Вивчено історичні процеси, що відбувалися наприкінці VII - у третій чверті X ст. у середовищі алано-болгарського населення Північно-Західної Хазарії - у лісостеповому Подонні - Придонеччі. Історію цього регіону розглянуто у межах військово-політичної та державної структури Хазарського каганату, а також у взаємозв'язку з існуючою системою соціально-економічних відносин і торгових шляхів. Завдяки комплексному аналізу фрагментарних даних письмових, нумізматичних й археологічних джерел, здійсненому у просторово-часовому контексті, одержано цілісну картину історичного розвитку алано-болгарського населення Північно-Західної Хазарії наприкінці VII - у третій чверті X ст. Визначено основні характеристики цього населення (етнічні, соціальні, геополітичні), відтворено напрями та ймовірні перспективи його розвитку, форми контактів з сусідами, причини загибелі та зникнення.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальне дослідження нового класу сполук - амідів хінолін-карбонових кислот щодо виявлення анаболічної активності. Відібрано найбільш активну та найменш токсичну субстанцію, умовно названу хіноболін. Встановлено, що хіноболін дозою 42 мг/кг виявляє значну анаболічну активність без андрогенної дії. Досліджено, що за умов експериментальної ізадринової кардіоміодистрофії субстанція нормалізує біоелектричну активність серцевого м'яза, знижує рівень лактатдегідрогенази та запобігає загибелі тварин. На тлі гідрокортизон-індукованого катаболізму хіноболін виявляє виразну анаболічну дію, запобігає різкому зниженню маси тіла щурів, сприяє збагаченню білком тканин серця, селезінки та нирок, посилює реутилізацію азоту органічних сполук і зберігає функціональні показники нирок на фізіологічному рівні.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено поетику "Антимемуарів", яка є першою та самостійною частиною циклу "Дзеркало лімбів" - художнім підсумком творчості найвизначнішого представника французької та загалом західноєвропейської літератури XX ст. А. Мальро. З'ясовано жанрову природу твору та питання жанрової інновації "Антимемуарів". Проведений аналіз дозволяє відмежувати "Антимемуари" від традиційних жанрів мемуарів, автобіографії та роману, а також від нового жанру "его-роману". Зазначено, що з погляду поетики головною особливістю твору є своєрідне поєднання історичного, документального та фікційного начал, для з'ясування принципу їх поєднання використано наратологічний аналіз, який дозволяє зробити такі висновки: "Антимемуарам" притаманна суцільна фікціоналізація, що має прояв у наявності фікціональних персонажів, фікціоналізації історичних осіб, що у творі є співбесідниками автора, та у внутрішній фокалізації дискурсу і є романом-діалогом або поліфонічним романом. Найважливішим організаційним принципом твору є принцип діалогізму, реалізований у транскультурній і трансісторичній точні зору автора, яка дозволяє вийти на рівень діалогу, якого веде людство як сукупність різних культур і цивілізацій, або як мультикультурна єдність.

  Скачати повний текст

На підставі результатів експериментальних досліджень обгрунтовано застосування препаратів антиоксидантної дії alpha-токофорелу ацетату, екстракту ехінацеї рідкого, азупростату) Для профілактики біохімічних, функціональних і морфофункціональних змін у сім'яниках за хронічної дії прооксидантів - ацетату свинцю та клопіраліду. Виялдено, що введення прооксидантів ацетату свинцю за дози 60 мг/кг і клопіраліду - 150 мг/кг призводило до активації прооксидантної та інгібування антиоксидантної систем організму, що спричиниювало розвиток біохімічних, морфологічних і фукціональних порушень у сім'яниках, зниження фертильності самців та з рештою - загибелі потомства. Застосування препаратів антиоксидантів на тлі введення прооксидантів призводило до певних наслідків, а саме: alpha-токоферолу ацетат за дози 10 мг/кг знижував вільнорадикальне перекисне окиснення ліпідів крові та у тканинах сім'яників, але надавав недостатню протекторну дію на якість сперми; введення екстракту ехінацеї за дози 5 мг/кг призводило до підвищення активності системи антиоксидантного захисту тканин сім'яників, але питомо не впливало на кількісні характеристики сперми; азупростат за дози 30 мг/кг призводив до зниження вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів у крові та тканинах сім'яників, нормалізації морфологічних змін у них та функціональної готовності сперми та показників ембріо- та фетогенезу в інтактних самок. Азупростат забезпечив найбільш виражений гонапротекторний ефект.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження антигенної специфічності та каталітичної активності антитіл сироватки крові та молозива людини в нормі та у разі аутоімунних захворювань. Встановлено вплив антитіл на ріст і виживання клітин ссавців. З'ясовано, що препарати імуноглобулінів сироватки крові частини хворих на розсіяний склероз і молозива здорових жіноко-породіль можуть індукувати апоптоз або стимулювати проліферацію різних клітин-мішеней in vitro. Зроблено висновок про обумовленість функціональної активності антитіл щодо клітин їх антигенною специфічністю та каталітичною дією. Із молозива породіль очищено анти-ДНК, sIgA, що відзначаються топоізомеразною, ендонуклеазною, РНКазною та протеїнкіназною активністю. Виявлено, що антитіла реактивноздатні (АТР), dАТР інгібують нуклеазну активність анти-ДНК sIgA, а олигодезоксирибонуклеотиди стимулюють протеїнкіназну активність цих антитіл. Встановлено, що анти-ДНК sIgA молозива породіль з різною ефективністю індукують загибель клітин ліній Namalwa, Jurkat, L1210 та L929. У молоці клінічно здорових жінок-породіль і сироватці крові хворих на розсіяний склероз виявлено антигістонові sIgA- та IgG-антитіла, які каталізують гідроліз лінкерного гістону Hl. З'ясовано, що антигістонові IgG сироватки крові хворих на розсіяний склероз можуть інтерналізуватися у клітини ліній Jurkat і L929, а також стимулювати проліферацію T-лімфоцитів лінії Jurkat. У молоці клінічно здорових жінок-породіль і сироватці крові хворих на системний червоний вовчак виявлено sIgA- та IgG-антитіла, що відзначаються ліпідкіназною та протеїнкіназною активністю.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми формування і функціонування уявлень про людську досконалість в ментальному просторі локальних соціальних спільнот, їх вплив на спрямованість поведінки людей і соціальну динаміку. Висвітлено особливості духовно-моральної самодетермінації поведінки людей, яка базується на методологічній установці про те, що соціальний індивід є системоутворюючим елементом (агентом) соціальних спільнот. Сформульовано та обгрунтовано доцільність введення в соціальну філософію нового поняття "архетип досконалої людини" - ідеального предмету ментального простору людства, який містить уявлення, накопичені у колективній пам'яті як результат підсвідомого та свідомого відображення, духовно-моральний та соцікулььтурний феномен, який успадковується від покоління до покоління та переходить у цілісний образ (паттерн), людини, яка сама себе усвідомлює та відтворює. Проаналізовано конструктивний вплив архетипу досконалої людини на соціальну динаміку, його оновлюючий та гуманістично-перетворюючий потенціал.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз онтологічних та аксіологічних вимірів феномену безсмертя у контексті соціального буття. На підставі вивчення концепцій безсмертя у соціокультурній та історико-філософській спадщині людства систематизовано уявлення про феноменологію безсмертя та визначено семантичні контексти досліджуваного феномену. Встановлено онтологічний статус безсмертя як фундаментальної світоглядної категорії, абсолютної універсалії культури, що виконує функцію соціального зв'язку минулого, сьогодення та майбутнього та є одним з аспектів трансісторичного існування людської культури взагалі. На підставі аналізу рівнів буттєвого виявлення феномену виділено рівень загальнолюдського (абсолютні складові), локально-історичного (особливості етнічних культур) та індивідуального. Зроблено висновок про аксіологічну природу феномену безсмертя як соціокультурної цінності. Розглянуто ідею про безсмертя як аксіологічну сенсоутворювальну функцію на рівні індивідуального. Встановлено, що безсмертя як онтологічний феномен є соціокультурним інтенційним утворенням аксіологічної природи. Виявлено, що у просторово-часових межах скінченного буття даний феномен невичерпний і знаходиться поза межами світу реального досвіду та наукового знання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано, що у мишей, яким згодовували мозок великої рогатої худоби (ВРХ) і м'ясо-кісткове борошно, зростав вміст фізіологічного пріону в мозку та селезінці. Встановлено, що у крові цих тварин з'являлися антитіла до фізіологічної форми пріонового білка, анти-ДНК антитіла, а також антитіла, споріднені до білкових і ліпідних компонентів мозку. Зазначено, що тривале згодовування мишам продуктів, які містять тканини тварин або продукти їх переробки, призвело до утворення у мишей антитіл, які мають цитотоксичну активність, індукуючи загибель клітин шляхом апоптозу та некрозу.

  Скачати повний текст

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

  Скачати повний текст

Визначено альтераційні та регуляторні системи, сигнальні шляхи упровадження та загибелі консервованих еритроцитів людини. Проаналізовано біохімічні, структурно-функціональні та метаболічні зміни консервованої крові у процесі зберігання. Встановлено тригери загибелі консервованих еритроцитів, якими є: механічна травма клітин крові під час вилучення з кровообігу донора та переміщення до штучного середовища; вплив інгредієнтів гемоконсерванту, таких як глюкоза у високій концентрації, яка обумовлює розвиток осмотичного стресу та глікозування гемоглобіну; стабілізатори системи згортання, що у реакції з бікарбонатами плазми створюють надмірну кількість вуглекислоти, яка спричиняє витискання кисню зі зв'язку з гемоглобіном, індукцію активних форм кисню та розвиток оксидативного стресу. Вперше виявлено ознаки апоптичних процесів у консервованих еритроцитах, такі як екстерналізація фосфатидилсеріну та фосфатидилетаноламіну на поверхні мембрани, внутрішньоеритроцитарне накопичення катіонів кальцію, зниження об'єму клітини. Вперше встановлено, що у консервованому еритроциті функціонує система захисту від оксидативного впливу активних форм кисню й азоту, що включає високо- та низькомолекулярні речовини. Уточнено наукові уявлення про бажану композицію гемоконсервантів й обгрунтовано перспективи досліджень у галузі розробки антиоксидантних стимулів для консервованих еритроцитів людини.

  Скачати повний текст

Розглянуто процес та умови становлення і розвитку регіональної політики Ізраїлю, в першу чергу щодо палестинців, визначено її суть, спрямованість, теоретичні засади, основні доктрини та механізми її реалізації в історичній ретроспективі. Цей процес висвітлено за умов постійних трансформацій в Ізраїлі, на Близькому Сході та у світовій системі в цілому, що перейшла від біполярного протистояння до пост-біполярного стану. Визначено характер та природу змін у сприйнятті імперативів близькосхідної політики в Ізраїлі під впливом внутрішньорегіональних чинників (змін у вибудові стратегії розвитку ізраїльського суспільства - від заснування держави Ізраїль на основі сіонізму як панівної ідеології до сучасності) та зовнішніх чинників. Досліджено ступінь залежності основних прерогативів ізраїльської політики щодо свого оточення від контексту та еволюції позарегіональних інтересів на Близькому Сході, зокрема американських, появи нових глобальних викликів, що постали перед людством, а саме розгортання глобальної антитерористичної кампанії після 11 вересня 2001 р.

  Скачати повний текст

Визначено типи та види будівель, що існували в степовому регіоні Наддінців'я в другій половині VIII - на початку Х ст. з урахуванням впливу природно-географічного середовища та за обставин переходу від кочевого до осілого господарства. На підставі аналізу будівель визначено напрямки господарської діяльності, ступінь осілості, вплив традицій інших етносів на архітектурно-будівельну справу населення салтово-маяцької культури (СМК), що перебувало в степовій зоні. На підставі всього комплексу археологічних матеріалів обгрунтовано етнічну неоднорідність населення СМК, доведено, що переважаючим етнічним ядром на даний період залишалися проболгари. Проаналізовано будівельно-архітектурну еволюцію від юртоподібних (VIII ст.) до стаціонарних квадратно-прямокутних будівель (IX - початок Х ст.), а також особливості формування садиб, що уособлювали індивідуально-господарську форму сімейної власності. Вияснено обставини загибелі населення СМК на початку Х ст.

  Скачати повний текст

Доведено, що мир і безпека людства можливі лише за умови існуючого, історично детермінованого універсального міжнародного правопорядку, ідея встановлення якого виникла в процесі роботи Вестфальського конгресу 1643 - 1648 рр. та була реалізована шляхом підписання Оснабрюцького та Мюнстерського договорів 1648 р. На прикладі державно-правового устрою Священної Римської імперії німецької нації проаналізовано модель монополярного європейського правопорядку як попередника вестфальської конфігурації міжнародного права. Запропоновано концепцію існування лабільної системи впливових сил та держав у Європі XVII ст. Показано місце та роль Московської держави, а також запорізького козацтва та народів Закарпаття у зазначеній лабільній системі. Уперше у вітчизняній науці міжнародного права висвітлено правові засади того універсального правопорядку, який стабілізував міжнародні відносини у XVII - XVIII ст. Зроблено висновок щодо наявності "вестфальських" коренів таких інститутів міжнародного права як міжнародно-правове визнання, мирні способи розв'язання міжнародних спорів, відповідальність у міжнародному праві, гарантії виконання міжнародних договорів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему взаємовідношення трансцендентальної антропології та феноменологічної онтології. Висвітлено особливості розуміння людського буття в екзистенціальній, трансцендентально- та структурно-орієнтованій філософії. Під час визначення предмету та методу вчення про буття та людину з'ясовано єдність і розбіжність антропології та онтології передусім стосовно феномену людського буття, спільного для обох вчень. Розробка цієї вихідної реальності призводить до ототожнення кола значень двох теорій. Акцентування різних сторін синкретичного світу людського буття виявляє певні розбіжності обох теорій людського буття. З'ясування способів і підстав такої акцентуації для визначення буття та сутності людини надає особливої актуальності даного дослідження. Наведено смислово-життєву оцінку результатам порівняльного аналізу. З'ясовано, що тема людини не може взагалі підкорятися проблематиці існування, тому наголошено на небезпеці недалекоглядного розуміння субординації двох близьких теорій. Таке розуміння призводить до звуженого бачення людини, її цінності та продуктів її діяльності, апелює до "буттєвих", об'єктивних обставин людських вчинків, а, отже, породжує безвідповідальність і пасивність. З'ясування особливого місця та ролі знання про людину серед інших онтологічних вчень дає змогу по-новому осмислити причини і характер сучасної кризи людства.

  Скачати повний текст

Розроблено концептуально-методологічну базу сучасної соціальної екології з метою вивчення та аналізу глобальних і регіональних екологічних проблем, які є життєво значущими. Обгрунтовано, що єдине концептуальне поле соціальної екології будується на основі сучасного осмислення традиційної натурфілософії, соціально-філософського аналізу накопичених людством екологічних знань, практичного досвіду розв'язання екологічних проблем, усвідомлення об'єктивності природних закономірностей та взаємозв'язків між компонентами системи "людина - природа - суспільство". Доведено, що найбільш ефективним шляхом у розв'язанні завдань охорони та захисту навколишнього середовища є комплексний підхід, який полягає у поєднанні соціально-психологічних, аксіологічних, економічних, політико-правових та інших аспектів даної проблеми.

  Скачати повний текст

Встановлено, що вирощування племінних свинок в холодний період року (взимку) на підлогах з полімерним покриттям сприяє підвищенню їх середньодобових приростів на 11 % у порівнянні з групою, які утримувалась на цементно-піщаному композиті. З'ясовано, що в теплий період року (влітку) продуктивність тварин, утримуваних на полімерних плитах, знижується на відміну від групи тварин, які знаходяться у приміщеннях з підлогою з цементно-піщаного композиту. Доведено, що влітку у тварин зникає потреба в наявності теплоізолюючого покриття. На підставі модельного випробування обгрунтовано, що соснова та дубова дошки під дією агресивного середовища втрачають за рік до 60 % своєї міцності. Матеріал з сосни зазнає втрат внаслідок гниття, а дуб - у результаті дії їдкого натру, в той час як міцність полімерної плити не змінюється. За темпами загибелі мікроорганізмів на поверхні матеріалів перше місце посідає дуб, друге - сосна, третє - полімерна плита. Цементно-піщаний композит зберігає життєздатність мікроорганізмів внаслідок їх депонування та є потенційним джерелом інфекції. Собівартість вирощування племінних свинок на підлогах з полімерних плит у порівнянні з деревиною та цементно-піщаним композитом була нижчою.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз війни та миру як феноменів історичного процесу. Досліджено питання, взаємопов'язані з трансформацією даних феноменів, їх взаємодією та взаємозумовленістю на початку нового тисячоліття та наголошено на необхідності врахування конкретної історичної епохи, а також соціально-політичної та економічної ситуації. Запропоновано нові концептуальні підходи щодо класифікації воєн на підставі узагальнення, переосмислення поглядів зарубіжних і вітчизняних філософів. Досліджено методологічні проблеми щодо джерел виникнення воєн і особливості їх прояву за умов світу, що трансформується. Розглянуто основні зміни у характері війн на сучасному етапі розвитку суспільства. З урахуванням результатів соціально-філософського аналізу основних тенденцій розвитку суспільства в епоху глобалізму доведено необхідність єднання людини та людства у боротьбі за мир. Досліджено феномен миру як пріоритетної цінності сучасного суспільства. Наголошено на необхідності утвердження та вдосконалення принципів мирного співіснування з урахуванням нових загроз і викликів сучасності. Запропоновано принципи, які можуть слугувати теоретичною засадою для розробки загальної культури миру у сучасному суспільстві.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено загальний порівняльний аналіз впливу трьох різних за характером дії антагоністів тіаміну на життєздатність субкультур нервових клітин різних видів організмів. Досліджено, що загибель нервових клітин під впливом антагоністів тіаміну відбувається шляхом активації апоптозу. З'ясовано характер змін експресії ключових апоптичних факторів та інших білків і ферментів, які беруть участь в сигнальних процесах апоптозу, під впливом окситіаміну. Вперше досліджено стан активності білка р53 за індукції апоптозу, зумовленого дією антагоністів тіаміну. Одержані результати свідчать, що білок р53 впливає на рівень експресії даних ферментів.

  Скачати повний текст