Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Розкрито значення народної фітокультури в ритуалах Київської Русі. Визначено ступінь наукової розробки теми на підставі аналізу джерел та історіографії, запропоновано дефініцію та розкрито значення поняття "фітокультура". Виокремлено головні напрямки вивчення фітокультури, її основні елементи, які відображені в травознавстві, фітохарчуванні та календарній ритуальності давньоруської народності, окремі види рослин. Зазначено, що фітокультура в Київській Русі розвивалася під впливом ритуальності язичництва та християнства. Проаналізовано травознавство та фітохарчування, з'ясовано роль рослин у святах календарного циклу в контексті фітокультури, що сприяє глибшому вивченню духовних цінностей, які сповідували східні слов'яни.

  Скачати повний текст

Вивчено кількісний та якісний склад і функціональні особливості українських фольклорних імен, засвідчених чарівними казками (у зіставленні з російськими). Визначено точні чи ймовірні етимології "темних" фольклорних онімів, проаналізовано проміжне положення частини казкових імен між категоріями власних і загальних назв, з'ясовано сутність і вторинність християнських імен у поетичній структурі казкового тексту. У процесі дослідження фольклорної системи називання українців і росіян виявлено можливі сліди спільної пракультури і давніх міфологічних вірувань, а також відображення національних особливостей бачення навколишнього світу, життя, побуту, традицій двох народів. Проведені спостереження свідчать про краще збереження язичництва в онімії російських чарівних казок і більшої християнізації українських чарівних казок, що є незалежним свідченням більш ранньої християнизації України.

  Скачати повний текст

Розглянуто свідомість людини в цілому, процеси формування релігійної свідомості, її взаємодії з мовою. Проаналізовано основи формування свідомості в первісних суспільствах, розкрито поняття "міф", "міфологія", "міфологічна свідомість", "міфологічний текст", а також особливості вірувань, обрядів та ритуалів, їх взаємозв'язок з мовними процесами. Зазначено, що міфологічна свідомість є грунтом для формування релігійної свідомості. Охарактеризовано складні механізми виникнення релігійної свідомості, релігійні переживання і досвід як складові релігійної свідомості. Специфіка впливів релігійного характеру пов'язана з емоційною сферою людини - монотеїзм, у порівнянні з язичництвом передбачає більш високу здатність психіки до автономної регуляції. Тут і доктрина "особистої вини, особистої відповідальності"; протиставлення людини її оточенню і долі; покарання в день Страшного суду; ідея особистого діалогу з Богом; вимогливий контроль з боку Церкви над містичним досвідом особистості й спільноти. Усе це приводило до поступового переходу від магії, табу до моральнісної саморегуляції, яка лише історично пов'язувалася із сакральними санкціями. Це означало все більшу емансипацію людини від зовнішніх стимулів, сил природи і долі, свободу у побудові своєї поведінки, індивідуалізацію, диференціацію "я".

  Скачати повний текст

Уперше у слов'янському мовознавстві висвітлено з використання лінгвотекстологічного підходу комплекс писемних джерел давньоруського, давньоболгарського та давньосербського походження, в яких містяться згадки про слов'янські й елліністичні язичницькі вірування. Досліджено пам'ятки, які традиційно визначаються як слова та повчання, спрямовані проти залишків язичництва в народі. Здійснено аналіз семантико-тематичних особливостей ключової лексики джерел цих пам'яток у порівнянні з такими самими особливостями лексики канонічних церковних і літописних центонно-парафразовою архітектонікою побудови середньовічного тексту. Така архітектоніка виявляється у тому, що змістові частини попередніх текстів (прецедентних текстів) використовуються для побудови нових текстів. Завдяки лінгвотекстологічному підході подано численні неординарні інтерпретації відповідних місць давньої слов'янської книжності, які залишалися неясними, або мали хибні тлумачення.

  Скачати повний текст

Розглянуто історичний розвиток Теребовлянської землі у XI - першій половині XIII ст. на основі виробленої вітчизняними та зарубіжними істориками загальної характеристики Галицької землі, археологічних досліджень окремих пам'яток і окремих категорій артефактів за допомогою систематизації, критичного аналізу відомих джерел і суттєвого доповнення їх фактичним матеріалом. Розглянуто етапи формування та політичного розвитку землі, систему заселення території, розвиток господарства та торговельних зв'язків, етнічний склад її населення та територіальні межі. Визначено, що у зв'язку з фрагментарним висвітленням досліджуваного регіону в середньовічних письмових джерелах вивчення соціальних, економічних і культурних процесів базується на археологічних пам'ятках (городища, селища, могильників княжого періоду). Проаналізовано систему взаємозв'язків між цими групами пам'яток і системою заселення регіону. Розкрито особливості матеріальної та духовної культури населення краю, роль та значення Теребовлі та її округи в історії Південно-Західної Русі - України, зокрема, Галицького, а згодом об'єднаного Галицько-Волинського князівств. Охарактеризовано етапи розвитку релігійних вірувань місцевого слов'янського населення та шляхи поширення християнства, взаємопроникнення обрядів і вірувань язичництва та християнства.

  Скачати повний текст

Наведено результати багатоаспектного аналізу міжтекстових зв'язків у поетичних творах Т.С. Еліота 1910 - 1930-х рр., досліджено домінуючі в них форми та функції інтертекстуальності. З'ясовано, що джерелами формування інтертекстуальності метатексту поета є Біблія, "Метаморфози" Овідія, "Сатирикон" Петронія, "Божественна комедія" Данте, твори Шекспіра. Виявлено, що як джерела запозичення численних мотивів та образів Т.С. Еліот використовував також наукові дослідження з антропології - "Золоту гілку" Дж.Фрезера та "Від ритуалу до роману" Дж.Вестона. Доведено, що творчість Т.С. Еліота є експліцитним та імпліцитним діалогом з попередниками, поет органічно синтезує відомі та маловідомі образи, мотиви та теми як знаки світової культури від язичництва до модернізму, які художньо трансформуються за допомогою таких форм інтертекстуальності, як цитата (атрибутована та неатрибутована), ремінісценція, алюзія, парафраза, міфема, міфологема, вкраплення "чужого" стилю. Відповідно до джерела запозичення інтексти класифіковано як міфологічні та літературні. Виявлено особливості одноступеневої та полігенетичної інтеракції у метатексті Т.С. Еліота. Проаналізовано різноманітні прояви міжтекстових зв'язків на рівні власне інтертекстуальності, паратекстуальності й архітекстуальності. Охаракретизовано домінантні для поезії Т.С. Еліота функції інтертекстуальності: культурно-семіотичну, семантико-трансформаційну та структурно-наратологічну.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження фразеосемантичного поля "життя/смерть", зокрема, розглянуто національні фразеологізовані стереотипи, визначено їх кореляції. Визначено основні складники мовних стереотипів (семіотичні опозиції та семантичні парадигми) у фразеології, розкрито специфіку їх кореляцій у внутрішній структурі базових концептів мовно-культурної картини світу. Розроблено окремі теоретичні положення нового напряму лінгвістичних досліджень - теорії стереотипів, зроблено розмежування змісту понять "концепт" і "стереотип". Встановлено статус та ознаки фразеологічних одиниць зі значенням "життя" та "смерть". Запропоновано визначення понять "мовний стереотип" і "фразеологізований стереотип". Зроблено комплексний аналіз стереотипів у фразеології на позначення понять життя та смерті. Виявлено генезу та прагматику змістового компонента фразеологізованих стереотипів, охарактеризовано їх змістові й образні структури. Досліджено складові язичництва, християнства, а також мотиви цивілізаційних змін у вираженні фразеологізованих стереотипів. Виокремлено корелятивні зв'язки у межах фразеосемантичного поля "життя"/"смерть".

  Скачати повний текст

Досліджено проблему зміни релігії у Київській Русі у період з другої половини IX до середини XIII ст. Розглянуто процес переходу українського народу від язичництва до християнства, проаналізовано причини зміни релігії та трансформацію язичницьких вірувань, уявлень і культу. Встановлено, що період зміни релігії характеризувався впровадженням слов'янського варіанта християнства, який грунтувався на кирило-мефодіївській традиції та боротьбою за утвердження самочинної церкви. Наслідком даних процесів стало формування народного християнства, яке значною мірою спиралося на етнічну язичницьку спадщину.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена всебічному аналізу розвитку давньоруського Вишгорода та його округи, заснованому на залученні значної джерельної бази. Археологічні та писемні дані вказують на те, що Вишгород був заснований в першій половині Х ст. Популярна версія про виникнення міста в результаті природнього розвитку слов'янського поселення не знайшла підтверджень. Територія давньоруського Вишгорода складалася з укріплених дитинця і окольного граду, а також – відкритого посада. Їх загальна площа становила не менше 31 га. В ХІ ст. навколо міста формується сільськогосподарська округа, до якої зараховано понад два десятки пам'яток. Еталонними можуть вважатися матеріали великих ремісничих осередків, що спеціалізувалися на гончарстві, металургії, металообробці. Робиться висновок про належність вишгородських майстрів до числа вотчинних ремісників, що напряму підпорядковувалися князівському двору. Масштабні обсяги виробництва, в першу чергу, були орієнтовані на потреби населення Києва. Значного розвитку набули торгівля, військова справа, домашні ремесла, промисли. Дані поховального обряду та знахідки предметів культу дозволяються простежити поступову зміну світоглядних уявлень від язичництва до християнства.^UThe research is devoted to the comprehensive analysis of the development of ancient Vyshgorod and its periphery, based on the involvement of an extensive source base. Archaeological and written evidence indicates that Vyshgorod was founded in the first half of the Xth century. The popular version of the city's establishment as a result of the natural development of the Slavic settlement didn't find confirmation. The territory of Old Rus Vyshgorod consisted of fortified citadel and district castle, as well as an open posad. Their total area was at least 31 hectares. In the XIth century the city was surrounded by an agricultural suburb, which has more than two dozen of monuments. Materials coming from the large craft centers specialized in pottery, metallurgy, metalworking can be regarded as standard. The conclusion made is that the the Vyshgorod masters belonged to the patrimonial artisans, who directly obeyed to the prince's court. Large-scale volumes of production, in the first place, were oriented on the needs of the population of Kyiv. Trade, warefare, home craft, crafts made a major step in their development. Data of the funeral rite and the findings of the objects of the cult allowe to trace the gradual change of ideological notions from paganism to Christianity.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.