Проаналізовано генологічні джерела поезії київських митців-неокласиків О.Бургардта, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Рильського, П.Филиповича. Проведено паралелі між двома феноменами класицистичного типу: українською неокласикою та античним класицизмом. Визначено типологічні сходження в літературно-мистецькому житті Риму "золотого віку" Августа II (I ст. до н.е. - I ст. н.е.) та України 1920-х рр. періоду "розстріляного Відродження", розглянуто основні аспекти естетико-поетологічної спадкоємності. Проаналізовано проблему трансформації в оригінальній поезії неокласиків таких античних жанрів, як елегія, епіграма, ідилія та жанрів панегіричної типології. Визначено та досліджено основні напрямки трансформації жанрів античної лірики: стилізацію (оду); карнавально-сміхову стилізацію та пародію (епітафію, елегію); наслідування (епіталаму, сколій, мім, буколіку); архаїзуючі інновації - суміщення античної жанрової домінанти з "молодшими" жанрами сонета (у випадку елегії) та сонетоїда (епіграми); інтерсеміотичну інтерпретацію жанрів - включення нелітературних дискурсів (архітектурного, скульптурного) у текст літературного твору (екфрасис).

  Скачати повний текст

Монографічно досліджено піздньокрейдові короткопетельні теребратуліди (Brachiopoda) Украіни зм надродини Cancellothyridoidae. Встановлено паралельний розвиток в мезозої двох гілок скульптурованих короткопетельних теребратулід - Cancellethyridoidae та родини Cnismatocentridae (Terebratuloidea), до останнього включено підродину Inopinatarculina з родом Prochlidonophora. Відновлено морфогенез і розроблено варіант схеми філогенезу надродини. Прослідковано історичний розвиток морських пізньокрейдових басейнів на України та сусідніх тереторіях. На підставі стратиграфічного аналізу вивчених видів у розрізі верхньокрейдових відкладів запропоновано виділити шари з фауною канцеллотиридоідей, які простежуються на території Донбасу, а деякі фіксуються на теренах України.

  Скачати повний текст

У дисертації розкрито нові дані щодо структури популяції черевоногого молюска N. concinna для острівної системи Аргентинських островів, Західна Антарктика. Встановлено закономірності розповсюдження молюска з урахуванням морфологічної та генетичної структури популяції. Реконструйовано філогенію представників роду Nacella, встановлено можливі регіони походження і шляхи поширення. Поділ популяції молюсків на літоральний та субліторальний морфотипи не підтверджений. Розподіл популяції N. concinna на різних підводних ландшафтах демонструє різні закономірності між морфометричними параметрами раковини, вагою молюска та глибиною. У деяких ландшафтах правило Фостера, щодо залежності розмірів від енергетичних ресурсів, не виконується. N. concinna заселяє всі доступні ландшафти, утворює популяцію з високою фенотиповою пластичністю, яка включає три морфотипи за скульптурою раковини, і становить багатий ресурс в дослідженій акваторії. Молекулярно-філогенетичний аналіз за мітохондріальними 12S, 16S, CO1 генами і ядерним геном 28S показав належність трьох морфотипів N. concinna, виділених за морфологією раковини, до одного виду. Філогенетичні реконструкції продемонстрували близькі зв'язки N. concinna з нацеллідами Вогняної Землі і субантарктичних островів. Показано філогенетичні зв'язки нацеллід з Patellogastropoda тропічних та помірних вод Атлантичного океану. Встановлено, що нацелліди є автохтонами Антарктики. Ймовірним місцем первинного видоутворення за молекулярними годинниками є Кергеленське плато і межа Антарктичного півострова та Вогняної Землі, що пов'язані з прадавньою тріасовою фауною півдня Гондвани. Молекулярно-генетичний баркодинг за фрагментом гену 16S показав приналежність асоційованої з N. concinna мікробіоти до протеобактерій (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), бактероїдів (Bizionia) та фірмікут (Oceanobacillus). Реконструкція філогенетичних зв'язків молюск-асоційованої мікрофлори показала їх спорідненість з бактеріями Арктичного регіону і можливий біполярний характер їх поширення. Показано, що асоційовані з N. concinna мікробіота не може слугувати філогенетичним маркером еволюційних процесів, однак може бути використана у якості екологічного маркера підводних ландшафтів і субпопуляцій молюску.^UThe thesis is dedicated to new data on the population structure of the gastropod mollusk N. concinna for the entire island system of the Argentine Islands, West Antarctica. Patterns of limpet distribution in this water area taking into account the morphological and genetic population structure. The phylogeny of the genus Nacella and possible regions of origin and distribution are reconstructed. The division of the mollusk population into littoral and sublittoral morphotypes has not been confirmed for the water area of the studied island system. The distribution of the N. concinna population in underwater landscapes does not have clear patterns between the morphometric parameters of the shell, the weight of the mollusk and the depth. In some cases, Foster's rule regarding the dependence of size on energy resources may not be followed. N. concinna inhabits all available landscapes, forms a population with high phenotypic plasticity, which includes three morphotypes of shell sculpture, and is a rich resource in the study area. Molecular phylogenetic analysis of mitochondrial 12S, 16S, CO1 genes and nuclear 28S gene showed that three morphotypes (selected by the shell morphology) belong to the same species N. concinna in the Wilhelm archipelago water area, West Antarctica. Phylogenetic reconstructions have shown close relationships between N. concinna and the nacellids of Tierra del Fuego and sub-Antarctic islands. Phylogenetic relationships of nacellids with Patellogastropoda of tropical and temperate Atlantic Ocean waters are shown. It is established that the nacellids are indigenous to Antarctica. The Kerguelen Plateau and the boundary of the Antarctic Peninsula and Tierra del Fuego, which are associated with the ancient Triassic fauna of southern Gondwana, are likely sites of primary speciation by molecular clock. Molecular genetic barcoding of the 16S gene fragment showed that the N. concinna-associated microbiota belonged to Proteobacteria (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), Bacteroidetes (Bizionia) and Firmicutes (Oceanobacillus). Reconstruction of the phylogenetic relationships of mollusk-associated microflora showed their affinity to bacteria in the Arctic region and the possible bipolar nature of their spread. It has been shown that the microbiota associated with N. concinna cannot serve as a phylogenetic marker of evolutionary processes, but can be used as an ecological marker of underwater landscapes and mollusk subpopulations.

Введено до наукового обігу твори іконопису, портретного малярства, скульптури, графіки Острожчини другої половини XVI - першої половини XVII ст., які досі були невідомі в мистецтвознавчій літературі. Комплексно висвітлено мистецтво Острозького осередку епохи академії в аспекті взаємодії з релігійно-філософськими концепціями всесвіту, Бога та людини середньовічної, а також ренесансної культури. Взаємодію західноєвропейських ренесансних та середньовічних (греко-слов'янських та візантійських) художніх традицій розглянуто через призму взаємозв'язків світоглядів двох епох. Проаналізовано механізм ідейного та художнього синтезу двох культур, шлях трансформації ідей середньовіччя в ідеї Відродження та відображення цього процесу в пам'ятках мистецтва. Виявлено глибинні внутрішні аналогії в розвитку філософської думки та художньої творчості, у процесах мисленно-логічного та художньо-образного пізнання світу. Визначено місце Острозького осередку в мистецтві та культурі України XVI - XVII ст., його роль в ствердженні ренесансного стилю в Україні.

  Скачати повний текст

Проведено наукове дослідження антропософських тенденцій в українському мистецтві 1920-х рр. Українське мистецтво даного періоду розглянуто в контексті загальноєвропейської тенденції модернізму - пошуку "нової духовності". Доведено, що у сценічному мистецтві "Молодого театру" та театру "Березіль" використовувались прийом евритмії та елементи містерійного театру. Показано вплив евритмії на становлення методу перетворення Л.Курбаса. Досліджено антропософські мотиви та специфіку образотворення у творчості М.Хвильового, М.Куліша, П.Тичини. Проаналізовано творчість митців-"двадцятників" у театрі, живописі, скульптурі та літературі. Виявлено тенденцію свідомого творення мистецтва та його сакралізації. Доведено, що світоглядні, зокрема антропософські, аспекти у мистецтві даного періоду виступають не стільки філософськими категоріями, скільки засобами художнього вираження.

  Скачати повний текст

У дисертації проаналізовано ігрову скульптуру як елемент художньої системи постмодернізму. Зокрема, уточнено дефініцію «ігрова скульптура» саме у культурологічному та мистецтвознавчому значенні з урахуванням художньо-естетичних особливостей, привнесених постмодерністськими практи-ками, та удосконалено розуміння функціональної специфіки ігрової скульптури. Детально простежено культурні та соціально-історичні умови, що розкривають генезу, специфіку еволюції та основні практичні досягнення у формотворчій функціональності ігрової скульптури. Проаналізовано ігрову скульптуру як закономірний етап розвитку художньої культури постмодерну. Досліджено основні мистецькі форми, характерні для ігрової скульптури часів модер-ністського експерименту з функціональністю скульптури як простору для ризику, відкриттів, розвитку та розваг дитини. Вивчено основні характерні риси ігрової скульптури в річищі постмодерністських тенденцій та сучасної концепцій формотворчості скульптурної форми як симбіозу мистецтва і популізму. Як характерні риси сучасної ігрової скульптури у дослідженні розглянуто синтез елементів архітектури, ландшафту та дизайну, а також застосування нових матеріалів.^UThe dissertation analyzes play sculpture as an element of the artistic system of postmodernism. In particular, the definition of the concept of “play sculpture” in the cultural and art sense was clarified, considering the artistic and aesthetic features introduced by postmodern practice that led to a better understanding of the functional specifics of play sculpture. Detailed account of the cultural, social and historical conditions reveals the genesis, evolution, and specificity of the main practical achievements in introducing the functions of play into sculpture. Play sculpture is analyzed as a natural stage of development of the art culture of postmodernism. The main art forms characteristic of the play sculpture (modernist experiment with the functionality of sculpture) are explored presenting modernist sculpture as a space for risk, openness, and development of a child. The key features of play sculpture formed under postmodern tendencies are studied, as well as the contemporary concepts of formation of creativity in sculptural form as a symbiosis of art and national creative spirit. As characteristic features of modern play sculpture, the study examines the synthesis of elements of architecture, landscape and design, as well as the use of new materials. The general playful tone of artistic discourse was the result of modernist fascination with primitive art. Such art was perceived as an opposition to culture and civilization. Experimenting with form and materials, simplification, generalization, and abstraction in primitivism deconstructed the form and image into their basic elements and morphological units, the latter process later produced general polymorphism in art. The attitude of artists to the play as a strategy of transformation allowed to combine play methods and artistic experiments, which led to the destruction of the academic figurative tradition and established notions of art. The broader use of play strategies in the art of modernism conceptually transformed the phenomenon of play, made it possible to perceive it outside the play mode of the work. This created a favorable artistic and aesthetic background, which contributed to the emergence of playable sculpture. The most important methods of turning art into play are: deconstruction, dehumanization, conceptual pluralism, radical metaphor, ironic reflection, etc. The postmodernist plays covered other spheres of cultural space, carnivalized everyday life, and allowed the spectator-player to go beyond it, to break the rules and roles of everyday life. In art, the play compensated the lack of content in the artwork, transformed the artistic narrative into performative actions. The play created a new concept of a large-scale synthesis of fine art and other types of creative activities. The experiments of avant-garde artists with the functions of the artworks formed a basis for adaptation of sculptural composition to children's dynamic games. The creative discoveries of E. Möller-Nielsen, the author of the first play sculptures, inspired many artists to experiment with the play functions of the sculptural form. Play sculpture of that time combined the style of modernist artworks and the functionality of design. Scenario of the children's play in the space of sculpture became the basis for the creation of plastic composition. During the time, the features of the play sculpture were location at the playground and focus on the children's anthropometric data. The composition provided a zone of play communications and spaces, half-hidden from the observers. The sculpture had an abstract or figurative-stylized form and was made of affordable materials. Thus, it was recognized as beneficial for child development.Since the late 1960s, the form of play sculpture for children's motor development has been in crisis. In a few years, such sculpture disappeared from the playgrounds altogether. The adoption of regulations regarding the standardization of playgrounds and stricter requirements to the functional safety of equipment were the key cause of this crisis of play sculpture. For the artists, the opportunity to experiment with form disappeared, therefore, the creation of a play sculpture that was complicated by the safety requirements and standards became a rather technical than artistic task. Thus, in development of play sculpture two major stages of may be defined: the first one — before the regulations on safety and standardization were introduced, and the second — after this event. The use of play functionality in the creation of neo-avant-garde sculpture proves that the play functions of many neo-avant-garde artworks were focused on the task of playful communication between adults, therefore, such pieces are proposed to be considered the play sculpture.

Проведено фауно-систематичне, еволюційно-морфологічне та стратиграфічне вивчення Viviparoidea пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи. Охарактеризовано біорізноманіття групи в регіоні, наведено монографічний опис 76-ти видів з трьох родин. Обгрунтовано доцільність використання мікроморфології (насамперед скульптури протоконха) та мікроструктури черепашки Viviparoidea з метою уточення системи та реконструкції філогенії цих молюсків. Уточнено уявлення щодо неодноразового вселення сільного (морського) предка вівіпароідей у континентальні водойми в різних частинах океану Тетис. Кілька разів і незалежно у вівіпароідей протягом мезозою-кайнозою виявлено сплески видоутворення та розвиток скульптурованої черепашки. З'ясовано, що скульптуровані Viviparoidea є мешканцями водойм озерного типу, нескульптуровані - річок. Доведно, що відновлення озерних умов надає можливість повторного формування втрачених скульптурних елементів. За перебудовами систематичного та зоогеографічного складу, а також зміною домінантів у розвитку вівіпароідей у пізньому кайнозої виділено чотири великі межі. У просторовій еволюції вівіпароідей визначено три історико-зоогеографічні центри - північноамериканський, європейський та азійський, між якими існував суттєвий фауністичний обмін. Встановлено, що широкі міграції молюсків групи були приурочені до регресій морських басейнів і фаз їх опріснення. Виділено ряд фауністичних комплексів, які відображають еволюційні та міграційні зміни фауни Viviparoidea. Виявлено, що великі перебудови у фауні досліджених молюсків приурочені до суттєвих кліматичних флуктуацій.Розроблено зональну шкалу пізньокайнозойських відкладів досліджуваного регіону за Viviparoidea. Доведено, що алювіальні, озерні та лиманні відклади пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи корелюються з регіоярусами Східного Паратетиса.

  Скачати повний текст

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню сучасних авторських технік виготовлення та оздоблення текстилю за роки незалежності України.Наукова новизна полягає у загальному комплексному підході до розгляду текстильних технік: процесів створення та оздоблення тканин. Вперше виявлено та класифіковано на групи винаходи промислового текстилю; висвітлено асортимент малих підприємств та майстерень; проаналізовано творчість провідних майстрів. Розглянуто діяльність виставкових заходів та проєктів; термінологічний апарат; науково-дослідницькі розвідки про діяльність малого підприємництва та творчих майстерень; аналіз українського авторського текстилю у світовому контексті.Практичне значення наукових пошуків відображено у дослідженні сучасних авторських технік та проведенні їх загальної систематизації. Запропоновано авторське трактування поняття дизайну за індивідуальним замовленням. Зведено термінологічний глосарій.Джерельною базою дисертаційного дослідження виступили каталоги виставок, фото-архіви майстрів, патентна база України, списки ЄДР підприємців, а також мистецькі твори та асортименти виробів підприємств. Окремим джерелом дослідження стали інтернет-ресурси: персональні веб-сайти митців, офіційні сторінки та інтернет-магазини виробників тощо.На основі загально-теоретичних праць з основ та теорії дизайну В.Я. Даниленка, М.Є. Йолочкіна, Н.А. Ковешнікової, та ін. сфокусовано загальний напрям пошуків у просторі дизайну, визначено теоретичні межі. На базі наукових досліджень Д.Г. Ткач, О.К. Кривошеєнко, І.О. Яковець та інших авторів, було визначено основні принципи та методологію подальшого дослідження.Звернуто увагу на публікації зарубіжних авторів, що працюють з текстильними техніками, теоретиків та практиків текстильного дизайну: S. Das, N. J.Nelson, J. Wilson, тощо. Серед ґрунтовних праць, що вивчалися в контексті дослідження основне місце посідають публікації Д. Боб'як, О. Луковської, Г. Кусько, та ін. У контексті історичного розвитку розглядалися публікації, що стосуються середини та кінця ХХ ст.: А. Жук, Т. Печенюк, К. Цуркан і багато інших. Зроблено огляд літератури, що розкриває особливості тканин народного виготовлення та вжитку. У тексті звернено увагу на видання таких авторів як: О. Новицька, О. Никорак, О. Мойсюк, і т. д.Розглянуто публікації присвячені сучасному стану галузі, прогнозуванню перспектив розвитку текстилю у ХХІ ст.: Г. Кусько, Т. Кара-Васильєва, З. Чегусова, тощо.Розглянуто патентну документацію з 2000-х рр. і до сьогодення. Виявлені винаходи було класифіковано за основними групами. Основна увага сфокусована на винаходах, що мають безпосередній стосунок до промислових та ручних технік утворення та оздоблення полотна.Визначено конкретних виробників, що займаються безпосередньо виготовленням та оздобленням текстильної продукції. У фокусі знаходяться малі підприємства, що мають незначну тиражність та виготівельні потужності. Серед таких охарактеризовані «Ванда Рагс», ТОВ «Карат», ТОВ «Вікторі Карпетс», Українська стрічкоткацька фабрика, Фабрика художніх виробів ім. Б. Хмельницького, і т.д.Висвітлено діяльність творчих майстерень та їх техніки. У майстернях займаються переважно ручною працею. Охарактеризовано діяльність одноосібних майстерень О. Пилюгіної, М. Фурди, О. Дідик, а також групових – «Фіра», «Текстильні візії», «Майстерня теплих подарунків» тощо.Поглиблено наукові пошуки у межах виставкових проектів в Україні, розглянуто діяльність Міжнародного бієнале «Скіфія», «Міні текстиль», «Арттекстиль. Інтеграція мистецтв».У дослідженні було систематизовано та висвітлено творчий доробок майстрів текстилю у взаємодії з наступними матеріалами: метал, пластик, поліетилен, дерево, лози, трави. Виокремилися течії апсайклінгу, стрінг-арту, глітч-текстилю, колажу, текстильної скульптури. У ключі переосмислення традиційних методів визначаються техніки: шиборі, екопринтування, трафаретне фарбування, контактне фарбування. Переосмислення та інтерпретування традиційних мотивів та кольорів відзначено у техніках батику, вибійки, вишивки. Найбільш виразними та розповсюдженими техніками визначено аплікацію, колаж, асамбляж. Експериментальні техніки текстилю розповсюдження знайшли у концептуальному мистецтві. Розглянуто творчість Т. Барабаш, В. Буряник, А. Шнайдера тощо.Обґрунтовано проблемні питання текстильної термінології та систематизації даних по технікам виготовлення та оздоблення текстильних виробів та творів України ХХІ століття.Ключові слова: текстильні техніки, дизайн за індивідуальним замовленням, авторська техніка, експериментальний текстиль, апсайклінґ, текстильний дизайн, машинні техніки текстилю, оздоблювальні техніки, текстильна термінологія.^UThis thesis is devoted to the research of modern author's techniques of textile manufacturing and trimming during the years of Ukrainian independence.The scientific novelty lies in the general integrated approach to the textile techniques study: the processes of creating and trimming fabrics. An analysis of Ukrainian patent basis is carried out. A systematic analysis of small business in the textile field is made. For the first time, innovations in the field of industrial textile are revealed and classified into groups; the assortment of small enterprises and workshops is highlighted; leading masters' creativity art; the exhibition projects activity is studied; terminological apparatus of textile; small business activity research is made, particularly, workshops in modern Ukraine; the analysis of Ukrainian authorial textile in the world context.The practical significance of scientific research is expressed in the study of modern author's techniques in textiles and their general systematization. Author's definition of design by individual order. A terminological dictionary has been formed.The research source base consists of catalogs of exhibitions, photo archives of masters, the Ukrainian patent base, lists of official registers of private entrepreneurs, as well as works of art and assortments of products of enterprises.Based on general theoretical works in the grounds and theory of design, V. Danylenko, M. Yolochkin, N. Koveshnikova et al., the general direction of searches in design space is focused, particularly, theoretical boundaries are determined, and conditional accents are set. Grounded on scientific researches of D. Tkach, O. Kryvosheienko, I. Yakovets and other authors.Attention is paid to the publications of foreign authors, working with textile techniques, as well as textile design theorists and practitioners: S. Das, N. J. Nelson, K. C. Wilson, et al.Studied in the research context, the main place is occupied by publications of D. Bobiak, O. Lukovska, H. Kusko, et al. In the context of historical development, the following publications, concerning the middle and the end of the XX cent. are considered: A. Zhuk, T. Pecheniuk, K. Tsurkan et al. Modern manufacturers, designers and textile artists often use traditional textile techniques in their creative work. Thesis draws attention to publications of the following authors: O. Novytska, O. Nykorak, O. Moisiuk, et al.Among the researchers of current textile, such authors can be mentioned: H. Kusko, T. Kara-Vasylieva, Z. Chehusova, et al. Patent documentation from the 2000s to the present is considered. Certain innovations are divided into several main groups. The main focus is on innovations that are directly related to industrial and manual techniques of weaving threads, as well as its cutting.Focuses on small enterprises with low circulation and production capacity, in particular those that use the synthesis of machine and manual labor. Among them are Wanda Kylymky, Karat LLC, Ukrainian Ribbon Weaving Factory, B. Khmelnytsky Art Factory, etc.The activity of creative workshops and their techniques is highlighted. The workshops are mainly engaged in handicrafts. Additionally, the thesis presents the describing of individual workshops activity – O. Pyliuhina, M. Furda, O. Didyk, as well as group ones – Fira, Tekstylni Vizii, Maisternia teplykh podarunkiv.In-depth research within the framework of exhibition projects in Ukraine: International Biennial Scythia, Mini Textiles, Art Textiles. Integration of the arts.The study systematized the interaction with the following materials: metal, plastic, wood, grass, etc. Thus, the streams of upcycling, string art, glitch textile, collage, textile sculpture stand out. In terms of using and rethinking traditional methods of painting, the following techniques are defined: shibori, eco-printing, screen printing, contact painting. Rethinking and interpretation of traditional motifs and colors are noted in the techniques of batik, embroidery, etc. According to the results of systematic analysis, the most expressive and common techniques can be considered as application, collage, assembly. Experimental textile techniques have become the most widespread in conceptual art. Thus the creative activity of T. Barabash, V. Buryanyk, A. Schneider is studied.Problematic issues of textile terminology and systematisation of data in Ukrainian techniques of textile ware and works manufacturing and trimming in the XXI century are substantiated.Key words:textile technique, custom design, author's technique, experimental textile, upcycling, textile design.

Уперше проаналізовано архітектурно-містобудівні та історико-культурні чинники, що вплинули на формування архітектури Львова кінця XVIII - першої половини XIX ст., виявлено її закономірності та особливості, а також етапи розвитку. Уперше введено до наукового обігу матеріали стосовно 16-ти об'єктів, установлено типологічні групи споруд, характерні для архітектури Львова зазначеного періоду. З'ясовано характерні стилістичні риси громадських, житлових споруд і скульптури кінця XVIII - першої половини XIX ст. у Львові.

  Скачати повний текст

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, встановлено її зв’язок з науковими програмами, планами та дисциплінами. Визначено мету й завдання, об’єкт та предмет дослідження. Окреслено практичне значення одержаних результатів дослідження.У розділі 1, а саме у підрозділі 1.1 «Аналіз літератури» звернено увагу на праці іноземних авторів, де відеоарт був об’єктом досліджень. Безпосередньо відеоарт досліджували українські науковці: Я. Пруденко, Г. Вишеславський, С. Побожій, А. Звіжинський, М. Афанасьєв, М. Рашковецький, Н. Манжалій та ін. У підрозділі 1.2 «Методи та джерела дослідження» окреслено методологічну основу дисертації. Введено у практичний вжиток «метод відокремлення відео». Джерельну базу становлять твори, збережені у вигляді цифрових копій відеоарту, насамперед митців Львова за період 1990-х – 2020-х років. У підрозділі 1.3 «Термінологічний апарат дослідження» відтворено значення необхідних дефініцій за темою дослідження, серед яких: відеоарт та відеоструктуралізм.Розділ 2 приурочено становленню мистецької практики відеоарту у світі та в Україні. У підрозділі 2.1 «Розвиток відеоарту у світовому контексті» У 1963 р. американські митці вперше використовують відеокамеру. Доробок авторів зі Східної Європи має з українським відеоартом більшість спільних рис і перешкод, на які натрапляли митці. Перешкоди й називаємо причиною часового відтермінування появи відеоарту в Східній Європі. У підрозділі 2.2 «Становлення відеоарту в Україні» зазначаємо, що відеоарт в Україні починається в 1988–1989-х рр. У Львові перші зразки відеоaрту створили: А. Бояров, група «Akuvido» та професор А. Максименко. У Розділі 3. виголошено хронологію залучення моделей художнього висловлювання у відеоарті Львова. Відтак, у підрозділі 3.1 «Відеоструктуралізм у технічних межах відео» відеоструктуралізм називаємо унікальною моделлю у відеоарті Львова на поч. 1990-х років. Відкладена поява відеоарту в Україні не спричинила відсутності етапу дослідження мистецької практики. У підрозділі 3.2 «Симуляція відео з вибірки кадрів» встановлено, що кадри за цієї моделі не завжди є вибіркою з одного неподільного дійства, що дає змогу стверджувати про не схожість з технічними ефектами. У підрозділі 3.3 «Інверсія «приватного» в «публічне» досліджено модель за якої митці звертаються до поняття лінії розмежування між тим, хто є позаду відеокамери, та тим, хто (що) є перед нею. У Розділі 4. розглянуто сценарії втілення які впливають на представлення відеоарту. У підрозділі 4.1 «Монтажні структури та експозиційне представлення відеоарту» згідно з типологією М. Волинського, застосовано чотири експозиційні концепції: відеопроєкції імерсійні, відеоарт у «чорній коробці», відеопроєкції нанесення, скульптури з екранів. Типологію розширено новими концепціями: відеопроєкції-петрогліфи та відеопроєкції-розчинення. У підрозділі 4.2 «Темпоральні взаємини із глядачем» особливістю відеоарту називаємо циклічне перевідтворення відео. Доведено різницю між авторським і глядацьким циклом під час перегляду відеоарту. ВИСНОВКИ1.? В Україні дослідження відеоарту є здебільшого оглядовими, а адаптацій іноземних теоретичних досліджень в вітчизняних публікаціях не знаходимо. 2.?З появою відеокамери художник отримує одноосібний контроль над створенням художнього висловлювання у відео. У 1970–1990-х роках в Східній Європі автори вимушено вдавались до застосувань кіноплівки та рукотворного способу творення відео без відеокамери. 3.?В Україні передумовою для появи відеоарту було подолання тоталітарного контролю. 4.?Особливістю відеоарту у Львові 1990–1996 рр. є наявність періоду візуальних досліджень можливостей відео. 5.?Доведено присутність трьох моделей художнього висловлювання у відеоарті Львова. 6.?На прикладі відеоартів: С. Петлюка, О. Хорошка, М. Барабаша віднайдено кореляційні взаємини монтажних структур відео та їх впливу на подальше представлення. 7.?Поява відеоарту спричинила новий штиб взаємин з глядачем. Особливість яких у наявності двох циклів відтворення – авторського та глядацького.^UThe Introduction substantiates the relevance of the research topic, establishes its connection with scientific programs, plans and disciplines. The goal and task, object and subject of research are defined. The practical significance of the research results is outlined.In chapter 1, specifically in subsection 1.1 "Analysis of literature", attention is paid to the works of foreign authors, where video art was the object of research. We note the monographs of D. Youngblood, Sh. Kabita, K. Elvic, D. Jill, and others. Due to the closeness of the contextual processes of the formation of video art in Ukraine and Poland, the works of scientists R. Klyuschynskyi, J. Klechek and E. Voytovych were involved.Video art was directly studied by Ukrainian scientists: Ya. Prudenko, H. Vysheslavskyi, S. Pobozhii, A. Zvizhynskyi, M. Afanasyev, M. Rashkovetskyi, N. Manzhaliy, and others. Subsection 1.2 "Methods and sources of research" outlines the methodological basis of the dissertation. The "video separation method" has been put into practical use. The source base consists of works preserved in the form of digital copies of video art, primarily by Lviv artists from the 1990s to the 2020s. Subsection 1.3 "Terminological apparatus of the study" reproduces the meaning of the necessary definitions according to the topic of the study, including: video art and video structuralism.Chapter 2 is devoted to the formation of the artistic practice of video art in the world and in Ukraine. In subsection 2.1 "Development of video art in the world context" In 1963, American artists use the video camera for the first time. The work of authors from Eastern Europe shares with Ukrainian video art most of the common features and obstacles encountered by artists. We call obstacles the reason for the temporary delay in the appearance of video art in Eastern Europe. In subsection 2.2 "Formation of video art in Ukraine", we note that video art in Ukraine begins in 1988-1989. In Lviv, the first examples of video art were created by: A. Boyarov, the group "Akuvido" and professor A. Maksimenko.In Section 3, the chronology of the involvement of models of artistic expression in the video art of Lviv is stated. Therefore, in subsection 3.1 "Video structuralism in the technical limits of video", we call video structuralism a unique model in the video art of Lviv at the beginning. 1990s. The delayed appearance of video art in Ukraine did not cause the absence of a research stage of artistic practice. In subsection 3.2 "Simulation of video from a sample of frames" it is established that the frames according to this model are not always a sample from one indivisible action, which makes it possible to claim that they are not similar to technical effects. Subsection 3.3 "The inversion of the "private" into the "public" explores the model by which artists refer to the concept of the line of demarcation between the one behind the video camera and the one (what) in front of it.In Chapter 4, the implementation scenarios that affect the presentation of video art are considered. In subsection 4.1 "Assembly structures and exhibition presentation of video art" according to M. Volynskyi's typology, four exhibition concepts are used: immersive video projections, video art in a "black box", video projections of application, sculptures from screens. The typology has been expanded with new concepts: video projection-petroglyphs and video projection-dissolution. In sub-section 4.2 "Temporal relations with the viewer" we call the cyclic reproduction of video a feature of video art. The difference between the author's and the viewer's cycle when viewing video art is proven.CONCLUSIONS1. Scientific explorations of foreign theorists prove that with the appearance of video art, a new role of the artist appears. In Ukraine, video art studies are mostly reviews, and we do not find adaptations of foreign theoretical studies in domestic publications.2. With the advent of the video camera, the artist gains sole control over the creation of artistic expression in the video. In the 1970s and 1990s in Eastern Europe, authors were forced to resort to the use of film and the manual way of creating video without a video camera.3. In Ukraine, the prerequisite for the emergence of video art was the overcoming of totalitarian control. 4. A feature of video art in Lviv in 1990–1996 is the presence of a period of visual research into the possibilities of video.5. The presence of three models of artistic expression in the video art of Lviv is proven.6. On the example of video artists: S. Petlyuk, O. Khoroshka, M. Barabasha, the correlative relationships of montage structures of videos and their influence on further presentation were found.7. The appearance of video art caused a new type of relationship with the viewer.

Зазначено, що всезагальність часу реалізується через особливості його існування та функціонування в різних сферах буття. Віддавна спроби оволодіння часом здійснювалися різними способами. Проаналізовано специфічну форму часу - художній час, який є способом існування мистецтва та відіграє роль каркасу художньої реальності світу мистецтва та окремих творів. Художній час є одним із засобів оволодіння соціальним та індивідуальним часом, його відтворення та творення, збереження та перетворення. У ХХ ст. відбуваються суттєві зміни в художній практиці. Поширюється вільна (монтажна) форма композиції літературних творів. Майже одночасно з'являються безсюжетна література, безпредметний живопис, атональна музика, абстрактна скульптура. Здійснений аналіз показує, що зміни, які відбулися, свідчать про трансформацію художнього часу, а не про його знищення чи руйнування.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим комплексним дослідженням художнього репортажу в українській літературі початку ХХІ ст.Об’єктом літературознавчого аналізу стали художні репортажі Л. Белея «Ліхіє дев’яності: Любов і ненависть в Ужгороді» (2019), М. Беспалова «Ліхіє дев’яності: Кузня кадрів Дніпропетровськ» (2016), О. Гавроша «Стрий і старий» (2013), Є. Гончарової «За день до Дебальцевого» (2016), В. Івченка «Ліхіє дев’яності: Як не сумували Суми» (2015), Д. Казанського «Санітарна зона» (2013), О. Криштопи «Ліхіє дев’яності: Станіславський феномен» (2016), «Україна: масштаб 1:1» (2017), В. Курико «Чернігівська справа Лук’яненка» (2020), В. Молодія «Петлі Апеннінського черевика» (2014), Є. Подобної «Закарпатський легіон» (2018), П. Стеха «Над прірвою в іржі» (2018).Наукова новизна роботи. Вперше в українському літературознавстві охарактеризовано поняття художній репортаж у зв’язку з особливостями функціонування жанру у світових національних літературах, визначено його місце в українській прозі початку ХХІ ст. Сформульовано дефініцію художній репортаж як жанру нефікційної літератури, з’ясовано сталі ознаки, виокремлено жанрові різновиди, здійснено комплексний аналіз зображально-виражальних засобів, проаналізовано роль автора, показано тенденції розвитку в сучасній прозі.Практичне значення отриманих результатів постає в тому, що матеріали досліджень можуть бути використані під час викладання навчальних дисциплін, спецкурсів, присвячених вивченню специфіки художнього репортажу як жанру нефікційної літератури, що сприятиме відкриттю широких можливостей для дослідження сучасної прози.Особистим внеском здобувача є формулювання дефініції художній репортаж, з’ясування його жанрово-стильових ознак. Показано, що художній репортаж як жанр нефікційної літератури перебуває на етапі становлення й потребує чіткої методологічної основи для класифікації. Дисертація виконана самостійно, формулювання результатів і висновків належать дисертантці.Художній репортаж належить до нефікційного дискурсу. Справджується думка, що нефікційні твори актуалізуються в години суспільних змін і життєвих катаклізмів, доленосних рішень і суперечливих політичних ситуацій. То ж цей жанр сьогодні посилено розвивається в українському літературному просторі й завдяки пожвавленню процесу перекладу польських репортажів.Художній репортаж у національній літературі пройшов складні етапи розвитку, має давню спорадичну історію – від розповіді до репортажу, подорожнього репортажу та репортажного роману, і перебуває у фазі становлення. Головна заслуга виділення цього жанру належала українським письменникам 20-х рр. ХХ ст. У моменти, коли втрачається довіра до фікційних сюжетів, розкриття проблем не досягається наявними арсеналами художньої літератури, реципієнт прагне бути очевидцем подій, дізнатись про особисті спостереження автора, переосмислити уже відоме.Отже, недостатність теоретико-практичних аспектів художнього репортажу, систематизації, цілісного розгляду в контексті сучасної української прози й зумовлює актуальність дослідження.У дослідженні проаналізовано наукові праці, присвячені художньому репортажу в різних національних літературах, зокрема в англійській, американській, німецькій, норвезькій, польській, що дало можливість виокремити власне національні ознаки жанру.Перший розділ дисертаційної роботи присвячено вивченню феномену «документальна література». На основі репрезентативних праць учених (М. Варикаша, О. Галич, А. Галич, Л. Гінзбург, О. Качуровський, Г. Клочек, Н. Колошук, О. Рарицький, Т. Черкашина) окреслено становлення й розвиток документальної літератури, художньо-документальної літератури, літератури факту, нефікційної літератури й літератури нон-фікшн. Визначено, що кожен із термінів виник у певний період літературного процесу.Простежено зародження репортажу як форми повідомлення та ефективного культурного способу обміну інформацією. Першопочатки репортажу – у Біблійних текстах, «Іліаді» Гомера, мандрівних репортажах Марко Поло, хроніках і літописах.У західному та українському літературознавствах співіснують терміни «літературний репортаж», «нова журналістика» (низка термінів, які використовуються паралельно з новою журналістикою – креативне письмо, літературна / альтернативна / наративна журналістика, неожурналістика, паражурналістика, нон-фікшн, проза сирого факту, суб’єктивна проза, документальний роман, література ідей, ґонзо-журналізм) та «художній репортаж».З’ясовано, що художній репортаж – це жанр нефікційної літератури, утворений шляхом поєднання видових (кіно, музика, образотворче мистецтво, скульптура, фотографія, ЗМІ) і родо-жанрових (епос, драма) ознак. В основі жанрової моделі художнього репортажу – журналістський репортаж.У другому розділі подано класифікацію художнього репортажу...^UThe dissertation is the first comprehensive study of artistic reportage in Ukrainian literature of the beginning of the 21st century.The object of the literary analysis was the feature reports of L. Beley "The Roaring Nineties: Love and Hate in Uzhhorod" (2019), M. Bespalov "The Roaring Nineties: Dnipropetrovsk Personnel Forge" (2016), O. Gavrosh "Stry and old" (2013), E. Goncharova's "A day before Debaltseve" (2016), V. Ivchenko's "The Roaring Nineties: How the Sumys Didn't Miss You" (2015), D. Kazansky's "Sanitary Zone" (2013), O. Kryshtopy "The Roaring Nineties: The Stanislavsky Phenomenon" (2016), "Ukraine: Scale 1:1" (2017), V. Kuriko "The Chernihiv Case of Lukyanenko" (2020), V. Molodiy "Hinges of the Apennine Shoe" (2014 ), E. Podhoyi "Transcarpathian Legion" (2018), P. Stekha "Over the Abyss in Rust" (2018).Scientific novelty of the work. For the first time in Ukrainian literary studies, the concept of artistic reportage was characterized in connection with the peculiarities of the functioning of the genre in world national literatures, and its place in Ukrainian prose of the beginning of the 21st century was determined. The definition of artistic reportage as a genre of non-fiction literature is formulated, constant features are clarified, genre varieties are distinguished, a comprehensive analysis of visual and expressive means is carried out, the role of the author is analyzed, and development trends in modern prose are shown.The practical significance of the obtained results is that the research materials can be used during the teaching of educational disciplines, special courses devoted to the study of the specifics of artistic reportage as a genre of non-fiction literature, which will contribute to the opening of wide opportunities for the study of modern prose.The personal contribution of the winner is the formulation of the definition of artistic reportage, the clarification of its genre and style features. It is shown that feature reportage as a genre of non-fiction literature is at the stage of formation and needs a clear methodological basis for classification. The dissertation was completed independently, the formulation of the results and conclusions belong to the dissertation student.Feature reporting belongs to non-fictional discourse. The opinion that non-fiction works are actualized in the hours of social changes and life cataclysms, fateful decisions and controversial political situations is confirmed. Also, this genre is developing strongly today in the Ukrainian literary space thanks to the revitalization of the process of translation of Polish reports.Feature reportage in national literature has gone through complex stages of development, has a long sporadic history - from story to reportage, travel reportage and reportage novel, and is in the phase of formation. The main credit for the selection of this genre belonged to Ukrainian writers of the 20s of the 20th century. At moments when trust in fictional stories is lost, the disclosure of problems cannot be achieved by the available arsenals of fiction, the recipient seeks to be an eyewitness to the events, to learn about the author's personal observations, to rethink what is already known.So, the lack of theoretical and practical aspects of artistic reportage, systematization, holistic consideration in the context of modern Ukrainian prose determines the relevance of the research.The research analyzed scientific works devoted to artistic reportage in various national literatures, in particular in English, American, German, Norwegian, Polish, which made it possible to single out the national characteristics of the genre.The first chapter of the dissertation is devoted to the study of the phenomenon of "documentary literature". On the basis of the representative works of scientists (M. Varikasha, O. Halych, A. Halych, L. Ginzburg, O. Kachurovskyi, H. Klochek, N. Koloshuk, O. Rarytskyi, T. Cherkashina), the formation and development of documentary literature, artistic - documentary literature, factual literature, non-fiction literature and non-fiction literature. It was determined that each of the terms arose in a certain period of the literary process.The emergence of reporting as a form of communication and an effective cultural way of exchanging information is traced. The beginnings of reporting are found in Biblical texts, Homer's Iliad, Marco Polo's travel reports, chronicles and annals.In Western and Ukrainian literary studies, the terms "literary reportage", "new journalism" coexist (a number of terms that are used in parallel with new journalism - creative writing, literary / alternative / narrative journalism, neo-journalism, para-journalism, non-fiction, prose of raw fact, sub objective prose, documentary novel, literature of ideas, gonzo journalism) and "art reportage"...

Розглянуто міфопоетику як тип модерністського мислення XX ст. Показано прояв міфологем і архетипів у скульптурі українських майстрів О.Архипенка та І.Кавалерідзе (мати, герой, жертва, мандрівник, гора) у взаємозв'язку зі світовим образотворчим мистецтвом. Показано архетипічну основу художніх образів скульпторів. Виявлено глибинні національні витоки їх творчості. Висвітлено роль міфопоетики у формуванні нових стилістичних засобів вираження. На підставі порівняльного художнього аналізу виявлено загальне й особливе в міфопоетичній спрямованості їх творчості. Розкрито гуманістичний, життєстверджуючий характер скульптури О.Архипенка та І.Кавалерідзе в контексті кризової ситуації XX ст.

  Скачати повний текст

Львівські маскарони ХІХ ⎯ першої чверті ХХ ст. становлять вагоме культурне надбання для архітектурного мистецтва Львова, адже вони є одним з аспектів репрезентації архітектурного образу міста, його архітектурних стилів. Ці рельєфні лики не лише збагачують декоративне оформлення фасадів львівської архітектури, а й містять важливе інформаційне навантаження та символіку.Дисертація присвячена комплексному дослідженню маскаронів як одного з видів львівської архітектурно-декоративної пластики ХІХ — першої чверті ХХ ст. У роботі окреслено передумови та закономірності розвитку цього виду скульптурного декору в архітектурі Львова досліджуваного періоду. Проведено класифікацію маскаронів, виділено основні типологічні групи образів, що характерні для архітектури Львова ХІХ — першої чверті ХХ ст. З’ясовано роль маскаронів у символічному та інформаційному навантаженні фасадів споруд різного призначення. Аналіз основних типологічних груп маскаронів проведено з урахуванням авторства, стилістики та пластичних особливостей конкретного об’єкта дослідження. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у сучасному українському мистецтвознавстві маскарони проаналізовано як систему. Виявлені механізми та тенденції розвитку цього виду пластичного мистецтва, обумовлені фактори, що вплинули на їх трансформацію в часі відповідно до змін стилів у архітектурі Львова. Визначені та проаналізовані типологічні групи львівських маскаронів ХІХ ― першої чверті XX ст. Результати дослідження значно доповнюють відомості про львівську декоративну пластику досліджуваного періоду. Аналіз архітектурних об’єктів з огляду на розшифрування символіки маскаронів може бути включений в проєктні дослідження при реконструкції та реставрації об’єктів архітектурної спадщини.Розроблена в дисертації типологія у комплексі з результатами дослідження створюють універсальну базу для вивчення маскаронів на фасадах міської забудови і можуть бути вихідним пунктом для проведення подальших досліджень цього виду архітектурно-декоративної пластики в містах України та основою для їх координації.Проведений у процесі роботи ґрунтовний аналіз наукової літератури та джерел довів, що обрана тема не досліджувалась комплексно, а обмежувалась лише згадками окремих пам’яток. В українському мистецтвознавстві відсутні дослідження, присвячені маскарону як окремій складовій архітектурно-декоративної пластики Львова досліджуваного періоду. Це підкреслює актуальність і зумовлює необхідність ґрунтовного дослідження львівських маскаронів ХІХ — першої чверті ХХ ст., їх типології, пластичного та стилістичного вирішення, символічного навантаження. Важливою складовою джерельної бази наукової роботи стали фотоматеріали комплексних натурних обстежень, здійснених дисертанткою впродовж 2014–2019 рр. Проаналізовано понад п’ятсот об’єктів дослідження, що стали основою для структурування львівських маскаронів, сформовано типологію маскаронів.Як показало дослідження, маскарони потребують реставрації, бо поступово зникають, залишаючи по собі зруйновані часом фрагменти фасадів, що зумовлює актуальність вивчення цих елементів декоративного оздоблення та гостру необхідність їх збереження.Оскільки маскарони виконують роль не лише декоративного, а й символічного акценту на фасаді споруди, їх зазвичай кріпили на видному місці. Проведене дослідження засвідчило, що маскарон може вказати на соціальний статус власника дому, його естетичні пріоритети, призначення споруди, нагадати про конкретну особистість або розповісти про особливості історичної епохи, країну й саме місто Львів.Інформаційне навантаження маскаронів часто пов’язане з образами-символами, які здавна закріпились у свідомості людей. Завдяки характерним ознакам і атрибутам маскаронів, цей елемент архітектурно-декоративної пластики зазвичай легко впізнаваний. Надання екстер’єру архітектурного об’єкту символічного, інформаційного значення сприяло «закріпленню» конкретних художніх образів масок за різними функціями споруд.В архітектурі Львова від стилістики ренесансу до ар деко маскарони змінювались, еволюціонували, архітектори застосовували їх на різних етапах розвитку архітектури міста. Їхнє художньо-пластичне вирішення узгоджувалося з естетичними смаками відповідної епохи та стильовими напрямками в архітектурі.У дослідженні простежено, що вперше маскарони з’явились у архітектурі ренесансного Львова, у кінці XVI ⎯ на початку XVII ст. З приходом в архітектуру міста стилістики класицизму доволі обмежений спектр масок ренесансу та бароко урізноманітнюється масками богів античної міфології, образи яких виявилися універсальними для образотворчого мистецтва європейських країн Нового часу та архітектурного декору Львова.^ULviv mascarons of the XIX — first quarter of the XX centuries are an important culturalheritage of the architectural art of Lviv, as they are one of the aspects of thearchitectural image representation of the city and its architectural styles. These relieffaces not only enrich the decorative design of faсades of the Lviv architecture, but alsocarry an important information load and symbols.The present thesis is devoted to the complex study of the issue of mascarons asone of the types of the Lviv architectural and decorative sculpture of the XIX — firstquarter of the XX centuries. The work has outlined the preconditions and patterns ofdevelopment of this type of sculptural decor in the architecture of Lviv during the timeperiod under study. The classification of mascarons has been conducted and the maintypological groups of images that are characteristic of the architecture of Lviv in theXIX — first quarter of the XX centuries have been identified. The role of mascaronsin the symbolic and informational load of the faсade surface of buildings for variouspurposes has been identified. An analysis of the main typological groups of mascaronshas been carried out taking account of the authorship, stylistics and plastic features ofa particular object of study.The scientific novelty of the obtained results is determined by the fact that for thefirst time in modern Ukrainian art mascarons are analyzed as a system. Themechanisms and tendencies of development of this kind of decorative art have beenrevealed and the factors have been established, which influenced their transformationin time according to changes of styles in architecture of Lviv. Typological groups ofLviv mascarons of the XIX — first quarter of the XX centuries have been identifiedand analyzed and features of their development have been revealed.12The results of the study significantly complement the information about the Lvivdecorative sculpture of the time period under study. The analysis of architecturalobjects with regard to the interpretation of the symbolism of mascarons can be includedin the project studies when conducting reconstruction and restoration of architecturalheritage sites.The typology developed in the thesis together with the study results creates auniversal basis for studying mascarons on the faсades of urban buildings and can be astarting point for conducting further studies of this type of architectural and decorativesculpture in Ukrainian towns and cities and be the basis for their coordination.A thorough analysis of the scientific literature and sources carried out in thecourse of the work proved that this topic had not been dealt with comprehensively, buthad been limited to mentioning individual monuments. In Ukrainian art history, thereare no studies of mascarons as separate components of architectural and decorativesculpture of Lviv of the period under study. This emphasizes the relevance andnecessity of conducting a thorough study of Lviv mascarons of the XIX — first quarterof the XX centuries, their typology, plastics and stylistic solution and the symbolicload.An important component of the source base of the scientific work were photos ofcomplex field surveys carried out by the author of the thesis in 2014-2019. More thanfive hundred objects under study were analyzed, which became the basis for structuringthe Lviv mascarons. Also, the figurative and stylistic typology of mascarons wasformed.As the study has revealed, the mascarons need to be restored or they disappearwithout a trace, leaving behind the sometimes destroyed fragments of the facadesurface, which underscores the relevance of the study of these elements of decorationand the urgent need to preserve them.As far as mascarons serve not only as a decorative but also a symbolic accent onthe facade of the building, then they were usually placed in a prominent place. Thestudy has revealed that the “language” of mascarons can identify the social status ofthe homeowner, his/her aesthetic priorities, the purpose of the building and remind13about a particular person or tell us about the peculiarities of the historical era, thecountry and the city of Lviv itself.The information load of mascarons is often associated with images-symbols thathave long been ingrained in people’s minds. Due to the characteristic features andattributes of mascarons, this element of architectural and decorative plastics is usuallyeasily recognizable. Imparting symbolic and informational significance to the exteriorof the architectural object contributed to the “fixation” of specific artistic images ofmasks on different functional types of buildings.In the architecture of Lviv, mascarons have been changing and evolving from the

Проведено дослідження інтертекстуальних елементів у поезії І.Калинця, які функціонують у тексті як метафоричні вирази. Творчий доробок поета розглянуто як цілісну структуру, підпорядковану одній ідеї - побудові текстуального простору для існування ідеальної України. Зроблено висновок, що інтертекстуальні елементи є засобом для руйнування навколишньої реальності та будівельним матеріалом для формування текстової. З'ясовано, що у перших збірках митець намагається створити замкнений у минулому світ на підставі використання інтертекстуальних зв'язків різного типу з фольклором, слов'янськими міфами, біографіями українських культурних діячів. Подальший творчий період характеризується усвідомленням екзистенціального відчуження від світу та поступовим витісненням реальності у текстовий простір. Встановлено, що основним прийомом є квазіінтертекстуальність і використання як передтекстів публіцистичних статей і документів. З'ясовано, що у другій частині творчого доробку, написаного в ув'язненні, поет створює текстовий простір у географічному, історичному, аудіовізуальному та символьному аспектах з використанням різноманітних типів інтертекстуальних зв'язків, зокрема інтермедіальних. З'ясовано, що передтекстами є легенди, казки, твори української літератури, а також скульптурні й архітектурні витвори, живописні полотна українських та європейських майстрів, знаки зодіаку, букви й числа.

  Скачати повний текст

Дослідження присвячено проблемі синтезу музики і танцю у мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Схарактеризовано синтез музики і танцю у мистецтві як мистецтвознавчо-теоретичну проблему. Окреслено поняттєво-термінологічний апарат дослідження. Систематизовано історіографічну базу дисертації за чотирма групами за хронологічним і проблемним критеріями. З’ясовано історичні особливості розвитку синтезу мистецтв та виявлено сутнісні характеристики останнього за первісних часів, а також в роки Середньовіччя, Відродження, Романтизму. Розглянуто взаємозв’язок мистецтв кінця ХІХ – початку ХХ століття та його особливості на початку ХХІ століття. Висвітлено можливі шляхи синтезу музики і танцю з різними видами мистецтв та встановлено, музика спроможна взаємодіяти із просторовими (архітектура, живопис), тимчасовими (література) та просторово-часовими (театр, кіно) видами мистецтв. Танець здатний до синтезу із просторовими (архітектура, живопис, скульптура, графіка, декоративно-прикладне мистецтво), тимчасовими (література), просторово-часовими (театр) видами мистецтв. Результатом синтезу музики та просторових видів мистецтв є створення мультимедійних інсталяцій. Синтез танцю з архітектурою передбачає використання простору як полотна для танцю. Синтез танцю та живопису передбачає створення відповідних спектаклів. Результатом синтезу музики і танцю з літературою є лібрето до балету чи опери. Розглянуто генезу та особливості синтезу мистецтва музики і танцю. Аргументовано, що синтез музики і танцю має тривалу історію, яка зародилася за первісних часів та стародавніх цивілізацій. Вагоме значення для синтезу мистецтва музики і танцю мала поява балету, який об’єднав представлені види мистецтва у стилізовано-формалізовану манеру, котра відзначається технічно складною хореографією, що поставлена на класичну музику. Продемонстровано сутність синтезу мистецтв музики і танцю в роки модернізму та його особливості за постмодерного часу. Проаналізовано взаємозв’язок музики і танцю на прикладі балетного та оперного мистецтва. Встановлено, яскравого поєднання музика і танець набуває в балетному спектаклі, який демонструє взаємозв’язок хореографії та музикальності, де танцювальні рухи гармоніюють з ритмом, мелодією та динамічними відтінками музики, яка створюється спеціально для спектаклю. Здійснивши аналіз найбільш яскравих балетних зразків (Жізель», «Дон Кіхот», «Лебедине озеро», «Баядерка», «Спляча красуня», «Лускунчик», «Весна священна», «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка», «Сон літньої ночі») встановлено, останні тісно поєднують музику і танець. Балетні сцени демонструють складну танцювальну техніку, яка цілком відповідає музичним варіаціям, що забезпечує цілісну і синхронізовану сюжетну лінію спектаклю. Спосіб інтеграції танцювального руху до загальної основи постановки, де центральне місце займають музика і драматургія, відображено в оперних спектаклях, а саме: «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта», «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Кармен», «Мадам Баттерфляй», «Турандот». Доведено, танцювальні сцени в зазначених операх не тільки взаємодіють із музичним супроводом, а й візуально доповнюють та посилюють сюжетну лінію спектаклю. Виявлено специфіку синтезу музики і танцю на сучасній сцені Китаю. З’ясовано, інноваційні комп’ютерні технології стали частиною мистецтва, зокрема танцювальних постановок. Останні синтезують в собі не тільки музику і танець, а й технології інноваційного характеру, серед яких першість належить проекційному мапуванню, технології захоплення руху та інтерактивним мультимедійним засобам. Проаналізовано сучасні китайські танцювальні постановки «Відлуння вічності» та «Перезавантаження» та доведено, синтез музики і танцю посилюється за рахунок використання світлодіодного екрану, який виступає фоновим оформленням спектаклів, а також завдяки технології захоплення руху, сутність якої полягає в тому, що рухи танцівників перетворюються на анімацію в реальному часі, яка взаємодіє з зображенням на екрані, створюючи безшовний синтез не тільки між фізичним і цифровим світом, а й мистецтвом музики і танцю. Крім того, синтез музики і танцю в запропонованих постановках полягає в тому, що хореографія синхронізована з осучасненою музичною партитурою, яка реагує на рухи танцівників.^UThe study is devoted to the problem of synthesis of music and dance in the art of the second half of the XX – early XXI century. The synthesis of music and dance in art is characterized as an art historical and theoretical problem. The conceptual and terminological apparatus of the study is outlined. The historiographical base of the dissertation is systematized into four groups according to chronological and problematic criteria. The historical peculiarities of the development of the synthesis of arts are clarified and the essential characteristics of the latter in primitive times, as well as in the Middle Ages, the Renaissance, and Romanticism are revealed. The interrelation of the arts of the late nineteenth and early twentieth centuries and its peculiarities in the early twenty-first century are considered.The article highlights possible ways of synthesizing music and dance with different types of art and establishes that music is able to interact with spatial (architecture, painting), temporal (literature), and spatio-temporal (theater, cinema) art forms. Dance is capable of synthesizing with spatial (architecture, painting, sculpture, graphics, decorative arts), temporal (literature), and spatio-temporal (theater) arts. The result of the synthesis of music and spatial arts is the creation of multimedia installations. The synthesis of dance with architecture involves the use of space as a canvas for dance. The synthesis of dance and painting involves the creation of appropriate performances. The synthesis of music and dance with literature results in a libretto for a ballet or opera.The genesis and peculiarities of the synthesis of music and dance are considered. It is argued that the synthesis of music and dance has a long history, which originated in primitive times and ancient civilizations. The emergence of ballet, which united the presented art forms in a stylized and formalized manner, characterized by technically complex choreography set to classical music, was of great importance for the synthesis of music and dance. The essence of the synthesis of the arts of music and dance in the years of modernism and its peculiarities in postmodern times is demonstrated.The article analyzes the relationship between music and dance on the example of ballet and opera. It is established that music and dance are most vividly combined in a ballet performance, which demonstrates the relationship between choreography and musicality, where dance movements harmonize with the rhythm, melody and dynamic shades of music created specifically for the performance. Having analyzed the most striking ballet examples («Giselle», «Don Quixote», «Swan Lake», «Bayaderka», «Sleeping Beauty», «The Nutcracker», «The Rite of Spring», «Romeo and Juliet», «Cinderella», «The Midsummer Night’s Dream»), it was found that the latter closely combine music and dance. The ballet scenes demonstrate a complex dance technique that fully corresponds to the musical variations, which ensures a coherent and synchronized storyline of the performance. The way in which dance movement is integrated into the general framework of the production, where music and drama are central, is reflected in opera performances, namely: «The Marriage of Figaro», «Don Giovanni», «The Magic Flute», «Rigoletto», «La Traviata», «Aida», «Carmen», «Madama Butterfly», «Turandot». It is proved that the dance scenes in these operas not only interact with the musical accompaniment, but also visually complement and enhance the storyline of the performance.The specifics of the synthesis of music and dance on the contemporary Chinese stage are revealed. It has been found that innovative computer technologies have become part of art, in particular dance performances. The latter synthesize not only music and dance, but also innovative technologies, among which the first place belongs to projection mapping, motion capture technology and interactive multimedia. The article analyzes the contemporary Chinese dance productions «Echoes of Eternity» and «Reboot» and proves that the synthesis of music and dance is enhanced by the use of an LED screen, which acts as a background for the performances, as well as through motion capture technology, the essence of which is that the dancers' movements are transformed into real-time animation that interacts with the image on the screen, creating a seamless synthesis not only between the physical and digital worlds, but also between the art of music and dance. In addition, the synthesis of music and dance in the proposed productions is that the choreography is synchronized with a modernized musical score that responds to the movements of the dancers.

Зазначено, що ярмарок - яскраве, самобутнє явище, яке характеризується специфічною звуковою культурою та структурно-композиційною драматургією і є однією з найпопулярніших тем у мистецтві, яка мала втілення у його різних видах - живопису, музиці, літературі, скульптурі, театральній драматургії. Традиція втілення ярмаркової образності в російській музиці існувала протягом майже двох з половиною сторіч, починаючи від популярних одноактних народно-побутових інтермедій, дивертисментів і водевілів кінця XVIII - початку XIX ст. Обгрунтовано певні тези, що дозволяють "відкоригувати" стереотипний погляд на ярмарок як на суто прагматичний грошово-економічний захід і розглянути його у різних аспектах. Запропоновано думку, що ярмарок - синкретичне дійство, яке грунтується на торгово-трудовому та розважальному аспектах. Аргументовано тезу, що ярмарок є обрядово-ритуалізованим "святом карнавального типу" (М. Бахтін), на підставі порівняльного аналізу карнавалу та ярмарку, який дозволяє визначити спільні та відмінні особливості зовнішнього та типологічного параметрів цих явищ. Зауважено, що за певної подібності до карнавалу, ярмарок є самостійним культурним артефактом зі специфічними, іманентними властивостями. Розглянуто звуковий світ ярмарку й описано кожну сферу його трикомпонентної звукової структури - шумову, музичну та проспівано-лексичну. Кожна звукосфера "дешифрується" у контексті ритуально-знакової карнавалізованої природи ярмаркового дійства. Аргументацію висновків здійснено на конкретних музичних зразках. На прикладі ярмаркових сцен творів В. Пашкевча, О. Сєрова, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова, І. Стравинського визначено сутнісні особливості (структурні, композиційні, драматургічні) музичного прочитання ярмарку кожним композитором. Висвітлено картину засвоєння "ярмаркового інструментарію" та розглянуто спадкоємність у розкритті різних сторін ярмаркового дійства у процесі розвитку російського професійного музичного мистецтва.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення та систематизації спеціальних досліджень з питань теорії та методології формоутворення, геометричного моделювання, технічної естетики, науки та техніки, психофізіології сприйняття розв'язано задачу створення моделей виявлення динамічних властивостей круглої скульптури в архітектурно-природному середовищі. Формалізовано ознаки статики-динаміки у зовнішній та внутрішній формі творів об'ємної пластики, виявлено параметри співвідношення основних конструктивних осей фігури та зсуву центру ваги (за межами або у кордонах його), що використані для створення базової моделі прогнозування візуального ефекту від сприйняття скульптури у проектованому просторі. Розроблено "стрічку Максо" - формалізований комп'ютерний шаблон, що уможливлює узагальнення й уніфікацію спектру художньо-виразних характеристик скульптури як структурно-образної домінанти ландшафтного простору. Представлено методику проектування архітектурно-природного середовища, організованого за допомогою скульптурного об'єму, що спрямовує, координує й акцентує ландшафтну композицію. Методика дозволяє кількісно, а не суб'єктивно, оцінювати динаміку пластичних форм у просторі та доводити ефективність знайдених рішень у ході обчислювальних експериментів.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість М. Яцкова як цілісного модерністського феномену в українському та зарубіжному літературному контексті, синхронному та діахронному. Розкрито два взаємовизначальні фактори в його прозі, що знаходяться у модерністському каноні, зокрема, концепти, образи та мотиви, базові для суб'єктивної онтології письменника (з їі антропологізмом і метафізичністю), і пошуки нової комунікації (вербалізація станів мовчання персонажів і ситуацій тиші, звернення до взаємодії літератури з суміжними мистецтвами: музикою, малярством, скульптурою). Наведено інтерпретацію явища дисоціації складників особистості в художніх текстах М. Яцкова (на душу, дух і тіло), висвітлено особливості зв'язку людини з Трансцендентом і функціонування концепту долі, осмислено трактування феномену смерті, викладено вплив авторської онтології на поетику простору.

  Скачати повний текст

Досліджено художні особливості кам'яної скульптури Півдня України скіфо-сарматського періоду. Поєднано мистецтвознавчий та історико-археологічний методи, де пріоритет надається мистецтвознавчим методам дослідження. Розглянуто еволюцію формо- та образотворення кам'яної пластики Півдня України VIII ст. до н.е. - IV ст. н.е. Проаналізовано етапи її розвитку й уточнено територіально-хронологічні межі побутування пам'яток. Виявлено композиційні принципи побудови художнього образу, та на цій базі розкрито видові особливості кам'яної пластики Півдня України скіфо-сарматського періоду. Проаналізовано скульптурний декор VIII ст. до н.е. - початку IV ст. н.е. та розкрито його символіку і художні особливості. Виявлено та проаналізовано найхарактерніші прийоми образотворення атропоморфного образу скіфо-сарматської кам'яної скульптури в контексті тогочасних уявлень та розкрито особливості композиційно-змістової побудови тамг на базі трансформації образу людини-воїна в схематичний період.

  Скачати повний текст