Вперше створено цілісну картину формування архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини XX століть. Проведені натуральні обстеження й інвентаризацію виявили на теренах Галичини 246 дерев'яних храмів. Розкрито прийоми застосування архітектурно-декоративних засобів опорядження в екстер'єрі й інтер'єрі досліджених святинь. Встановлено, що особливістю архітектури є те, що вона формувала стилістичні епохи (бароко, рококо, класицизм, історизм, модерн) під впливом місцевих, регіональних та зовнішніх чинників. Виявлено нові об'єкти та здобуті імена творців дерев'яних костелів. Визначено стилістичний аспект архітектурного формотворення та періодизацію розвитку стилістичних напрямів досліджених об'єктів. Проведено порівняльний аналіз архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини з дерев'яними храмами цього ж та інших обрядів у сусідніх регіонах (Волині, Закарпатті) та країнах (Польщі, Швеції).

  Скачати повний текст

Досліджено аспект взаємозв'язків київських чоловічих монастирів і Війська Запорізького Низового у XVII - XVIII ст. З'ясовано причини обрання низовими козаками Межигір'я як парафіяльного монастиря. Показано різні сфери діяльності межигірських ченців на території Запоріжжя. Досліджено проблему поділу "духовної" влади над січовиками між ставропігійним Межигірським і кафедральним Св.-Софійським монастирями. Розглянуто місце начальників січових церков, настоятелів амарського монастиря та старокодацьких намісників у структурі управління церковними справами Війська Запорозького Низового. Установлено, що у період "атакування Січі" Церква на Запоріжжі була підконтрольна Київським митрополитам. З'ясовано, що інші київські чоловічі обителі не брали участь в управлінні Церквою на Запоріжжі. З'ясовано умови збору милостині та Січі київськими монахами, а також розглянуто зворотний бік зв'язку - постриг запорожців у ченці та їх паломництва до київських святинь. Спростовано традиційний погляд на виключну релігійність низових козаків у порівнянні з іншими верствами населення тогочасної України.

  Скачати повний текст

На прикладах українських глиняних виробів показано еволюцію та трансформації домінантних мотивів і сюжетів. Зроблено мистецтвознавчий аналіз зображень та художніх особливостей декору українських гончарних виробів, зокрема мотивів хреста, тощо, риби, міфологічних образів Сенмурва, однорога, сирени, русалки, василіска, що свідчить про їх широкий іконографічний репертуар. Всебічно розглянуто зображення Богородиці, св. Миколая, Юрія-Змієборця, архистратига Михаїла та ангелів, які представляють традиційне коло святих, а також церковних споруд, виявлено ряд спільних рис і відмінностей у створенні аналогічних композицій у творах І.Баранюка, О.Бахматюка, П.Самоловича та інших майстрів. Проведено аналіз декору українських гончарних виробів у слов'янському та частково загальноєвропейському контексті, що дало змогу увиразнити універсальні та унікальні особливості оздоблення національної кераміки. Введено до наукового обігу нові імена гончарів і проведено атрибуцію ряду керамічних виробів. Укладено схеми, які наочно представляють домінатні мотиви в декорі традиційних українських гончарних виробів у порівняльному аспекті.

  Скачати повний текст

Проаналізовано роль, основні напрямки, форми, методи та зміст дипломатії Святого Престолу від початку становлення постбіполярної системи міжнародних відносин до кінця понтифікату Іонна Павла II. Уточнено понятійно-категоріальний апарат теми дослідження, зокрема, розкрито зміст понять "дипломатія", "Святий Престол", "Ватикан", "Католицька церква" та "сучасна система міжнародних відносин". Обгрунтовано твердження, що самостійним і незалежним суб'єктом дипломатії є Святий Престол, а не Ватикан. Розглянуто сучасну католицьку концепцію світового порядку як основу дій дипломатії Святого Престолу. Охарактеризовано джерела стосовно даної проблематики, запропоновано їх класифікацію. Висвітлено засади функціонування та формування дипломатичної служби Святого Престолу. Визначено основні напрямки дипломатичної діяльності Святого Престолу у сучасній системі міжнародних відносин. З'ясовано характер й особливості двосторонньої дипломатії Апостольської столиці, досліджено діяльність Святого Престолу (Ватикану) в системі багатосторонньої дипломатії, а також миротворчу діяльність папства. Розкрито зміст і динаміку розвитку відносин між Святим Престолом та Україною, проаналізовано проблемні питання даної взаємодії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості господарської діяльності Михайлівського Золотоверхого монастиря в 1620 - 1786 рр., передумови та причини активного економічного розвитку обителі. Висвітлено особливості формування земельного фонду святині та з'ясовано внесок монастиря у розвиток сільськогосподарського виробництва та промисловості України. З'ясовано основні зміни у становищі монастирських підданих у зазначений період та визначено основні форми залежності селян від монастирської адміністрації. Досліджено вплив діяльності настоятелів Михайлівського Золотоверхого монастиря на суспільно-політичний, науковий і культурний розвиток українського суспільства.

  Скачати повний текст

Досліджено явище іконоборства у духовному житті Київської Русі та Московської держави. Розглянуто витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. Зазначено - до головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї. Розглянуто аспект засилля обрядовір'я та фанатичні зловживання стосовно ікон, зростання власного вільнодумства, а також нерозуміння богословського вчення про ікони. Здійснено релігієзнавчий аналіз іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців у період Київської Русі синкретизувалися з місцевими віруваннями та носили здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання "догори ногами" ікон). Згодом практичне іконоборство набуло більш фанатичних розмірів, мало прояв в антицерковних виступах єретиків Московської держави (XIV - XVI с.). Значну увагу приділено еволюційному характеру явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єритичних рухів стригольників і жидовілих. Установлено, що аргументація іконоборства на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною до попередніх і сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять "поклоніння" та "шанування"; заперечення, взаємопов'язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва.

  Скачати повний текст

На підставі джерел європейської культури розглянуто феномен сміху та іронії в українській філософії. Досліджено традицію формування іронічного світосприйняття в українській духовній культурі. З'ясовано, що своїм корінням воно сягає бурлескно-травестійної творчості школярів та мандрівних дяків, а також чисельних пародій XVI - XVIII ст. Зазначено, що епоха романтизму в українській духовній культурі розпочалася майже одночасно з німецьким романтизмом, і діячі українського романтизму поряд з іншими ідеями, зокрема, з ідеєю одухотвореності природи Ф.Шеллінга, осмислили й прищепили на українському грунті концепцію романтичної іронії, що має свої витоки в філософії неоплатонізму, яка особливо близька специфіці українського менталітету. Опрацьована теоретиками єнської школи, зокрема, Ф. Шлегелем, концепція романтичної іронії має в своїй основі ідею неспівпадання дійсності з її духовним джерелом, що за умов поневолення України дозволило романтикам привернути увагу до української історії, критично осмислити колоніальну політику царизму, кріпацтво, конформізм та пасивність еліти тогочасного українського суспільства. З урахуванням концепції романтичної іронії розглянуто творчість класиків українського романтизму І. Котляревського, М. Гоголя й Т. Шевченка, а також крізь призму романтичної іронії травестійну поему І. Котляревського "Енеїда". Показано, що концепція романтичної іронії сприяє розкриттю ідейного змісту творів М. Гоголя, а також осмисленню сатиричних творів Т. Шевченка, що дозволяє збагнути його роздвоєність у ставленні до релігії, Бога та інших святинь.

  Скачати повний текст

Досліджено стилістику й іконографії монументально сакрального малярства XVIII ст. у мурованих спорудах Галичини. Доведено, що за формальними ознаками галицькі розписи близькі тогочасному мистецтву католицької Європи та характерні для її периферії. Зазначено, що синтез мистецтв тоді був притаманним оздобленню католицьких і православних храмів, але мав ряд відмінностей. На прикладах показано, що іконографічні програми розписів були створені у співпраці митця та теолога та спрямовані на поширення й утвердження основних католицьких догматів, культів святих. На підставі семантичного аналізу окремих сцен та іконографічних мотивів (з урахуванням дієцезного чи орденського підпорядкування храму) розкрито ідейний зміст стінописів.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію характеротворення у фольклорі та художній літературі з використанням матеріалу образу кошового отамана І.Сірка. На підставі аналізу фольклорних, рукописних і літературних текстів показано, що найбільшою мірою ідеалізовано події та постаті національних героїв у фольклорних джерелах, однак вони мають чітко визначені ціннісні критерії. Характер залучення уснопоетичного слова до наративних структур змінюється від цілковитої апологетичності до амбівалентності. Розглянуто співвідношення історичних правди та художньої вірогідності. Зазначено, що письменник відображає факти, базуючись на власній інтуїції, архетипній пам'яті, дусі минулого, закладеного у піснях, переказах, легендах, усних оповідях, особливостях національного менталітету. Важливу роль відіграє талант оповідача, майстерність сюжето- та характеротворення. Це підтверджено на підставі аналізу різних художніх візій історичного минулого (М.Горбаня, Г.Бабенка, А.Кащенка, С.Черкасенка, В.Домонтовича, В.Чередниченко, В.Малика, О.Пахучого, А.Химка, В.Кулаковського, Ю.Мушкетика. Зроблено висновок, що типологія характеру І.Сірка великою мірою має як підгрунтя ідеалізований в уснопоетичній творчості образ мужнього та суворого воїна, козацького проводиря, захисника національних і християнських святинь.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено особливості становлення дохристиянського релігійного світогляду населення Херсонеса у контексті тенденцій розвитку античної релігії та встановлено можливі причини їх походження. Релігію античного Херсонеса розглянуто у соціальному вимірі. Встановлено, що наявність характерних особливостей в релігійному світогляді населення античного Херсонеса є наслідком своєрідного історичного розвитку дорійського античного центру. Виявлено домінуючу роль у період античності культу верховної богині Партенос з войовничими та заступницькими рисами. З'ясовано, що лише у даному полісі вшановували епонімне божество Херсонас, важливе для обстоювання автономного походження міста. Встановлено, що Партенос була покровителькою общини, а в перших ст. н.е. існування її культу зафіксовано і в деяких домашніх святилищах. Доведено, що усі інші полісні культи мали другорядне значення в релігійній свідомості населення. Виділено пам'ятки, які свідчать про вшанування Геракла, Діоніса у релігійних об'єднаннях, менших, ніж члени громадянської общини з сім'ями. Виявлено, що значно ширшим було коло богів, яких вшановували в родинах. З'ясовано, що окремі найбільш властиві для Херсонеса типи вівтарів, теракотових зображень з поховань і жител, що тиражувалися протягом століть, позначають традиційність релігійних уявлень, пов'язаних зі ставленням до предків-покровителів і уявленнями про потойбічне життя. Зроблено висновок, що в античному Херсонесі існував незначний, вищий соціальний прошарок, готовий до сприйняття нових культів і містерій. Доведено, що містеріальні та традиційні уявлення про потойбічне життя виявлялися у різноманітності поховального культу.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен сакралізації простору, прояви та шанування "святих місць" на території Кримського півострова, а також явище паломництва як форму шанування сакральних об'єктів у контексті українознавства та релігієзнавства. Вивчено поняття "священного", принципи сакралізації простору, феномен появи "святих місць". Досліджено християнські та мусульманські сакральні об'єкти Криму, надано їх класифікацію та проведено детальний опис. Проаналізовано феномен паломництва до "святих місць" як форму їх шанування. Висвітлено історію цього явища, його основні принципи й особливості, які є характерними для різних конфесій. Феномен паломництва проаналізовано у психологічному аспекті, у контексті ідеї "колективного несвідомого", теорії установки, навіювання, конформності. Візначено, що проведене дослідження традицій шанування священних об'єктів Криму, виявлення загальних рис і відмінностей є актуальним за сучасних етно-конфесійних умов, що історично склалися у Криму - регіоні, у якому мешкали представники різних національностей і віросповідань. Зауважено, що Крим є регіоном, який відіграв особливу роль у процесі християнізації Русі, формуванні етнонаціональної культури. Результати дослідження мають певне значення для різноманітних галузей філософської, українознавчої, релігієзнавчої, соціологічної та культурологічної науки.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним релігієзнавчим дослідженням патрональних культів святих Климента і Миколая в контексті їх ролі в давньоруському церковному і культурному житті, впливу київської традиції на формування загальнодержавного й регіонального шанування святителів в межах Київської Русі. Феномен названих культів висвітлено як видатне явище українського духовного життя, відображеного у давньоруських пам'ятках історії і культури.

  Скачати повний текст

На підставі широкого кола джерел реконструйовано топографію київських православних святинь у кінці XVІІІ - перших десятиліттях XX ст. Визначено традиційні та нові способи їх шанування, показано різні соціальні рівні сприйняття святинь киянами, і зокрема проаналізовано варіативність і змінність у часі місця в храмі та речового середовища чудотворних ікон і реліквій та чинники, які на це впливали. З'ясовано сталі та змінні погляди служителів Церкви на святині їх храму, місце даних святинь у храмовій соціальній системі, досліджено притаманні представникам різних суспільних прошарків населення Києва уявлення про те, як слід вшановувати святині, відтворено систему загальних уявлень киян про святині їх міста та з'ясовано соціальну значущість даних святинь.

  Скачати повний текст

Розглянуто антропологічні ідеї Кирила Туровського (1130/1134 - 1184) на матеріалі його "слів" та притч в їх зв'язку з відповідними ідеями вчення про людину Святих Отців Східної Церкви. Зазначено, що для києворуського періоду в історії вітчизняної філософії характерним є взаємовплив філософських та богословсько-релігійних питань та їх укоріненість у давньоруській культурі. Праналізовано питання співвідношення душі та тіла в людниі, есхатологічна й еклезіологічна проблематика, проблема гріха, богопізнання, співвідношення віри та розуму в пізнанні. На підставі комплексного та контекстуального аналізу з використанням порівняльного та генетичного методів інтерпретації текстів доведено визначальний вплив уявлень про людину представників східної патристики на трактування аналогічних проблем давньоруським любомудром. Відзначено традиційні, ортодоксальні та оригінальні особливості тлумачення Кирилом Туровським окремих антропологічних положень. Акцентовано увагу на цінності та актуальності християнського розуміння людини, репрезентованого вибраними творами філософа.

  Скачати повний текст

Проаналізовано текстові категорії простору та часу в житіях святих "Патерика Печерського...". Охарактеризовано поняття "житійний текст", "церковний простір", "простір чудес", "есхатологічний час", "фізіологічний час", простежено, за допомогою яких мовленнєвих одиниць реалізуються категорії простору та часу, побудовано семантичне поле часу "Патерика Печерського...", визначено специфіку функціонування цих категорій у житійних текстах. Констатовано, що за допомогою категорії простору й часу "Патерик Печерський..." сприймається як цілісний твір, а не група розрізнених текстів, об'єднаних в одну книгу.

  Скачати повний текст

Уперше зроблено спробу комплексного дослідження впливів візантійсської і поствізантійської спадщини на формування української культури. Доведено, що Острозька греко-слов'яно-латинська академія на початку ранньомодерної доби була важливим осередком грецистики Центрально-Східної Європи. Досліджено переклади та нові редакції творів східних отців Церкви і грецьких богословів, здійснені острозькими вченими. Вивчено питання новаторства венеційських учених-греків у богослів'ї XVI ст. і поширення нових тенденцій у східнохристиянському світі, зокрема на українських землях. Уперше на основі джерельних текстів докладно висвітлено питання розвитку богословської думки в Україні наприкінці XVI - на початку XVII ст. і роль острозького осередку в цьому процесі. Залучено до наукового обігу маловідомий текст - український переклад богословського трактату Гавриїла Севера "Синтагматіон про сім святих тайн", а також низку листів з кореспонденції між патріархами грецького Сходу та острозькими діячами. Встановлено, що українська версія "Синтагматіона" мала виразний вплив на розвиток українського богослів'я в могилянський період, а також на формування культурної парадигми в Україні в XVII ст.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне, теоретичне й експедиційне дослідження, а також перевірку даних "Скіфського логосу" (IV, 52;81) Геродота з його "Історій" з метою локалізації річки Екзампей та виявлення географічного розташування і призначення Екзампаю - головного культурного центру Великої Скіфії. З'ясовано, що цим географічним місцем була вершина вододілу річок Чорний Ташлик і Мертвовод, позначена курганом з географічною міткою (висота 269 м) біля с.Вільні Луки Новоукраїнського р-ну Кіровоградської області - найвищої точки у правобережних степах. Власне р. Екзампеєм є р. Мертвовод з її верхньою притокою р. Кам'яно-Костуватою. Зазначено, що гіркота їх води наростає за течією внаслідок мінералізації. Наведено докази реальності факту виготовлення та встановлення царем Аріантом в Екзампаї постійної сакральної пам'ятки - великого Священого казана, а також розрахунки його розмірів та кількості населення Великої Скіфії. Обгрунтовано версію про щорічне спорудження саме у святилищі Екзампаї храму та жертовника Богу війни Арею, відтворено його реальний вигляд і розміри з використанням матеріалів: українських, давньоіранських і частково римської етнографії. За нартівським епосом відновлено фрагменти ритуалу святкування скіфами Новрузу - весняного Нового року. Відзначено близькість географічних центрів Великої Скіфії та сучасної України, що свідчить про територіальну сталість геополітичного праобразу країни, незважаючи на великий хронологічний розрив.

  Скачати повний текст

Досліджено християнську етику як феномен культури у динаміці її виникнення, становлення та трансформації. Визначено конфесійні морально-етичні особливості на рівнях вищої моральності та побутовому. Виділено основні форми християнської моральності - етос святих, а також чернечий, народний християнський, католицький, православний, протестантський етос. Проаналізовано співвідношення офіційного та народного християнства, їх культури, розглянуто чернечі та мирські засади аскетизму, визначено перспективи розвитку християнської етики.

  Скачати повний текст

З залученням певних джерел комплексно досліджено християнську Церкву та релігійне життя у візантійському Херсоні VI - X ст. У історіографічному аспекті розглянуто основні проблеми цього періоду історії Херсона. Встановлено структуру християнської Церкви та місце, яке займала Херсонська кафедра у даний період. Визначено соціальний склад і чисельність херсонського духівництва в раннє середньовіччя. Описано та класифіковано культові архітектурні пам'ятки та розглянуто особливості реконструкції основних типів сакральної архітектури. З урахуванням літургійних особливостей храмів і даних письмових і археологічних джерел Херсона розглянуто ранньовізантійське богослужіння в храмі та просто неба. Досліджено культи святих мощів, вторинних реліквій і святих мучеників у Херсоні, а також на прикладі херсонських матеріалів виділено відмінності меморіального та мартиріального культів. Увагу приділено особливостям і специфіці релігійних обрядів Херсона на прикладі таїнств хрещення, постригу, водосвяття, єлеосвячення та чину поховання.

  Скачати повний текст

На засадах мікроісторичної стратегії, принципів історизму, об'єктивності, наукового плюралізму, конфесійної безсторонності реконструйовано множину контекстів, у яких насельники Києво-Печерської Успенської лаври 1786 р. – перших десятиліть ХХ ст. вступали в соціальні взаємодії щодо її шанованих ікон та реліквій і визначено, чи становили ці взаємодії систему: з'ясовано рівень дослідженості проблеми й інформаційний потенціал джерельної бази; встановлено, як зазначені святині впливали на спілкування між братією Лаври; визначено загальні засади й методи взаємодій з заінтересованими сторонніми; проаналізовано спілкування керівної та рядової братії з тими, хто мав нестандартні запити щодо святинь; простежено напрямки й засади обміну сакральними об'єктами між Лаврою та зовнішнім світом.^UThe thesis deals with social interactions of Kyiv Dormition Caves lavra brethren in 1786 – the 1st decades of 20th cent. related to its worshipped icons and relics. The purpose is to reconstruct the contexts plurality of these interactions and to determine whether they presented a system. The research strategy is microhistorical. The work is based on the principles of historicism, objectiveness, and confessional impartiality. To realize the main purpose the author found out the level of Lavra-related research of the problem and analysed the state of scientific works dedicated to social interactions with the Orthodox sacred objects; defined the information capacity of the source base; revealed the impact of mentioned sacred objects on intercourse between Lavra brethren; ascertained general principles and methods of interactions with interested outlier, primarily visitors; analysed the communication of managing and common brethren with those, who had nonstandard queries concerning the sacred objects; traced the directions and principles of the exchange of sacred objects between Lavra and the world outside.