Скачати повний текст

Місце духовенства та вірних Львівської архідієцезії та підлеглих львівським архієпископам-митрополитам дієцезій з катедрами у Луцьку, Холмі, Перемишлі, Баї, Кам'янці та Києві у стосунку до східних християн полягало в принципі у захисті та поширенні латинських доктрин віри та обряду в умовах зустрічі культур на руських землях. В цьому ключі латинські прелати організовували ювілейні святкування, антигуситські та антиосманські хрестові походи, здійснювали дипломатичну, інквізиційну та фіскальну служби, проповідували правди віри східним християнам, вочевидь, здійснюючи спроби конверсій, та дбали про костели. Вони мали державну підтримку у Короні Польській та Великому князівстві Литовському у цьому. Загалом, в історії міжконфесійних відносин у Львівській архідієцезії присутні приклади конверсій, толеранції, протистоянь, втрати та збереження церковного майна, міжконфесійного об'єднання шляхти для захисту власних прав, залучення християн до антиосманських хрестових походів для порятунку Константинополя. Імплементація ж церковних уній на найвищому ієрархічному рівні відкривала перспективу встановлення aurea mediocritas – “золотої середини”, – між прозелітизмом, якого дотримувались латинське духовенство архідієцезії, та толеранцією. Важливим досягненням у цьому напрямку став королівський дозвіл Владислава ІІІ на функціонування східних парафій у володіннях Ягеллонів поряд з церковними структурами Латинської Церкви в рамках міжконфесійного порозуміння у Флоренції. При цьому, у стосунку до східних християн, відбувався відхід від назви “схизматики” та звернення до м'якшого означення – християни східного, грецького обряду. Більше того, з огляду на зростання загроз зі сторони осман та Москви, Апостольський Престол здійснив спроби збереження значення катедр східного обряду у Галичі та Києві.^UIn essence, place of the clergy and faithful of the Lviv Latin Archdiocese and subordinated to the Archbishops-Metropolitans of Lviv dioceses with cathedras in Lutsk, Kholm, Przemyśl, Baia, Kamianets and Kyiv in relation to Eastern Christians was to protect and spread the Latin doctrines of faith and culture. In this way, the Latin prelates organized jubilee celebrations, anti-Hussite and anti-Ottoman crusades, conducted diplomatic, inquisitorial and fiscal services, preached the truths of the faith to Eastern Christians, apparently, by attempting conversions, and cared for temples. They had governmental support in the Crown of Poland and the Grand Duchy of Lithuania in this. In general, the history of interfaith relations in the Lviv Latin Archdiocese includes examples of conversions, tolerance, confrontation, loss and preservation of church property, interfaith alliance of the nobility to protect their rights, involvement of Christians in anti-Ottoman crusades to rescue Constantinople. The implementation of the Church Unions at the highest hierarchical level opened the prospect of establishing aurea mediocritas – “golden mean” – between proselytism, which was followed by Latin clergy of the Archdiocese, and tolerance. An important achievement in this direction was the royal permission of King Władysław III for functioning of parishes of the Eastern rite in the possession of the Jagiellonians, alongside with the ecclesiastical structures of the Latin Church according to the interfaith understanding in Florence. At the same time, in relation to Eastern Christians, there was a departure from the name “schismatics” and a reference to a softer definition – Christians of the Eastern, Greek rite. Moreover, given the growing threats from the Ottomans and Moscow, the Holy See tried to preserve the importance of cathedras of the Eastern Rite in Halych and Kyiv.

Висвітлено практичну діяльність українського сеймового представництва протягом третьої каденції Галицького Крайового сейму. Проаналізовано стан наукової розробки проблеми та джерельної бази, з'ясовано організаційно-правові засади функціонування найвищого представницького органу краю, особливості виборчого законодавства, хід і наслідки виборчої кампанії 1870 р., процес формування "руського клубу" - української сеймової фракції. Акцентовано увагу на тому, що конституційні реформи та децентралізаторські перетворення в імперії Габсбургів у 1860-х рр. забезпечили політичне домінування в Галичині поляків. На підстві аналізу стенографічних звітів Сейму наведено аналіз практичної діяльності українських послів у господарській і культурно-освітній сферах, розкрито боротьбу "Руського клубу" за розширення національних прав. Окрему увагу приділено спробам українсько-польського порозуміння в стінах Сейму, наслідкпм угодовських ініціатив.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.

  Скачати повний текст

Вперше проведено біолітомікрофаціальний аналіз верхньоюрського крабонатного комплексу Українського Предкарпаття. Визначено 19 типових мікрофацій і встановлено належність відкладів до стандартних фаціальних поясів карбонатного шельфу. Деталізовано стратиграфічну схему верхньої кори. Для оксфордського ярусу уточнено латеральні співвідношення світ та встановлено вертикальну зональність біогермів. Для кімериджського ярусу в рифовій фації моранцівської світи виділено та охарактеризовано чотири біогермних куполи потужністю до 50 м на площах буріння Коханівка, Судова Вишня, Подільці, Північні Мединичі. Вперше проведено межу між зарифованою та лагунною фаціями рава-руської світи. Для титонського ярусу уточнено вертикальні та латеральні границі Опарського рифу. Виявлено зміщення біогермних тіл на захід протягом пізньої юри. На підставі одержаних даних деталізовано палеогеографічні побудови верхньоюрського комплексу. Визначено та описано на мікроскопічному рівні залишки мікро- та макроорганізмів у рифогенних і супутніх відкладах та здійснено їх діагностику у шліфах. Простежено вертикальну та латеральну зональність викопних організмів та уточнено їх стратиграфічне поширення, що є додатковим критерієм для стратифікації. Проведено реконструкцію умов оксфордського, кімериджського та титонського палеобасейнів. Вперше для верхньоюрських відкладів Українського Передкарпаття складено атлас мікрофацій.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження становлення та розвитку київської школи художнього текстилю XX ст. Висвітлено формотворчі засади її художньо-стильових особливостей, характерні особливості київського текстилю всіх типологічних груп. Проаналізовано доробок провідних митців Київщини, що долучилися до виконання творів текстилю. Введено до наукового обігу відомості про невідомі твори художників і майстрів народного мистецтва. Досліджено взаємозв'язок композиційних і технологних засобів під час виготовлення текстильних засобів, вплив народної художньої традиції на розвиток київського текстилю. Розглянуто трансформацію традиційних іконографічних схем у сучасній творчій практиці, основні педагогічні засади діяльності кафедри художнього текстилю та моделювання костюма Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади аналізу текстів сповідально-молитовного спрямування в українській класичній літературі. Здійснено термінологічне структурування та кореляцію відповідного поняттєво-категоріального апарату. З'ясовано онтологічні, психологічні та культурологічні джерела молитвоцентричного тексту, особливості його функціонування в українському духовно-мистецькому просторі (у фольклорних замовляннях, закляттях, добризиченнях, найстарших руських писемних самозаклять, "Слові про Ігорів похід", перекладній та оригінальній сакральній літературі, "Слові о Лазаревім воскресінні" Кирила Туровського, анонімному "Сказані про Бориса та Гліба", "Слові про Закон і Благодать" Іларіона, "Молінні Данила Затворника", Києво-Печерському патерику, сповідальному слові та молитовних мотивах у творчості Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка, В.Стефаника). Досліджено ейдологію, іконіку, хронотопну організацію молитовності та співідальності як мотиву і лейтмотиву. Проаналізовано показові у даному аспекті художні твори з погляду взаємодії їх естетичних і поетологічних констант і домінант, типології та своєрідності втілення сповідально-молитовних мотивів у текстах різних родів, видів, жанрів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування та розвитку старообрядницьких громад і рухів у Південній Україні (Таврійській губернії з прилеглою територією) протягом другої половини XVIII - початку XX ст. Здійснено розмежування класичних старообрядницьких організацій та інших числених течій і рухів антиурядового православ'я та християнства. Визначено основні чинники (природні та штучні міграції, державна політика, боротьба за збереження етнічної та культурної ідентичності, економічний і соціальний розвиток), що сприяли появі та розселенню біглопопівців та безпопівців у Центральній і Південній Україні у XVII - XIX ст. Досліджено передумови появи єдиновірського руху та церкви серед біглопопівців України, його розвиток, поширення та занепад у Центральній і Південній Україні у XVIII - на початку XX ст. Розглянуто історію появи та поширення Білокриницької згоди в Україні, а також виникнення та розвитку таврійських і кримських старообрядницьких білокриницьких громад Південної України. Проведено порівняльно-історичний аналіз їх діяльності на прикладі двох найбільших старообрядницьких організацій Південної України, що виникли в с.Миронівці та у с.Мамі Руській.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано творчість давньоукраїнського письменника Мелетія (Максима) Смотрицького на тлі літературних явищ та давньо-релігійних процесів України, Польщі та взагалі Європи того часу, а також у контексті естетичної та релігійної культури епохи раннього бароко. Категорією, яка об'єднує ці дві сфери, є поняття міфу як риторичної конструкції втілення ідеї. З'ясовано специфіку культурно-історичної функціональності міфологічних моделей раннього українського бароко, які в поетиці творів Смотрицького втілились в образах, метафоричних схемах, топосах. На матеріалі полемічних трактатів Смотрицького спостережено метафоричність та полісемантичність образів, передусім, Церкви-Матері ("Тренос"), міфотворчу стилізацію та проблему мімесису - наслідування сакрального та довершеного. Виявлено механізми міфологізації: сакралізації авторської праці, творення ідеального образу читача, модифікації дійсності. Розглянуто вплив на творчість Смотрицького візантійсько-руської та латинсько-польської (протестанської та єзуїтської) традицій.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано витоки української духовної культури у творчій спадщині М. Брайчевського. Висвітлено основні етапи життя та діяльності ученого з метою визначення пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Розглянуто концепцію етногенезу українського народу, розроблену М. Брайчевським, проаналізовано археологічні культури, зокрема черняхівську, та писемні пам'ятки. Доведено, що метод фіксації поступової зміни культур у часі на конкретній території дозволяє реконструювати процес еволюції культурних типів у даному регіоні, ствердити або заперечити безперевність і спадковість культурного розвитку. Досліджено процеси становлення й утвердження християнства, появу перших зразків світської художньої літератури у творчій спадщині науковця. Вивчено документи особового архівного фонду ученого, що стосуються його культурознавчої діяльності. З'ясовано, що у наукових працях М. Брайчевський вживав такі терміни: "український" - у дослідженнях ранньої та сердньовічної історії України, "українські племена", "українська державність" - у контексті Антського царства, "Україна - Русь" стосовно X - XI ст., "українське королівство", "друге українське королівство" - під час вивчення історії України XIII ст.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив різних способів сівби, удобрення та інокуляції насіння на ріст, розвиток та продуктивність сої. Встановлено оптимальну дозу застосування екограну та мінеральних добрив у припосівному удобренні сої. Проведено порівняльний аналіз ефективності обробки насіння сої ризоторфіном і вермистимом та використання визначених норм мінеральних добрив та екограну. Виявлено сортові особливості рослин сої за динамікою формування фотосинтетичних показників і коефіцієнтів використання фотосинтетично активної радіації за умов південної частини Західного Лісостепу України. Оптимізовано сортову технологію вирощування сої, використання якої забезпечує одержання стабільної врожайності та підвищення якості насіння сої. Встановлено енергетично-економічну доцільність використання удосконаленої технології вирощування сої. Впроваджено у виробництво нові елементи сортової технології вирощування сої сортів Київська 27 та Подільська 1 для господарств різної форми власності, що суттєво підвищує продуктивність сільськогосподарської культури за умов південної частини Західного Лісостепу України.

  Скачати повний текст

Проведено тематико-типологічний аналіз видавничої продукції Українсько-руської Видавничої Спілки (УРВС), виділено основні чинники та принципи формування репертуару, висвітлено авторське та читацьке середовище, питання впровадження принципів комерціалізації видавничої галузі, охарактеризовано основне коло співробітників осередку. Розкрито вплив продукції УРВС на вироблення єдиного варіанта літературної мови, роль тогочасних періодичних видань у становленні видавничої справи як виду професійної діяльності. Висвітлено видавничі реалії, здобутки та проблеми видавничої галузі, показано розвиненість редакційно-видавничих принципів підготовки видань до друку. Наведено повний бібліографічний покажчик книжкової продукції УРВС.

  Скачати повний текст

Розглянуто головні особливості становлення та розвитку краєзнавчої бібліографії Галичини, на основі дослідження літературних та архівних джерел, що введені вперше до наукового обігу. Визначено основні етапи її розвитку : перший - перша половина ХІХ ст., другий - друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст. (1851 - 1918 рр.), третій - 1918 - 1939 рр. Розкрито внесок наукових товариств Галицько-руської матиці (1848), Просвіти (1868), Літературного товариства імені Шевченка (1873), яке згодом перейменували у Наукове товариство імені Шевченка (1892), Руського педагогічного товариства (1881), туристично-краєзнавчого товариства Плай (1924), громадських організацій, бібліотек, органів місцевого друку та окремих дослідників (бібліографів, краєзнавців та істориків) у створення бібліографічної інформації з краєзнавства Галичини ХІХ ст. - 1930-х рр. Висвітлено маловідомі факти з історії краєзнавчої бібліографії краю, що суттєво доповнює загальну картину розвитку даної бібліографії України у цілому.

  Скачати повний текст

Досліджено історіографічний процес вивчення та видання давньоруського юридичного джерела - "Правди Руської" у контексті розвитку історичної науки у СРСР у 1920-х - першій половині 1960-х рр. Наукове дослідження проведено з використанням комплексу раніше не задіяних або майже не задіяних архівних матеріалів, частина з яких вперше введено до наукового обігу. Проаналізовано стан історичної науки й освіти даного періоду, розглянуто політичні й ідеологічні передумови зміни парадигми історичних студій в СРСР у 1930-х рр., з'ясовано причини відновлення досліжень з історії Київської Русі. Простежено діяльність Підкомісії з підготовки до видання "Правди Руської" при Археографічній комісії АН СРСР і процес підготовки академічного видання, що очолював академік Б. Греков. Висвітлено особистий внесок радянських учених у дослідження пам'ятки, зокрема, детально проаналізовано роботи Є. Карського, С. Юшкова, М. Богословського, В. Любимова, С. Валка, М. Тихомирова, Л., Черепніна. Досліджено діяльність структурних підрозділів ВУАН, що стосуються проблем давньоруського права, висвітлено внесок у наукову розробку даної проблематики українських істориків в еміграції.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-правові передумови та наслідки анексії Галичини Польським королівством 1387 р., особливості організації та діяльності органів влади у Галичині в складі Польського королівства (1387 - 1569). Проаналізовано джерела права у Румунському королівстві (1349 - 1434 рр.), основні джерела права Польського королівства й особливості їх застосування в Руському воєводстві (1434 - 1569 рр.). Акцентовано увагу на характеристиці інститутів права у Галичині у досліджуваний період. Здійснено порівняльно-правовий аналіз окремих іститутів права у Галичині в складі Польського королівства та тих самих інститутів на українських землях у складі Великого князівства Литовського.

  Скачати повний текст