Уперше всебічно висвітлено діяльність професора І.Шульги (1921 - 1993 рр.) як історика України, вивчено його творчу спадщину. З використанням матеріалів, виявлених в архівосховищах, з залученням спеціальної літератури проаналізовано всі аспекти наукової діяльності вченого, здійснено періодизацію його життя та творчості. Докладно охарактеризовано становлення та розвиток інтересів І.Шульги, його зв'язки з вітчизняними та зарубіжними вченими. Висвітлено різноманітність наукових інтересів історика в еволюції. Зауважено, що на ранньому етапі своєї творчості він розробляв питання соціально-економічної історії України, перебуваючи під впливом представників Львівської школи аграрної історії, а на пізньому етапі І.Шульга вивчав історію голодоморів початку - середини XX ст. Значну увагу приділено педагогічній діяльності І.Шульги, визначено його місце та роль у вітчизняній історичній науці.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні тенденції капіталістичної модернізації на теренах Донбасу, яка перетворила регіон на головний металургійний та вуглевидобувний центр Російської імперії. Визначено найголовніші чинники та передумови, що спричинили створення підприємств важкої індустрії у Донецькому басейні. Проаналізовано основні соціальні суперечності та конфлікти, які забезпечили підтримку місцевим робітництвом більшовицького заколоту. Висвітлено та інтерпретовано провідні тенденції, форми та методи здійснення радянським режимом соціалістичної індустріалізації, колективізації та повоєнної реконструкції у даному регіоні. Показано, що зазначені соціалістичні перетворення реалізовувалися на основі нещадної експлуатації людських ресурсів, упровадження надзвичайних методів керівництва економікою та жорсткої карально-репресивної системи. З'ясовано, що голодомори 1921 - 1923 рр., 1933 - 1934 рр., 1946 - 1947 рр. були спричинені передусім злочинною політикою правлячої комуністичної партії. Доведено, що внаслідок соціалістичних експериментів на Донеччині утворився техногенно перевантажений індустріальний комплекс, а також деформоване соціокультурне середовище.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження української прози, присвяченої трагічним подіям голодомору, проаналізовано ідейно-естетичні тенденції в зображенні штучного голоду 1932 - 1933 рр. Системно осмислено пласт української епіки про голодомор у зв'язку з творами есхатологічного характеру української та зарубіжної літератури. Розглянуто специфіку авторського бачення цього вияву тоталітаризму, естетичні та етичні засади епічного відображення голодних років доби сталінізму.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі аналізу технологій і методів політики більшовицької влади щодо селянства доведено факт геноциду українського народу Голодомором у 1932 - 1933 рр. на прикладі Поділля. Проаналізовано 24 види державних фінансових визискувань з селянства (зокрема, сільськогосподарський податок, самообкладання, індивідуальне оподаткування, державні позики), які значно перевищували матеріальні можливості селянських господарств. Встановлено, що фіскальна заборгованість селянства більшовицькій державі започаткувала масовий терор в українських селах у формі конфіскацій власності, продовольства, розкуркулення селянських господарств. Описано механізми розкуркулення та депортацій подільського селянства у ході примусової суцільної колективізації, що призвели до знищення найбільш продуктивних сил села. Розкрито роль даних механізмів як засобу придушення селянського опору політиці більшовиків. Проаналізовано методи хлібозаготівель, показано значення "буксирних" бригад, розглянуто їх склад і специфіку діяльності як виконавців політики влади з вилучення продовольства у селянства. Визначено загальну кількість населення кожного з 71-го районів подільського регіону на початок 1932 р. і у 1934 р., що дозволило уточнити статистику жертв Голодомору та його демографічні наслідки. Показано перманентність селянського опору більшовицькій владі протягом 1920 - 1930-х рр., обгрунтовано значення даного явища як підстави для розправи з селянством шляхом організації штучного голоду.

  Скачати повний текст

Проведено теоретичний аналіз і систематизовано провідні ідеї виховання дітей-безпритульників. Вивчено та узагальнено досвід виховної роботи колонії ім. В.Короленка та колонії ім.М.Горького, а також державних структур - Ради захисту дітей, комісій допомоги дітям та таких громадських організацій як "Ліга порятунку дітей", "Друзі дітей". Проаналізовано особливості виховання безпритульних дітей у даний період. Охарактеризовано основні етапи виховного процесу: I етап (друга половина 1918 р. - літо 1921 р.) - первинної допомоги "дітям війни" та всім нужденним дітям та підліткам, II етап (літо 1921 р. - кінець 1923 р.) - становлення профілактичної та виховної роботи серед "дітей голоду", III етап (початок 1924 р. - перша половина 1929 р.) - перевиховання "дітей непу", виховання "пролетарської дитини", IV етап (друга половина 1929 р. - 1939 р.) - загальної освіти та професійної орієнтації "дітей голодомору" та "дітей репресій". Визначено напрями виховання соціально не захищених дітей та підлітків (пріоритетні - трудове, суспільно-політичне, атеїстичне, патріотичне, а також розумове, моральне, естетичне, фізичне виховання). Встановлено провідні тенденції виховання дітей-безпритульників, зокрема, спрямованість на виховання людини нового соціалістичного типу, ідеологізації та політизації змісту освітньо-виховної роботи, розвитку дитячого самоврядування. Обгрунтовано можливості розвитку прогресивних тенденцій виховної роботи з дітьми-безпритульниками досліджуваного періоду. Розроблено елективні спецкурси, а також науково-методичні рекомендації для педагогів і соціальних працівників з питань ліквідації явища безпритульності за сучасних умов.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне вивчення проблем голоду 1946 - 1947 рр. у південному регіоні УРСР. Доведено, що головною причиною голоду були надмірні хлібозаготівлі, жорстка регламентація діяльності колгоспів і радгоспів, а також у цілому антиселянська політика сталінського режиму. Досліджено демографічні втрати населення областей південного регіону. Розкрито економічні та соціальні наслідки повоєнного голодомору. Вивчено стан сільського господарства у перші повоєнні роки, висвітлено опір селянства владним структурам, розкрито репресивно-каральні акти, здійснені проти трудівників сільського господарства. Показано регіональні особливості голоду 1946 - 1947 рр. на Півдні УРСР.

  Скачати повний текст

Досліджено передумови, хід, наслідки та специфічні особливості у контексті загальноукраїнських подій останньої чверті 1920-х - початку 1930-х рр. Проаналізовано процеси занепаду продуктивних сил подільського села, дезорганізації сільського господарства, що призвели до катастрофічного зубожіння народних мас. Встановлено причини широкомасштабної трагедії 1932 - 1933-х рр. на Поділлі, зокрема, колективізацію, розкуркулення, хлібозаготівлю. Значну увагу приділено особливостям голодомору у прикордонній смузі та його багатонаціональному характеру. Висвітлено комплекс політико-економічних заходів щодо подолання наслідків голодомору 1932 - 1933 рр. на Поділлі.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджується голодомор 1932-1933 років на Харківщині. Проаналізовані причини голодомору, показано перебіг цього явища, виявлені його наслідки. Населення Харківської області в 1932-1933 рр. тяжко постраждало від штучно створеного голодомору. В першу чергу це стосується селянства. Прямі демографічні втрати за цей період на Харківщині складають не менше 1,5 млн. осіб. Наслідки голодомору відбилися на всіх сферах життя суспільства. В 1932-1933 рр. на території Харківської області мав місце акт геноциду.

  Скачати повний текст

Виконано комплексне дослідження явища голодомору в Україні 1932 - 1933 рр. як однієї з провідних тем української та світової журналістики. Проведено грунтовний аналіз його різних аспектів, зокрема національно-соціального, морально-правового, демографічного, історичного, інформаційного та мовно-концептуального. З'ясовано особливості висвітлення явища голодомору 1930-х рр. в українських і закордонних періодичних та монографічних джерелах (даного історичного періоду та сучасних). Охарактеризовано специфіку функціонування образу публіциста в газетному тексті доби тоталітарної журналістики (на прикладі львівського щоденника "Діло" 1932 - 1937 рр.). Вперше виконано мовно-концептуальний аналіз лексеми голод 1932 - 1933 рр. у художніх, публіцистичних і наукових текстах і досліджено її семантичне поле на підставі вивчення лексико-графічних праць. Доведено, що голодомор спричинив появу в українській мові специфічних неологізмів, абревіатур, стійких словосполучень і формування нових жанрів усної народної творчості.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз моделі державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у контексті політичних, економічних, соціокультурних змін і перетворень. Досліджено засадничі принципи політики більшовиків щодо старих церковних законів про шлюбно-сімейні відносини. Вивчено трансформацію морально-ціннісних імператорів суспільства та шлюбно-сімейних відносин, вплив політичного режиму на розвиток селянських і міських родин, процес формування нової системи родинних потреб внаслідок Голодомору 1932 - 1933 рр., становище жінки-матері.

  Скачати повний текст

Уточнено визначення поняття "дитячої безпритульності" та класифікацію її видів. Виявлено політичні причини виникнення дитячої безпритульності та їх вплив на зростання зазначеного соціального явища. Досліджено фактори розвитку та шляхи подолання дитячої безпритульності в період голодомору 1932 - 1933 рр. Розкрито роль, значення й основні напрямки діяльності громадських організацій і об'єднань щодо ліквідації дитячої безпритульності.

  Скачати повний текст

Досліджено жанрово-стильову специфіку прози Василя Барки. Висвітлено її зв'язки з його поетичною творчістю в контексті української літератури та на тлі трагічної дійсності ХХ ст. Особливу увагу надано аналізу роману "Жовтий князь", художній інтерпретації голодомору 1932 - 1933 рр. в Україні. Обгрунтовано адекватність застосування жанру. Простежено здійснене митцем переосмислення культурологічних і літературних джерел, що сприяє виникненню багатопланової синкретичної структури епічного твору.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що радянська історіографія висвітлює зернову проблему в контексті колективізації, індустріалізації й обгрунтування переваг усуспільненого сектору над індивідуальним дрібним селянським господарством, а сучасна розглядає їх через виявлення причин і соціально-демографічних наслідків Голодомору 1932 - 1933 рр., а також відносин влади та селянства. Доведено основну причину виникнення зернової проблеми - послідовна класова політика в сільському господарстві протягом 1917 - 1927 рр., спрямовану на ліквідацію поміщицького землеволодіння й обмеження селянських господарств. Зазначено, що синхронне здійснення колективізації, політики розкуркулення, хлібозаготівель з використанням карально-репресивних методів є основною причиною поглиблення зернової кризи та загальної деградації сільського господарства.

  Скачати повний текст

Вперше у історіографії зроблено висновок, що у подільському та східноволинському селі не склалося матеріальних, політичних, психологічних передумов для переходу селян на колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства. Зазначено, що суцільна колективізація у регіоні у своєму розвитку пройшла три етапи і тривала з листопада 1929 до середини 1930 - х рр., супроводжувалася розкуркуленням та депортацією селян. Встановлено, що селянство краю чинило опір колективізації та розкуркуленню, в арсеналі якого були активні та пасивні форми боротьби. Відмічено, що для його придушення було використано терор, зокрема голодовий, який на Поділлі вийшов за звичні рамки голодомору 1932 - 1933 рр. і переріс у голод. Виявлено, що за таких умов селянству Поділля і Південно-Східної Волині було нав'язано колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено форми та методи примусової колективізації сільського господарства на Півдні України, встановлено причини та наслідки голодного лихоліття 1932 - 1933 рр. для населення регіону. Опрацьовано маловідомі документи та матеріали вищого політичного керівництва, вищих органів державної влади та управління СРСР, УРСР, а також місцевих радянських та правоохоронних органів, що дозволило детально відтворити механізм проведення соціалістичних перетворень у селах Південного регіону України, оприлюднити нові дані про голод-геноцид 1932 - 1933 рр. З використанням сучасного теоретико-методологічного інструментарію та результатів аналізу значної кількості архівних джерел та історичної літератури показано шляхи формування репресивної політики радянської влади за умов масової колективізації українського села. Суттєво розширено складові системи "надзвичайних заходів" хлібозаготівельних кампаній 1929 - 1933 рр., уточнено масштаби їх застосування на Півдні України. Встановлено форми опору хліборобської людності регіону впровадженню антинародної аграрної політики тоталітарного режиму. Простежено трагічні етапи голоду в містах і селах південних областей України. Проаналізовано наслідки голодомору, підраховано кількість жертв, з'ясовано масштаби безпритульності та занедбаності сільськогосподарського виробництва.

  Скачати повний текст

Розглянуто становлення та розвиток німецького етносу у контексті суспільно-політичних і соціально-економічних реалій, що склалися за умов радянської дійсності та незалежної держави. На базі вперше введених до наукового обігу розкрито вплив політичних змін часів українських національно-визвольних змагань на німецьку спільноту. Розглянуто становище німців за умов катаклізмів XX ст., а саме, світових війн, революції, голодоморів, політичного та економічного терору влади. Проаналізовано реальні наслідки їх громадського життя, зазначено, що національно-політичні пріоритети радянської держави спрямовувалися на приниження етнічної самоідентифікації та підпорядкування цілям радянського будівництва. Охарактеризовано суспільний і національний розвиток німецької спільноти у період Другої світової війни. У контексті розгортання опозиційності у радянському суспільстві другої половини XX си. Розкрито специфіку громадського протесту німців в Україні. Значну увагу приділено місцю та ролі німців у багатонаціональному середовищі незалежної України наприкінці XX - початку XXI ст. Проаналізовано діяльність громадських органів самоорганізації. Описано процес заснування німецькомовної преси в Україні. Розглянуто основні зміни у соціально-демографічному середовищі німецького етносу в Україні у XX - XXI ст. Виявлено загальні тенденції та пріоритети розвитку етнокультури, релігійної самосвідомості, показано їх роль у загальноукраїнському духовному просторі.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування ідейно-концептуальної і соціально-кадрової бази Народного Руху України як основи багатопартійності у 1989– 1992 роках. Актуалізація уваги до теми увиразнюється на тлі політичних процесів сьогодення, уваги до ролі особистості в історії, висвітлення державотворчої діяльності української інтелігенції, значення гуманітаристики у подоланні соціальних і політичних проблем, в обґрунтуванні концепції національно ідеї. Дисертант звернувся до фундаментальних розвідок, присвячених моделі розвитку українського суспільства, українській культурі, ментальності. Наукові праці Ади й Ігоря Бичків, Ігоря Захари, Сергія Кримського, Мирослава Поповича, Віталія Табачковського склали теоретичну основу дослідження. Магістральним методом дисертації щодо досягнення поставленої мети обрано історичний. Під час роботи використано такі наукові методи: компаративістський, системний, біографічний, феноменологічний, дескриптивний, завдяки яким вдалося розв'язати поставлені завдання. Порівняльно-історичний метод дозволив політичні події в Україні розкрити у контексті державотворчих процесів, що відбувалися у Прибалтиці, водночас визначити роль України у падінні імперії. У дослідженні залучено джерела, а саме: архівні матеріали, періодичні видання, відеоматеріали, інтерв'ю учасників подій, мемуарну спадщину. Проаналізовано програмні документи НРУ, УРП, ДемПУ, де виявлено пріоритет національної ідеї, розробленої і сформованої українською інтелігенцією. Рухівці, серед яких було багато науковців, письменників, журналістів залишили широкий масив літератури, завдяки чому джерельна база є достатньо широкою. Юрій Бадзьо, Володимир Василенко, Віталій Дончик, Іван Драч, Михайло Горинь, Левко Лук'яненко, Дмитро Павличко, Сергій Плачинда, Мирослав Попович, Леонтій Сандуляк, Веніамін Сікора, Лесь Танюк, В'ячеслав Чорновіл, Володимир Яворівський, як носії національних устремлінь, залишили не лише теоретичну спадщину, зокрема, написання провідних документів України, а й неоціненний досвід боротьби з комуністичною ідеологією, відстоювання демократичних і правових цінностей. Їх науковий, публіцистичний доробок дає глибоке розуміння процесу державотворення, формування національної ідеї. Праці провідних діячів НРУ є фундаментальними для вивчення демократичних перетворень в Україні. Враховуючи те, що масив створеної ними літератури великий і водночас різножанровий, від біографічної до історико-біографічної, підтримуваної документальними свідченнями, а також наукової, дає підстави розглядати їх праці як в історіографічному, так і в джерелознавчому аспекті. На підставі аналізу праць науковців з окресленої теми показано, що, незважаючи на 30-річню історію НРУ, досі залишаються нерозкритими певні її питання. У роботі розглянуто діяльність незалежних громадських організацій в Україні кінця 80-х рр. ХХ ст. для розуміння передумови створення Народного Руху України за перебудову. З'ясовано ініціативу письменників та науковців Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка у заснуванні вищезазначеної організації. Показано провідну роль у демократизації суспільства Спілки письменників, що стала оборонцем мови і культури. Ще в червні 1986 р. на з'їзді Спілки письменників Україні відкрито почали говорити про русифікацію й асиміляцію, утиски української мови, голодомор, Чорнобильську катастрофу. Проаналізовано проєкт програми Народного Руху України за перебудову, розкрито базові принципи та виявлено його значення. Найпотужнішими партіями, що створилися 1990 року, стали УРП і ДемПУ. Проаналізовано програмні документи УРП і ДемПУ, доповіді на Установчому з'їзді щодо з'ясування ідеології та реформаторської стратегії. Утворення однієї партії на основі НРУ Левко Лук'яненко виключав через широку його ідейну основу, Володимир Яворівський – через відсутність «динамічності», партію з мільйонами членів порівнював з армією, яка повинна підкорятися наказам згори. В'ячеслав Чорновіл розглядав це питання з позиції демократії, виступаючи за плюралізм, оскільки, на його думку, панування однієї партії є загрозою для демократії. В'ячеслав Чорновіл вважав, що НРУ має залишитися організацію, тільки 1992 р. НРУ стає партією. Отже, утворення на основі НРУ партій демократичного спрямування можна вважати об'єктивним і закономірним процесом. Показано діяльність НРУ як об'єднавчого ядра демократичних сил з метою їх консолідації у проведенні реформ, у побудові суверенної демократичної правової держави. Зокрема, аналізується утворення республіканського політичного блоку «Демократична Україна», а також Комітету «Референдум – суверенна Україна» та ін. Доводиться, що НРУ, посідаючи роль лідера патріотичного і політичного руху, був найбільш ініціативним рупором національної ідеї серед всіх демократичних сил, уособленням єдності патріотів країни заради здобуття незалежності України.^UThe dissertation presents the theoretical justification of the ideological- conceptual and social-personnel base of Narodnyi Rukh of Ukraine as the basis of multiparty system in 1989– 1992. The actualisation of attention to the topic is drawn on the background of today's political processes, diligence to the role of the individual in the history, elucidation of state-building activities of the Ukrainian intelligentsia, the importance of the humanities in overcoming social and political problems, in justification of concepts of the national idea. The dissertation respondent adverted to the fundamental research on the model of development of Ukrainian society, Ukrainian culture, and mentality. The scientific works of Ada and Ihor Bychko, Ihor Zakhara, Serhii Krymskyi, Myroslav Popovych, Vitalii Tabachkovskyi formed the theoretical basis of the study. The main method of the dissertation to achieve this goal that was chosen is historical. The following scientific methods were used within the work: comparative, systemic, biographical, phenomenological, descriptive, that made it possible to solve the set tasks. The comparative -historical method allowed to reveal the political events in Ukraine within the context of the state-building processes that took its place in The Baltics, at the same time to determine the role of Ukraine in the fall of the empire. The study includes sources, namely: archival materials, periodicals, videos, interviews with participants, memoir heritage. The program documents of NRU, URP, DPU were analysed, where the priority of the national idea, developed and formed by the Ukrainian intelligentsia, has been revealed. Rukhivtsy, among whom there were many scientists, writers, journalists, left a wide array of literature, so the source base is quite wide. Yurii Badzo, Volodymyr Vasylenko, Vitalii Donchyk, Ivan Drach, Mykhailo Horyn, Levko Lukianenko, Dmytro Pavlychko, Serhii Plachynda, Myroslav Popovych, Leontii Sanduliak, Veniamin Sikora, Les Taniuk, Viacheslav Chornovil, Volodymyr Yavornivskyi as bearers of national aspirations, left not only a theoretical legacy, in particular, the writings of leading documents of Ukraine, but also invaluable experience in combating against the communist ideology, upholding democratic and legal values. Their scientific and journalistic achievements give a deep understanding of the process of state formation, the formation of the national idea. The works of leading figures of the NRU are fundamental for the study of democratic transformations in Ukraine. The dissertation investigation takes into account the fact that the array of literature created by those leading figures is large and at the same time diverse, from biographical to historical-biographical, maintaining documentary evidence, as well as scientific, that gives grounds to consider their work in historical, graphical and source aspects. Based on the analysis of the works of scientists on this topic, it is shown that, despite the 30-year history of the NRU, some of its issues still remain unsolved. The dissertation gives the description of the activity of independent public organisations in Ukraine in the end of the 80s of the XX century to understand the preconditions for the creation of Narodnyi Rukh of Ukraine for restructuring. The dissertation reveals the initiative of writers and scientists of the Institute of Literature named after Taras Shevchenko in founding of organisation mentioned above. The leading role in the democratisation of the society of the Writers' Union, which became a defender of language and culture, has been shown. Back to June 1986, at the congress of the Writers' Union of Ukraine, they began to speak openly L. Lukianenko, S. Khmara, on the one hand, D. Pavlychko, I. Drach, on the other hand, saw the further fate of the Rukh in the creation of the party. And these ideas were implemented in 1990. This is how the Ukrainian Republican Party and the Democratic Party of Ukraine appeared. In May 1990, the Social Democratic Party of Ukraine was formed, where the main ideologue and one of the founders was the leader Viktor Vovk. Serhii Plachynda became the founder and leader of the Ukrainian Peasant Democratic Party, which was formed in June 1990.The activity of the NRU as a unifying nucleus of democratic forces in order to consolidate them in carrying out reforms, in building a sovereign democratic state governed by the rule of law has been shown in the dissertation. In particular, the formation of the republican political bloc “Democratic Ukraine”, as well as the Committee “Referendum – Sovereign Ukraine” and others have been analysed. It turns out that the NRU, playing the role of leader of the patriotic and political movement, was the most proactive speaker of the national idea among all democratic forces, the embodiment of the unity of the country's patriots for the independence of Ukraine.

Дисертація є комплексним дослідженням неоміфологізмів у живописній творчості випускників НОАМА у 1980–1990-х років. Головна мета дослідження – вивчити сюжети, теми, образи і символи у живописі випускників Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, які були створені у 1980–1990-х роках та стали частиною національного міфу, тобто усталилися в культурно-мистецькому просторі та зчитуються як питомо українські.Визначено, що питанню неоміфологізму та зв’язкам національних міфів із мистецтвом присвячено чимало праць, проте ступінь вивченості питання в українському мистецтвознавстві залишається невичерпним. Тематика не розглядалася комплексно, із залученням наукових розвідок суміжних дисциплін. Застосування міжгалузевого та контекстуального методів дослідження проявило перспективність дослідження та нові потенційні вектори, адже культурні міфи та національні міфологеми в мистецтві знаходяться на перетині таких галузей, як-от філософія, культурологія, образотворче мистецтво, мистецтвознавство, соціологія, психологія, а також нових галузей, як реклама та дизайн.Актуалізують тему і новітні наукові розвідки, здійснені за суміжними темами, а також достатня часова дистанція, яка дозволяє прослідкувати генезис ключових образів і символів та дає можливість визначити, які з них інтегрувалися в національну культуру й увійшли до сучасного українського міфу, а які були лише тимчасовим явищем. У дисертації визначено основні теми, символи, сюжети та образи, до яких зверталися київські художники на початку Незалежності, працюючи над національними темами. Це у свою чергу виявило не лише істинні патерни національної культури, а також проявило нав’язані радянським минулим стереотипи.Схарактеризовано типологію провідних жіночих образів, котрі сприймаються українським етносом як національні символи й тепер належать до культурного коду нації.Визначені головні джерела, до яких зверталися художники задля формування нової образно-пластичної мови. У прагненні повернути в мистецький дискурс власну історію та культуру художники жанрового живопису вдавалися до переосмислення тем і формальних ознак попередніх епох (особливо авангарду, українського бароко, давньоруського мистецтва доби Київської Русі та трипільських орнаментів) і народного мистецтва (передусім декоративно-ужиткового, особливо вишивки, ткацтва, лозоплетіння та гончарства).Встановлено роль сакрального мистецтва та окремих сюжетів у формуванні київського живопису наприкінці ХХ століття та значимість майстерні храмової культури під керівництвом М. А. Стороженка.Обґрунтовано провідну роль окремих символів як культурних кодів етносу (земля, ґрунт, глина, колесо, дім, мати, козак, кінь, дерево, степ, трипільський орнамент), які формують національну міфологію.Доведено, що національні травми займають важливе місце в культурі українського етносу, а також вплинули на формування самоідентифікації та стали частиною національного міфу. Наприкінці ХХ століття у живописній практиці сформувалися образи, якими послуговуються митці, звертаючись до окремих драматичних подій, які належать до національних травм, зокрема для зображення Голодомору 1932–1933 років.Практичне значення отриманих результатів полягає в узагальненні та систематизації строкатого розмаїття тем, ідей, сюжетів та образів на полотнах художників різних стилістичних та ідейних напрямів, з яких формувалося сучасне українське образотворче мистецтво. Міжгалузева тематика та отримані результати відкривають широкий потенціал можливостей застосування для підготовки навчальних матеріалів, практичного використання в галузях образотворчого мистецтва, мистецтвознавства, філософії, культурології, соціології, психології, а також в інших мистецьких дослідженнях.^UThe dissertation is a comprehensive study of neo-mythologism in the painting of NAOMA graduates in the 1980s and 1990s. The scientific task of the thesis is to systematize and typologize images and symbols in the works of Kyiv painters of the late 20th century of various directions, to analyze the key sources that artists turned to in the formation of a new Ukrainian figurative and plastic language; assess the role of national cultural heritage in the formation of neomythologism in the late 20th century.It has been found that many works have been devoted to the issue of neomythologism and the relationship of national myths to art, but the degree of study of this issue in Ukrainian art history remains insufficient. The topic has not been comprehensively addressed by incorporating scientific research from related disciplines. The use of interdisciplinary and contextual research methods has revealed the perspectives of the study and new potential vectors, since cultural myths and national mythologies in art are at the intersection of fields such as philosophy, cultural studies, fine arts, art history, sociology, psychology, as well as new fields such as advertising and design.The latest scientific research on related topics also brings the issue up to date, as well as sufficient time distance, which allows us to trace the genesis of key images and symbols, and to determine which of them have been integrated into the national culture and entered the modern Ukrainian myth, and which were only a temporary phenomenon. The typology of the leading female images, which are perceived by the Ukrainian ethnic group as national symbols and now belong to the nation's cultural code, is characterized.The main sources used by artists to form a new figurative and plastic language are identified. In an effort to bring their own history and culture back into the artistic discourse, artists of genre painting resorted to rethinking the themes and formal features of previous eras (especially avant-garde, Ukrainian Baroque, ancient Rus’ art of the Kyivan Rus’ period, and Trypillian ornaments) and folk art (primarily decorative and applied art, especially embroidery, weaving, wickerwork, and pottery).The role of sacred art and individual subjects in the formation of Kyiv painting in the late 20th century and the importance of the workshop of sacred painting under the direction of M. A. Storozhenko are established.The author substantiates the leading role of certain symbols as cultural codes of the ethnic group (land, soil, clay, wheel, house, mother, Cossack, horse, tree, steppe, Trypillian ornament), which form the national mythology.The paper has proved that national traumas occupy an important place in the culture of the Ukrainian ethnos and have also influenced the formation of self-identity and have become part of the national myth. At the end of the 20th century, the practice of painting created images that artists used to refer to certain dramatic events that were considered national traumas. In particular to illustrate Holodomor of 1932-1933.The practical significance of the obtained results was in the generalization and systematization of a colorful variety of themes, ideas, plots and images on the canvases of artists of various stylistic and ideological trends, from which modern Ukrainian fine art was formed. The interdisciplinary topic and the obtained results open up a wide potential of application opportunities for the preparation of educational materials, practical use in the fields of fine arts, art history, philosophy, cultural studies, sociology, psychology, as well as in other art studies.

Обгрунтовано на теоретичному та емпіричному рівнях психологічне розуміння феномену переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації (на матеріалах голодоморів в Україні). Удосконалено структуру й уточнено функціональні характеристики психотравмуючих чинників голодоморів в Україні першої половини XX ст. Проаналізовано наслідки переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації внаслідок голодоморів. Доведено їх негативний вплив на життєву самореалізацію прийдешніх поколінь.

  Скачати повний текст