Досліджено літературу українського середньовіччя як феномен нового типу вербальної комунікації з певними культурними кодами. Цей тип комунікації інтерпретовано в контексті християнської культури та її діалогу з фольклорною традицією. Християнську аскезу розглянуто як модель дискурсу, взаємопов'язану з прагматикою літературного тексту та комунікативним середовищем. Проаналізовано трансляцію в східнослов'янську цивілізацію духовного досвіду христянського досвіду християнського Сходу та перебіг формування нової культурної традиції, що є суттєвим чинником національного літературного процесу наступних епох. Визначено специфіку використання аскетичних мотивів у сюжетиці літописних, житійних, проповідницьких творів. Дискурсивну стратегію аскетичної літератури визначено як подолання влади слова над автором.

  Скачати повний текст

Уперше сформульовано цілісне універсальне поняття жанру балади поза залежністю від аспектів часу та простору. Визначено іманентні ознаки жанрової характеристики західноєвропейської вокальної романтичної балади у порівнянні з народною. Основними параметрами дослідження балад є побудова та розвиток сюжету, концепція часу та простору, характеристика образної сфери, форми, ладу, мелосу, гармонії та фактури. Проведено комплексний аналіз зразків фольклорних балад в аспекті музикознавства та літературознавства. Розглянуто особливості модифікації психології людської поведінки за умов формування баладних образів залежно від культурно-історичної епохи та у разі порівняння з сучасними соціально-моральними й етичними нормами. Висвітлено основні тенденції розвитку та модифікації жанру балади у XX ст. Обговорено основні жанрові прикмети, що характеризують баладу поза стилем та часом.

  Скачати повний текст

Визначено ступінь вивчення галицького богослужбово-хорового мистецтва ХІХ ст., розглянуто специфіку духовного хорового мистецтва краю як регіонально своєрідного явища та його зв'язок з побутуючими фольклорними та давніми церковно-співочими традиціями. Висвітлено особливості тогочасної співочої дяківської освіти в навчальних інституціях Галичини та роль дяків у розвитку богослужбового хорового співу. Реконструйовано естетику українського богослужбового виконавства регіону ХІХ ст. як систему з провідними жанровими та стильовими домінантами, з'ясовано критерії та чинники, що діяли в цій галузі хорової творчості. Досліджено характер і значення концертної практики, рівень виконавської майстерності й особливості функціонування галицьких церковних і провідних світських хорів у царині богослужбового виконавства.

  Скачати повний текст

У контексті драматичних і науково-публіцистичних праць Василя Пачовського, на матеріалах розвитку раннього українського модернізму досліджено поетику ліричної творчості письменника. Проаналізовано збірки поета, розглянуто творчю еволюцію митця, а також фольклоризм як стильову домінанту ранньої лірики поета. Розглянуто його мариністику, виділено символістські та національно-патріотичні мотиви лірики "закарпатського" етапу творчості. Визначено рівень засвоєння та інтерпретації поетом фольклорного, легендарно-міфологічного та біблійного матеріалів, кращих творів української літератури та західноєвропейського символізму. Досліджено тему Закарпаття в творах письменника.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему функціонування, поетики, символіки весільних пісень Поділля. Висвітлено аспекти взаємодії весільного обряду та весільної пісні. Вивчено історію записів весільних пісень і описів подільського весілля. Установлено ареали та специфіку побутування основних пісенних типів Поділля, їх різновидів і складових. З'ясовано художню своєрідність, жанровий склад, еволюцію та сучасний стан побутування весільної поезії. Проведено систематизацію весільного фольклору, виявлено характерні риси пісенної традиції регіону. Проаналізовано текстовий пісенний матеріал, виявлено місце весільної поезії краю в загальноукраїнському фольклорному процесі. Розглянуто еволюцію мотивів, образів, розкрито символіку творів.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві досліджено жанрово-стильову специфіку вессекського циклу оповідань Т. Гарді в контексті розвитку англійської літератури XIX - початку XX ст. Охарактеризовано форми реалізації циклічності в малій прозі письменника, монодіалогічної структури образу розповідача, процес і принципи утворення жанрової моделі синкретичного типу. Увагу приділено виявленню принципів творення вторинної реальності (світу Вессексу), моделювання монодіалогічної структури образу розповідача у творах, особливостям тематичного структурування творів збірок, опрацюванню тем оповідань. Створення світу Вессексу є результатом втілення авторської системи міфологізації реальної дійсності. Аналіз авторської системи використання елементів фольклорно-казкових, біблійних і класичних літературних сюжетів, звернень до античної міфології та драматургії, місцевих легенд, дозволив розширити уявлення про поетику малої прози Т. Гарді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена філософському осмисленню кобзарства як соціокультурного явища. Аналізуються основні риси кобзарства та кобзарської творчості як історико-культурного феномену, визначається вплив кобзарства на формування світоглядного менталітету українців, окреслюється його місце серед європейських та вітчизняних типів культури. Аналізуючи кобзарство, автор доводить, що воно є не тільки частиною фольклорної спадщини українського народу, але й займає особливе місце у структурі суспільної свідомості, виступаючи оригінальною формою узагальнення життєвого досвіду українців, яка на сучасному етапі державотворення є важливим чинником відродження духовності та культури України.

  Скачати повний текст

Вперше системно досліджено громадсько-політичну та наукову діяльність І. Франка на теренах Галицького Підгір'я. З використанням певних джерел проаналізовано стан вивчення проблеми, висвітлено відомі та введено до наукового кола маловідомі факти громадсько-політичної та науково-дослідницької діяльності вченого на теренах Дрогобиччини, Самбіщини, Старосамбірщини, Турківщини, Стрийщини та Сколівщини. На підставі комплексного вивчення й налізу історико-краєзнавчої та етнографічно-фольклорної спадщини І. Франка визначено чинники й обставини, які впливали на становлення та формування сфер його політичних і наукових пошуків. Визначено місце та розкрито значущість наукової спадщини І. Франка з історії Галицького Підгір'я. Висвітлено його участь в етнографічних експедиціях краєм та їх значення. Проаналізовано передвиборчу діяльність в час виборчих перегонів до австрійського сейму в 1895, 1897 та 1898 рр. На підставі систематизації фактичного матеріалу об'єктивно оцінено громадсько-політичну та наукову діяльність І. Франка на Галицькому Підгір'ї та його внесок у розвиток історико-краєзнавчої науки та національної історіографії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми інтерпретації числової символіки у поезії ХХ ст. Вперше у вітчизняному літературознавстві описано та проаналізовано чотири традиції числової символіки в європейській поезії - античну, фольклорно-міфологічну, іудейську та християнську. В античній традиції вперше здійснено рефлексію над числом, яка відділила його від речі та втілилась у концепції числової гармонії космосу. Зроблено висновок, що числова символіка в структурі художньої цілісності використовується у трьох аспектах: композиції, просторово-часовій організації твору та художній образ (у двох можливих варіантах - числового образу й образу числа).

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці та літературознавстві зроблено спробу психологічної кореляції категорії героїчного у фольклорній традиції та художній літературі від давнини до сучасності. Створено типологію національного героя та виявлено еталон ідеалу героїчного в контексті символічої моделі поведінки, втіленої в художніх образах. Узагальнено та проаналізовано праці дослідників фольклорної героїки та літературознавців у контексті сучасних підходів до проблем національно-визвольних рухів, гуманізму людських стосунків, відображених у народній творчості та літературі. На тлі європейської фольклорно-літературної історії розглянуто проблему виконавської генези та інтерпретації духу, їх колективного відтворення. По-новому на конкретному матеріалі структуровано філософсько-естетичну систему української психології творення національного феномена героя, характеру, відтворення історичної дійсності. Досліджено еволюцію художніх стилів та форм втілення народного бачення героїчних ідеалів у дистальному вимірі фольклору та літератури. З використанням відомих і нововведених до наукового обігу книжкових та архівних джерел досліджено поетичну природу ліро-епосу в його дифузних процесах в літературі.

  Скачати повний текст

Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідення Гуцульського театру, створеного Г.Хоткевичем у 1910 р. у Галичині в гірському селі Красноїллі, виявлено феномен цього самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища. З використанням нового концептуального підходу та залученням нових джерельних матеріалів здійснено детальну реконструкцію гастрольної діяльності Гуцульського театру, окремих сцен з його вистав, досліджено історію театру. Гастролі даного театру по Галичині та Буковині відбувалися у період з 1910 до 1912 рр., а концертної групи по деяких містах Наддніпрянської України та у Москві - березень - липень 1914 р. До репертуру театру належали оригінальні п'єси Г.Хоткевича, написано гуцульської говіркою, - "Довбуш", "Гуцульский рік", "Непросте" та перероблену ним п'єсу "Верховинці" Ю.Коженьовського, що відображали життя гуцулів у всіх його проявах. Відзначено, що феномен Гуцульського театру полягає у його генетичному зв'язку з традиційною культурою гуцулів, жертовній праці учасників театру, доланні протидії австрійсько-польської влади, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів, які були носіями фольклорних знань, чудово володіли мистецтвом слова, співу, танцю, гри на музичних інструментах, імпровізації. Зроблено висновок, що Гуцульський театр став мистецьким та етносоціальним феноменом не лише українського, а й світового театру.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено джерела з соціальної історії запорозького козацтва XVIII ст. Визначено закономірності розвитку історико-джерелознавчих студій. З'ясовано місце Війська Запорозького Низового в системі адміністрування та визначено закономірності фондування документальних джерел. Простежено специфіку створення та функціонування наративних, усно-історичних і фольклорних джерел. Проаналізовано представництво джерел з соціальної історії запорозького козацтва в архівосховищах України, Росії, Польщі, Туреччини, Сербії та Хорватії. Здійснено атрибуцію та класифікацію актуалізованого комплексу документальних і наративних джерел і порівняльний аналіз їх формулярів. Висвітлено інформативні можливості актуалізованої джерельної бази стосовно трансформації соціального устрою, соціальних рухів, колективних поведінкових моделей запорозького козацтва.

  Скачати повний текст

Уперше на матеріалі фольклорних записів XVIII - початку XXI ст. проведено багатоаспектний аналіз характеру функціонування усної епічної традиції та її регіональної специфіки. Висвітлено основні шляхи трансляції фольклорної спадщини Запорожжя, характер зміни жанрової картини світу в легендах і переказах регіону. Проаналізовано соціально-утопічні, соціогонічні мотиви в усній прозі Нижньої Наддніпрянщини, динаміку змін топонімічних мотивів. Досліджено специфічні особливості історичних пісень Запорожжя, характер трансформації традиційних для Запорожжя пісенних творів у посткозацький період, сучасний стан прозової та історикопісенної традиції на теренах колишнього Дніпрового Низу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми кореляції наукового та художнього пізнання в українській літературі XX ст. на дохристиянську тематику. На підставі системного аналізу запропоновано класифікацію творів праісторичної тематики, вказано на пізнавальні та виховні можливості прози цього спрямування, актуальність її вивчення. Визначено схему розгляду поетики науково-популярної прози Д.Гуменної та В.Шевчука. Доведено дієвість використання власне літературознавчих і фахових методик для аналізу історико-археологічного, фольклорно-міфологічного та лінгвістичного компонентів творів. Встановлено специфіку української художньої белетристики щодо дохристиянськіх часів. Доведено, що пафос і часопростір прози Д.Гуменної стосовно дописемної епохи мають проукраїнську спрямованість; художнє осмислення наукових знань відбувається через прийоми стилізації та рефлексії; персонажі уособлюють загальні тенденції розвитку прадавнього суспільства. Визначено способи поєднання наукового та художнього пізнання в історико-художніх, художньо-історичних і художньо-документальних романах І.Білика стосовно писемних дохристиянських епох, акцентовано на проявах національного в характеристиці образів його творів.

  Скачати повний текст

Досліджено лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості найменувань персонажів у російських народних і літературних казках ХІХ - ХХ ст. Виділено в окрему галузь ономастики "казкову" антропонімію, яка об'єднує фольклорні та літературні традиції найменування дійових осіб на основі специфічних особливостей у системі іменування персонажів. Проаналізовано найменування персонажів російських народних казок, семантику, структуру, форми та варіанти імен, їх функції та засоби уведення в казковий контекст. Описано антропонімікон російської літературної казки ХІХ - ХХ ст. в контексті фольклорних та літературних і виділено авторські прийоми створення та використання найменувань дійових осіб. Визначено особливості використання прецедентних імен у казкових творах відповідно до інших прецедентних феноменів. Висвітлено еволюцію розвитку власного імені в жанрі російської казки від народної до літературної та в межах самої літературної казки.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію етнопсихологічної концепції особистості у прозі П.Загребельного. Визначено, виокремлено та проаналізовано її основні складові (психоаналітичний, феміністичний та гендерний дискурси). Розглянуто своєрідність художнього втілення етнопсихологічної концепції особистості в образах і тематичних аспектах творів письменника. Показано, що етнопсихологічна сутність особистості своєрідно реалізується в одній з основних тем романістики - любові у фізичній і духовній іпостасях. Відзначено, що переживання людиною почуття любові у П.Загребельного пов'язані зі специфікою етнічної психології українців: любов'ю до Великої Матері, втіленої в образах землі, жінки-коханки, жінки-матері, батьківщини, України. Встановлено, що однією з особливостей етнопсихологічного дискурсу є розуміння абсурдності, бездуховності, трагічності "українських чоловічо-жіночих взаємин", що зумовило формування таких суттєвих рис поетики, як філософічність і полемічна загостреність. Простежено еволюцію означеного феномену у романістиці митця. Показано важливу роль у втіленні етнопсихологічної концепції особистості фольклорних образів і мотивів, трансформації міфологічної образності, художньої реалізації універсальних парадигм персональної системи письменника засобом їх моделювання. Осмислено та умотивовано зв'язок прози П.Загребельного з психоаналітичною теорією різних напрямків.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості розвитку поетичних тропів псевдототожності в аспекті об'єктивації давніх міфологічних значень та їх трансформації у межах сучасної поетичної моделі світу. Визначено основні етапи еволюції тропів осі псевдототожності, наведених у російських фольклорних текстах та у стилістично відповідних їм російських наслідуваннях фольклору XVII - XX ст. Визначено роль міфопоетичних значень у формуванні зв'язку між структурними членами тропів різного типу. Встановлено причини роз'єднання первинної метафоричної тотожності та переходу від синкретичних форм тропеїзації, що беруть початок від символу, до переосмислень із чіткими суб'єктно-об'єктними відношеннями. Зазначено, що еволюцію тропів псевдототожності співвіднесено зі змінами моделей світу - від космоцентричної до антропоцентричної.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню хтонічного образу та його численних трансформацій у комплексі міфопоетичних уявлень українського народу. Український фольклорний матеріал хоча і відбиває загальні світові процеси розвитку міфологічної системи уявлень, але має специфічні риси, отже, потребує окремого розгляду. У процесі дослідження визначається місце, роль і значення хтонічних образів у системі народних звичаїв та вірувань. Аналіз функціонування архаїчних елементів культури дозволяє розглядати їх, як органічні форми, що забезпечують цілісність культури людства взагалі. Це дозволяє по-новому підійти до вивчення і викладання народнопоетичної творчості як феномену національної духовної культури, що за типом мислення тяжіє до міфології і до художньої літератури - як мистецтво слова.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз епітетики українських весільно-обрядових пісень. Визначено специфіку відображення концептуальних ідей українського весілля у парадигмах народнопісенних епітетів. Розкрито поліфункціональність фольклорних означень з урахуванням їх міфологічних витоків та історичних трансформацій. Виявлено закономірності парадигматичних відношень і функціональні особливості весільно-обрядових означувань як мотивотвірних засобів. Основні мотиви весільних пісень у їх різноманітності та міфологічній наповненості передаються в основному епітетними формулами. Розглянуто групи художніх означень учасників весілля, обрядових атрибутів, часових понять і просторових реалій як складників вербального вираження весільного ритуалу. Наголошено на важливості ролі засобів фольклорної поетики (символіки контрасту й паралелізму) у формуванні художнього смислу описуваних епітетів. Розвинуто цілісне уявлення про означальний простір українського весілля у його проекції на загальну фольклорну картину світу.

  Скачати повний текст