хворих коней. Наведено методичні підходи з використання реакції імунофлуоресценції для індикації антигену вірусу інфекційної анемії коней. Розроблено тест-систему для індикації вірусу інфекційної анемії коней з використанням методу флуоресціюючих антитіл.

  Скачати повний текст

Досліджено біологічні властивості фосфатмобілізуючих бактерій і їх вплив на формування бобово-ризобіального симбіозу у рослин сої. Виділено та відібрано перспективні штами фосфатмобілізуючих бактерій, які запропоновано для виготовлення бактеріальних препаратів комплексної дії. Досліджено здатність виділених бактерій мінералізувати органічні та розчиняти важкорозчинні неорганічні сполуки фосфору. Вивчено залежність фосфатазної активності B.subtilis 5 від температури, pH середовища, стадії розвитку культури, вмісту катіонів деяких металів та неорганічного фосфату. Виявлено стимулюючий вплив на фосфатазну активність B.subtilis 5 природних глинистих мінералів монтморилоніту і палигорськіту, які є компонентами багатьох типів грунтів. У вегетаційних дослідах встановлено, що бактеризація насіння сої штамами Bradyrhizobium japanicum, фосфатмобілізуючими бактеріями роду Bacillus, а також бактеріями роду Azotobacter, супроводжується збільшенням кількості нормально сформованих проростків, а також значним стимулюванням формування бобово-ризобіального симбіозу у рослин сої. На підставі одержаних результатів відібрано нові мікробні композиції, перспективні для вирощування сої.

  Скачати повний текст

З метою удосконалення виробництва препаратів для захисту лісу на основі ентомопатогенних вірусів та їх тестування визначено оптимальні умови одержання личинок комах-хвоєгризів з різним типом сезонного розвитку (звичайного та рудного соснових пильщиків, соснового шовкопряда, соснової совки) у різні терміни, а також оптимальні умови їх утримання та накопичення вірусного матеріалу. Визначено залежність термінів вильоту імаго рудного та звичайного соснових пильщиків, реактивації діапаузи гусениць соснового шовкопряда від температури та фотоперіоду утримання коконів. Визначено вплив на життєздатність комах-хвоєгризів якості корму, температури та фотоперіоду, а для соснового шовкопряда - щільності утримання. Установлено оптимальні значення віку личинок, концентрації вірусної суспензії під час інфікування та тривалості утримання на контамінованій хвої для одержання найбільшої кількості вірусного матеріалу.

  Скачати повний текст

Вивчено біологічні, фізико-хімічні, імуногенні властивості епізоотичних штамів вірусу інфекційного бронхіту курей (ВІБК), циркулюючих у птахогосподарствах Луганщини. На підставі результатів серологічного моніторингу впродовж 2003 - 2006 рр. виявлено поширення збудника ІБК у промислових птахогосподарствах. З патологічного матеріалу, відібраного від курей і курячих ембріонів, ізольовано шість штамів ВІБК. За патогенністю для курячих ембріонів, курчат і культури клітин фібробластів курячого ембріону ізоляти ЛІ-1 і ЛІ-2 віднесено до вірулентних. Аутентичність патогенних ізолятів ЛІ-1 та ЛІ-2 вірусу ІБК встановлено за полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), вона є характерною для коронавірусів морфологією віріонів (сферична форма, розмір 122 - 169 нм, оболонка з булавоподібними виступами 10 - 18 нм). У культурі клітин Vero ізолят ЛІ-1 як вакцинний штам 4/91 ВІБК проявляє цитопатогенну дію за типом симпластотворення, а репродукція ізоляту ЛІ-2 і штаму Н-120 ВІБК спричиняє деструктивні зміни клітин. Установлено, що ізольовані штами зумовлюють пригнічення мітотичної активності культури клітин Vero зі збільшенням кількості патологічних мітозів, серед яких переважальний вплив здійснює пола метафаза, що становила 40,48 % (ЛІ-2), 42,58 % (4/91) та 44,6 % (ЛІ-1) від загальної кількості патологічних мітозів. Титр ізолятів ЛІ-1 та ЛІ-2 ВІБК у культурі клітин Vero становив відповідно <$E10 sup 4,59> і <$10 sup 5,25 ~ roman {ТЦД sub 50 "/"см sup 3 }>. Виявлено, що ізоляти ЛІ-1 і ЛІ-2 спричиняють гемаглютинацію еритроцитів півня та чутливі до температури <$E45~ symbol Р roman C>, характерною білковою фракцією для ізольованих і вакцинних штамів 4/91, Н-120 і Ма-5 ВІБК є фракція 25,1 kD, що за молекулярною масою відповідає внутрішньому мембранному білку (M) та матриксному глікопротеїну (<$Eroman E sub 1>) ВІБК. Білкову фракцію з молекулярною масою 67,0 rDa установлено лише у складі польових штамів. Після інтраназального й інтраокулярного інфікування курчат з різним рівнем пасивного імунітету до ВІБК ізоляти ЛІ-1 і ЛІ-2 індукують появу циліостазу та нагромадження антитіл у сироватці крові, між якими встановлено зворотно-пропорційну кореляцію.

  Скачати повний текст