Виявлено категоріальні та концептуальні властивості англомовної поетичної драми шляхом комплексного аналізу складників її концептуального простору в аспекті її лінгвокогнітивних і жанрово-стилістичних характеристик. Розроблено методику аналізу англомовної поетичної драми, що передбачає проведення дослідження у напрямку від вилучення складників концептуального простору до опису мовленнєвих засобів їх втілення. Вперше з лінгвістичних позицій пафос висвітлено як домінантну категоріальну ознаку англомовної поетичної драми, що слугує жанровому розмежюванню поетичної драми як типу на такі різновиди: героїко-трагічна, драматична, символічна, абсурдна. Виявлено й описано види композиційно-мовленнєвих форм в англомовній поетичній драмі, як уявний внутрішній монолог-діалог, монолог-притча та гротескний діалог.

  Скачати повний текст

Досліджено історію розвитку логіки в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. Виявлено особливості наукового доробку українських логіків даного періоду. Запропоновано визначення логіки як науки і форм мислення (поняття, судження, умовивіду) у концепціях українських науковців. На підставі проведеного аналізу запропоновано дві підстави для класифікації історії логіки відповідно до територіального розташування (Київської, Харківської, Одеської, західноукраїнської шкіл) та до напрямів, які підтримували логіки: традиційний (Ф.Зеленогорський, М.Лангес, П.Лейкфельд, Т.Мандибур, С.Остроумов, І.Продан, Г.Челпанов, П.Юркевич), психологічний (М.Грот, І.Копач), математичний (С.Балей, Є.Буніцький, Г.Веревський, Ф.Козловський, І.Слепинський, С.Шатуновський), метафізичний (С.Гогоцький, Г.Костельник, П.Ліницький, Й.Міхневич, О.Новицький. Значну увагу приділено новим напрямам, а саме: математичному та психологічному.

  Скачати повний текст

Запропоновано пояснення явища, як еротетична логіка обумовлює валідну соціологічну інформацію, що одержується шляхом реалізації процедури типу "запитання - відповідь". На базі цього, а також з використанням евристичного потенціалу зазначеної логіки висвітлено бачення логічної природи запитання з урахуванням його нерозривного взаємозв'язку з відповіддю та концепцію запитання. Формалізовано типи помилок формулювання запитання та наведено типологію можливих помилок, виокремлено їх чотири типи. Ряд способів валідизації - граматико-стилістичний аналіз, когнітивний аналіз, логічний аналіз, контент-аналіз з подальшою побудовою матриці випадковостей, методу зіставлення паралельних рядів, аналіз величини невідповіді, аналіз послідовності запитань - апробовані для двох опитувальників.

  Скачати повний текст

Проаналізовано методологічний доробок В.І.Вернадського та його внесок до філософії науки. Зазначено, що вчений розпочав теоретичні дослідження проблем методології науки за перших кроків самостійної наукової творчості, а також після його видатних науково-філософських узагальнень (проблеми радіогеології, стану простору живої речовини, теорії ноосфери). В.І.Вернадський запропоновував тезу, що істотна риса методології науки XX ст. є її якісна неоднорідність, мозаїчність, що відповідає неоднорідності досліджуваної сучасною наукою реальності. Зауважено, що В.І.Вернадський був попередником соціологічних і епістемологічних концепцій науки, розроблених Р.Мертоном, А.Койре, К.Поппером, Т.Куном, І.Лакатосом, П.Фейєрабендом, які створили сучасний соціально-історичний погляд на наукову творчість та її місце у культурі. У його працях вчений запропонував розглядати розвиток наукового знання як нелінійний. Це визначає парадигматику розвитку постнекласичної науки кінця XX - початку XXI ст. Розглянуто проблему обгрунтування специфіки методології емпіричного й описового природознавства, на чому наполягав В.І.Вернадський.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок логіки та теології. Виявлено межу та значення застосування методів логіки у разі проведення аналізу теологічної проблематики. Досліджено особливості логічного аналізу класичних аргументів божественного існування (онтологічного, космологічного та теологічного) у межах традиційної та сучасної логік. Запропоновано два підходи до оцінки логіки як методу, який використовується для здійснення аналізу теологічних проблем. Один підхід виявляє домінуюче значення теології над логікою, де теологічні питання знаходяться у межах авторитету релігійних догм. Другий підхід відводить домінуючу роль логіці. У його межах виокремлено два напрямки, один з яких розкриває здатність логіки заперечити положення теології, логічний метод аналізу в межах цього напрямку постає як розкриття суперечностей теологічних проблем, другий напрямок розкриває можливість логіки підтвердити висновки теології. У межах цього напрямку методи логіки розглядаються як такі, що здатні довести істинність положень теології.

  Скачати повний текст

Визначено концептуальний апарат і принципи логічного аналізу аргументації. Обгрунтовано тезу щодо залежності витлумачення логіки як формальної або неформальної від особливостей аналізу логічної форми міркування та відповідно до цього запропоновано два підходи до аналізу аргументації в логіці. В межах формального підходу аргументацію проаналізовано переважно на синтаксичному та семантичному рівнях, а у межах неформального підходу - на прагматичному рівні. В межах формального підходу головними критеріями оцінки аргументації є правильність/неправильність, а у межах неформального підходу - прийнятність аргументів; релевантність аргументів тезу; "вагомість", достатність аргументів для обгрунтування тези. Проаналізовано передумови виникнення формального та неформального підходів у межах традиційної та сучасної логіки. Визначено основні поняття проблемного поля аргументації, встановлено їх взаємозв'язок.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз проблеми взаємозв'язку логіки та філософії, на підставі якого виділено дві основні парадигми щодо вирішення досліджуваної проблеми. Проведено компаративістський аналіз різних концепцій взаємозв'язку логіки та філософії на традиційному та сучасному етапах розвитку логічного знання. Висвітлено можливості та перспективи подальших наукових досліджень проблем взаємозв'язку логіки та філософії.

  Скачати повний текст

Запропоновано інтерпретацію пізнавальних дій як модальних операторів, що поєднує результати досліджень в межах обох наявних традицій перегляду знань AGM і DDL, що дає можливість усунути протиріччя між ними та провести побудову динамічної модальної логіки перегляду знань DML. Розглянуто інтерпретацію пізнавальних дій як модальних операторів, що робить можливим розгляд пізнавальної дії в момент її проведення, завдяки чому відкриваються значні можливості для вивчення динаміки перегляду переконань і реалізується ідея динамічної логіки, що була запропонована, але не розроблена в попередніх дослідженнях зміни переконань. Уточнено зміст понять динамічної та статичної формули: динамічні вирази описують сам процес виконання пізнавальної дії, статичні вирази характеризують стан переконань до або після виконання доксастичних дій. Запропоновано можливість використання умовних доксастичних операцій, що реалізують доксастичні зобов'язання суб'єкта. Одержано формалізацію властивостей пізнавальних операцій у рамках DML, що дозволяє відповісти на питання щодо первинності та "чистоти" доксастичних операцій, прояснити роль постулату відновлення, який досі багатьма вченими вважається суперечливим, установити взаємозв'язок між пізнавальними операторами, обгрунтувати визначальну роль розширення в процесі зміни переконань і сформулювати мінімальний набір правил, достатніх для формалізації перегляду переконань у його динамічній інтерпретації. Запропоновано семантичну інтерпретацію доксастичної динамічної логіки на підставі семантики можливих світів Р. Сталнакера, що дозволяє виразити динамічний аспект перетворення переконань. Доведено несуперечливість системи аксіом DML у рамках запропонованої семантики. Уточнено розуміння описів стану й узагальнених описів стану, прояснено їх зв'язок з множинами та базами переконань: узагальнений опис стану є базою переконань і дає можливість урахувати наявність з невизначеним статусом, нескінченність об'єктної мови та можливість наявності суперечливих переконань, нормальний опис стану - це множина переконань, надана базовим світом, над яким проводяться перетворення.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язки логіки та раціональності на традиційному та сучасному етапах розвитку логічного знання. Для виявлення особливостей взаємозв'язків і взаємовпливу докласичної, класичної, некласичної та постнекласичної раціональності з традиційною, класичною та некласичною логікою розроблено логіко-раціональну модель пізнавальних процесів, що включає три складові: формулювання раціональних принципів стандартизації знання у теорії раціональності; формалізацію цих принципів у логіці, результатом якої є система формально-логічних принципів і засобів стандартизації знання; застосування формально-логічних принципів стандартизації знання у будь-яких логічних, філософських і наукових дослідженнях, що здійснюються згідно з раціональною традицією. Показано ефективність застосування розробленої моделі на різних етапах розвитку логічного знання. Виявлено, що сучасна логіка є оптимальним засобом уточнення змісту системи понять некласичної раціональності шляхом побудови їх формальних моделей; реконструкції основих схем раціональності - лінійної, мережевої й ігрової, використання яких дозволяє моделювати ефективну індивідуальну та групову діяльність суб'єктів як ключових елементів некласичної та постнекласичної раціональності; раціоналізації доведень у контексті штучного інтелекту.

  Скачати повний текст

Розкрито значення ліричної пісні у жанровій системі національного фольклору, осмислено особливу роль у ній пісні кохання. Досліджено тематичні мотиви й особливості поетики кримськотатарської фольклорної любовної лірики. Розглянуто макам - старовинний фольклорний жанр, в якому превалюють тужливі любовні мотиви та зрідка означаються світлі надії. Доведено, що глибинна емоційність зразків цього жанру поєднується з філософічною медитативністю. Проаналізовано найбільш поширений у кримськотатарському пісенному фольклорі жанр легкої ліричної пісні, в якому також превалюють любовні мотиви. З'ясовано, що для цих пісень характерна жвавість, часто грайливість, яка ефективно контрастує з відчутною у них елегійною тональністю. У легких ліричних піснях виділено три основні цикли - пісні сумного кохання, долання тривог і скрут, щасливої любові. Зроблено висновок, що характерними особливостями поетичного світу кримськотатарської народної любовної пісні є проникливе осягнення печалей і радостей кохання, передача широкої гами почуттів, тонких настроєвих відтінків, інтонаційне багатство, мальовнича метафоричність і символічна сконденсованість лаконічної образності, динамічний розвиток ліричного сюжету, за яким нерідко вгадуються обриси сюжету фабульно-оповідного, стрункість і вигадливість композиції (лінійної, ретроспективної, мозаїчної, система експресивних повторів, яка посилює орнаментальність і чітку злагодженість викладу, вишукана звукова та ритмічна організація.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу існуючих вчень про мораль установлено внутрішні чинники змін моральних норм, а саме: почуття, розум, суспільне благо. Розглянуто етичні школи та відзначено прогрес моральних норм. Запропоновано як критерії прогресу моралі використовувати категорії: кількісне зростання розмаїтості моральних норм, їх узагальнення, поглиблення, удосконалювання змісту. Зауважено, що історична обмеженість вчень про мораль, які мають визначати універсальні норми, а також оночасне співіснування багатьох з них обумовили звернення уваги на середовище, що формує мораль, особливо на її частину, що демонструє матеріальні й духовні можливості людини у зміні навколишньої та власної природи. Зазначено, що ці можливості своєю появою найбільшою мірою зобов'язані суспільному прогресу. Обгрунтовано неминучість виникнення апріорно-постулативного зобов'язання в моралі, виявлено актуальність кантівської концепції моралі. Показано необхідність та можливість з'єднання апріорно-постулативного, який персоніфікує формально-логічний (логіка повинності), й діалектико-матеріалістичного підходів до моралі, який є змістовно-емпіричним аспектом моралі. Відзначено, що зміна потреб - це результат суспільного прогресу, це положення дозволяє доповнити зміст кантівського імперативу: введення ієрархії рівнів емпіричного. Установлено долю моралі на підставі аналізу видів суспільного прогресу у контексті зміни моралі. Запропоновано тезу, що мораль буде прогресувати під впливом суспільного прогресу, з'являться нові норми, що глибше відображають сутнісні потреби людини.

  Скачати повний текст

Доведено, що в українській філософії другої половини XX ст. наукова культура формувалась як комплексно-світоглядне явище, що забезпечувало функціонування науки в духовному та соціальному вимірах людського буття у когнітивних модусах, а саме: "наукова концепція", "наукова картина світу", "науковий метод", "логіка наукового дослідження", "методологія науки", "цілепокладання та ідеали науки". Обгрунтовано, що наукова культура є чинником евристичного оновлення дослідницького апарату науки, формуванням наукової ідеології, методологічної та світоглядної культури дослідника. З'ясовано, що у згідно з тезами, наведеними у дослідженнях українських філософів другої половини XX ст., зокрема, Г.М.Доброва, Г.А.Заїченка, П.В.Копніна, С.Б.Кримського, М.В.Поповича, В.Г.Табачковського, В.І.Шинкарука, наукова культура формувалась у статусі чинника цілісного світорозуміння, що мало відображення в усіх сферах життя суспільства у контексті духовних, аксіологічних і морально-етичних детермінант. Визначено, що у вимірах наукової літератури, що базується на знанні природи та меж наукового пізнання, здійснюється аналіз норм, цінностей, світоглядних орієнтирів науки та ідеалів наукового методу, спрямовуючи розгляд останніх у контексті проблеми розвитку людини. Виявлено, що специфіка дослідження українськими філософами наукової культури грунтувалась на висвітленні питань логіки наукового дослідження, наукового знання, орієнтованих на антропоцентричний ідеал розвитку науки, внутрішні процеси когнітивної творчості людини, її духовне самовизначення. Установлено, що формування норм та ідеалів наукової культури сучасності базується на раціональності науковій, але нею не обмежується та відбувається у широкому просторі ненаукових раціональностей.

  Скачати повний текст

Досліджено поетику реклами як актуальну літературну форму. Логіка дослідження зумовлена станом сучасного літературознавства як цілісної наукової системи, що уникає фактів буття словесної продукції, які не вписуються до класичної моделі художньої літератури як такої. Вивчено питання про конституювання реклами як літературного тексту, генези, історичної еволюції та специфіки даної форми. Проаналізовано рекламу в аспекті її жанрової парадигматики і розглянуто явище у функціональній системі класичних літературних жанрів. У аспекті жанрової конвергенції досліджено взаємодію реклами з жанровими формами словесності: міфом, казкою, байкою, анекдотом, одою, легендою, посланням, загадкою, афоризмом. Зроблено висновок, що реклама є синтетичним (культурно-літературним) текстом, основними ознаками якого є поліваріативність модальної структури, постійна мімікрія жанрової форми і необмежений рецептивний потенціал.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано критерії та інструменти оптимізації механізму просторово-секторальної локалізації та відповідної міжнародної спеціалізації України з урахуванням її геоекономічних пріоритетів, тактичних цілей торговельної політики України та системних характеристик. Зазначено параметри системи фінансування інноваційної діяльності з диверсифікованих приватних і державних джерел, із залученням міжнародних ресурсів для проведення науково-технічних робіт і досліджень. Розроблено підходи щодо наслідування внутрішніх і зовнішніх детермінант розвитку та регулювання відкритої економіки. Показано, що до детермінант внутрішніх відносяться пріоритети галузево-секторального, регіонального розвитку, логіка застосування інституційних методів впливу на параметри функціонування відкритих економік, а до детермінант зовнішніх - участь в регіональних і субрегіональних інтеграційних проектах, фактори географічної реструктуризації експортно-імпортних потоків маси товарів, послуг, капіталів, валютно-фінансових ресурсів.

  Скачати повний текст

Визначено сутність, функції та стуруктуру символічної політики як системи політичних технологій легітимації влади, що охоплює специфічні процеси упорядкування соціально-політичних відносин шляхом удосконалення схем комунікативної мотивації що впливають на політичну поведінку суб'єктів. Проаналізовано технології політичної міфологізації, ритуалізації, номіналізації та виробництва функціональної символіки з використанням яких здійснюються оперування символічним капіталом і реалізація символічної влади у політичному просторі. Розкрито структурний та функціональний взаємозв'язок між елементами системи символічної політики та механізм її взаємодії з політичним дискурсом як органічним середовищем існування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано статусно-рольову взаємодію з використанням символу як механізму та ресурсу такої взаємодії. Здійснено критичний аналіз концепцій символу та символічної взаємодії у вітчизняній і зарубіжній соціології. Висвітлено механізм його використання у статусно-рольових презентаціях. Обгрунтовано шляхи модернізації тематики та концептуального апарату дослідження даного аспекту людської діяльності. Виявлено передумови виникнення та механізми формування груп з домінуванням рольової презентації над статусними позиціями. Досліджено тенденції моди у модерному та постмодерному суспільствах у контексті статусно-рольових презентацій, а також сучасному українському суспільстві.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано стратегію інституціональних перетворень, спрямованих на впровадження сітьової парадигми територіального розвитку в Україні. Розкрито теоретико-методологічні засади сітьової взаємодії суб'єктів влади та суспільства, на підставі яких розроблено сітьову модель політико-адміністративного управління регіональними процесами та реалізації державної регіональної політики за умов децентралізованої системи публічно-владних відносин. Встановлено зв'язок сітьової парадигми територіального розвитку з упровадженням у практику публічного управління методологічних настанов постмодерністських концепцій влади та суспільства, глобалізацією й інформатизацією усіх сфер суспільного життя. Розкрито зміст і методологічне значення поняття культурно-економічної регіоналізації у процесі розробки державної регіональної політики. Проведено комплексний аналіз діючої моделі політико-управлінських сітей ЄС, досліджено її зв'язок з новим (європейським) регіоналізмом і сітьовою парадигмою територіального розвитку.

  Скачати повний текст

Розроблено новий аналітичний підхід який дозволив систематизувати існуючі концепції діалогу культур і сформулювати нову оригінальну концепцію соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманським Сходом. Доведено, що існують фундаментальні історичні та соціокультурні передумови для діалогу мусульманського Сходу та Заходу, основою мислення яких є спільна логіка структурування предметного світу. Доведено, що єдино можливою альтернативою передбачуваному "зіткненню цивілізацій" може бути лише соціокультурний діалог, заснований на принципах паритетності у відносинах між Заходом і мусульманським Сходом, взаємної культурної емпатії як умови адекватного взаємного сприйняття або сприйняття Іншого та домінанти на Іншому як визнання його пріоритету. Вперше у контектсі відносин між мусульманським Сходом і Заходом виділено й описано дві парадигми взаємного сприйняття: імагінативну (зорієнтовану на формування образу Іншого) і когнітивну (зорієнтовану на раціональне розуміння Іншого). Запропоновано новий підхід до діалогу культур з урахуванням взаємодії даних двох парадигм. Обгрунтовано нові аргументи на користь тези про історичну необхідність діалогу на підставі когнітивної парадигми, що дозволяє позбутися негативних стереотипів взаємного сприйняття. Встановлено, що побудова конструктивного соціокультурного діалогу в Україні здатна запобігти або мінімізувати деструктивні процеси, пов'язані з політичною, соціально-економічною кризою за умов трансформації сучасного українського суспільства.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження соціологічної теорії американського соціолога Е. Тірік'яна в аспекті розуміння поняття соціологічної уяви, яке визначено як вид наукової уяви, що полягає у створенні цілісних образів суспільства та системи соціальних відносин, які не є наявними в актуальному сприйнятті. Охарактеризовано складові імагінативної логіки конструювання соціологічної теорії Е. Тірік'яна, визначено сутність і структурний зміст функцій динамічного поглиблення та динамічного розширення його соціологічної уяви, розглянуто кінцеві результати діяльності цих функцій, якими є нове соціологічне знання (екзистенціальна соціологія, соціологія езотеричної культури, теорія неомодернізації). Перспективами подальшого вивчення проблеми визначено концептуалізацію та застосування поняття соціологічної уяви як історико-соціологічного методу досліджень імагінативної логіки на різних рівнях історії соціології. Потенціал використання концепції соціологічної уяви інтерпретовано як спосіб розвитку досліджень сутності соціологічного знанння, а також як теоретичну основу для створення інноваційної моделі навчання студентів соціологічних спеціальностей.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен символічної природи мистецтва та символічного методу аналізу художніх творів. Показано, що аналіз мистецтва як певного тиму символічної реальності дозволяє зрозуміти його роль як базового культурного чинника становлення людської особистості. Відзначено, що завданням символічної інтерпретації художнього твору є інтенсифікація та трансформація загальнокультурного людського досвіду. За допомогою певного твору з застосуванням методологічної моделі, зокрема, герменевтики соціокультурних універсалій, репрезентованих у творі, відбувається збагачення "життєвого світу" людини. У процесі естетичної комунікації з символом виникає унікальна надщільна образно-смислова єдність естетичного буття - свідомості, яка має інтенцію до розгортання у життєву реальність, у цілісний духовний космос, що утворює багаторівневий смисловий простір, притаманне кожному реципієнту поле смислів, занурення в яке приносить йому естетичну насолоду, духовну радість, задоволення від відчуття глибинного злиття з Універсумом культури та природи за умов збереження особистісної самосвідомості й інтелектуальної дистанції. Універсальним "механізмом" породження художнього змісту є "механізм" символізації, який діє на всіх структурних рівнях твору і тим самим забезпечує їх органічну єдність. На підставі аналізу структури та функціонування твору показано основну структуротвірну роль символів у художньому творі. Показано евристичність символічного аналізу певних "знакових" художніх творів, що належать до різних періодів історії мистецтва.

  Скачати повний текст