Встановлено, що джерелами інтертексту В.Пелевіна є твори літератури, філософії, психології, живопису, музики, кінематографа, сюжети, мотиви, образи стародавніх міфів, російської народної казки, подані у вигляді цитат, алюзій, ремінісценцій. Складний комплекс цитат, алюзій, ремінісценцій охарактеризовано як центонні та визначено основний вид інтертекстуальності - мега/гіпертекстуальність. Виявлено функції інтертекстуальних елементів, які конструюють картину світу та концепцію героя. Доведено, що у складному світі пелевінського гіпертексту кожен протекст є глибоко обумовленим і виконує свої власні функції, підпорядковується логіці центруючого тексту-лідера (буддизму та його модифікації дзен-буддизму). Зазначено, що виявлення у творчості В.Пелевіна елементів синтезу свідчить про пошук письменником нових шляхів, кардинально протилежних деконструкції постмодернізму.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено інтертекстуальність як екстралінгвальну ознаку дискурсу сучасної української преси. Сформульовано основі положення теорії інтертекстуальності. Визначено засоби інтертекстуальності у дискурсі преси (цитата, алюзія, фреймовий репрезентант, перифраз). Проаналізовано їх семантико-стилістичні, структурно-синтаксичні та функціональні особливості. Розроблено класифікацію засобів інтертекстуальності за основними джерелами породження (фольклорними, суспільно-політичними, художньо-літературними, кінематографічними, пісенними інтертекстами). Визначено лінгвістичний аспект пара-, мета- та гіпертекстуальності у текстах друкованих засобів масової інформації початку XXI ст.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний, філософсько-естетичний аналіз російського формалізму, реконструкцію процесу його виникнення, розвитку, занепаду. Вивчено історичну динаміку ідей російської формальної школи й їх вплив на світову естетичну теорію. Проведено аналіз засадничих ідей російського формалізму: співвідношення форми та змісту в художньому творі, прийому, осторонення, релятивізму, конструктивного принципу, фотогенії, повтору та ін. Досліджено динаміку ідей російського формалізму в теоретичних надбаннях Празького структуралізму. Розглянуто формалістські ідеї у кінематографі, зокрема "фотогенію", "зміщення", "семіозис", "монтаж". Досліджено тенденції вивчення методу учнями формалістів, так званими "младоформалістами". Здійснено намір реабілітувати теорію формального методу. Доведено, що російський формалізм був і залишається одним із найважливіших джерел естетичної інновативності в ситуації кардинальних соціальних і культурних змін.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження авторського кінематографа як феномена української й світової культури, простежено його формування, розвиток та особливості функціонування в сучасному культурному просторі.Розглянуто теоретичне підґрунтя авторства в кіно. Виокремлено авторські моделі в кінематографі. Уточнено визначення дефініцій «автор в кіно», «авторське кіно». Концепцію інтелектуального кіно С. Ейзен¬штейна визначено формотворчою в сучасних кіномоделях.Досліджено явище автобіографізму в кіно. Подано типологізацію образу автора в кіно. Показані способи відображення національної ідеї в авторських кіномоделях. Виявлено складові зображальної культури авторського фільму. Розкрито специфіку авторської діяльності в екранному і сценічному просторі.Показано особливості виробництва та диcтриб'юцiї авторських фільмів. Доведено, що українське авторське кіно є засобом міжкультурного діалогу. Доведено, що визнання українськими авторськими фільмами на міжнародних кінофорумах є свідченням зростання авторитету вітчизняного кіно на міжнародній арені та сприяє інтеграції України в світовий культурний простір.^UThe work provides a comprehensive study of the author's cinema – a bright artistic and artistic phenomenon of Ukrainian and world culture, traced its formation, development and features of functioning in the modern cultural space.The theoretical basis of authorship in cinema, based on philosophical, artistic-aesthetic, historical-cultural, psychological principles of reproduction of the picture of the world, is considered. This allowed us to identify different authorial models in cinema and determine the specifics of worldviews in the reflection of reality. The definitions of «author in cinema», «director-author», «author's cinema» have been clarified. The origins of the models of authorship in cinema are traced and the specifics of the author's reproduction of reality by means of art in different epochs are analyzed. It is specified that the basic principles of the universal language of directorial cinema were laid down by L. Kuleshov and D.Vertov. S. Eisenstein's concept of intellectual cinema is defined as formative in modern cinematic models.The phenomenon of autobiography in cinema is studied, its existential nature is revealed and the emphasis is on moral and ethical dominants. The typology of the author's image in cinema according to the forms of his presentation on the screen is given. It was found that the image of the author in the film can be expressed through: presentation to the audience of their own production palette; characteristic for the director screen score of pictorial plastic; author's idea. The expediency of using the biographical dimension and the potential of the artist's self-analysis in the process of author's self-realization is proved. The moral and ethical dominants of auteur cinema are analyzed and the reproduction of various models of human relations in auteur films is traced.The ways of displaying the national idea in the author 's cinematographic models are shown. The concept of «Ukrainian model of auteur cinema» is substantiated. It was found that the use of a camera was key in the creation of the language of films of the Ukrainian model of auteur cinema. It is shown that the formation and development of cinematic language are influenced by the following factors: the nature of the author's talent and individuality; genre laws; historical patterns of the film process. The author's creativity in the screen and stage space is analyzed.The specifics and the main components of the pictorial culture of the author's film are revealed: compositional construction of the frame, dynamics of the film camera movement, shooting angles, editing strokes, sound, light, color solutions, subject-material environment of the frame, mise-en-scеne.On the example of the works of I. Bergman, A. Vaida, L. Visconti, K. Zanussi, R. V. Fassbinder, M. Forman, A. Tarkovsky, the specifics of the author's activity in the screen and stage space are revealed, which presupposes the cross-use of pictorial means, theater and cinema. It is substantiated that the peculiarities of production and distribution of auteur films are connected with the state protectionism of film production and distribution and the development of the national institute of production.The production and distribution of author's films in the context of international cooperation are analyzed. It is proved that the Ukrainian auteur cinema is able to act as an effective means of intercultural dialogue, when the production and distribution of films is carried out within the framework of international cooperation projects – coproductions, as well as with the assistance of the European Foundation «Eurymage» and the European Commission Framework Program. It is argued that participation in projects of joint international production – co-production, is a cost-effective and efficient way to develop national (including auteur) cinema. The need to form a domestic institute of production was emphasized.It is argued that the participation and awarding of Ukrainian auteur films at prestigious international film forums is evidence of the growing authority of domestic cinema in the international arena and welcomes Ukraine's integration into the world cultural space.

Дисертацію присвячено взаємозв'язку "мовних" форм та принципів з рушійними силами та специфічними ознаками розгортання тексту екранних творів. Розроблено нову концепцію архітектоніки фільму як особливого естетичного і професійного утворення, що виражає художньо-образну своєрідність видовища і забезпечується майстерністю режисури. Визначено специфіку функціонування епічних, драматичних, ліричних начал у кінематографі та проекцію їх формування на різнорідність телемовлення.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Проаналізовано герменевтичний вимір візуального інтерпретування літературного твору. Розглянуто різні шляхи рецепції літератури засобами візуальних мистецтв, висвітлено проблемні місця інтерсеміотичного перекодування. Досліджено семантичні зміщення у кінематографічному інтерпретуванні наукової фантастики на рівні персонажів (візуальні конкретизації образів Піркса, Тихого, дійових осіб роману "Соляріс"), хронотопу фікційного світу, нарації. Простежено інтерпретативні можливості різних жанрів кіно, зокрема, анімаційного фільму. Конкретизовано явище конфлікту інтерпретацій ("Соляріс"). Розглянуто ідеологічний та мультикультурний виміри діалогу текст-інтерпретація, особливості реалізації горизонтів сподівання базового твору в кінотексті. Залучено широке контекстуальне тло на рівні наукового та художнього дискурсів. Приділено увагу вербальним аспектам візуалізації в іншомовному просторі.

  Скачати повний текст

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню сучасних гримерних практик у модних інноваціях. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному застосуванні інноваційних засобів і технологій гриму у fashion-індустрії. У представленій до захисту праці вперше: творчість художника-гримера у fashion-індустрії розглянуто як самостійний різновид діяльності в сфері дизайну; проведено наукове комплексне дослідження сучасних гримерних практик у fashion-індустрії; виявлено можливості сучасних гримерних, декоративних, постижерних засобів у реалізації інноваційних ідей візуального перетворення тілесності. Практичне значення роботи полягає у виявленні й реалізації функцій гриму у розмаїтті його проявів у модних інноваціях XXI ст., у розкритті взаємозв'язку театрального і кіно-гриму з інноваційними практиками гриму у fashion-індустрії при створенні сучасних образів. Визначено, що специфіка гриму у fashion-індустрії полягає у наслідуванні традицій та принципів театрального і кіно-гриму та застосуванні новітніх засобів beauty-індустрії. Визначено, що стосовно fashion-індустрії грим – це система художніх засобів, спрямована на зміну зовнішнього вигляду людини за рахунок перетворення первинних даних обличчя і тіла і надання їм нових зображувальних форм шляхом живописно-пластичного моделювання.З метою співставлення історичного досвіду у гримерній справі із сучасними тенденціями проаналізовано прийоми і засоби художнього гриму таких майстрів голлівудського кінематографу XX ст., як М. Фактор (експерименти з екранним гримом на прикладі роботи з акторами Г. Уолтхолом і М. Дитрих), А. Шнайдер (авторські прийоми у роботі над екранним образом М. Монро), А. де Россі (розробка гриму для екранного образу Е. Тейлор). Специфіку театрального гриму проаналізовано на прикладі образу Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня» Л. Українки у виконанні Р. Недашківської (2012).Інновації в українській fashion-індустрії проаналізовано на прикладі гримерних розробок українських візажистів і дизайнерів С. Чайки, О. Романової, М. Скальскої, візажиста і гримера кіно С. Римакової, візажистів М. Борщєвської і Т. Антоненко. Проаналізовано практики гриму в fashion-інноваціях на прикладах подіумних образів Galliano Balmain, Margiela, Chanel, Saint Laurent, Vanessa Seward, Elie Saab. Охарактеризовано інноваційні гримерні продукти і розробки, які значно розширили можливості художника-гримера. Визначено, що сучасна beauty-індустрія додає до арсеналу гримера ряд матеріалів, засобів і технологій, завдяки яким можна демонструвати інноваційні рішення: кольорові ефекти, різнокольорові стрілки і туші, декорування (аплікація) частин обличчя блискітками, стразами, перлами; вії – накладні, нарощені, з приклеєним пір'ям; графічні елементи на обличчі; нові технології виробництва перламутру; використання силікону і винахід стійких і комфортних текстур. Ці засоби дозволяють прискорити процес нанесення гриму, пришвидшити розтушовування і позбавляють необхідності підправляти грим під час зйомки чи дійства. На основі вивчення історичного досвіду та практик розробки образів із застосуванням інноваційних технологій обґрунтовано і запропоновано алгоритм створення модного образу за такими етапами: 1) пошук ідеї, визначення концептуального змісту образу відповідно до мети; 2) пошук засобів виразності, підготовка необхідних матеріалів; 3) стилізація, виконання образу. Основні функції гриму реалізовано у практичній частині дослідження – у створенні fashion-образів із застосуванням інноваційних прийомів. Проект представлено описом і фотофіксацією: тематичних образів з використанням художньо-образних засобів гриму; святкових образів з обґрунтуванням пластично-виражальних засобів гриму; сценічних і видовищних образів із застосуванням образотворчих засобів гриму; рекламних образів, здатних впливати на думку і вибір споживача.Визначено, що через процес і результат візуального перетворення образу моделі художником-гримером, дизайнером, стилістом, фотографом, режисером, відкривається можливість по новому сприймати формування модного зразка. Дослідження гримерних практик у fashion-індустрії – актуальний напрям у мистецтвознавстві, який забезпечуватиме нові підходи до розуміння взаємозв'язку всіх елементів презентації модного продукту. Ключові слова: грим, практики гриму, fashion-індустрія, fashion-інновації, художній образ, засоби, технології, тематичний образ, святковий образ, видовищний образ.^UThe dissertation is devoted to the research of modern make-up practices in fashion innovations. The scientific novelty of the research are in the theoretical substantiation and practical application of innovative means and technologies of make-up in the fashion industry. In this work we can find for the first time the following: the creation of a make-up artist in the fashion industry is considered as an independent activity in the field of design; a comprehensive scientific study of modern make-up practices in fashion industry; the possibilities of modern make-up, decorative, post-posture means in realization of innovative ideas of visual transformation of corporeality. The practical significance of the work is to identify and implement the functions of make-up in the diversity of its manifestations in fashion innovations of the XXI century, to reveal the relationship between theater and film make-up with innovative make-up practices in the fashion industry in creating modern images. It is determined that the specifics of make-up in the fashion industry is to follow the traditions and principles of theater and film make-up and the using of the latest tools in the beauty industry. It is determined that in relation to the fashion industry, make-up is a system of artistic means aimed at changing the appearance of a person by transforming the primary data of the face and body and giving them new pictorial forms through pictorial-plastic modeling.In order to compare the historical experience in make-up with the modern trends, the techniques and means of artistic make-up of such masters of Hollywood cinema of the XX century as M. Factor (experiments with screen make-up on the example of work with actors G. Walthall and M. Dietrich), A. Schneider (author's techniques in the work on the screen image of M. Monroe), A. de Rossi (development of make-up for the screen image of E. Taylor) are analyzed.The specifics of theatrical make-up are analyzed on the example of the image of Mavka from the drama – extravaganza «Forest Song» by L. Ukrainka performed by R. Nedashkivska (2012).Innovations in the Ukrainian fashion industry are analyzed on the example of make-up works by Ukrainian make-up artists and designers S. Chaika, O. Romanova, M. Skalska, visagiste and maquillagist S. Rymakova, make-up artists M. Borshchevska and T. Antonenko. Make-up practices in fashion innovations are analyzed on the examples of catwalk images (Galliano Balmain, Margiela, Chanel, Saint Laurent, Vanessa Seward, Elie Saab). Innovative make-up products and developments are described, which have significantly expanded the possibilities of a make-up artist. It is determined that the modern beauty industry adds to the make-up arsenal of the make-up artist a number of materials, means and technologies. Thanks to them it is possible to demonstrate innovative solutions: color effects, multi-colored arrows and mascaras, decoration (application) of parts of the face with sequins, rhinestones, pearls; eyelashes – false, extended, with glued feathers; graphic elements on the face; new technologies for mother-of-pearl production; the use of silicone and the invention of stable and comfortable textures. These tools speed up the process of applying make-up, speed up shading and eliminate the need to tweak make-up during shooting or action. Based on the study of historical experience and practices of image development with the use of innovative technologies, the algorithm of creating a fashionable image is substantiated and proposed in the following stages: 1) search for an idea, determining the conceptual content of the image in accordance with the purpose; 2) search for means of expression, preparation of necessary materials; 3) stylization, execution of the image. The main functions of make-up are realized in the practical part of the research – in the creation of fashion-images with the use of innovative techniques. The project is presented by description and photo fixation: thematic images with the use of artistic and figurative means of make-up; festive images with substantiation of plastic-expressive means of make-up; stage and spectacular images with the use of visual make-up; advertising images that can influence the opinion and choice of the consumer.It is determined that through the process and result of visual transformation of the image of the model by a make-up artist, designer, stylist, photographer, director, it is possible to perceive the formation of a fashion model in a new way. The study of make-up practices in the fashion industry is a topical area in art history, which will provide new approaches to understanding the relationship of all elements of the presentation of a fashion product.Key words: make-up, make-up practices, fashion-industry, fashion-innovations, artistic image, means, technologies, thematic image, festive image, spectacular image.

Вивчено особливості процесів розвитку європейської та американської драматичної поезії, а також театральної практики XX ст. Виокремлено елементи останніх, які дають змогу стверджувати щодо наявності бурхливого відродження специфічного феномена драматургії - синкретичного метавиду мистецтв, видовищних за своєю суттю. Проаналізовано історичні й екзистенційні особливості функціонування витвору драматичної поезії у культурному універсумі як природному контейнері синкретичних утворень. Значну увагу приділено позалітературним якостям драматичного твору, яких він набуває у процесі інтеграції до багатовимірного простору культурної практики. Сценічний, кінематографічний і національно-культурний розвиток-трансфомацію визначено як його саморозвиток, природну та закономірну розбудову специфічних рис його літературної природи. Явище драматургії розглянуто у культурному контексті, грунтуючись на художніх традиціях різних видів мистецтва, канонах суб- і контракультурних утворень певної ойкумени, елементах провідних філософських учень, які детермінували духовний клімат конкретної країни за певної історичної доби. Детально проаналізовано випадки міжкультурної трансформації витворів драматургії як прикладів їх якісно нового саморозвитку, взаємопов'язаного зі зміною рецептивної парадигми твору та типологічної природи літературного та театрального мистецтв у системі канонів конкретного культурного середовища.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано, якими шляхами експресіонізм трансформувався майже в усі види мистецтва та визначив принципово нові підходи до розробки в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція до синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експерсіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відображали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід, що базується на уявленнях про бісексуальну природу психології та психіки людини, розвинутих у працях з філософії, психології, соціології та медицини О. Вейнінгером, В.В. Розановим, І.С. Коном та іншими дослідниками. Зазначено, що творам, створеним жінками-кінорежисерами, поряд з виключно жіночими рисами, такими як підвищене емоційне забарвлення твору, його сентиментальність, образність, також притаманні риси, характерні чоловічому кінематографічному твору - дослідження віддалених філософських і соціальних проблем, цілісність, сувора логічність і послідовність сюжетної лінії. Проведено аналіз кінотворів у тендерному аспекті, який дозволяє віднайти в них невідомі особливості та деталі, природа яких, за розглядання в традиційному для кінознавства ключі, залишаються без пояснень. Встановлено, що існує реальна необхідність в створенні нового методу аналізу - гендерного, що дозволяє відкрити новий вимір у багатовимірному просторі, в якому є твори людського духу.

  Скачати повний текст

Досліджено функціонування компонентів мови кіно у художньому творі. Виявлено природу реалізації кінозасобу як конструкції в тектоніці української художньої прози 1920 - 1930-х рр. На основі інтегративного зв'язку словесною мистецтва з кінематографічним проаналізовано функціональне навантаження засобів мови кіно в епічному творі. Запропоновано розуміння явища кінематографічності, акцентується тип штучної кінематографічності, що актуалізує вивчення технологічних зв'язків у художньому творі. З'ясовано, що запозичення художньою прозою сценарної, монтажної та технічної конструкції відбувається із дотриманням специфіки їх реалізації в кіно та виконує функції, спрямовані на зовні та на сам твір.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне системне дослідження звукового рішення фільму як одного з головних компонентів його образної структури. Розроблено й впроваджено субтрактивний, адитивний й інтеграційний методи синтезу образної структури, адаптовані для художнього аналізу з теорії світла й технології синтезу звуку. Образну структуру фільму розглянуто як складну й багатошарову систему з асоціативними зв'язками по горизонталі (об'єднання мови, музики, звукових ефектів й атмосфери у звукову картину), вертикалі (звукозоровий контрапункт) і в масштабі формоутворення (лейтелементи, принципи симфонізму, перенесення в кінематограф принципів традиційної будови балади, думи, народної драми - вертепу). Проаналізовано досвід застосування субтрактивного, адитивного й інтеграційного методів синтезування образності на прикладі українських ігрових фільмів. Розглянуто новітні засоби виразності багатоканальних систем кіно.

  Скачати повний текст

У роботі узагальнено і теоретичні спостереження щодо засобів і прийомів кінематографу та їхньої імплементації в літературну творчість, і критичну рецепцію творчості Є. Гуцала; досліджено ознаки кінематографічного мислення письменника; виявлено реалізовані види та окреслено функції монтажу в романах Є. Гуцала; простежено еволюцію кінематографічного мислення автора.Критично проаналізовано дискусію щодо синтезу літератури та кінематографу. Осмислені і чинники принципової відмінності цих видів мистецтва (характер сприйняття, виражальні засоби тощо), і підстави визначення їхнього міцного зв'язку (потенціал образного світу, множинність інтерпретацій). У дослідженні стверджується, що внаслідок синтезу мистецтв літературний твір набуває нової прикметної ознаки – розширення зображально-виражальних засобів, унаслідок чого посилюється енергетичний потенціал художнього слова на читача.^UThe work summarizes both theoretical observations on the means and methods of cinema and their implementation in literary work, and a critical reception of the work of Y. Hutsalo; signs of cinematic thinking of the writer are investigated; realized types and outlined functions of editing in Y. Hutsalo's novels are outlined; the evolution of the author 's cinematic thinking is traced.The work critically analyzes the discussion on the synthesis of literature and cinema. The factors of fundamental difference between these types of art (the nature of perception, means of expression, etc.) and the grounds for determining their strong connection (the potential of the figurative world, the multiplicity of interpretations) are also understood. The study argues that as a result of the synthesis of arts, a literary work acquires a new distinctive feature - the expansion of pictorial and expressive means, which increases the energy potential of the artistic word to the reader.

Досліджено кінематографічну рефлексію теорії З.Фрейда. Проаналізовано досвід кіноінтерпретації трьох складових ортодоксального психоаналізу - теорії позасвідомого, теорії дитячої сексуальності та теорії сновидінь, а також обгрунтовано необхідність їх цілісного осмислення. Акцентовано увагу на доцільності використання у понятійному апараті кінознавчої науки термінів "інтерпретація", "тілесність", "компенсація", що сприяють процесу міжнаукового збагачення, розширенню спектра її методологічних можливостей. Розкрито причину звернення до окремих положень "глибинної психології" К.Г.Юнга та "індивідуальної психології" А.Адлера, які відкривають нові обрії для сучасного кінознавства. Розглянуто доробок митців, які свідомо або позасвідомо використовували концептуальні положення теорії З.Фрейда у своїх фільмах, проаналізовано художні можливості кінотворів психоаналітичної орієнтації.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальні питання теоретичного та правозастосовного характеру, пов'язані зі створенням і використанням кінематографічного твору як об'єкта права інтелектуальної власності та захистом суб'єктивних прав інтелектуальної власності на нього. Розкрито сутність поняття й ознаки кінематографічного твору, визначено особливості його правової охорони. Досліджено існуючі у чинному матеріальному праві України колізії щодо правового регулювання створення та використання кінематографічного твору як об'єкта права інтелектуальної власності. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства з метою вирішення даних проблемних ситуацій. Доведено, що у випадку можливого самостійного використання об'єктів-елементів кінематографічного твору єдиним їх автором є особа, яка створила цю частину своєю працею, що носить творчий характер. Встановлено, що юридичні особи набувають на підставі договору похідних прав інтелектуальної власності на кінотвір у цілому. Розглянуто механізми реалізації та захисту суб'єктивних прав на кінематографічний твір.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість А.Роб-Грійє, зокрема жанр кінороману, у контексті літературного процесу другої половини XX - початку XXI ст. у Франції. Вивчено генетичні, структурні та синтетичні елементи кінороману митця, в якому відображені певні художні традиції, притаманні літературі та кінематографу XX ст. (С.Ейзенштейна, В.Шкловського, О.Довженка, А.Хічкока). Кінороман розглянуто як стильову варіацію жанру нового роману. Висвітлено взаємозв'язки письменника з модерними та постмодерними традиціями, що мають прояв у поетичній формі та стильовому довершенні кінороманів А.Роб-Грійє "Минулого року в Марієнбаді", "Безсмертна", "Поступове проникнення в насолоду", "Вас кличе Градіва".

  Скачати повний текст

Розглянуто еволюцію зла у культурно-історичній традиції людства, розроблено концепт диявола з урахуванням змін соціокультурної парадигми другої половини ХХ ст. як багатоінтервального історико-культурного феномена. Доведено, що концепт зла застосовується у прямо протилежному напрямі, як самодостатня цінність людського буття у її руйнівній та антилюдській функції. Визначено причини використання західним кінематографом та телебаченням завуальованих і явних образів на підставі емоційної домінанти - страху. Висвітлено тенденції перенасичення сучасної культури образами зла та доведено широкомасштабне використання світовими елітами даного феномена як важливого та сильнодіючого психологічного засобу. Розкрито дегенеративну складову, що дає світовій культурі численні модифікації зла.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси виникнення, розвитку та розуміння феномену культурних індустрій. Розглянуто й уточнено понятійний апарат, а також вининення поняття та його тлумачення, принципи взаємодії культурних індустрій з традиційними інститутами, особливості політики у певних країнах світу щодо культурних індустрій, стан, проблеми та перспективи розвитку культурних індустрій в Україні: книговидавництва, кінематографії, телебачення, радіо, музичної та рекламної індустрій, мережі Інтернет. Доведено, що культурна індустрія - це новітня, заснована на інформаційно-комп'ютерних технологіях форма організації виробництва предметів і послуг культурного призначення, порівнювана з соціокультурними інституціями - кооперацією, мануфактурою, фабрикою. Доведено, що в Україні попри бурхливий розвиток культурних індустрій протягом останніх 20-ти років відсутня належна увага до них урядових органів і підприємців.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси виникнення, розвитку та розуміння феномену культурних індустрій. Розглянуто й уточнено понятійний апарат, а також вининення поняття та його тлумачення, принципи взаємодії культурних індустрій з традиційними інститутами, особливості політики у певних країнах світу щодо культурних індустрій, стан, проблеми та перспективи розвитку культурних індустрій в Україні: книговидавництва, кінематографії, телебачення, радіо, музичної та рекламної індустрій, мережі Інтернет. Доведено, що культурна індустрія - це новітня, заснована на інформаційно-комп'ютерних технологіях форма організації виробництва предметів і послуг культурного призначення, порівнювана з соціокультурними інституціями - кооперацією, мануфактурою, фабрикою. Доведено, що в Україні попри бурхливий розвиток культурних індустрій протягом останніх 20-ти років відсутня належна увага до них урядових органів і підприємців.

  Скачати повний текст