Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Проведено наукове дослідження антропософських тенденцій в українському мистецтві 1920-х рр. Українське мистецтво даного періоду розглянуто в контексті загальноєвропейської тенденції модернізму - пошуку "нової духовності". Доведено, що у сценічному мистецтві "Молодого театру" та театру "Березіль" використовувались прийом евритмії та елементи містерійного театру. Показано вплив евритмії на становлення методу перетворення Л.Курбаса. Досліджено антропософські мотиви та специфіку образотворення у творчості М.Хвильового, М.Куліша, П.Тичини. Проаналізовано творчість митців-"двадцятників" у театрі, живописі, скульптурі та літературі. Виявлено тенденцію свідомого творення мистецтва та його сакралізації. Доведено, що світоглядні, зокрема антропософські, аспекти у мистецтві даного періоду виступають не стільки філософськими категоріями, скільки засобами художнього вираження.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню апарату управління Запорізької Січі (середина XVI ст. - 1775 р.). Розкрито суть, особливості, історичне значення апарату управління Запорізької Січі та засади його створення і функціонування: принципи виборності, колегіальності, гласності, змінності, звітності органів апарату управління та участі всього запорізького козацтва у їх формуванні; встановлено систему судових органів та пояснено особливості її побудови і функціонування. Зроблено висновок: Запорізька Січ,яка не мала всіх ознак держави, була своєрідним державним утворенням.

  Скачати повний текст

Розглядається сукупність архаїчних елементів в культурному комплексі українського козацтва, як складової і невід'ємної частини індоєвропейської мілітарної традиції. Для цього залучається велика міждисциплінарна джерельна база; проводиться комплексне дослідження глибоких коренів визначальних елементів козацького культурного комплексу (культи коня та шаблі, козаки-характерники, кобзарі - співці лицарської слави, червоний колір, джури-молодики, зв'язок битви з бенкетом, особливе ставлення козака до жінки тощо); виділяються тюркські впливи в традиційній козацькій культурі; вивчаються паралелі між культурою козацтва та пізнього середньовічного лицарства Західної Європи; аналізуються етапи формування індоєвропейської військової традиції і українського козацтва як її складової частини. Робиться висновок, що досліджуючи культуру українського козацтва, ми виявляємо значну кількість архаїчних елементів загальноіндоєвропейської культурної традиції. Вони мають численні паралелі з культурою середньовічного європейського лицарства і сягають прадавньої глибини індоєвропейської мілітарної традиції.

  Скачати повний текст

Досліджено організаційні й етнічні структури українського козацтва на засадах історико-системного методу та теорії етногенезу. Вперше визначено причини й умови виникнення, організаційну структуру й основні етапи реформування Запорозької Січі, здійсненого Б.Хмельницьким. Висвітлено генезис та еволюцію організаційної структури українського козацтва другої половини XVI ст. та його першої Запорозької (Базавлуцької) Січі кінця XVI - першої половини XVII ст. з урахуванням впливу на даний процес умов Великого Степового Кордону України та правових актів Речі Посполитої. З'ясовано причини, які змусили Б.Хмельницького відродити у 1652 р. Чортомлицьку Запорозьку Січ, реконструйовано її організаційну структуру. Визначено відмінності у структурі Чортомлицької Запорозької Січі у порівнянні з Базавлуцькою, знищену польською армією у 1638 р. Обгрунтовано рицарську гіпотезу утворення Запорозької Січі наприкінці XVI ст., а також походження й еволюції етнічних структур українського козацтва кінця XV - середини XVII ст. відповідно до теорії Л.Гумильова.

  Скачати повний текст

Доведено, що мир і безпека людства можливі лише за умови існуючого, історично детермінованого універсального міжнародного правопорядку, ідея встановлення якого виникла в процесі роботи Вестфальського конгресу 1643 - 1648 рр. та була реалізована шляхом підписання Оснабрюцького та Мюнстерського договорів 1648 р. На прикладі державно-правового устрою Священної Римської імперії німецької нації проаналізовано модель монополярного європейського правопорядку як попередника вестфальської конфігурації міжнародного права. Запропоновано концепцію існування лабільної системи впливових сил та держав у Європі XVII ст. Показано місце та роль Московської держави, а також запорізького козацтва та народів Закарпаття у зазначеній лабільній системі. Уперше у вітчизняній науці міжнародного права висвітлено правові засади того універсального правопорядку, який стабілізував міжнародні відносини у XVII - XVIII ст. Зроблено висновок щодо наявності "вестфальських" коренів таких інститутів міжнародного права як міжнародно-правове визнання, мирні способи розв'язання міжнародних спорів, відповідальність у міжнародному праві, гарантії виконання міжнародних договорів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто взаємовідносини волзького, гребінського, терського, українського та яїцького козацтв XVI - середини XVII ст. З'ясовано витоки, наріжні підвалини, принципи функціонування, прояви міжкозацьких взаємин та потенціал їх впливовості. Досліджено генезу козацтв Волги, Дону, Терека, а також Яїка. Вперше запропоновано цілісну концепцію взаємин козацьких спільнот Східної Європи XVI - середини XVII ст. Встановлено, що міжкозацькі стосунки були вагомим самостійним чинником, проаналізовано їх вплив на розвиток козацьких спільнот та міжнародних взаємин у регіоні. Значну увагу приділено суперництву Москви та Речі Посполитої за гегемонію у Східній Європі, українському питанню, кримсько-турецьким протиріччям, кавказькій політиці Москви, а також проблемі васалітету Орди Великих ногаїв.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано витоки української духовної культури у творчій спадщині М. Брайчевського. Висвітлено основні етапи життя та діяльності ученого з метою визначення пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Розглянуто концепцію етногенезу українського народу, розроблену М. Брайчевським, проаналізовано археологічні культури, зокрема черняхівську, та писемні пам'ятки. Доведено, що метод фіксації поступової зміни культур у часі на конкретній території дозволяє реконструювати процес еволюції культурних типів у даному регіоні, ствердити або заперечити безперевність і спадковість культурного розвитку. Досліджено процеси становлення й утвердження християнства, появу перших зразків світської художньої літератури у творчій спадщині науковця. Вивчено документи особового архівного фонду ученого, що стосуються його культурознавчої діяльності. З'ясовано, що у наукових працях М. Брайчевський вживав такі терміни: "український" - у дослідженнях ранньої та сердньовічної історії України, "українські племена", "українська державність" - у контексті Антського царства, "Україна - Русь" стосовно X - XI ст., "українське королівство", "друге українське королівство" - під час вивчення історії України XIII ст.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано й експериментально перевірено систему особистісно орієнтованого виховання старшокласників на військово-козацьких традиціях у процесі їх допризовної підготовки та комплекс педагогічних умов для її функціонування. Запропоновано механізм вирішення загальнодержавного завдання щодо оновлення мети, змісту та технології формування в старшокласників готовності до захисту Вітчизни. Наведений механізм базується на концепції і комплексній програмі виховання допризовників на військово-козацьких традиціях, побудованих на принципах особистості орієнтації цього процесу. Зміст допризовної підготовки розширюється завдяки досвіду формування у старшокласників цінностей українського козацтва й емоційно-вольового ставлення до них. Комплекс відповідних цінностей міститься у Кодексі честі захисника Вітчизни. Методи, прийоми та засоби національно-патріотичного виховання своїми цільовими орієнтирами мають усі компоненти цього змісту.

  Скачати повний текст

Розглянуто виховний ідеал як обумовлене знанням щодо досконалих умов процесу виховання, метою якого є всебічний і гармонійний розвиток (саморозвиток) вільної у виборі особистості на засадах народності, природо- та культуровідповідності. Виявлено, що К. Ушинський вказує на національну основу всебічного та гармонійного розвитку особистості за досконалих умов процесу виховання, наголошує, що ідеал є недосяжним повністю, і у процесі виховання можна лише допомогти вихованцеві наблизитися до абсолютного ідеалу - Ісуса Христа. Встановлено, що критерієм ефективності досконалого процесу виховання К. Ушинський вважає самосвідомість вихованця, яка дає людині дар слова, свободу волі, моральність, прагнення досконалості, самовдосконалення, прогресу, а основною метою визначає людську особистість. Зазначено, що концепція виховного ідеалу у спадщині К. Ушинського відповідає основним засадам української виховної традиції та інтегрована у сучасне українське виховання.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз формування та розвитку теорії народного представництва. Вивчено витоки народовладдя та ставно-представницьких органів у Київській Русі, сеймовий досвід польсько-литовського періоду та Ради на Гетьманщині (склад, компетенцію, порядок роботи), а також українське представництво у парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Значну увагу приділено становленню вітчизняного парламентаризму у добу національно-визвольних змагань 1917 - 1920-х рр., зокрема, формуванню складу та представництва, організаційних структур, компетенції, функцій та порядку роботи Української Центральної Ради; ідеям і спробам скликання народного представництва доби Гетьманату та Директорії; розвитку парламентаризму в ЗУНР, започаткуванню радянських вищих представницьких органів.

  Скачати повний текст

З'ясовано організаційно-функціональну структуру, особливості комплектації, мобілізації, управління, бойової підготовки та забезпечення Війська Запорізького періоду Нової Січі та визначено місце запорізького козацтва в системі збройних сил Російської імперії. Реконструйовано бойовий шлях і конкретизовано особливості військової служби підрозділів Війська Запорізького у ході російсько-турецьких війн 1735 - 1739 рр. та 1768 - 1774 рр. Визначено ступінь відповідності бойових традицій і воєнного мистецтва Запорізького козацтва європейській воєнній теорії та практиці XVIII ст. Висвітлено роль бойового досвіду запорізького козацтва періоду Нової Січі у боротьбі з турецько-татарськими військами у подальшому розвитку воєнної справи України та Росії.

  Скачати повний текст

Доведено, що військова справа в слобідських полках розвивалася в руслі загальноукраїнської козацької традиції, але їй була притаманна і певна специфіка (першорядна роль кінноти, фортифікацій тощо). Показано вплив військового критерію на процес заселення Слобідської України XVII - XVIII ст., досліджено зміни, що відбувалися в козацькому середовищі в цей період під впливом все тіснішої інкорпорації даного війська до загальноросійських імперських військових структур. Проаналізовано військову організацію, комплектування, забезпечення, роди військ та озброєння слобідського козацтва. Приділено увагу історії воєн і збройних конфліктів XVII - XVIII ст., у яких брали участь слобідські козаки, що залучалися до численних обтяжливих походів як досвідчена та ефективна іррегулярна кіннота.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження інтеграції військових обивателів Слобідської України до суспільства Російської імперії у другій половині 1760-х рр. - 1790-х рр. На підставі вивчення значного масиву фактичного й аналітичного матеріалу визначено два основні напрямки інтеграційного процесу, якими є обмеження сфери дії станових привілеїв, покладання на військових обивателів нових натуральних повинностей і грошових зборів, а також зміни в адміністративному підпорядкуванні колишнього слобідського козацтва; перехід до інших категорій населення імперії, зокрема, до купецтва, міщанства та цехових ремісників, а також чиновництва та дворянства. Обгрунтовано твердження, що інтеграція військових обивателів до імперського суспільства не була спричинена цілеспрямованою політикою імперського уряду або слобідської губернської влади, а натомість, стала опосередкованим наслідком інституціональної інтеграції регіону до складу імперії. Зроблено висновок, що у соціокультурній площині інтеграція до імперського суспільства означала для військових обивателів істотне зниження їх соціального статусу у порівнянні з позицією у соціальній ієрархії суспільства слобідських поляків. Встановлено, що загальним наслідком соціальних перетворень, які здійснювалися імперським урядом у Слобідській Україні у 1760 - 1790-х рр., було посилення фрагментованості суспільства та різке зростання кількості соціальних конфліктів.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено військові традиції українських козаків на межі XIX - XX ст. та їх відродження у новітню добу. Доведено збереження та використання військових традицій українських козаків на межі XIX - XX ст. у козацькому родовому середовищі на Кубані, в якому домінували українці. Показано суттєвий вплив на збереження військових традицій українського козацтва їх юридичного підтвердження Російською імперією. З'ясовано, що важливою складовою українських військових козацьких традицій є бойове мистецтво, виникнення й існування якого обумовлювалось військовими засадами буття козацької верстви. Проаналізовано військово-тактичні досягнення українських козаків та запозичення відповідних навичок і вмінь іншими козацькими, а також російськими й польськими кінними формуваннями. Виявлено переваги прикладного змісту особистого козацького бойового вишколу та мистецтва в кінці XIX - першій половині XX ст. у порівнянні з військомим досвідом кавалеристів провідних країн Європи. Виокремлено основні періоди відродження військово-козацьких традицій у новітні часи, що закономірно співпали з визначальними подіями історії України (революцією 1917 - 1920 рр., Другою світовою війною, становленням незалежної держави). З'ясовано, що даний зв'язок обумовлений впливом козацької спадщини на формування та реалізацію української національної ідеї. Встановлено, що за умов революційних зрушень (1917 - 1920 рр.) на українських етнічних землях відбулись найбільш широкомасштабні спроби відродження військово-козацьких традицій у новітню добу, що свідчить про їх загальнонаціональне значення. Досліджено участь козацьких формувань у бойових діях у період Другої світової війни, зокрема, проаналізовано досвід використання військово-прикладних традицій козаків. Зроблено висновок про обмеженість спроб відродження військово-козацької спадщини. Доведено, що брак знань та недалекоглядність більшості активістів сучасного козацького відродження перешкоджають комплексній трансформації українських військово-козацьких традицій у прийнятні для сьогодення форми.

  Скачати повний текст

Досліджено військово-політичну діяльність видатних українських гетьманів П. Сагайдачного та Б. Хмельницького у контексті створення та розвитку українського козацького війська за умов захисту українських земель і їх звільнення від чужоземного панування. Проведено порівняльне вивчення військово-політичної діяльності гетьманів і з'ясовано, що саме завдяки їх зусиллям в Україні була створена якісно нова армія, яка відрізнялась від інших тогочасних військових формувань принципами організації, навчання, комплектування та виховання вояків і мала власну козацьку школу воєнного мистецтва. Розкрито роль П. Сагайдачного та Б. Хмельницького у становленні та використанні українського козацького війська у досліджуваний період. Охарактеризовано соціально-економічне становище козацтва у першій половині XVII ст., висвітлено погляди П. Сагайдачного та Б. Хмельницького на досягнення прав і вольностей козацтва за умов польського панування та утвердження незалежного державного статусу українських земель. Проаналізовано військово-політичні концепції П. Сагайдачного та Б. Хмельницького, визначено їх відмінності у порівнянні з аналогічними теоріями іноземних держав даного періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено один з найважливіших періодів історії українського козацтва, коли відбулось його становлення як недержавних збройних сил українського народу і воно появилось на міжнародній арені як самостійний віськово-політичний фактор, з чим мусили рахуватися всі сусідні країни. На основі нових джерел розглянуто боротьбу козаків проти Османської імперії і Кримського ханства, походи в Молдавію їх участь у війнах Великого кн. Литовського і Речі Посполитої проти Московського царства, взаємовідносини козацтва і влади. Велику увагу приділено дипломатичним проблемам, які через діяльність козацтва виникали у Польщі в стосунках з Кримом, Туреччиною і Молдавією, першим спробам встановлення контактів козацтва з урядами європейських країн. Події висвітлено в широкому контексті історії Великого Кордону і міжнародних відносин другої половини XVI ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено один з основних напрямків дослідницької діяльності одеського вченого А.О.Скальковського (1808 - 1898), пов'язаний з вивченням особливостей історії Південної України. Особливу увагу приділено історіографії проблеми. Розглянуто проблематику та концептуальні аспекти досліджень А.О.Скальковського, обгрунтовано їх науковий характер (в першій половині XIX). Розглянуто широке коло архівних та друкованих джерел. Встановлено, що історик зробив помітний внесок у комплексне і спеціальне (стосовно історії м. Одеси, заселення краю тощо) дослідження нової історії регіону, підніс на новий рівень вивчення релевантної історії Південної України, проблеми загальноукраїнської історії, запорозьке козацтво та гайдамаччину.

  Скачати повний текст

Досліджено основні етапи створення та діяльності газет "Українське Слово" ("УС") і "Нове Українське Слово" ("НУС") в Україні у період Другої світової війни, розкрито можливості їх використання як історичного джерела. Охарактеризовано редакторський склад часописів, визначено рівень достовірності, проаналізовано тематику та проблематику газетних матеріалів. Розкрито інформаційні можливості газет у висвітленні ходу бойових дій на фронтах Другої світової війни, соціально-економічного стану, культурного та духовного життя регіону. З нових позицій проаналізовано офіційну інформацію, що друкувалася на шпальтах газет, та притаманні власне періодиці публіцистичні жанри, авторами яких були журналісти та письменники України, що залишилися на окупованій території. З'ясовано причини, які вплинули на припинення видання "УС" та "НУС". Проведено кількісні підрахунки, які дають підставу стверджувати, що газети "УС" та "НУС" періоду нацистської окупації є вагомим інформативним джерелом, яке вимагає критичного джерелознавчого аналізу.

  Скачати повний текст