Досліджено особливості формуванняч мови преси на початку XX ст., а також мову кращого зразка української журналістики даного періоду. Визначено роль у цьому процесі мецената, видавця Є.Чикаленка. На прикладі щоденної газети "Рада" проаналізовано мовні особливості преси цього періоду. Охарактеризовано орфографічні риси "Ради", що відзначаються певною послідовністю. З'ясовано, що газета друкувалась фонетичним правописом і належала до видань Наддніпрянської України не лише за територіальною, але й мовними ознаками. Досліджено лексичний склад "Ради", що певною мірою відображав реалії тогочасного життя, характеризувався високим рівнем розвитку, свідчив про намагання редакторів, журналістів поєднати образність, емоційність і логічність, точність викладу. Для цього використовувались найрізноманітніші мовні засоби, зокрема багатозначність, тропи (синоніми, пароніми, епітети). Визначено синтаксичні засоби (прості, ускладнені речення різних типів), за допомогою яких на сторінках "Ради" досягалась певна мета, а саме: інформувати та справляти вплив на читача.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу оригінальної та перекладної художньо-белетристичної та науково-публіцистичної літератури проведено повне системне дослідження фонографічної структури чужомовних власних назв (англійських і німецьких особових імен, прізвищ та географічних назв), а також їх асиміляції українською мовою в рамках загальної теорії перекладу та лексичного запозичення. Виявлено та докладно проаналізовано графічні відповідники фонемного складу англійських онімів, графемні сполучення німецьких назв, а також варіанти їх української передачі. Запропоновано два проекти передачі англійських і німецьких власних назв графічними засобами української мови, які передбачають правопис усіх проаналізованих варіантів.

  Скачати повний текст

Розглянуто життєвий шлях і науково-педагогічну діяльність ученого, визначено чинники, що сприяли формуванню та становленню лінгводидактичної концепції В.І. Масальського, зокрема, вивчення теоретичних праць з методики, аналіз історичної методичної спадщини, дослідження процесу паралельного викладання української та російської мов у школах України, вивчення й узагальнення передового досвіду викладання мови. Проаналізовано методичну спадщину вченого та висвітлено лінгводидактичну концепцію навчання російської мови в школах України, основою якої є розглянуті вченим теоретичні загальні питання методики, зокрема, наукові засади методики, завдання методики як науки, питання принципів, методів і прийомів викладання російської мови у школі, у якій розглянуто системні зв'язки вивчення граматики, опанування правопису та розвитку мовлення учнів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості дієслівного словоскладання в німецькій мові. Здійснено класифікацію дієслівних композитів за структурно-генетичним типом і за типом синтаксично-семантичного зв'язку між їх компонентами. Висвітлено мотиви композитоутворення. Визначено статус складних дієслів у сучасній німецькій мові у світлі реформи нового правопису. Виокремлено структурні моделі дієслівних дериватів А+V, S+V, V+V, Z+V та описано їх лексичне наповнення. Виділено семантичні групи дієслівних композитів, лексичне значення яких виразно мотивоване, приховано або частково мотивоване та немотивоване. Досліджено конотативний макрокомпонент лексичного значення дієслівних композитів. Розроблено основні критерії формування оцінного, емотивного й експресивного компонентів конотації дієслівних дериватів. Розкрито взаємозв'язок компонентів конотації дієслівних композитів. Проведено фреймовий аналіз складних дієслів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання дієвідмінювання різних типів неправильних дієслів. На підставі аналізу арабських джерел розроблено правила правопису гамзи та злиття однакових приголосних, які необхідні, передусім, для дієвідмінювання гамзованих і подвоєних дієслів. Уперше представлено докладну класифікацію неправильних дієслів, за якою розмежовано правильні та неправильні дієслова на підставі відомих принципів, що використовуються в загальному мовознавстві з урахуванням традицій, які склалися в арабському мовознавстві. Подано повний список конкретних дієслів з усіма типами неправильностей. На підставі розробленої класифікації та перетворення слабких звукосполучень запропоновано нові положення щодо відмінювання слабких дієслів.

  Скачати повний текст

Досліджуються еволюційні процеси в етномовній свідомості емігрантів і їхніх нащадків у країнах поселення, проблеми мови й національної ідентичності, особливості мовної поведінки й мовної свідомості українців діаспори. Пропонуються кількісні і якісні оцінки дифузних явищ у двомовному середовищі. Вводиться в науковий обіг широкий масив соціолінгвістичного польового матеріалу, що представляє різні вікові групи та покоління діаспори. У контексті соціолінгвістичних еволюційних процесів подано різнобічний аналіз правописних тенденцій; пропонується новий погляд на використання цієї частини мовного досвіду діаспори у виробленні загальнонаціональних орфографічних норм, насамперед, при адаптації новітніх іншомовних запозичень, а також дається соціолінгвістичний прогноз розвитку мовної ситуації в українській діаспорі та подальших взаємин мовної практики українців зарубіжжя з нормами етнічного материка.

  Скачати повний текст

Досліджено основні тенденції та закономірності становлення правописного та граматичного кодексів української літературної мови у першій третині XX ст., проаналізовано особливості реалізації кодифікованих у них норм у текстах публіцистичного та художнього стилів, а також лексикографічних працях. Визначено основні чинники лінгвокодифікації, розкрито специфіку лінгвістичної свідомості мовознавців першої третини XX ст., досліджено вплив на її формування ідей романтизму та позитивізму, мовної практики Т. Шевченка. Показано роль у даному процесі українських шкіл, театрів, православного духовенства, україномовної періодики. Проаналізовано проблеми становлення правописного кодексу української літературної мови, висвітлено історію формування правописів 1918, 1921 та 1928 рр., розкрито їх особливості. Розглянуто шляхи вирішення основних дискусійних питань орфографії у контексті тогочасної мовної практики. Проаналізовано особливості граматичної кодифікації української літературної мови, зокрема, розглянуто проблеми виокремлення, опису та термінологічного позначення лексико-граматичних класів слів у граматиках різних типів, дискусійні питання відмінювання та вживання окремих частин мови, а також синтаксичної кодифікації.

  Скачати повний текст

На матеріалі україномовних перекладів Святого Письма (Нового Завіту) І. Огієнка та І. Хоменка з урахуванням основних напрямів розвитку словникового складу (синонімічних і антонімічних лексем, біблійних фразем) та стилістичних можливостей української літературної мови XX ст. проведено комплексний аналіз і визначено зв'язок Біблії з правописною системою української мови. Проаналізовано специфіку конфесійного стилю. Виокремлено синонімічні й антонімічні пари іменників і дієслів, які переважно функціонують в одній строфі чи в одному реченні, як центральні лексеми вираження біблійної думки, що увиразнюють та естетизують зміст Святого Письма. Проаналізовано найвідоміші біблійні фразеологічні одиниці. Досліджено тропіку україномовних текстів Біблії XX ст. та визначено стилістичну й естетичну функції кожного тропа у співвідносних контекстах Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка.

  Скачати повний текст

У дисертації подано результати теоретико-експериментального дослідження розробленої методики навчання морфології української мови старшокласників на профільному рівні.У роботі проаналізовано лінгвістичні, психолого-педагогічні, методичні засади навчання морфології української мови старшокласників на профільному рівні; проаналізовано зміст навчально-методичного забезпечення навчання морфології на уроках української мови в старших класах (профільний рівень); визначено рівні вимірювання навчальних досягнень учнів профільної школи з морфології; розроблено методику навчання морфології в старших класах (профільний рівень) та експериментально перевірено її ефективність.У роботі доведено, що ефективна реалізація експериментальної методики навчання морфології української мови старшокласників на профільному рівні залежала від урахування психолого-педагогічних засад, зокрема підходів до навчання, загальнодидактичних та специфічних принципів навчання української мови. Результати експериментального навчання довели ефективність розроблення дослідницьких і творчих вправ та завдань, які сприяли розвитку творчих здібностей, удосконаленню граматичних, комунікативних, правописних умінь старшокласників; упровадження в освітній процес методично адаптованих історичних відомостей, які допомогли учням краще усвідомити сутність морфологічних явищ; системного використання внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, що уможливили розгляд мовних явищ на основі осмислення, узагальнення й систематизації відомостей, здобутих у процесі опанування різних предметів.Ключові слова: морфологія, методика навчання морфології, профільний рівень, принцип історизму, внутрішньопредметні зв'язки, міжпредметні зв'язки, дослідницькі завдання.^UThe thesis represents the results of theoretical and experimental research of the developed method of teaching morphology of the Ukrainian language to high school students at an advanced level.The paper analyzes linguistic, psychological, pedagogical, and methodological principles of teaching Ukrainian morphology in high school at an advanced level; the content of educational and academic support of teaching Ukrainian morphology in high school at an advanced level; levels of testing high school students` performance in morphology; it was developed methodology of teaching morphology in high school (advanced level) and its effectiveness was experimentally tested.The paper proves the effective implementation of the experimental method in teaching Ukrainian morphology in high school at an advanced level depended on the psychological and pedagogical principles, including learning, didactic approaches, and peculiar features of teaching Ukrainian. The results of experimental training proved the effectiveness of the development of research and creative activities that contributed to the development of creative abilities, improvement of grammatical, communicative, spelling skills of high school students; introduction of methodically adapted historical information into the educational process, which helped students better understand the importance of morphological phenomena; systematic use of interpersonal relations, which made it possible to consider linguistic phenomena based on comprehension, generalization, and systematization of information obtained in the process of mastering various subjects.While analyzing tasks performed it was proved that the experimental method has a positive influence on knowledge level, forming grammatical, spelling, stylistic and communicative students` abilities. They obtained information about parts of speech and its transitions, difficult cases spelling in parts of speech, morphological norms, and word usage. It was revealed how to learn better morphological norms of the Ukrainian language, link theory with practical activities and distinguish morphological norms connected with its peculiarities of classification, word change, use and combination of different parts of speech in oral speech and writing; follow the rules of writing case endings of declension parts of speech; explain the reasons and patterns of use of certain word forms.Keywords: morphology, methods of teaching morphology, advanced level, the principle of historicism, interpersonal relations, research tasks.

Розглянуто проблему формування орфографічної компетенції студентів ветеринарного профілю на підставі використання зіставлень з російською та латинською мовами. Визначено лінгвістичні та психологічні засади навчання правопису ветеринарних термінів латинського походження з використанням трилінгвальних зіставлень. Сформульовано базові принципи написання ветеринарних термінів латинського походження, розроблено відповідну систему правил і вправ. Експериментально підтверджено гіпотезу, що використання зіставлень української мови з російською та латинською у раціональному поєднанні з традиційними формами навчання орфографії сприяє підвищенню рівня орфографічної компетенції студентів ветеринарних факультетів.

  Скачати повний текст

Вперше в українській лінгводидактиці обгрунтовано й експериментально перевірено ефективність спеціально розробленої методики вдосконалення орфографічних умінь і навичок школярів під час роботи над зв'язними висловлюваннями з урахуванням комунікативно-діяльнісного й особистісно орієнтованого підходів до навчання української мови. Уточнено зміст поняття "зв'язні висловлювання". Висвітлено шляхи покращання вивчення орфографії у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення школярів методом вправ. Окреслено шляхи використання методів і прийомів навчання орфографії у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями в основній школі. Розвинуто методичні ідеї щодо підвищення правописної вправності учнів у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення з урахуванням соціокультурного та функціонально-стилістичного підходів до навчання української мови.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз мовної політики Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР у макросоціолінгвістичному аспекті. З'ясовано, що основними напрямами реалізації мовної політики досліджуваного періоду є статусне та корпусне мовне планування. Зазначено, що дана стратегія сприяла юридичному закріпленню статусу української мови як державної, істотному розширенню її функціональних можливостей, розгортанню кодифікаційних процесів, активізації мовознавчих досліджень. У законодавчому забезпеченні діяльності українських урядів виокремлено та систематизовано ряд директивних документів, на яких грунтувалися статусні заходи. Зроблено висновок про послідовність та наступність мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР. Проаналізовано участь держави у визначенні заходів корпусного планування. Як вияв корпусної мовної політики кваліфіковано діяльність тогочасних правописних і термінологічних комісій, видання термінологічних словників, директивні документи про використання української мови у діловодстві. Обгрунтовано вплив мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР на суспільну свідомість та мовну поведінку.

  Скачати повний текст

На підставі прескриптивного та дескриптивного підходів до аналізу процесів нормування української мови системно опрацьовано епістолярії, публіцистичні, мовнознавчі праці та художні твори Т.Зіньківського за всіма мовними рівнями, що дозволило вивчити історичні закономірності розвитку української мови. Базуючись на результатах дослідження фонетичної правописної системи Т.Зіньківського, виявлено її варіативність - система вокалізму віддзеркалює пошуки автора щодо адекватного передавання на письмі голосних звуків і тенденцію щодо дотримання фонетичного принципу, система приголосних відображає значний вплив двох правописних систем XIX ст. - етимологічної та фонетичної. Завдяки стратифікації лексичного та фразеологічного матеріалу з'ясовано еволюційні зміни у словниковому складі української мови кінця XIX ст., динаміку розвитку її лексико-фразеологічної системи, а також тенденцію до нормування. Здійснено структурно-семантичний аналіз граматичної будови та показано її варіантний характер, а саме: виявлені ненормативи у вживанні морфологічних форм та синтаксичних конструкцій функціонують як паралелі до основних, нормативних, граматичних категорій, форм і синтаксичних моделей.

  Скачати повний текст

Наведено основні відомості про наукові здобутки І.Панькевича (1887 - 1968 рр.) як мовознавця, висвітлено найважливіші етапи біографії вченого. Систематизовано оцінки, що були надані різними дослідниками багатій спадщині мовознавця. З'ясовано ознаки високого наукового рейтингу його праць з діалектології, ономастики, історії мови. Проаналізовано зміст і визначено значущість праць І.Панькевича у галузі граматики, правопису. Досліджено результати багаторічної праці вченого у підготовці великого діалектного словника закарпатських говорів, у виданні "Української загальної енциклопедії". Виявлено нові факти біографії та діяльності вченого на базі архівних джерел. Показано позитивний вплив І.Панькевича на розвиток українського мовознавства, зокрема в Ужгородському університеті.

  Скачати повний текст

Досліджено в порівняльно-історичному і типологічному аспектах проблеми розвитку фонетичної системи староукраїнської мови другої половини XVI - XVIII ст., а також її графічної та орфографічної реалізації в рукописних житійно-повістевих текстах. Розглянуто явища вокалізму і консонантизму, історію кириличного письма та способи його пристосування до звукової системи української мови. На підставі зіставного аналізу згаданих текстів, мова яких має ознаки книжного стилю, і рукописної ділової документації, що відображує живе мовлення, визначено ступінь унормованості фонетичної і правописної систем зазначеного періоду. Досліджено вперше запроваджені в науковий обіг рукописні пам'ятки житійно-півістевої та ділової літератури. Встановлено, що фонологічна система української мови другої половини XVI - XVIII ст. виступає вже сформованою, а правописна система в даний період ще не склалася і перешкоджала проникненню живомовної фонетики в літературне, книжне вживання. Зазначено, що основи фонетичного принципу українського правопису закладалися саме в писарській практиці XVI - XVIII ст.

  Скачати повний текст

У процесі студіювання, аналізу й синтезу спеціальних наукових праць з обраної проблеми обґрунтовано теоретико-методичні засади та методику формування правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи, складниками якої визначено: сучасні підходи; загальнодидактичні та лінгводидактичні принципи навчання(загальнометодичні:історизм у вивченні правопису мови; функційно-комунікативна спрямованість у навчанні мови; пріоритетне використання як дидактичного матеріалу до заняття текстів; професійне спрямування навчального матеріалу; специфічні:вивчення правопису української мови як динамічної системи; засвоєння правописних норм на основі знання орфоепічних, фонетичних, лексичних, словотвірних, граматичних норм; взаємозалежності усного й писемного мовлення; системного засвоєння правописного матеріалу; автоматизму й свідомості у процесі вивчення орфографії та пунктуації української мови; відповідності українського правопису соціальним запитам; мотивації студентів до правописного самовдосконалення); методи (спостереження й аналіз правописних явищ і фактів,правописний експеримент, метод вправ і завдань, метод роботи з навчально- й науково-інформаційними джерелами, кейс-метод, метод проєктів, вебквест, метод інтелект-карт); засоби (зразкове мовлення викладача, стилістично довершені тексти художньої та науково-популярної літератури,навчальні підручники, посібники, словники,електронні освітні ресурси,online-ресурси,персональні сайти вчених,графічні організатори,алгоритми, концептуальні таблиці, зведені таблиці, Т-таблиці, діаграми Венна, картографування тексту, кластери, фішбоуни, відеоскрайбінги, скрайбінг-презентації, хмари тегів (слів-термінів-орфограм-пунктограм) та ін.).У дисертації узагальнено лінгвістичні засади й психологічні основи навчання правопису української мови в закладах вищої освіти. З'ясовано змістові характеристики базових понять дослідження:«графіка», «орфографія», «пунктуація», «компетенція», «компетентність». Уточнено змістове наповнення понять: «правописна компетенція», «графічні, орфографічні, пунктуаційні уміння й навички», «правописна компетентність майбутніх учителів початкової школи», «графічна субкомпетентність», «орфографічна субкомпетентність», «пунктуаційна субкомпетентність». За результатами експериментально-дослідницького навчання підтверджено ефективність запропонованої методики формування правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи.Ключові слова: правописна компетенція, графічні, орфографічні, пунктуаційні уміння й навички, графічна субкомпетентність, орфографічна субкомпетентність, пунктуаційна субкомпетентність, правописна компетентність майбутніх учителів початкової школи.^UIn the process of studying, analyzing and synthesizing special scientific papers on the issue chosen, the theoretical and methodological foundations of the formation of the spelling competence of future primary school teachers of the New Ukrainian School were substantiated. In the work, the author's methodology for the formation of the spelling competence of future primary school teachers is presented and the components thereof are determined: modern approaches (competence based, communicative and activity, cognitive and communicative, student-centred, systemic, synergistic, word-centred, text-centred, axiological and socio-cultural) general didactic (scientific, continuity and consistency, continuity and viability, practice-oriented, visualization, co-creation and collaboration) and linguodidactic principles of teaching (general methodology: historicism in the study of orthography; functional and communicative orientation in language teaching; priority use of literary texts as didactic material for classes; professional orientation of the teaching material; specific: studying the spelling of the Ukrainian language as a dynamic system, spelling rules acquisition basing on the knowledge of spelling, phonetic, lexical, word-forming and grammatical norms; the interdependence of oral and written speech; systemic assimilation of the spelling material; automatism and awareness in the process of mastering spelling and punctuation of the Ukrainian language, the conformity of the Ukrainian spelling to social needs; motivating students to self-improvement in spelling); methods (observation and analysis of spelling phenomena and facts, spelling experiment, method of exercises and tasks, method of working with educational and scientific information sources, case method, project-based method, web-quest and mind maps method); tools and resources (model speech of a teacher, stylistically perfect texts from fiction and popular science literature, textbooks, manuals, dictionaries, electronic educational resources, online resources, personal sites of scientists, graphic organizers, algorithms, conceptual tables, consolidated tables, T-tables, Venn diagrams, text mapping, clusters, fishbone diagrams, video scribing, scribing presentations, tag clouds (word-terms-spelling-punctograms), etc.).In the thesis, linguistic aspects and psychological prerequisites of teaching the spelling of the Ukrainian language in higher education institutions are summarized. The substantive characteristics of the basic concepts of the research, notably “graphics”, “spelling”, “punctuation”, “competence” and “competency” were elaborated. The content of the notions “spelling competence”, “graphic, spelling and punctuation skills”, “spelling competence of future primary school teachers”, “graphic sub-competence”, “spelling sub-competence”, and “punctuation sub-competence” is clarified. The didactic potential of the system of exercises and tasks for the formation of the spelling competence of future primary school teachers in the process of doing research and motivational, research and activity, research and transformational, research and creative, text and interpretational, text and comparison, text and constructive, text creative exercises and tasks as well as training and communicative, scientific and communicative, professional and communicative tasks is characterized. Criteria, indicators and levels of formation of spelling competence of future primary school teachers are specified.On the basis of the results of experimental and research training, the effectiveness of the presented methodology for the formation of the spelling competence of future primary school teachers is confirmed.Keywords: “spelling competence”, “graphic, spelling, punctuation skills”, “graphic sub-competence”, “spelling sub-competence”, “punctuation sub-competence”, “spelling competence of future primary school teachers”.

Дисертацію присвячено дослідженню термінології українського бібліотеко- та бібліографознавства за попередні 25 років, що дало змогу осмислити її національну специфіку, встановити основні тенденції розвитку, використати надбання провідних спеціалістів галузі та міжнародний досвід, сформулювати методологічні засади унормування цієї термінолексики, визначити ступінь її відповідності реальним професійним потребам. Встановлено, що українська бібліотекознавча та бібліографознавча термінологія початку ХХІ ст. є важливою частиною українського термінофонду і становить розгалужену й чітку систему найменувань (зібрано 2552 одиниці), об'єднаних у тематичні групи лексики, яка переживає як інтенсивне поповнення новими термінами, так і втрату застарілих. Детально проаналізовано гіперо-гіпонімні відношення, а також яскраво виражені лексико-семантичні процеси (синонімію, антонімію, паронімію, полісемію). Розкрито питання структури термінів, проаналізовано основні способи творення. Обґрунтовано думку, що процеси освоєння термінів-новотворів поки що не мають належної критичної лінгвістичної оцінки, об'єктивного вивчення, фахових рекомендацій стосовно потреби та доцільності їх вживання. Через те новітні процеси термінотворення потребують чіткого правописного регламенту.^UThe thesis is devoted to the research of terminology of Ukrainian library science and bibliography for the recent 25 years, which allowed to comprehend its national distinguishing features, to establish basic tendencies and regularities of its development, to use the achievements of leading specialists in this field as well as international experience, to outline methodological base for this terminology standardization, to determine the degree of its compliance with real professional needs. It was found that Ukrainian Librarian-Bibliographical Terminology of the early XXI century is an important part of the terminology stock of Ukrainian language that constitutes an extensive and clear system of names (2552 units are collected) grouped into thematic groups of vocabulary undergoing both constant and intensive replenishment by new terms and loss of old or obsolete terms. The hyper-hyponymic relations as well as strongly-marked lexical and semantic processes (synonymy, antonymy, paronymy, polysemy) have been analyzed in details. The issue of the structure of terms has been revealed; the basic ways of tern building have been analyzed.It has been substantinated that the processes of acquisition of term-neologisms have yet undergone neither a proper critical linguistic assessment, nor an objective study, nor professional recommendations on the need and expediency of their use. Therefore, the recent processes of term formation require clear spelling rules.

Досліджено мовну політику, яку провадив радянський уряд в УРСР та проаналізовано сучасну мовну ситуацію в Україні, деформації якої спричинені процесами мовно-культурної асиміляції у період колоніальної залежності України від Росії. Радянську мовну політику проаналізовано у двох аспектах - зовнішньому, спрямованому на звуження функцій, сфер вживання та соціальної бази української мови, і внутрішньому, що виявлявся у втручанні органів влади у правописну, термінологічну та лексикографічну практики з метою нівеляції самобутніх рис української мови та штучної активізації процесів її зближення з російською мовою. Загальну характеристику мовної ситуації України здійснено за даними всеукраїнських соціологічних опитувань. Проведено комплексне соціолінгвістичне дослідження мовної ситуації Києва, визначено показники демографічної та комунікативної потужності української та російської мов у столиці, оцінні характеристики обох мов у київському соціумі, співвідношення двох мов у різних сферах вживання, виявлено ставлення киян до української мови як державної та зміни у масовій свідомості щодо перспектив розширення сфер вживання української мови. Досліджено явище змішування української та російської мов, розглянуто креолізований тип усного мовлення, сформований внаслідок домінування російської мови у міських середовищах, визначено ареал його поширення та місце у системі форм побутування української мови. Висвітлено шляхи подолання кризової мовної ситуації країни, визначено практичні завдання державної мовної політики.

  Скачати повний текст

У дисертації проаналізовано розвиток української мови та українського мовознавства в Чехословаччині 1918–1939 рр., зокрема на чеських землях та на Закарпатті. Умотивовано вибір періоду та його часові межі, зв'язок із попередніми періодами; проаналізовано соціально-політичний контекст в усіх державах, у складі яких перебували українські землі після завершення Першої світової війни (СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина). Запропоновано періодизацію розвитку української літературної мови на Закарпатті у міжвоєнний час. Схарактеризовано різні підходи до періодизації історії українського мовознавства за критеріями: хронологічним, а також за лінгвістичними парадигмами, лінгвістичними науковими школами, персональним внеском лінгвіста. Детально проаналізовано найважливіші напрацювання з історії української мови, історії української літературної мови, діалектології, української літературної мови, лексикографії (енциклопедичні, перекладні та термінологічні словники), встановлено перспективу ідей лінгвоукраїністики 20–30-х рр. ХХ ст. у сучасному науковому дискурсі. Розкрито функціювання української мови в пресі, освітніх та наукових інституціях міжвоєнної Чехословаччини, досліджено граматики української мови на Закарпатті – І. Панькевича, А. Штефана та І. Васка, Ф. Агія, Я. Неврлого, а також чесько-український словник Н. Ковалевської-Королеви, підручник української мови для іноземців М. Башмака тощо. Оцінено ступінь наближення місцевих говірок до української загальнолітературної норми і перехід від етимологічного правопису до фонетичного.^UThe scientific novelty of the thesis lies in the fact that for the first time: summarized the achievements of Ukrainian linguistics from the 20s-30s of the XX century were generalized as a holistic process; it was taken into account the state of Ukrainian linguistics in this period and a wide geopolitical context (policy of the USSR, Poland, Romania and Czechoslovakia); the linguistic-Ukrainian contribution of inter-war Czechoslovakia was a complex phenomenon, taking into account intralinguistic and extralinguistic factors; it is proposed to identify the main linguistic schools for scientific ideas; the perspective of scientific ideas of linguo-Ukrainian studies of 20–30 years of the XX century in the modern scientific discourse is established. In the second part «Functional aspect of the Ukrainian language during the Czechoslovakia: press, research and educational institutions» is described socio- cultural context of the functioning of the Ukrainian language in Czechoslovakia in interwar time. It describes the principles of language policy Czechoslovakia, relevant to the national minorities, and integration strategy of Transcarpathia. Language norms of the Ukrainian language are considered, in particular, on the basis of the first textbook of the Ukrainian language for the Czechs authorship of the M. Bashmak and F. Tichiy «Prakticka učebnice ukrajinskeho jazyka». It is described peculiarities of Ukrainian phonetics, orthoepy, grammar, basic lexical Fund of the Ukrainian language, as well as Linguatronic information. The process of regulation of Ukrainian literary language on the Carpathians that in interwar period belonged to Czechoslovakia is characterized. Considered the evolution of language planning – from rudimentary posthungarian practice of usage of russified iazychie (grammar by A. Voloshyn) to common literary Ukrainian norm. Grammar by I. Pankevych is analyzed in detail. It was created as a compromise between the supporters of proukrainian and prorussian language planning. The strategy of I. Pankevych is described – using of «cosmetic» techniques which formally differentiated the language form the contemporary Ukrainian standard and allowed to introduce the structural rules which unified the dialects of Transcarpathia with common Ukrainian norm. We analyze the strategy of selection of dialect norms which were codified and those which were thoroughly described but rejected. The next stage in language planning in the interwar Transcarpathia is gradual transition towards phonetic orthography and unification with common Ukrainian norm of that time.

Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено методику керованого становлення в учнів III(IV) класів орфографічної грамотності у навчанні російської мови як другої на основі усвідомлення істотних для правопису властивостей звуків. Вперше використано метод групування фонетико-орфографічного матеріалу як систематизуючої основи для становлення правописної грамотності. Удосконалено методику формування орфографічної пильності як операції розпізнавання звукових орієнтирів звуко-буквенних орфограм; визначено систему таких орієнтирів, яка охоплює слабкі позиції голосних, парних шумних, м'яких приголосних, непарні за м'якістю приголосні. Доведено доцільність комплексного формуваня орфоепічних і орфографічних умінь на спільній фонетичній основі.

  Скачати повний текст