Вперше проаналізовано витоки української духовної культури у творчій спадщині М. Брайчевського. Висвітлено основні етапи життя та діяльності ученого з метою визначення пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Розглянуто концепцію етногенезу українського народу, розроблену М. Брайчевським, проаналізовано археологічні культури, зокрема черняхівську, та писемні пам'ятки. Доведено, що метод фіксації поступової зміни культур у часі на конкретній території дозволяє реконструювати процес еволюції культурних типів у даному регіоні, ствердити або заперечити безперевність і спадковість культурного розвитку. Досліджено процеси становлення й утвердження християнства, появу перших зразків світської художньої літератури у творчій спадщині науковця. Вивчено документи особового архівного фонду ученого, що стосуються його культурознавчої діяльності. З'ясовано, що у наукових працях М. Брайчевський вживав такі терміни: "український" - у дослідженнях ранньої та сердньовічної історії України, "українські племена", "українська державність" - у контексті Антського царства, "Україна - Русь" стосовно X - XI ст., "українське королівство", "друге українське королівство" - під час вивчення історії України XIII ст.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження феномена нації, подальший розвиток якого визначається складною взаємодією об'єктивних і суб'єктивних чинників його функціонування. Встановлено, що суттєвим чинником формування нації є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно нації як спільноти, що є для особи простором її існування та розвитку. Досліджено процес ідентифікації особи як механізм її соціалізації та становлення суб'єктивності у взаємозв'язку з процесами націєтворення, визначено детермінанти формування громадянської ідентичності за умов полікультурного суспільства, показано його роль у націєтворчих процесах. Встановлено, що детермінантами самоідентифікації більшості громадян України є їх регіональна та етнічна складові. Виявлено, що причиною виникнення даного явища посткомуністичної трансформації, що є не стільки процесом економічних і суспільно-політичних змін, скільки трансформацією багатовимірних соціальних і громадянських ідентичностей широких верств населення, доведено пріоритетність суб'єктивних чинників націєтворення, позитивний ефект яких пов'язаний з толерантністю, лояльністю, солідарністю, несприйняттям ксенофобії та шовінізму. Зроблено висновок, що лише поєднання у процесі націєтворення етнокультурного плюралізму та загальногромадянської рівності є домінантою консолідації української політичної нації та фактором забезпечення безпеки держави.

  Скачати повний текст

З використанням широкого кола опублікованих й архівних джерел проаналізовано стан вивчення державної, громадсько-політичної, культурно-освітньої та наукової діяльності В.Зіньківського. Розкрито процес формування суспільно-політичних і наукових поглядів ученого. Висвітлено його ставлення до проблем розвитку української державності, становлення й організацію української науки й освіти кінця XIX - першої половини XX ст. Проаналізовано вплив В.Зіньківського на розвиток національно-визвольного руху у зазначений період в Україні та формування політики держави у сфері релігійних відносин. Визначено роль діяча у розвитку української освіти та науки за кордоном, у формуванні організаційних основ наукових установ і політичної діяльності еміграції. Доведено, що діяльність і творчий доробок В.Зіньківського є важливою складовою загального контексту історії України кінця XIX - першої половини XX ст. реконструйовано не тільки невідомі сторінки життя В.Зіньківського, а й загалом українського руху, деякі аспекти державної політики України, Росії та країн еміграції вченого (Югославії, Чехословаччини, Франції).

  Скачати повний текст

Зроблено спробу осмислення та систематизації філософських поглядів митрополита В.Липківського. Визначено засади соціально-релігійної філософії мислителя. Проаналізовано основні філософські питання та проблеми, які він досліджував. Розкрито місце духовної спадщини В.Липківського у морально-етичній традиції українського філософування, зокрема його концепції вільного українського національного розвитку та її засадничого принципу - "всенародної соборноправності". Розглянуто виділену мислителем важливу проблему особливої історичної спільності церкви та народу у процесах українського державотворення. Виокремлено значущу роль світської та духовної інтелігенції у формуванні української нації, а також історично вагому роль кобзаря-лірника у контексті збереження та утвердження української національної гідності та свідомості.

  Скачати повний текст

Виявлено концептуальні характеристики українського мистецького модерну як стилю мислення та духовно-культурної течії, що засобами образотворчого мистецтва виразили напрям і зміст світоглядно-філософської еволюції у духовному житті України у добу зміни філософської та культурної парадигм у кінці XIX - на початку XX ст. Доведено, що дане перетворення було осмислено та відображено в українській культурі у формі національного варіанта стилю модерн. Зроблено висновок, що інтелектуальна інновація модерну за умов світоглядної кризи полягає у свідомій спробі зберегти цінність і впорядкованість картини світу шляхом накладання універсальної системи значень і логічних схем на художньо-образне світосприйняття. Розкрито вплив ідей провідних філософів XIX - початку XX ст., зокрема, А. Шопенгаура, Ф. Ніцше, З. Фрейда, А. Бергсона, В. Дільтая на світоглядні виміри європейського, зокрема, українського мистецтва даного періоду. Досліджено вплив світоглядної системи романтизму (Новаліса, Л. Тіка, Ф. Шлегеля), на формування ідейних основ мистецького модерну. Виявлено гносеологічний, антропологічний, онтологічний виміри художньо-образного осмислення буття людини в Україні в кінці XIX - на початку XX ст. у їх взаємозв'язку з європейським модерном як цілісним світоглядно-культурним феноменом. Експліковано зміст сформованих модерном концептів: новий образ дійсності, "базова" особистість доби, цілісність особи та цілісність життєвого світу людини, перетворення суспільства засобами "естетичної революції". Доведено, що у добу модерну прагнення відновити зруйновану систему цінностей обумовило підвищення інтересу до міфу як методології художнього конструювання дійсності. Виявлено особливості переосмислення функцій міфу у суспільній свідомості європейців, зокрема, українців XX ст. у контексті нових філософських учень, яке кардинально відрізнялося від класичного підходу до міфології. Розкрито методологічну роль опозиції космос - хаос у символічному реконструюванні світу в світоглядній системі модерну. Показано принципові відмінності вияву даної опозиції в художньо-образній рефлексії мистецтва Західної Європи й України. Встановлено особливості експлікації української ідеї в символічно-образній системі мистецтва модерну. Аргументовано, що український модерн, на відміну від космополітичного європейського, в Україні став еквівалентом національного світоглядного стилю, в якому тісно переплелися національне та сакральне.

  Скачати повний текст

На підставі грунтовного дослідження відомих і маловідомих творів В.Лесевича, а також поглядів опонентів ученого в ідейному аспекті представлено більш деталізовану концепцію еволюції філософських орієнтацій українського мислителя. Встановлено вплив на розповсюдження ідей позитивізму в Російській імперії таких чинників, як капіталізація економічного життя, спеціалізація освіти (поява "реальних" освітніх закладів), антисхоластичні (антиметафізичні) духовні тенденції в середовищі "спеціалістів". З'ясовано, що позитивістські погляди В.Лесевича грунтуються на ідеях просвітництва. Розроблено періодизацію еволюції філософських поглядів ученого, визначено контіанський, кантіанський, емпіріокритичний етапи. Охарактеризовано основні фази кожного періоду - асиміляцію, обгрунтування, застосування. Детально описано третю (прагматичну) фазу першого етапу, пов'язану з методологією позитивістської критики магістерської дисертації В.Соловйова. Показано, що саме дискусія з В.Соловйовим зумовила звернення В.Лесевича до кантіанства з його антропологічними орієнтаціями, які домінували у поглядах мислителя протягом другого (кантіанського) етапу. Доведено вплив провідних ідей кантіанства на формування емпіріокритичних поглядів мислителя. На підставі наявності антропологічних тенденцій в емпіріокритицизмі В.Лесевича зроблено висновок про відповідність його позитивістського вчення загальному гуманному характерові вітчизняної філософської думки. Доведено українську культурну належність В.Лесевича та його статус найбільш визначного представника філософії позитивізму в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено екзистенціальні ідеї у філософсько-літературній творчості В.Винниченка у контексті європейської соціальної філософії. Виокремлено основні підходи до розв'язання проблеми. Виявлено філософсько-антропологічні феномени у творчості В.Винниченка, їх розглянуто у контексті екзистенціального вчення української та світової соціальної філософії. Проаналізовано національно-екзистенційні пошуки у філософсько-літературній спадщині філософа. Здійснено історико-філософський порівняльний аналіз екзистенційного вчення В.Винниченка та Ж.-П.Сартра. Доведено, що філософські ідеї В.Винниченка виявляють себе у традиційній формі філософування - літературі, відповідають екзистенціально-кордоцентричному типу філософування, який є однією з домінант української світоглядно-філософської ментальності і потужним джерелом сучасної екзистенціальної філософії.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний історико-філософський аналіз екзистенційно-антропологічних мотивів у винятковій за формою та змістом творчості В.К.Винниченка у контексті української філософської традиції. З'ясовано основні філософсько-світоглядні засади творчості письменника, досліджено вплив на формування світогляду митця західноєвропейської та української інтелектуальної культури. Запропоновано тезу, що філософський дискурс митця-мислителя вписує його у контекст неакадемічного філософського дискурсу XIX - XX ст. та екзистенційної спрямованості української літератури початку XX ст. Обгрунтовано думку, що одне з центральних місць в історії української філософії належить творчому доробку В.Винниченка.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст екзистенційно-антропологічного повороту у філософії В. Шинкарука та його вплив на подальший розвиток української філософської теорії. Проведено історико-філософський аналіз зміни предмета дослідження вченого, його зацікавленості універсумом буття людини, світоглядною парадигмою особистості, культурою як системою формоутворень людського духу. Увагу приділено аналізу феномену світогляду, його категоріальної структури, розробленої В. Шинкаруком. Доведено, що вчений розрив зміст понять "віра", "надія" та "любов" як світоглядних категорій, репрезентів духовності особистості, її суті. Розкрито та проаналізовано екзистенціали людського буття за В. Шинкаруком. Обгрунтовано свободу як визначальну особливість екзистенції особистості та можливість трансцендування її в істинно суще буття.

  Скачати повний текст

Висвітлено етапні події в житті В. Войно-Ясенецького, а також розкрито взаємозв'язок його світоглядних переконань із суспільно-ідеологічними обставинами життя СРСР першої половини XX ст. Проаналізовано філософсько-ідейні домінанти трактату архієпископа "Наука та релігія" в проблематичному розрізі його змісту. Визначено сутність його тріадологічного розуміння людини та проведено порівняння інтерпретаційної специфіки архіпастиря з вченням Православної Церкви про дух, душу та тіло. Розкрито погляди В. Войно-Ясенецького на роль і значення серця в контексті вітчизняної кордоцентричної традиції. Проаналізовано провідні мотиви проповідницької діяльності архієпископа в тематичному дискурсі його філософсько-релігійних поглядів. Визначено зв'язок релігійних поглядів В. Войно-Ясенецького лікаря й архієпископа з базовими положеннями біоетики.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен християнського гуманізму в українській релігійній філософії першої половини ХХ ст. Простежено спорідненість між західноєвропейськими та українськими концепціями християнського гуманізму. Показано, що спільним є трактування особливості християнського гуманізму (синтез ідей людинолюбства та теоцентризму) й основних категорій (боголюдяність, спокутування, спасіння, християнська любов). З'ясовано, що типовим виявом українського християнського гуманізму є концепція А.Шептицького, за якою проаналізовано особливості українського християнського гуманізму: єдність християнських, гуманістичних і національно-патріотичних цінностей.

  Скачати повний текст

Вперше проведено наукове дослідження історико-філософської спадщини П.Кудрявцева (1868 - 1940). На підставі аналізу архівних джерел, рукописних і друкованих праць мислителя відтворено віхи життя П.Кудрявцева, показано його важливе місце у релігійно-філософських процесах у Києві початку XX ст. Виокремлено основні напрями творчості П.Кудрявцева, здійснено всебічне дослідження доробку мислителя щодо вивчення історії філософії. Реконструйовано зміст історико-філософської концепції П.Кудрявцева, сформованої на підставі осмислення історії філософії у площині цілісної проблематики. Розкрито зміст і наукове значення досліджень мислителем філософії емпіріокритицизму та історії російської філософії. Показано роль П.Кудрявцева як одного з перших істориків київської духовно-академічної філософії.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження історіософської спадщини І.Лисяка-Рудницького у контексті вивчення проблем формування української нації та державності. Проаналізовано еволюцію та основні підходи щод визначення змісту понять "народ", "нація" та "модерна нація", досліджено історичні умови їх виникнення та розвитку. Реконструйовано процес становлення української нації як прояву загальноєвропейського національного руху. Розглянуто елементи культури, що суттєво вплинули на формування української нації. Проаналізовано концепцію націостановлення І.Лисяка-Рудницького, з'ясовано внутрішні та зовнішні чинники тривалого бездержавного статусу українського суспільства.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано методологічний доробок В.І.Вернадського та його внесок до філософії науки. Зазначено, що вчений розпочав теоретичні дослідження проблем методології науки за перших кроків самостійної наукової творчості, а також після його видатних науково-філософських узагальнень (проблеми радіогеології, стану простору живої речовини, теорії ноосфери). В.І.Вернадський запропоновував тезу, що істотна риса методології науки XX ст. є її якісна неоднорідність, мозаїчність, що відповідає неоднорідності досліджуваної сучасною наукою реальності. Зауважено, що В.І.Вернадський був попередником соціологічних і епістемологічних концепцій науки, розроблених Р.Мертоном, А.Койре, К.Поппером, Т.Куном, І.Лакатосом, П.Фейєрабендом, які створили сучасний соціально-історичний погляд на наукову творчість та її місце у культурі. У його працях вчений запропонував розглядати розвиток наукового знання як нелінійний. Це визначає парадигматику розвитку постнекласичної науки кінця XX - початку XXI ст. Розглянуто проблему обгрунтування специфіки методології емпіричного й описового природознавства, на чому наполягав В.І.Вернадський.

  Скачати повний текст

Визначено роль науки й освіти в ноосферній концепції В.І.Вернадського. Показано значення його ідей для розуміння ноосферного процесу, їх науковий і філософсько-світоглядний сенс. Критично розглянуто й уточнено сучасний зміст концепції ноосфери, місце в ній науки й освіти та їх взаємозв'язок, а також шляхи активізації цього зв'язку у програмах побудови знаннєвого суспільства. Визначено параметри трансформації науково-пізнавальної діяльності й освітнього процесу, що відбувається в останні десятиліття у світі та в Україні, у їх співвідношенні з уявленнями В.І.Вернадського, проаналізовано роль інформаційно-комунікаційних технологій модернізації та трансформації освітнього процесу й обгрунтовано принципи досягнення його "людиновимірності", виявлено зміст, спрямованість і виховні ресурси концепції ноосферної освіти.

  Скачати повний текст

Доведено, що в українській філософії другої половини XX ст. наукова культура формувалась як комплексно-світоглядне явище, що забезпечувало функціонування науки в духовному та соціальному вимірах людського буття у когнітивних модусах, а саме: "наукова концепція", "наукова картина світу", "науковий метод", "логіка наукового дослідження", "методологія науки", "цілепокладання та ідеали науки". Обгрунтовано, що наукова культура є чинником евристичного оновлення дослідницького апарату науки, формуванням наукової ідеології, методологічної та світоглядної культури дослідника. З'ясовано, що у згідно з тезами, наведеними у дослідженнях українських філософів другої половини XX ст., зокрема, Г.М.Доброва, Г.А.Заїченка, П.В.Копніна, С.Б.Кримського, М.В.Поповича, В.Г.Табачковського, В.І.Шинкарука, наукова культура формувалась у статусі чинника цілісного світорозуміння, що мало відображення в усіх сферах життя суспільства у контексті духовних, аксіологічних і морально-етичних детермінант. Визначено, що у вимірах наукової літератури, що базується на знанні природи та меж наукового пізнання, здійснюється аналіз норм, цінностей, світоглядних орієнтирів науки та ідеалів наукового методу, спрямовуючи розгляд останніх у контексті проблеми розвитку людини. Виявлено, що специфіка дослідження українськими філософами наукової культури грунтувалась на висвітленні питань логіки наукового дослідження, наукового знання, орієнтованих на антропоцентричний ідеал розвитку науки, внутрішні процеси когнітивної творчості людини, її духовне самовизначення. Установлено, що формування норм та ідеалів наукової культури сучасності базується на раціональності науковій, але нею не обмежується та відбувається у широкому просторі ненаукових раціональностей.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено філософську спадщину українського діаспорного філософа О.Кульчицького. Розглянуто основні чинники, що вплинули на фомування його світогляду. Показано, яким чином сімейне виховання, а також праці світових і вітчизняних філософів дозволили розкритися талантові О.Кульчицького. Вивчено наявний у всіх його творах філософський персоналізм, основою якого є persona. Проаналізовано погляди О.Кульчицького щодо традиційних розділів філософії, а також місця та значення філософських наук. Осмислено філософсько-антропологічні й етнопсихологічні погляди філософа. Охарактеризовано світоглядний менталітет українського народу. Досліджено світоглядні рефлексії О.Кульчицького. Доведено, що його філософська спадщина є вагомим внеском у розвиток світової й української філософської думки. Наголошено на важливості створення вченим парадигми націонал-персоналізму.

  Скачати повний текст

Досліджено полісемантизм поняття "міф", який зумовлює специфіку сприйняття національного міфу. З'ясовано смисловий інваріант поняття "національний міф" у розмаїтті його історико-філософських інтерпретацій. Явище нації розглянуто засновуючись на історичних засадах, завдяки чому зазаначене поняття інтерпретовано як форму буття етносу в індустріальну та постіндустріальну епохи, та з антропологічних, визначаючи його як форму колективної ідентифікації, що природно притаманна людині. Сутнісно національний міф представлено як вся безпосередню, дорефлексивну повноту переживання індивідом його національної ідентичності. Проаналізовано дієвість міфічних структур на прикладі виникнення та розвитку української національної ментальності.

  Скачати повний текст