Досліджено прізвищеві назви та прізвища Нижньої Наддніпрянщини (надвеликолузький регіон) кінця XVI - початку ХХІ ст та розглянуто їх етимологію. Зазначено, що об'єктом комплексного аналізу є семантико-структурна класифікація антропонімів. Визначено основні засоби ідентифікації особи. Встановлено обсяг онімної та апелятивної лексики, що мотивувала назвиська надвеликолузького регіону, проаналізовано семантичні групи імен і прізвиськ апелятивного походження, а також апелятивні означення особи, які лежать в основах даних ймень. Доведено, що семантико-структурний аналіз прізвищ дозволив встановити основні способи творення, зокрема, лексико-семантичний та морфологічний, допоміг виявити основні моделі надвеликолузьких прізвищ у діахронічному плані. За допомогою залучення антропонімного матеріалу козацьких "Реєстрів" 1649 року, архівних даних Коша Нової Запорізької Січі, історико-етнографічних і власноручних записів простежено динаміку розвитку прізвищевої системи Нижньої Наддніпрянщини, зокрема, надвеликолузького регіону. На підставі результатів комплексного аналізу даної системи, показано, що виявляючи регіональні особливості, вона функціонує як складова частина української антропонімії.

  Скачати повний текст

Одержано необхідні та достатні умови виконання найзагальніших асимптотичних співвідношень без виняткових множин між характеристиками аналітичних функцій. Установлено нові властивості критеріального характеру для випадкових аналітичних функцій. Одержано необхідні та достатні умови, за яких в означенні узагальнених типу та нижнього типу цілої функції максимуму модуля можна замінити максимальним членом і виразити узагальнені типи через коефіцієнти її степеневого розвинення. Знайдено необхідні та достатні умови належності цілої функції до узагальненого класу збіжності. У термінах коефіцієнтів степеневого розвинення чи розвинення в ряд Діріхле знайдено необхідні та достатні умови правильної зміни основних характеристик аналітичних функцій.

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано означення та класифікацію узагальнених паралельних множин, що є графічним представленням процесів і явищ різної фізичної природи. Запропоновано загальний підхід щодо геометричного моделювання процесів і явищ різної фізичної природи на базі використання поняття узагальнених паралельних множин. Удосконалено метод опису геометричних моделей паралельних множин на площині за допомогою рівнянь Гамільтона - Якобі у вигляді рівняння ейконала для кривих, що мають точки звороту або самі себе перетинають. Запропоновано метод опису геометричних моделей паралельних множин у просторі за допомогою нормальних рівнянь для поверхонь, які задано у параметричному вигляді. Вперше розроблено геометричні моделі сімей квазіпаралельних ліній, формоутворення яких здійснено за допомогою конформних відображень на основі нового геометричного змісту функції комплексного потенціалу вихору. Удосконалено метод іміджевої екстраполяції для прогнозування геометричної форми ліній на площині як елементів узагальнених паралельних множин.

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано загальне означення усередненої варіаційної нерівності. Представлено загальну методику усереднення варіаційних нерівностей, яка базується на концепції варіаційної S-збіжності відповідних задач умовної мінімізації. Вперше для досить широкого класу абстрактних варіаційних нерівностей встановлено достатні умови його компактності відносно процедури S-усереднення, умови існування та єдності усередненої варіаційної нерівності, доведено відповідні терміни, а також для розглянутого класу варіаційних нерівностей ідентифіковано загальну структуру усередненої варіаційної нерівності, яка може співпадати з результатом покомпонентного усереднення вихідної варіаційної нерівності та суттєво відрізнятись від нього.

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку антропонімікону Тернополя XIX - XX ст. Проаналізовано 491 ім'я, взяте з історичних джерел, та 277 сучасних імен, зафіксованих в актових записах про народження. У досліджуваному регіоні виявлено значний відсоток подвійних імен, які вживаються паралельно для означення однієї і тієї ж особи. Для вивчення антропонімікону Тернополя XX ст. використано кількісно-якісний метод В.Д.Бондалетова, згідно з яким виділено та проаналізовано п'ять статистичних груп імен: найуживаніші (частотний десяток), широковживані, маловживані (найменш уживані), рідкісні та чужомовні імена. Доведено, що основу чоловічого та жіночого іменника складають української традиційні антропоніми, які активно функціонують протягом століття. Укладено списки імен новонароджених Тернополя протягом XIX - XX ст. та визначено середній коефіцієнт однойменності, що унаочнює результати здійсненого дослідження.

  Скачати повний текст

Побудовано та вивчено градієнтні системи диференціальних рівнянь з імнульною дією в області євклідового простору. Описано поведінку траєкторій такої системи, знайдено достатні умови існування псевдозамкнених траєкторій у таких систем. Крім того, необхідні та достатні умови для того, щоб псевдозамкнені траєкторії були стійкими й асимптотично стійкими за Ляпуновим. Проведено вивчення динамічних систем з імпульсною дією на многовидах. Надано означення динамічних систем з гладкою та неперервною імпульсною дією на гладких многовидах. Побудовано градієнтні динамічні системи з гладкою та неперервною імпульсною дією на гладких многовидах. Досліджено умови існування псевдозамкнених траєкторій у таких систем. Встановлено необхідні та достатні умови стійкості й асимптотичної стійкості за Ляпуновим псевдозамкнених траєкторій у градієнтних динамічних систем з гладкою та неперервною імпульсною дією на гладких многовидах.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Показано, що поняття "життєвий світ" є означенням особливої форми фіксації відношення різних сфер людського буття, яке сприймається суб'єктом з точки зору власного, індивідуально-особистісного існування за конкретно-соціальних умов. Обгрунтовано, що життєвий світ є феноменом самосприйняття особистістю свого цілісного існування, передусім в контексті "життєвих смислів" формування, збереження та відтворення самості Я-тіла, що зумовлює предметну й функціональну визначеність його змісту. Доведено, що життєвий світ формується та функціонує як духовна проекція життєпроживання особистості за повсякденних умов соціокультурного осередку. Виявлено, що своєрідність предметної основи змісту життєвого світу полягає в тому, що її елементи формуються завдяки встановленню відношень тілесного існування самості Я до окремих речей. Доведено, що наслідком функціональних проявів життєвого світу як чинника цілісності особистісної життєдіяльності є надання соціально-комунікативним зв'язкам, через які вона реалізується, особливої смислової якості - "життєвих зв'язків". Охарактеризовано трансформацію міжіндивідних зв'язків, зумовлених діяльністю щодо реалізації потреб у харчуванні, як специфічний функціональний вияв життєвого світу особистості. Встановлено, що змістовне витлумачення понять "життєвий світ" та "життєві зв'язки" надає додаткові можливості опису індивідуально-соціального буття людини як особистості, дає змогу конкретизувати уявлення про механізми, що уможливлюють збереження автентичності життєдіяльності людини в соціокультурному осередку.

  Скачати повний текст

Розглянуто задачі мінімаксного спостереження для лінійних дескрипторних систем. Наукове дослідження здійснено з урахуванням теорії лінійних замкнених операторів і співвідношення двоїстості за Фенхелем для опуклих функціоналів спеціального вигляду. Запропоновано нові означення мінімаксних оцінок. Для широкого класу лінійних дескрипторних систем розроблено новий підхід до розв'язання задач гарантовані оцінки. Одержано необхідні та достатні умови існування мінімаксних апріорних та апостеріорних оцінок, достатні умови дуальності задач мінімаксного спостереження й оптимального керування, представлення мінімаксних апріорних та апостеріорних оцінок скалярних добутків і лінійних функціоналів, заданих на множині розв'язків лінійного дескрипторного диференціального рівняння, для спеціальних обмежень на невідомі параметри. Описано зв'язки між програмними та позиційними мінімаксними оцінками. Для квадратичних обмежень одержано представлення мінімаксних позиційних і програмних оцінок у вигляді розв'язків двоточкових крайових задач для дескрипторних систем. Визначено достатні умови еквівалентності мінімаксних апріорної й апостеріорної оцінок і сформульовано рівняння мінімаксної фільтрації (неперервний і дискретний час).

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано системний підхід щодо управління марковськими процесами, який полягає у оригінальному означенні еволюції керованої системи, а саме: стан деякої вершини графа залежить від стану її повного околу та рішення у попередній момент часу. Показано актуальність даного підходу до означення марковості. Доведено: оптимальні стратегії в задачі мінімізації функціоналу середніх затрат в одиницю часу за умов скінченності просторів станів системи та простору керуючих впливів для деякої вершини можна вибрати у класі нерандомізованих однорідних марковських стратегій. При нескінченності просторів значень кожної з вершин і керуючих впливів для задачі керування однією вершиною і задачі переходу керування від однієї вершини до іншої одержано достатні умови існування оптимальних нерандомізованих стаціонарних стратегій та деякі можливості виконання цих достатніх умов при критерії якості середніх доходів у одиницю часу. Одержано достатні умови існування оптимальних нерандомізованих стаціонарних стратегій і тотожної рівності сталій ціни гри для обох гравців у стохастичній грі на графі.

  Скачати повний текст

Визначено засоби вираження агенса семантико-синтаксичної структури прислів'їв російської мови. Доведено, що пріоритетну роль у семантичній структурі висловлювань Ч.Філлмор відводив іменним групам. На підставі вивчення значення цілісних семантико-синтаксичних структур російських прислів'їв обгрунтовано актантне керування предикатом, що відповідає характеру породження висловлювань і дозволяє проаналізувати функціонування всіх компонентів семантико-синтаксичних структур - як предикатів, що мають винятково реляційне значення (сигніфікат), так і актантів, іменованих мовними одиницями повного об'єму значення з його денотативним і сигніфікативним компонентами. Встановлено, що основним засобом вираження мовної універсалії активності/пасивності є гіпервідношення семантико-синтаксичної структури, утворюване гіперролями агенса та пацієнса, що діють на рівні цілісних структур прислів'їв російської мови. Виявлено мовні засоби, що позначають гіпервідношення семантико-синтаксичних структур прислів'їв, якими є форми вираження мовних категорій стану, модальності та каузальності. На підставі встановлених критеріїв визначення агенса виявлено мовні засоби його вираження в семантико-синтаксичних структурах російських прислів'їв, якими є: лексема (конкретний або абстрактний іменник) або іменна група з означенням у позиції підмета або додатка; неповні номіналізації, що позначають оживлені, неоживлені предмети та непредметні об'єкти; структурно-семантичний біном, який є номіналізацією причиново-наслідкового відношення позначуваної прислів'ям ситуації.

  Скачати повний текст

Визначено головні властивості художнього символу: матеріальна зумовленість, необмеженість класу позначених об'єктів, іконічний принцип означення, здатність до вираження особистісних смислів, структурна складність та підпорядкованість закономірностям мовної системи. Розглянуто історичний розвиток наукових уявлень про музику як мовлення та особливу мову, що поклало лінгвосеміотичний підхід у теоретичному музикознавстві ХХ ст. Розроблено універсальну модель музичної мови. Описано музичну мову, що базується на трьох організаційних рівнях - базису, норми та узусу. Проаналізовано фонемний, морфемний та синтаксичний механізми музичної мови. Музичні фонеми визначено як звукові типи, створені у музично-мовній практиці. Розглянуто методи розуміння синтаксичної побудови музичного тексту, що базуються на понятті поверхневого та глибинного синтаксису, модальності і предикативності музичного висловлення. Запропоновано нові визначення традиційних понять мотив, фраза, речення.

  Скачати повний текст

Уперше запропоновано модель структури психічного апарату, згідно з якою глибинний рівень психіки (колективне несвідоме) є дворівневим, тобто є певним континуумом від універсального, етнічно недиференційованого прошарку до етнічно-специфічного. Надано визначення етнічного менталітету як психічної структури інформаційного характеру, змістове поліпшення якої спричинює етнічну ідентичність. Доведено доцільність означення етнічного менталітету як форми маніфестації колективного несвідомого у тенденції переважання його етнічно-специфічного прошарку. Здійснено теоретико-прикладне дослідження загальновідомої універсальності архетипічних мотивів, а також етнічно-специфічного аранжування міфологічних світоглядних систем. Розвинуто теоретичні підходи щодо особливостей українського менталітету у контексті глибинно-психологічної інтерпретації одержаних результатів експерименту.

  Скачати повний текст

Досіджено особливості відтворення семантики кольоропозначень під час перекладу художнього тексту на матеріалі творів української та англомовної художньої літератури та інших перекладів. Визначено специфіку семантичної структури української та англійських кольороназв, що функціонують у художньому тексті як предметно-логічні означення, компоненти словесних образів і фразеологічних одиниць. З'ясовано основні методи цілісного відтворення семантики кольоропозначень засобами цільової мови, а саме: калькування, використання еквівалентної кольороназви, гіпоніму або гіпероніму, відповідника з відмінним семним колірним конкретизатором та вилучення колірної лексеми з компенсацією її семантики за допомогою неколірних відповідників.

  Скачати повний текст

Досліджено засоби експлікації концепту "степ" в українській мові як превербального знання про світ та найзагальніші уявлення про його реалії. Проведено структурно-семантичний, дериваційний, синтагматичний і текстовий аналіз слів, що належать до лексико-семантичної групи (ЛСГ) "степ". Виявлено їх семантичну структуру, інтегральні ознаки поєднання та лексико-семантичні варіанти (ЛСВ) в одній ЛСГ. Встановлено синонімічні відношення ЛСВ, їх диференціальні та інтегральні семи, на базі яких уточнено певні ознаки концепту. Проаналізовано дериваційні відношення слів даної групи в лексичній системі, зокрема ряди похідних, що мотивуються словами групи. Досліджено сполучуваність слів зазначеної ЛСГ, яка виражає набуті ознаки концепту та виявлено найбільш поширені прикметники-означення та дієслова, що характеризують степ та його стан. Досліджено особливості вживання слів ЛСГ "степ" у фольклорних записах і в творах письменників XIX - XX ст. і виявлено динаміку мовного вираження даного концепту в українській мові.

  Скачати повний текст

Вперше в україністиці здійснено лінгвокультурологічний і лінгвокогнітивний аналіз вербалізованих концептів культури в поетичному світі неокласиків. Обгрунтовано національно-культурну специфіку концепту та його мовної організації. Показано взаємозв'язок концептуального, культурологічного й естетичного змісту в поетичних творах. Проаналізовано мовно-поетичне відтворення концептуальної моделі світу поетів-неокласиків через вербалізатори концепту світове дерево, культурно-естетичний зміст ключових поетичних номінацій, поетичні номінації на означення понять буття, внутрішній стан людини.

  Скачати повний текст

Досліджено семіотичну проблему співвідношення вербального та паравербального кодів людської комунікації. Вивчено вербальне означення кінеми, що трактується як протознак. У семантичній структурі вербалізованої кінеми виділено три обов'язкових вузли, що входять в означуване вербалізованої кінеми: "що рухається", "як рухається" та "для чого рухається". Зазначено, що вербалізовані кінеми, зареєстровані в словниках, є конституентами мовного лексико-семантичного поля (ЛСП) "жестикуляція", мовленнєві позначення кінем, тобто знакових жестів, утворюють мовленнєві ЛСП "жестикуляція". Показано, що ядерно-периферійна будова поля у мові підпорядковується семантичному принципу гіперо-гіпонімічних відношень між його конституентами, а у мовленні - принципу комунікативної активності, попиту номінованих жестів.

  Скачати повний текст

Надано означення узагальненого випадкового відображення та узагальненого адитивного однорідного функціоналу. Знайдено достатні умови відтворення узагальненого адитивного однорідного функціоналу за його характеристикою. Наведено умови збіжності узагальнених адитивних функціоналів залежно від збіжності характеристик.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження малих популяцій рослин. На основі аналізу індивідуальних і групових параметрів встановлено особливості структури, стратегії та життєздатності малих популяцій у порівнянні з великими популяціями, а також метапопуляціями на прикладі рідкісних видів високогір'я Українських Карпат. Обгрунтовано обсяги означення малих популяцій. Встановлено притаманні їм вікову та просторову структури, варіабельність онтогенезу та життєвості особин, особливості внутрішньопопуляційної різноманітності, способів розмноження, взаємовпливу з видами-сусідами тощо. Розкрито механізми буферності та адаптаційного потенціалу, алгоритму зародження, формування та втрати життєздатності малих популяцій. Виділено пріоритетні ознаки для оцінки життєздатності малих популяцій. Встановлено чинники загрози й обгрунтовано заходи збереження малих популяцій рідкісних видів високогір'я Українських Карпат.

  Скачати повний текст

Удосконалено математичні моделі сигналу зі стохастичними зсувами спектра для розробки обчислювальних методів його оперативного вірогідного виявлення за допомогою обмеженої кількості засобів. Побудовано нові лінійні математичні моделі аналогово-цифрового перетворення (АЦП) сигналу на базі власних функцій оператора, ядром якого є кореляційна функція сигналу. Одержано вирази функціонала відношення правдоподібностей, статистики виявлення та його характеристик. За допомогою означення кореляційних функцій періодичними показано можливість врахування у цих виразах зсувів спектра. Експериментально встановлено періодичну корельованість радіосигналу з псевдовипадковими стрибками несучої частоти, результат його цифрового спектрального аналізу адаптовано до відомих метрологічних норм, визначено індикаторну функцію стаціонарних компонент АЦП від даного сигналу. Розроблено метод індексації спектральних компонент і визначено екстремальні властивості варіації спектра. Запропоновано методи, алгоритми та програми екстремальної адаптації пристроїв до сигналу з розсіяним спектром, а також його ефективне виявлення з відношенням сигнал/шум меншим на 05-1 дБ у порівнянні з локально-оптимальними методами. За допомогою розпаралелювання вдвічі зменшено ступінь поліноміальної складності обчислень. Результати наукового дослідження верифіковано для радіосигналів з псевдовипадковими стрибками несучої частоти.

  Скачати повний текст