Досліджено особливості формування та розвитку постмодерністського авторефлексивного тексту Є.Пашковського. На підставі вивчення західноєвропейського досвіду визначено специфіку українського постмодернізму як перехідного етапу між минулою та новою формами українського модернізму на порубіжному зламі епох. У даному контексті проаналізовано художню авторефлексію та її основні форми прояву (нарцистично-карнавальну та міфологічно-шизоїдну) в сучасному літературному процесі. Встановлено причини виникнення та досліджено еволюцію розвитку авторефлексії у прозі Є.Пашковського. Розглянуто засоби вираження традиційного "реалізму" та прихованої авторефлексії в романі "Свято". Встановлено особливості міфологічного самовираження як наслідку критичної авторефлексії в романах "Вовча зоря" та "Безодня". Проведено дослідження есеїстичного "відкритого" авторефлексивного художнього мислення у "Щоденному жезлі" як специфічного явища українського "дилетантського" постмодернізму.

  Скачати повний текст

Проведено наукове дослідження антропософських тенденцій в українському мистецтві 1920-х рр. Українське мистецтво даного періоду розглянуто в контексті загальноєвропейської тенденції модернізму - пошуку "нової духовності". Доведено, що у сценічному мистецтві "Молодого театру" та театру "Березіль" використовувались прийом евритмії та елементи містерійного театру. Показано вплив евритмії на становлення методу перетворення Л.Курбаса. Досліджено антропософські мотиви та специфіку образотворення у творчості М.Хвильового, М.Куліша, П.Тичини. Проаналізовано творчість митців-"двадцятників" у театрі, живописі, скульптурі та літературі. Виявлено тенденцію свідомого творення мистецтва та його сакралізації. Доведено, що світоглядні, зокрема антропософські, аспекти у мистецтві даного періоду виступають не стільки філософськими категоріями, скільки засобами художнього вираження.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження бінарних колізій модернізму та авангардизму, з'ясовано їх спільну основу ("філософію життя") та відмінні характеристики на прикладі аналізу творчості Л.Українки, М.Семенка та Б.-І.Антонича. Осмислено специфіку неоромантизму, футуризму та сюрреалізму. Вперше здійснено спробу виявити іманентну сутність магістральних напрямів і відповідних стилів, подолано практику ототожнення даних понять та обгрунтовано шлях їх адекватного розуміння та інтерпретації, а також уважного прочитання текстів без накладання чужорідних схем. З'ясовано визначальні смислові характеристики модернізму та авангардизму, які полягають в актуалізації антитетичних принципів конструкції та деструкції, формуванні поетичного космосу та хаосу, що зумовлює відмінні завдання досліджуваних літературних систем. Виявлено відповідність неоромантичного стилю - модернізму, футуристичного - аванградизму, простежено здатність деяких стилів (зокрема, сюрреалізму) трансформуватися з одного напрямку в інший.

  Скачати повний текст

У контексті драматичних і науково-публіцистичних праць Василя Пачовського, на матеріалах розвитку раннього українського модернізму досліджено поетику ліричної творчості письменника. Проаналізовано збірки поета, розглянуто творчю еволюцію митця, а також фольклоризм як стильову домінанту ранньої лірики поета. Розглянуто його мариністику, виділено символістські та національно-патріотичні мотиви лірики "закарпатського" етапу творчості. Визначено рівень засвоєння та інтерпретації поетом фольклорного, легендарно-міфологічного та біблійного матеріалів, кращих творів української літератури та західноєвропейського символізму. Досліджено тему Закарпаття в творах письменника.

  Скачати повний текст

Проаналізовано еволюцію та форму гротеску в прозі М.О.Булгакова на матеріалі його фейлетонів, ранніх оповідань, сатиричних повістей, роману "Мастер и Маргарита". Вперше в літературознавстві здійснено цілісне дослідження гротеску в епічних творах письменника на підставі єдиного системного підходу. Відзначено, що гротеск у прозі М.О.Булгакова вивчено на різних функціональних рівнях тексту (сюжет, композиція, образна система, час, простір, мова тощо). Встановлено функції гротеску в творчості М.О.Булгакова, роль гротескних форм в організації художнього світу митця та формуванні жанрової своєрідності його творів. Гротеск як спосіб художньої типізації, засіб аналізу соціальної дійсності та психології людини у прозі письменника розглянуто у зв'язках з етнотрадицією, традиціями російської та світової літератури та культури. Уточнено теоретичне поняття гротеску, визначено своєрідність його конкретно-історичних форм у літературі XX ст. на прикладі прози М.О.Булгакова. Показано самобутність художнього методу, в якому виявлено тенденцію до взаємодії та модернізму, поєднання досягнень минулих епох з естетичними відкриттями письменника.

  Скачати повний текст

Досліджено декаданс як проблему авторської свідомості ряду українських письменників межі XIX - початку XX ст., що зазнали впливу занепадницької літератури, в аспектах її художньої та літературно-критичної рецепції. Зазначено, що творчість В.Стефаника, А.Кримського, О.Плюща відбиває пережитий письменниками декаденський досвід і збагачена моментом рефлексивності. Зауважено, що важливу роль в українському літературному процесі "кінця віку" відіграла поміркована позиція І.Франка, за якою поєднувались симпатія до художніх новацій з етико-персоналістичною тенденцією. Розглянуто також питання передумов українського декадансу, його сутнісних характеристик як духовно-інтелектуального феномену, художнього напряму, проблему ніцшеанства як форму самосвідомості декадансу, перспективи взаємодії занепадницької естетики з естетикою модернізму.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено походження та функціонування діалогу у філософських і літературних концепціях від античності до модернізму та з'ясовано значення діалогічної природи мовлення як засобу спілкування в контексті драматичного діалогу. На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX - початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій "драми ідей" та "драми для читання" в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.

  Скачати повний текст

Досліджено драматургічну спадщину І. Сургучова, репрезетовану етапними для його художньої еволюції п'єсами "Торговельний дім" (1913), "Осінні скрипки" (1915) та "Ріки вавилонські" (1921). На підставі вивчення поетики та семантики цих творів з'ясовано, що І.Сургучов-драматург у своїх новаціях орієнтується на традиції І. Тургенєва, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, а також концепції вітчизняного та європейського літературного модернізму. Зроблено інтерпретацію п'єс І. Сургучова з урахуванням символізації художньої картини світу, зверенення до біблійних і літературних претекстів, суб'єктивації драматургічних колізій і визначено основні принципи синкретичного типу мислення письменника. Зроблено висновок, що художня свідомість І. Сургучова характеризується відкритістю як до суспільно-історичної реальності, так і до буттєвих проблем існування світу та людини.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість відомого українського драматурга О.Коломійця. Проаналізовано без ідеологічних викривлень і упереджень проблематику всіх драматургічних творів митця, визначено їх жанрову специфіку й основні засоби образо- та характеротворення, розкрито оригінальність архітектоніки п'єс, виокремлено й охарактеризовано елементи модерністської стилістики, розглянуто різні види конфліктів і прийоми творення сюжетних колізій, прокоментовано використання психологічних прийомів, ліричного й епічного начал. Досліджено жанрово-стильові особливості драматургії О.Коломійця у дискурсі художніх систем неоромантизму, класичного реалізму, модернізму. Доведено, що драматург використовував у своїх творах нехарактерні для соцреалізму ознаки - монтаж і стильовий синтетизм. Показано суттєву роль творчості митця в оновленні української драматургії. Розглянуто новаторство О.Коломійця, який своїми творчими пошуками розхитував канони соціалістичного реалізму, гідно продовжуючи культурні традиції українського народу та світового мистецтва. Доведено, що творчість О.Коломійця сприяла поновленню зв'язку між поколіннями українських драматургів-новаторів, насильно перерваному тоталітарною системою, а започатковані новації митця реалізовано й творчо збагачено драматургами "нової хвилі".

  Скачати повний текст

Висвітлено феномен німецькомовного модернізму XX ст. у контексті двох масштабних і наскрізних духовно-естетичних тенденцій, що запропоновано визначати як "дисгармонійну" та "гармонійну". Відзначено, що перша реалізовувала самокритику Модерну та характеризувалася настановою на межове загострення фундаментальних протиріч культурної свідомості цієї доби, а друга була спрямована на пошук шляхів розв'язання зазначених протиріч і відкриття засобів "примирення індивіда зі Всесвітом" (Р.М. Рільке). Акцентовано увагу на "гармонійній" тенденції, відповідно до якої здійснено добір матеріалів, детермінований релевантно-репрезентативною значущостю літературних явищ у її межах та зі співвіднесеністю з основними етапами ровитку даної тенденції, для проведення аналізу. До таких явищ належать зріла поетична творчість Р.М. Рільке, художня проза Т. Манна і драматургія М. Фріша. Домінанти художніх систем даних авторів відображають найважливіші площини розвитку "гармонійної" тенденції, а саме: у царині онтології (Р.М. Рільке), у контексті мистецтва (Т. Манна) та сфері приватного життя (М. Фріш). Ці матеріали дозволяють висвітлити різні аспекти модерністського напряму у німецькомовній літературі, дослідити загальну динаміку розвитку "гармонійної" духовно-естетичної тенденції нмецькомовного модернізму XX ст. і на підставі зазначеної тенденції вивчити історію розвитку німецькомовної модерністської літератури XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію просторово-сценографічних систем українського театру в аспектах архітектоніки сцени, сценографії, предметних комплексів вистави, театральної проксеміки. Розроблено новий напрямок дослідження української сценографії, що грунтується на аналізі стратегій театрального простору в контексті театральної семіотики, теорії художнього тексту з використанням підходів театральної герменевтики та антропології. Проаналізовано просторові та сценографічні системи українського драматичного театру доби модернізму. Визначено принципи побудови простору та сценічного оформлення у виставах театру корифеїв та театру Л.Курбаса. Розглянуто творчі технології, які використовувались для реалізації концепцій прострової організації у драматичному театрі. Вперше виявлено специфіку простороутворення в українському театрі в контексті соціокультурного дискурсу доби. Проведено порівняльне вивчення особливостей розвитку української сценографії з загальносвітовими мистецькими процесами.

  Скачати повний текст

Уперше у музикознавстві здійснено аналіз екзистенційного підгрунтя музичного мистецтва доби модернізму, а саме - 1920-х рр. Розглянуто феномен "екзистенційного" у єдності проявів його іманентних властивостей у філософії, естетиці та музиці, що дозволило систематизувати напрямки у трактуванні його суті, що склалися у різних сферах знань. Висвітлено питання екзистенційності у музичному просторі. Визначено суть поняття модерністського Майстра з його екзистенційною смисловою сферою. Здійснено смисловий аналіз вибраних творів камерного жанру 1920-х рр. українських митців Б.Лятошинського, І.Белзи, Ю.Кофлєра, З.Кассерна у екзистенційному аспекті. До наукового музикознавчого вивчення уперше введено твори камерно-вокального жанру Б.Лятошинського, "Політональна прелюдія" З.Кассерна, Сонатина op. 9 і "Варіації на тему віденського вальсу Й.Штрауса" op. 23 Ю.Кофлєра. Здійснено доповнення до систематичного показника камерно-вокальної творчості Б.Лятошинського даного періоду.

  Скачати повний текст

Досліжено малорозроблену проблему екзистенційності української малої прози кінця XIX - початку XX ст. у контексті розвитку європейського екзистенціалізму. На підставі вивчення праць Н. Аббаньяно, М. Бердяєва, М. Гайдеггера, А. Камю, Ж.-П. Сартра, М. де Унамуно, К. Ясперса визначено філософсько-естетичні засади екзистенціалізму, проаналізовано форми його художнього вияву в літературі. До наукового обігу введено поняття екзистенційності як визначальної риси української літератури fin de siecle. На матеріалі новелістики В. Винниченка, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Б. Лепкого, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцківа досліджено трансформацію розвитку екзистенціальних ідей і специфіку їх втілення в українській літературі зламу віків. Доведено, що екзистенційний світогляд духовно наближений до менталітету українців. Розглянуто основні теми та проблеми екзистенційної новелістики: трагізму людського існування, буття до смерті, самотності митця, специфічного буття жінки, екзистенції дітей. Встановлено, що використання прийомів сну, спогаду, фрагментарності, мозаїчності, художньої деталі, ретроспекції увиразнює найхарактерніші для екзистенціалізму феномени. Висвітлено проблему часовості, досліджено поетику екзистенційного хронотопу. Дані літературні явища проаналізовано в загальноєвропейському контексті, визначено місце українського модернізму в ньому.

  Скачати повний текст

Досліджено явище екфрасису в літературному творі як поетичного прийому, що доволяє адекватно виражати твори одних видів мистецтва за допомогою інших, зокрема, музики, образотворчого мистецтва та літератури у творчому доробку поетів "срібного віку". Виявлено загальні риси екфрасису, що відображає процес "перекладу" кодів музики та живопису на мову словесності. Проаналізовано та систематизовано художні прийоми та принципи поетів-модерністів, які у своїй поетичній творчості відтворюють враження, що виникли у зв'язку із сприйняттям музичних творів або творів живопису. Охарактеризовано специфічні підходи (на межі словесного, музичного й образотворчого ряду) щодо прочитання літературного твору. Досліджено поетичну функцію образів пластичних мистецтв у творчості російських поетів початку XX ст. Розглянуто генезис і типологію музичних елементів у структурі поетичних творів, а також музичні образи (музиканта, символіку музичних інструментів) у російській поезії епохи модернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен жіночої прози кінця XIX - початку XX ст. Вперше здійснено осмислення жіночого письменства в контексті українського модернізму та гендерної перспективи пов'язаної з соціокультурним емансипаційним рухом. На рівні текстового аналізу розглянуто проблему творення нового літературного героя; запропоновано концепцію модерного жіночого персонажа. Простежено процес всебічного переосмислення гендерних стереотипів "новою" героїнею: від активного завоювання царини чоловічої реалізації (освіта, наука, професія) через зусилля поєднати реалізацію жінки як людини з обов'язками матері, дружини, громадянки до усвідомлення особистісної самодостатності. Розроблено періодизацію феміністичної літературної традиції та виявлено специфічні риси жіночого письма.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему міфу в літературі, його інтерпретаційну, структурну та функціональну своєрідність в естетиці раннього українського модернізму. Розглянуто міфологізацію літератури кінця XIX та початку XX ст. на трьох рівнях: архетипно-ініціаційному (парадигма героя), анагогічному (образний лад, універсум символіки) та дискретному (візійні світи - від реміфологізації до авторського міфотворення). З'ясовано характер засвоєння архетипного коду через ренарацію "вічних" сюжетів та мотивів у контексті духовних запитів модерної доби. На прикладі драматургії Лесі Українки простежено формування цілісного культурного універсуму модерну з його характерним прагненням інтеграції у світову традицію через оригінальну інтерпретацію античного, середньовічного, християнського та поганського міфосвітів.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано специфічні особливості письменницької критики як феномена російської літератури межі XIX - XX ст., досліджено процес формування та еволюційного розвитку історико-культурних і літературних передумов її виникнення. Показано філософічність критики письменників-модерністів у контексті ідеї всеєдності В.С.Соловйова. Визначено провідні теми та проблеми літературно-критичних робіт письменників-засновників модернізму. Проаналізовано форми реалізації письменницької критики в органічному взаємозв'язку з художньою, поетичною та прозаїчною творчістю письменників-модерністів і в співвіднесенні з жанровою системою літературної критики. Досліджено явище інтертекстуальності як характерної особливості організації літературно-критичного тексту в письменницькій критиці. Показано своєрідність ритміко-інтонаційної та композиційної організації літературно-критичних творів.

  Скачати повний текст

Проведено компаративний аналіз фундаментальних принципів європейської Реформації та віросповідних основ українського євангельського протестантизму. Розкрито специфіку відображення спільних богословських засад у соціальній позиції протестантизму. Виявлено, що євангельські церкви поєднують у своїй соціальній позиції східні та західні традиції та є чинником крос-культурного богословського синтезу, інкультурації ідей європейської Реформації у православній культурі. З'ясовано, що секуляризація протестанських церков у Європі й Америці обумовлює негативну реакцію українських протестантів, які знаходяться на стадії визначення своєї ідентичності між традиціоналізмом і західним модернізмом. Виявлено, що євангельські церкви в Україні зберігають ознаки маргінальної субкультури на сучасному етапі формування їх нової ідентичності. Проаналізовано основні тенденції соціально-політичного розвитку євангельського протестантизму у контексті євроатлантичної інтеграції України, побудови громадянського суспільства та налагодження партнерських відносин між державою та євангельскими конфесіями.

  Скачати повний текст