Досліджено місце та роль студентського самоврядування у ВНЗ Канади. Відзначено, що основна мета виховання громадянських якостей засобами самоврядування полягає у формуванні та розвитку громадянськості як соціальної цінності, інтегративної якості особистості, переконаної у непорушності конституційних прав і свобод. Проведено ретроспективний аналіз генезису поняття "громадянськість", здійснено систематизацію теорій щодо виховної потенціальності студентського самоврядування як невід'ємної складової демократизації вищої школи Канади. Висвітлено історичний аспект феномену громадянськості у зарубіжних і вітчизняних дослідженнях. Досліджено генезу виховання громадянськості студентів ВНЗ Канади. Виявлено особливості сучасного стану даного виховання засобами самоврядування за умов глобалізації та мультикультуралізму. Розкрито основні етапи становлення системи виховання громадянськості студентів ВНЗ Канади зазначеними засобами. У порівняльному аспекті проаналізовано зміст, форми те методи виховання громадянськості студентів ВНЗ Канади й України засобами самоврядування. Узагальнено позитивні здобутки канадського науково-практичного досвіду та можливості їх творчого застосування в системі ВНЗ України з виховання громадянськості студентів даними засобами. Доведено, що така система у ВНЗ Канади є оригінальним утворенням з притаманними їй змістом, формами та методами. Вона базується на певних цінностях, якими є права людини, власна гідність, базові людські свободи, демократична законність, мирне співіснування, ненасильницькі способи вирішення конфліктів, неупереджений, національний світогляд, рівність шансів, індивідуальна відповідальність, бережливе ставлення до природи. За результатами проведеного дослідження доведено доцільність впровадження канадського досвіду у виховну практику ВНЗ України з метою посилення ефективності громадянського виховання студентів засобами самоврядування з одночасним урахуванням національних і світових здобутків у цій галузі педагогічної діяльності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано онтологічний аспект готицизму, визначено його сучасний етичний та естетичний зміст, ускладнений психологічними, соціальними, епістемологічними концепціями. Досліджено особливості формування готичної традиції у літературі США у XIX - другій половині XX ст. з урахуванням впливу провідних літературних і філософських течій даного періоду. Проаналізовано творчість видатного американського романіста В.А. Персі, розкрито сутність його антропологічних, семіотичних, літературно-філософських побудов. Досліджено літературний феномен В.А. Персі як митця, що поєднує у своїй творчості літературу та філософську антропологію, культурні традиції США й Європи, класики та сучасності, художні твори якого є плідним полем естетичного функціонування субстрату готики та її модифікацій. Визначено структурно-змістові домінанти готики, показано їх дифузний, еклектичний та інтертекстуальний характер, виділено основні поетикальні й естетичні константи. Проаналізовано специфіку взаємодії готики з художніми течіями XIX ст. Розглянуто історію розвитку готичної традиції у літературі США на прикладі творчості Ч.Б. Брауна, Н. Готорна, Е.А. По та В. Фолкнера, досліджено її синкретичне поєднання з концепціями екзистенціалізму, мультикультуралізму та постмодернізму. Проведено діахронний аналіз трансформацій готичної традиції у літературі Англії та США протягом XVIII - XX ст. Наведено загальну характеристику творчості В.А. Персі як видатного американського романіста, філософа, семіотика, розглянуто його провідні світоглядні концепції, проаналізовано особливості їх втілення у творах митця. Художній доробок В.А. Персі проаналізовано у контексті діалектичної єдності його концептуального змісту та готичних формально-змістових моделей, показано універсальний характер та поліфункціональність структур готики в американській філософській прозі другої половини XX ст. Розглянуто основні історико-філософські дискусії даного історичного періоду - феноменологію моралі й ідентичності, проблеми духовних аномалій нації в історіософському контексті та релігійної антропології у ситуації постмодерну, розкрито високі креативні можливості готики XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто взаємини між етнічною ідентифікацією та соціальною інтеграцією полікультурного регіону. Доведено, що етнічна ідентичність забезпечує необхідний баланс у системі природних і створених ідентичностей, перешкоджаючи руйнуванню суспільної інтегрованості економічними та політичними засобами. Встановлено, що характер взаємин між етнічною ідентичністю та суспільною інтеграцією полікультурного регіону формує потребу в політиці мультикультуралізму, яка побудована на політиці визнання.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз феномену ідентичності соціального суб'єкта у контексті соціокультурних трансформацій, в основу якого покладено уточнені концептуальні уявлення про сутність феномену ідентичності соціального суб'єкта та форми його прояву за умов сучасних соціокультурних трансформацій. Обгрунтовано сутність і розкрито особливості соціальних систем трансформативного типу. Досліджено динаміку маргінальної свідомості соціальних суб'єктів транзитивних суспільств, для яких оптимальним рішенням у справі соціокультурного транзиту вважається модернізація на основі власної національної ідентичності або модернізація без вестернізації. Доведено, що мультикультуралізм, як культурний плюралізм, з політики загравання з національними меншинами закономірно виростає до права соціальних суб'єктів на вибір власної ідентичності, що закріплюється правовою нормою свободи совісті, отже, відповідальністю за наслідки самовизначення.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні та методичні підходи щодо вирішення проблем сучасної української культурної політики як соціокультурного процесу. Удосконалено її понятійний апарат: надано нові визначення понять "культура", "політика", "культурна політика", "мультикультуралізм", "мовна меншина". Представлено класифікації культурних норм, функцій, принципів та суб'єктів культурної політики. Запропоновано нове тлумачення полікультурного суспільства. Надано практичні рекомендації щодо удосконалення нормативно-правової бази держави у сфері культурної політики, напрямків її регулювання суспільством та державою (зокрема, фінансових відносин), моделі взаємодії держави з культурною сферою.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано концептуалізацію мультикультуралізму як способу інтелектуального осягнення та розуміння полікультурного суспільства. Визначено методологічні виміри осягнення та розуміння полікультурного суспільства. Висвітлено терміни та поняття крізь призму специфіки українського фрагментованого суспільства. Надано характеристику полікультурного суспільства як ціннісно-смислової реальності соціального буття. Розроблено шляхи реформування демократичної культурної політики через мультикультуралізм як ідеологію, політику, практику полікультурного суспільства. Запропоновано шляхи реформування інституту громадянства. Надано обгрунтування специфіки релігійних відносин у поліконфесійному суспільстві та пропозиції шляхів щодо вирішення міжконфесійних проблем у межах мультикультурної парадигми.

  Скачати повний текст

Розглянуто методологічний аспект соціокультурної множинності. На підставі онтологічного аналізу множинності періодів модерну та постмодерну запропоновано нове визначення мультикультуралізму як соціокультурної моделі модернізації постмодерну, що полягає в ідеологічній спробі встановити симетрію між соціокультурною множинністю постмодерну. З використанням даного підходу встановлено демаркаційну лінію між спонтанною гетерогенною множинністю та множинністю, що стає результатом дії мультикультуралістських політичних ініціатив і виявити причини загострення міжкультурної інтеракції в суспільствах, що практикують мультикультуралістські заходи. Визначено, що підставою для виникнення гетерогенної множинності у соціокультурній сфері (постмодерної множинності на відміну від модерної) власне стає дереалізована, десубстанціалізована культура, котра постає як відкритий ціннісний горизонт, що все більше втрачає ієрархічний і системний характер організації та набуває сітьового характеру самоорганізації. На підставі розробленого методологічного підходу щодо вивчення процесів множення та культурної інтеракції у науковий обіг введено термін "мультикультурація", більш адекватний для характеристики рухомої множинності постмодерну. На підставі аналізу постмодерної рухомої множинності (мультикультурації) розкрито нові можливості емансипації (гетерогенної свободи), яка на відміну від попередніх форм позитивної та негативної свободи демонструє можливість подолання двотактності звільнення (відчуження/засвоєння) в історичному процесі, що має відбуватися з єдиного центру.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив політичної й етнокультурної маргінальності на трансформацію політичного простору пострадянської України. На теоретичному рівні визначено та проаналізовано методологічні підходи щодо вивчення категорій політичної й етнокультурної маргінальності. Проведено комплексне дослідження причин маргіналізації у сучасній Україні. Запропоновано процес політичної маргіналізації розглядати не лише як негативне явище, але й як основу формування позитивного потенціалу для становлення нових політичних структур і відносин у країні, що реформується. Розкрито сутність і специфіку етнокультурної маргінальності в Україні, яка полягає у значному зростанні проявів маргіналізму серед більшості етносів, поглибленні маргінальних тенденцій у зв'язку з активізацією міграційних процесів, медіативним характером України (географічне положення між Заходом і Сходом), що породжує її особливий етнокультурний статус як маргінальної держави. Наведено рекомендації щодо удосконалення механізму управління процесами маргіналізації за умов пострадянської України. Обгрунтовано необхідність розробки за підтримки держави та активної участі різних структур громадянського суспільства консолідувальної програми міжетнічного діалогу на засадах інтеграції та мультикультуралізму з метою об'єднання різних верств населення за принциповими питаннями з обов'язковим урахуванням культурно-історичних особливостей окремих регіонів.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено основні аспекти співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. З'ясовано, що основним суб'єктом реалізації свободи та відповідальності є людина як особистість. Встановлено, що існування будь-яких соціальних інститутів, систем, структур і спільнот як соціальних суб'єктів обумовлене поведінкою конкретних осіб. Зроблено висновок, що відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб, покладається на відповідальних представників цих суб'єктів. Визначено зміст поняття глобалізації в аспекті його впливу на умови реалізації людиною її свободи. З'ясовано, що ефект глобалізації виникає за умови залежності (за виняткових обставин, але - закономірно) подальшого розвитку людської цивілізації від вчинків окремої людини. Доведено, що розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки обумовлене особливостями комунікаційних, інституційних і соціокультурних характеристик тих епох, в які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. З'ясовано, що за доби глобалізації розробка проблеми відповідальності людини визначається глибокими трансформаційними змінами у сфері комунікації, соціальних інститутів і культури, зокрема, зростанням впливу на поведінку людини механізмів масової комунікації, перманентною модернізацією соціальних інститутів і домінуванням ситуації мультикультуралізму. Доведено, що основними шляхами реалізації людиною свободи за умов глобалізації є інституціональний, мережевий і мультикультуральний. Встановлено, що носіями інституціональних, мультикультуральних, межових відносин завжди є конкретні особи, за умов глобалізації проблема відповідальності залишається релевантною відносно цих відносин, яка залежно від шляхів реалізації свободи особистості може бути вираженою у позитивній і негативній формах.

  Скачати повний текст

Висвітлено філософсько-антропологічне осмислення конструювання ідентичності у телесеріалах в українському медіапросторі, що великою мірою визначає сучасні процеси українського антропо- та культурогенезу. Досліджено основні стратегії конструювання ідентичності, наявні у телесеріалах як продуктах візуальної культури. Визначено основні конструктори, що безпосередньо впливають на ідентифікаційні процеси в гетерогенній українській глядацькій аудиторії, а саме: визначні філософеми (фантазму, ескапізму), міфологеми (архетипи "героя", "трікстера", "ворога", притаманні схемам бінарного опозиціювання), ідеологеми ("успішності", політкоректності, гендерно-коректної комунікації, націоналізму, мультикультуралізму, антиглобалізму) та наративні елементи (серійність форми, використання антагонічних персонажів, залучання прийомів пародії).

  Скачати повний текст

Досліджено індійсько-американську літературу, проаналізовано творчість Б.Мухерджі, одну з головних статей американського мультикультуралізму. Комплексне вивчення текстів проведено на базі теорії порубіжної та гібридної свідомості іммігрантів. Уперше на підставі аналізу творчості Б.Мухерджі виділено важливі індійські елементи, які вплинули на формування поетики прози й утворюють внесок письменниці до американської літератури, а саме: теорію індійської поетики, могольської мініатюри, танцю, індуїзм. Показано унікальність естетичних новацій письменниці, гетерогенний характер поетики її творів, поєднання американського досвіду й індійської спадщини у багаторівневий гібридний текст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феномен мультикультуралізму як практика існування та процедура встановлення наявних культурних відмінностей у суспільстві, а також як концептуальна позиція, яка має втілюватися у відповідній ідеології, правових нормах, відображатися у характері суспільних інститутів, владних відносинах та у буденному житті людей та спрямована на викорінення расизму, націоналізму, тоталітарних форм соціального устрою, здобуття рівності для всіх груп суспільства. Встановлено, що перспективи мультикультуралізму пов'язуються з його спрямованістю у річище визнання, відкритості, реального діалогу культур, коректності під час вирішення проблем культурної, релігійної, етнічної ідентичності, що посилює необхідність проведення політики культурного плюралізму в соціокультурному просторі полікультурних держав.

  Скачати повний текст

У дисертації виявлено і аргументовано, як під впливом зовнішніх чинників, давньої спадщини Римської імперії, місцевих природно-кліматичних умов і архітектурно-будівельних традицій сформувались ознаки національної ідентичності ісламської архітектурної школи Алжиру, визначено прояви національної ідентичності і запозичених традицій в архітектурі мечетей, розроблено рекомендації для проектування нових мечетей в національних формах.Уперше визначено архітектурну періодизацію мечетей Алжиру з характеристикою кожного періоду (1 період – поєднання арабських, берберських, перських впливів, поширення колонного типу мечеті, 2 період – вплив андалузької архітектури, поява більшого декорування, 3 період – перевага функціональності в побудові мечетей, остаточне формування мечеті магрибського типу, 4 період відіграв не таку важливу роль в періодизації мечетей Алжиру, однак саме цей період позначився активним будівництвом медресе, 5 період – вплив іспано-португальських будівельних традицій, декорування, 6 період – період еклектизму і змішування традицій під час османського панування).На основі методології системно-структурного аналізу визначено принципи розташування мечетей в міському середовищі, планувальні схеми, пропорційну побудову, проаналізовано і систематизовано основні елементи, досліджено конструктивні схеми та декор.За методом системно-структурного аналізу сформульовано визначальні ознаки національної самобутності (колонний тип безкупольної мечеті з призматичним кількаярусним мінаретом або з звуженим догори мінаретом з гострокутними елементами завершення) і зовнішні впливи (арабські, давньоримські, перські, андалузькі, візантійські, османські) в архітектурі мечетей Алжиру ХІ ст.– 1830 р., визначено регіони з виявленням ознак національної самобутності в архітектурі на кордоні з Марокко і в долині р. Мзаб та регіони з поєднанням мультикультуралізму в архітектурі на узбережжі Середземномор'я та на кордоні з Тунісом.На основі проведеного дослідження сформульовано практичні рекомендації для проектування мечетей в національних формах.^UThe thesis has revealed and has put forward the arguments how, under the influence of external factors, the ancient heritage of the Roman Empire, local natural climatic conditions and architectural and construction traditions, the signs of the national identity of the Algerian Islamic School of Architecture were formed. It has specified the manifestations of national identity and borrowed traditions in the architecture of mosques, and has developed recommendations for designing of new mosques in the national forms.The Islamic Architecture School of Algeria was formed on the background of historical changes, a constant change of ruling dynasties, as well as under the influence of specific climatic conditions and ethnic features.For the first time, the architectural periodization of Algerian mosques with the characteristics of each period was determined (the first period - a combination of Arab, Berber, Persian influences, distribution of a mosques of hypostyle type; the second period - the influence of the Andalusian architecture, the occurrence of large decoration; the third period - the preference for greater functionality in the construction of mosques, the final formation of a Maghreb type mosque; the fourth period did not play a significant role in the periodization of Algerian mosques, but this period was marked by the active construction of madrassahs; the fifth period – the influence of the Spanish and Portuguese architecture and construction traditions, decoration; the sixth period - a period of eclecticism and mixing of traditions under the Ottoman rule).On the basis of the methodology of the system-structural analysis, the principles of location of mosques in the urban environment, planning schemes and proportional construction are determined; the basic elements are analyzed and systematized; the structural layouts and decoration are studied. Mosques are analyzed from the enlarged urban-planning level (location in the urban environment) to the object level (planning, compositional construction) and element-by-element level (component elements of the superstructure of the mosque, structural systems, decorative finishing of facades and interiors). Then, the peculiarities of different hierarchical levels of mosques are compared with the architectural periodization and geography of location, which enables identifying national signs and external influences in the Algerian Islamic architectural school.It has been proved that the national forms of the mosques of Algeria are expressed as follows: in the domeless Maghreb and Kharijites mosques; in the prismatic minaret with several tiers or the tapered upward minaret with acute-angle elements of crowning, taking into account seismic activity; in the use of a hypostyle type mosque with crowning of each nave with a double sloping roof; and in the use of lightweight wooden roof structures.According to the method of system-structural analysis, the thesis has formulated the determining features of national identity and external influences in the architecture of Algerian Mosques since 11th century till 1830; it has been determined the regions with manifestation of signs of national identity in the architecture on the border with Morocco and in the valley of the M'zab river and regions with a combination of multiculturalism in architecture on the Mediterranean coast and on the border with Tunisia.The practical recommendations for the planning of mosques in national forms are formulated - separately for the mosques of the Maghreb type and for the Kharijites mosques. It has been proved that the process of construction of new mosques should be in parallel with the development of the protection of monuments and restoration activities by expanding the list of objects under state protection and are included in the State or World Monuments Registry.

У дисертації вперше у вітчизняній соціальній філософії проведене комплексне дослідження легітимаційного потенціалу деліберативної моделі демократії в полікультурному суспільстві, можливих перешкод на шляху її імплементації та способів їх подолання. Виділені і охарактеризовані функції деліберативного процесу, які відіграють ключову роль для легітимності демократичного регулювання: когнітивна, інклюзивна, етична функції. Показано, що когнітивна функція деліберативного процесу може порушуватися внаслідок глибоких відмінностей в когнітивних засадах учасників обговорення. Ефективність комунікації залежить від підтримки етичної та інклюзивної функцій деліберативного процесу, який розуміється як кооперативна спільна активність. Встановлено, що процеси соціальної стереотипізації і еволюційні аспекти соціального пізнання можуть викликати приховані форми дискурсивних нерівностей та виявлено, що найбільш ефективний механізм дестереотипізації тісно пов'язаний із основними принципами деліберативної демократії. Обґрунтовано, що Інтернет може частково виконувати функції публічної сфери, але деліберативна функціональність в умовах нових загроз інструменталізації віртуальної комунікації залежить від правильної модерації комунікативних платформ.Ключові слова: деліберативна демократія, легітимність, полікультурне суспільство, комунікація, мультикультуралізм, культура, нормативний ідеал, дискурсивна етика, публічна сфера, громадянське суспільство, соціальна категоризація, Інтернет-комунікації.^UFor the first time in Ukrainian social philosophy this dissertation represents a comprehensive study of the legitimation potential of the deliberative model of democracy in a polycultural society. Based on Weber's types of legitimate domination, the tendencies of transforming the principles of legitimization of the socio-political order in a historical context have been revealed. It has been shown that as a result of substitution of the metaphysical bases of legitimization mechanisms by procedural principles, the formal conditions for legitimization have become the rational procedures for reaching agreement; the normative validity has been rooted in the inter-subjective agreement about such validity. The normative core of democracy is formed on the basis of the connection of the rational legitimization as a procedure with the idea of the civil self-regulation. On the basis of the anti-essentialist approach, it is shown that the criticism of the new legitimization strategy in a polycultural society, multiculturalism, is caused not only by counterproductive consequences in the course of its implementation as a state policy, but also by the defectiveness of the methodological platform of multiculturalism that is the interpretation of culture as a homogeneous integrity and stable inherent property of the ethnic community. It is substantiated that culture is not a hermeneutically sealed entity, but an intra-split complex system consisting of mutually interwoven volatile practices. The methodological platform that opens the ways for the interaction of cultures is the normative model of the deliberative democracy, within which the legitimization procedure takes root in the informal public sphere, thereby preserving the commitment to the ideal of civil self-regulation.On the basis of the analysis of the deliberative democratic theory, three functions of the deliberative process have been singled out: cognitive, inclusive and ethical function. They play a key role in the legitimization of democratic regulation. It has been established that due to the priority of the rational form of communication, the inclusive function of the deliberative process can be violated and therefore, the deliberative model of democracy is to be supplemented by aesthetic-affective forms of articulation, provided that its basic principles are preserved. It has been shown that the cognitive function of the deliberative process can be violated due to profound differences in the cognitive base of the discussion participants. The effectiveness of communication in difficult cases of intercultural interaction depends on the maintenance of the ethical and the inclusive functions of the deliberative process, which is understood as cooperative activity that includes various types of justification. It has been revealed that the processes of social stereotyping and the evolutionary aspects of social cognition can cause hidden forms of discursive inequalities. Cognitive distortions and affective reactions cause an incorrect interpretation of information and provoke an informal exclusion, disrupting the cognitive, inclusive and ethical functions of the deliberation process. The most effective mechanism for de-stereotyping is closely linked to the basic principles of a deliberative democracy and assumes intergroup interaction under the condition of common goals, equal status and institutional support. It has been substantiated that the Internet can partially fulfill the functions of the public sphere and increase the scale of existing social movements, facilitating coordination and mobilization. Virtual platforms for communicative interaction satisfy the requirements of openness and equality, which opens the way for more complete implementation of the cognitive, inclusive and ethical functionality of the deliberative process. But at the same time the virtual space provides new ways for manipulating public opinion, becomes a new field of confrontation. Deliberative functionality in the face of new threats of virtual communication instrumentalisation depends on the correct moderation of communicative platforms.Keywords: deliberative democracy, legitimacy, polycultural society, communication, multiculturalism, culture, normative ideal, discursive ethics, public sphere, civil society, social categorization, Internet communications.

У дисертаційному дослідженні виявлено сучасні тенденції та проблеми розвитку мультикультурного міського середовища країн Середземноморського регіону, проаналізовано вітчизняний та закордонний досвід. Проведено аналіз змісту поняття “цивілізація” та його зв'язок з категорією “місто” в рамках цивілізаційного історичного підходу. Надано сучасну термінологічну інтерпретацію поняттю “цивілізаційна ідентичність міського ландшафту” у сфері архітектури та містобудування. Простежено специфіку явища мультикультуралізму в історичних містах, встановлені закономірності їх культурно-історичних циклостадійних змін. Проведено історико-генетичний аналіз міського ландшафту історичних міст та виявлено ознаки його цивілізаційної ідентичності. Сформульовано наукові принципи ідентифікації стану та трансформації мультикультурного міського середовища міст-метрополій (на прикладі міста Алжир) з використанням мовних знакових сигналізаторів його актуального стану: символічного домінування цивілізаційного стилю, збереження та відтворення цивілізаційної ідентичності, наслідування та успадкування елементів культурної спадщини, збереження динамічної цілісності. На основі виявлених принципів та проведеної діагностики сучасного стану міста Алжир, запропоновано архітектурно-містобудівні прийоми трансформації мультикультурного міського середовища.^UThe thesis defined Mediterranean Region countries contemporary trends and problems of multicultural urban environment development, domestic and international experience was was analyzed. The meaning of the concept 'civilization' and its connection with the 'city' category in terms of civilization historical approach were analyzed. The contemporary terminological interpretation of the concept 'civilizational identity of urban landscape' in the area of architecture and urban planning was given. The manifestations features of multiculturalism phenomenon in historical places were investigated, regularities of their cultural and historical cyclical-staged changes were determined. Historical and genetic analyze of urban landscape of historical cities was conducted and features of its civilizational identity were discovered. Comparative factographic characteristic of natural, social and artificial urban environment components state peculiarities from three aforementioned core historical perspectives (conditional period of commencement of Western European civilization penetration, conditional period of completion, penetration of the contemporary multicultural state of the city) on the case of Algiers, Tunis, Rabat cities is made.Scientific principles of identification of condition and transformation of multicultural urban environment of metropole-cities (the case of Algiers city) were defined with using such linguistic sign indicators of its actual state as symbolic predominance of civilizational style, maintenance and reproduction of civilizational identity, derivation and inheriting of cultural inheritance elements, maintenance of dynamic integrity. On the basis of discovered principles and conducted diagnostics of modern city Algiers the architectural and urban planning techniques of multicultural urban environment transformation were suggested.Logic and semantic formula of civilizational identity for urban landscape and multicultural urban environment as its constituent was introduced. This formula defines and regulates cultural and historical identity of characteristics of material and spiritual basis for civilization (and its metropoles) to the sense and meanings of attributes of its ideal cultural form, which are cycle-stagely treated form on the basis of manifold intellectual (symbolic) interpretations immanent to each historical era.Architectural and urban planning techniques of consolidation for multicultural urban environment integral fragments with the use and theoretical assessment of Algiers metropol-city experience were suggested. These techniques are treated as regulative transformational supplementary planning bunchers-striners (focus mono- and multifunctional centers, distributional junctions, frontal ramified networks, linear clamps - public spaces) which have to be realized in the places of location of painful points (butting zones of cycle-stage and phase transitions), rapture of texture and fracture of frameworks (deficiency of infrastructure landscape networks) of multicultural urban environment.Requirements to instrumental content of methodic means (structural, genetic, organizational, compositional) of multicultural urban environment transformation are outlined. They are aimed at cycle-staged morphologic transformation and poli-processing parametrization of multicultural urban environment components; traditionally innovative consensus for defining and application of diapason of planning decisions examples, means and techniques of reproduction and coordinated transformation of metropoles multicultural urban environment constituents; infrastructure multicultural support of contact effects of peripheral and network interactions of metropoles historical and genetic zones (excerpts formation).

У дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено правовий мультикультуралізм, його поняття, типологію, принципи та функції у контекстіфілософсько-правових поглядів. Обґрунтовано основні ознаки правового мультикультуралізму, головні тенденції розвитку правових культур.Удосконалено наукові дослідження з питань філософсько-правового бачення мультикультуралізму та його аксіологічного виміру. Розвинуто положеннящодо основоположних ідеї правового мультикультуралізму у контексті науки філософії права.Відзначено існування різноманітних підходів до трактування мультикультуралізму, розмежовано співвідношення понять мульти-, полі- та багатокультурності, констатовано, що активізація розвитку теорії мультикультуралізму припадає на основні соціо-політичні і економічні етапи прогресу суспільства. На підставі проведеної концептуальної характеристики правового мультикультуралізму наведено авторське визначення поняття як теорії, яка спрямована на визнання існування в межах певного відкритого суспільного прошарку культурно відмінних груп, дії яких спрямовані на збереження та розвиток своєї самобутності та, водночас, дотримання у міжкультурних відносинах принципів рівності, толерантності, взаємоповаги і людиноцентризму.Проаналізовано роль права та суспільної моралі у контексті правового мультикультуралізму. Доведено, що на розвиток правового мультикультуралізму великий вплив мали ідейно-світоглядні принципи римського права в поєднанні з набутками античності: так, принцип космополітизму на перший план висуває інтереси і цінності людини, а не держави; право скомпонувало у собі справедливістю з моральними установками, які разом визначили людину як частину нової культури та самостійного індивіда з невід'ємними правами та здатністю до контролю й регуляції поведінки; індивідуалізм посприяв наділенню особи можливості до здійснення контролю власного становища у соціумі та відстоювання стратифікаційних позицій; мультикультурність продемонструвала можливість об'єднання процесів впливу та проникнення правових феноменів з однієї культури в іншу, при цьому зберігаючи їх унікальність.Розглядаючи види правових культур, проаналізовано їх сучасне втілення та зазначено, що сьогодні можна виокремити чотири основних фактори їхрозвитку та подальшої практичної реалізації, зокрема: 1) визнання важливості постійного внутрішнього оновлення традицій правової думки; 2) заохоченняісторичної пам'яті стосовно правових традицій та правових культур; 3) схвалення внутрішніх розбіжностей та розуміння важливості проникненняправових культур; 4) актуалізація ціннісних орієнтирів правових культур.У контексті правового мультикультуралізму з'ясовано, що проблема людини та її духовності є спричинені осмисленням екзистенційності впродовжрізних епох, тому для кращого втілення філософсько-правової теорії мультикультуралізму важливим є максимальне втілення людиноцентричнихсвітоглядних поглядів на основі самобутньої, стійкої правової нації.Дисертація має науково-практичне значення для філософії права, проблем філософії та інших філософсько- і теоретико-правових наук.^UIn the thesis for the first time in the national legal science legal multiculturalism, its concept, typology, principles and functions in the context of philosophical and legal views were investigated. The main features of legal multiculturalism, main tendencies of development of legal cultures were explained.Scientific research on philosophical and legal vision of multiculturalism and its axiological dimension has been improved. The position on the fundamental ideas oflegal multiculturalism in the context of science of the philosophy of law is developed.The existence of diverse approaches to the interpretation of multiculturalism is noted, the ratio of the concepts of multi-, poly- and multiculturalism is differentiated.It was stated that the activation of the development of the theory of multiculturalism accounts for the main socio-political and economic stages of the progress of society.On the basis of the conceptual characterization of legal multiculturalism, there is definition of the concept as a theory, which aims at recognizing the existencewithin the limits of a certain open social stratum of culturally distinct groups, whose actions are aimed at the preservation and development of their identity and, at the same time, observance of the principles of equality, tolerance in intercultural relations, mutual respect and human-centeredness.The role of law and social morality in the context of legal multiculturalism is analyzed. It was proved that the development of legal multiculturalism was stronglyinfluenced by the ideological and ideological principles of Roman law in conjunction with the achievements of antiquity: the principle of cosmopolitanism highlights the interests and values ​​of man, not the state; law comprised a fairness with moral attitudes that together identified a person as a part of a new culture and anindependent individual with inalienable rights and the ability to control and regulate behavior; individualism contributed to empowering a person to exercise control over her own position in society and advocating for stratification positions; multiculturalism has demonstrated the ability to combine the processes of influence and penetration of legal phenomena from one culture to another, while preserving their uniqueness Considering the types of legal cultures, their current implementation isanalyzed and it is noted that today it is possible to distinguish four main factors of their development and further practical realization, in particular: 1) recognition of the importance of constant internal renewal of the traditions of legal thought; 2) the promotion of historical memory in relation to legal traditions and legal cultures; 3) approval of internal differences and understanding of the importance of penetration of legal cultures; 4) actualization of values of landmarks of legal culturesIn the context of legal multiculturalism, it has been found that the problem of man and his spirituality is caused by the conception of existentialism in differentepochs, therefore, for the best implementation of the philosophical and legal theory of multiculturalism, the maximal realization of human-centric ideological views isessential on the basis of a distinct, stable legal nation. Dissertation has a practical value for philosophy of right, problems of philosophy and other philosophical, theoretical and legal sciences.

Дисертант дοслідив евοлюцію двοстοрοнніх українськο-канадських віднοсин і встанοвив, щο у середοвищі дοслідників прοблеми сфοрмувався кοнсенсус щοдο їх найважливіших οзнак. Ηим дοведенο, щο канадська пοлітика мультикультуралізму стала οснοвοю пο літики суб'єктивації діаспοри Канади у системі українськο-канадських віднοсин. У рοбοті рοзкритο οсοбливοсті прοцесу інституціοналізації стοсунків між οбοма державами під впливοм українськοї гр οмади Канади, яка сприяла фοрмуванню пοзитивнοгο іміджу України в канадськοму пοлітикумі.^UThe thesis is dedicated to identifying the essential features of the process of shaping, evolution and prospects of bilateral relationship between Ukraine and Canada. It is substantiated that among researchers of bilateral relations a consensus regarding their most important features that determine the vectors of development of the system of international relations has been formed: features of the structural series, which indicate quantitative and qualitative changes in the aggregate of political actors; signs of the systemic series, which indicate the relationship between order and chaos in the system of international relations; signs of the environment in which the system of international relations is functioning (globalization, technologization and informatization), signs of a social series reflected in the trends of renewal of social space (demography, ecology, human rights).

У дисертації розглянуто сучасний стан реформування системи державного управління та визначено пріоритети розвитку державного управління у сфері воєнної безпеки на національному та глобальному рівнях управління. Розглянуто проблеми функціонування та розвитку інституцій глобального управління у сфері безпеки на фоні змін воєнно-політичної ситуації у світі. Проаналізовано діяльність глобальних структур у сфері безпеки, визначено їх організаційно-правовий статус та обсяг завдань із забезпечення воєнної безпеки. Визначено загальні тенденції розвитку публічного управління у сфері воєнної безпеки та наголошено на неоднозначності та варіативності позицій в оцінках результатів реформ. Аргументовано, що проблеми суспільної взаємодії, відповідальності та демократії у сучасних управлінських практиках транспонуються також і на державне управління у сфері воєнної безпеки, зокрема щодо впровадження інновацій. Проаналізовано відомі діючі моделі державного управління у досліджуваній сфері та визначено їх іманентні складові, характерні ознаки й особливості. Обґрунтовано основні характерні для демократичних країн принципи управління, визначаються сфери їх обмеження при створенні сучасних моделей державного управління у сфері безпеки та оборони. Трансформаційні зміни в державному управлінні в сфері воєнної безпеки розглядаються як можливі логічні та доцільні на фоні процесів адміністративних реформ, впровадження підходів на основі відкритих інновацій, технологій управління інноваціями та екосистемами на об'єктах воєнної безпеки національного та глобального рівнів. Доведено, що інновації у воєнній сфері впроваджуються в оборонно-промисловий комплекс і управління сектором безпеки та оборони та сприяють застосуванню нових інструментів і залученню нових суб'єктів, які не були пов'язані з воєнною сферою, натомість здатні підвищити її ефективність. Визначено проблеми, що постають перед світовою та регіональними системами колективної безпеки, зокрема що стосується подолання кризових явищ, на фоні агресії Росії проти України. Доведено, що Україна як учасник реформування сучасних систем колективної безпеки здатна підвищити їх ефективність у вирішенні світових проблем воєнної безпеки. Розкрито суть кризового потенціалу проблем ідентичності та мультикультуралізму в їх неоднозначному взаємозв'язку з політичними та воєнними проблемами “сек'юритизації“ на національному та інтеграційному рівнях.Розглядаються основні аспекти взаємодії між складовими Сектору безпеки та оборони України: силами безпеки та силами оборони, як у мирний, так і у воєнний час. Визначено завдання воєнної політики держави в контексті реалізації положень нової Стратегії національної безпеки України та перетворення України із об'єкта у суб'єкт міжнародною політики.Ключові слова: воєнна безпека, національна безпека, державна безпека, глобальне управління, воєнна могутність, колективна безпека.^UThe dissertation considers the current state of public administration reform and identifies priorities for the development of public administration in the field of military security at the national and global levels of government. The problems of functioning and development of global security institutions in the field of security against the background of changes in the military-political situation in the world are considered. The activity of global structures in the field of security is analyzed, their organizational and legal status and the scope of tasks for ensuring military security are determined. The general trends in the development of public administration in the field of military security are defined and the ambiguity and variability of positions in estimating the results of reforms are emphasized. It is argued that the problems of social interaction, responsibility and democracy in modern management practices are also transferred to public administration in the field of military security, in particular regarding the introduction of innovations. The known current models of public administration in the researched sphere are analyzed and their immanent components, characteristic features and peculiarities are determined. The basic principles of government characteristic of democratic countries are substantiated; the spheres of their restrictions while creating modern models of the state governance in the field of security and defense are defined.Transformational changes in the state governance in the field of military security are seen as possible logical and appropriate amid administrative reform processes, implementation of open innovation approaches, innovative management technologies and ecosystems at military security facilities at the national and global levels. It has been proven that innovations in the military sphere are introduced into the defense industry and the governance of the security and defense sector and promote the use of new tools and the attraction of new entities that were not related to the military sphere, but can increase its efficiency. The problems for the global and regional systems of collective security, in particular with regard to overcoming the crisis, against the backdrop of Russia's aggression against Ukraine, have been identified. It is proved that Ukraine as a participant in the reform of modern collective security systems is able to increase their effectiveness in solving global problems of military security. The essence of the crisis potential of the problems of identity and multiculturalism in their ambiguous interrelation with the political and military problems of securitization at the national and integration levels is revealed.The main aspects of interaction between the components of the Security and Defense Sector of Ukraine are considered: security forces and defense forces, both in peacetime and in wartime. The tasks of the state's military policy in the context of the implementation of the provisions of the new National Security Strategy of Ukraine and the transformation of Ukraine from an object into a subject of international policy have been identified.Key words: military security, national security, state security, global governance, military power, collective security.

У дисертаційній роботі здійснено огляд, структуризацію та систематизацію особливостей і наслідків феномена та політики мультикультуралізму у Великій Британії, зокрема на тлі європейського досвіду мультикультуралізму та загалом різних підходів до управління соціальним і культурним розмаїттям. Це відображено в процесі та за результатами розв'язання поставлених дослідницьких завдань, зокрема: охарактеризування історіографічних і теоретико-методологічних параметрів виділення, визначення, дослідження, концептуалізації і предметної сфери поняття (теорії), політики (практики) та загалом тематики мультикультуралізму в світі, Європі і, зокрема, у Великій Британії; аналізу еволюції, атрибутів, детермінант і меж становлення, періодизації та чинного розвитку соціального й культурного розмаїття та теорії, політики і практики мультикультуралізму у Великій Британії; виокремлення та впорядкування політичних, громадянських, етнонаціональних, ідеологічних, ідентичнісних, міграційних, расових, релігійних, освітніх та інших аспектів, контекстів, виявів, складових, детермінант і наслідків феномена й політики мультикультуралізму як механізму управління розмаїттям у Великій Британії; відстеження й узагальнення переваг і дефектів, наслідків і значення теорії, політики й практики мультикультуралізму у Великій Британії та прогнозування ризиків і перспектив їхнього розвитку й трансформації, зокрема у формі інтеркультуралізму та постмультикультуралізму, в тому числі на тлі європейського досвіду управління розмаїттям та підготовки і реалізації «Брекзиту». При цьому, метою дисертаційної роботи загалом було визначено виділення, аналіз, структурування і систематизацію особливостей концептуалізації, предметної сфери, охоплюваності, еволюції, ознак, детермінант і рамок становлення й розвитку, аспектів, контекстів, виявів, складових і наслідків теорії, практики та політики мультикультуралізму у Великій Британії. У дисертації теоретично аргументовано положення, що: чим більше розвивається мультикультуралізм, тим більше він критикується та модифікується незалежно від специфіки партійно-ідеологічного спектра тієї чи іншої країни; чим більша частка та чисельність населення різних типів і груп меншин, тим складніші проблеми мультикультуралізму як способу управління соціальним і культурним розмаїттям. Відтак зафіксовано, що мультикультуралізм – це спосіб інтеграції, результатом якого може бути успіх або невдача, але який завжди спрямований на відділення певних меншинних груп і заохочення цього зі сторони держави, хоча й у межах пошуку соціальної єдності, солідарності та рівності. З огляду на це, мультикультуралізм завжди націлений на розроблення тих чи інших моделей демократичного громадянства і конституціоналізму, а загалом на ідеали прав людини й громадянина, хоча й переважно у груповому контексті. Тому мультикультуралізм проблематичний, коли конфлікти між різними групами (більшості та меншості) щодо цінностей і їхньої інтерпретації не можуть бути розміщені у межах певної соціальної структури й загрожують індивідуальним (а не груповим) правам людини і громадянина. Практично ж констатовано, що європейський і, зокрема, британський мультикультуралізм не гомогенний, безальтернативний і однорідний, а позначається парадоксальністю, адаптивністю та політизованістю теоретизування й упорядкування соціального і культурного розмаїття, зокрема в межах тематики імміграції та на стику взаємодії з асиміляціонізмом, інтеграціонізмом, космополітизмом, секуляризмом і глобалізмом. Крім того, мультикультуралізм у Великій Британії і Європі гетерогенний, багатокомпонентний, полісемічний, дискурсивний і неодмінно політизований, але найчастіше розуміється як політичне, суспільне та регулятивне пристосування держави і титульної більшості до соціально й культурно диференційованих груп меншин (передусім іммігрантів) і навпаки. Врешті, британський мультикультуралізм своєрідний і винятковий у європейському розрізі, адже він дуже невпорядкований та несистематизований і фокусується на різних проблемах залежно від обставин та політизації контексту. Простежено, що чим більше розвивалися й інституціоналізувалися теорія і політика мультикультуралізму у Великій Британії, тим більше вони зазнавали критики і трансформацій на тлі терористичних актів з початку ХХІ століття, світової фінансово-економічної кризи, європейської імміграційної кризи, «Брекзиту» тощо. Саме тому доведено, що попри заклики до згортання політики мультикультуралізму і фіксування його критики й колапсу у політичному дискурсі, номінально і законодавчо, враховуючи мотиви політичних акторів, мультикультуралізм у Великій Британії лишається чинним, хоч і далі піддається теоретичній, концептуальній, політичній і практичній переоцінці, оновленню, ребалансуванню, «відбілюванню» й модифікації – у руслі згуртованості, постмультикультуралізму, інтеркультуралізму і подолання небезпек політизації ісламу.^UThe dissertation reviews, structures and systematizes the features and consequences of the phenomenon and politics of multiculturalism in the UK/Great Britain, in particular at the background of the European experience of multiculturalism and other approaches to the management cultural diversity. This is reflected in the process and results of solving the research tasks, in particular: to characterize theoretical, methodological and historiographical parameters of selection, definition, conceptualization, research and subject area of the concept (theory), politics (practice) and in general the theme of multiculturalism in the world, in Europe and, in particular, in Great Britain; to analyze the evolution, attributes, determinants and limits of the formation, periodization and current development of cultural diversity and the theory, politics and practice of multiculturalism in the UK; to identify and put in order political, civic, ethno-national, ideological, identity, migration, racial, religious, educational and other aspects, contexts, manifestations, components, determinants and consequences of the phenomenon and politics of multiculturalism as a mechanism for managing diversity in the UK; to trace and summarize the advantages and disadvantages, consequences and significance of the theory, politics and practice of multiculturalism in the UK and to forecast the risks and prospects of their development and transformation in particular in the form of interculturalism and post-multiculturalism, including at the background of the European experience of diversity management and preparation as well as implementation of «Brexit». Thus the purpose was to identify, analyze, structure and systematize the features of conceptualization, subject area, coverage, evolution, features and determinants of the formation and development, aspects, contexts, manifestations, components and consequences of theory, practice and politics of UK's multiculturalism.The dissertation theoretically argues the propositions that: the more multiculturalism develops, the more it is criticized and modified regardless of the specifics of the party-ideological spectrum of a country; the larger the share and population of different types and groups of minorities, the more complex are the problems of multiculturalism as a way to manage cultural diversity. Thus, multiculturalism is a way of integration that can result in success or failure, but which is always aimed at separating certain minority groups and encouraging them by the state, albeit within the search for social unity, solidarity and equality. In view of this, multiculturalism is always aimed at developing certain models of democratic citizenship and constitutionalism, and in general at the ideals of human and civil rights, albeit mainly in a group context. Therefore, multiculturalism is problematic one, when conflicts between different groups (majorities and minorities) over the values and their interpretation cannot be placed within a certain social structure and threaten individual (rather than group) human and civil rights.Practically it was found out that European and British multiculturalism is not homogeneous and non-alternative one, but is characterized by paradoxicality, adaptability and politicization of theorizing and ordering of cultural diversity, in particular within the theme of immigration and at the junction of interaction with assimilationism, integrationism, cosmopolitanism, secularism and globalism. In addition, multiculturalism in Great Britain and Europe is heterogeneous, multicomponent, polysemous, discursive and necessarily politicized one, but is often understood as a political, social and regulatory adaptation of the state and the titular majority to culturally differentiated minority groups (especially of immigrants), and vice versa, Finally, British multiculturalism is unique and exceptional one in the European context, as it is overly disordered and unsystematized and focuses on different issues depending on the circumstances and the politicization of the context.The dissertation also observed that the more the theory and politics of multiculturalism is developed and institutionalized in Great Britain, the more they were criticized and transformed at the background of terrorist acts from the beginning of the XXI century, the global financial and economic crisis, the European immigration crisis, «Brexit» and so on. That is why it has been proven that despite the calls for the curtailment of multiculturalism and fixation of its critique and collapse in political discourse, multiculturalism in the UK nominally and legally remains valid. Although multiculturalism continues to be subjected to theoretical, conceptual, political and practical reassessment, renewal, rebalancing, «bleaching» and modification – in line with cohesion, post-multiculturalism, interculturalism and overcoming the dangers of politicization of Islam.