Вперше встановлено особливості ендогенної інтоксикації та метаболічних порушень у хворих на хронічні дерматози на тлі вірусних гепатитів залежно від їх етіології та перебігу. Вперше доведено, що прогноз перебігу хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами пов'язаний з видом дерматозу, наявністю ендогенної інтоксикації за молекулами середньої маси 260 та присутністю хелікобактерасоційованого гастродуоденіту. Показано клініко-епідеміологічні особливості хронічних алергічних, ліхеноїдних та акнеіформних дерматозів залежно від етіології та характеру перебігу вірусних гепатитів. Науково обгрунтовано оригінальний комплексний метод лікування хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами із застосуванням амінокислот, дезінтоксикаційних і метаболічних засобів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено оцінювання особливостей гемодинаміки, типів діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію й артеріальну гіпертензію, поєднану з хронічним гепатитом. Експериментально виявлено різноманітні порушення в системі резистентності еритроцитів у гіпертензивних щурів у порівнянні з нормотензивними. Проведено оцінювання ефективності комплексного лікування з застосуванням метоболічної терапії. Зроблено висновок про доцільність включення тіотриазоліну в схеми лікування досліджених хвороб.

  Скачати повний текст

Встановлено частоту поєднаних форм гострого гепетиту В (ГГВ) і простого герпесу (ПГ). На основі проведеної оцінки соматичного статусу й імунних зрушень у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів протягом року з'ясовано обтяжливий преморбідний фон, на якому розвинуто ГГВ. Наведено основні клінічні симптоми й охарактеризовано віддалені наслідки ГГВ у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів ПГ протягом року, за наявністю яких доцільним є індивідуальний підхід під час диспансерного нагляду.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню закономірностей та тенденцій розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві, їх поширення серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення; розробці шляхів підвищення ефективності епідеміологічного контролю цих інфекцій. В сучасних умовах епідемічний процес гепатитів В і С в м. Києві характеризується широким поширенням; тенденцією до зниження показників захворюваності на гострі форми гепатитів В і С на тлі зростання захворюваності і поширеності хронічних уражень печінки; провідною роллю прихованого компонента. Отримані нові дані щодо епідеміологічних особливостей поширення гепатитів В і С серед хворих з хронічними ураженнями гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони, показана роль збудників цих гепатитів у розвитку соматичної патології. Визначені фактори ризику інфікування пацієнтів лікувальних відділень нешфекцшного профілю збудниками гепатитів В і С. Науково обгрунтовані шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів при гепатитах В і С в регіоні.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного гепатиту С (ХГС) за різних мутантних алелів гену гемохроматозу. З'ясовано, що у 31,68 % хворих на ХГС виявляються мутантні алелі гену гемохроматозу з переважанням мутації H63 D. Встановлено частоту розвитку синдрому перевантаження залізом у хворих на ХГС і його зв'язок з поліморфізмом гену гемохроматозу. Доведено, що наявність мутацій гену гемохроматозу супроводжується вірогідним збільшенням рівнів показників обміну заліза. Показано наявність вираженого гемосидерозу у переважної більшості пацієнтів з поліморфізмом гену HFE, встановлено наявність тенденції до підвищення відсотка гемосидерозу за зростання інтенсивності фібротичних змін в органі.

  Скачати повний текст

Наведено результати клінчіного та лабораторного обстеження 199-ти хворих на гепатит А (ГА). Проведено дослідження видового складу, популяційного рівня мікрофлори товстої кишки, вмісту SIgA у копрофільтратах і білках гострої фази (БГФ) у сироватці крові. У 93,52 % випадків у гострий період ГА виявлено дефіцит ентерококів і фізіологічних анаеробів, зокрема біфідобактерій, а також якісні зміни ешерихій з достовірно значущим підвищенням агресивних штамів і часткову контамінацію товстої кишки умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ). Встановлено взаємозалежність між змінами мікробіоценозу товстої кишки, показниками SIgA та тяжкістю перебігу ГА. З'ясовано, що легкий перебіг ГА характеризується домінуванням нормобіоценозу або дисбактеріозу 1-го ступеня, у разі середньої тяжкості захворювання переважає дисбактеріоз 2-го та 3-го ступенів. Найбільш достовірні відмінності показників SIgA виявлено у разі дисбактеріозу 3-го ступеня, які були достовірно незмінними у разі нормального біоценозу кишок. Проведено дослідження вмісту БГФ у сироватці крові хворих на ГА та виявлено їх підвищення в розпал хвороби, найбільш суттєве у разі дисбактеріозу 3-го ступеня. На підставі результатів кореляційного аналізу виявлено зворотні зв'язки показників БГФ з біфідо- та лактобактеріями, а представниками УПМ - прямі. Прямі кореляційні зв'язки встановлено між показниками БГФ та SIgA. Доведено, що у разі сприятливого перебігу ГА у період зростання клінічних проявів хвороби спостерігається підвищення екскреції з калом SIgA та показників БГФ. Встановлено, що несприятливий перебіг захворювання характеризується відсутністю підвищення цих показників у даний період. На підставі ранжування інформативності лабораторних показників розроблено математичний алгоритм прогнозування перебігу ГА. Оцінено клінічну ефективність, вплив на відновлення стану мікробіоценозу товстої кишки, нормалізацію показників SIgA у копрофільтратах і БГФ у сироватці крові препаратів лактулози у разі легкого перебігу ГА та комбінації з альтаном у разі середнього ступеня тяжкості хвороби.

  Скачати повний текст

Узагальнено дані, одержані внаслідок проведених клініко-лабораторних обстежень 556-ти хворих з хронічною патологією гепатобіліарної системи (ГБС), з яких - 388-ми пацієнтів з хронічним некалькульозним холециститом (ХНХ) з супутнім хронічним вірусним гепатитом C (ХВГC) мінімального ступеня активності (МСА) на тлі вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС) віком від 18-ти до 59-ти років, а також 168-ти осіб з ХНХ за відсутності ХВГC (контрольна група). Встановлено патогенетичну роль імунологічних, метаболічних і мікроциркуляторних порушень у разі загострення патологічного процесу в жовчному міхурі (ЖМ) і печінці за наявності вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС). Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації препаратів лаферобіону, поліокисидонію та есенціальних фосфоліпідів (ЕФЛ) - ліволіну, лівенціале - за умов проведення комплексної терапії хворих на ХНХ з супутнім ХВГС МСА на тлі ВІДС. Виявлено прискорення відновлення імунологічних і біохімічних показників, що має прояв у стійкій і повноцінній ремісії захворювання. З метою запобігання загострення патологічного процесу в ГБС доцільного проведення медичної реабілітації з використанням вітчизняного гепатопротектору антралю та фітозасобів (артіхолю, артишоку екстракту - Здоров'я, бонджигар).

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного гепатиту C (ХГС) з 1в генотипом у пацієнтів, в яких не зафіксовано відповіді на противірусну терапію (ПВТ). Визначено ступінь фібротичних змін у хворих нон-респондерів, досліджено вміст у сироватці крові цих пацієнтів матриксно-металпротеїнази-2 (ММП-2). Доведено антифібротичну дію антагоніста рецептора ангіотензину-II лозартану. Встановлено, що нон-респондери мали індекс маси тіла та високе вірусне навантаження в 1,3 раза більше у порівнянні з хворими респондерами. Виявлено достовірно більшу кількість осіб нон-респондерів зі значними запальними змінами у печінці та вираженим фіброзом, проведено їх гістохімічне обстеження за реакцією Перлса та виявлено ознаки вираженого гемосидерозу III - IV ступенів. Встановлено достовірне зростання залежно від ступеня фіброзу рівня ММП-2 у сироватці крові хворих на ХГС, які не відповіли на ПВТ. Доведено істотну перевагу лікування з застосуванням гепатопротекторної й антифібротичної терапії, що сприяє достовірному зниженню показників холестазу та цитолізу, особливо виразного у пацієнтів з підвищеною вагою тіла.

  Скачати повний текст

Вперше у Подільському регіоні України виявлено поширеність різних генотипів HCV серед хворих на хронічний гепатит C (ХГС). Встановлено залежність виявлених генотипів HCV від статі, віку, шляхів і факторів інфікування, а також тривалості захворювання. Вперше досліджено клінічні та біохімічні особливості перебігу ХГС у хворих з різними генотипами HCV. Встановлено, що у разі наявності у сироватці крові 1-го генотипу HCV спостерігається більш важкий перебіг захворювання. На підставі аналізу біоптатів виявлено морфологічні особливості ураження печінки за інфікування різними генотипами HCV. Проведено порівняльне вивчення основних біохімічних показників і морфологічних змін у тканині печінки залежно від генотипу HCV. Вперше встановлено зв'язок між рівнем вірусного навантаження, ступенем активності запального процесу в печінці та наявністю у сироватці крові хворих на ХГС різних генотипів HCV. Визначено вміст селену та глутатіонпероксидази у сироватці крові хворих на ХГС з різними генотипами HCV. Вперше на підставі ацінки коваріаційних залежностей і кореляційних зв'язків між епідеміологічними, клінічними, біохімічними та морфологічними показниками розроблено структурну модель перебігу гепатиту C залежно від генотипу HCV. Доведено, що перебіг ХГС залежить від генотипу вірусу з вірогідністю понад 99,999 %.

  Скачати повний текст

Визначено, що зараження первинно мутантним за core-гена штамом HBV може відбуватися не більше, ніж у 2 % хворих на гострий гепатит B (ГГB). Вплив вторинної імуносупресії на розвиток мутацій HBV досліджено у хворих на ХГB з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (тХНН), корегованою програмним гемодіалізом. Вираженого впливу набутої імуносупресії на розвиток HBeAg-негативності не встановлено. Під час вивчення впливу противірусної терапії на формування HBeAg-негативності виявлено прямий зв'язок між активністю препарату та його мутагенним ефектом. Клінічний перебіг ХГB у HBeAg-негативних HBV DNA-позитивних хворих відрізнявся схильністю до спонтанної нормалізації рівня аланінамінотрансферази, меншою активністю запально-некротичних процесів у печінці зі збереженням темпів розвитку фіброзу та частішим виникненням кріоглобулінемії. Досліджено особливості імунопатогенезу HBeAg-негативного HBV DNA-позитивного ХГB та показано, що інверсія HBcAg супроводжується зменшенням сенсибілізації імуноцитів до HBeAg та HBcAg.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту та структуру позапечінкових уражень у хворих на хронічний гепатит С. Одержано нові дані щодо клінічного перебігу захворювання з різними позапечінковими ураженнями, уточнено уявлення про їх зв'язок з рівнем вірусемії у крові та генотипом. Встановлено, що у хворих з вираженими ознаками кріоглобулінемії та негативними і невизначеними результатами імуноферментного аналізу середній вміст рибунуклеїнової кислоти вірусу гепатиту С (HCV-RNA) у крові вірогідно менший, ніж у групі порівняння. Визначено особливості клітинного та гуморального імунітету щодо ядерних антигенів. Встановлено, що найвищі показники автоімунної реактивності імуноцитів зареєстровані за шкірного васкуліту та ураження щитовидної залози. З'ясовано, що у хворих з хронічним гепатитом С з ураженням дрібних судин шкіри більш виражені зміни в показниках, які характеризують клітинний імунітет, що свідчить про провідну роль клітинного автоімунного компоненту в патогенезі васкулітів. Доведено необхідність скринінгу певних категорій хворих на anti-HCV та HCV-RNA, що дозволяє діагностувати та вчасно розпочати противірусну терапію. Розроблено новий оригінальний метод лікування хворих з автоімунними проявами шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Виявлено, що імунізація автолейкоцитами у більшості хворих призводить до вірогідного зменшення вмісту антинуклеарних антитіл (ANA) та кріоглобулінів у крові, а також клінічної стабілізації та зменшення проявів шкірного васкуліту та гломерулонефриту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів проведених комплексних клініко-лабораторних досліджень виявлено особливості змін функціонального стану системи циклічних нуклеотидів в динаміці перебігу гострого вірусного гепатиту В (ГГВ) тяжкого ступеня у хворих чоловіків і жінок. Доведено наявність істотних відмінностей між показниками даної системи залежно від віку та статі хворого. Показано, що незважаючи на проведене лікування за загальновизнаною схемою за умов стаціонару, спостерігались істотні відхилення у показниках вмісту циклічних та аденілових нуклеотидів. Встановлено, що незалежно від віку у хворих чоловіків виявлено більш глибокі порушення їх вмісту, а також, що з віком у хворих чоловіків і жінок виразність виявлених змін посилюється, а ефективність лікувальних заходів знижується. Показано, що використання в комплексній терапії гепа-мерцу та розторопші плямистої викликало позитивні зміни досліджених процесів і клініко-лабораторних показників.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Описано метаболізм ліпідів у хворих на хронічний вірусний гепатит (ХВГ). Показано переважання apoB-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у цих хворих. Доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо у разі віремії, істотно частіше спостерігається гіпохолестеролемія, ніж у випадку невірусних гепатитів. Обгрунтовано можливість використання зниження рівня тригліцеринів та ліпопротеїнів дуже низької густини (ЛДНГ) як маркера порушень мікросомального тригліцерид-транспортного протеїну у хворих на HCV гепатит. Уперше показано, що у пацієнтів з НГЛ метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ліпропротеїнами високої густини як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

  Скачати повний текст

Доведено, що хронічний гепатит B супроводжується зниженням ендогенного пулу АМФ та АДФ, внаслідок якого в еритроцитах зменшується вміст АТФ. За умов даної патології також виявлено зниження вмісту цАМФ в результаті пригнічення його синтезу в аденілатциклазній реакції та різке зростання кількості цГМФ під впливом активації гуанілатциклази. Показано досить істотні відмінності досліджених процесів у різних вікових групах хворих. Доведено діагностичну цінність визначення активності уроканінази у плазмі та вмісту в еритроцитах крові 2,3-дифосфогліцерату як показників функціонального стану печінки. Наведено характеристику перебігу хронічного гепатиту B у чоловіків і жінок. Досліджено специфіку функціонування печінки та висвітлено проблему диференціації виявлених особливостей. На підставі одержаних результатів створено схему комплексного лікування хронічного гепатиту B з використанням гепа-мерцу та біологічно активної харчової домішки розторопші плямистої.

  Скачати повний текст

Уперше у хворих на хронічний гепатит В (ХГВ) комплексно вивчено стан інтерфероноутворення та функціонування редокс-систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ)/антиоксидантної системи (АОС) залежно від періоду хвороби та активності патологічного процесу. Виявлено істотну активацію процесів ПОЛ у хворих із загостренням хронічного гепатиту В і зниження деяких показників АОС. У періоді стихання хвороби спостережено тенденцію до нормалізації цих показників, що свідчить про їх участь у процесах цитолізу гепатоцитів. Виявлено низькі значення показників інтерфероногенезу під час обох періодів хвороби - загострення та затухання, що є однією з провідних причин хронічного перебігу гепатиту В. На підставі аналізу одержаних даних виявлено існування взаємозв'язку між інтерферогенезом і функціонуванням системи ПОЛ/АОС. Запропоновано нову схему етіотропної та патогенетичної терапії хворих на ХГВ з застосуванням індуктора інтерфероногенезу - аміксину й антиоксиданту - гептралу.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні здійснено генотипування вірусу гепатиту В (ГВ): виявлено циркуляцію у популяції двох генотипів - D і A. Установлено, що домінантним є генотип D, який зареєстровано у 90,8 % випадків. Виявлено два геноваріанти генотипу D вірусу ГВ, які впливають на клінічні прояви хвороби. Визначено прямі залежності між досліджуваними показниками прозапальних і протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6 і ІЛ-2) і рівнем гострофазового показника запалення і NO у різні періоди інфекційного процесу.

  Скачати повний текст

Вивчено печінковий кровобіг у 100-а хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ) з використанням методу реогепатографії. Здійснено зіставлення клініко-лабораторних, сонографічних і морфологічних проявів ХВГ зі змінами реографічних показників залежно від етіології, активності та стадії захворювання. На підставі комплексного морфофункціонального дослідження печінки уточнено механізми початку формування портальної гіпертензії у разі ХВГ. Висвітлено патоморфологічні особливості ХВГ B, C, B + C у взаємозв'язку з клінічними, лабораторними та вірусологічними маркерами цих інфекцій. На підставі біохімічних, реографічних і морфологічних даних визначено клінічну цінність реогепатографії у діагностиці порушень печінкового кровообігу на різних стадіях ХВГ. Досліджено взаємозв'язок між порушенням печінкового кровообігу за показниками реогепатографії та ступенем фібротичних змін печінки у випадку ХВГ, установлено кореляційний зв'язок зазначених процесів. Розроблено неінвазивний спосіб оцінки ступеня фіброзу печінки у даних хворих за допомогою інтегративного індексу, з використанням показників реогепатографії, ультразвукового дослідження та вмісту гаммаглобулінів сироватки крові.

  Скачати повний текст