Досліджено особливості формування та розвитку постмодерністського авторефлексивного тексту Є.Пашковського. На підставі вивчення західноєвропейського досвіду визначено специфіку українського постмодернізму як перехідного етапу між минулою та новою формами українського модернізму на порубіжному зламі епох. У даному контексті проаналізовано художню авторефлексію та її основні форми прояву (нарцистично-карнавальну та міфологічно-шизоїдну) в сучасному літературному процесі. Встановлено причини виникнення та досліджено еволюцію розвитку авторефлексії у прозі Є.Пашковського. Розглянуто засоби вираження традиційного "реалізму" та прихованої авторефлексії в романі "Свято". Встановлено особливості міфологічного самовираження як наслідку критичної авторефлексії в романах "Вовча зоря" та "Безодня". Проведено дослідження есеїстичного "відкритого" авторефлексивного художнього мислення у "Щоденному жезлі" як специфічного явища українського "дилетантського" постмодернізму.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження "несвідомої міфології" (архетипів) та імпліцитних архаїчних структур у творах реалістичної літератури та в динаміці естетичних пошуків літературної науки XX ст. Проаналізовано поетичну рецепцію архетипу. Визначено способи та прийоми реалізації архетипів на матеріалі російської реалістичної літератури. Виявлено, що архетипи використовуються для інтерпретації творів російських класиків. Особливу увагу приділено вивченню проблеми феномену архетипу. Визначено термінологічні модифікації й інновації, інтертекстуальну природу, основні функції архетипів. Охарактеризовано різні типи функціонування архетипів у літературному творі. Встановлено універсальні й унікальні прояви архетипної парадигми у літературі реалізму, генезу та трансформацію якої розглянуто як конкретизацію літературного тексту. Розкрито сутність архаїчних складових тексту як несвідомого творчого впровадження міфу на образно-символічному та сюжетному рівнях.

  Скачати повний текст

За методологією дискурс-аналізу досліджено процес формування сценічної культури в Україні в останній третині XIX ст. і на початку XX ст. як вияв дискурсивної практики стилю реалізму. Виявлено художню специфіку українського інваріанту "великого" стилю реалізму у зіставленні з його інонаціональними варіантами, сформульовано європейський і український порядки реалістичного дискурсу. Зазначено, що дискурсивна практика українського реалізму визначається у драматургічній і сценічній площинах, що дозволяє повною мірою окреслити феномен вітчизняної "нової" драми та сформованого на її основі "нового" (режисерського) театру. Визначено феноменологічні особливості українського драматургічного та сценічного стильових інваріантів натуралізму, неореалізму, неоромантизму, символізму, які корелюють з ідейно-естетичним комплексом драматичного доробку І. Франка, Лесі Українки та В. Винниченка та коригуються шляхом аналізу його сценічного відображення у 1890 - 1910-х рр.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість відомого українського драматурга О.Коломійця. Проаналізовано без ідеологічних викривлень і упереджень проблематику всіх драматургічних творів митця, визначено їх жанрову специфіку й основні засоби образо- та характеротворення, розкрито оригінальність архітектоніки п'єс, виокремлено й охарактеризовано елементи модерністської стилістики, розглянуто різні види конфліктів і прийоми творення сюжетних колізій, прокоментовано використання психологічних прийомів, ліричного й епічного начал. Досліджено жанрово-стильові особливості драматургії О.Коломійця у дискурсі художніх систем неоромантизму, класичного реалізму, модернізму. Доведено, що драматург використовував у своїх творах нехарактерні для соцреалізму ознаки - монтаж і стильовий синтетизм. Показано суттєву роль творчості митця в оновленні української драматургії. Розглянуто новаторство О.Коломійця, який своїми творчими пошуками розхитував канони соціалістичного реалізму, гідно продовжуючи культурні традиції українського народу та світового мистецтва. Доведено, що творчість О.Коломійця сприяла поновленню зв'язку між поколіннями українських драматургів-новаторів, насильно перерваному тоталітарною системою, а започатковані новації митця реалізовано й творчо збагачено драматургами "нової хвилі".

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Виявлено своєрідність англійського жіночого травелога про Крим як одного з провідних жанрових різновидів літератури мандрів Великобританії кінця XVIII - першої половини XIX ст. Визначено особливості жанру подорожі у контексті сучасних літературознавчих теорій. Проаналізовано особливості розвитку "Кримського тексту" у загальній еволюції англійської літератури мандрівок. Визначено тенденції та закономірності функціонування британської оповідної прози, зокрема, жіночої літератури подорожі, охарактеризовано основні етапи її становлення та виявлено спрямованість на освоєння кримської тематики. Розглянуто участь у літературному процесі чоловіків і жінок, встановлено подібність і розходження у висвітленні письменниками різної статі нового життєвого матеріалу. Показано гендерну специфіку "таврійських подорожей", створених письменниками-чоловіками й авторами-жінками. Запропоновано визначення понять "література подорожі" та "жанр подорожі". Розкрито сутність травелога, запропоновано класифікацію його різновидів. З використанням принципово нових текстуальних джерел досліджено генезис, конститутивні ознаки, спрямованість еволюції, типологію, поетику жіночих травелогів про Крим. Проаналізовано вплив різних літературних напрямів (романтизму та реалізму) на формування та розвиток англійської літератури подорожі.

  Скачати повний текст

Здійснено системне дослідження найважливіших жанрових і стильових особливостей історико-художньої трилогії Д.Міщенка "Синьоока Тивер", "Лихі літа ойкумени", "Розплата". Розглянуто художній синтез реалізму та романтизму, епопеїчну структуру романів, специфіку поєднання історичних фактів і авторського вимислу. З'ясовано головні засоби втілення авторської ідеї, за допомогою яких Д.Міщенко синтезував неповторну художню цілісність моделювання життя стародавніх слов'ян у VI - VII ст. н. е. Проаналізовано особливості створення галереї персонажів, а саме: диференційованих образів правителів - слов'янських князів, візантійських імператорів і аварських ханів, жіночих характерів і типів; етнопсихологічних рис їх народів і родин. Досліджено сюжетотвірні (моделювання конфліктів, зачини та кінцівки, відкритий фінал) і позафабульні чинники (пейзажи, інтер'єри, портретні штрихи, історичні коментарі, фольклорні вкраплення) й особливості письменницького ідіостилю, сповненого національним колоритом праукраїнців.

  Скачати повний текст

Проаналізовано художні твори В.В.Вересаєва післяреволюційного періоду. Досліджено місце романів "В тупике" та "Сестры" у художній спадщині письменника в контексті ранньої радянської прози про революцію, громадянську війну та епоху індустріалізації. Розкрито ідейно-художню своєрідність даних творів, визначено внесок митця у вирішення традиційної для літератури теми долі російської інтелігенції. Описано особливості поетики романів у співвідношенні з процесами оновлення реалізму в літературі початку ХХ ст., зроблено висновок про творчий метод В.В.Вересаєва.

  Скачати повний текст

Виявлено вплив різних літературних напрямів, течій і стилів на творчість І.Франка. На підставі аналізу літературно-критичної та художньої спадщини письменника з'ясовано причини, особливості та наслідки звернення митця до художніх систем романтизму, натуралізму, реалізму, імпресіонізму. Виявлено індивідуальні та національні особливості творчого методу І.Франка у зіставленні з тенденціями в тогочасному світовому літературному процесі. Доведено, що основною рисою творчої манери І.Франка є тяжіння до художнього синтезу. Спростовано перебільшене уявлення щодо опозиційного ставлення письменника до новітніх напрямів у мистецтві та твердження про неповноту українського літературного процесу.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві системно досліджено твори маловідомих авторів кінця XIX - початку XX ст. Висвітлено витоки становлення та саморозвиток багатьох творчих індивідуальностей, визначено їх місце та роль у літературному процесі. Проведено розгорнутий аналіз формозмісту п'єс, специфіки художнього інструментарію письменників, їх мистецького світу. Зроблено спробу провести конкретні паралелі в інтерпретації драматургічного доробку маловідомих письменників кінця XIX - початку XX ст., з'ясувати специфіку їх художньої практики на змістовому, формотвірному матеріалі та на прикладі драматичних творів різних жанрів таких митців: Л.Яновської, П.Саксаганського, І.Тогобочного, А.Кащенка, Г.Ващенка, А.Велисовського, В.Таля (Товстоноса), Г.Левченка, К.Ванченка-Писанецького, Н.Кибальчича, С.Яричевського, В.Потапенка, висвітлено найважливіші проблеми процесу становлення та розвитку на рубежі минулих століть драматургії "другого порядку", а також охарактеризовано діалектику взаємозв'язку традиції (реалізму) і новаторства (вкраплення елементів модерністських художніх систем). Досліджено умовний тріумвірат (троїстий союз) драматичних жанрів, складниками яких є історична, комедійна драматургія та модерна драма. На тлі визначних досягнень української драматургії певного жанру дослідженої доби, на базі принципу аналізу розглянуто твори маловідомих читацькому та науковому загалові авторів, які зробили значний внесок у формування української драматургії кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію формування живописної школи в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА) як цілісне явище в українській культурі у нерозривному зв'язку з тенденціями розвитку мистецтва. Проаналізовано події малодосліджених періодів. На підставі систематизації архівної та літературної інформації про методи викладання фахових і допоміжних дисциплін створено цілісну картину еволюції методології та факультету живопису НАОМА та її вплив на фаховий рівень студентів. Здійснено порівняльний аналіз дипломних робіт випускників різних років, а також ряду студентських навчальних постановок і курсових завдань з композиції. Проаналізовано ряд живописних творів художників-педагогів і взаємозв'язок їх творчих та педагогічних методів. Показано вплив на формування української школи живопису таких мистецьких течій як бойчукізм, конструктивізм, спектралізм, соціалістичний реалізм.

  Скачати повний текст

Вивчено синкретизм творчих методів (реалізму, натуралізму, романтизму, неоромантизму, сюрреалізму, символізму, експресіонізму, імпресіонізму) у казковій лабораторії письменника, що до цього часу не були предметом спеціального дослідження. Проаналізовано поетикальні особливості казкового стилю, репрезентовано таксономію казок І. Франка за різними фокальними параметрами. Вперше вивчено художньо-пластичну роль хронотопу у Франковій казкотворчості, його місце в структурі творів. Вплив фольклорної казки на формування естетичної свідомості І. Франка проаналізовано на структурному та семантичному рівнях.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему праворозуміння. Охарактеризовано правовий реалізм як філософсько-праву течію. Вивчено позитивні та негативні особливості американського та скандинавського напрямків правового реалізму. Розкрито значення концепції правового реалізму та її актуальність за сучасних умов розвитку правової системи. Систематизовано ідеї правових реалістів та сформульовано оновлену концепцію правового реалізму. Висвітлено результати проведеного соціологічного опитування серед суддів для з'ясування рівня праворозуміння та значення права для суспільства, а також охарактеризовано виваженість і раціональність положень концепції правового реалізму. Визначено вплив ідей правових реалістів на розвиток інших наукових доктрин праворозуміння та вирішення проблем суддівського розсуду. Наведено пропозиції стосовно вдосконалення системи правосуддя, вітчизняної правової системи й освіти.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію творчості видатного англійського письменника-модерніста Д.Г. Лоуренса у аспекті впливу на нього російських письменників-реалістів другої половини XIX ст. Ф.М. Достоєвського, А.П. Чехова, Л.Н. Толстого. Розглянуто особливості сприйняття західними модерністами творчого доробку російського реалізму. Зазначено, що саме етичний максималізм Д.Г. Лоуренса споріднює його з російським класичним реалізмом, з творчою позицією Ф.М. Достоєвського. Вивчено складну, жанрово розмаїту спадщину Д.Г. Лоуренса. Досліджено концепцію формування особистості у його романах та традиції російської літератури другої половини XIX ст. Установлено види контекстуальних зв'язків (впливів), етапи формування та специфіку літературного стилю пиьменника.

  Скачати повний текст

Досліджено художньо-стильові модуси в образі кримської природи у творчості художників XIX - XX ст. Розглянуто проблему зв'язку культури та людини, людини та природи як першої, основної форми буття. Розкрито значення категорії художнього образу. Обгрунтовано тезу, згідно з якою художньо-стильові модуси - основа формування цілісної художньої системи освоєння світу. Увагу приділено образу Криму у творчості українських і російських художників - значному явищу у культурному полі України (І. Айвазовського, С. Свєтославського, С. Васильківського, В. Орловського, І. Труша, А. Куінджі, К. Богаєвського, М. Волошина). Розглянуто новаторство Ф. Васильєва та О. Купріна у створенні символічного образу кримської природи. Обгрунтовано ролі М. Самокиша, організатора школи кримського образотворчого мистецтва та М. Барсамова, першого дослідника кримського пейзажного живопису як провідні. Розглянуто творчі портрети видатних кримських художників, а саме: Ф. Захарова, Я. Басова, В. Толочка, В. Бернадського. На підставі аналізу робіт Ф. Захарова зроблено висновок щодо синтезу реалізму й імпресіонізму в його художній картині світу, розкрито глибокий зв'язок Людини та Природи. Обгрунтовано художньо-стильове різноманіття творчого методу Я. Басова, романтичний модус його акварелей. На підставі культурологічного аналізу творчості В. Толочка та В. Бернадського розкрито гуманістичний характер їх образного світу, основою якого є художня правда, її запропоновано розглядати як синонім краси.

  Скачати повний текст

Визначено риси ментального простору автора та способи його втілення в картинах навколишнього світу. Виявлено найбільш репрезентативні для світогляду авторів бінарні опозиції та форми їх реалізації у творчості письменників зазначеного періоду. Встановлено види, форми, функції, динаміку, поетикальні особливості пейзажу в російській прозі XIX ст. та з'ясовано своєрідність художньої картини світу в аспекті відображення ментального простору автора. Охарактеризовано індивідуально-авторські стратегії в створенні картин навколишнього світу, розкрито взаємодію романтизму та реалізму, традицій і новаторства, індивідуального та загального, різних художніх систем у літературному пейзажі. Показано вплив ментального простору автора на жанрово-стильові особливості російської прози XIX ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано мілітарну парадигму літератури соціалістичного реалізму в українських проекціях. Встановлено, що динаміка мілітарної свідомості відстежується в системі одержавленого культурного механізму, ідеологічних наративів влади. Виокремлено опозиційно-відмежувальні параметри, культивування агресії, продуктивність дихотомічної схеми ворогів і героїв, експлуатацію мобілізаційно-апелятивного ресурсу. Розбудовано множинні пояснювальні моделі українського мілітарного досвіду, які генеалогічно сягають різні соціо-культурні практики, системи цінностей, історичні пам'яті.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено та проаналізовано загальні закономірності наративної стратегії малої прози О. Гончара. На підставі зіставлення особливостей таких стратегій літератури неоромантизму та реалізму, жанрових моделей притчі та сказання визначено специфіку та загальні тенденції глибинного наративу малої прози письменника у контексті ідеалістичних пошуків автора, з використанням засобів мотивного аналізу висвітлено логіку наративних моделей у текстах. З урахуванням останніх досягнень наратологічної школи досліджено художню перспективу у композиції літературних творів, запропоновано типологію наративного дискурсу у малій прозі О. Гончара. Зазначено, що наратив у тексті письменника базується на концепції діалогу відповідно до принципів жанрової моделі притчі та виявлено у гетеродієгетичному та гомодієгетичному наративах основні тенденції у співвідношенні між нараторами та персонажами. Охарактеризовано особливість суб'єктного вираження у психологічному, ідеологічному та фразеологічному контекстах часовий і просторовий аспекти наративного дискурсу у творах малої прози О. Гончара, досліджено специфіку детермінування внутрішнього світу персонажа.

  Скачати повний текст

Узагальнено відомості про комунікативні ознаки музичного стилю. Виділено "наративну" стильову спрямованість вираження як специфічну ідеалізуючу особливість широти стильових інтересів слухачів. Класифіковано стилі-напрямки за залученістю, зважаючи на їх комунікативні ознаки до утворень "наративного" характеру. Представлено музику рококо в її поєднанні з стилістикою німецького-італійського, слов'янського бароко та класицизму, ампіру, а також зразків бідермайера у взаємодії з романтизмом, реалізмом, імпресіонізмом та іншими напрямками. Вказано на репертуарні можливості фортепіанного мистецтва в різних напрямках музики XX ст. з опорою на символістські та неосимволістські-мінімалістські утворення сучасної художньої сфери.

  Скачати повний текст

Досліджено літературно-теоретичну та критичну спадщину Є.Маланюка. Запропоновано інтерпретацію центральної проблематики його літературного дискурсу - національної ідентичності. Виділено основні концепти теоретичної моделі митця, зокрема, національне підсвідоме, ідеї маскулінності, національного міфу, які розглядаються в контексті міжвоєнного часу та проектуються на його поетичну творчість. На засадах розробленої письменником концепції національної ідентичності літератури висвітлено рецепцію таких культурно-ідеологічних практик, як народництво, модернізм, пролетарське мистецтво (соціалістичний реалізм). Відзначено вплив творчості Є.Маланюка на створення контексту української культури, єдиного комунікаційного поля та рецептивного рівня, формування монолітного погляду на світ і людину.

  Скачати повний текст