Розглянуто методологічні засади формування ідеї часу. Визначено головні підходи до його розуміння (Августина та Гайдеггера, Гегеля). Розглянуто феномен формування часу у філософському та релігієзнавчному контекстах. Проаналізовано погляди провідних філософів у історичному аспекті, оцінено їх внесок у формування проблеми. Розглянуто інтерпретації проблеми часу в античності, Середновіччі, філософії Нового Часу, німецькій класичній філософії. Відзначено, що суб'єктивізація часу є однією з домінант, яка розпочинається (у концептуальному оформленні) у Р.Декарта. Зауважено, що історико-філософський процес виявляє рівні часу як космічного, соціального та суб'єктивного. Обгрунтовано положення щодо застосування позитивістського підходу до проблеми часу, а також диференційованого підхіду до цієї проблеми у західноєвропейській та російській традиціях філософування. На підставі творчої спадщини румунського філософа М.Еліаде конкретизовано методологічні та загальнотеоретичні положення проблеми часу. Запропоновано методологічні підходи та проведено порівняльний аналіз з поглядами інших учених. Розглянуто формування проблеми часу у різних релігійних традиціях.

  Скачати повний текст

Проаналізовано літературно-критичні, історико-літературні, філософські та публіцистичні праці І. Франка з погляду проблематики природо-людського світу. Розглянуто особливості художньо-філософського зображення людини та природи від ранніх віршів до останніх поезій. Взаємовідносини "людина ~ природа" охарактеризовано як світоглядний феномен, що зумовлює співіснування культурологічних парадигм "філософія ~ природа", "література ~ природа". Розкрито семантику образів природи та символіку чотирьох стихій (землі, води, вогню, повітря), з'ясовано функціонально-смислове навантаження картин природи в поетичному тексті, визначено антропоцентризм як основу художньо-філософської концепції людини та природи в поезії І. Франка.

  Скачати повний текст

Здійснено філософсько-релігієзнавче дослідження православної барокової антропології Іоаникія Галятовського, зокрема її проблеми - концепції православної людини, пошуків нею правди та шляхів досягнення ідеалу правдивого життя, що розумівся як життя за законами християнської моралі для служіння "православному народові та Батьківщині". Уперше у вітчизняному релігієзнавстві до наукового обігу введено комплекс проаналізованих богословських і проповідницько-полемічних творів видатного представника Чернігівського релігійно-філософського кола другої половини XVII ст. Простежено генетичний зв'язок вчення про правду та правдиве життя православної людини І.Галятовського з православною антропологічною традицією, яка започаткувалась в Україні в добу Київської Русі, знайшла відновлення та продовження у філософії Транквіліона-Ставровецького та Чернігівського науково-мистецького гуртка другої половини XVII - початку XVIII ст., в цілому приєднується до української релігійно-філософської православної традиції, закладеної Петром Могилою. Розкрито релігійні та філософькі засади, а також ідейні джерела християнських антропологічних поглядів І.Галятовського, релігійно-філософські засади його розуміння людини, правди, істини. Досліджено співвідношення правди й ітини у православній антропології І.Галятовського. На підставі порівняння біблійного вчення про людину й антропологічних творів філософа визначено особливості інтерпретації ним правдивої особистості, умов її становлення. Вивчено релігійно-філософські погляди І.Галятовського й особливості формування правдивої православної людини у суспільстві, специфіку осмислення правдивості як реалізації здібностей людини. Проаналізовано еволюцію поглядів на людину як шукача правди у християнській антропології І.Галятовського. Стверджено наявність синтетичності в його атропологічній концепції, яку трактовано як спробу оригінального синтезу східних і західних релігійно-антропологічних ідей на українському ментальному підгрунті.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософське дослідження поняття "Я", яке розглянуто як перехрестя адитивного та континуального типів мислення у межах єдиної теорії свідомості. Зазначено, що філософська культура має прояв завдяки обгрунтуванню двох концепцій/ліній у визначенні свідомості, а саме: "першофілософської", яка тлумачиться у термінах метафізики Платона, суттю її є натурфілософське (споглядальне) мислення; наукової, яка формується як експлікація формально-логічного мислення. "Я", втілюючи два способи пізнання, одержало дві підстави, зокрема, образно-символічну та понятійну, знакову. З'ясовано, що "Я" формується як феномен єдності історії розвитку суб'єкта історії, формуючи "Я" як дуальний символ: "Я", "Я"-концепт, "Я"-символ, які розкриваються як часово-просторовий континуум, як єдність трансцендентальної апперцепції, що є філософським обгрунтуванням тотожності особистості.

  Скачати повний текст

Об'єкт – тексти отців Церкви – представників грекомовної патристики IV-VI ст., їх релігійно-філософський світогляд. Предмет – релігійно-філософська інтуїція в філософії грецької патристики IV-VI ст.Мета – обґрунтування принципів релігійно-філософської інтуїції, особливості її розуміння та її місце у філософсько-теологічних побудовах отців Церкви – представників грекомовної патристики IV-VI ст. – у контексті історико-філософської перспективи розвитку поняття «інтуїція».Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є загальний історико-філософській аналіз джерел, а також історико-філософська герменевтика, що слугують концептуальною основою для більш конкретних методологічних приписів.У такий спосіб, логікою розгортання дослідження стає перехід від загального історико-філософського контексту до більш конкретного, а саме періоду грекомовної патристики IV – VI ст., в рамках якого досліджується місце і значення феномена інтуїтивного пізнання в його релігійній конотації. За допомогою конструктивного способу, в загальному сенсі цього методологічно-го підходу, здійснюється безпосереднє конструювання смислових концептів теорії, яка структурується явними зв'язками, коли одні предикати в ході змістовних міркувань як би виникають з інших. Зі свого боку це допомагає змоделювати цілісну структуру онтологічно-гносеологічних та сотеріологічних поглядів отців християнської Церкви IV-VI ст.; виявити та визначити загальні та істотні ознаки поняття релігійно-філософська інтуїція в межах зазначеного історико-філософського періоду.В процесі дослідження також з'ясовуються та визначаються історичні та теоретичні передумови формування поняття релігійно-філософська інтуїція у контексті грекомовної патристики IV–VI ст., а саме: а) характер відносин між філософією та теологією; b) головні напрями за якими відбувався грекомовний патристичний дискурс; c) соціально-політичні та духовно-практичні фактори, що стимулювали розвиток богословської думки та були визначальними у формуванні фундаментальних таких положень християнської віри, як тріадологія, христологія та сотеріологія.Для ідентифікації предмета дослідження, так і для правильного його розуміння, за допомогою лінгвістичного аналізу тексту, визначаються лінгвістичні та понятійні компоненти терміну «інтуїція».Сфера – навчальний процес.^UThe object of the present study are the texts of Fathers of the Church, representers of Greek-speaking patristics from the fourth to sixth centuries, and their philosophical visions.The subject-matter of this study is religio-philosophical intuition in philosophico-theological discourses of Greek-speaking patristics of the fourth – sixth centuries.The methodological foundation of the present dissertation study is general historico-philosophical analysis of sources as well as the historico-philosophical hermeneutics that serve the conceptual base for the rest of more specific methodological procedures.Thus, the enfolding logic of the present study is a transition from the general historico-philosophical context to a more detailed one: the period of Greek-speaking Patristics 4th – 6th centuries, within the framework of which the place and significance of the phenomenon of intuition in the history of philosophy is treated as much as its religious connotations. Using the constructive method, in a general sense of this term, it is carried out an immediate constructing of the notions of the theory, which is structured by interconnections, when in course of content reflection activities one predicates come from the others. On its part it helps modelling a consistent structure of ontologico-gnoseological and soteriological visions of Church Fathers of the 4th – 6th centuries, tracing and defining general and essential features of the notion of religio-philosophical intuition within the framework of this historico-philosophical period.The study clarifies the historical and theoretical background and immediate premises of the notion of religio-philosophical intuition within the framework of the Greek-speaking patristics of the 4th-6th centuries. In particular it focuses on: a) characteristics of relationships between philosophy and theology; b) the main trends in Greek-speaking patristic discourse; c) socio-political and spirituo-practical factors that stimulated the development of theological thought, and played the key-role in becoming of the fundamental statements of Christian doctrine, such as the Trinitarian doctrine, Christology, and soteriology (the doctrine of salvation).In order to specify the subject-matter of this study, as well as for its correct understanding, I use linguistic text analysis to define linguistic and conceptual components of the term “intuition”.Sphere is the educational process.

Запропоновано шляхи вирішення проблеми реконструкції процесу розвитку концепту "людство", виявлено особливості його функціонування в суспільній свідомості. Доведено, що даний процес описується за моделлю спіралі, яка складається з ізоморфних витків з домінантами емпіричного або раціонального. Встановлено хронологічну першість витка з домінантою емпіричного, який завершився появою зрілого поняття "людство, що саморозвивається"; всі інші витки належать до другого типу (з домінантою раціонального в процесі осмислення). Зазначено, що сучасний стан феномену людства характеризується тим, що його рефлексія (поняття "людство") пройшла лише перші витки абстрактної трансформації. Обгрунтовано припущення, що у сучасному світі активних процесів глобалізації людство, поруч з родиною і нацією, стає домінуючою одиницею виживання землян.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне філософсько-антропологічне дослідження ритуалів на матеріалі української культури. Уперше проведено класифікацію основних ритуалів української культури на філософських засадах, виділені філософсько-антропологічні принципи та методики таких класифікацій (психоаналіз, міфопоетика, генетичний аналіз, феноменологія). З'ясовані природні та культурні компоненти ритуалів з точки зору «учнівства через традицію». На основі моделі паралаксу надано пояснення суперечливої сутності ритуалу, сумісності традиції і глобального ринку. Показано значення міжкультурного діалогу та включення традиційного обрядового комплексу у загальні ментальні установки українців. Знайшло подальший розвиток виявлення основних символів в українській культурній картині світу, їх реалізація в ритуалах (світове дерево, земля-мати, зерно, храм, шинок, виховання). Розкрито значення традиції для сучасної української культури. Надано філософського узагальнення соціокультурному рівню «добре знайоме суспільство». На основі концепції Б. Латура доведено, що нова антропологія постмодерну визначає ритуал як актуальну дійсну цілісність. Продемонстровано, що українська традиційна культура зберігає здатність до модернізації та адаптації. Ключові слова: герменевтика, ментальність, міжкультурний діалог, національна культура, перформативний поворот, постмодернізм, ритуал, соціокультурне конструювання, суб'єкт, суспільна міфологія, традиція, філософія культури, філософська антропологія.^UThe thesis is devoted to the complex of philosophical research of rituals on the material of Ukrainian culture. The aim is to investigate the ritual in contemporary Ukrainian society, the influence on myths and rituals of mass culture and its mechanisms, philosophical and anthropological characteristics and changes of ritual in the symbolic space of Ukrainian postmodern culture.For the first time: - the classification of the basic rituals of Ukrainian culture has been carried out, the philosophical and anthropological principles of such possible classifications have been clarified (psychoanalysis, psychoanalytic anthropology, mythopoetics, genetic analysis, initiation and phenomenological theory of ritual); - the natural and cultural components of the rituals of Ukrainian culture from the point of view of «apprenticeship through tradition» (F. Vaal) have been clarified; - the concept of «parallax» has been applied to explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture; - the significance of intercultural dialogue for the modern Ukrainian culture of the beginning of the XXI century and the inclusion of traditional ceremonial complex in general mental installations of Ukrainians has been clarified. Clarified: - the concept of ritual and rite; - cultural-anthropological and philosophical-anthropological methods of rituals research in the context of «performative turn». Further development was found: - identification of the main semantic images and symbols in the Ukrainian cultural world picture, their basic realization in rituals and holidays (the center of the world, the world tree, the earth-mother, the grain-life, the temple, the tavern-tavern, the feast as meeting with the ancestors, education as involvement in a family, etc.); - disclosure of the importance of cultural heredity, traditions for the current state of Ukrainian culture, the place of ritual culture in it; - a philosophical generalization of the socio-cultural level of «well-known society», which for a long time was represented in the Ukrainian culture by an expanded family, a sociable community, and thus the Ukrainian traditional culture maintains a high adaptive potential, a capacity for modernization.In developing the typology of rites of Ukrainian culture, the following groups of rituals will play the most important role: - rituals of agrarian direction; - family rituals; - rituals of transition and ancestors (birth, death, wedding); - rituals of the center of the world and temple space; - rituals of upbringing and life trials (initiations). Tradition as a cultural heritage can effectively support itself when simultaneously perform the function of communication and divergence. Tradition is supported as abstract principles and technologies, as well as personification, while traditionally reproduced by heroism, when certain definite principles of tradition are embodied in personalities, national heroes. Stereotypes contribute to the reproduction of traditions derived from certain national cultures, and stereotypes can function as nationally marketed in a globalized world. The concept of «parallax» can explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture. The dialectical process of the development of tradition includes the disappearance or transformation of cultural-specific (ethnic) stereotypes, as well as the spread of new myths in local traditions. A number of the ideas presented in the dissertation can contribute to further advancement in the explication of fundamental philosophical concepts (tradition, archetype, power, ideology, mass culture, myth, globalism).Key words: hermeneutics, intercultural dialogue, mentality, national culture, performative turn, philosophical anthropology, philosophy of culture, postmodernism, ritual, social mythology, sociocultural design, subject, tradition.

Запропоновано аналіз романів 1940 - 1960-х рр. американського письменника С. Беллоу в проблемно-тематичному та жанровому аспектах. Визначено провідні теми, мотиви, сюжетно-композиційні особливості творів митця. З'ясовано своєрідність характерології та творчого методу автора. Розкрито сутність концепції людини та світу, а також типологію героїв у творчості письменника. Визначено філософські та релігійні проблеми, які зумовлюють жанрову природу творів С. Беллоу. Виявлено змістові та формальні домінанти художньої системи митця. Комплексне вивчення інтелектуально-філософської прози письменника здійснено в контексті літератури американського екзистенціалізму.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є цінності демократичного суспільства, що пройшли тривалий процес формування і розвитку.Мета дослідження полягає у філософській концептуалізації цінностей демократичного суспільства в трансформаційний (транзитний) період.Методологія. Дослідження виконувалось на основі загально-філософських і наукових принципів. Принципи системного та структурно-функціонального аналізу передбачають розгляд демократії як складної багаторівневої системи, де різні форми і феномени демократії, доповнюючи один одного, спричиняють синергетичний ефект, зумовлюють розвиток суспільних інституцій, але в той же час містять у собі потенціал кризи через принципову неможливість досягти повної збалансованості різних демократичних інституцій та процедур. З одного боку, народовладдя виступає і засадничою цінністю демократії, і висхідною інстанцією, що формує владні інституції (народ як джерело влади). З іншого боку, принципову складність має саме визначення того, хто є народом, наскільки воля народу може (чи не може) бути обмеженою тощо. Новизна. На основі аналізу базисного тернарного аксіологічного демократичного патерну запропоновано авторську типологію основних цінностей демократичного суспільства: 1) цінності як ідеали (в цій іпостасі цінності можуть бути як актуально існуючими реаліями, так і проективними моделями; ціннісні ідеали складають політичний етос демократії, основу демократичної ідеології); 2) цінності як норми (ця іпостась репрезентує прагматичну імплементацію ідей у площину правової регламентації, процедурної практики, вироблення і вдосконалення демократії як інституціонального цілого, як процесу постановки і досягнення цілей тощо); 3) цінності як громадянські чесноти (антропологічна іпостась цінностей демократії як виховання певного типу особистості, орієнтованої на обізнаність у громадських і політичних справах, на багаторівневу участь у справах, на відстоювання власних прав та прав інших та ін.). цінність як дієва громадянськість. Робота показує, як різні форми демократії є невичерпним джерелом поліпшення представництва людей у владі, захисту прав і свобод громадян в швидкоплинних умовах соціального життя. Ми можемо передбачити, що в найближчі десятиліття ми станемо свідками появи нових форм демократії.Сфера – навчальний процес.^UThe object of research is the values of a democratic society that have undergone a long process of formation and development.The purpose of the study is the philosophical conceptualization of the values of a democratic society in the transformational (transit) period.Methodology. The study was performed on the basis of general philosophical and scientific principles. The principles of systemic and structural-functional analysis provide for the consideration of democracy as a complex multilevel system, where different forms and phenomena of democracy, complementing each other, cause synergies, determine the development of social institutions, but at the same time contain the potential for crisis. balance of different democratic institutions and procedures. On the one hand, democracy is both a fundamental value of democracy and an ascending body that forms institutions of power (the people as a source of power). On the other hand, the very definition of who a people is, how much the will of the people can (or cannot) be limited, and so on, is of fundamental difficulty.Based on the analysis of the basic ternary axiological democratic pattern, the author's typology of basic values of a democratic society is proposed: 1) values as ideals (in this guise values can be both actual realities and projective models; value ideals are the political ethos of democracy, the basis of democratic ideology); 2) values as norms (this persona represents the pragmatic implementation of ideas in the field of legal regulation, procedural practice, development and improvement of democracy as an institutional whole, as a process of setting and achieving goals, etc.); 3) values as civic virtues (anthropological hypostasis of values of democracy as education of a certain type of personality, focused on awareness in public and political affairs, on multilevel participation in affairs, on defending one's own rights and the rights of others, etc.). The paper shows that various forms of democracy are an inexhaustible source of improving people's representation in government, protection of the rights and freedoms of citizens in the fleeting conditions of social life. We can predict that in the coming decades we will witness the emergence of new forms of democracy.Sphere - educational process.

Визначено соціокультурні детермінанти філософської освіти, її залежність від ідеологічних імперативів, світоглядних і ціннісних пріоритетів культури, філософської та педагогічної традиції. Розкрито функціональний потенціал філософської освіти та визначено її місце та роль у процесі гуманізації всієї освітньої системи. Визначено специфіку інституційної філософії та парадигмальні типи філософської освіти. Розглянуто моделі побудови навчальних програм з філософії. Розкрито значення екзистенційного досвіду для філосовування та оволодіння філософським знанням. Простежено можливості філософської освіти щодо формування діалогічності мислення людини XXI ст.

  Скачати повний текст

Проведено гносеологічний аналіз процесів саморозгортання соціального світу. Подано філософську характеристику явища за рівнями саморуху універсуму завдяки розкриттю генезису, природи, суті, змісту, форми його існування на макро- та мегарівнях. Проаналізовано суб'єкт і елементи процесу породження соціального продукту або складових соціального процесу на відповідному рівні саморуху універсуму. Процес подано через призму суб'єктів соціального процесу, виду свідомості й енергії, органу породження та підтримки функціонування соціального світу, модифікації семантичної складової та джерела і механізму її трансфомації. Запропоновано характеристику продукту відповідної фази саморозгортання соціального світу, розкрито процес формоутворення та відтворення соціального світу, його продукт, онтологічну характеристику елемента та структуру, що зберігає їх атрибутивні властивості. Наведено характеристику елементів і змісту відповідного етапу саморозгортання соціального світу. На підставі зазначених параметричних характеристик формується безпосередньо модель саморозгортання соціального світу, подану як тристадійний процес з вказівкою на детермінацію, вид панувальної причинності, зміст онтологічних перетворень, специфіку самовідтворення, посередників, що забезпечують перехід з рівня на рівень, а також способи саморегуляції відповідного рівня. Розглянуто саморозгортання соціального світу у вимірі українського сегмента загальноеволюційного поля.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне дослідження літературно-художнього явища філософської лірики як жанрового феномена. Висвітлено філософську лірику на підгрунті послідовно проведеного зв'язку з сучасним станом літературознавства як гуманітарної науки, особливо його методологічної та теоретико-літературної галузей. Відповідно до цього актуалізацію та розгляд дослідженого питання взаємопов'язано з постановкою та вирішенням методологічних і теоретичних проблем. Аналітичне вивчення та визначення предметного гносеологічно-евристичного кола, у межах якого студіюється філософська лірика як теоретична проблема, здійснюються, зокрема, на підставі органічного поєднання продуктивних засад діяльнісного (системомиследіяльнісного) підходу Г.П.Щедровицького, філософської герменевтики Г.-Г.Гадамера та методологічних напрацювань традиційного літературознавства, а саме: класичного надбання та модернізуючих напрямів на зразок структурної поетики Ю.М.Лотмана. Дослідження філософської лірики за своєю побудовою та логікою відповідає структурі теоретичного знання. У зв'язку з цим філософську лірику розглянуто у єдності двох взаємопов'язаних планів - загальнотеоретичного та прикладного. У площині загальної теорії літератури головну увагу приділено загальнотеоретичній проблематиці, з урахуванням якої вибудовано "онтологічну картину" філософської лірики як жанрового утворення з метою надання цілісного уявлення про неї як про сформоване літературно-художнє явище, а також охарактеризовано інтегративні чинники даного утворення. У площині прикладної теорії літератури відзначено щодо важливого значення диференціальних факторів, які дозволяють репрезентувати основні видові розрізнення єдиного жанрового феномена.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження філософської лірики, її найважливіших жанрово-стильових особливостей. Зазначено, що становлення філософської лірики як особливого ліричного жанру відбулося у творчості поетів-романтиків В.А.Жуковського, Є.А.Баратинського, П.А.В'яземського, Ф.І.Тютчева. На підставі вивчення жанру філософської лірики у поезії 1880-х рр. (О.М.Апухіна, К.М.Фофанова, К.К.Случевського) доведено, що у цей період філософська лірика мала певні ознаки. Зауважено, що поштовхом до безлічі трансфомацій у текстах поетів є дисбалансність - відсутність цілісного та гармонійного ставлення до навколишнього світу. Проаналізовано лірику К.К.Случевського у контексті впливу романтичного світогляду та жанрово-стильових перетворень поезії 1880-х рр. та відзначено зміни в уявленні про світ і людину, що зумовило новаторський характер його творчості. Запропоновано тезу, що первісно філософська лірика - це лише ліричний твір, призначений для розкриття трансцендентної чи трансцендентальної проблематики, а у поезії передсимволіста внутрішнім фактором твору є не матеріал чи предмет художнього зображення, а саме форма ліричного висловлення, що відбиває спосіб поетичного освоєння дійсності. Відзначено, що у філософській ліриці К.К.Случевський не лише синтезував відкриття романтиків, але й підготував основу для поетичних експериментів символістів.

  Скачати повний текст

Запропоновано кваліфікувати статус філософської лірики в системі генерики як метажанровий різновид ліричного роду, суть якого визначає поетична (філософсько-лірична) рефлексія. З'ясовано місце філософської лірики в генологічній свідомості та світоглядно-естетичній еволюції І.Франка, її роль у кристалізації "філософської віри" письменника, систематизовано його погляди на філософську лірику як різновид "рефлексійної" поезії. З позицій діалектичної герменевтики запропоновано тлумачення ідейно-естетичних особливостей філософсько-ліричних творів, циклів, художньо-філософських концепцій поетичних книг. Визначено домінантні образно-смислові опозиції поетичної філософії збірок останнього десятиліття XIX - початку XX ст.:"ерос - танатос" ("Зів'яле листя"), "суще - належне" ("Мій Ізмарагд"), "сумнів - віра" ("Із днів журби"), "вічне - тлінне" ("Semper tiro"), які в загальному підсумку зводяться до універсальної діалектики ідеального та реального.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню філософської концепції природи у Шекспіра. Аналізується пізнавально-теоретична база сприйняття природи в драмах: від дослідження реальної дійсності до духовно-філософського осмислення природи. Концепція Шекспіра має у "Сні літньої ночі" ірраціональний характер, у "Бурі" - об'єктивний, в основі якого природничо-наукове сприйняття. Висувається теза, що природа є загальним важливим пунктом змісту драм. У творчості письменника відбувається зміна ставлення до ідеї та значення природи порівняно з тогочасною філософією: від позитивної оцінки природи до відмежування від неї в "Бурі". Вироблено систематизацію поглядів Шекспіра на природу.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 «Філософія» (03 – Гуманітарні науки). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2021.Дисертаційна робота присвячена концептуалізації широкого трансдисциплінарного дискурсу, пов'язаного з можливістю існування штучних істот. Для виокремлення предмету дослідження, вводиться поняття «технологічна форма життя», під якою мається на увазі істота, створена за допомогою технологій, яка здатна розвинути когнітивну й емоційну складову свідомості, має власне автономне тіло, на основі якого реалізується можливість отримання персонального досвіду та здатність якісно взаємодіяти у соціумі.Концептуалізація такого складного і багатовимірного явища зумовила звернення до трансдисциплінарної методології на засадах системного комплексного мислення, залучаючи здобутки різноманітних дисциплін, таких як феноменологія, психологія, когнітивні науки, робототехніка, нейрофізіологія та інших напрямків сучасної філософської думки.^UDissertation for acquiring the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 033 «Philosophy» (03 – Humanity sciences). Kyiv National University of Taras Shevchenko. – Kyiv National University of Taras Shevchenko, Kyiv, 2021.The dissertation is devoted to the conceptualization of a broad transdisciplinary discourse related to the possibility of the existence of artificial beings. To distinguish the subject of research, the author introduces the concept of "technological form of life", which means a being created by technology that can develop cognitive and emotional components of consciousness, has its own autonomous body, based on which the possibility of personal experience and ability to qualitatively interact in society is realized.The conceptualization of such a complex and multidimensional phenomenon has led to the appeal to transdisciplinary methodology based on systemic integrated thinking, drawing on the achievements of various disciplines such as phenomenology, psychology, cognitive sciences, robotics, neurophysiology and other areas of modern philosophical thought.

Визначено роль філософської комунікації у структуруванні культурно-освітнього простору на Слобожанщині у XIX ст. На основні головних положень про філософську комунікацію, розроблених представниками західної та вітчизняної комунікативної філософії, створено комплексну методологію дослідження культурно-освітнього простору. Проаналізовано освітній і соціокультурний простір Слобожанщини XIX ст. Встановлено, що філософська комунікація є вагомим чинником структурування культурно-освітнього простору на Слобожанщині у XIX ст.

  Скачати повний текст

Визначено можливості та рамки філософської антропології як теоретико-методологічної основи вирішення проблеми професійної підготовки юриста. На основі дослідження філософської антропології у системі інших наук, зокрема філософії права, обгрунтовано багатофункціональність, складноструктурність і багатовимірність методології, котра розуміється як синтез епістемологічних, гносеологічних, аксіологічних і світоглядних знань у межах організації юридичної діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну, але недостатньо досліджену проблему визначення методологічних засад з метою синтезу різних видів антропологічного знання. Обгрунтовано тезу про філософську антропологію як методологію синтезу знань про людину. Відокремлено концептуальні засади цього синтезу. Філософську антропологію розглянуто як особливий різновид філософування - атропологізм. Системне представлення антропології у культурі здійснено завдяки послідовному застосуванню атрибутивного та реляційного синтезів, а саме: у межах атрибутивного синтезу ідеї філософської антропології (філософського образу "конкретного суб'єкта") стають системотвірними властивостями наук про людину, у межах реляційного синтезу методологічні принципи філософської антропології одержують поширення у науках про людину.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст