У здорових дітей молодшого шкільного віку визначено різний рівень адаптаційних можливостей організму, фізичної працездатності та фізичної підготовки, які певною мірою характеризують стан здоров'я дітей за сучасних умов. Визначено найбільш інформативні показники (супероксиддисмутазу, малоновий діальдегід, індекс використання кисню на вільнорадикальне окиснення, функціональний показник вільнорадикального окиснення), на підставі яких можна визначати особливості перебігу адаптаційних процесів і ефективність метаболічної корекції, спрямованої на нормалізацію рівня вільнорадикального окиснення. Визначено зміни показників прооксидантно-антиоксидантного стану та мітохондріального окиснення в дітей, які характеризують формування певних метаболічних типів, що відображають рівень неспецифічної резистентності, а саме: стабільний, компенсований, субкомпенсований. Доведено, що синглетно-киснева терапія як метод метаболічної корекції з вираженою антиоксидантною та енерготропною дією може ефективно використовуватись як метод для підвищення адаптаційних можливостей організму у дитячому віці у здорових людей з метою оздоровлення та профілактики, а також у комплексному лікуванні певних захворювань як допоміжний засіб, що посилює ефективність основного лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної ділянки шляхом проведення у комплексі зі спеціальними методами активаційної терапії (АТ) з використанням антигомотоксичних препаратів (АГТП) з залученням 416-ти хворих на рак гортані (Тз No Mo) і 68-ми хворих на рак гортанної частини глотки (Тз No-2 Mo), 157-ми з яких за умов використання спеціальних методів лікування проведено АТ з використанням АГТП (Cerebrum comp., Coenzyme comp., Echinacea comp. S, Galium, Hepar comp., Lymphomyosot, Psorinoheel, Thyreoidea comp., Traumel S, Ubihinon comp. і 0,018 % адреналіну гідротартрату). Відзначено, що ефективність АТ з використанням АГТП у хворих на рак гортані становила 35,8 % у разі хірургічного та 33,2 % - комбінованого лікування, у хворих на рак гортанної частини глотки (комплексне лікування) - у 21,4 % випадків, що дозволило підвищити показник п'ятирічної безрецидивної виживаності хворих на рак гортані (у середньому на 12,6 %) і гортанної частини глотки (на 13,6 %).

  Скачати повний текст

Досліджено компоненти ренін-ангіотензинової системи (РАС), клінічно та патогенетично вагомих показників у динаміці лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Визначено нові ефективні методи оцінки активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)-незалежних шляхів утворення ангіотензину ІІ (АІІ), виявлено критерії ефективності та раціональні схеми застосування антигіпертезивних препаратів на ГХ з урахуванням рівня активності ферменту АПФ-незалежних шляхів утворення ангіотензину ІІ - хімази. Доведено, що терапія інгібітором АПФ у поєднанні з beta-блокатором - небілетом, поліпшує трофіку ендотелію, яка створює передумову до синтезування alpha-l-інгібітора ротеіназа та участі даного інгібітора у пригніченні надмірної активності хімази. Встановлено, що комбінована терапія антагоністами рецепторів АІІ у сполученні з інгібіторами АПФ поряд з позитивним гіпотензивним ефектом пригнічує активність тканинної (фермент - хімаза) і циркулюючої (АПФ) РАС шляхом селективної блокади рецепторів АІІ та інгібування АПФ.

  Скачати повний текст

Установлено, анемічний синдром у хворих на ревматоїдний артрит (РА) є маркером важкості захворювання та предиктором резистентності до лікування. Показано, що традиційна терапія з використанням у ролі базисного способу метотрексату в середніх терапевтичних дозах (7,5 - 10 мг/тиждень) поглиблює анемічний синдром, надаючи йому рис фолієво-дефіцитної анемії. Виявлено, що у хворих на РА включення до комплексу лікування полівітамінно-мінерального комплексу запобігає девітамінізуючому впливу фармакотерапії та підвищує ефективність лікування хворих на РА.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено анестезіологічному забезпеченню та інтенсивній терапії у 362 хворих, яким було зроблено 370 реконструктивних операцій на гортані, трахеї та її біфуркації. Найоптимальнішою методикою анестезіологічного забезпечення можна вважати внутрішньовенну анестезію під час операцій. Вентиляція легень є найскладнішою проблемою, однак за допомогою поєднання різних методик, серед яких важливе місце займає шунт-дихання та високочастотна штучна вентиляція, в усіх випадках її було вирішено. Завдяки вивченню показників газообміну в легенях під час операцій було проаналізовано переваги та недоліки кожної методики штучної вентиляції легень. Запропоновано алгоритм дій анестезіолога у хворих з важкою травмою нижніх дихальних шляхів. Багато уваги приділено веденню післяопераційного періоду, головним завданням якого було забезпечення прохідності дихальних шляхів. Визначені головні чинники, завдяки яким було значно покращено результати лікування за останні 10 років, насамперед, зниження летальності з 7,3 до 2,6%. Серед них: зниження випадків тяжкої гіпоксемії, артеріальної гіпотензії під час операції, зниження тривалості операційного втручання, ефективніша профілактика ускладнень з боку анастомозу, тромбоемболії легеневої артерії та гострого респіраторного дистресс-синдрому.

  Скачати повний текст

На підставі одержаних даних про порушення системної гемодинаміки, кисневого режиму, церебрального кровообігу та розподілу рідини в організмі розвинуто уявлення про основні механізми патогенезу енцефалопатії та поліорганної недостатності за тяжкої прееклампсії - еклампсії. Удосконалено технологію анестологічного забезпечення й інтенсивної терапії. Установлено органопротективну роль аналгезії пологів у запобіганні критичним розладам гемодинаміки та кисневого режиму у роділей з тяжкою прееклампсією. Уперше доведено роль регіонарної анастезії за вагінального й оперативного розродження у зменшенні ризику виникнення пологової та післяпологової еклампсії. Уточнено особливості впливу на церебральну гемодинаміку ніфедипіну, клофеліну та лабуталолу за гіпертензивних кризів у передопераційному періоді у роділей з тяжкою прееклампсією. Обгрунтовано застосування кетамін-клофелінового та кетамін-фентанілового наркозу у разі кесаревого розтину для профілактики інтубаційного й операційного стресу у роділей з тяжкою прееклампсією. Доведено, що спінальна анестезія кесаревого розтину локальними анестетиками не запобігає розладам гемодинаміки під час найбільш травматичних етапів операції внаслідок недостатнього антиноцицептивного захисту. Показано доцільність використання опіоїдів як ад'ювантів локального анестетика для підвищення антиноцицептивних властивостей спінальної анестезії у роділей з тяжкою прееклампсією. Визначено цільовий рівень середнього артеріальнго тиску для забезпечення ауторегуляції мозкового кровообігу у разі еклампсії. Доведено церебропротективну роль екстракопорального керування водним балансом і визначено доцільність застосування ультрафільтрації для зменшення материнської летальності у разі післяпологової еклампсії. Уточнено роль порушень розподілу рідини в організмі у розладах кисневого балансу та розвитку поліорганної недостатності. З'ясовано характер змін розподілу рідини залежно від швидкості вилучення надлишкової рідини за допомогою ультрафільтрації. Обгрунтовано її застосування у комплексі інтенсивної терапії з метою профілактики критичного погіршення стану породілей з поліоорганною недостатністю за їх міжлікарняного транспортування.

  Скачати повний текст

Вперше у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості за допомогою методу вивчення кліренсу вільної води (КВВ) діагностовано преренальну або ренальну форму порушення функції нирок. Вперше науково обгрунтовано комплекс інфузійно-трансфузійної терапії із застосуванням препаратів групи гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості. Визначено роль ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень у діагностиці ступеня тяжкості прееклампсії. Удосконалено методику діагностики ступеня тяжкості прееклампсії на підставі комплексного дослідження центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, КВВ, колоїдно-онкотичного тиску плазми крові. Розроблено алгоритм вибору оптимального виду анестезії у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості на підставі виявленого типу центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, форми порушення функції нирок. На підставі проведених досліджень КВВ, проби Реберга - Тареєва у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості обгрунтовано доцільність застосування у комплексі інфузійно-трансфузійної терапії розчинів ГЕК у післяопераційному періоді. Розроблено додаткові критерії оцінювання ступеня тяжкості прееклампсії, на базі яких створено алгоритм вибору комплексної інтенсивної терапії та вибору оптимального методу анестезії, що дозволило підвищити ефективність інтенсивної терапії й анестезії у пацієнток з переекламсією різного ступеня тяжкості.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено комплексну програму анастезії та фармакологічного протиішемічного та протиреперфузійного захисту трансплантантів нирки та печінки. Обгрунтовано застосування блокаторів кальцієвих каналів і манітолу, які дозволили істотно зменшити число випадків відстроченої функції ниркових трансплантатів. Встановлено цільовий рівень центрального венозного тиску перед реперфузією ниркового трансплантата, яким визначається об'єм керованої інфузійної терапії кристалоїдами. Вивчено особливості кисневого режиму в ранньому післяопераційному періоді, динаміки змін продуктів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи. Досліджено їх роль залежно від типу початкової функції ниркового трансплантата. Запропоновано анастезію та інтраопераційну інтенсивну терапію за умов ортотропної трансплантації печінки. Наведено методику та тактику керування гемодинамікою вазоактивними препаратами та інфузійно-трансфузійною терапією з застосуванням селсейвера та системи швидкодії інфузії на добезпечінковому, безпечінковому етапах, а також у реперфузійну фазу післябезпечінкового етапу ортотропної трансплантації печінки без веновенозного обходу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності комплексної інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю (ГЦН), зумовленою тяжкою черепно-мозковою травмою або мозковим інсультом шляхом розробки індивідуальних методик проведення фармакологічної та нефармакологічної антигіпоксичної терапії на підставі вивчення функціонального стану центральної нервової системи та гуморального статусу. Наведено дані обстежень 120-ти хворих з ГЦН різного генезу, яким проведено комплекс антигіпоксичної терапії. Під час сеансів гіпербаричної оксигенації (ГБО) з використанням методу дослідження варіабельності серцевого ритму та методу інтегрального кількісного аналізу електроенцефалографії патернів доведено, що раннє неповне парентеральне харчування пацієнтів з ГЦН може бути визначено як опосередкована церебропротекція внаслідок зниження катаболічних процесів. Обгрунтовано доцільність використання препаратів мексидолу або тіоцетаму у фармакологічній антигіпоксичній терапії. Внесено науково-обгрунтовані рекомендації щодо оптимізації антигіпоксичної терапії у пацієнтів з ГЦН з застосувнням мексидолу або тіоцетаму, раннього неповного парентерального харчування, ГБО.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності антимікобактеріальної хіміотерапії хворих на хронічний туберкульоз легень. Проведено рандомізоване дослідження хворих, які виділяли чутливі, монорезистентні, полірезистентні та мультирезистентні мікобактерії туберкульозу (МБТ). Вивчено частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ. Відзначено, ща у хворих дана резистентність до протитуберкульозних препаратів першого ряду становить 79,7 % до етіонаміду, канаміцину та фторхінолонів - відповідно у 26,4, 30,8 та 25,1 % хворих, що значно обмежує їх використання в режимах хіміотерапії та є підставою до удосконалення зазначених режимів з включенням циклосерину, клартитроміцину, капреоміцину та фторхінолону. Доведено, що вдосконалені режими антимікобактеріальної терапії підвищили на 20,8 % ефективність лікування туберкульозу за показником припинення бактеріовиділення та на 22,4 % зменшили частоту побічних реакцій від фторхінолонів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розв'язано задачу обгрунтування вибору антикоагулянтної терапії з застосуванням низькомолекулярних гепаринів для відновлення ритму у хворих з персистуючою формою фібриляції передсердь. Доведено ефективність і доцільність застосування еноксапарину у пацієнтів цієї категорії та встановлено можливість скорочення тривалості терапії. Виявлено, що 5,75 % пацієнтів з фібриляцією передсердь мають тромбоемболічні ускладнення в анамнезі та становлено недостатнє використання ними антикоагулянтів. Доведено можливість проведення ранньої кардіоверсії на фоні застосування еноксапарину після виключення тромбозу та предикаторів тромбоутворення у вушку лівого передсердя за допомогою черезстравохідної ехокардіографії та мультиспіральної комп'ютерної томографії серця. У разі досягнення швидкості трансмітрального кровотоку значення 50 см/с і більше у хворих з відновленним синусовим ритмом установлено можливість дострокової відміни антикоагулянтної терапії. Під контролем системи згортання крові доведено безпечність короткочасної терапії еноксапарином протягом 3 - 7-ми днів до та після кардоверсії з урахуванняи групи ризику виникнення тромбоемболій. Як найбільш інформативні показники тромбоутворення виявлено розчинний фібрин-мономер і D-димер. Підтверджено більш прогнозований і стабільний антикоагуляційний ефект еноксапарину у порівнянні з варфарином, його більшу ефективність у профілактиці тромбоемболічних ускладнень (0 % у разі застосування еноксипарину та 4,8 % - варфарину) та безпеку (геморагічних ускладнень 1,3 % проти 14,5 % відповідно).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі вивчення структури та клініко-психопатологічних особливостей формування аутодеструктивної поведінки осіб похилого віку з органічним депресивним розладом (ОДР) удосконалено ранню діагностику та тактику психотерапевтичної та медикаментозної корекції цих патологічних станів. Запропоновано новий підхід, зокрема, розроблено інтегративний комплекс психотерапії та медикаментозного забезпечення (антидепресантами групи СІЗЗС), адаптованих для категорії хворих з ОДР. Ефективність лікувального комплексу підтверджено клініко-катамнестично. Обгрунтовано рекомендації стосовно терапевтичної корекції та профілактики аутоагресії за депресивних розладів на тлі церебрального атеросклерозу за умов психіатричного стаціонару та психоневрологічного диспансеру.

  Скачати повний текст

У 1997 - 1998 рр. обстежено 134 постраждалих, з них 108 - учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., 13 - мешканці Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями, а також 13 - УЛНА з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ). До контрольної групи увійшли 66 практично здорових осіб. Показано, що зміни імунного статусу у хворих з цереброваскулярними захворюваннями характеризуються переважно порушеннями тимус-залежної ланки імунної системи. Установлено збільшення активаційних реакцій лімфоцитів на протеїн S-100 і основний білок мієліну (ОБМ) (за даними ДНК-цитометрії та лактації HLA-DR) в УЛНА на ЧАЕС і мешканців Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями у порівнянні зі здоровими особами та їх тотожність в осіб з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями ГЕБ. Установлено, що активаційні реакції лімфоцитів на 5 - 100 (за даними активації HLA-DR) в УЛНА з цереброваскулярними захворюваннями залежать від дози опромінення та вірогідно підвищені у хворих з більшими дозовими навантаженнями (від 300 до 940 мЗв у порівнянні з опроміненими у меншому діапазоні доз (до 300 мЗв). Комплексна судинно-ноотропна терапія в УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією призводить до вірогідного збільшення експресії HLA-DR антигену лімфоцитів на S-100. Установлено патогенетичне значення аутоімунних реакцій клітинного типу до S-100 і ОБМ у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС у розвитку цереброваскулярної патології у віддалений період після опромінення.

  Скачати повний текст

Вперше визначено діагностичну цінність біофізичних параметрів методом лазерної кореляційної спектроскопії сечі та доведено діагностичну значущість цієї спектроскопії для моніторингу перебігу хронічних пієлонефритів у дітей. Визначено критерії та ступені ризику рецидивування хронічного пієлонефриту на підставі оцінювання факторного навантаження клініко-анамнестичних ознак. Встановлено особливості мікроелементного дисбалансу у разі хронічного пієлонефриту у дітей. Науково обгрунтовано доцільність визначення показників стану системи перекисного окиснення ліпідів / антиоксидантного захисту сечі та їх асоціацій з біофізичними параметрами лазерної кореляції - спектрів у динаміці перебігу хронічного пієлонефриту у дітей. Встановлено прямий кореляційний зв'язок між рівнем цинку крові й активністю антиоксидантного ферменту каталази у разі хронічного пієлонефриту у дітей, що сприяє поширенню уявлень щодо ланок патогенетичного ланцюга.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування та збільшення тривалості періоду стабілізації генералізованого пародонтиту у пацієнтів з різним соматичним станом (здорових осіб і хворих з серцево-судинною патологією), функціональним станом регіонарного й системного кровообігу (без порушень, з порушеннями регіонарного та зі сполученими регіонарними та системними порушеннями). Показано, що в структурі патології органів порожнини рота у хворих з серцево-судинними захворюваннями найбільш розповсюдженим є генералізований пародонтит (76,8 %), що в 1,2 рази більше у порівнянні з групою соматично здорових осіб. Розроблено диференційований метод вазокоригувальної терапії для комплексного лікування генералізованого пародонтиту залежно від соматичного статусу та функціонального стану регіонарного та системного кровообігу. Встановлено, що запропоновані методи сприяють скороченню термінів лікування в середньому на 2 доби та клініко-рентгенологічній стабілізації процесу у 85,4 % хворих, що на 15 % вище у порівнянні з відповідним показником у хворих, яких лікували традиційним способом.

  Скачати повний текст

Досліджуються та обговорюються дані про взаємозв'язок скорочувальної функції жовчного міхура та морфологічного стану слизової оболонки гастродуоденальної зони та її засіяності Helicobacter pylori (НР) у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Дані здобуті за допомогою ультразвукового дослідження скорочувальної функції жовчного міхура з застосуванням жовчогінного сніданку, морфологічного та морфометричного дослідження біоптатів слизової оболонки гастродуоденальної зони після їх фарбування гематоксилін-еозином, які були одержані під час фіброезофагогастродуоденоскопії; наявність та ступінь засіяності НР антрального відділу шлунка визначали морфологічним методом після фарбування біоптатів за Романовським-Гімзою; електронної мікроскопії ендокринних І-клітин слизової оболонки гастродуоденальної зони. Доведено взаємозв'язок скорочувальної функції жовчного міхура та ступеня важкості антрального гастриту та дуоденіту, важкість яких обумовлюється ступенем інфікованості слизової оболонки НР. Встановлено, що антихелікобактерна терапія та ерадикація слизової оболонки гастродуоденальної зони від НР зменшують активність антрального гастриту та дуоденіту, позитивно впливають на характер перебігу супутніх дискінезій. В комплексне лікування супутніх дискінезій жовчного міхура у хворих з ураженнями слизової оболонки гастродуоденальної зони рекомендовано включати препарати, спрямовані на ерадикацію НР та нормалізацію її гістологічного стану.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням обгрунтування та впровадження до практики застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) у вигляді монотерапії з метою знеболення у післяопераційному періоді після струмектомії, які мають виражені аналгетичні можливості та більш безпечне застосування, ніж традиційна терапія анальгіном. Проведено комплексний порівняльний аналіз і вивчено закономірності змін соматичного та психофізіологічного статусів, динаміки больового синдрому, біогенних амінів у хворих після струмектомії на тлі застосування для знеболення НПЗП різних груп. Доведено й обгрунтовано перевагу застосування мовалісу та солпадеїну для знеболювання у післяопераційному періоді після струмектомії. Виявлено основні та допоміжні критерії ефективності знеболювання під час застосування НПЗП.

  Скачати повний текст