На підставі аналізу ідейно-художніх процесів, розгорнутих Джойсом в романі "Улісс": дегероїзації, декреатизації, ідентифікації, побутування, - робиться висновок про антимодерністський напрямок "Улісса". Після визначення творчого методу Джойса як епіфанічного символізму стверджується, що "Улісс" успадкував художні принципи реалістичної традиції і розвинув їх в новій, адекватній сучасності формі. Творчий метод Джойса, що складається з філософії творчості (теорії епіфанії), системи символізації і критицизму творчості, необхідно розглядати через призму теорії символізму А.Бєлого. Карнавально-сміхова архітектоніка "Улісса" змушує апелювати до філософії діалога М.М.Бахтіна.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу здійснити комплексний культурологічний аналіз драматургії циркової вистави у контексті карнавально-сміхової культури. Досліджено історичні засади та сучасні особливості циркових вистав в Україні та СНД, які демонструються з урахуванням традицій національної та світової карнавально-сміхової культури. Запропоновано тезу, що циркова вистава як драматургічна форма репрезентує загальний стан циркового мистецтва та є недостатньо вивченою. Увагу приділено дослідженню драматургічної структури сучасного циркового видовища. Розглянуто питання щодо належності циркового сценарію до драматичного роду літератури. З урахуванням результатів дослідження до наукового обігу введено нові різновиди сучасної циркової вистави, нову циркознавчо-драматургічну термінологію, визначено місце драматургії циркової вистави у сучасному українському видовищному мистецтві.

  Скачати повний текст

Досліджено духовну складову повсякденного життя цивільного населення України за умов Другої світової війни у двох взаємопов'язаних вимірах: внутрішньому та зовнішньому. Визначено чинники еволюції та з'ясовано сутність духовного життя цивільного населення. Оцінено впливи радянської та нацистської ідеологій на духовно-ціннісні орієнтації українського народу. Реконструйовано внутрішній вимір духовного життя цивільного населення через фольклор і сміхову культуру. Висвітлено роль релігійної свідомості та виявлено духовні стратегії виживання людей за екстремальних умов війни.

  Скачати повний текст

Уперше в українській фольклористиці здійснено системно-комплексне осмислення національної специфіки етнотипів у аспекті жанру анекдоту, народних етностереотипів. Узагальнено трактування цього жанру у працях учених і запропоновано свою дефініцію анекдоту. Доповнено фактичні дані стосовно тематичного розмаїття анекдоту на етнотематику. Досліджено проблему видозміни творів сміхових жанрів.

  Скачати повний текст

Досліджено текстово-дискурсивні властивості сучасного британського й американського жартів. Розглянуто жарт як когнітивне утворення, поява якого зумовлюється розумінням комунікативної активності людини в контексті сміхової культури та досліджується в аспекті його соціального побутування та комунікативної ситуації. Інтегруючи відповідні лінгвістичні елементи, комунікація може здійснюватися за допомогою жарту, який функціонує в гумористичному різновиді дискурсу і виявляється в реалізації інконгруентності на дискурсивному рівні. Встановлено, що інконгруентність є базовим когнітивним механізмом жарту, який експлікується на лінгвоситуативному рівні (порушення онтологічних, логіко-поняттєвих, валоративних норм), а також на лінгвальному рівні (порушення мовних, мовленнєвих, текстових і жанрових норм), маніфестуючись у парадоксі: відхилення від норми є нормою сміхового сприйняття світу. Виявлено у жарті лінгвальні засоби та функції створення комічного ефекту. Досліджено інтерпретативну роль адресата, прагмастилістичні функції антропонімів, інтертекстуальність у тексті анекдоту.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування гендерного підходу в історико-культурних дослідженнях. Проаналізовано механізми входження та існування жінок у культурному просторі України другої половини XX ст. Доведено, що репрезентація жінок в офіційній культурі була залежною від усталених патріархальних традицій суспільства та відзначалась гендерною асиметрією. Зазначено, що представництво жінок у творчих спілках було меншим у порівнянні з чоловіками, що в цілому не відповідало потенційним можливостям і реальному внеску жіноцтва у формування художніх цінностей. Розглянуто спосіб, у який здійснювалась, а також змінювалась соціалізація жінок як творчих особистостей. Зроблено висновок, що спосіб жіночої репрезентації засобами літератури, мистецтва, періодичної преси, традиційного фольклору, сміхової культури сприяв формуванню стереотипів, які сприймалися сучасниками та успадковувалися нащадками як взірці до наслідування. Зроблено висновки про вирішальну роль і домінантне місце жінки в культурі повсякденного буття.

  Скачати повний текст

Вивчено публіцистику М.Хвильового, проаналізовано певні суперечливі питання у теорії журналістики. Досліджено естетичну концепцію письменника, здійснено всебічне дослідження засобів комічного та діалогізму в його творах на базі циклу "Камо градеши" та памфлету "Дві сили", а також системний аналіз нарисової творчості. Доведено, що різні види сміху та діалоги є не лише проявом емоцій, а несуть у памфлетах суттєве змістове навантаження. У нарисах М.Хвильовий вдається до натяків і зашифровування думок, виявлення яких дозволяє стверджувати, що публіцист розвивав критичний напрямок у пресі часів тоталітаризму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано дискурси сміхової культури в українській прозі 1990-х рр. на матеріалі прозової творчості Ю.Андруховича. Запропоновано розглядати своєрідність художнього світу Ю.Андруховича як результат поєднання постмодерністської естетики та дискурсів сміхової культури. Запропоновано аналіз романів "Рекреації", "Московіада", "Преверзія" та "Дванадцять обручів" у контексті основних тенденцій розвитку української прози 1990-х рр., виокремлено оригінальні моделі переосмислення дискурсів сміхової культури, а саме: "карнавальність", "свято-дійство", "сміховий образ", "маска", "сміхова ситуація", "інший", "іронія", "пародія", "перебільшення", комізм мови. Особливий тип авторської іронії, постмодерна іронія випадковості, наявна у різновидах іронії редукції та перенасичення, відіграє роль засобу переосмислення зазначених дискурсів. Вивчено динаміку змін художньої рецепції дискурсів сміхової культури на матеріалі всього прозового доробку Ю.Андруховича. Дискурси сміхової культури висвітлено як один з механізмів вирішення головних питань буття людини зламу XX - XXI ст., десакралізації колоніального минулого, подолання застарілих стереотипів мислення, пошуку нової незаангажованої життєствердної настанови.

  Скачати повний текст

На підставі джерел європейської культури розглянуто феномен сміху та іронії в українській філософії. Досліджено традицію формування іронічного світосприйняття в українській духовній культурі. З'ясовано, що своїм корінням воно сягає бурлескно-травестійної творчості школярів та мандрівних дяків, а також чисельних пародій XVI - XVIII ст. Зазначено, що епоха романтизму в українській духовній культурі розпочалася майже одночасно з німецьким романтизмом, і діячі українського романтизму поряд з іншими ідеями, зокрема, з ідеєю одухотвореності природи Ф.Шеллінга, осмислили й прищепили на українському грунті концепцію романтичної іронії, що має свої витоки в філософії неоплатонізму, яка особливо близька специфіці українського менталітету. Опрацьована теоретиками єнської школи, зокрема, Ф. Шлегелем, концепція романтичної іронії має в своїй основі ідею неспівпадання дійсності з її духовним джерелом, що за умов поневолення України дозволило романтикам привернути увагу до української історії, критично осмислити колоніальну політику царизму, кріпацтво, конформізм та пасивність еліти тогочасного українського суспільства. З урахуванням концепції романтичної іронії розглянуто творчість класиків українського романтизму І. Котляревського, М. Гоголя й Т. Шевченка, а також крізь призму романтичної іронії травестійну поему І. Котляревського "Енеїда". Показано, що концепція романтичної іронії сприяє розкриттю ідейного змісту творів М. Гоголя, а також осмисленню сатиричних творів Т. Шевченка, що дозволяє збагнути його роздвоєність у ставленні до релігії, Бога та інших святинь.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз історичного розвитку інституту правової допомоги, розкрито сутність соціально-правової обумовленості існування та виникнення кримінальної відповідальності за злочини, що порушують право особи на правову допомогу. Детально розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки цих складів злочинів і досліджено кваліфікуючі й особливо кваліфікуючі їх ознаки. Під час проведення порівняння санкцій досліджуваних злочинів з аналогічними злочинами встановлено невідповідність і колізії між їх санкціями. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за порушеня права особи на правову допомогу.

  Скачати повний текст

Уперше у вітчизняному мовознавстві здійснено аналіз семантичної, функціональної та концептуальної специфіки дієслівних та іменних одиниць щодо позначень усмішки та сміху на матеріалі чотирьох європейським мов - слов'янських і германських. Описано функціонування лексем у складі висловлення, що репрезентує комунікативну подію. Виявлено семантико-синтаксичні стереотипи її репрезентації у тексті. Проаналізовано вживання одиниць з метою позначення паралінгвістичних дій усмішки та сміху з мовленнєвими актами різних типів (репрезентативами, деклеративами, комісивами). З'ясовано двоплановий характер значення досліджуваних одиниць, а також встановлено їх мовоспецифічні та спільні семантичні складники у чотирьох мовах. Стосовно паралінгвістичного аспекту комунікації розвинуто підхід до вивчення природи комунікативної дії шляхом опису семантики відповідних одиниць.

  Скачати повний текст

Досліджено лігвокультурну специфіку українського й англійського сленгу. Виявлено онтологічні характеристики сленгу, арго та жаргонів. Розглянуто термінологічний апарат лексичного субстандарту. Обгрунтовано принципи семантико-ідеографічного структурування українського й англійського сленгу. Розроблено семантико-ідеологічну модель, згідно з якою українські й англійські сленгові лексичні одиниці було віднесено до лексико-семантичних полів "Назви живого: людини, тварини", "Назви продуктів господарської, технічної та соціальної діяльності людини" і "Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій" і дрібніших лексико-семантичних угруповань як їх конституентів. На підставі розробленої класифікації здійснено семантико-ідеографічну репрезентацію української та англійської сленгової лексики, якісне та кількісне зіставлення якої дало змогу виявити спільне та відмінне у сленгових картинах світу відповідних мов. Визначення спільного дозволило уточнити характеристики сленгу як універсального лінгвального феномену, що перебуває у площині неофіційної, "сміхової" культури та відповідно до цього структурує дійсність. Установлення відмінного у картуванні світу українським і англійським сленгом дало змогу розкрити особливості національного світобачення українців і англійців.

  Скачати повний текст

Здійснено порівняльний аналіз жанрів міської "низової" літератури комічного спрямування високого Середньовіччя та Відродження, зокрема французьких фабліо, німецьких шванків та англійських джестів. Прослідковано передумови становлення даного різновиду літератури, а також його жанрову генеалогію. Досліджено типологічні збіги та відмінності на тематологічному, генологічному, жанрологічному рівнях. Виявлено спільні тематичні детермінанти, а також національно детерміновані мотиви і топоси, проаналізовано такі провідні жанротворчі атрибути, як структура та семантика заголовків, сюжетні алгоритми, композиція. З'ясовано природу сміхового поля досліджуваних жанрових моделей, виокремлено її провідні конституенти та механізми творення комічного ефекту. Визначено характер кореляції жанрової ідеології розглянутих національних моделей з інтелектуально-духовними запитами та естетичними смаками її потенційної читацької аудиторії.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність художнього осмислення проблеми "особистість і система" у романах сучасного американського письменника Кена Кізі на тлі американського роману другої половини ХХ ст. Проаналізовано специфіку художнього світу романіста, з'ясовано його бачення сучасної цивілізації як споживацької уніфікуючої системи, яка нівелює особистість. Досліджено концепцію особистості, втіленої в образах волелюбних сильних індивідуалістів - нонконформістів, західників з рисами героїв коміксів, вестернів, фольклору фронтиру, насичених месіанською та міфологічною символікою. Обгрунтовано, що тексти творів, сповнені іронії та пародіювання звичних міфологем і літературних і фольклорних стереотипів, базуються на використанні карнавально-сміхової поетики та пронизані ідеями відносності будь-якої кінцевої істини, є зразками постмодерністського художнього стилю.

  Скачати повний текст

Різнобічно проаналізовано закономірності поетики прози раннього Гоголя в контексті його літературно-естетичних поглядів. Розкрито засоби внутрішньоструктурної взаємодії автора та розповідача, прийоми типологічної модифікації образу автора, системно розглянуто основні та другорядні оповідачі. Проведено типологічне зіставлення повістей раннього Гоголя з творчістю В. Скота (романи "Пуритани" та "Едінбурзька в'язниця"), з творами В. Нарєжного. Розкрито системні зв'зки між реальним і фантастичним як художніми опозиціями, класифіковано ранні гоголевські повісті відповідно до хронотопного плану використання фантастичного елементу ("про минуле", "про сучасне"). Визначено їх взаємопереходи, виконано типологічну-порівняльну характеристику фантастичних мотивів і сюжетів у поетичному світі Гоголя та Гофмана. Досліджено зміст і характер гоголівської теорії комічного, системні та теоретичні погляди художника. Сміхову стихію письменника, принципи його сміхотворчості зіставлено з "Енеїдою" Котляревського.

  Скачати повний текст

Здійснено конкретизацію особливостей різних теоретико-літературних дискурсів, які спираються на різні методи та ставлять перед собою різні цілі дослідження та доведено, що бачення стилю в кожному з них відрізняється. Вказано основну відмінність академічних теорій літератури від філологічної теорії, що полягає у ставленні до мови. Розглянуто істотні відмінності музики та ладу, а також визначено сутність музики й її генетичний зв'язок з лірикою. Досліджено мелодико-поетичний зміст художніх творів М. В. Гоголя та висвітлено можливі способи наявності ладу у творчості письменника. У межах ейдосного дискурсу осмислено зображальний стиль М. В. Гоголя. Проаналізовано важливі складові гоголівського стилю - сміх, який має обертони, поетичність, ліризм, образність, особливості споглядання, вишуканість складу, зображальність. Виявлено спільне джерело для музичної та поетичної творчості, яким є онтологічний лад. Вперше прояснено взаємозв'язок стилю та ладу, з'ясовано, як взаємодіє у творчості М. В. Гоголя священно-онтологічне, що міститься в ладі, й естетичне, що знаходиться в стилі.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію теології радості та сміху як культурної практики постмодерну в контексті розкриття сутності, причин, протиріч двох взаємозалежних процесів - карнавалізації сакрального та сакралізації карнавалу. Визначено антропологічний центр теології радості та сміху - Блазень Господень та його відносини зі світом, а також іншими діючими особами Божественної комедії - Богом і його головним антагоністом. Проаналізовано філософсько-антропологічні виміри радості, сміху й блазнювання в просторі постмодерної культури. Досліджено теологію радості, сміху й блазнювання як ставлення до світу та культурну практику в комплексі з іншими культурними практиками постмодерну, зокрема, неомедієвізму, переосмислення середньовічного дискурсу; інтерпретаційні та герменевтичні практики у сфері біблійного тексту, ритуалу, персонажів; теологічне блазнювання.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "ритуальний сміх". Зроблено спробу тлумачення змістового сенсу даного феномену у культурі архаїки та виявлення його символічних метафор. З'ясовано особливості звернення до ритуального сміху у творчості різних діячів культури наступних епох. Запропоновано концепцію інтерпретації даного сміху, яка базується на використанні можливостей герменевтичного підходу до вивчення явища. Розроблено аналітичний підхід до вивчення даного феномену, який дозволяє враховувати його динамічну природу й онтологічну цілісність. Характерні особливості ритуального сміху розглянуто на матеріалі української народної культури і, зокрема, - українських поховальних "забав", ритуалів "комори" та "перезви" весільного обряду. Проаналізовано "сміхові образи" у творчості М.Гоголя, В.Хлєбнікова, М.Арцибашева, Л.Андрєєва, Ф.Малявіна, С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича.

  Скачати повний текст

Показано можливість підвищення ефективності роботи потужних баштових водогрійних котлів ПТВМ-50, ПТВМ-100 шляхом покращання їх екологічних та економічних показників за допомогою установки нових щілинних подових пальників. Створено лабораторні установки для дослідження стабілізації полум'я турбулентних струменів природного газу та горіння природного газу на поверхні щілини. Визначено умови стабілізації полум'я турбулентних струменів газу на поверхні щілини. Обгрунтовано нові рішення щодо модернізації існуючих потужних котлів баштового типу. Розроблено перспективні рішення пальникових пристроїв. Досліджено характеристики граничних режимів роботи щілинних пальників. Розроблено рекомендації щодо конструювання щілинних пальників великої потужності. Здійснено промислове впровадження подових пальників потужністю 26 МВт та 12 МВт.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз сміхової культури України за умов трансформації сучасного суспільства. Вивчено характер співвідношення структурних інваріантів функціонування даної культури у суспільстві та форм їх конкретно-історичного вияву. Розглянуто проблему генезу сміхової культури як соціального явища. Проаналізовано соціальну природу сміху у суспільстві. Установлено принцип карнавалізації соціальної дійсності як універсального параметра побудови сміхової культури, охарактеризовано його основні ознаки. Досліджено конкретно-історичні форми реалізації цього принципу в європейському та українському суспільствах. Значну увагу приділено вивченню анекдоту у контексті здатності цієї сучасної форми сміхової культури до індикації аксіологічного аспекту процесів суспільних перетворень, що тривають у сучасній Україні.

  Скачати повний текст